Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/12390/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2020.
Дата набрання законної сили: 20.02.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 755/12390/19                                                   Головуючий 1 інстанція- Гаврилова О.В.
		Провадження № 22-ц/824/2913/2020                   Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		іменем     України
		 
		20 лютого 2020 року                                                                                     м.Київ
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		            головуючого судді                Савченка С.І.,
		            суддів                                     Верланова С.М., Мережко М.В.,
		за участю секретаря             Вергелес О.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 14 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-3», треті особи: Головне управління Держпродспоживслужби у м.Києві, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про визнання дій незаконними, зобов`язання укласти договір, взяти на абонентський облік теплолічильники та зробити перерахунок платежів за опалення,-
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		У серпні 2019 року ОСОБА_1  звернувсядо суду із вказаним позовом,який мотивував тим, що він є власником і мешкає у квартирі АДРЕСА_1 . Квартира розташована в будинку, який обслуговує відповідач - Житлово-будівельний кооператив «Політехнік 3». Між відповідачем і КП «Київтеплоенерго» 24 жовтня 2018 року укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді, де Київтеплоенерго як постачальник подає теплову енергію споживачу - ЖБК.
		Вказував, що внаслідок проведених переобладнань в значній кількості квартир будинку шляхом ліквідації внутрішніх стін і приєднання приміщень лоджій, порушено проектний баланс системи центрального опалення, внаслідок чого до його квартири теплоносій доходить значно охолодженим і температура у квартирі прогрівається лише до 11-120 С, що свідчить про надання послуги неналежної якості. Через знижену температуру у квартирі він часто хворіє і вимушений доопалювати квартиру газом і електроенергією, що призводить до значних витрат. Він звернувся до відповідача із вимогою про укладення договору про теплопостачання, проте ЖБК «Політехнік-3» листом відмовив в укладанні договору, посилаючись на те, що ЖБС не є надавачем послуг, а є колективним споживачем, чим позбавив його прав споживача на отримання якісної послуги центрального опалення, права перерахунку платежів тощо. Зазначав, що за рекомендацією Дніпровської у м.Києві райдержадміністрації він у жовтні 2017 року встановив у своїй квартирі два теплолічильники, які не взяті на абонентський облік ЖБК, оплата за опалення розраховувалась відповідно до розміру загального користування, а не показників
		                                                                        -  2  -
		лічильників.
		Посилаючись на порушення своїх прав як споживача, просив визнати незаконною відмову ЖБК «Політехнік 3» від укладання з ним як власником квартири двостороннього договору про теплопостачання та зобов`язати відповідача укласти з ним типовий договір, затверджений Постановою КМ України № 630 від 21 липня 2005 року, а також у відповідності до вимог «Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік», затвердженого наказом № 270 від 12 жовтня 2018 року Мінрегіону України, взяти на абонентський облік теплолічильники встановлені в квартирі АДРЕСА_1 , а також зобов`язати ЖБК «Політехнік 3» зробити перерахунок платежів по квартирі АДРЕСА_2 за централізоване опалення за опалювальні періоди 2017/2018 роки та 2018/2019 роки згідно показників приладів обліку теплової енергії.
		Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 14 листопада 2019 року у  задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись із рішенням, позивач ОСОБА_1  подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким його вимоги задоволити у повному обсязі, посилаючись на винесення рішення упереджено, без належного юридичного дослідження обставин справи, з грубим порушенням норм матеріального права. 
