Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/20841/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; біженців.
Надіслано для оприлюднення: 27.02.2020. Зареєстровано: 28.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2020.
Дата набрання законної сили: 26.02.2020
Номер судового провадження: К/9901/24591/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		26 лютого 2020 року 
		Київ
		справа №826/20841/15
		адміністративне провадження №К/9901/24591/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (судді-доповідача)  Данилевич Н.А.,
		суддів  Бевзенка В. М., 
		Шевцової Н.В.
		при секретарі - Мовчан А.В.,
		за участю: представника позивача  Ковальчук І.В.
		представників відповідача  Борбуц І.В., Харченко С.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні 
		касаційну скаргу  ОСОБА_1 
		на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року (головуючий суддя  Мазур А.С., судді  Аблов Є.В., Літвінова А.В.)
		та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року (головуючий суддя  Ісаєнко Ю.А., судді  Губська Л.В., Федотов І.В.)
		у справі № 826/20841/15
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Державної міграційної служби України
		про визнання протиправними та скасування наказів від 11.06.2015 №81, №89 в частині, зобов`язання вчинити певні дії, -
		в с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2015 року ОСОБА_1 (далі  позивач, скаржник) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі  відповідач, ДМС України), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив:
		визнати незаконним наказ Державної міграційної служби України від 11.06.2015 №81 «Про визнання недійсним бланків» в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту серії НОМЕР_1 громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		зобов`язати Державну міграційну службу України належним чином проінформувати про визнання наказу Державної міграційної служби України «Про визнання недійсним бланку» від 11.06.2015 №81 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту серії НОМЕР_1 громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недійсним Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України;
		визнати незаконним наказ Державної міграційної служби України від 11.06.2015 №89 в частині визнання недійсним (анулювання) паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , який належить громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		зобов`язати Державну міграційну службу України належним чином проінформувати про визнання наказу Державної міграційної служби України «Про визнання недійсним бланку» від 11.06.2015 №89 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , який належить громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недійсним Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство закордонних справ України та Національний банк України. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. 
		Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що урахуванням того, що наявними у матеріалах справи доказами, зокрема листом Департаменту з питань громадянства Адміністрації Президента України від 14.03.2016 №20-13/68, не підтверджено набуття ОСОБА_1 громадянства України у встановленому чинним законодавством порядку, суд дійшов до висновку, що належними та допустимим доказами не підтверджено правомірного факту видачі на ім`я позивача паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , а безпосередньо наявна у матеріалах справи копія вказаного паспорту не дає підстави стверджувати про дійсність останнього та правомірність його видачі, що, при цьому, не є предметом розгляду у даній адміністративній справі. Відтак, на підставі даних висновків, суди вказують про правомірність оскаржуваного наказу Державної міграційної служби України від 11.06.2015 №81 «Про визнання недійсними бланків», оскільки факт документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду справи, а бланк паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , згідно з приписами п. 5.1. вказаної Інструкції, обґрунтовано анульовано позивачем у зв`язку не підтвердженням використання останнього у встановленому для цього порядку, а саме: посвідчення громадянства України, отриманого особою за відповідною процедурою, яка не підтверджена у досліджуваній ситуації. При цьому, судом апеляційної інстанції також зазначено, що копії довідок Залізничного районного військового комісаріату АРК від 30.08.2007 №897, дипломів спеціаліста № НОМЕР_4 , бакалавра № НОМЕР_5 , паспорту для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 , листів МВС України від 10.09.2015, ГСУ СБУ від 08.09.2015 №3-8750 (3-1872), ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» від 18.11.2015 №02/3885, ДПС України №б/н, ГУ СБУ у м. Києві від 12.04.2016 №51/17/3-422/24, договору купівлі-продажу квартири від 13.10.2010, свідоцтва про народження від 07.09.2007 №147202, рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 24.07.2007 у справі № 2-о-182/2007, на які посилається представник апелянта, не підтверджують факт прийняття уповноваженим суб`єктом влади відповідного рішення про прийняття ОСОБА_1 до громадянства України.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
		24 квітня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року, в якій скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що, відповідач, видаючи оскаржувані накази, керувався положеннями Інструкції № 153, приписами п. 5.1. передбачена можливість анулювання бланків паспорта у випадку його невикористання. Водночас, під час судового розгляду справи, відповідачем не надано доказів щодо невикористання персоналізованих бланків паспортів, станом на момент анексії території АР Крим, а також перебування даних бланків в залишку невикористаних бланків в територіальних органах та підрозділах ГУДМС України в АР Крим. Також скаржник стверджує, що факти використання паспортів підтверджуються листами ДМС України, ГУДМС в Харківській області, Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ДП «Поліграфічний комбінат «Україна», а також договором купівлі  продажу нерухомого майна від 13.10.2010. Відтак, на думку позивача, вичерпний перелік підстав та процедура прийняття рішень про визнання недійсним паспорту громадянина України, який було оформлено та видано особі, передбачено п. 10.4 Порядку № 320, а паспорту громадянина України для виїзду за кордон  відповідно до п. 55 Порядку № 152. Також скаржник зауважує, що судами не надано оцінки доводам представника позивача щодо того, що лист Департаменту з питань громадянства Адміністрації Президента України не є тим документом, що спростовує факт набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням, оскільки за даною ознакою рішення про набуття громадянства приймається не Президентом України, а керівником територіального органу ДМС України. Також скаржником зазначено, що судами залишено поза увагою той факт, що відповідачем не надано суду жодного доказу встановлення факту незаконного документування позивача паспортом України, паспортами громадянина України для виїзду за кордон, у тому числі матеріали проведення службового розслідування та відповідний висновок, обов`язковість яких передбачена Порядком № 320 та Порядком № 152. 
