Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/9745/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.02.2020. Зареєстровано: 27.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2020.
Дата набрання законної сили: 15.09.2020
Результат оскарження 15.09.2020 Донецький апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/243/171/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		2/243/171/2020
		243/9745/19
		РІШЕННЯ
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		10 лютого 2020 року                                                   м. Слов`янськ
		Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
		головуючого судді                                           Воронкова Д.В.
		за участю секретаря                                                Нікіфорової В.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 5 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Укрпошта» про розірвання трудового договору, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		У серпні 2019 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, уточнивши який, зазначив, що з 03.07.2018 року він працює на посаді начальника центру управління нерухомими майном та інфраструктурою (далі ЦУНМІ) філії Донецька дирекція АТ «Укрпошта». 07.06.2019 року він звернувся до керівництва АТ «Укрпошта» із заявою про розірвання трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з порушенням законодавства про працю, однак 27.06.2019 року отримав відмову. З посиланням на правову позицію ВСУ, викладену у постанові від 31.10.2012 року у справі № 6-120-цс, а також з посиланням на ст. 47 КЗпП України, вважає вказану відмову незаконною, оскільки для визначення правової підстави розірвання трудового договору за ч.3 ст. 38 КЗпП України значення має лише сам факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника на розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причини такого порушення та його істотність. Також вважає, що викладена у вказаній відмові позиція керівництва щодо відсутності підстав для розірвання трудового договору за ч.3 ст.38 КЗпП України порушує порядок розгляду індивідуальних спорів, передбачений ст. 226 КЗпП України. Раніше, 23.05.2019 року він (позивач) звертався з заявою про розірвання трудового договору на підставі ч. 3 КЗпП України, вказавши дату звільнення 24.05.2019 року, на яку 28.05.2019 року отримав відмову у зв`язку із тим, що дата звільнення передує даті надходження заяви, а також через недоведеність факті порушення трудового законодавства. З вказаною заявою позивач також не згоден, заяву від 23.05.2019 року він подав завчасно електронною поштою разом з Поясненнями та Додатками. Попередній розгляд його заяви повинен був здійснений в день надходження. Відмова відповідача розірвати трудовий договорі є порушенням ст. 43 Конституції України та є примусом до праці. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що до написання вищевказаних заяв його спонукали наступні факти порушення чинного законодавства про працю, умов колективного та трудового договору.
		В період находження його на лікарняному директором філії було прийнято на посаду начальника господарчої дільниці - зав господарством ОСОБА_2, якого у порушення вимог ст. 29 КЗпП України та п.2.7 Правил внутрішнього трудового розпорядку, було допущено до роботи без узгодження з ним (позивачем), як безпосереднім керівником, міста роботи, прав та обов`язків працівника. Також ОСОБА_2 не був ознайомлений з вимогами охорони праці, функціональними обов`язками та ін. За розпорядженням директора Філії ОСОБА_3 . ОСОБА_2 виконував роботу, яка не входить до функціональних обов`язків останнього, що є порушення ст. 31 КЗпП України та п.5.1.2 Правил Внутрішнього трудового розпорядку. На його неодноразові вимоги прибути до міста роботи, ОСОБА_2 відмовлявся, посилаючись на усне розпорядження директора Філії ОСОБА_3. 
		Працівники ЦУНМІ ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за особистою вказівкою директора філії виконували ремонтні роботи, які не були заплановані та не входили до функцій останніх, а належали до обсягу робіт Підрядника - ТОВ «Крамбуденерго» згідно тендерних торгів. В ході дослідження доступної тендерної документації ним (позивачем) було встановлено факти порушення умов тендеру, у зв`язку із чим він надіслав повідомлення на адресу Уповноваженого з питань реалізації Антикорупційної програми АТ « Укрпошта». Не зважаючи на факти порушення вимог Закону, в Акті службового розслідування, затвердженого генеральним директором АТ «Укрпошта» ОСОБА_15. 24.06.2019 р., зазначено: «викладена в повідомленні інформація не підтвердилась, ознак корупційних та правопорушень, пов`язаних з корупцією не встановлено».
