Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 480/2738/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 24.02.2020. Зареєстровано: 24.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2020.
Дата набрання законної сили: 18.02.2020
Номер судового провадження: 379/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 лютого 2020 р.Справа № 480/2738/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: П`янової Я.В.,
		Суддів: Зеленського В.В. ,  Чалого І.С. ,
		за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.
		                                                                   представника позивача: Осіпова Ю.В.
		                                                                представника відповідачів: Гребіник В.В.
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, м. Суми, повний текст складено 04.11.19 року по справі № 480/2738/19
		          за позовом       Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  
		          до       Управління державної  архітектурно - будівельної інспекції у Сумській області ,       Державної архітектурно-будівельної інспекції України               
		          про визнання протиправними та скасування постанов,
		ВСТАНОВИВ:
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області (далі - відповідач, УДАБІ у Сумській області), в якому просив:
		- визнати протиправною та скасувати постанову головного інспектора будівельного нагляду відділу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області Макаренка О.М. від 03.07.2019 № 8/40-1018/1428-19 про накладення штрафу у розмірі 34578,00 грн. на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 ;
		- визнати протиправною та скасувати постанову головного інспектора будівельного нагляду відділу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області Макаренка О.М. від 03.07.2019 № 7/40-1018/1427-19 про накладення штрафу у розмірі 69156,00 грн. на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 .
		Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 Державну архітектурно-будівельну інспекцію України залучено до участі у справі у якості співвідповідача.
		Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовлено.
		ФОП ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. 
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінку тому, що він не є замовником будівництва, не виконував функції замовника і підрядника одночасно, тобто не є суб`єктом правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".
		Таким чином, постанова № 7/40-1018/1427-19 від 03.07.2019 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 36 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на підставі п.2 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" є незаконною.
		Окрім того, судом безпідставно зроблений висновок про те, що позивач правомірно притягнутий до відповідальності за п. 3 ч. 3 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", оскільки в постанові від 03.07.2019 № 7/40-1018/1427-19 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".
		Також, позивач зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінку тому, що приміщення, на якому проводились роботи з утеплення, за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CCI). Утеплення фасаду є будівельними роботами з огороджувальними конструкціями.
		Таким чином, ці роботи є термомодернізацією будівлі, а тому не потребують отримання документів, що дають право на виконання будівельних робіт відповідно до Закону України «Про енергетичну ефективність будівель».
		В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказав про те, що за результатами перевірки порушення вчинені генеральним підрядником ФОП ОСОБА_1 , однак вказане не відповідає обставинам справи, оскільки в акті перевірки вказано, що порушення вчинені замовником (виконавчим комітетом Роменської міської ради) та підрядником ФОП ОСОБА_1 .
		Також, на думку позивача, судом першої інстанції безпідставно зазначено, що позивач порушив норми законодавства, зазначені в акті перевірки, оскільки він їх не міг порушити, так як обов`язок по отриманню дозволу закон покладає на замовника, а не підрядника.
		ОСОБА_1 є підрядником, отже порушення законодавства якщо і були допущені, то не ним, а замовником, а виходячи зі змісту Закону України «Про енергетичну ефективність будівель", подання повідомлення про початок будівельних робіт замовником взагалі не потрібне.
		Окрім того, в матеріалах справи немає жодного доказу, що об`єкт втратив тотожність з тим, на який власником отримано право власності, оскільки відсутні докази того, що відбулася «реконструкція, капітальний ремонт, перебудова» внаслідок виконаних робіт з кріплення теплоізоляційним матеріалом (плитами пінопластовими), з використанням клею "момент", кріплення плит дюбелями, опорядженням їх декоративним розчином та фарбуванням фасадною фарбою центрального входу нежитлового приміщення.
		Також, позивач зазначає, що ані у Законі України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», ані в Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого Постановою КМУ від 06.04.1995 № 244, відсутня норма, що штрафи застосовуються в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день складання акту перевірки чи винесення постанови про правопорушення.
		У цих законах мається посилання на розмір штрафу - прожитковий мінімум для працездатних осіб. Цей розмір встановлюється щорічно Законами України.
