Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 37/48 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Інший майновий спір.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.04.2010. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		іменем України
		 29.03.10 р.                     Справа № 37/48                               
		Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
		 за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „СІГМА РЕНТ”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 36307210
		 до Відповідача: Концерну „Донецькоблагробуд”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 25330268
		 про: стягнення основного боргу в сумі 12110000,00грн., 3% річних в сумі 307560,82грн. та інфляцію – 1002766,41грн.
		 із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕОС”, ідентифікаційний код 13399096
		 за участю уповноважених представників:
		від Позивача – Лищук І.В. (за довіреністю б/н від 22.03.2010р.); 
		від Відповідача – Самоцька О.В. (за довіреністю б/н від 17.03.2010р), Соловйова В.І. (за довіреністю №87 від 17.03.2010р.);
		від Третьої особи – Веселовська А.В. (за довіреністю б/н від 22.03.2010р.).
		 Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України за клопотанням учасників справи судовий розгляд відбувається з фіксацією у протоколах судових засідань.
		                                                            
		Згідно ст. 77 ГПК України 22.03.2010р. судом оголошена перерва для дослідження матеріалів справи та надання сторонам часу для повного і належного виконання вимог ухвали суду до 29.03.2010р.
		 СУТЬ СПРАВИ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю „СІГМА РЕНТ”, м. Донецьк (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Концерну „Донецькоблагробуд”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 12110000,00грн., 3% річних в сумі 307560,82грн. та інфляцію – 1002766,41грн.
		В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за попереднім договором від 29.05.2008р. із повернення внесених платежів у зв’язку із не укладанням у встановлений строк основного договору, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляції, права на стягнення яких набуто на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного із Третьою особою.
		На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір про відступлення права вимоги №125 від 15.02.2010р.; попередній договір купівлі-продажу від 29.05.2008р. з додатком №2; платіжні доручення; договір відступлення права вимоги від 24.11.2008р.; заяву №23 від 27.11.2008р.; договір позики від 08.08.2007р. з додатковою угодою; правоустановчі документи.
		Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 12, 13 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 512, 514, 601, 625, 635 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України. 
		Позивачем на виконання вимог ухвали суду, а також на підтвердження своєї позиції надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 46-62).
		Крім того, Позивачем надані пояснення від 23.03.2010р. (а.с.а.с. 107-109) відносно виправлення технічних описок у розрахунку заявленої до стягнення заборгованості із запереченнями на відзив Відповідача стосовно підписання основного договору купівлі-продажу частки у праві власності на нежитлове приміщення у певний термін, а також –подано заяву про забезпечення позову від 26.03.2010р. шляхом накладання арешту на все майно Відповідача, включаючи грошові кошти, із додатками (а.с.а.с.144-148)
		 Відповідач надав витребувані судом та додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 68-98, 120-143), у тому числі - відзив на позовну заяву від 22.03.2010р., яким проти позову заперечив, посилаючись на те, що Позивачем до позовної заяви не доданий обґрунтований розрахунок стягуваних сум, крім того, зазначає, що Позивачем в порушення умов договору не перераховано 19971868,00грн.
		В додатковому відзиві на позовну заяву від 26.03.2010р. (а.с.а.с.111-112) Відповідач зазначив на: відсутність у Позивача правових підстав на стягнення заявленої заборгованості з огляду на неможливість здійснення заміни кредитора у попередньому договорі в силу природи останнього; ненадання доказів переходу прав у зобов’язанні до нового кредитора; неналежність обраного способу судового захисту.
		 Ухвалою від 04.03.2010р. суд залучив до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕОС” (далі – Третя особа).
