Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 524/685/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 24.02.2020. Зареєстровано: 25.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2020.
Дата набрання законної сили: 02.04.2020
Номер судового провадження: 2-а/524/103/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                        
		Справа № 524/685/20
		Провадження №2-а/524/103/20 
		                                        РІШЕННЯ 
		                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                  
		                       
		21.02.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командира батальйону патрульної поліції у м. Кременчук ДПП НП Борзенка Олександра В`ячеславовича, ДПП НП про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У лютому 2020 року до суду звернувся  ОСОБА_1 з адміністративним позовом  до  командира батальйону патрульної поліції у м. Кременчук ДПП НП Борзенка Олександра В`ячеславовича  про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне  правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, в якому зазначалося, що постановою  відповідача - командира батальйону патрульної поліції у м. Кременчук ДПП НП Борзенка Олександра В`ячеславовича  від 30 січня  2020 року, серії ДПО18 № 993699, його (позивача), було притягнуто до адміністративної відповідальності за  ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126, ст. 36 КУпАП  та застосовано  стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що він (позивач), нібито, цього дня, близько 14 год. 35 хв. в м. Кременчук, вул. Соборна, 38/2, керуючи транспортним засобом AUDI A8, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив рух по тротуару, чим порушив п.п. 11.13 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.п. 2.1 «а» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
		Вважав постанову протиправною та просив її скасувати, оскільки вона була ухвалена цим відповідачем з порушенням норм права, суперечить вимогам закону, та не відображала дійсних обставин справи, правопорушення не вчиняв, оскільки не здійснював рух по тротуару, а вимушений був зупинитися на тротуарі під`їхавши до місця зупинки належного йому на праві власності автомобіля, який використовувався для перевезення пасажирів під керуванням іншого водія, відсутності поблизу місця для паркування або стоянки, а також вказував про те, що не відмовлявся надавати документи на вимогу співробітника поліції.
		Ухвалою судді від 13 лютого 2020 року при відкритті провадження у справі вирішено питання про залучення учасників справи, зокрема відповідачами одночасно: командира батальйону патрульної поліції у м. Кременчук ДПП НП Борзенка Олександра В`ячеславовича і ДПП НП, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
		18 та 20 лютого 2020 року до суду надійшли витребувані судом документи та відзиви відповідачів на позов, в яких стверджувалося про факт вчинення позивачем проступку.
		Ухвалою суду від 21 лютого 2020 року було відмовлено позивачеві у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи та для допиту як свідка ОСОБА_2 .
		Будь-які інші клопотання від учасників справи до суду не надходили.
		Суд, вивчивши матеріали справи, оглянувши відеозаписи події проступків та розгляду справи про адміністративні правопорушення, оцінюючи зібрані і надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом достовірно встановлено, що постановою  відповідача - командира батальйону патрульної поліції у м. Кременчук ДПП НП Борзенка Олександра В`ячеславовича від 30 січня 2020 року, серії ДПО18 № 993699, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126, ст. 36 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що він (позивач), як зазначено у постанові, цього дня, близько 14 год. 35 хв. в м. Кременчук, вул. Соборна, 38/2, керуючи транспортним засобом AUDI A8, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив рух по тротуару, чим порушив п.п. 11.13 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.п. 2.1 «а» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
		Постанова була складена на бланку типографського способу друку із здійсненням записів відповідачем, копія якої була вручена позивачеві одразу після розгляду справи про адміністративне правопорушення.
		Дана постанова була ухвалена відповідачем з дотриманням вимог ст. ст. 245, 251, 268, 279, 280, 283-285 КУпАП.
		Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У відповідності до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
		Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
		При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частиною 2 ст. 2 цього Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно п.1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
		У п. 1 ч. 1 ст. 19 згаданого Кодексу України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження
		Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
		Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
		Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. 
		Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний своєчасно подавати транспортний засіб, що підлягає обов`язковому технічному контролю, на такий контроль.
		Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
		Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
		Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями). 
		Згідно п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
		Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
		Згідно п.11.13 ПДР України забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1-26.3 цих Правил.
		У відповідності до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.
		Пояснення позивача наведенні в адміністративному позові, що по вул. Соборній, буд. № 38/ 2 в м. Кременчук , відсутні спеціально відведенні місця для паркування транспортних засобів не заслуговують на увагу та спростовуються відеозаписом зафіксованим на нагрудну відеокамеру (файл 20200130172755000018 час 14:39:59, стоп кадр у додатку на компакт-диску) водій мав можливість здійснити стоянку з дотриманням Правил дорожнього руху на узбіччі по вул. Халаменюка, 4 (магазин «Рудий Кіт»), або на відведеному місці для паркування транспортних засобів з іншого боку проїзної частини. Відповідно до відеозапису зафіксованого на нагрудну відеокамеру (файл 20200130173155000034), позивач здійснюючи рух по тротуару зупинив транспортний засіб саме на узбіччі по вул. Халаменюка, 4 (магазин «Рудий Кіт»). 