		Відповідач у постановах протиправно застосував для штрафів прожитковий мінімум для працездатних осіб на час виявлення правопорушення в березні 2019 році в розмірі 1921 грн. відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік".
		При цьому, відповідачем суду не надано жодного аргументу і не доведено, на підставі якого закону вони застосовують для штрафів прожитковий мінімум для працездатних осіб на час виявлення правопорушення, а не на час вчинення.
		При проведенні будівельних робіт позивачем в серпні - жовтні 2018 року прожитковий мінімум був 1841 грн., згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", отже відповідач протиправно застосував зворотню силу закону, якою посилено відповідальність щодо розміру штрафів у постановах щодо ОСОБА_1 , тому вони є протиправними .
		Таким чином, на думку позивача, суд першої інстанції при розгляді справи не дотримав вимоги п.п. 1, 3 частини 2 статті 2, ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
		З огляду на викладене, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2019, прийнявши по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Державна архітектурно-будівельна інспекція України подала до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає її доводи безпідставними, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
		Представник відповідачів в судовому засіданні підтримав заперечення на апеляційну скаргу.
		Представник позивача наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
		Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, на підставі звернення Роменського ВП ГУНП в Сумській області від 25.02.2019 (вх. № 40-1018-892 від 01.03.2019) (а.с. 84), Управлінням ДАБК у Сумській області видано наказ № 38-П від 18.03.2019 (а.с. 85), на підставі якого в період з 21.02.2019 до 29.03.2019 головним інспектором будівельного нагляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області Макаренком О.М. проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт на об`єкті будівництва: "Капітальний ремонт центрального входу (утеплення) приміщення" за адресою: АДРЕСА_1, де відповідно до повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CC1), від 27.11.2018 № СМ 061183311165 замовником об`єкту будівництва є виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області; генеральним підрядником - ФОП ОСОБА_1 ; генеральним проектувальником - ФОП Булуєва Світлана Станіславівна; особою, відповідальною за здійснення технічного нагляду - ОСОБА_2 ; головним інженером проекту та особою, відповідальною за здійснення авторського нагляду - ОСОБА_3 . 
		За результатами перевірки складено акт від 29.03.2019 № 150 (а.с. 17-30), яким встановлено порушення замовником (виконавчим комітетом Роменської міської ради Сумської області) та підрядником ФОП ОСОБА_1 :
		- п. 1 ч. 1, ч. 7 ст. 34, ч. 1, 2 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абз. 1, 2 п. 5 Порядку виконання  підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 "Деякі питання виконання підготовчих та будівельних робіт", ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", а саме: роботи з виконання утеплення центрального входу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , виконувались без отримання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI); 
		- п. 4.8 , додатків А, В ДБН А.3.1-5:2016 "Організація будівельного виробництва", а саме загальний журнал робіт та акти на закриття прихованих робіт складено не у відповідності до ДБН А.3.1-5:2016, а складено з посиланням на ДБН А.3.1- 2:2009, який є документом, який втратив чинність у зв`язку з набуттям чинності ДБН А.3.1-5:2016. При цьому, загальний журнал робіт не містить усіх необхідних записів на титульному аркуші, не містить таблиць А.1, А.2, А.3, А.4 та А.6. Таблиця А.5 не містить прізвища особи та її підпису, яка зробила відповідні записи. Пунктом 3 вказівок щодо ведення загального журналу робіт зазначено, що загальний журнал робіт заповнюється особою з першого дня роботи на об`єкті. При цьому, враховуючи, що таблиця А.5 заповнена друкованим шрифтом із зазначенням дат у різний проміжок часу, є обґрунтовані підстави вважати, що записи в журнал здійснювались не з першого дня роботи на об`єкті.
		29.03.2019 посадовою особою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 150-4 та № 150-5, якими зафіксовано вчинення порушень, викладених в акті перевірки (а.с. 31-32, 33-34).
		03.07.2019 головним інспектором будівельного нагляду відділу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області Макаренком О.М. прийнято:
		- постанову № 8/40-1018/1428-19, якою визнано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 3 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено штраф у розмірі 34578,00 грн. (а.с. 36, 37);
		- постанову № 7/40-1018/1427-19, якою визнано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено штраф у розмірі 69156,00 грн. (а.с. 38, 39).