		Третьою особою надані письмові пояснення від 19.03.2010р. (а.с.а.с. 65-67), в яких підтримано заявлені позовні вимоги, зважаючи на виконані Третьою особою на користь Відповідача платежі за попереднім договором (у тому числі – разом із заліком зустрічних однорідних вимог за договором позики), протиправне не укладання основного договору та ухилення від повернення у зв’язку із цим грошових коштів, право отримання яких було відступлене Позивачу; а також надав додаткові документи (а.с.а.с.67, 67а, 119)
		 Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
		 Вислухавши у судовому засіданні представників учасників, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 ВСТАНОВИВ:
		 12.10.2004р. між Виконавчим комітетом Донецької міської ради (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений та нотаріально посвідчений договір оренди земельних ділянок (а.с.а.с.128-131), відповідно до умов п.п.1 – 3, 7 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає із земель житлової та громадської забудови в строкове платне користування дві земельні ділянки загальною площею 6900кв.м. (а.с.а.с.132-134), у тому числі: земельну ділянку №1 (кадастровий номер 1410136600:00:021:0142) площею 3900кв.м., на якій розташовано незавершений будівництвом жилий будинок з офісними приміщеннями, для його будівництва, та земельну ділянку №2 (кадастровий номер 1410136600:00:021:0143) площею 3000кв.м., вільну від забудови, для будівництва підземного гаража-стоянки в кварталі 54 у Калінінському районі м. Донецька, строком до 23.06.2009р.
		28.10.2004р. означений договір був зареєстрований у Донецькій міській раді за №А/3-198К, а земельні ділянки в день укладання договору були передані Орендарю, про що сторонами складено відповідний акт прийому-передачі (а.с.135).
		06.12.2007р. сторонами був укладений договір та нотаріально посвідчений договір (а.с.а.с.136, 137) про внесення змін до вищевказаного договору оренди, яким були запроваджені зміни до умов орендних відносин зокрема у зв’язку із прийняттям Виконавчим комітетом Донецької міської ради 31.10.2007р. рішення №658/1 (а.с.121) про дозвіл Концерну „Донецькоблагробуд” будівництва будівлі ділового центру (адміністративні приміщення з вбудованими на першому поверсі торговими приміщеннями і підземною автостоянкою) на раніше відведеній територій в кварталі 54 в Калінінському район, яким (рішенням) змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,3га та дозволено Відповідачеві будівництво будівлі ділового центру (адміністративні приміщення з вбудованими на першому поверсі торговими приміщеннями і підземною автостоянкою) на земельній ділянці площею 0,3га в кварталі 54 в Калінінському районі у відповідності до узгодженого та затвердженого проекту.
		В подальшому – 14.08.2009р. – Відповідачем був укладений з Донецької міською радою договір користування №5/1071 (а.с.138) земельною ділянкою площею 3000кв.м. для будівництва та експлуатації ділового центру (адміністративні приміщення з вбудованими на 1 поверсі торговими приміщеннями та паркінгом) та 16-ти поверхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями та паркінгом на строк з дня реєстрації цього договору (14.08.2009р.) і до моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.
		 08.08.2007р. між Концерном „Донецькоблагробуд” (Позичальник) та Відкритим акціонерним товариством „Обласна аптечна управляюча компанія” (Позикодавець) був укладений договір позики (а.с.30), відповідно до умов розділу І якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Позикодавець надає Позичальнику безпроцентну позику, а останній зобов’язується повернути позику у визначений цим договором термін.
		Пунктом 2.1 цього договору загальний розмір позики визначений у сумі 2000000грн., яка відповідно до п. 2.4. надається Позичальнику шляхом перерахування певної суми грошей на його поточний рахунок у строк до 09.10.2007р.; підтвердженням надання позики є платіжні доручення про перерахування певної суми грошей на поточний рахунок Позичальника, засвідчений відповідною установою банку.
		Положеннями п.п.3.2. і 4.1. договору позики визначено, що позика повинна бути повернена до 31.12.2008р.
		Додатковою угодою від 23.11.2007р. (а.с.31) сторонами були змінені певні положення вказаного договору, зокрема:
		·          п.2.1. викладено у наступній редакції: „Позикодавець надає позику Позичальникові шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника 4000000грн. Сума грошових коштів, яка була фактично перерахована відповідно до цього договору становить суму позики”.
