Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/18961/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 24.02.2020. Зареєстровано: 25.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2020.
Дата набрання законної сили: 24.02.2020
Номер судового провадження: К/9901/11400/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		24 лютого 2020 року 
		Київ
		справа №640/18961/18
		адміністративне провадження №К/9901/11400/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Мартинюк Н.М.,
		суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №640/18961/18
		за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
		до Державної фіскальної служби України,
		треті особи:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити певні дії, 
		 
		за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України
		на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Парінова А.Б., суддів Беспалова О.О., Губської О.А.).
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта») у листопаді 2018 року звернулося з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - «ДФС України»), в якому просило: 
		 
		- визнати протиправною бездіяльність ДФС України щодо ненадання інформації на запити ПАТ «НАСК «Оранта» від 18 жовтня 2018 року №09-02-05/509-03, №09-02-05/509-08 ; №09-02-05/509-09, №09-02-05/509-10;
		 
		 
		- зобов`язати відповідача надати інформацію, запитувану позивачем у листі від 18 жовтня 2018 року №09-02-05/509-03, а саме: чи ввозила на митну територію України транспортний засіб Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ;
		 
		 
		- зобов`язати ДФС України надати інформацію, запитувану ПАТ «НАСК «Оранта» у листі від 18 жовтня 2018 року №09-02-05/509-08, а саме: чи ввозив на митну територію України транспортний засіб Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 ;
		 
		- зобов`язати відповідача надати інформацію, запитувану позивачем у листі від 18 жовтня 2018 року №09-02-05/509-09, а саме: чи ввозив на митну територію України транспортний засіб Ford Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_3 ;
		 
		- зобов`язати ДФС України надати інформацію, запитувану ПАТ «НАСК «Оранта» у листі від 18 жовтня 2018 року №09-02-05/509-10, а саме: чи ввозила на митну територію України транспортний засіб BMW 320D, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_4 .
		 
		Позов обґрунтований тим, що відповідач дійшов помилкового висновку, що законодавством з питань державної митної справи не допускається надання страховій компанії інформації щодо переміщення через митний кордон України транспортних засобів без дозволу осіб, яких вона стосується. Зауважив, що запитувана ПАТ «НАСК «Оранта» інформація стосується розслідування події, що містить ознаки страхового випадку, а тому відповідач зобов`язаний був надати відповідну інформацію на запит, що узгоджується з положеннями частини першої статті 11 Митного кодексу України та пункту 56.1 статті 56 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 6 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовив.
		 
		Суд виходив з того, що факт правомірності використання транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди (далі - «ДТП») встановлюється на підставі укладеного між сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а факт правомірності володіння таким транспортним засобом особою, яка зазначена у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, може бути встановлено, у тому числі, шляхом отримання інформації з митної справи щодо ввезення на митну територію України транспортного засобу, який зареєстровано в іншій країні. З огляду на те, що позивач запитував інформацію саме щодо правомірності використання транспортних засобів учасниками ДТП, а не щодо правомірності володіння такими транспортними засобами одним з учасників ДТП, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні такої інформації, оскільки вона не може бути надана без дозволу осіб, яких стосується.
		 
		З такими висновками не погодився Шостий апеляційний адміністративний суд і своєю постановою від 18 березня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував і прийняв нове, якою позов задовольнив.
		 
		Скасовуючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 лютого 2019 року, 
		суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що обов`язковою умовою визначення страхового випадку є подія ДТП за участю саме забезпеченого транспортного засобу, тоді як транспортний засіб є забезпеченим лише у тому випадку, коли його експлуатує особа, яка правомірно ним володіє. Одночасно апеляційний суд зауважив, що позивач просив відповідача надати інформацію чи було ввезено транспортний засіб на митну територію України особою, яка його експлуатувала на момент виникнення ДТП, саме з метою вирішення питання чи правомірно вказана особа володіла цим транспортним засобом та чи є відповідальність даної особи застрахованою. Відтак суд апеляційної інстанції не погодився з доводами ДФС України про те, що запитувана ПАТ «НАСК «Оранта» інформація не стосується страхового випадку.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
		 
		У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 лютого 2019 року.
		 
		Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що запитувана позивачем інформація має відношення до страхового випадку, оскільки відомості, необхідні для розслідування страхового випадку, мають бути зазначені у договорі страхування, а правомірність володіння транспортним засобом має з`ясовувати страхова компанія при укладенні договору страхування. 
		 
		Також посилаючись на положення статей 4, 7, 380 Митного кодексу України (далі - «МК України) ДФС України вказує, що норми цього кодексу є спеціальними у відношенні до інших законів під час вирішення питань, пов`язаних з митним оформленням товарів при перетині митного кордону. Проте апеляційний суд застосував положення пункту 56.1 статті 56 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не врахувавши вимог частини першої статті 11 МК України щодо дотримання митними органами вимог конфіденційності, а також Законів України «Про інформацію» і «Про захист персональних даних». Відтак скаржник вважає, що чинне законодавство не допускає надання запитуваної ПАТ «НАСК «Оранта» інформації без дозволу тих осіб, яких вона стосується (тобто третіх осіб у цій справі).
		 
		Відзивів на касаційну скаргу інші учасники справи не подали.
		 
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, ПАТ «НАСК «Оранта» є страховиком, який має право здійснювати страхову діяльність на території України у розумінні частини першої статті 2 Закону України «Про страхування».
		 
		18 жовтня 2018 року позивач звернувся до ДФС України із чотирьома запитами про надання інформації:
		 
		1) №09-02-05/509-03, в якому зазначив, що 16 травня 2018 року сталася ДТП за участю HYUNDAI Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1  та Audi A8, реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_5 «НАСК «Оранта» здійснює розслідування страхового випадку (страхова справа №18-32-6333) в тому числі і щодо того чи правомірно учасники ДТП використовували транспортні засоби (що впливає на встановлення юридичного факту забезпеченості транспортних засобів на час ДТП та на кваліфікацію події як страхового випадку), у зв`язку з тим, що транспортний засіб HYUNDAI Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстровано в іншій країні.
		 
		За наведених обставин, ПАТ «НАСК «Оранта» просило ДФС України повідомити чи було ввезено цей транспортний засіб на митну територію України ОСОБА_1;
		 
		2) №09-02-05/509-08, в якому зазначив, що 11 липня 2018 року сталася ДТП за участю Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_6 та Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2  ПАТ «НАСК «Оранта» здійснює розслідування страхового випадку (страхова справа №18-13-9000) в тому числі і щодо того чи правомірно учасники ДТП використовували транспортні засоби (що впливає на встановлення юридичного факту забезпеченості транспортних засобів на час ДТП та на кваліфікацію події як страхового випадку), у зв`язку з тим, що транспортний засіб Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстровано в іншій країні.
		 
		З огляду на це позивач просив ДФС України повідомити чи було ввезено цей транспортний засіб на митну територію України ОСОБА_2. 
		 
		3) №09-02-05/509-09 в якому зазначив, що 20 вересня 2018 року сталася ДТП за участю Mercedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_7 та Ford Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 ПАТ «НАСК «Оранта» здійснює розслідування страхового випадку (страхова справа №18-13-12566) в тому числі і щодо того чи правомірно учасники ДТП використовували транспортні засоби (що впливає на встановлення юридичного факту забезпеченості транспортних засобів на час ДТП та на кваліфікацію події як страхового випадку), у зв`язку з тим, що транспортний засіб Ford Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстровано в іншій країні.
		 