		ФОП ОСОБА_1 , не погоджуючись із прийнятими вищезазначеними постановами, звернувся до суду із цим позовом.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином доведено правомірність прийняття оскаржуваних постанов.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.
		Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Спірні правовідносини сторін врегульовані Законом України від 20.05.1999 року № 687-XIV "Про архітектурну діяльність", Законом України від 14.10.1994 року № 208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно будівельного контролю".
		Відповідно до ст. 7 Закону України "Про основи містобудування" державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.
		Згідно з ст. 8 вказаного Закону державне регулювання у сфері містобудування полягає в, зокрема, контролі за дотриманням законодавства у сфері містобудування, державних стандартів і норм, вимог вихідних даних, затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об`єктів, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів при проектуванні та будівництві.
		Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до ст. 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, зокрема, контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.
		Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
		Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
		Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу.
		Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
		Підставами для проведення позапланової перевірки є:
		1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;
		2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
		3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;
		4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;
		5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;
		6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
		7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
		Підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам, стандартам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності.
		Відповідно до п. 11 Порядку посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право:
		1) безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню;
		2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;
		3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень.
		4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;
		5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкції, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам стандартів, норм і правил згідно із законодавством;
		7) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій;
		8) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
		Забороняється витребовувати у суб`єктів містобудування інформацію та документи податкової, фінансової звітності щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов`язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю;
		9) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;
		10) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію;
		11) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото, аудіо - та відеотехніки.
		За приписами п. 15 Порядку № 553, форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджуються Мінрегіоном.
		Відповідно до п.п. 16, 17 Порядку за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
		У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.
		Згідно з п. 18 Порядку № 553 акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.
		Виходячи із системного аналізу наведених правових положень, можна дійти до висновку про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та постанова про притягнення до відповідальності суб`єкта містобудівної діяльності.
		Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 826/20445/16.
		Як вбачається із матеріалів справи, 29.03.2019 Управлінням було складено акт № 150, протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 150-4, 150-5 відносно ФОП ОСОБА_1 .
		Керуючись Порядком № 553, 01.04.2019 рекомендованим листом було направлено вищезазначені акт та протоколи на адресу позивача з повідомленням про розгляд справи на 11.04.2019 о 16 год. 00 хв. у приміщенні Роменської районної державної адміністрації, які отримано позивачем 17.04.2019 (т. 1 а.с. 121, 122). 
		11.04.2019 рекомендованим          листом Управлінням направлено повідомлення про перенесення розгляду справи на 30.04.2019 о 16 год. 00 хв., яке отримано позивачем 25.04.2019 (т. 1 а.с. 123, 124).
		22.04.2019 рекомендованим          листом Управлінням направлено повідомлення про перенесення розгляду справи на 07.05.2019 о 16 год. 00 хв., яке отримано позивачем 25.04.2019 (т. 1 а.с. 125).
		07.05.2019 на адресу Управління надійшло клопотання позивача про перенесення розгляду справи, у зв`язку з укладанням угоди з адвокатом для захисту прав позивача (т. 1 а.с. 126). 
		08.05.2019 Управлінням рекомендованим листом направлено повідомлення про розгляд справи на 28.05.2019 о 16 год. 00 хв., яке отримано позивачем 24.05.2019 (т. 1 а.с. 127).
		28.05.2019 на адресу Управління надійшло клопотання позивача про перенесення розгляду справи, у зв`язку з хворобою (т. 1 а.с. 128).
		31.05.2019 Управлінням рекомендованим листом направлено повідомлення про перенесення розгляду справи на 13.06.2019 о 16 год. 00 хв., яке отримано позивачем 05.07.2019 (т. 1 а.с. 129).
		Також, в матеріалах справи наявні копії листів Управління від 13.06.2019, якими ФОП ОСОБА_1 та його адвоката Осіпова Ю.В. повідомлено про те, що розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності перенесено на 03.07.2019 та відбудеться о 16:00 год. у приміщенні Роменської районної державної адміністрації (т. 1 а.с. 130, 131). 