		·          п.2.4. викладено у наступній редакції: „Сума позики у повному обсягу (п.2.1. цього договору) повинна бути перерахована Позикодавцем на поточний рахунок Позичальника у строк до 31.12.2007р.”
		·          п. 3.1. викладено у наступній редакції: „Строк позики визначається з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок Позичальника та до дати її повернення згідно з умовами цього договору. Сума позики повинна бути повернена до 31.12.2008р. включно.”
		За вказаними договором позики (з урахуванням додаткової угоди) Відповідачем на підставі платежі них доручень (а.с.а.с.57-62) була отримана позика в загальній сумі 5300000грн. 
		 29.05.2008р. між Концерном „Донецькоблагробуд” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЕОС” (Покупець) був укладений попередній договір купівлі-продажу частини в праві власності на нежитлові приміщення (а.с.а.с.10-12), згідно умов п. 1.1 якого сторони зобов’язались в майбутньому протягом 10 робочих днів з моменту виконання Продавцем зобов’язань, встановлених п. 5.1.7. цього попереднього договору, укласти договір купівлі-продажу частки в праві власності на нежитлове приміщення (основний договір), яка на момент укладення даного договору визначена сторонами як 48,57% майна. В свою чергу, в п. 5.1.7. попереднього договору встановлений обов’язок Продавця до 30.03.2009р. включно зареєструвати право власності на майно і надати Покупцеві копії правоустановчих і технічних документів, чому передує визначені п. 5.1.4. зобов’язання закінчити будівництво майна у відповідності до затвердженого проекту в строк до 30.12.2008р. включно і згідно п. 5.1.6. здати до 30.03.2009р. включно майно у встановленому порядку в експлуатацію (із отриманням всіх встановлених документів).
		Положеннями розділу ІІ попереднього договору сторонами були визначені істотні умови основного договору, з яких:
		·          п. 2.1.: предметом основного договору є зобов’язання Продавця продати, а Покупця прийняти і сплатити визначену ціну за частку в праві власності на наступний об’єкт нерухомого майна: „Діловий центр в кварталі 54 в Калінінському районі м. Донецька” (в подальшому – майно), розташований за адресою: м. Донецьк, пр. Дзержинського, 69в, який повинен бути збудований на підставі наступних дозвільних документів:
		- дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Донецької міської ради від 18.12.2007р. №07/387;
		- дозвіл виконавчого комітету Донецької міської ради від 31.10.2007р. №658/1
		·          п. 2.2.: орієнтована вартість частини в праві власності на майно на момент укладання цього договору – 32081868,00грн. При цьому, остаточна ціна буде встановлена в основному договорі.
		Згідно п.п.3.4.,4.5. попереднього договору сторони встановили, що порушення однією із сторін зобов’язань та\або гарантій встановлених цим договором, надає право іншій стороні відмовитись від виконання своїх зобов’язань, у т.ч. – й від підписання основного договору. У випадку, якщо основний договір не буде укладений з вини Продавця, сплачені Покупцем за цим попереднім договором суми повинні бути повернуті протягом 10 банківських днів на поточний рахунок Покупця.
		Попередній договір діє з моменту його підписання сторонами до повного виконання зобов’язань сторонами (п.11.2).
		Відповідно до умов вказаного попереднього договору Третьою особою на користь Відповідача згідно наявних платіжних доручень (а.с.а.с.13-27) було перераховано 7810000грн.
		 24.11.2008р. між Відкритим акціонерним товариством „Обласна аптечна управляюча компанія” (Первісний кредитор) та Третьою особою (Новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги (а.с.28), за умовами п.п.1.1., 1.2. якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредитору у відповідності із п.п.2.1., 3.2., 4.1. договору позики між Первісним кредитором та Концерном „Донецькоблагробуд” (Боржник). Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошових коштів в розмірі 4300000грн.
