Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 698/865/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво.
Надіслано для оприлюднення: 25.02.2020. Зареєстровано: 26.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/690/46/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42019251140000044

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №698/865/19
		           Провадження №1-кп/690/46/20
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		21 лютого 2020 року             Ватутінський міський суд Черкаської області
		у складі: головуючого судді                 ОСОБА_1 ,
		при секретарі судового засідання             ОСОБА_2 ,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора                         ОСОБА_3 
		представника потерпілого                 ОСОБА_4 , 
		обвинуваченого                     ОСОБА_5 
		захисника:                         ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань приміщення суду в м.Ватутіне клопотання захисника ОСОБА_6 про скасування накладеного арешту на речові докази, та представника потерпілого, адвоката ОСОБА_4 про перевірку зберігання речового доказу та зміни місця його зберігання в кримінальному провадженні №42019251140000044, внесеному 30.05.2019 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст.197-1 КК України,
		В С Т А Н О В И В:
		В провадженні Ватутінського міського суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження №42019251140000044, внесене 30.05.2019 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 197-1 КК України.
		У судовому засіданні захисник, ОСОБА_6 , заявив клопотання про скасування арешту на майно  сільськогосподарську культуру соняшник, накладеного 18.09.2019 р., 04.10.2019 р. та 09.10.2019 р. ухвалами слідчого судді Катеринопільського районного суду Черкаської області, оскільки вважає, що вони прийняті з порушенням норм кримінального процесуального законодавства України. Зазначив, що саме по собі насіння соняшника не містить індивідуальних ознак вчинення кримінального правопорушення, не містить слідів вчинення злочину, оскільки безпосереднім об`єктом злочину є земельні відносини, як суспільні відносини власності щодо володіння, користування і розпорядження землею. Предметом даного злочину є земельна ділянка, як об`єкт права власності, а не сільськогосподарські культури вирощені на ній, які при тривалому зберіганні можуть втратити свої властивості та зіпсуватися.
		Також представник потерпілого, адвокат ОСОБА_4 , заявив клопотання про перевірку зберігання речового доказу за місцем його зберігання та про зміну місця його зберігання на Філію АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Шполянський елеватор», мотивуючи тим, що ухвалами слідчого судді Катеринопільського районного суду від 18.09.2019 р., 04.10.2019 р. та 09.10.2019 р. було накладено арешт на насіння сільськогосподарської культури  соняшник, загальною вагою 136, 46 т. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 заборонено розпоряджатися вказаним насінням соняшника. Вказане майно зберігається у складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_7 . Вказане приміщення не облаштоване для тривалого його зберігання (відсутні можливості контролю вологи та температури повітря). При вказаних умовах зберігання вказане насіння соняшнику псується, що в подальшому приведе до його знищення. Крім того зазначив, що за період зберігання вказаного насіння соняшника ОСОБА_5 та ОСОБА_7 чинять перешкоди щодо проведення перевірки його зберігання. На даний час фактично відсутні будь-які докази щодо наявності в натурі вказаного майна.
		Суд, заслухавши пояснення учасників судового засідання, вивчивши подані клопотання та дослідивши долучені до клопотання матеріали, дійшов наступних висновків.
		У судовому засіданні встановлено, що 30.05.2019 року внесено відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201925114000044 по факту самовільного зайняття земельних ділянок, вчинене щодо земельних ділянок особливо цінних земель та одночасно повідомлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-2 КК України.
		Ухвалами слідчого судді Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18.09.2019 року, 04.10.2019 року, 09.10.2019 року, накладено арешт на сільськогосподарську культуру - насіння соняшника, у зазначеному вище кримінальному провадженні.
		Згідно обвинувального акту речові докази  насіння соняшника, загальною вагою 136, 46 тони передане на відповідальне зберігання ОСОБА_7 та ОСОБА_5 . 