		Позивач як в адміністративному позові, так і під час розгляду справи не заперечував, що він не належить до категорії осіб - водіїв, котрі мають право здійснювати рух ввіреними їм транспортними засобами та зупинки (стоянки) останніх при виконанні робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1-26.3 цих Правил.
		За п.п. 15.10. «в» ПДР України, стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
		Так, згідно п.п. «б» п. 15.10 ПДР стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).
		У той же час, знак 5.39 «Зона стоянки» визначає зону, де дозволена стоянка, за умов, що зазначаються на знакові або додаткових табличках під ним.
		Однак, місце стоянки на тротуарі навпроти будинку № 38/2 по вул. Соборна в м. Кременчуці, до та від якого позивач здійснював рух по тротуару, не було визначено дорожнім знаком 5.39.
		Відповідно пояснення позивача щодо наявності у нього права на здійснення руху по тротуару за обставин, які викладені в адміністративному позові, не заслуговують на увагу та спростовуються відеозаписом зафіксованим на нагрудну відеокамеру (файл 20200130173155000034).
		Згідно п.п. 2.4 «а» ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог Правил, а також пред`явити для перевірки документи, визначені в п.п. 2.1 «а,б,ґ» посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		Згідно з п.п. «а» п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
		ПДР України встановлено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
		Відповідно до п.п. 2.4 «а» ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог Правил, а також пред`явити для перевірки документи, визначені в п.п. 2.1, а саме: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
		Для виконання поліцейськими покладених на них обов`язків, згідно з чинним законодавством, їм надано право зупиняти в необхідних випадках транспортні засоби, перевіряти у водіїв документи, перелік яких викладений у п.п. 2.1 Правил. До того ж, стаття 32 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення документів, що посвідчують особу, та документів, що підтверджують відповідне право особи. Разом з тим, документи повинні бути пред`явлені водієм таким чином, щоб працівник поліції міг прочитати зазначену в них інформацію.
		Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		Відповідно до ч. 1 розділу 1 Положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993р. № 340 зі змінами, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
		Відсутність спеціальної відмітки у посвідченні водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії свідчить про заборону водієві керувати транспортним засобом даної категорії, тому за таке порушення настає відповідальність як за керування транспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія.
		Для виконання поліцейськими покладених на них обов`язків, згідно з чинним законодавством, їм надано право зупиняти в необхідних випадках транспортні засоби, перевіряти у водіїв документи, перелік яких викладений у п.п. 2.1 Правил. До того ж, ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення документів, що посвідчують особу, та документів, що підтверджують відповідне право особи. Разом з тим, документи повинні бути пред`явлені водієм таким чином, щоб працівник поліції міг прочитати зазначену в них інформацію.
		За ч. 1, 2 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
		Відповідно до п. 6 ст. 62 вказаного Закону втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону.
		Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка» - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
		Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
		В адміністративному позові позивач не заперечує, що в час та місці зазначені в оскаржуваній постанові, керував вказаним транспортним засобом та здійснив рух по тротуару, працівники поліції повідомили про порушення ним ПДР України, не заперечує, що на законну вимогу інспектора поліції не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії.
		Пояснення позивача наведені в адміністративному позові, що в нього не було фізичної можливості надати на вимогу працівників поліції посвідчення водія відповідної категорії не заслуговують на увагу та спростовуються відеозаписом зафіксованим на нагрудну відеокамеру (файл 20200130173155000034, 20200130173230000035 на відео зафіксовано, що водій не виконує розпорядження працівників поліції).
		На нагрудну відеокамеру зафіксовано, що під час розгляду справи водій не заперечував, що не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, вважав, що працівники поліції спочатку повинні були надати йому докази його правопорушення (файл 20200130173230000035 час 14:49:50)
		Відповідно до висновків Верховного Суду викладених в постанові від 16 серпня 2019 року у справі №524/126/17,  в постанові від 10 вересня 2019 року у справі №537/2324/17 право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.
		Доводи позивача, про те, що доказів вчинення ним будь-яких порушень, внаслідок яких у інспектора виникало право вимагати від позивача пред`явити документ на транспортний засіб, суд до уваги не приймає, оскільки зазначені обставини не є підставою для визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення».
		Водночас, на думку водія, він мав право не пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною.
		Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів, не є підставою для визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначенні вище документи.