		У зв’язку із укладанням означеного договору цесії Третя особа заявою №23 від 27.11.2008р. (а.с.29), отриманою згідно відмітки 27.11.2007р., повідомила Відповідача про відступлення права вимоги на суму 4300000грн. та заявила про припинення на цю суму в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України своїх зобов’язань перед Відповідачем щодо сплати за попереднім договором від 29.05.2008р. шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги.
		Факт проведення такого зарахування зустрічних однорідних вимог підтвердив представник Відповідача у судовому засіданні 22.03.2010р. (а.с.106). Така форма розрахунків між Третьої особою та Відповідачем допускається положеннями п. 4.3. попереднього договору від 29.05.2008р.
		 Отже, з урахуванням безпосередньо здійснених Третьої особою платежів та вказаного зарахування зустрічних однорідних вимог, грошові зобов’язання останньої перед Відповідачем за попереднім договором від 29.05.2008р. припинені на загальну суму 12110000грн., що підтверджується довідкою Відповідача (а.с.141) та Третьої особи (а.с.119).
		 Згідно висновку Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” від 10.08.2009р. (а.с.91) ступінь готовності об’єкту – незавершеного будівництва будівлі ділового центру, частка у праві власності якого визначена попереднім договором у якості предметом продажу за основним договором, становить (ступінь готовності) 82%.
		Відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.08.2009р. (а.с.91) право власності на недобудовану будівлю ділового центру готовністю 82% належить Відповідачеві.
		Таким чином, Відповідачем будівля не була добудована до 30.12.2008р. та не введена в експлуатацію до 30.03.2009р. включно відповідно до умов п.п.5.1.4., 5.1.6. попереднього договору, що зумовило відсутність та ненадання Третій особі правоустановчих документів на об’єкт завершеного будівництва згідно вимог п. 5.1.7. попереднього договору. За довідкою Відповідача (а.с.143) станом на 29.03.2010р. основний договір купівлі-продажу не укладено.
		 15.02.2010р. між Третьою особою (Первісний кредитор) та Позивачем (Новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги №125 (а.с.9), згідно п.п. 1.1.,1.2 якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові на підставі п. 4.5. Попереднього договору від 29.05.2008р., укладеним між Первісним кредитором та Концерном „Донецькоблагробуд” (Боржником) та право вимоги з Боржника 3% річних та суми інфляційного збільшення. За цим договором Новий кредитор одержав право замість Первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів в розмірі 12110000грн., які були отримані боржником від Первісного Кредитора. 
		Враховуючи викладене Позивач, нарахувавши 3% річних та інфляцію додатково до суми заборгованості, звернувся до суду із розглядуваним позовом. 
		 Відповідач проти позову заперечив, з підстав викладених у відзивах на позовну заяву від 22.03.2010р. (а.с.68) та від 26.03.2010р. (а.с.а.с.111, 112), ухилившись, при цьому, від підписання (з зауваженнями або без) актів звірення розрахунків від 15.03.2010р. (а.с.49) та від 24.03.2010р. (а.с.110), складених та надісланих Позивачем (а.с.а.с.50, 51, 107) на виконання вимог суду.
		В перебігу розгляду справи Відповідачем було заявлене клопотання про відкладання розгляду справи (а.с.71) для надання можливості зібрати необхідні докази на спростування позовних вимог, яке було задоволене судом шляхом оголошення перерви для надання сторонам часу для повного і належного виконання вимог ухвали суду з 22.03.2010р. до 29.03.2010р. (а.с. 106); а також – клопотання про зупинення провадження у справі (а.с.73) у зв’язку із апеляційним оскарженням ухвали про порушення провадження від 04.03.2010р.
		 Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:
		 Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань за попереднім договором та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційної індексації, право вимоги яких Позивач отримав на підставі договору цесі від Третьої особи.
		Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, та умовами вказаних вище договорів. 
		Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. 
		Як визначається ч. 1 ст. 182 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України за попереднім договором сторони зобов’язуються протягом встановленого строку укласти у майбутньому основний договір на умовах, встановлених попереднім договором. Водночас, враховуючи положення ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони за попереднім договором не позбавлені можливості врегулювати свої відносини шляхом включення до переднього договору і інших умов та зобов’язань, в розглядуваному випадку – щодо здійснення Третьої особою платежів, які в подальшому мають зараховуватися в рахунок виконання грошових зобов’язань за основним договором, та умови повернення Відповідачем отриманих грошових коштів у разі не укладання основного договору з його вини.
		Суд зауважує, що можливість настання іншого, окрім відшкодування збитків у разі не укладання попереднього договору, наслідку (зокрема – у вигляді виникнення обов’язку з повернення отриманих коштів), допускається приписами ч. 2 ст. 635 Цивільного кодексу України, що спростовує заперечення Відповідача відносно неналежності обраного способу судового захисту.
		Таким чином, укладений між Третьою особою та Відповідачем попередній договір від 29.05.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього обов’язку закінчити будівництво об’єкту до 30.12.2008р., ввести його в експлуатацію та оформити і надати Третій особі правоустановчі документи до 30.03.2009р. включно задля можливості укласти протягом 10 робочих днів основний договір, а у разі його не укладання з вини Відповідача – протягом 10 банківських днів повернути всі отримані грошові кошти.
		 Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов’язковості договору для виконання сторонами.
		Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від виконання обов’язків з добудови будівлі, введення її в експлуатацію та оформлення правоустановчих документів задля забезпечення можливості укласти основний договір купівлі-продажу частки в праві власності цього добудованого об’єкту із Третьої особою згідно умов п.п. 1.1., 5.1.4., 5.1.6., 5.1.7. попереднього договору. 
		 Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як їх невиконання або неналежна виконання є порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.
		Між тим, як вбачається із наявних матеріалів справи, і Відповідачем не заперечується до 30.03.2009р. будівництво об’єкту завершено не було, в експлуатацію будівлю не прийнято, правоустановчих документів не оформлено, і, як наслідок – основний договір із Третьою особою не укладений у визначений строк – не пізніше 13.04.2009р. 
		Приймаючи до уваги, що завершення будівництва об’єкту, введення його в експлуатацію та оформлення правоустановчих документів за умовами п.п.5.1.4, 5.1.6. та 5.1.7. попереднього договору віднесено до обов’язків Відповідача, необхідність і обов’язковість виконання яких за умовами цього договору не покладені у залежність від внесення Третьої особою всієї суми орієнтованої вартості предмету купівлі-продажу за основним договором, обставини повноти або частковості внесення Третьою особою платежів за будь-яких умови не утворюють підстав для усунення факту прострочення боржника через прострочення кредитора у розумінні ч. 4 ст. 612 та ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України. 
		Дійсно, враховуючи правову природу укладеного між Відповідачем та Третьою особою договору від 29.05.2008р., остання не є безпосереднім учасником правовідносин з будівництва, оскільки не є ані замовником чи підрядником, інвестором або учасником спільної діяльності з будівництва – а лише майбутнім покупцем частки права власності у готовому об’єкті, який у незавершеному стані належить виключно Відповідачеві. Таким чином, обсяг здійсненого до укладання основного договору фінансування з боку Третьої особи за змістом п.п.2.3., 4.4. попереднього договору від 29.05.2008р. вливає виключно на обсяг платежів за основним договором купівлі-продажу.
		Викладені висновки спростовують заперечення Відповідача відносно відсутності вини у недобудові об’єкту через неперерахування Третьою особою всієї орієнтовної вартості частки у праві власності, яка має становити предмет продажу за основним договором, адже обов’язок у Третьої особи саме як у покупця з оплати об’єкту відчуження (а не майбутнього покупця згідно попереднього договору) за змістом ст.ст. 655, 691-693 Цивільного кодексу України виникає лише після укладання договору купівлі-продажу.