		Відповідно дост. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які, серед іншого, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Згідно з абз.1 ч. 1 ст.174КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		Під час розгляду клопотання встановлено, що вилучене насіння соняшника визнано речовим доказом по вказаному кримінальному провадженню, воно відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України, може бути використане як доказ факту самовільного зайняття земельних ділянок загальною площею 61, 975 га, які розташовані за межами населеного пункту в адміністративних межах Єлизаветської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, а саме кадастровий номер 7122282000:02:001:0133 площею 5, 7877 га, кадастровий номер 7122282000:04:001:0155 площею 26, 6328 га, кадастровий номер 7122282000:04:003:0003, площею 11, 3997 га, кадастровий номер 7122282000:04:002:0083 площею 18, 1416 га., оскільки є підстави вважати, що майно на яке накладено арешт (насіння соняшнику) було зібране саме з даних земельних ділянок та може бути майном, отриманим внаслідок вчинення злочину, а тому може бути речовим доказом по даній справі і має бути арештоване для його збереження в якості речового доказу.
		Враховуючи, що захисник у клопотанні про скасування арешту вказує не на підстави, визначені ч. 1 ст. 174 КПК України, а вказує на незаконність накладення арешту слідчим суддею, допущення порушення при розгляді клопотання про арешт майна, та захисником не надано відомостей на підтвердження того, що відпала потреба у арешті майна, суд дійшов висновку про відсутність підстав, визначених ч. 1 ст. 174 КПК України за яких арешт може бути скасовано повністю чи частково, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання слід відмовити.
		Крім того, питання щодо речових доказів вирішується судом виключно під час прийняття остаточного рішення по справі. Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчує судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбаченихстаттями 160-166,170-174цього Кодексу
		Згідно ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: 1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.(ч.6 ст.100 КПК України).
		Абзацом 3 п. 4 ч. 6 цієї ж статті передбачено, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
		Стороною обвинувачення зазначено, та стороною захисту визнано, що під час досудового розслідування речові докази  насіння сільськогосподарської культури  соняшник, загальною вагою 136,46 тони, було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , у складських приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Представник потерпілого, зазначивши про можливе псування речового доказу, вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (682300 грн.), не надав жодних доказів, що за місцем їх зберігання відсутні належні умови для його збереження. Долучений до вказаного клопотання лист директора філії АТ «ДПЗКУ» «Шполянський елеватор», що підприємство має можливість прийняти насіння соняшника в кількості близько 136 тонн на складське зберігання, не підтверджує наявність умов для зберігання. Таким чином, представником потерпілої сторони не доведено, що умови зберігання у складському приміщенні АТ «ДПЗКУ» «Шполянський елеватор» кращі, ніж у складському приміщенні, де на даний час зберігається насіння соняшника.
		Також представником потерпілого не зазначено на кого буде покладено витрати щодо перевезення та зберігання зазначених речових доказів, оскільки покладення зазначених витрат на державу належним чином не обґрунтовано.
		Додатково судзазначає,що у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість… 
		При цьомуу випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої ст. 100 КПК України (Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості)прокурор звертається з відповідним клопотанням до … суду під час судового провадження, яке розглядається згідно ізстаттями 171-173цього Кодексу.
		З урахуванням викладених підстав суд дійшов до переконання про необґрунтованість заявленого клопотання, а тому відмовляє в його задоволенні. 
		Щодо перевірки зберігання речового доказу за клопотанням представника потерпілого суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 35 «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду», затвердженої спільним наказом ГПУ, МВС, ДПА, СБУ, ВСУ, ДСА №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 року (далі Інструкція), вилучені товари і продукція, а також майно, які можуть швидко псуватися, втратити свою вартість у зв`язку з моральним старінням, зберігання яких утруднено або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких прирівнюються до їх вартості і не можуть бути повернуті власнику, негайно після вилучення, огляду, проведення необхідних досліджень і перевірки їх якості органами Державної інспекції по якості товарів (або органами санітарного нагляду) передаються спеціально виділеним підприємствам для реалізації в порядку, передбаченому чинним законодавством України, зокрема з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 N 1340 ( 1340-98-п ) "Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним" (протягом терміну чинності зазначеного нормативного акту).
