Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/5030/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби).
Надіслано для оприлюднення: 25.02.2020. Зареєстровано: 26.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2020.

Номер судового провадження: 2-а/760/108/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження №2-а/760/108/19
		Справа №760/5030/17
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		19 червня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді           Усатової І.А.,
		при секретарях: Ковальській К.О., Мелешко О.С.,
		за участю:
		представника позивача Ткачука В.П.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про припинення виплати пенсії та зобов`язання вчинити певні дії, суд -
		В С Т А Н О В И В:
		15.03.2017 до Солом`янського районного суду м. Києва надійшов адміністративний позов  ОСОБА_1  до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про припинення виплати пенсії, в якому просив зобов`язати відповідача припинити виплату пенсії йому у зв`язку з відмовою від неї.
		Позов обґрунтований тим, що 27.01.2017 позивач звернувся до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просив припинити йому виплату пенсії за власним бажанням, на що останній своїм листом №12640/07 від 23.02.2017 відмовив у задоволенні його заяви, посилаючись на те, що ст. 49 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» містить вичерпний перелік підстав, за яких виплата пенсії може бути припинена.
		Позивач не погоджується з таким рішенням, вважає його протиправним з тих підстав, що норми законодавства вказують на право особи на отримання пенсії і не передбачають такого обов`язку, а ст. 49 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено випадки виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду, крім того, право відмови від пенсії передбачена ст. 21 ЗУ та п. 7-2 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Ухвалою судді від 20.03.2017 відкрито скорочене провадження у справі за позовом ОСОБА_1  до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про припинення виплати пенсії.
		15.06.2017 від представника відповідача надійшли клопотання про вихід зі скороченого провадження, а також заперечення проти адміністративного позову.
		В обґрунтування заперечень проти позову зазначено, що отримання особою пенсії є її гарантованим державою правом, якого ніхто не може позбавити без належних підстав. В чинному законодавстві не передбачено відмови від виплати пенсії за заявою пенсіонера, а лише її припинення, що передбачено ст. 49 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Це пов`язано з тим, що відмова від пенсії і припинення несуть різні правові наслідки в подальшому. Зокрема, припинення виплати пенсії - це переривання процесу виплати пенсійного забезпечення, яке пов`язане з появою обставин, при яких особа втрачає право на отримання коштів. У випадку появи обставин, які дають право на отримання пенсії і за заявою особи, пенсія поновлюється. Тобто, вже нарахована і призначена пенсія знову виплачується пенсіонеру. Враховуючи викладене, припинити виплату пенсії позивачу за його власним бажанням в Управління немає законних підстав.
		Посилається на те, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
		Вказав, що відповідно до п.7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особа, яка достроково вийшла на пенсію і в результаті чого відсоток, на який було зменшено пенсію може бути переглянуто після досягнення пенсійного віку, якщо особа продовжує працювати і відмовилась від отримання пенсії. В розумінні цієї статті відмова від отримання пенсії передбачає її припинення, оскільки має на меті перегляд її розміру після досягнення пенсійного віку за наявними в матеріалах пенсійної справи документами. Відмова ж від отримання пенсії передбачає, що особа не скористалась своїм правом на її призначення і не отримує пенсію взагалі, а отже буде мати право на первинне призначення пенсії.
		Посилається на те, що позивач уже перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком з 04.09.1990, неодноразово її перераховував, останній раз 10.06.2016, то задоволення його заяви про відмову від пенсії буде суперечити як матеріалам пенсійної справи, так і чинному законодавству.
		Пояснено, що відповідно до ст. 10 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» чітко передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
		З посиланням на п. 3 ст. 45 вказаного Закону, зазначає, що у випадку, коли особа має право на різні види пенсії і не хоче отримувати один з видів пенсії, вона відповідно до своєї заяви може бути переведена на інший вид пенсії з урахуванням матеріалів пенсійної справи. З огляду на вищезазначене, відповідач вважає, що правомірно відмовив йому у припиненні виплати у зв`язку з відмовою від пенсії. 
		З огляду на наведене, просить відмовити у задоволенні позову.
		Ухвалою судді від 20.06.2017 призначено до судового розгляду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про припинення виплати пенсії.
		Крім того, 03.04.2017 на адресу суду від позивача надійшов інший позов до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просив зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення за її призначенням, а саме: з 28.02.2017.