		Таким чином, оскільки саме невиконання передбачених умовами договору обов’язків Відповідача, які в силу статусу замовника будівництва (а.с.а.с.76-80) та власника майна, що будується, мали бути виконанні безвідносно від обсягу здійснених Третьої особою платежів, унеможливило отримання у встановленому порядку правоустановчих документів у розумінні ст. 331 Цивільного кодексу України, за відсутністю яких сторонами не міг бути укладений основний договір відповідно до п. 3.3. попереднього договору від 29.05.2008р., остільки вбачається наявність підстав констатувати, що не укладання основного договору відбулося з вини Концерну „Донецькоблагробуд”.
		 У разі порушення зобов’язання за змістом ст. 611 Цивільного кодексу України наступають наслідки, передбачений законом та договором, у розглядуваному випадку – виникнення згідно п. 4.5. попереднього договору від 25.05.2008р. грошове зобов’язання Відповідача повернути Третій особі протягом 10-ти банківських днів сплачені нею грошові кошти через не укладання основного договору. 
		Сутність правовідносин між Відповідачем та Третьої особою за умовами п. 4.5. попереднього договору зумовлює перебування першого у статусі боржника, а останнього – у статусі кредитора у розумінні ст. 509 зазначеного Кодексу відносно обов’язку з повернення грошових коштів у сумі 12110000грн., а отже – і виникнення права вимоги таких коштів. Вказане спростовує заперечення Відповідача відносно відсутності правових підстав для заміни кредитора через відсутність відповідного зобов’язання у розумінні ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України.
		Приймаючи до уваги, що основний договір за змістом п. п. 1.1., 5.1.7. попереднього договору мав бути укладений не пізніше 13.04.2009р., грошові кошти у зв’язку із його не укладанням мали бути повернуті Третій особі не пізніше 27.04.2009р., а отже з 28.04.2009р. право Третьої особи на отримання сплачених грошових коштів (та зарахованих заліком зустрічних однорідних вимог) набуло характер вимоги, оскільки зобов’язання з повернення коштів не було виконане у визначений строк. 
		Згідно із прецедентної практикою застосування Європейським судом з прав людини ст. 1 ратифікованого Україною Законом від 17.07.1997р. Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950р., яка (практика) є джерелом права для національних судів згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини”, майном в сенсі ст. 1 Протоколу 1 можуть бути вимоги, на підставі яких особа може стверджувати, що вона має „законні сподівання” на фактичне користування правом власності (див. п. 38 Рішення у справі „Полтораченко проти України” від 18.01.2005р.). Таким чином, у Третьої особи з 28.04.2009р. з’явилися „законні сподівання” на сплату Відповідачем набутих до того грошових коштів в сумі 12110000грн., що має наслідком у світлі ст. 41 Конституції України та ст.ст. 317,319 Цивільного кодексу України можливість Третьої особи самостійно розпоряджатися таким майном.
		В свою чергу, повноваження Третьої особи з розпорядження майном включає в собі і можливість визначення подальшої долі такого майна шляхом відчуження іншій особі. При цьому, специфічна природа майна – право вимоги у грошовому зобов’язанні – визначає і відповідну форму здійснення відчуження такого права, а саме – шляхом його відступлення іншій особі. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України таке відступлення опосередковується правочином та має наслідком заміни кредитора у відповідному зобов’язанні. 
		 Таким чином, суд вважає, що укладений 15.02.2010р. між Третьої особою та Позивачем договір відступлення права вимоги №125 у світлі встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції його правомірності є належною правовою підставою для підтвердження поточного існування у останнього правами вимоги у грошовому зобов’язання, боржником за яким є Відповідач. 