		У разі непридатності зазначених товарів до використання та реалізації вони можуть бути знищені або передаватись підприємствам-виробникам аналогічної продукції для переробки.
		Згідно п. 41. Інструкції майно, на яке накладено арешт, передається згідно з рішенням слідчого, прокурора та суду, виходячи з конкретних обставин та інтересів справи, на зберігання представникові територіальної держадміністрації або житлово-експлуатаційної організації, державної служби охорони органів внутрішніх справ, а також організації, якій завдані збитки, або власникові цього майна чи його родичу, якому роз`яснюється його відповідальність за зберігання прийнятого майна, про що у нього відбирається розписка. У разі необхідності майно, на яке накладено арешт, може бути вилучене.
		Відповідно до п. 49 інструкції речові докази, розміщені в спеціальних сховищах, а також ті, які не знаходяться разом із справою, зараховуються за тим органом, куди передається кримінальна справа, про що надсилається повідомлення за місцем зберігання речових доказів і робиться відмітка в книзі про те, в кого вони перебувають на зберіганні.
		Відповідальність за збереження речових доказів несе особа, відповідальна за зберігання речових доказів органу, де вони зберігаються. 
		Пунктом 82 Інструкції передбачено, що прокурори, начальники слідчих підрозділів, начальники органів дізнання, керівники апаратів судів, за обов`язковою участю особи, відповідальної за збереження речових доказів, зобов`язані не рідше одного разу на рік перевіряти стан та умови зберігання речових доказів, правильність ведення документів по їх прийому, обліку, передачі відповідно до цієї Інструкції. 
		У разі пошкодження, втрати вилучених речових доказів, цінностей та іншого майна заподіяні їх власникам збитки підлягають відшкодуванню на підставі Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказами Міністерства юстиції України N 6/5 ( z0106-96 ), Генеральної прокуратури України N 3 ( z0106-96 ), Міністерства фінансів України N 41 ( z0106-96 ) від 04.03.1996 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 березня 1996 р. за N 106/1131).
		Незабезпечення належного обліку та умов зберігання, передачі речових доказів, цінностей та іншого майна, яке спричинило їх втрату, пошкодження, є підставою для притягнення до передбаченої законом відповідальності осіб, з вини яких настали вказані наслідки (ч.4 ст. 100 КПК України).
		Відповідно до статті 357 КПК України речові доказиоглядаються судом,а такожподаються дляознайомлення учасникамсудового провадження,а вразі необхідності-також іншимучасникам кримінальногопровадження.Особи,яким поданідля ознайомленняречові докази,можуть звернутиувагу судуна тічи іншіобставини,пов`язані зріччю таїї оглядом. Оглядречових доказів,які неможна доставитив судовезасідання,за необхідностіпроводиться заїх місцезнаходженням. Учасники судового провадження мають право ставити запитання з приводу речових доказів свідкам, експертам, спеціалістам, які їх оглядали.
		При цьому питання щодо огляду речових доказів за їх місцезнаходженням вирішується судом під час розгляду справи по суті, зокрема за клопотанням учасників постановляється ухвала про порядок та обсяг дослідження доказів. 
		Отже, клопотання представника потерпілого про перевірку зберігання речового доказу не передбачене чинним КПК України, а тому суд не може вийти за межі встановлених Законом повноважень.
		На підставі викладеного, керуючись «Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду», затвердженої спільним наказом ГПУ, МВС, ДПА, СБУ, ВСУ, ДСА №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 року, ст.ст. 98, 100, 174, 357, 371, 372, 376 КПК України.
		У Х В А Л И В:
		У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про скасування арешту  відмовити. 
		У задоволенні клопотання представника потерпілого, адвоката ОСОБА_4 , про перевірку зберігання речового доказу та зміни місця його зберігання  відмовити.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Повний текст ухвали складено та проголошено 25.02.2020 р. о 16 год. 55 хв.
		 
		Головуючий суддя:                              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...