		Також позивач зазначив, що через викладені обставини директор філії ОСОБА_3 став чинити психологічний тиск на нього, організував написання підлеглими численних доповідних записок зі скаргами, неодноразово вимагав написати заяву про звільнення. За усними розпорядженнями ОСОБА_3 на підприємстві складалися безпідставні акти про відсутність його (позивача) на робочому місті, через що він вимушений був надавати письмові пояснення керівництву підприємства. На колективне звернення працівників ЦУНМІ у його (позивача) відношенні, написання якого було організовано ОСОБА_3 , останній двічі видавав накази про проведення службового розслідування. Вказані накази видавалися з порушенням вимог розділу X Антикорупційної програми та п.3.3 Положення про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в ПАТ «Укрпошта». Перший наказ було скасовано, а за результатами перевірки, проведеної по другому наказу, він (позивач) ознайомлений не був. 
		Директор філії неодноразово відмовляв йому у доступі до документів, необхідних для виконання трудових обов`язків, що є порушенням вимог п.4.6.4 «Положення про ЦУНМІ» та ст. 131 КЗпП України.
		В порушення норм ст. 40, 42 КЗпП України та нормативних документів АТ «Укрпошта» директором Філії приймались кадрові рішення стосовно співробітників ЦУНМІ, що суттєво позначилось на показниках роботи підрозділу та його (позивача) рейтингу, як керівника. В порушенням вимог ст. 40 КЗпП України, без погодження з ним, були звільнені начальник інженерно-технічного відділу ЦУНМІ ОСОБА_6 , начальник Навчально-курсового центру ОСОБА_7 та заступник директора Філії ОСОБА_11. Звільненим робітникам не буди запропоновані вакантні посади. Також, у порушення вимог посадової інструкції директором філії ОСОБА_3 вирішувалися питання про прийом на роботу працівників, без погодження з ним, як безпосереднього керівника, кандидатур. Це призвело до прийому на роботу осіб з низькою професійною підготовкою та знизило трудову дисципліну у колективі, підлеглі відмовлялися виконувати його (позивача) розпорядження, скаржилися на його дії до керівництва філії.
		В порушення вимог п.4.6.1 Положення про ЦУНМІ, він (позивач) позбавлений права бути присутнім на щотижневих оперативних нарадах керівного складу дирекції. Замість нього туди запрошуються його підлеглі. 
		Несприятлива атмосфера в колективі, створена в результаті протиправних дій з боку Відповідача, призвела до того, що в результаті дії психоневрологічних факторів у позивача виникли фізичні та психологічні проблеми: різко погіршилось здоров`я, значно підвищився кров`яний тиск та з`явились періодичні сильні болі в шийному відділі та поперековій області хребта, через що він був змушений пройти курс лікування. Неправомірними діями Відповідача йому було завдано моральну шкоду, через яку він зазнав фізичного болю, було порушено нормальний спосіб його життя, що призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків, оскільки він був змушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя та для проходження лікування у закладах охорони здоров`я. Моральну шкоду він оцінює у 171 000 грн.
		В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та доповнив, що через неправомірні дії відповідача погіршилися показники роботи ЦУМНІ, у наслідок чого він не отримував премію протягом 2019 року, що є порушенням його особистих трудових прав. Також доповнив, що виконання працівниками робі, які не входять до їх обов`язків, порушує умови охорони праці, за дотримання яких він несе відповідальність. З боку директора філії ОСОБА_3 на нього здійснювався психологічний тиск, вимагалося звільнитися з роботи. 
		Представник позивача - адвокат Лаптєв М.В. у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та наведені позивачем у судовому засіданні. Вважав факт відмови у розірванні трудового договору примусом до праці, що є порушенням вимог ст. 43 Конституції України. Наголосив, що для застосування вимог ч. 3 ст. 38 КЗпП України не є необхідними наявність негативних наслідки порушення трудового законодавства, а є важливим лише факт такого порушення. Наполягав на доведеності позовних вимог. 
		Представники відповідача Койонен Р.Я. , Родін Г.А. проти заявлених позовних вимог заперечували, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяві від 11.11.2019 року (т.1 а.с. 108-124), в якій представник відповідача зазначив таке. 