		Посилання Відповідача стосовно не надання йому доказів переходу прав до нового кредитора згідно умов ст. 517 Цивільного кодексу України судом відхиляються, адже жодною мірою не спростовує обґрунтованість заявлених вимог, оскільки: по-перше, належні докази переходу права вимоги представлені в матеріалах справи (оригінали оглядалися судом 22.03.2010р.); а, по-друге, наявність або відсутність такого повідомлення визначає лише ризики нового кредитора ймовірності виконання боржником свого обов’язку первісному кредитору, належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів чого до матеріалів справи наразі не надано, і, нарешті, не відображення в бухгалтерському обліку Відповідача кредиторської заборгованості перед Позивачем згідно діючого законодавства не впливає на існування факту заміни кредитора. 
		 За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та у разі прострочення його виконання на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, а також нараховані 3% річних та інфляційну індексацію. Правомірність нарахування і отримання Позивачем як новим кредитором окрім суму несплачених грошових коштів нарахованих з моменту прострочення 3% річних та інфляційної індексації зумовлена приписами ст. 514 Кодексу – адже право на отримання цих нарахувань мав первісний кредитор і їх передання передбачено п. 1.1. договору про відступлення права вимоги №125 від 15.02.2010р.
		Суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог (в частині 3% річних та інфляційної індексації - за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”), встановив відповідність визначення суми заборгованості встановленим судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів обставинам та не перевищення здійснених Позивачем нарахувань їх можливому розміру за визначений період. При цьому, інфляційна індексація заявлена у меншому, нім може бути нарахована за визначений період прострочення, розмірі, що є невід’ємним правом Позивача.
		Таким чином, позовні вимоги задовольняються у повному обсягу і з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 12110000грн. основного боргу, 307560, 82грн. – 3% річних та 1002766,41грн. інфляційної індексації. 
		 Суд відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі через подання ним апеляційної скарги на ухвалу пор порушення провадження у розглядуваній справі, оскільки за змістом ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає зупиненню у разі неможливості її вирішення до вирішення іншої справи, яка розглядається іншим судом, що у даному випадку передбачає наявність доказів порушення апеляційного провадження за вказаної скаргою, чого надано не було.
		В свою чергу, подання апеляційної скарги за змістом ст. 91 Господарського процесуального кодексу України зумовлює обов’язок місцевого суду надіслати матеріали справи разом із скаргою до суду апеляційної інстанції, який (обов’язок) має бути виконаний протягом п’ятиденного строку. Оскільки апеляційна скарга надійшло до суду 22.03.2010р. останній день вказаного п’ятиденного процесуального строку (з урахуванням вихідних 27.03.2010р. та 28.03.2010р.) за правилами ст.ст. 50, 51 Господарського процесуального кодексу України припадає саме на 29.03.2010р.
		Таким чином, подана апеляційна скарга не перешкоджає можливості вирішити спір саме 29.03.2010р. із подальшим надсиланням цього ж дня матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду в порядку ст. 91 Господарського процесуального кодексу України. 
		 За результатами розгляду заяви Позивача про забезпечення позову судом винесено ухвалу у вигляді окремого документу про часткове задоволення. 
		 У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача. 
		 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 ВИРІШИВ:
		 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „СІГМА РЕНТ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 36307210) до Концерну „Донецькоблагробуд”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 25330268) про стягнення основного боргу в сумі 12110000,00грн., 3% річних в сумі 307560,82грн. та інфляції в сумі 1002766,41грн. задовольнити повністю.
		 2. Стягнути з Концерну „Донецькоблагробуд”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 25330268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СІГМА РЕНТ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 36307210) суму боргу в розмірі 12110000,00грн., 3% річних в сумі 307560,82грн. та інфляцію – 1002766,41грн.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 3. Стягнути з Концерну „Донецькоблагробуд”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 25330268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СІГМА РЕНТ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 36307210) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 25500,00грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.
		У судовому засіданні 29.03.2010р. оголошено та підписано повний текст рішення. 
		 5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
		           
		 Суддя                               
		 
	</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...