Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 537/181/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 21.02.2020. Зареєстровано: 22.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2020.
Дата набрання законної сили: 23.03.2020
Номер судового провадження: 1-кп/537/83/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016170110002092

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Провадження № 1-кп/537/83/2020 
		Справа № 537/181/20 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   21.02.2020 року                                     м. Кременчук
		 
		Крюківський районний суд м.Кременчук в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		за участю:
		секретаря ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		потерпілої ОСОБА_4 , 
		обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		захисника адвоката ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Кременчук кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 31.12.2016 року за № 12016170110002092, що надійшло до суду 24.01.2020 року, за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з вищою освітою, який не одружений, працює інженером ТОВ «Р-Проект», фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,
		в с т а н о в и в :
		30.12.2016 року близько 12 годин 15 хвилин біля вхідних дверей квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_5 на грунті особистих неприязних відносин з прямим умислом, направленим на заподіяння тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_7 удар правою рукою, стиснутою в кулак в область обличчя, а саме щелепи, чим заподіяв легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді крововиливу в ясневий край, травматичного перелому коронкової частини першого зуба на верхній щелепі справа з подальшим його видаленням.
		Таким чином ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.125 КК України, а саме заподіяв потерпілій умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину у вчиненні злочину за обставин, наведених в обвинувальному акті. Повідомив, що в 2016 році між ним та його дружиною ОСОБА_4 виник конфлікт з приводу позбавлення його батьківських прав на дитину, народжену в шлюбі. 29 грудня 2016 року ОСОБА_5 попередив свою тещу ОСОБА_8 про те, що наступного дня має намір прийти до них додому, щоб поспілкуватися з дружиною з приводу позбавлення його батьківських прав на дитину. 30 грудня 2016 року близько обіду ОСОБА_9 прийшов до своєї дружини додому. Біля під`їзду він побачив подругу дружини  ОСОБА_10 . Так, ОСОБА_5 піднявся до квартири, але на його прохання ОСОБА_4 не відчиняла вхідні двері. ОСОБА_4 разом зі своєї подругою ОСОБА_11 перебували в квартирі за зачиненими вхідними дверима. Коли підійшла до квартири ОСОБА_10 , то ОСОБА_4 відчинила їй вхідні двері. В цей момент ОСОБА_5 також намагався зайти до квартири, щоб з`ясувати обставини свого батьківства. Але ОСОБА_4 та ОСОБА_11 чинили йому опір, намагалися закрити вхідні двері, щоб не впустити його до квартири. Між ними виникла штовханина, в ході якої ОСОБА_4 розпилила йому в обличчя газовий балончик. ОСОБА_5 відчув сильний біль, і у відповідь наніс один удар ОСОБА_4 в область голови. Зрозумівши, що в такій конфліктній ситуації не можливо конструктивно спілкуватися, ОСОБА_5 покинув місце конфлікту. ОСОБА_4 та ОСОБА_11 наздоганяли його по сходам в під`їзді, тому він ще вдарив ОСОБА_11 . Після чого ОСОБА_5 викликав поліцію з приводу спричинення йому тілесних ушкоджень, звернувся до лікаря.
		Вина ОСОБА_5 саме в умисному заподіянні ОСОБА_4 легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, підтверджується наступними доказами.
		Згідно з висновком судово-медичного експерта №15, виконаного 03-04.01.2017 року, у ОСОБА_12 (післяшлюбне прізвище ОСОБА_13 ) виявлені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, у вигляді крововиливу в ясневий край, травматичного перелому коронкової частини першого зуба на верхній щелепі справа з подальшим його видаленням, які утворилися від одноразової ударної дії тупого твердого предмету, який діяв з достатньою силою для їх утворення, яким цілком могла бути рука стиснута в кулак, можливо в указаний термін. Виявлені тілесні ушкодження не характерні для утворення при падінні з положення стоячи на площині, як з раніше приданим прискоренням, так і без такого. Не виявлено будь-яких тілесних ушкоджень, характерних для боротьби чи самооборони.
		Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 дала показання, що в 2016 році між нею та її чоловіком ОСОБА_5 виникла конфліктна ситуація з приводу визнання батьківства дитини, народженої в шлюбі. На грунті виниклих неприязних відносин вони припинили спільне проживання. 30 грудня 2016 року в обідній час до її квартири прийшов ОСОБА_5 . На той час у ОСОБА_4 в гостях перебувала подруга ОСОБА_11 і повинна була підійти ОСОБА_10 . Оскільки між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 склалися стійки неприязні стосунки, то ОСОБА_4 не відчинила двері ОСОБА_5 . Проте ОСОБА_5 продовжив стояти під дверима, висловлювати образи їй, ОСОБА_11 та дитині. В цей момент до квартири підійшла ОСОБА_10 , і між нею та ОСОБА_5 також виникла сварка. Хвилюючись за свою подругу ОСОБА_10 , ОСОБА_4 відчинила вхідні двері квартири, щоб впустити її всередину. Але ОСОБА_5 не дав зачинити двері, намагаючись також проникнути до квартири. Захищаючись від посягання, ОСОБА_4 продемонструвала ОСОБА_5 газовий балончик. Але ОСОБА_5 повідомив, що він має такий же. Після цього ОСОБА_11 намагалася допомогти зачинити вхідні двері квартири, але ОСОБА_5 схопив її за одяг, вдарив об стіну та витягнув з квартири в під`їзд, де вдарив вдруге. ОСОБА_4 захищаючи ОСОБА_11 , підбігла до ОСОБА_5 . Тоді ОСОБА_5 кулаком вдарив ОСОБА_4 в щелепу, а ОСОБА_11 у скроню. ОСОБА_4 та ОСОБА_11 втекли до квартири, але ОСОБА_5 не дав їм зачинити вхідні двері, став на порозі та розпилив газовий балон в обличчя ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та дитини, які знаходились в коридорі квартири. Після чого ОСОБА_5 пішов вниз по сходах. ОСОБА_11 також пішла вниз по сходах, щоб відчинити вхідні двері до під`їзду будинку та впустити поліцію, яка була викликана ними раніше. ОСОБА_4 почула, що в під`їзді на першому поверсі ОСОБА_5 погрожує ОСОБА_11 . Тому ОСОБА_4 також спустилася вниз по сходах. На першому поверсі під`їзду ОСОБА_4 побачила як ОСОБА_5 наніс ОСОБА_11 2 удари кулаком у скроню. Після цього ОСОБА_5 наніс удар ОСОБА_4 долонею по голові. Потім ОСОБА_5 вийшов з під`їзду. ОСОБА_4 з метою самозахисту розпилила газовий балончик в спину ОСОБА_5 , але він навіть не відчув це. Через декілька хвилин приїхала поліція. ОСОБА_4 та ОСОБА_11 піднялися до квартири, але там відчувався сморід газу. Виявили, що ОСОБА_10 разом з дитиною знаходиться у сусідки. ОСОБА_4 відчувала біль в області губи та щелепи, хитався зуб, дитина мала опіки повік. Поліція викликала медичну допомогу. В ході проведеного медичного огляду в подальшому було встановлено, що ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в ясневий край, травматичного перелому коронкової частини першого зуба на верхній щелепі. Зуб був видалений. Лікування та установка імплантанту проводились майже 1,5 роки, що потягла матеріальні витрати та моральні страждання. З огляду на наведене, ОСОБА_4 просила суд стягнути з ОСОБА_9 матеріальні витрати на лікування в розмірі 19415 грн. та заподіяну злочином моральну шкоду в розмірі 20000 грн.
		Потерпіла ОСОБА_4 при проведенні за її участю слідчого експерименту 10.11.2017 року вказувала в цілому саме на такі обставини вчинення злочину, показала механізм нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . Що вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 10.11.2017 року з відеозаписом.
		Згідно з висновком експерта №658 від 08-09.08.2018 року, показання потерпілої ОСОБА_12 , надані нею в ході слідчого експерименту, не суперечать об`єктивним даним, отриманим при судово-медичній експертизі по характеру, локалізації, механізму утворення виявлених тілесних ушкоджень. 
		Також в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10 дали показання, якими об`єктивно підтверджено наведені потерпілою ОСОБА_4 обставини заподіяння їй ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, що мало місце 30.12.2016 року біля квартири АДРЕСА_2 . А саме свідок ОСОБА_11 та ОСОБА_10 підтвердили факт виникнення конфлікту між подружжям ОСОБА_14 . Крім того ОСОБА_11 ще вказала на механізм спричинення тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_4 . 
		В цілому саме на такі обставини вчинення злочину вказували свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10 при проведенні за їх участю слідчого експерименту 10.11.2017 року та 07.06.2019 року, під час якого на місці події біля квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_11 показала механізм нанесення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 . А ОСОБА_10 підтвердила обставини виникнення конфлікту між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , коли останній прийшов до квартири потерпілої, а також факт штовханини між ними і факт розпилення газового балончику ОСОБА_5 . Що вбачається з протоколів проведення слідчого експерименту від 10.11.2017 року та від 07.06.2019 року.