		Відповідно до Положення про ЦУНМІ від 03.07.2018 р. ЦУНМІ є структурним підрозділом філії, що адміністративно підпорядковується директору філії Донецька дирекція АТ «Укрпошта» ОСОБА_3 , а оперативно - директору з управління нерухомим майном та інфраструктурою АТ «Укрпошта». Направлення копії заяви про розірвання договору не врегульовано законодавством України, а тому, направлена таким чином заява не може бути розцінена, як підстава для розірвання трудового договору. Починаючи з 24.05.2019 року Позивач виходив на роботу, продовжував працювати, не наполягав на своєму звільненні, що ставило під сумнів його бажання звільнитися з роботи. Заява ОСОБА_1 про розірвання трудового договору від 06.07.2019 року не містила вказівок на порушення з боку товариства законодавства про працю, не мала обґрунтувань будь-яких порушень прав ОСОБА_1 , а містила в собі лише обставини, що свідчать про наявність певних непорозумінь між останнім та керівництвом, та виробничих недоліків в організації роботи, як центру так і філії в цілому. На підставі аналізу обставин, які були зазначені ОСОБА_1 в заяві від 07.06.2019 року відповідач листом від 20.06.2019р. № 7232-379 повідомив про відмову у розірванні трудового договору за ч.3 ст. 38 КЗпП. Посилання Позивача на постанову Верховного Суду від 31.10.2012 р. № 6-120цс-12 та постанову Верховного Суду від 22.05.2013р. №6-34цс-13 є безпідставними, оскільки в цих рішеннях висновки суду були мотивовані тим, що у діях власника та уповноваженого ним органу вбачались порушення трудового законодавства та прав працівника, що спонукало його до розірвання трудового договору з власної ініціативи за ч.3 ст. 38 КЗпП України. В даному випадку ніяких порушень законодавства про працю та трудових прав позивача з боку АТ «Укрпошта» не відбувалось. Весь час роботи на посаді начальника ЦУНМІ ОСОБА_1 не забезпечував виконання планів, доручень, розпоряджень директора філії та ним була допущена ціла низка посадових порушень, але дисциплінарні стягнення до ОСОБА_1 не застосовувались. Ніяких порушень трудового законодавства при прийомі на роботі ОСОБА_2 не було, останній був ознайомлений з усіма необхідними нормативними документами. Крім того, дотримання відповідачем трудових прав ОСОБА_2 не відноситься до предмету даного позову. Численні факти відсутності позивача на робочому місті та відсутності зв`язку з ним вимусило керівництво філії самостійно, у межах своєї компетенції, вирішувати виробничі та кадрові питання з підлеглими ОСОБА_1 , у тому числі, питання про прийом на роботу ОСОБА_2 . Обставин, викладених в службовій записці ОСОБА_6 від 29.03.2019 на ім`я ОСОБА_1 (нібито філія «не мала права залучати працівників до виконання ремонтних робіт), спростовуються Актом перевірки від 10.06.2019 р., затвердженого Генеральним директором АТ «Укрпошта» 24.06.2019 року. Питання про залучення працівників Центру до виконання інших робіт були вирішені директорам Філії у межах його компетенції відповідно до пп. 2.1.24, 2.1.30 Посадової інструкції директора філії ПАТ «Укрпошта» від 03.07.2017 року та п. 2.12.6. Контракту від 22.03.2017 року. Працівники інженерного відділу ЦУНМІ ОСОБА_5 та ОСОБА_4 погодились допомогти і дали письмову згоду на надання допомоги з виконання робіт (шпаклювання, фарбування стін, стель, колон, дверей) спільно з основними роботами, які вони виконували на цьому об`єкті. Питання щодо порушення прав ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а також звільнених працівників належать до компетенції відносин Відповідача з іншими працівниками підприємства, які не є учасниками даної справи та не порушують прав позивача. Щодо ситуації з виконаним договором з ТОВ «Краменергобуд» - фактично саме позивач не виконував свої посадові обов`язки щодо здійснення контролю в момент дії договору. Після того, як договір був виконаний та зданий в архів, переведений в статус Виконаний, надавати текст договору позивачу «для контролю» не було ніякої необхідності. Факти стосовно морального та психологічного тиску на позивача з боку адміністрації філії є потворними, неодноразові доповідні записки, звернення та скарги працівників доводять зворотне: ОСОБА_1 тиснув з метою звільнення з роботи на працівника ОСОБА_2 та інших працівників. ОСОБА_1 створював несприятливий психологічний клімат, заважав виконувати працівникам роботу, вносив напружену нестерпну обстановку. Адміністрація філії не повинна звітувати про свої дії та знайомити ОСОБА_1 з службовою перепискою, тощо, оскільки в повноваження начальника ЦУНМІ не входить право витребування службової переписки Директора філії з Керівництвом. 
