Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1570/7147/2011 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.02.2020. Зареєстровано: 23.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2020.
Дата набрання законної сили: 21.02.2020
Номер судового провадження: К/9901/28989/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		21 лютого 2020 року 
		Київ
		справа №1570/7147/2011
		касаційне провадження №К/9901/28989/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Шипуліної Т.М.,
		суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Болградський виноробний завод» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 (головуючий суддя - Золотніков  О.С., судді: Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.) у справі №  1570/7147/2011 за позовом Приватного акціонерного товариства «Болградський виноробний завод» до Державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
		В С Т А Н О В И В:
		Приватне акціонерне товариство «Болградський виноробний завод» у вересні 2011 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2011 № 0000032201.
		Справа розглядалася судами неодноразово.
		За результатами її останнього розгляду Одеський окружний адміністративний суд постановою від 04.09.2014 позовні вимоги задовольнив частково. Скасував податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 №0000032201 в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 445956,33 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
		Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 24.02.2016 скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2014 та ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення позову. Скасував податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 №0000032201 в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 451143,02 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
		Приватне акціонерне товариство «Болградський виноробний завод» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
		В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 7, 8 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-XII.
		Фактично зміст касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Болградський виноробний завод» зводиться до незгоди з порядком, способом та результатом експертного дослідження, яке було враховано при вирішенні спору. Так, позивач вказує на те, що експерт Хосонова О.С. не є працівником Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Крім того, наголошує на тому, що експертні висновки здійснені за відсутності повноти дослідження на підставі оцінки лише частини документів з їх співставленням з матеріалами акта перевірки. 
		Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Болградському районі Головного управління ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Болградський виноробний завод» з питань дотримання вимог валютного законодавства з нерезидентами «Bovar Enterprises LLC», Відкритим акціонерним товариством «Істок», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Запорізький-2», Товариством з обмеженою відповідальністю «Райхарчокомбінат Червоноармійський», Відкритим акціонерним товариством «Нижегородський завод шампанських вин» за період з 01.01.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт від 22.07.2011 № 677/2201/00411938.
		Вказаним актом перевірки зафіксовано допущення позивачем порушень статей 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР, які полягали у порушенні термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні господарських операцій з нерезидентами - «Bovar Enterprises LLC», Відкритим акціонерним товариством «Істок», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Запорізький-2», Відкритим акціонерним товариством «Нижегородський завод шампанських вин».
		На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 № 0000032201, яким відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №  185/94 ВР нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 1112478,02  грн. 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
		У відповідності до частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
		Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). 
		Частиною другою статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР визначено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
		У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом (частини третя і четверта статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №  185/94-ВР).
		Згідно зі статтею 17 параграфу 2 Розділу III «Арбітражне провадження» Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 17.04.2007 № 18 (1), провадження у справі порушується постановою голови Міжнародного комерційного арбітражного суду про прийняття справи до провадження по факту подання до Міжнародного комерційного арбітражного суду належним чином оформленої позовної заяви, оплаченої реєстраційним збором у відповідності до Положення про арбітражні збори та витрати. Днем подання позовної заяви вважається день його отримання Міжнародним комерційним арбітражним судом, а при відправленні позовної заяви поштою - дата штемпеля на конверті поштового відомства за місцем відправлення.
		З системного аналізу вказаних правових норм можна зробити висновок, що дата звернення резидента з позовом до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР, та пеня за їх порушення не сплачується. При цьому задоволення такого позову виключає нарахування пені за період з моменту прийняття позовної заяви судом.
		Така позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 07.02.2011 у справі № 21-63а10, який згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України повинен враховуватися при вирішенні справи.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податковий орган нарахував позивачу пеню:
		1) в сумі 2054,08 грн. на підставі укладеного позивачем (покупець) з «Bovar Enterprises LLC» (США) (продавець) контракту від 22.04.2009 № 22/4/09-М про поставку обладнання в загальній сумі 500000 доларів США; позивачем перераховано на користь «Воvar Enterprises LLS» грошові кошти в сумі 480355,38 доларів США згідно з платіжними дорученнями; відповідно до Додаткової угоди від 27.07.2009 № 22/04/09-М дію контракту тимчасово призупинено на умовах двосторонньої реституції та до необхідності повернення продавцем всіх отриманих раніше грошових коштів від покупця; повернення «Воvar Enterprises LLS» раніше перерахованих позивачем коштів у сумі 480355,38 доларів США відбулося з порушенням встановленого законодавством 180-денного строку.
		Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій позивачем не спростовано належними та допустимими доказами встановлені податковим органом факт порушення позивачем визначеного статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №  185/94-ВР строку повернення коштів у якості передплати від нерезидента «Bovar Enterprises LLC».
		Вирішуючи справу в частині за цим епізодом, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність нарахування позивачу за оскарженим податковим повідомленням-рішенням пені в сумі 2054,08 грн.