		За правилами ст. 36 КУпАП при вчиненні однієї особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
		Відповідно ст. 25 Закону України «Про Національну поліцію» поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених цим Законом, користується базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади.
		Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» ст. 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.
		Так, відповідно ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
		Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху ( ст. ст. 122, 126 КУпАП).
		Відповідно п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
		У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
		Частиною 5 ст. 258 КУпАП передбачено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
		Аналогічні за змістом приписи містяться в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395.
		При цьому, у відповідності до п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 122, 126 КУпАП, ухвалюється на місці вчинення адміністративного правопорушення.
		У статті 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
		Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
		Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
		Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 177 і 178 цього Кодексу, розглядаються за місцем їх вчинення або за місцем проживання порушника.
		Справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, розглядаються за місцем оброблення та обліку таких правопорушень.
		Адміністративними комісіями справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника.
		Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
		Як роз`яснено у Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 словосполучення «за місцем його вчинення», вжите у названій статті, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
		У даному випадку, спірна постанова складена відповідачем-командиром БПП у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, якою є місто Кременчук.
		Аналогічні висновки колегії суддів Вищого адміністративного суду України викладені в ухвалі від 13 січня 2017 року по справі №552/4635/16-а та в ухвалі від 28 грудня 2016 року по справі №750/8192/16-а.
		У статтях 277, 277-2, 278 КУпАП визначено строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, порядок повідомлення та порядок підготовки до розгляду такої справи. Зокрема у ст. 278 цього Кодексу при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) вирішує такі питання:
		1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
		2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
		3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
		4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
		5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
		Відповідно ст. 279 КУпАП чітко встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, який розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
		Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
		Поліцейський в своїй діяльності зобов`язаний керуватися як вказаними законодавчими актами, так і Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року за № 1395.
		Згідно з пунктом 9, 10 розділу ІІІ зазначеної Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
		Відповідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Згідно ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити:
		найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
		дату розгляду справи;
		відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
		опис обставин, установлених під час розгляду справи;
		зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
		прийняте у справі рішення. 
		У ч. 3 ст. 283 цього Кодексу постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
		дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
		транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
		технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;
		розмір штрафу та порядок його сплати;
		правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
		відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
		Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Як визначено у ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Відповідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
		Суд враховує, що позивач не надав суду належні і допустимі докази щодо допущення відповідачем-командиром БПП порушень вимог при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо порядку та місця розгляду справи, складання постанови без дотримання вимог ст. 283 КУпАП.
		Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення складена у відповідності до вимог ст.283 КУпАП, а також форми та бланку, визначених «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395 (Додатки 5, 12). 
		Крім того, відповідач застосував стягнення в межах санкції передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суд вважає, що відповідачами доведено правомірність дій відповідача-командира БПП щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. 
		У той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
		Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності, а також не зазначення у постанові відомостей про фіксацію події проступку за допомогою нагрудної камери поліцейського не є окремо чи спільно підставами для звільнення позивача від адміністративної відповідальності та скасування постанови. Також, позивач скористався правом оскарження постанови у судовому порядку, а отже використав право на надання йому правової допомоги та правовий захист його законних прав та інтересів. 
		Абсурдними є твердження позивача щодо відсутності вини у вчиненні проступків, оскільки з з позову та відеозапису чітко вбачається, що автомобіль під керуванням позивача не здійснював зупинку шляхом часткового заїзду на тротуар, а реально рухався по тротуару для наступної безпідставної зупинки.
		До того ж, суд враховує, що позивач при розгляді справи про адміністративне правопорушення та у позові визнав той факт, що він не належить до категорії осіб - водіїв, котрі мають право здійснювати рух ввіреними їм транспортними засобами та зупинки(стоянки) останніх при виконанні робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1-26.3 цих Правил.
		Відповідно ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
		1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
		2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
		3) скасовує постанову і закриває справу;
		4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
		Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 
		1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
		2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
		3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
		4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		За таких обставин, суд вважає, що позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, а постанову відповідача необхідно залишити без змін.
		Позов подано до суду в межах 10-тиденного строку передбаченого ст. 289 КУпАП, оскільки було направлено до суду засобами рекомендованого пощтового звязку 07 лютого 2020 року.
		Керуючись ст. ст. 283, 287 - 289, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Залишити без задоволення позов  ОСОБА_1 до командира батальйону патрульної поліції у м. Кременчук ДПП НП Борзенка Олександра В`ячеславовича, ДПП НП про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
		Залишити без змін постанову командира батальйону патрульної поліції у м. Кременчук ДПП НП Борзенка Олександра В`ячеславовича від 30 січня 2020 року, серії ДПО18 № 993699, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126, ст. 36 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
		Рішення може бути оскаржено до Другого Апеляційного Адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...