		Крім того, у судовому засіданні представники відповідача доповнили, що позивач не є відповідальною особою за дотримання техніки безпеки праці, оскільки вказані обов`язки покладені на інших посадових осіб філії, у тому числі на директора, про що свідчить посвідчення № 10-06, яке міститься у матеріалах справи. Факти здійснення психологічного тиску заперечували та вказали, що такі факти мали місто, але з боку позивача до його підлеглих. Моральна шкода має бути доведена не суб`єктивними заявами позивача про стан здоров`я, а об`єктивними доказами, які можуть бути об`єктивно оцінені. 
		Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши подані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до частин першої, сьомої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		За змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.
		За положеннями частини 3 ст. 38 цього Кодексу працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
		Для визначення правової підстави розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причини такого порушення та його істотність.
		Судом встановлена відсутність передбачених трудовим законодавством підстав для звільнення працівника за частиною третьою статті 38 КЗпП України. Набуваючи вказаного висновку суд виходить з такого.
		Наказом № 1028/к від 19.06.2018 року ОСОБА_1 з 03.07.2018 року прийнятий на роботу на посаду начальника ЦУНМІ філії Донецька дирекція АТ «Укрпошта» (т.1 а.с. 22 ). 
		23.05.2019 року ОСОБА_1 електронною поштою звернувся на ім`я генерального директора АТ «Укрпошта» з заявою про звільнення з роботи з 24.05.2019 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням директором філії Донецька дирекція АТ «Укрпошта» чинного законодавства про працю, нормативних документів АТ «Укрпошта», умов колективного та трудового договору» (т.1 а.с. 25 т.1).
		Листом в.о. генерального директора АТ «Укрпошта» ОСОБА_16 від 28.05.2019 року за № 7232-756 ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість припинення трудових відносин з останнім з 24.05.2019 року у зв`язку із тим, що дата звільнення передує даті надходження заяви до Товариства, яке відбулося 27.05.2019 року. Також вказано на відсутність доказів на підтвердження факту порушення трудового законодавства з боку директора філії та роз`яснено право розірвання трудового договору за ч.1 ст. 38 КЗпП України. (т.1 а.с. 47) 
		Враховуючи дату звернення позивача з вищевказаною заявою, суд вважає, що дата, з якої позивач просить його звільнити у заяві від 23.05.2019 року, не є реальною для розгляду заяви по суті. Посилання ж позивача на п. 4.2 Інструкції з діловодства в УДППЗ «Укрпошта» щодо строків розгляду документів, не є підставою для встановлення порушення прав останнього, оскільки вказаний пункт інструкції вказує на «попередній», а не «остаточний» розгляд документу. 
		Крім того, за відсутності доказів на підтвердження факту порушення трудового законодавства, відмова у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 23.05.2019 року через невідповідальність дати звільнення даті надходження заяви, не є основною підставою для відмови та не свідчить про порушення прав позивача.
		07.06.2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся на ім`я генерального директора АТ «Укрпошта» з заявою про звільнення з роботи з 18.06.2019 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням директором філії Донецька дирекція АТ «Укрпошта» чинного законодавства про працю, нормативних документів АТ «Укрпошта», умов колективного та трудового договору» (т.1 а.с. 23-24 т.1).
		Листом № 7232-379 від 20.06.2019 року за підписом генерального директора АТ «Укрпошта» ОСОБА_15 було повідомлено ОСОБА_1 про відмову в розірванні трудового договору на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку із тим, що за результатами проведеної перевірки, фактів порушення директором філії Донецька дирекція АТ «Укрпошта» чинного законодавства про працю, нормативних документів АТ «Укрпошта», умов колективного та трудового договору, не встановлено. Роз`яснено ОСОБА_1 його право припинити трудові правовідносини на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України (т.1 а.с. 29).
		Отже, твердження позивача про порушення вимог Конституції України щодо примусової праці не відповідають дійсності, оскільки позивачу неодноразово роз`яснювалося його право на розірвання трудових правовідносин за ч.1 ст. 38 КЗпП України, та останній не був обмежений у реалізації такого права.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач та його представник посилаються на судову практику щодо розірвання трудового договору з ініціативи працівника на підставі ч. 3. ст. 38 КЗпП України, зокрема, на постанови Верховного Суду України від 31.10.2012 у справі № 6-120цс12, та від 22.05.2013 року у справі № 6-34цс-13. 