		29 червня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшло заперечення відповідача на подану касаційну скаргу, в якому, вказуючи на її необґрунтованість, просить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій  без змін.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
		Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 призначено до касаційного розгляду.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		 
		Наказом Державної міграційної служби України від 11.06.2015 №81 «Про визнання недійсними бланків» у зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст, селищ Донецької і Луганської областей, враховуючи положення ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» та листа МВС України від 16.04.2015 №38/3/5-409цт, відповідно до п. 5.1 наказу ДМС України від 18.07.2012 №153 «Про порядок використання, обліку та зберігання бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС Україні», зокрема, визнано недійсним (анульовано) бланк паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 .
		При цьому, наказом Державної міграційної служби України від 25.06.2015 №89 у зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст, селищ Донецької і Луганської областей, враховуючи положення ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» та листа МВС України від 16.04.2015 №38/3/5-409цт, відповідно до п. 5.1 наказу ДМС України від 18.07.2012 №153 «Про порядок використання, обліку та зберігання бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС Україні» визнано недійсним (анульовано) бланк паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .
		За твердженнями представника позивача, ОСОБА_1 , як громадянин України, документований вказаними паспортами громадянина України та громадянина України для виїзду закордон.
		На підтвердження вказаного у матеріалах справи містяться копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Залізничним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в АРК 12.03.2009 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також копії паспортів громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_6 та серії НОМЕР_7 , виданих на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України» (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі  Закон №2235-III).
		Згідно з статтею 3 Закону № 2235-ІІІ Громадянами України є: 
		1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 
		2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 
		3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 
		4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. 
		Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
		Документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.
		Згідно зі статтею 6 Закону № 2235-ІІІ Громадянство України набувається: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
		Статтею 8 Закону № 2235-ІІІ передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. 
		Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
		Згідно з ч. 1 ст. 1, абз.абз. "а", "б" п. 1 ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 16, ч.ч. 1, 2 ст. 21, ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, переоформленням, продовженням строку дії, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
		Відповідно до п. 10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року №320 (далі - Порядок №320), погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв`язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.
		Згідно із п.п. 50, 55 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року №152 (далі - Порядок №152), паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі: 1) коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною прізвища, імені та по батькові; 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження); 3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання; 4) припинення громадянства особи; 5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон; 6) смерті особи, якій було видано такий паспорт; 7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.
		У відповідності до п.39 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (далі по тексту  Порядок № 302) за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт підлягає вилученню, поверненню державі, знищенню або тимчасовому затриманню.
		Особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону № 2235-ІІІ, зобов`язана у порядку та строки, встановлені законодавством про громадянство України, повернути паспорт територіальному підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу (п. 40 Порядку № 302).
		Забороняється вилучення в особи паспорта, крім випадків, передбачених законом, зокрема взяття паспорта в заставу (п.43 Порядку № 302).
		Згідно з п.44 Порядку № 302 територіальні органи чи територіальні підрозділи ДМС мають право вилучити, а також тимчасово затримати паспорти, які оформлені з порушенням вимог законодавства, підроблені, або в інших випадках, передбачених законом. Під час вилучення або тимчасового затримання паспорта складається відповідний акт встановленого МВС зразка та видається відповідна довідка.
		Поряд з цим, відповідно до п.п. 11.1 та 11.4 Порядку №320, бланки паспортів громадянина України (далі - бланки) є документами суворої звітності, їх зберігання організовується таким чином, щоб запобігти їх втратам або крадіжкам.
		У разі втрати чи крадіжки паспортів комісіями для роботи з бланками паспортів проводиться службове розслідування. Матеріали розслідування не пізніше 10-денного строку подаються до територіального органу, який негайно повідомляє ДМС України про втрату чи крадіжку бланків, а надалі інформує про вжиті заходи.
		Згідно з п. 56 Порядку №152, у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування. За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС.
		Пункт 5.1. Розділу V Інструкції про порядок замовлення, постачання, обліку, зберігання, передачі та знищення бланків документів суворого обліку та суворої звітності в Державній міграційні службі України, затвердженої наказом ДМС України від 18.07.2012 № 153 (далі  Порядок № 153).
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
		Суд зазначає, що з досліджених судами попередніх інстанцій та наявних в матеріалах справи наказів відповідача № 81 та № 89 від 11.06.2015 вбачається, що підставою для видачі даних документів слугував факт тимчасової окупації АРК, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей та лист МВС України від 16.04.2015 № 38/3/5-409цт. Водночас правовою основою видачі даних наказів вказано ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки» і п. 5.1. Порядку № 153.