		Згідно з висновком експерта №432 від 09.08.2019 року, показання свідка ОСОБА_11 , надані нею в ході слідчого експерименту, не суперечать об`єктивним даним, отриманим при судово-медичній експертизі потерпілої ОСОБА_4 . 
		Допитана в судовому засіданні ОСОБА_8 повідомила, що не була очевидцем події. 30.12.2016 року вона знаходилася на робочому місці. Після обіду їй зателефонувала донька ОСОБА_4 , яка повідомила, що вона разом з дитиною перебуває у лікарні, оскільки до них додому приходив ОСОБА_9 , вчинив чергову сварку та наніс їй та дитині тілесні ушкодження. ОСОБА_8 приїхала у лікарню, побачила опіки повік у онуки та тілесні ушкодження на обличчі доньки, опухлі губи, хитався зуб. Під час лікування зуб був видалений, спочатку відновлювалася заламана щелепа, а потім вставлявся імплантант. 
		Оцінюючи наведені докази, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_5 умисно заподіяв потерпілій ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а тому його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України.
		Відповідно до ст. 49 КК України, Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.
		Суд враховує, що злочин, передбачений ч.2 ст.125 КК України, ОСОБА_5 вчинив 30.12.2016 року. Проте ОСОБА_5 не з`являвся на виклики слідчого, знявся з реєстрації, не повідомив слідчого своє фактичне місце проживання, чим ухилився від досудового слідства. За таких обставин постановою слідчого від 20.11.2019 року ОСОБА_5 був оголошений в розшук, а кримінальне провадження зупинено. Відповідно і зупинився перебіг строку давності, встановлений ст.49 КК України. Постановою слідчого від 13.01.2020 року відновлено кримінальне провадження, оскільки ОСОБА_5 самостійно з`явився до слідчого.
		З огляду на положення ч.1 та ч.2 ст.49 КК України, на час розгляду справи в суді першої інстанції не сплинув строк давності, встановлений ст.49 КК України, по закінченню якого особа звільняється від кримінальної відповідальності.
		В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. 
		Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. 
		Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. 
		В ст.17Закону Українивід 23лютого 2006року «Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Відповідно до ст.65 КК України, реалізуючі принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд при призначенні покарання враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, конкретні обставини справи, а саме що злочин вчинений внаслідок стійких неприязних стосунків, які склалися між подружжям з приводу визначення батьківства дитини, народженої в шлюбі, а також внаслідок віктимної поведінки самої потерпілої. 
		Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має вищу освіту, хоча і розлучений з потерпілою, проте має стійки соціальні зв`язки з батьками, постійне місце роботи, де позитивно характеризується. 
		Згідно досудової доповіді, виконаної Київським районним відділом філії ДУ "Центр пробації" в Полтавській області, виправлення ОСОБА_5 без обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе.
		Обставин, які в силу ст.67 КК України обтяжують покарання  не встановлено. 
		Обставин, які в силу ст.66 КК України пом`якшують покарання,  не встановлено 
		Суд не вбачає наявності обставини, що пом`якшує покарання, щирого каяття чи активного сприяння розкриттю злочину, оскільки ОСОБА_5 фактично ухилився від органу досудового розслідування, визнав вину у скоєному злочині, коли у справі були зібрані беззаперечні докази його вини.
		З огляду на наведене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 покарання, передбачене санкцією закону за вчинений ним злочин, у виді штрафу. 
		Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження вчинення нових злочинів.
		Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, суд керувався наступними положеннями закону.
		В ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. (ст. 1177 ЦК України).
		Суд критично відноситься к доводам захисника ОСОБА_6 про необхідність залишення цивільного позову ОСОБА_4 без розгляду з мотивів відсутності необхідних для його вирішення доказів, оскільки це суперечить положенням 129 КПК україни, а в силу ст. 91 КПК України характер і розмір заподіяної злочином шкоди підлягають доказуванню у кримінальному провадженню. 
		В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 пред`являла оригінали квитанцій про витрати на лікування отриманих нею тілесних ушкоджень, копії яких подані суду в обґрунтування позовних вимог щодо матеріальної шкоди в розмірі 19415 грн., заподіяної внаслідок вчинення ОСОБА_15 умисного злочину, 
		Оскільки згідно з висновком судово-медичного експерта ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в ясневий край, травматичного перелому коронкової частини першого зуба на верхній щелепі справа з подальшим його видаленням, тому суд вважає обґрунтованими зазначені потерпілою витрати на лікування щелепи та установлення протезу і імплантанта. 