		Позов обґрунтований тим, що позивач перебуває на обліку в Правобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. Після досягнення свого пенсійного віку відповідно до статті 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через свого представника 28.02.2017 звертався до відповідача з заявою встановленого зразка за призначенням йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при цьому надавав відповідні додатки та копію довіреності. Однак, розцінивши дану заяву як заяву про переведення з одного виду пенсії на інший відповідач відмовив у прийнятті такої заяви, у зв`язку з чим вона була здана відповідачу зі скаргою, якою просили її розглянути та прийняти в десятиденний строк відповідне рішення.
		Зазначено, що листом від 14.03.2017 № 525/02/К-382 відповідач повідомив позивача, що йому вже призначено пенсію відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а для прийняття заяви про переведення з одного виду пенсії на інший підстави відсутні, і таким чином фактично відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що позивач вважає протиправним.
		Пояснено, що 04.09.1990 по досягненню 50-тирічного позивачем складено і подано заяву про призначення йому пенсії за видом «за віком на пільгових умовах» відповідно до п. а) ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» від 15.05.1990 № 1480-1, згідно якої на пільгових умовах мають право на пенсію працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Радою Міністрів СРСР, і за результатами атестації робочих місць чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.  На підставі вищевказаної заяви позивачу розпорядженням призначено пенсію за Списком № 1 з 04.09.1990, на що посилається і відповідач у листі від 14.03.2017 року №525/02/К-382.
		Позивач посилався на те, що розрахунок зазначеної пенсії проведено відповідно до вимог ст. 20 вказаного Закону, згідно якої пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів заробітку (статті 76 і 96). За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку. Працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом "а" статті 14 і статтею 15 цього Закону, за кожний рік роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, понад 10 років у чоловіків і 7 років 6 місяців у жінок пенсія збільшується на 1 процент заробітку. Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі 100 процентів мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством Союзу PCP. В подальшому позивач жодної заяви про перехід на інший вид пенсії не складав і не подавав. Заяви про перерахунок подавались про перерахунок пенсії за Списком № 1. Отже, позивач з 1990 року отримував пенсію за видом «За віком на пільгових умовах» відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» від 15.05.1990 № 1480-1.
		З огляду на наведене позивач вважає посилання відповідача на те, що він отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» недостовірними.
		Посилається на те, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Розрахунок заробітку для обчислення пенсії відповідно до норм цього закону проводиться згідно зі ст. 40. Так, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Частиною 4 статті 24 Закону встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
		Позивач вважає, що різні умови набуття права на пенсію та її розрахунок відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до п. а) ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» від 15.05.1990 дають підстави стверджувати, що пенсія за віком і пенсія за віком на пільгових умовах є двома різними видами пенсії за двома різними законами. При цьому, порядок переведення з одного виду пенсії на інший врегульований ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і регулює процес переведення з одного виду пенсії на інший в рамках цього закону. У випадку переходу з пенсії, вид якої передбачений одним законом на інший передбачений іншим законом фактично відбувається нове призначення пенсії.
		Зазначено, що відповідно до статті 10 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Позивач набувши права на пенсію за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме: по досягненню віку, який становить навіть більше ніж 60 років, набувши стажу який складає навіть більше 15 років через свого представника звернувся за призначенням йому пенсії за віком згідно з зазначеною нормою 28.02.2017, при цьому, у позові посилається на те, що законом не визначено права для відповідача відмовити з будь-яких підстав у прийомі заяви встановленого зразка.
		Крім того, просив звернути увагу на те, що листом від 28.02.2017 позивач просив припинити
		виплату його раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 і
		фактично відмовився від її отримання, отже, на переконання позивача, 10.03.2017 відповідач був зобов`язаний призначити йому пенсію за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач відмовившись від попереднього виду пенсії за іншим законом склав і подав в установлений законом спосіб заяву про призначення йому пенсії за новим законом маючи більш як шестидесятирічний вік та більш ніж п`ятнадцятирічний стаж.
		З огляду на наведене, просив задовольнити позов.
		Ухвалою судді від 07.04.2017 відкрито скорочене провадження у справі за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов`язання вчинити дії.
		15.06.2017 від представника відповідача надійшли клопотання про вихід зі скороченого провадження, а також заперечення проти адміністративного позову.