		Суд вважає, що вказані постанови Верховного Суду України містять висновки, які свідчать про правомірність дій АТ «Укрпошта» при відмові у розірванні трудового договору за ч.3 ст. 38 КЗпП України. В справах, вказаних Позивачем, судами встановлено факти порушення працедавцем законодавства про працю саме по відношенню до особи, яка звернулась з позовом.
		Вказаний правовий висновок також міститься у постанові Постанова ВС від 15.01.2020 по справі № 761/23311/17 провадження № 61-45935св19, постановах ВСУ № 6-35524св11 - розірвання трудового договору через порушення строків виплати заробітної плати особі, яка звернулась з позовом; № 6-10082св13 - несвоєчасна виплата заробітної плати особі, яка звернулась з позовом; незаконне притягнення її до дисциплінарної відповідальності, що встановлено судовим рішенням; № 6-25976ск15 - порушення строків виплати заробітної плати особі, яка звернулась з позовом; № 442/9258/14-ц - порушення строків виплати та зменшення розміру заробітної плати особі, яка звернулась з позовом.
		У судових рішеннях по вказаних справах зазначається, що для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має встановлений у визначеному законом порядку факт порушення законодавства про працю саме у відношенні працівника, що спонукало останнього до розірвання трудового договору з власної ініціативи.
		Аналогічний висновок міститься у листі Начальника головного управління Держпраці у Донецькій області № 04.4-11-8/9741/19 від 23.12.2019 року, в якому також зазначено, що факти порушення трудового законодавства встановлюються головним управлінням Держпраціу Донецькій області при здійсненні заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. В даному випадку саме судом буде встановлено наявність підстав для розірвання трудового договору за п.3 ст. 38 КЗпП України.
		Крім того, доводи позивача та його представника про наявність підстав для розірвання трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України через порушення трудового законодавства посадовими особами відповідача, не знайшли свого підтвердження. Суд вважає, що позивачем не наведено обставин, які б свідчили про порушення відповідачем законодавство про працю. 
		Суд виходить з вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно ст. 89 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Ствердження позивача про порушення відповідачем порядку розгляду трудових спорів в комісії по трудових спорах, передбаченого, ст. 226 КЗпП України, не знайшли свого підтвердження, оскільки судом взагалі не встановлено факту створення на підприємстві відповідача комісії по трудових спорах, так саме, як і факту звернення позивача з відповідною заявою про трудовий спір.
		Деякі з наданих позивачем обґрунтувань та доказів стосуються правовідносин Відповідача з іншими працівниками підприємства, які не є учасниками даної справи, та жодним чином не стосуються заявлених позовних вимог й підстав позову; не доводять порушень Відповідачем законодавства про працю безпосередньо у трудових правовідносинах із Позивачем. 
		До таких суд відносить посилання та докази, що надані ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ін., виконували роботи, які не входять до функціональних обов`язків останніх; про те, що з ОСОБА_2 не були проведені інструктажі та ознайомлення з внутрішніми нормативними актами підприємства; про наявність фактів порушення директором філії ОСОБА_3 норм ст. 40, 42 КЗпП України при звільненні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 ..
		Вказані особи не уповноважували ОСОБА_1 на захист своїх прав та мають право звернутись за захистом своїх прав і законних інтересів, якщо вважатимуть їх порушеними.
		Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги відповідним обсягом письмових доказів, які, на думку суду, не є належними та допустимими для доведення позиції позивача про існування підстав, передбачених ч.3 ст. 38 КЗпП України, а саме : 
		- докладною ОСОБА_2 від 22.04.2019 року, яка містить особисту згоду ОСОБА_2 на виконання ремонтних робіт ( т.1 а.с. 167)
		- доповідною від 12.03.2019 року, з якою вбачається, що роботи з поточного ремонту Цеху ОП м. Краматорська виконувалися після завершення капітального ремонту силами працівників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за письмовою згодою останніх ( т.1 а.с. 175)
		- наказом № 1398/к від 18.04.2019 року про прийняття ОСОБА_2 на посаду завідуючого господарством (т.1 а.с. 127), контрольним листом проходження ОСОБА_2 навчання безпечним методам праці (т.1 а.с. 129) , копіями журналів реєстрації вступного інструктажу (т.1 а.с. 130-138), з яких вбачається факт ознайомлення ОСОБА_2 з правилами внутрішнього трудового розпорядку, Колективного Договору та Антикорупційною програмою. 