		За наведених обставин, ПАТ «НАСК «Оранта» просило ДФС України повідомити чи було ввезено цей транспортний засіб на митну територію України ОСОБА_3;
		 
		4) №09-02-05/509-10 в якому зазначив, що 4 вересня 2018 року сталася ДТП за участю BMW 320D, реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4  та Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_8 під керуванням ОСОБА_8 ПАТ «НАСК «Оранта» здійснює розслідування страхового випадку (страхова справа №11489) в тому числі і щодо того чи правомірно учасники ДТП використовували транспортні засоби (що впливає на встановлення юридичного факту забезпеченості транспортних засобів на час ДТП та на кваліфікацію події як страхового випадку), у зв`язку з тим, що транспортний засіб BMW 320D, реєстраційний номер НОМЕР_4 зареєстровано в іншій країні.
		 
		З огляду на це позивач просив ДФС України повідомити чи було ввезено цей транспортний засіб на митну територію України Шутько Тетяною Олександрівною.
		 
		Розглянувши вказані запити відповідач листом від 31 жовтня 2018 року №35522/6/99-99-18-01-03-15 повідомив ПАТ «НАСК «Оранта», що відповідно до статті 11 МК України надання інформації щодо переміщення через митний кордон України транспортних засобів без дозволу осіб, стосовно яких буде надана така інформація, законодавством з питань державної митної справи не допускається.
		 
		Не погодившись з такою відповіддю ДФС України та вважаючи, що суб`єкт владних повноважень у такий спосіб допустив протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		 
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		 
		Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Згідно з частиною першою статті 11 МК України інформація, що стосується державної митної справи, отримана органами доходів і зборів, може використовуватися ними виключно для митних цілей і не може розголошуватися без дозволу суб`єкта, осіб чи органу, що надав таку інформацію, зокрема, передаватися третім особам, у тому числі іншим органам державної влади, крім випадків, визначених цим Кодексом та іншими законами України.
		 
		Положеннями частини другої вказаної статті закріплено, що інформація щодо підприємств, громадян, а також товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються ними через митний кордон України, що збирається, використовується та формується органами доходів і зборів, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для інформації з обмеженим доступом.
		 
		Статтею 56 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року №1961-IV передбачено, що підрозділи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни зобов`язані безоплатно надавати на запит страховиків та Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - «МТСБУ) інформацію, якою вони володіють, у тому числі конфіденційну, з обмеженим доступом та таку, що містить персональні дані, що пов`язана з страховими випадками з обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності або з подіями, що були підставою для подання потерпілими вимог про відшкодування шкоди МТСБУ. Територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України також надають безоплатно страховикам та МТСБУ на їх запити відомості про реєстрацію транспортних засобів, з власниками яких ці страховики укладають договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а органи Національної поліції - відомості про дорожньо-транспортні пригоди, що мали місце (пункт 56.1).
		 
		Страховики та МТСБУ зобов`язані дотримуватися встановлених законом режиму захисту та обробки конфіденційної інформації, що отримується, а також порядку її використання (пункт 56.2).
		 
		У статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дано визначення поняття страхового випадку. Так, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		 
		Відповідно до приписів статті 1 вказаного Закону забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункт 1.7).
		 
		Водночас згідно приписів пункту 1.4 зазначеної норми особами, відповідальність яких застрахована є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
		 
		Частиною четвертою статті 380 МК України передбачено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
		 
		Згідно з положеннями пункту 10.4 статті 10 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», під час в`їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов`язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.
		 
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».
		 
		Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Оскільки касаційна скарга ДФС України у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
		 
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		 
		Надаючи оцінку доводам скаржника про те, що запитувана інформація не пов`язана зі страховим випадком слід зазначити таке.
		 
		Суди встановили, що підставою для звернення позивача із запитами про надання інформації слугували факти ДТП за участю транспортних засобів, зареєстрованих в іншій країні. З метою вирішення питання чи застрахована відповідальність осіб, які керували такими транспортними засобами під час ДТП ПАТ «НАСК «Оранта», посилаючись зокрема на положення пункту 56.1 статті 56 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернулася із запитами до відповідача про надання такої інформації: чи було ввезено відповідні транспортні засоби на митну територію України ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
		 
		Запитуючи цю інформацію ПАТ «НАСК «Оранта» також послалася на частину четверту статті 308 МК України, яка встановлює, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами , які їх ввезли для їхніх особистих потреб. 
		 