		Вказані листи були отримані позивачем та його представником 19.06.2019, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (т. 1 зворотній бік а.с. 130, 131). 
		03.07.2019 на розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності позивач та його представник - адвокат Осіпов Ю.В. не прибули, про час і місце були належним чином повідомлені, клопотань про перенесення справи не надходило, а тому відповідачем винесено оскаржувані постанови про накладення штрафу № 8/40-1018/1428-19, № 7/40-1018/1427-19.
		Таким чином, відповідачем дотримано порядок повідомлення позивача та його представника про накладення на нього штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а тому посилання позивача на розгляд суб`єктом владних повноважень справи без його належного повідомлення до уваги не приймаються.
		Щодо правомірності прийняття постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03.07.2019 № 7/40-1018/1427-19, колегія суддів зауважує на таке.
		Відповідно до ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		Згідно з п. 3.7 ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" капітальний ремонт - це сукупність робіт на об`єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи, при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання, у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також благоустрій території.
		Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після:
		- подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CC1);
		- видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".
		Пунктом 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 "Деякі питання виконання підготовчих та будівельних робіт", передбачено, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після:
		- отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CC1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта;
		- видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".
		Керуючись п. 4.14 ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 "Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва", а саме при розробленні проектної документації на капітальний ремонт частини існуючого об`єкта без повного призупинення його використання за цільовим призначенням категорію складності об`єкту будівництва за такою документацією визначають без урахування категорії складності, що експлуатується.
		З огляду на викладене, є підстави вважати, що об`єкт будівництва, який включає в себе виконання будівельних робіт лише на центральному фасаді нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, відноситься до класу наслідків (відповідальності) CC1, незважаючи, що все нежитлове приміщення може бути віднесено до класу наслідків (відповідальності) СС2.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CC1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.
		Згідно з ч. 7 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
		Під час проведення перевірки встановлено, що роботи з виконання утеплення центрального входу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є капітальним ремонтом, а отже видом будівництва, який потребує отримання відповідних дозвільних документів від органів державного архітектурно-будівельного контролю, що підтверджується, також, копією зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва (т. 1 а.с. 93), копіями актів приймання виконаних будівельних робіт за жовтень-листопад 2018 року (т. 1 а.с. 101-102, 103-108), копією договору підряду № 15 від 24.07.2018 (т. 1 а.с. 96, 97), додатковою угодою до нього (т. 1 а.с. 99), копією Загального журналу робіт (т. 1 а.с. 106-108), копіями актів на закриття прихованих робіт (т. 1 а.с. 109-116), копією договору про надання послуг по виготовленню проектно-кошторисної документації (т. 1 а.с. 91), в якому назва робіт вказана як "Капітальний ремонт центрального входу (утеплення) приміщення за адресою: АДРЕСА_1".
		Вищезазначене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що відсутні докази того, що відбулася «реконструкція, капітальний ремонт, перебудова».
		Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-130 цс від 04.12.2013 року, в розумінні ч.1 ст. 376 ЦК України, самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником отримано право власності.
		Підтвердженням факту виконання будівельних робіт без дозвільних документів, отриманих від органу державного архітектурно-будівельного контролю, та без затвердженої проектної документації є те, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CC1), на об`єкт будівництва: "Капітальний ремонт центрального входу (утеплення) приміщення" за адресою: АДРЕСА_1 виконавчим комітетом Роменської міської ради Сумської області подано до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області 22.11.2018 за вх. № 40-1018-4888 (реєстрація повідомлення здійснена Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області за № CM 061183311165 від 27.11.2018) (т. 1 а.с. 118-120).
		При цьому, проектна документації на будівництво об`єкту, розроблена ФОП ОСОБА_3 у вигляді дефектного акту та кошторисної документації, затверджена розпорядженням міського голови Роменської міської ради Сумської області від 21.11.2018 за № 149.
		Вищезазначене повідомлення про початок виконання будівельних робіт по об`єкту будівництва: "Капітальний ремонт центрального входу (утеплення) приміщення" за адресою: АДРЕСА_1 скасовано наказом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області від 05.04.2019 № 12-Н (т. 1 а.с. 117).
