Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/862/18-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.02.2020. Зареєстровано: 28.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2020.
Дата набрання законної сили: 27.02.2020
Номер судового провадження: К/9901/62051/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		27 лютого 2020 року 
		Київ
		справа №802/862/18-а
		адміністративне провадження №К/9901/62051/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
		судді-доповідача Бевзенка В.М., 
		суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 802/862/18-а 
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Господарського суду Вінницької області
		про визнання бездіяльності протиправною, стягнення вихідної допомоги,
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2018, постановлену у складі суддів: Дончика В.В.
		та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.08.2018, постановлену у складі колегії суддів: Гонтарука В.М., Граб Л.С., Білої Л.М.,
		 
		УСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області (далі - відповідач-1, ТУ ДСАУ у Вінницькій області), Господарського суду Вінницької області (далі - відповідач 2), в якому просила: 
		- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та невиплати вихідної допомоги у зв`язку із виходом у відставку у розмірі 10 місячних суддівських винагород за останньою посадою;
		- стягнути з відповідачів вихідну допомоги у розмірі 229583,3 гривень.
		На обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 20 березня 1996 року по 03 жовтня 2016 року працювала на посадах судді Арбітражного суду Вінницької області та Господарського суду Вінницької області. Указом Президента України № 424/216 від 29.09.2016 року її було звільнено з посади у зв`язку із поданням заяви про відставку. На підставі вищезазначеного указу 03.10.2016 року наказом в.о. голови Господарського суду Вінницької області № 80-к позивача виведено зі штату суддів цього суду. Разом з тим, при звільненні їй не була виплачена вихідна допомога у зв`язку із відставкою. З метою її тримання, позивач звернулась із заявою до ТУ ДСАУ у Вінницькій області, Господарського суду Вінницької області, однак отримала відмови, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.08.2018, залишено без змін рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2018, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
		Зазначені рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, тим, що на час звільнення позивача з посади судді (08.09.2016) Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27 березня 2014 року № 1166-VII (далі - Закон № 1166-VII)  було виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI  (далі - Закон № 2453-VI), яка передбачала судді, який вийшов у відставку, виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Отже у відповідача відсутні правові підстави для виплати вихідної допомоги у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою, оскільки право на відставку позивачем реалізовано після набрання чинності Законом № 1166-VII.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
		Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що Закон № 1166-VII, яким виключено статтю 136 Закон № 2453-VI, не поширюється на позивача, як такий, що не має зворотної сили, оскільки звужує зміст та обсяг існуючих прав та позбавляє вже набутого права на отримання вихідної допомоги. Посилаючись статтю 22 Конституції України вважає, що не може бути позбавлений вже набутого ним права на вихідну допомогу, а тому Закон № 1166-VII не може бути застосований до скаржника.
		Відзиву на касаційну скаргу відповідачем не подано, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.
		Фактичні обставини справи
		Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи,   що Указом Президента України № 424/2016 від 29.09.2016 року, у зв`язку з поданням заяви про відставку, крім інших, звільнено з посади судді ОСОБА_1 .
		Наказом в.о. голови Господарського суду Вінницької області № 80-к від 03 жовтня 2016 року на підставі Указа Президента України №424/2016 від 29.09.2016 року позивача відраховано зі штату суддів в зв`язку із звільненням з посади судді.
		01 вересня 2017 року позивач звернулась із заявою до ТУ ДСАУ у Вінницькій області про виплату їй вихідної допомоги у зв`язку із відставкою. На зазначений лист отримала відповідь, що виплату вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку не передбачено Законом України « Про судоустрій і статус суддів» (в редакції чинній на момент її звільнення) та повідомлено, що будь-які виплати (в тому числі віхідної допомоги) здійснюються відповідно до наказу голови відповідного суду, як керівника бюджетної установи.
		Тому, 29.09.2017 позивач звернулась із заявою до Господарського суду Вінницької області про виплату їй вихідної допомоги у зв`язку із відставкою. Однак, на зазначений лист отримала відповідь, що відповідно до роз`яснень Державної судової адміністрації України від 28.10.2016 року № 10-7773/16 на суддів звільнених з посади до 30.09.2016 року не поширюються норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тому підстави для виплати позивачу вихідної допомоги відсутні.       
		Позивач не погоджуючись із такими відмовами та вважаючи, що вихідна допомога має бути виплачена їй у відповідності до положень частини 1 статті 136 Закону                            № 2453-VI яка діяла на момент набуття нею права на відставку, звернулася до суду з цим позовом.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд звертає увагу, що 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 1 статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року було передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
		Частиною 1 статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року в редакції Закону від 14 березня 2014 року №887-VII передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
		Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
		Рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 із Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Конституційним Судом України не приймалося, а отже з 01 квітня 2014 року судді, які виходили у відставку, не мали права на отримання вихідної допомоги згідно зі статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07 липня 2010 року.
		Також колегія суддів звертає увагу, що 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", положеннями частини 1 статті 143 якого передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
		Однак, враховуючи, що положення частини 1 статті 143 Закону №1402-VIII щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою набрали чинності після виходу позивача у відставку, тобто після прийняття Президентом України Указу від 29 вересня 2016 року № 424/2016 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, тому ці правові норми не можуть застосовуватись у даних правовідносинах.
		Стаття 126 Конституції України серед підстав для звільнення судді визначає подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
		Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.
		За приписами абзацу третього пункту 7 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 року № 503/97 акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.
		Враховуючи викладене, реалізація права позивача на звільнення у зв`язку з відставкою відбулась у момент прийняття Президентом України Указу № 424/2016 про звільнення ОСОБА_1 , тобто 29 вересня 2016 року.
		Отже, законодавством дійсно передбачена виплата вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, однак Закон № 2453-VI у редакції, яка була чинна на момент прийняття Президентом України указу № 424/2016 від 29.09.2016, яким позивача звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, не містив правових норм ані щодо виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, ані щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
		Статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Президентом України указу про звільнення позивача з посади судді.
		Зважаючи на те, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Президентом України указу про звільнення позивача з посади судді, а не дата видання наказу про відрахування зі штату суду, у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
		Суд зауважує, що відмова відповідачів у виплаті такої допомоги не є звуженням змісту та обсягу прав позивача, оскільки законодавство, чинне на момент виходу позивача у відставку, виплату такої допомоги не передбачало.
		За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в задоволенні позову слід відмовити.
		Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
		З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
		За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.08.2018 - залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
		 
		Суддя-доповідач:                                                                      В.М. Бевзенко 
		 
		Судді:                                                                                 Н.А. Данилевич
		 
		                                                                                          Н.В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...