		В обґрунтування заперечень проти позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні з 04.09.1990 та отримує пенсію за  віком на пільгових умовах (Список №1).  Після первинного призначення пенсії, позивач неодноразово звертався до  Управління з заявами про перерахунок пенсії, а саме: 05.01.2004 з заявою про перерахунок пенсії, 27.09.2006 з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 42 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,  24.09.2008 з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 42 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», 15.09.2010 з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 42 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», 17.11.2010 з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 42 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», 05.12.2012 з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 42 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», 10.06.2016 з заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 42 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та 23.11.2016 з заявою про переведення до категорії непрацюючих. Управлінням, кожна заява позивача уважно вивчена та відпрацьована. Посилається на те, що в момент призначення пенсії застосовується законодавство, що діє на момент звернення за призначенням пенсії, а при зверненні із заявою про перерахунок пенсії застосуванню підлягає законодавство, що діє в момент подання заяви про перерахунок пенсії.
		Вказує на те, що 28.02.2017 позивач через свого представника звернувся до Управління із зверненням, у якому просив призначити пенсію за віком згідно ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на що листом від 14.03.2017 №525/02/К-382 йому було роз`яснено, що відсутні законні підстави для прийняття за дорученням заяви про призначення пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В обгрунтування відмови зазначено, що згідно норм пенсійного законодавства, в залежності від умов настання права, пенсія може бути: призначена, припинена, поновлена, перерахована та переведена з виду на вид, отже, право призначення пенсії можливо тільки один раз. 
		Зазначено, що пунктом 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління ПФУ від 07.07.2014 №13-1) зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
		Відповідач вважає, що вимога позивача не може бути задоволена з огляду на те, що відповідно до п. «а» ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» від 15.05.1990 №1480-1 на пільгових умовах мають право на пенсію працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Радою Міністрів СРСР, і за результатами атестації робочих місць чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
		З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058. Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
		Пояснено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
		Посилається на те, що позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком на пільгових умовах (Список №1), перераховану відповідно до його заяв згідно норм ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058. Пенсія за віком на загальних підставах та пенсія за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку розраховується - відповідно до Закону №1058. Позивачу вже призначено пенсію за віком з наданням законодавчо визначеної пільги, яка полягає у зниженні віку, необхідного для призначення пенсії цього виду.
		Крім того, зазначено, що переведення на іншу пенсію в межах одного виду пенсії законом не передбачене.
		Пояснено, що при переведені з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 та за весь період страхового стажу після 01.07.2000 по момент звернення), із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Виняток становить перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Показник середньої заробітної плати (доходу) за три попередні роки застосовують під час переведення лише з пенсії по інвалідності на пенсію за віком і за наявності в особи 24 місяців страхового стажу, який вона набула після призначення (попереднього перерахунку) пенсії по інвалідності незалежно від перерв у роботі.
		Враховуючи вищезазначене, сторона відповідача посилається на відсутність правових підстав для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачу пенсія вже призначена та неодноразово перераховувалась відповідно до його заяв згідно норм ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		А тому, вважає доводи позивача безпідставними та необгрунтованими, а дії відповідача такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
		Ухвалою суду від 20.06.2017 призначено до судового розгляду справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов`язання вчинити дії.
		Ухвалою суду від 02.04.2018 задоволено заяву представника ОСОБА_1 - Мастюгіна Є.Д. про об`єднання в одне провадження позовних вимог у справі за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про припинення виплати пенсії.  Об`єднано в одне провадження під номером №760/5030/17 адміністративні справи: №760/5030/17 за адміністративним позовом адміністративним позовом  ОСОБА_1  до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про припинення виплати пенсії та №760/6151/17 за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії.
		Протокольною ухвалою суду від 27.09.2018 замінено відповідача Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.
		Ухвалою суду від 21.02.2019 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві належним чином завірену копію пенсійної справи  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		20.05.2019 на виконання зазначеної ухвали суду на адресу суду від відповідача надійшли витребувані матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
		У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
		Відповідач свого представника у судове засідання не направив, будучи повідомленими про розгляд.
		Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 04.09.1990 та отримує пенсію за віком на пільгових умовах (Список №1) відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до Управління з заявами про перерахунок пенсії та відповідачем неодноразово здійснювався перерахунок пенсії позивача, а саме: на підставі Розпорядження 63998 від 16.07.2002, Розпорядження 805573 від 10.06.2004, Розпорядження 805573 від 06.10.2006, Розпорядження 805573 від 07.10.2008, Розпорядження 805573 від 29.11.2010, розпорядження 805573 від 14.02.2013, Розпорядження 805573 від 17.06.2016, а також на підставі Розпорядження 805573 від 02.12.2012 на підставі заяви позивача від 23.11.2016 про переведення до категорії непрацюючих.
		Встановлено, що 27.01.2017 позивач звернувся до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просив припинити йому виплату пенсії за власним бажанням, на що останній своїм листом №12640/07 від 23.02.2017 відмовив у задоволенні вказаної заяви з тих підстав, що ст. 49 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» містить вичерпний перелік підстав, за яких виплата пенсії може бути припинена.