		Суд зазначає, що посилання відповідача на норму Закону України «Про громадянство України» щодо втрати позивачем даного правового статусу, як на підстав видання даних наказів, у оскаржуваних наказах відсутнє.
		Відтак, Суд вважає, що посилання на правові акти, а також листи, зазначені у наказах № 81 та № 89 від 11.06.2015 не може бути підставою для визнання недійсним бланку паспорта, оскільки не регулює спірних правовідносин.
		Тимчасова окупація АР Крим, на яку посилається відповідач в оскаржуваному наказі, сама по собі не може вважатися належною підставою для прийняття рішення про визнання недійсним бланку паспорта позивача, в розумінні приписів Порядку № 152 та Порядку № 320.
		Крім цього, Суд вважає за доцільне також зазначити, що відповідачем не спростовано відсутність подій і, водночас, наявність будь  яких документів, що слугували б правовою підставою, у відповідності до приписів п. 56 Порядку №152, для проведення службової перевірки Державною міграційною службою України щодо оформлення паспорта для виїзду за кордон позивачу з порушенням вимог законодавства.
		Доводи відповідача, з яким помилково погодилися суди попередніх інстанцій, про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту набуття громадянства України за територіальним походженням у порядку, визначеному законодавством, не є доказом правомірності дій відповідача у спірних відносинах та не спростовують факту недотримання відповідачем встановленого порядку визнання недійсним бланку паспорту.
		Водночас, відповідачем не надано доказів та судами не встановлено фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення паспорту громадянина України свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не мав права набути громадянство України. 
		Отримавши паспорт громадянина України ОСОБА_1 надалі добросовісно вважав, що ним додержано вимоги закону щодо набуття громадянства України. Підтвердженням щодо добросовісності намірів підтвердження набуття громадянства України за ст. 3 Закону України «Про громадянство України», слугує рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 24.07.2007 у справі № 2-о-182/2007 щодо встановлення юридичного факту постійного проживання на території України з початку 1991 року. 
		Крім того, Суд наголошує на тому, що відповідачем винесено оскаржувані накази не з підстав протиправного набуття позивачем громадянства України, а відтак, це не належить до предмету спірних правовідносин.
		Зважаючи на встановлену протиправність наказів відповідача, вимоги щодо зобов`язання відповідача належним чином проінформувати Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання наказів від 11.06.2015 №81 та №89 в частині визнання недійсним (анулювання) бланків паспортів серії НОМЕР_1 громадянина України, а також паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недійними, підлягають також задоволенню. 
		З аналізу встановлених судами обставин справи та на підставі вищевикладеного, Верховний Суд вважає правомірні висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог. 
		Крім того, Суд зауважує, що аналогічний правовий висновок міститься і в постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 818/590/17, від 26.07.2019 у справі № 826/27149/18, від 09.10.2019 у справі № 826/9462/16.
		Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Суд також вважає, що оскільки ухвалою суду апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишено без змін, то скасуванню підлягають рішення судів обох інстанцій.
		Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Відповідно до ч. 1, 3 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Суд також зауважує, що, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. 
		У відповідності до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		З огляду на ухвалення судом касаційної інстанції нового рішення по справі, то судові витрати, понесені позивачем підлягають розподілу.
		Керуючись статтями 139, 341, 344, п.3 ч.1.ст.349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року  скасувати.
		Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними та скасування наказів від 11.06.2015 №81, №89 в частині, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.
		Визнати незаконним наказ Державної міграційної служби України від 11.06.2015 №81 «Про визнання недійсним бланків» в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту серії НОМЕР_1 громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		Зобов`язати Державну міграційну службу України належним чином проінформувати про визнання наказу Державної міграційної служби України «Про визнання недійсним бланку» від 11.06.2015 №81 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту серії НОМЕР_1 громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недійсним Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України;
		Визнати незаконним наказ Державної міграційної служби України від 11.06.2015 №89 в частині визнання недійсним (анулювання) паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , який належить громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		Зобов`язати Державну міграційну службу України належним чином проінформувати про визнання наказу Державної міграційної служби України «Про визнання недійсним бланку» від 11.06.2015 №89 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , який належить громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недійсним Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство закордонних справ України та Національний банк України.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470) на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання: касаційної скарги у сумі 3072 (три тисячі сімдесят дві) грн. 00 коп., сплачений відповідно до квитанції від 22 квітня 2017 року № 124; апеляційної скарги у сумі 2425 (дві тисячі чотириста двадцять п`ять) грн. 29 коп., сплачений відповідно до квитанції від 13 вересня 2016 року № 593/з28; позовної заяви у сумі 551 (п`ятдесят п`ятдесят одна) грн. 00 коп., сплачений відповідно до квитанції від 08 квітня 2016 року № 37.
		Повний текст постанови складено 27.02.2020
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
		Головуючий суддяН.А. Данилевич
		Судді В. М. Бевзенко 
		Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...