		2) в сумі 2877,11 грн. на підставі укладеного позивачем (постачальник) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Запорізький-2» (Росія) (покупець) договору від 11.08.2009 № 19/2009 про поставку  товару (виноматеріал натуральний білий та червоний оброблений з європейських сортів винограду) в загальній сумі 2280000 доларів США; позивачем відвантажено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Запорізький-2» товар у загальній сумі 8854 доларів США; оплата за відвантажену продукцію надійшла від контрагента 08.09.2009, 02.10.2009 та 06.06.2011 у загальній сумі 8854 доларів США, з яких: кошти в сумі 1102 доларів США зараховані на рахунок позивача 06.06.2011, тобто з порушенням граничних строків розрахунків.
		21.06.2010 позивач звернувся до Арбітражного суду Краснодарського краю РФ з позовною заявою про стягнення суми відповідної заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Запорізький-2», зокрема основної заборгованості в сумі 1102 доларів США. 
		Ухвалою Арбітражного суду Краснодарського краю РФ від 24.06.2010 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Болградський виноробний завод» прийнято до провадження та порушено справу.
		Рішенням Арбітражного суду Краснодарського краю РФ від 29.10.2010 у справі №  А32-17419/10-53/414 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Болградський виноробний завод» про стягнення суми заборгованості задоволено.
		Вирішуючи справу в частині за цим епізодом, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність нарахування позивачу за оскарженим податковим повідомленням-рішенням пені в сумі 2797,95 грн., виходячи з факту порушення строків повернення виручки від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Запорізький-2» в сумі 1102 доларів США за період з 07.03.2010 по 21.06.2010, а не по 24.06.2010, як помилково визначив податковий орган.
		3) в сумі 720687,76 грн. на підставі укладеного позивачем (постачальник) з Відкритим акціонерним товариством «Істок» (Росія) (покупець) договору від 02.04.2009 № 4/2009 про поставку товару (виноматеріал натуральний оброблений); позивачем відвантажено на користь Відкритого акціонерного товариства «Істок» (Росія) товар в загальній сумі 694150,58 доларів США; оплата за відвантажену продукцію надійшла від контрагента в сумі 252454,96 доларів США; станом на 30.04.2011 дебіторська заборгованість позивача по договору з вказаним нерезидентом складає 441695,62 доларів США.
		23.04.2010 позивачем подано до Арбітражного суду Республіки Північна Осетія - Аланія РФ заяву про стягнення суми заборгованості з Відкритого акціонерного товариства «Істок». 
		Ухвалою Арбітражного суду Республіки Північна Осетія - Аланія РФ від 30.04.2010 позовну заяву прийнято до провадження та порушено справу.
		Рішенням Арбітражного суду Республіки Північна Осетія - Аланія від 24.06.2014 у справі № А61-988/10 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Болградський виноробний завод» про стягнення заборгованості в сумі 441695,62  доларів США задоволено. 
		Вирішуючи справу в частині за цим епізодом, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність нарахування позивачу за оскарженим податковим повідомленням-рішенням пені в сумі 646553,66 грн., виходячи з факту порушення строків повернення виручки від Відкритого акціонерного товариства «Істок» (Росія) в сумі 441695,62 доларів США за період по 23.04.2010, а не по 30.04.2010, як помилково визначив податковий орган.
		4) в сумі 386859,07 грн. на підставі укладеного позивачем (постачальник) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нижегородський завод шампанських вин» (Росія) (покупець) договору від 24.01.2009 № 4/2009 про поставку в строк до 01.04.2009 товару (необроблений виноматеріал шампанського) в загальній сумі 161200 доларів США; позивачем відвантажено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нижегородський завод шампанських вин» (Росія) товару в загальній сумі 322155,1 доларів США; оплата за відвантажену продукцію надійшла від контрагента в сумі 115152,7 доларів США; станом на 30.06.2011 дебіторська заборгованість позивача по договору з вказаним контрагентом склала 207002,4  доларів США.
		03.02.2010 позивач звернувся до Арбітражного суду Нижегородської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нижегородський завод шампанських вин» (Росія) заборгованості в сумі 207002,4  доларів США. 
		Ухвалою Арбітражного суду Нижегородської області від 17.03.2010 позовну заяву прийнято до провадження та порушено справу.
		Рішенням Арбітражного суду Нижегородської області від 21.05.2010 у справі №  А43-2278/2010-41-135 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Болградський виноробний завод», з урахуванням уточнень позовних вимог щодо розміру заборгованості, задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нижегородський завод шампанських вин» (Росія) на користь позивача заборгованість в сумі 153930,4 доларів США.
		Вирішуючи справу в частині за цим епізодом, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що, обчислюючи розмір пені за порушення позивачем строків повернення виручки на підставі зовнішньоекономічного договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нижегородський завод шампанських вин» (Росія), контролюючий орган помилково виходив з дати звернення позивача до арбітражного суду 17.03.2010, оскільки матеріалами справи підтверджується факт такого звернення 03.02.2010.