		Також до суду позивачем надані: 
		- службові записки ОСОБА_1 від 22.05.2019 року, від 29.05.2019 року, 03.06.2019 року, що подані на ім`я Директора філії ОСОБА_3., в яких ОСОБА_1 зазначає про порушення ОСОБА_2 трудової дисципліни та вимог трудового законодавства (т.1 а.с. 26, 27,28) 
		- лист ОСОБА_1 на адресу генерального директора АТ « Укрпошта» від 22.07.2019 року, який по суті, є незгодою щодо відмови у задоволенні заяв про розірвання трудового договору (а.с .30-32),
		- лист ОСОБА_1 від 23.05.2019 року, яким останній повідомив генерального директора АТ «Укрпошта» ОСОБА_15 про виникнення розбіжностей між ним ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 стосовно міста та умов зберігання, перевезення та використання піщано-сольового суміщу; про наслідки вказаного конфлікту, які, на думку ОСОБА_1 виразилися у упередженому відношенні, спонуканні до звільнення психологічному тиску; про порушення ОСОБА_3 трудового законодавства (т.1 а.с. 23-37) 
		- доповідну записку начальника інженерно технічного відділу ОСОБА_6 , якою останній повідомив ОСОБА_1 про обставини отримання підприємством піщано-сольового суміщу за особистим розпорядженням директора філії, умови його зберігання та неможливість використання через територіальну віддаленість (т.1 а.с. 38 ). 
		- карту планування та оцінки цілей, оцінка КПІ 48 -51, 
		- доповідну записки ОСОБА_2 від 198.06.2019 року (т.1 а.с. 52)
		- копії журналу про відсутність працівників на робочому місті (т.1 а.с. 38-43)
		- лист за підписом ОСОБА_3 від 02.08.2019 року про відмову у задоволенні запита ОСОБА_1 від 24.07.2019 року (т.1 а.с. 55)
		- службову записку ОСОБА_1 від 24.07.2019 року з приводу надання інформації стосовно договору № 12/684 (т.1 а.с. 57) 
		- відповідь за підписом ОСОБА_3 від 02.08.2019 року про відмову у задоволенні запита ОСОБА_1 від 24.07.2019 року (т.1 а.с. 58)
		Вказані документи, на думку суду, по суті, є незгодою ОСОБА_1 з діями директора філії ОСОБА_3. та не свідчать про наявність підстав для розірвання трудового договору за ч.3 ст. 38 КЗпП України. Будь-яких порушень трудових прав позивача з вказаних доказів не вбачається.
		Набуваючи вказаного висновку суд приймає до уваги, що, згідно витягу з контракту від 22.03.2017 року, укладеного між керівником ПАТ « Укрпошта» та директором філіалу Донецька Дирекція ПАТ «Укрпошта», директор філії має право у межах своєї компетенції видавати накази та розпорядження, давати доручення, які обов`язкові для всіх працівників філії (т.1 а.с. 140) 
		Згідно п.1.3 Положення про господарчу діяльність Центру управління нерухомим майном та інфраструктури Донецької дирекції АТ «Укрпошта», передбачено, що Підрозділ адміністративної підпорядковується Директору філії.
		Пунктом 4.4.3 вказаного Положення передбачено, що керівник підрозділу зобов`язаний виконувати доручення оперативного керівника та Директора філії. (т.1 а.с. 141-144)
		Згідно витягу з посадової інструкції Директора філії Донецька дирекція ПАТ «Укрпошта» вбачається, що директор філії самостійно вирішує питання діяльності Дирекції; приймає та звільняє з роботи працівників Дирекції, застосовує до них заходи заохочення, матеріального і дисциплінарного стягнення; вирішує питання в межах повноважень, доручає виконання окремих організаційно-розпорядчих функцій іншим посадовим особам ( т.1 а.с. 145) 
		Згідно п. 1.3.1. Положення про ЦУНМІ підрозділ адміністративно підпорядковується директору філії (т.1 а.с. 148-155)
		З оглядом на зазначене, суд не вважає порушенням трудових прав ОСОБА_1 факти відмови підлеглих виконувати розпорядження останнього, якщо вони (вимоги) суперечили розпорядженням, які отримували працівники безпосередньо від директора Філії ОСОБА_3 . Суд має на увазі факти, що стосуються міста роботи ОСОБА_2 , міста зберігання піщано-сольового суміщу, перебування працівників за межами їх робочого міста, відмова у наданні документів для ознайомлення та ін.