		Скарга мотивована хибністю висновків суду про те, що ЖБК не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії. Такий висновок зроблений без урахування судом доказу у вигляді листа КП «Київтеплоенерго» від 03 жовтня 2018 року, згідно якого Київтеплоенерго не є виконавцем послуг з централізованого опалення для мешканців будинку  АДРЕСА_3 . А відтак, згідно укладеного 24 жовтня 2018 року між ЖБК і КП «Київтеплоенерго» договору постачання теплової енергії, відповідальність за технічний стан внутрішніх мереж та розподіл теплової енергії між мешканцями несе ЖБК. Вважає, що суд перекладає на Київтеплоенерго провину за безладдя ЖБК, який допустив перебудову квартир, наслідком чого є втручання в систему центрального опалення та її розбалансування. Вважає, що у справі відсутні докази про те, що ЖБК є колектиним споживачем. Навпаки таке спростовується статутом ЖБК у п.5.8 якого чітко вказано, що ЖБК вправі укладати цивільно-правові договори про участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території або про надання житлово-комунальних послуг кооперативам. Він як власник кваритри не є членом ЖБК, а тому має право на укладання відповідної угоди. Суд неправомірно застосував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2012 року у справі № 6-110цс12 та у постанові Верховного суду від 27 червня 2018 року у справі № 2-2872/11 щодо того, що належним способом захисту прав споживача на укладання договору з надавачем послуг є визнання договору укладеним на умовах типового договору, а не шляхом зобов`язання укласти відповідний договір, оскільки фактичні обставини у справах різні, а обраний ним спосіб захисту відповідає вимогам закону. Суд не врахував, що Київтеплоенерго не має можливості укласти з ним прямий договір, оскільки згідно листа від 09 вересня 2019 року не взмозі гарантувати якісні показники тепла у квартирі, бо на його балансі не перебуває теплове обладнання будинку, а тому саме ЖБК перебуває одноособовим виконавцем комунальної послуги з теплопостачання. А нова норма Закону України «Про житлово-комунальні послуги» про те, що постачальником послуги є Київтеплоенерго буде реалізована лише після передачі ЖБК на баланс виконавця теплового обладнання. Висновки суду про відсутність підстав для задоволення вимог в частині зобов`язання ЖБК взяти теплолічильники на облік необгрунтовані, бо саме ЖБК мав взяти лічильники на облік, а посилання суду на законодавство стосуються загальнобудинкових лічильників і не мають відношення до його вимог. Суд невірно встановив дату встановлення лічильників, які встанволені не 12 жовтня
		                                                                        -  3  -
		2018 року, а роком раніше - 12 жовтня 2017 року. Оскільки суд дійшов неправильного висновку про те, що ЖБК не наділений повноваженнями взяття на облік приладів обліку, то відповідно невірними є висновки суду про відсутність підстав для перерахунку спожитої теплової енергії. Ввжає, що суд фактино легалізував незаконні рахунки ЖБК за теплову енергію. При цьому посилання суду на відсутність у нього актів взяття на обліктаких приладів та їх опломбування цинічний підхід, бо саме про це і було предметом споу.
		Відповідач ЖБК «Політехнік 3» та третя особа КП «Кивтеплоенерго» відзиву на апеляційну скаргу не подали.
		Третя особа ГУ Держпродспоживслужба у м.Києві подала пояснення на апеляційну скаргу, де вказала, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно відмовив у задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду. Пізніше третя особа ГУ Держпродспоживслужба у м.Києві подала додаткові пояснення, де вказала про доцільність підтримання вимог позивача.
		В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримав, просив задоволити та скасувати рішення Дніпровського районного суду м.Києва як незаконне. 
		Представник третьої особи ГУ Держпродспоживслужби у м.Києвів суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги не заперечував, посилаючись на можливість укладання угод між позивачем та ЖБК, що передбачено Статутом кооперативу.
		Решта учасників справи належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток, до суду не з`явилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
		Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки необгрунтованістю позовних вимог ОСОБА_1 .
		При цьому суд виходив з того, що відповідач ЖБК «Політехнік 3» не є виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії до будинку по АДРЕСА_3 , оскільки не є суб`єктом господарювання, що надає комунальну послугу споживачу, а отже не може виступати в договірних відносинах як виконавець комунальних послуг з постачання теплової енергії, що унеможливлює задоволення вимог про визнання відмови відповідача незаконною та зобов`язання укласти з ним договір постачання комунальних послуг.
		Відмовляючи у задоволенні решти вимог, суд виходив з того, що відповідач ЖБК «Політехнік 3» не є ні оператором зовнішніх інженерних мереж, ні виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії позивачу, а відтак не наділений повноваженнями взяття на абонентський облік теплолічильників та їх обслуговування, і як наслідок врахування їх показників.
		Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
		Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», чинного на час звернення позивача до суду, житлово-комунальні послуги - результат
		                                                                        -  4  -
		господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах.
		Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (п.2 ч.1 ст.1 Закону).
		Споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач (п.13 ч.1 ст.1 Закону).
		До житлово-комунальних послуг належать в тому числі  послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води (п.2 ст.5 цього Закону).
		Згідно ст.6 вказаного Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є виконавці комунальних послуг. Виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду.
		Згідно ст.12 цього Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, а договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
		Згідно ст.13 цього Закону договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача.
		Аналогічні положення містять Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджені постановою КМ України № 630 від 21 липня 2005 року, згідно п.1 яких ці правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).
		Згідно п.8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір), який укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем.
		Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири  АДРЕСА_1 .
		Належна позивачу квартира розташована в будинку, в якому утворено Житлово-будівельний кооператив «Політехнік 3». 24 грудня 2016 року на загальних зборах членів кооперативу затверджено нову редакцію статуту ЖБК. Відповідно до п.п.1.4., 1.5. розділу І Статуту ЖБК «Політехнік-3» є обслуговуючим, кооператив є неприбутковою організацією, діє виключно для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_3 та утримання прибудинкової території. Метою діяльності кооперативу, серед іншого, є забезпечення належного отримання мешканцями будинку житлово-комунальних послуг (Розділ ІІ Статуту).
		25 липня 2017 року позивач подав голові правління ЖБК «Політехнік-3» заяву, в якій просив укласти з ним двосторонню угоду про теплопостачання квартири АДРЕСА_1 у зв`язку із невжиттям відповідачем заходів щодо виявлення причин зниження температури теплопостачання до його квартири. На вказану заяву відповідач ЖБК «Політехнік-3» надав 31 серпня 2017 року відповідь про неможливість
		                                                                        -  5  -
		укладення з позивачем двосторонньої угоди про теплопостачання, оскільки ЖБК не є виробником і постачальником цих послуг, а виступає в ролі колективного споживача.
		Також судом встановлено, що 24 жовтня 2018 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (постачальник) та ЖБК «Політехнік-3» (споживач) укладено договір № 510309 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого постачальник зобов`язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі. Постачальник зобов`язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (додатки 2, 4 до договору). 
		За таких обставин, з огляду на те, що відповідач ЖБК «Політехнік-3» не є виконавцем комунальної послуги з постачанння теплової енергії чи гарячої води, а згідно ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається виключно між виконавцем відповідної послуги та споживачем, суд вірно відмовив у задоволенні вимог про визнання відмови відповідача в укладанні договору незаконною і зобов`язання укласти договір постачання комунальних послуг.
		Також, колегія суддів погоджується із висновками суду щодо відмови у задоволенні вимог про зобов`язання відповідача взяти на абонентський облік встановлені позивачем у його квартирі теплолічильники та їх обслуговування, які грунтується на обставинах справи та положеннях закону.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» абонентський облік вузла обліку (далі - абонентський облік) - процедура реєстрації та періодичний огляд вузлів обліку для використання показань вузлів обліку з метою комерційного або розподільного обліку.
		Вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів (п.6 ч.1 ст.1 Закону), а обслуговування вузлів обліку - огляд, опломбування/розпломбування, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміна допоміжних засобів вузла обліку, а за згодою власника (співвласників) будівлі також охорона або страхування вузла обліку (п.10 ч.1 ст.1 Закону).
		Згідно ч.4 ст.6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оператор зовнішніх інженерних мереж, виконавець комунальної послуги, інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, зобов`язані приймати вузли обліку, встановлені відповідно до вимог цього Закону, на абонентський облік протягом 14 календарних днів, про що складається відповідний акт. Прийняття приладу обліку на абонентський облік здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
		Відповідно до п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оператором зовнішніх інженерних мереж є власник зовнішніх інженерних мереж, а в разі якщо зовнішні інженерні мережі використовуються іншою, ніж власник, особою або є безхазяйними - особа, якій такі мережі власником передано у користування (управління, господарське відання, оренду, концесію) або яка здійснює фактичне користування такими мережами для транспортування відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води.