		Також встановлено, що 28.02.2017 ОСОБА_1 через свого представника звернувся до відповідача з заявою про призначенням йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Вбачається, що листом від 14.03.2017 № 525/02/К-382 відповідач вказав на відсутність законних підстав для прийняття за дорученням заяви про призначення пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки йому вже призначено пенсію відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Так, позивач вважає зазначені відмови йому у припиненні пенсії та її призначенні протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду із зазначеним позовом.
		З приводу заявленої вимоги зобов`язати відповідача припинити позивачу виплату пенсії у зв`язку з відмовою від неї, на що суд зазначає наступне.
		Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 1, частини перша статті 8 Основного Закону України).
		Згідно з Конституцією України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Згідно ст. 3 Конституції України людина визнана найвищою соціальною цінністю, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
		Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра соціальної політики України, а також Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, та організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією.
		В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
		Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Таким чином, отримання особою пенсії є її гарантованим державою правом, якого ніхто не може позбавити без належних підстав.
		Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» чітко передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
		Статтею 49 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент звернення з заявою до позивача) передбачено підстави для припинення виплати пенсії:
		якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
		на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;
		у разі смерті пенсіонера;
		у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
		в інших випадках, передбачених законом.
		Виходячи з наведеного вище, чинним законодавством не передбачено відмови від виплати пенсії за заявою пенсіонера, а лише її припинення. Це пов`язано з тим, що відмова від пенсії і припинення несуть різні правові наслідки в подальшому. Зокрема, припинення виплати пенсії - це переривання процесу виплати пенсійного забезпечення, яке пов`язане з появою обставин, при яких особа втрачає право на отримання коштів. У випадку появи обставин, які дають право на отримання пенсії і за заявою особи, пенсія поновлюється. Тобто, вже нарахована і призначена пенсія знову виплачується пенсіонеру.
		За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги зобов`язати відповідача припинити позивачу виплату пенсії у зв`язку з відмовою від неї.
		Крім того, позивач просить зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення за її призначенням, а саме: з 28.02.2017, на що суд зазначає наступне.
		Як встановлено вже вище,  ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 04.09.1990 та отримує пенсію за віком на пільгових умовах (Список №1) відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та 28.02.2017 позивач, через свого представника, звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на що отримав відмову, яку вважає неправомірною.
		Згідно норм пенсійного законодавства, в залежності від умов настання права, пенсія може бути: призначена, припинена, поновлена, перерахована та переведена з виду на вид, тобто, право призначення пенсії можливо тільки один раз.
		Відповідно до п. «а» ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» від 15.05.1990 №1480-1 ( в редакції, чинній на момент призначення позвачу пенсії ) на пільгових умовах мають право на пенсію працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Радою Міністрів СРСР, і за результатами атестації робочих місць чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
		Так, з 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058.
		Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
		До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
		Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
		Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
		Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз п); К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
		За змістом ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
		Відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
		Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
		Як встановлено вище, позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком на пільгових умовах (Список №1), перераховану відповідно до його заяв згідно норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджено матеріали його пенсійної справи.
		Так, пенсія за віком на загальних підставах та пенсія за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку розраховується відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 
		З матеріалів справи вбачається, що позивачу вже призначено пенсію за віком з наданням законодавчо визначеної пільги, яка полягає у зниженні віку, необхідного для призначення пенсії цього виду, а тому і переведення на іншу пенсію в межах одного виду пенсії законом не передбачене.
		Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі. А також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
		При переведені з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 та за весь період страхового стажу після 01.07.2000 по момент звернення), із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
		Виняток становить перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати й набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, у разі переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовують середню заробітну плату (дохід), визначену в частині другій статті 40 зазначеного закону для призначення пенсії (за три роки, що передують року звернення щодо призначення пенсії за віком).
		Таким чином, показник середньої заробітної плати (доходу) за три попередні роки застосовують під час переведення лише з пенсії по інвалідності на пенсію за віком (і то, якщо її призначають уперше) і за наявності в особи 24 місяців страхового стажу, який вона набула після призначення (попереднього перерахунку) пенсії по інвалідності незалежно від перерв у роботі.
		Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України  передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Враховуючи вищезазначене, у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки така пенсія йому вже призначена та неодноразово перераховувалась відповідно до його заяв згідно норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
		Керуючись   ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні адміністративного позову  ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про припинення виплати пенсії та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...