		Вилученні робітників Центру для виконання інших, не передбачених положенням, робіт, відбувалося за прямою усною вказівкою директора філії (що також підтверджує позивач у позовній заяві) та за письмовою згодою працівників ( т.1 а.с. 175)
		Обґрунтовуючи факти порушення директором філії ОСОБА_3 антикорупційного законодавства та умов виконання тендеру, ОСОБА_1 надав суду наступні документи:
		- службову записку ОСОБА_6 від 29.03.2019 року щодо виконання працівниками інженерно-технічного відділу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 робіт з капітального ремонту будівлі ЦОП м. Краматорська ( т.1 а.с. 53)
		- запит ОСОБА_1 від 24.07.2019 року на ім`я ОСОБА_3 щодо надання листів для ознайомлення (т.1 а.с. 54)
		- службову записку ОСОБА_1 про витребування оригіналів договорів № 15/1194 та № 15/419, з резолюцією головного бухгалтера про відмову у її задоволенні. (т.1 а.с. 59)
		Проте, доводи ОСОБА_1 про порушення антикорупційного законодавства спростовуються витягом з Акту службового розслідування щодо можливого порушення вимог антикорупційного законодавства посадовими особами Донецької дирекції АТ «Укрпошта» від 10.06.2019 року, згідно якого, ознак корупції в діях посадових осіб філії не встановлено. (т.1 а.с. 173-174); доповідною від 12.03.2019 року, з якою вбачається, що роботи з поточного ремонту в Цеху ОП м. Краматорська виконувалися після завершення капітального ремонту силами працівників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за письмовою згодою останніх ( т.1 а.с. 175).
		Крім того, ймовірність порушення трудових прав позивача у майбутньому через ймовірне порушення антикорупційного законодавства, не свідчить про наявність підстав для розірвання трудового договору за ч.3 ст. 38 КЗпП України. 
		Також ОСОБА_1 надано суду:
		- наказ Директора філії ОСОБА_3. від 25.05.2019 року про створення комісії по проведенню службового розслідування колективного звершення працівників структурних підрозділів ЦУНМІ (т.1 а.с. 60)
		- наказ Директора філії ОСОБА_3. від 29.09.2019 року про скасування Наказу від 25.05.2019 року (т.1 а.с. 61)
		- наказ Директора філії ОСОБА_3. від 29.05.2019 року про створення комісії по проведенню службового розслідування колективного звершення працівників структурних підрозділів ЦУНМІ (т.1 а.с. 63)
		Судом не вбачається порушень трудових та особистих прав позивача за результатами створення вищевказаної комісії. Ініціювання роботодавцем перевірки щодо позивача шляхом проведення службового розслідування колективного звернення не свідчить про порушення законодавства про працю. За аналогічних підстав суд не вбачає порушень прав позивача у зобов`язанні останнього керівництвом підприємства надати письмові пояснення з причини відсутності на робочому місті ( т.с.2 а.с. 50).
		Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Постанова ВС від 15.01.2020 по справі № 761/23311/17 провадження № 61-45935св19.
		Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує, що дії відповідача, які виразилися у психологічному тиску на нього, створенні несприятливої атмосфери в колективі, низькому рівні професійної підготовки нових працівників, вилученні робітників підрозділу для виконання інших, не передбачених положенням, робіт, призвели до погіршення показників роботи ЦУНМІ, збільшили ризики травмування працівників.
		Проте, вказані доводи не є доведеними, на підтвердження фактів отримання позивачем негативних наслідків від вказаних дій відповідача, що призвело до порушення його прав, суду не надано жодного доказу. 