		Доводи захисту про те, що ОСОБА_4 не отримувала лікування щелепи та зуба у зазначеному нею розмірі не обґрунтовані належними доказами, а тому суд вважає їх такими, що направленні на ухилення цивільно-правової відповідальності за заподіяну злочином матеріальну шкоду. 
		За таких обставин суд вважає доведеним, що потерпілій ОСОБА_4 скоєним злочином була заподіяна матеріальна шкода в розмірі 19415 грн.
		Разом з тим стосовно стягнення моральної шкоди, суд керувався наступними положеннями закону.
		Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Положення ч.4 ст.23 ЦК України прямо вказує на те, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана із розміром цього відшкодування. 
		При визначенні факту спричинення моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок вчиненого умисного злочину, яке встановлено вироком суду, заподіяння моральних страждань потерпілій особі суд вважає доведеним.
		Разом із тим спричинення моральної шкоди у спірних правовідносинах згідно з вимогами законодавства не є матеріально-правовою презумпцією. Тому має доводитись не лише сам факт спричинення моральної шкоди, а й, особливо, її розмір.
		Виходячи з положення статті 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.
		Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Отже, до юридичних фактів, які має довести позивач у зазначеній категорії справ, зокрема, належить доведення факту завдання моральної шкоди та розміру шкоди.
		Відповідно до вимог статей 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Незважаючи на наведені положення Закону, у позовній заяві ОСОБА_4 не міститься достатнього посилання на те, якими доказами підтверджується спричинена їй моральна шкода, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди.
		При визначенні розміру моральної шкоди, заподіяної потерпілій, суд враховує характер її фізичних та моральних страждань, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, тривалість їх лікування протягом 1,5 року, а відповідно значні час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану здоров`я. Разом з тим суд враховує той факт, що злочин був вчинений ОСОБА_5 внаслідок тривалого конфлікту, який виник між подружжям з приводу встановлення батьківства новонародженої дитини. Віктимної поведінки потерпілої ОСОБА_4 , яка будучі заздалегідь попередженою про бажання чоловіка ОСОБА_5 отримати генетичний матеріал дитини, народженої в шлюбі, для проведення експертизи з метою перевірки батьківства, чинила безпідставні перешкоди чоловікові для відібрання генетичних зразків. Суд враховує той факт, що ОСОБА_5 заподіяв тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_4 після розпилення нею вмісту газового балончину йому в обличчя, що вбачається не лише з показань обвинуваченого ОСОБА_5 , даних в судовому засіданні, а й з дослідженого в суді відеозапису слідчого експерименту, проведеного 10.11.2017 року за участі потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_11 . 
		З огляду на наведене, суд виходив із принципу диспозитивності процесу, засад розумності, виваженості та справедливості, а тому визнав, що вчиненим злочином потерпілій ОСОБА_4 була спричинена моральна шкода в розмірі 5000 грн. 
		За таких обставин, цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.
		Речові докази у справі відсутні.
		Процесуальні витрати у справі відсутні. 
		Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 16.01.2020 року щодо ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід особисте зобов`язання з покладанням обов`язків, передбачених п.1, п.2, п.3, п.4 ч.5 ст. 194 КПК України, на строк 2 місяці. Враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченого, суд вбачає ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а тому вважає за необхідне продовжити строк обов`язків, покладених на ОСОБА_9 при застосуванні запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 2 місяці з моменту оголошення вироку. 
		Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд  
		у х в а л и в :
		ОСОБА_5  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити покарання штраф сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн.
		Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, - задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заподіяну злочином матеріальну шкоду в розмірі 19415 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн. 
		Продовжити строк застосування обов`язків, покладених на ОСОБА_5 Ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.01.2020 року про застосування щодо нього запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 2 місяці з моменту його проголошення, а саме:
		- прибувати за викликом до суду, який здійснює провадження;
		- не відлучатися за межі міста проживання без дозволу суду;
		- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
		- утримуватись від спілкування з потерпілою ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_11 .
		Роз`яснити ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
		Контроль за виконанням особистого зобов`язання ОСОБА_5 покласти на прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 .
		Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у строк 30 днів з моменту його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Вручити учасникам процесу копію вироку негайно, після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, направити копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення.
		Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, ознайомлення з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		Протягом строку апеляційного оскарження учасники судового провадження за їх клопотанням можуть ознайомитись з матеріалами кримінального провадження.
		 
		 
		 
		Суддя Крюківського районного суду 
		м. Кременчука Полтавської області           ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...