		                                                                        -  6  -
		Водночас згідно ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
		З огляду на те, що ЖБК «Політехнік 3» не є ні оператором зовнішніх інженерних мереж, ні виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії чи гарячої води позивачу, ні особою, яка розподіляє обсяги комунальних послуг, то відповідач не наділений повноваженнями взяття на абонентський облік теплолічильників та їх обслуговування і як наслідок врахування їх показників, в тому числі здійснення перерахунку на основі їх показників.
		Доводи апеляційної скарги щодо хибності висновків суду про те, що ЖБК не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії, гарячої води та неврахуванння при цьому листа КП «Київтеплоенерго» від 03 жовтня 2018 року, згідно якого Київтеплоенерго не є виконавцем послуг з централізованого опалення для мешканців будинку  АДРЕСА_3 необгрунтовані.
		Ухвалюючи рішення, суд дав правильну оцінку наведеному доказу, зазначивши, що лист Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» наданий 03 жовтня 2018 року, тобто до укладання 24 жовтня 2018 року між КП «Київтеплоенерго» як постачальником та ЖБК «Політехнік-3» як колективним споживачем договору № 510309 на постачання теплової енергії у гарячій воді. Отже, станом на 03 жовтня 2018 року між КП «Київтеплоенерго» та ЖБК «Політехнік-3» були відсутні договірні відносини щодо постачання теплової енергії. Це по-перше.
		По-друге, доводи скарги про те, що ЖБК є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води позивачу суперечать вимогам закону.
		Як вище вказувалося згідно ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а згідно ст.6 вказаного Закону виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду.
		Отже, за змістом даних норм виконавцем комунальної послуги є спеціальний суб`єкт, який повинен володіти рядом ознак, зокрема мати статус суб`єкта господарювання, здійснювати господарську діяльність та бути власникомтеплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду.
		Згідно ч.2 ст.55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
		Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч.1 ст.3 ГК України).
		Встановлено, що відповідач ЖБК «Політехнік-3» відповідно до Статуту є неприбутковою організацією, діє виключно для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_3 та утримання прибудинкової території, не виготовляє та не реалізовує продукцію чи послуги вартісного характеру, в тому числі не є власником теплогенеруючої установки для  виробництва гарячої води, а відтак не є
		                                                                        -  7  -
		суб`єктом господарювання, який надає послугу споживачу і як наслідок не є виконавцем комунальної послуги у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
		Це ж стосується доводів скарги про наявність підстав для зобов`язання відповідача укласти з позивачем типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджений постановою КМ України № 630 від 21 липня 2005 року, які є безпідставними.
		За змістом як Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, так і за змістом Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженихпостановою КМ України № 630 від 21 липня 2005 року, укладення договору можливе виключно із виконавцем відповідної послуги, який єсуб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг. Як зазначалося ЖБК «Політехнік-3» не є таким суб`єктом, не виробляє та не надає послугу з постачання теплової енергії, що унеможливлює укладення з ним типового договору про надання послуг.
		Навпаки, судом вірно встановлено, що відповідно до укладеного 24 жовтня 2018 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (постачальник) та ЖБК «Політехнік-3» (споживач) договору № 510309 на постачання теплової енергії у гарячій воді ЖБК «Політехнік 3» є колективним споживачем вказаних у договорі житлово-комунальних послуг, а не їх виконавцем, а відтак не може виступати в договірних відносинах як виконавець комунальних послуг з постачання теплової енергії. 
		Даний договір укладено ЖБК «Політехнік-3» відповідно до положень п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якого колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
		З викладених підстав доводи скарги про відсутність у справі доказів про те, що ЖБК є колективним споживачем відхиляються.
		Доводи апеляційної скарги про можливістьукладення з відповідачем типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, оскільки позивач не є членом ЖБК, а тому має право на укладання відповідної угоди згідно п.5.8 Статуту ЖБК, який передбачає право ЖБК укладати цивільно-правові договори про участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території або про надання житлово-комунальних послуг кооперативом, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані.
		Наявність у Статуті положення про можливість ЖБК укладати цивільно-правові договори про участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території або про надання житлово-комунальних послуг кооперативам ніяким чином не спростовує висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов`язання відповідача укласти з позивачем типовий договір про надання послуг, оскільки підставою відмови суду у задоволенні позову є відсутність у ЖБК статусу виконавця послуг з постачання гарячої води позивачу, а не відсутність у ЖБК права укладати цивільно-правові договори, як помилково вважає позивач.