		Суд вважає, що такі ствердження позивача спростовуються змістом доповідних записок та копії колективного звернення від 29.05.2019 року, актів про відсутність на робочому місті, які надані представником відповідача та з яких вбачається, що конфліктна ситуація у ЦУНМІ виникла між ОСОБА_1 та підлеглими саме за ініціативою ОСОБА_1 , тобто без участі керівництва відповідача; а неодноразова відсутність позивача на робочому місті та невиконання ним трудових обов`язків не сприяла підвищення показників роботи Підрозділу (т.1 а.с. 176-182, 192-212)
		Набуваючи вказаного висновку суд ґрунтується на письмових доказах, наданих представниками відповідача, у тому числі, доповідними записками, колективним зверненням, актами про відсутність на робочому місті.
		Вказані докази суд визнає належними та допустимими, оскільки всі вони погоджені між собою, складені робітниками Центру, тобто особами, які не є сторонами спору. Акти про відсутність на роботі позивача не оскаржені та не скасовані у встановленому законом порядку. 
		При цьому, письмові докази у вигляді доповідних записок, що надані ОСОБА_1 , носять суб`єктивний характер, оскільки містять лише думку самого ОСОБА_1 щодо порушення його трудових прав; у своїй більшості будь-якими іншими доказами не підтверджені або взагалі не стосуються предмету спору.
		Твердження позивача про те, що внаслідок погіршення роботи ЦУНМІ він (позивач) протягом 2019 року не отримував преміальні виплати, не заслуговують на увагу суду, оскільки вказана підстава не зазначена позивачем у позовній заяві, а була висловлена останнім у судовому засіданні під час розгляду справи по суті. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження фактів позбавлення його преміальних виплат (довідка про доходи, табуляграми, клопотання про витребування доказів, тощо).
		Згідно витягу з посадової інструкції Директора філії Донецька дирекція ПАТ «Укрпошта» вбачається, що директор філії самостійно вирішує питання застосовування до працівників заходів заохочення, тобто заохочення працівників є правом директора, а не його обов`язком. 
		Законність факту позбавлення позивача (наявність такого факту) премії не була предметом перевірки судом в інших справах або компетентним органом з охорони праці. 
		Щодо відмови посадових осіб філії у наданні ОСОБА_1 . документів для ознайомлення, суд вважає обґрунтованою позицію відповідача про те, що адміністрація філії не повинна звітувати про свої дії та знайомити ОСОБА_1 з службовою перепискою, оскільки в повноваження начальника ЦУНМІ не входить право витребування службової переписки Директора філії з Керівництвом АТ «Укрпошта», що вбачається з інструкції про господарчу діяльність ЦУНМІ та положенням про ЦУНМІ Донецької дирекції АТ «Укрпошта» (т.1 а.с. 141-144, 148 - 155).
		Інші доводи та докази, що надані позивачем та представниками відповідача, не приймаються судом до уваги, оскільки є необґрунтованими, недоведеними, такими, що не стосуються предмету спору та не мають доказового значення по справі.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Таким чином, передумовою для звернення Позивача із заявою про звільнення на підставі ч.3 ст. 38 мають бути порушення Відповідачем законодавства про працю саме стосовно Позивача. Проте, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, а судом не встановлено таких фактів порушення відповідачем законодавства про працю. 
		Відтак, не встановивши факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало б працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для розірвання трудового договору із позивачем за частиною третьою статті 38 КЗпП України та відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.
		Згідно зі ст. 237-1 КЗпП  України відшкодування працівнику моральної шкоди у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, провадиться власником або уповноваженим ним органом в порядку, встановленим законодавством.
		Враховуючи, що вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про розірвання трудового договору, а в судовому засіданні фактів порушення відповідачем законних прав позивача не встановлено, так саме, як і факту заподіяння будь-якої шкоди ОСОБА_1 з боку відповідача, суд, з урахуванням ст. 237-1 КЗпП  України, визнає позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди необґрунтованими, недоведеними та такими, що також не підлягають задоволенню.
		На підставі ч.2 ст. 141 ЦПК України суд не вбачає підставі для відшкодування судових витрат позивачеві.
		Керуючись ст. ст.4,76-81,258,259,264,265,268 ЦПК України,
		 
		                                ВИРІШИВ: 
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Укрпошта» про розірвання трудового договору, - відмовити у повному обсязі. 
		На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		 
		Суддя Слов`янського 
		міськрайонного суду                                          Д.В. Воронков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...