		Разом з тим, відповідно до виконавчої документації, складеної підрядником з виконання будівельних робіт ФОП ОСОБА_1 (загальний журнал робіт та акти на закриття прихованих робіт), будівельні роботи з утеплення центрального входу нежитлової будівлі виконувались в період з серпня 2018 року до жовтня 2018 року.
		Крім того, згідно з поясненнями ФОП ОСОБА_2 від 26.03.2019, роботи на об`єкті будівництва виконувались в період з 26.07.2018 до 23.10.2018 (т. 1 а.с. 88, 89).
		Таким чином, враховуючи, що будівельні роботи з капітального ремонту нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 здійснювались без отримання відповідних дозвільних документів від органів державного архітектурно - будівельного контролю, а саме повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CC1), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що підрядником з виконання будівельних робіт - ФОП ОСОБА_1 порушено п. 1 ч. 1, ч. 7 ст. 34, ч. 1. 2 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абз. 1, 2 п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 "Деякі питання виконання підготовчих та будівельних робіт", та ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність".
		З приводу поданого позивачем до суду першої інстанції експертного висновку будівельно-технічного дослідження № 1239 від 20.05.2019 (т. 1 а.с. 42-44), відповідно до якого втручання в несучі конструкції будівлі немає, несуча здатність зовнішньої цегельної стіни головного фасаду будівлі міської ради, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, не порушена; до 16.01.2019 дозвіл (подачі повідомлення) на утеплення зовнішніх стін громадських й виробничих будівель (приміщень) не був потрібен, необхідно зауважити, що вказаний документ не може бути покладений в основу судового рішення про задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 101 КАС України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, проте поданий позивачем експертний висновок не відповідає цим вимогам, оскільки в ньому не зазначено про попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а відтак, він не відповідає встановленим вимогам та не є належним доказом щодо дослідження обставин, які входять до предмета доказування.
		Крім того, згідно з ст. 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу, якою передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Згідно з п. 3 ч. 3 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання  будівельних робіт без направлення повідомлення про початок виконання таких робіт: на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать  до  об`єктів  з незначними наслідками (СС1), - у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		Отже, встановлений факт виконання суб`єктом містобудування будівельних робіт без направлення повідомлення про початок виконання таких робіт є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
		В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що подання повідомлень про початок виконання будівельних робіт, отримання дозволу на виконання будівельних робіт є обов`язком замовника, а не підрядника.
		В свою чергу, колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи позивача, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», відсутність у нього обов`язку направляти повідомлення про початок виконання будівельних робіт не звільняє його від відповідальності за виконання будівельних робіт за відсутності такого повідомлення.
		При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 150-4 від 29.03.2019 відповідачем вказано на відповідальність за встановлені порушення, яка передбачена саме п. 3 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», тоді як в оскаржуваній постанові про накладення штрафу № 7/40-1018/1427-19 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".
		В судовому засіданні представник відповідачів пояснила, що зазначення в оскаржуваній постанові про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", є технічною помилкою.
		Окрім того, санкція п. 3 ч. 3 ст. 2 та п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" є однаковою - штраф у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		З огляду на викладене, постанова від 03.07.2019 № 7/40-1018/1427-19 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, прийнята відповідачем, є правомірною та обґрунтованою, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для її скасування.
		Щодо правомірності прийняття постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03.07.2019 № № 8/40-1018/1428-19, колегія суддів зауважує на таке.
		Відповідно до п. 3.2.4 ДБН А.3.1-5:2016, виконавча документація - це документація, яка засвідчує особливості виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, відображає методи та умови їх виконання, підтверджує фактичні параметри їх результатів.
		Зідно з п. 4.8 ДБН А.3.1-5:2016 за результатами виконаних будівельних робіт має бути оформлена виконавча документація. Перелік необхідної виконавчої документації, визначений відповідно до вимог нормативних документів щодо виконання відповідного виду робіт на конкретному об`єкті будівництва, має бути наведений у ПВР.