		З умовами, визначеними статтею 308 МК України, позивач пов`язував можливість встановлення факту правомірного володіння транспортними засобами особами, які їх використовували на момент ДТП.
		 
		З аналізу положень статті 6, пунктів 1.4, 1.7 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» випливає, що обов`язковою умовою визначення страхового випадку є подія ДТП за участю саме забезпеченого транспортного засобу. Водночас транспортний засіб є забезпеченим лише у тому випадку, коли його експлуатує особа, яка правомірно ним володіє.
		 
		Отже, під час розслідування страхового випадку страховик вирішує питання чи правомірно особа, під керуванням якої сталася ДТП, володіє транспортним засобом.
		 
		З викладеного випливає, що інформація про правомірність володіння особою транспортним засобом є складовою процесу встановлення події страхового випадку у розумінні Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		 
		Відтак колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що запитувана позивачем інформація не пов`язана зі страховими випадками. 
		 
		Одночасно слід врахувати, що суди першої та апеляційної інстанції встановили, що факт правомірності володіння транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, особою яка зазначена у договорі обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності може бути встановлено, у тому числі, шляхом отримання інформації з митної справи щодо ввезення на митну територію України такого транспортного засобу. Тому, маючи на меті встановити обставини щодо страхового випадку, які можуть бути підтверджені чи спростовані інформацією, що наявна у митній справі, позивач обґрунтовано звернувся до ДФС України із запитами про надання такої інформації.
		 
		Стосовно доводів скаржника про те, що запитувана інформація не може бути надана без дозволу осіб, яких вона стосується (чим і обґрунтована відома у наданні інформації), необхідно зазначити таке. 
		 
		Дійсно, частина перша статті 11 МК України визначає, що інформація, що стосується державної митної справи не може розголошуватися без дозволу осіб, які таку інформацію надали. Разом з тим, приписами цієї норми встановлено винятки з такого правового регулювання - це, зокрема, випадки, визначені іншими законами України.
		 
		Такий випадок передбачений пунктом 56.1 статті 56 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме: підрозділи державної влади зобов`язані безоплатно надавати на запит страховиків інформацію, якою вони володіють, у тому числі конфіденційну, з обмеженим доступом та таку, що містить персональні дані, що пов`язана з страховими випадками. Цьому праву страховика кореспондує його обов`язок дотримуватися встановлених законом режиму захисту та обробки конфіденційної інформації, що отримується, а також порядку її використання.
		 
		З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в наданні запитуваної інформації, оскільки не звернув уваги на винятки, встановлені частиною першою статті 11 МК України, під які підпадають випадки, передбачені пунктом 56.2 статті 56 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		 
		Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач запитував у ДФС України інформацію (чи було ввезено транспортні засоби, зареєстровані в іншій країні, тими особами, які ними керували під час ДТП) саме з метою встановлення правомірності володіння ними відповідними транспортними засобами, що було необхідно страховій компанії для вирішення питання про забезпеченість таких транспортних засобів. Водночас зазначення у запитах слова «використання», а не «володіння» не впливає на суть запитів та їх мету, що узгоджується з положеннями статті 6, пунктів 1.4, 1.7 статті 1, частини першої статті 56 та пунктів  Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		 
		Викладеним підтверджується, що доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції і не спростовують правильність висновків, зроблених цим судом, а тому постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року слід залишити без змін. 
		 
		Разом з тим, у контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої й апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.
		 
		Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		……………………………
		 
		…………………………….
		 
		…………………………….
		 
		Н.М.          Мартинюк
		А.В.          Жук
		Ж.М.          Мельник-Томенко,
		Судді          Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...