		При цьому, на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.04.2011 та з метою дослідження термінів здійснення розрахунків за експортно-імпортними контрактами між позивачем та контрагентами-нерезидентами в розрізі з розрахунком визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов`язання у вигляді пені судом апеляційної інстанції було призначено проведення судово-економічної експертизи.
		Так, згідно з висновком експерта судово-економічної експертизи від 30.10.2015 №  1663/1664 фактично підтверджено правильність визначення контролюючим органом позивачу пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні господарських операцій з нерезидентами: «Воvar Enterprises LLS» - в сумі 2054,08 грн.; Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Запорізький-2» - в сумі 2797,95 грн., Відкритим акціонерним товариством «Істок» - в сумі 646553,66 грн., Відкритим акціонерним товариством «Нижегородський завод шампанських вин» - в сумі 9929,31 грн.
		Суд касаційної інстанції вважає, що у спірному випадку судом апеляційної інстанції під час вирішення справи було правильно застосовано положення законодавства щодо притягнення резидента до відповідальності у вигляді нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та надано належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, в тому числі й висновку судово-економічної експертизи.
		За таких обставин у сукупності, суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням від 05.08.2011 № 0000032201 пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні господарських операцій з нерезидентами в сумі 661335 грн., в тому числі: в сумі 2054,08 грн. (за господарською операцією з «Воvar Enterprises LLS»); в сумі 646553,66 грн. (за господарською операцією з Відкритим акціонерним товариством «Істок»); в сумі 2797,95 грн. (за господарською операцією з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Запорізький-2»); в сумі 9929,31 грн. (за господарською операцією з Відкритим акціонерним товариством «Нижегородський завод шампанських вин»).
		Доводи касаційної скарги, які фактично зводяться до незгоди із висновком судово-економічної експертизи від 30.10.2015 № 1663/1664 з посиланням на його неповноту та проведення неуповноваженою особою, не спростовують вищезазначених висновків.
		Так, згідно з частинами першою та третьою статті 7 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-XII судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
		Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-XII до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.
		У ситуації, що розглядається, судово-економічну експертизу на підставі відповідної ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України доручено виконати згідно з договором від 10.03.2011 № 10 експерту Хосоновій О.С. , яка має вищу економічну освіту, кваліфікацію за спеціальностями: 11.1 «Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності», 11.2 «Дослідження економічної діяльності підприємств і організацій» (свідоцтво №  1476, видане Міністерством юстиції України 26.01.2011, стаж експертної роботи з 2011 року, термін дії свідоцтва - 28.03.2017).
		Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає порушень щодо призначення та організації проведення судово-економічної експертизи експертом Хосоновою О .С.
		Крім того, за змістом висновку судово-економічної експертизи від 30.10.2015 №  1663/1664 експертом та Одеським апеляційним адміністративним судом неодноразово вживалися заходи з метою отримання додаткових матеріалів від Приватного акціонерного товариства «Болградський виноробний завод» щодо господарських взаємовідносин з нерезидентами - «Воvar Enterprises LLS», Відкритим акціонерним товариством «Істок», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Запорізький-2», Відкритим акціонерним товариством «Нижегородський завод шампанських вин». Однак, запропоновані позивачу до витребування документи, необхідні для проведення експертизи, надані Приватним акціонерним товариством «Болградський виноробний завод» не у повному обсязі.
		Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Отже, орган доходів і зборів відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді правильність нарахування платнику грошового зобов`язання та правомірність прийняття свого рішення.
		Разом з тим, пункти 3 та 4 частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) закріплюють принцип рівності усіх учасників перед законом і судом та принцип змагальності сторін.
		За змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) за загальним правилом кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Згідно з частиною шостою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
		Таким чином, кожна із сторін в адміністративному процесі повинна приймати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції. 
		З огляду на вищенаведені приписи процесуального закону, а також з урахуванням неналежного виконання позивачем запропонованих вимог щодо пред`явлення додаткових матеріалів для проведення експертизи, суд касаційної інстанції вважає безпідставними посилання Приватного акціонерного товариства «Болградський виноробний завод» на неповноту експертного дослідження.
		Більше того, не погоджуючись з розрахунком суми пені за встановлені актом перевірки порушення, позивач в касаційній скарзі не наводить конкретних випадків неправильного співставлення даних за наслідками дослідження порядку розрахунків за операціями з певним нерезидентом, а також не посилається на неврахування судами попередніх інстанцій пред`явлених Приватним акціонерним товариством «Болградський виноробний завод» альтернативних розрахунків суми пені.
		Враховуючи викладене, а також те, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Болградський виноробний завод» без задоволення, а оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Болградський виноробний завод» залишити без задоволення.
		Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 у справі №  1570/7147/2011 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Судді Верховного Суду                                                     Т.М. Шипуліна
		                                                                                              Л.І. Бившева
		                                                                                              В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...