		До виконавчої документації належать, зокрема, загальний журнал робіт (додаток А, який є обов`язковим) та акти на закриття прихованих робіт (додаток В, який є обов`язковим).
		В ході розгляду справи встановлено, що складені позивачем загальний журнал робіт та акти на закриття прихованих робіт з капітального ремонту нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 106-108, 109-116), не у повній мірі відповідають ДБН А.3.1-5:2016, а саме, складені з посиланням на ДБН А.3.1- 2:2009, який є документом, який втратив чинність у зв`язку з набуттям чинності ДБН А.3.1-5:2016. 
		При цьому, загальний журнал робіт не містить усіх необхідних записів на титульному аркуші, не містить таблиць А.1, А.2, А.3, А.4 та А.6. Таблиця А.5 не містить прізвища особи та її підпису, яка зробила відповідні записи.
		Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб`єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за ведення виконавчої документації з порушенням будівельних норм, державних стандартів і правил - у розмірі вісімнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		Отже, встановлений факт ведення суб`єктом містобудування виконавчої документації з порушенням будівельних норм, державних стандартів і правил є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі п. 6 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». 
		Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначає, що в акті перевірки вказано, що таблиця А.5 заповнена друкованим шрифтом із зазначенням дат у різний проміжок часу, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що записи в журнал здійснювались не з першого дня роботи на об`єкті. 
		Вважаючи вказаний висновок неприпустимим припущенням, позивач стверджує про незаконність спірної постанови.
		В свою чергу, колегія суддів не приймає до уваги зазначений аргумент позивача, з огляду на те, що факти інших порушень ДБН А.3.1-5:2016 не були ним спростовані ані при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанцій, ані в апеляційній скарзі, а згадане припущення не було основною та єдиною підставою притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності, а тому не може свідчити про протиправність оскаржуваної постанови.
		Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно погодився із висновком відповідача про наявність підстав для притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за ведення документації з порушенням ДБН.
		Таким чином, постанова від 03.07.2019 № № 8/40-1018/1428-19 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, прийнята відповідачем, є правомірною та обґрунтованою, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для її скасування.
		Стосовно посилань позивача на те, що при застосуванні до позивача штрафу відповідач повинен був виходити з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, чинного на момент вчинення, а не виявлення правопорушення, колегія суддів зауважує на таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність          за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб`єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
		Згідно з ч. 11 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" штраф може бути накладено на суб`єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з п. 1 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244, цей Порядок визначає процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - штрафи), що передбачені Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (далі - Закон).
		Відповідно до п. 6 Порядку № 244 штраф за правопорушення може бути накладено на суб`єкта містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.
		Днем виявлення правопорушення є день складення акта перевірки відповідного суб`єкта містобудування.
		Колегія суддів зауважує, що акт перевірки № 150 складено 29.03.2019, тобто, на момент складання акту прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921,00 грн. згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік".
		Враховуючи норми Закону та Порядку № 244, посилання позивача в позовній заяві про необхідність врахування для обчислення суми штрафу прожиткового мінімуму в розмірі 1762,00 грн. (діяв станом на 01.01.2018), а в апеляційній скарзі про необхідність врахування для обчислення суми штрафу прожиткового мінімуму в розмірі 1841, 00 грн. (діяв станом на серпень-жовтень 2018) є безпідставними, оскільки штрафи до суб`єктів містобудування застосовуються з моменту виявлення правопорушення.
		Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції вказав про те, що за результатами перевірки порушення вчинені генеральним підрядником ФОП ОСОБА_1 , що, на думку позивача, не відповідає обставинам справи, оскільки в акті перевірки вказано, що порушення вчинені замовником (виконавчим комітетом Роменської міської ради) та підрядником ФОП ОСОБА_1 , жодним чином не спростовують факт вчинення позивачем вищезазначених порушень та правомірність висновків суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
		Колегія суддів зазначає, що відповідач, на виконання вимог ч.2 ст. 77 КАС України, довів повноту та обґрунтованість оскаржуваних постанов.
		З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Стосовно решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
		Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
		Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
		Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 року по справі № 480/2738/19  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді   В.В. Зеленський    І.С. Чалий   Повний текст постанови складено  24.02.2020 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...