		Водночас колегія суддів зазнчає, що сам факт декларування у Статуті ЖБК можливості кооперативуукладати цивільно-правові договори про надання житлово-комунальних послуг не тягне виникнення у ЖБК статусу виконаця комунальних послуг, який у свою чергу надає право як надавати відповідні послуги, так і укладати про це договори.
		Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд перекладає на КП «Київтеплоенерго» провину за безладдя в ЖБК, який допустив перебудову квартир, наслідком чого є втручання
		                                                                        -  8  -
		в систему центрального опалення та її розбалансування безпідставні, оскільки суд ні на кого нічого не перекладав. В даній справі суд першої інстанції вирішив спір між сторонами та прийшов до висноку про необгрнутованість вимог позивача у відношенні відповідача. У випадку, якщо позивач вважає, що ЖБК порушив його права, допустивши переобладнання квартир, то вправі захистити свої права у передбачений законом спосіб.
		Посилання у скарзі на те, що суд неправомірно застосував правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року у справі № 6-110цс12 та у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 2-2872/11 щодо того, що належним способом захисту прав споживача на укладання договору з надавачем послуг є визнання договору укладеним на умовах типового договору, а не шляхом зобов`язання укласти відповідний договір, оскільки фактичні обставини у справах різні, а обраний позивачем спосіб захисту відповідає вимогам закону, недоречні.
		У вказаних справах Верховним Судом України та Верховним Судом зроблено висновок про те, що серед способів захисту цивільного права, передбачених ст.16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов`язання особи до укладення відповідних договорів). Разом з тим, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків (статті 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України, статті 3 - 5 ЦПК України 2004 року) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання споживачем чи виконавцем комунальних послуг права на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг протилежною стороною, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п.1 ч.2 ст.16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.
		Суд першої інстанції вірно послався на вказані правові висновки, які є визначальними та фундаментальними щодо правової оцінки змісту правовідносини щодо укладання договорів про надання комунальних послуг, і не пов`язані виключно із фактичними обставинами справи, як помилково вважає скаржник.
		Окрім того, наведене відповідає приниципу юридичної визначеності, бо якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м.Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
		Доводи апеляційної скарги про те, що КП «Київтеплоенерго» не має можливості укласти договір з позивачем, оскільки згідно листа від 09 вересня 2019 року невзмозі гарантувати якісні показники тепла у квартирі, бо на його балансі не перебуває теплове обладнання будинку, а тому саме ЖБК є виконавцем послуги з теплопостачання, а норма Закону України «Про житлово-комунальні послуги» про те, що постачальником послуги є Київтеплоенерго буде реалізована після передачі ЖБК на баланс виконавця теплового обладнання необгрунтовані.
		Як вище вказувалося особа набуває статусу виконавця комунальної послуги не тому, що у нього на балансі перебуває чи не перебуває внутрішньобудинкове теплове обладнання, а з інших підстав, передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
		Колегія суддів відхиляє як необгрунтовані доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду про відсутність підстав для задоволення вимог в частині зобов`язання ЖБК взяти теплолічильники на облік. Такі доводи суперечать приписам ч.4 ст.6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», згідно якої
		                                                                        -  9  -
		обов`язок приймати на абонентський облік вузли обліку покладається на оператора зовнішніх інженерних мереж, виконавця комунальної послуги, іншу особу, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, до яких ЖБК не відноситься.
		Це ж стосується обслуговування та заміни вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, яке здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, виконавцем комунальної послуги або іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг (ч.2 ст.6 Закону).
		Посилання у скарзі на те, що суд невірно встановив дату встановлення лічильників, які встановлені не 12 жовтня 2018 року, а роком раніше - 12 жовтня 2017 року, не спростовують висновків суду про відсутність підстав для задоволення позову, а є підставою для виправлення описки у рішенні суду.
		Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у позові, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
		Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справи «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України»).
		Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із рішенням суду першої інстанції щодо неможливості укладання позивачем договору про надання комунальних послуг із ЖБК та взяття останнім на абонентський облік приладів обліку. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження. 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу  спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.         
		Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
		Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 14 листопада 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		 
		Головуючий 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...