Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/551/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.02.2020. Зареєстровано: 28.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2020.
Дата набрання законної сили: 26.02.2020
Номер судового провадження: К/9901/47644/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		26 лютого 2020 року 
		Київ
		справа №817/551/17
		адміністративне провадження №К/9901/47644/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого  Смоковича М. І.,
		суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
		розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення компенсації за невиплачену підйомну допомогу та моральної шкоди, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 (оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року (суддя Махаринець Д.Є.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року (судді Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В., Франовська К.С.), 
		І. Суть спору
		1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (м. Рівне), у якому просив:
		1.1 визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (м. Рівне) щодо невиплати підйомної допомоги; 
		1.2 стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (м. Рівне) невиплачену підйомну допомогу в сумі 6178,20 грн; 
		1.3 стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (м. Рівне) компенсацію за невиплачену підйомну допомогу в розмірі 5974,32 грн; 
		1.4 стягнути з військової частини НОМЕР_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн.
		2. Обґрунтовуючи позов зазначив, що вибув зі Львова у розпорядження військової частини НОМЕР_1 в м. Рівне, та з 06 листопада 2013 року по 22 листопада 2013 року проходив службу на посаді головного інженера  начальника інженерно-авіаційної служби управління авіації центру авіації та протиповітряної оборони, у зв`язку з чим має право на отримання підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення  6178,20 грн. Позаяк розрахунок вчасно не був проведений, то, на думку позивача, він має право отримати компенсацію у зв`язку з невиплатою підйомної допомоги з листопада 2013 року по листопад 2016 року в сумі 5974,32 грн.
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
		3. Відповідно до Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання проходити військову службу строком п`ять років. Контракт набрав чинності з 02 лютого 2012 року. За контрактом Міністерство оборони України зобов`язалося відповідно до законодавства, зокрема: забезпечити належні умови для проходження військової служби громадянином України ОСОБА_1 , належне матеріальне забезпечення під час проходження військової служби, виплату підйомної допомоги на нього та кожного члена його сім`ї, який переїжджає разом із ним на нове місце проходження військової служби, виплату грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій, інші соціальні виплати йому та членам його сім`ї, визначені законами та іншими нормативно-правовими актами.
		4. З 06 листопада 2013 року по 22 листопада 2013 року ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , м. Рівне. З цього приводу суди встановили, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05 листопада 2013 року № 269 підполковника ОСОБА_1 , заступника начальника інженерно-авіаційної служби, призначеного наказом начальника Генерального штабу  Головнокомандувача Збройних сил України від 30 січня 2013 року № 745 головним інженером  начальником інженерно-авіаційної служби управління авіації центру авіації та протиповітряної оборони військової частини НОМЕР_1 , визнано таким, що справи і посаду здав та вибув до нового місця служби  м. Рівне. 
		5. Наказом від 6 листопада 2013 року № 7 підполковника ОСОБА_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_2 , м. Львів, зараховано до списків особового складу частини, на фінансове забезпечення до управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на всі інші види забезпечення у Військову частину НОМЕР_3 та вказано вважати, що з 6 листопада 2013 року він приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
		6. Згідно з актом від 07 листопада 2013 року підполковник ОСОБА_1 посаду головного інженера  начальника інженерно-авіаційної служби управління авіації центру авіації та ППО оперативного командування «Північ» прийняв.
		7. Відповідно до припису ТВО начальника штабу  першого заступника командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_1 було запропоновано з 22 листопада 2013 року відправитися в м. Дніпропетровськ, військова частина НОМЕР_4 , для подальшого проходження служби, на підставі наказу начальника Генерального штабу  ГК ЗСУ (по особовому складу) від 8 листопада 2013 року № 766, час прибуття 25 листопада 2013 року.
		8. Наказом від 22 листопада 2013 року № 21 Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_1 головного інженера  начальника інженерно-авіаційної служби управління авіації центру авіації та протиповітряної оборони управління оперативного командування «Північ», призначеного наказом начальника Генерального штабу  Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 8 листопада 2013 року № 766 на посаду начальника інженерно-авіаційної служби управління авіації центру авіації та протиповітряної оборони військової частини НОМЕР_4 , визнано таким, що справи та посаду здав і вибув для подальшого проходження служби в м. Дніпропетровськ. З 22 листопада 2013 року його виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення.
		9. Відповідно до рапорту ОСОБА_1 від 16 листопада 2013 року він просив про виплату підйомної допомоги у зв`язку із переводом до нового місця служби в м. Рівне оперативного командування «Північ», згідно із Законом України «Про правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		10. Цей рапорт погодили ТВО начальника авіації  начальник управління авіації центру авіації та ППО оперативного командування «Північ» полковник ОСОБА_2 та ТВО начальника центру авіації та ППО заступника командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » полковник ОСОБА_3 . Однак, підйомну допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 не виплатили.
		11. 12 грудня 2016 року позивач подав на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_4 заяву з проханням виплатити підйомну допомогу за листопад 2013 року в сумі 6178,20 грн та компенсацію за несвоєчасно виплачену підйомної допомоги в сумі 5974,32 грн.
		12. 26 січня 2017 року начальник штабу  перший заступник командувача військ оперативного командувача « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відповів, що немає законних підстав виплачувати підйому допомогу та компенсацію за несвоєчасну її виплату, оскільки ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року, яка набрала законної сили, позовна вимога ОСОБА_1 була залишена без розгляду у зв`язку із пропущенням строків звернення до адміністративного суду.
		ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
		13. Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 18 вересня 2017 року адміністративний позов задовольнив частково.
		13.1. Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 м. Рівне щодо невиплати підйомної допомоги ОСОБА_1 .
		13.2. Стягнув з Військової частини НОМЕР_1 м. Рівне на користь ОСОБА_1 невиплачену підйомну допомогу в сумі 6178,20 грн.
		13.3. Стягнув з Військової частини НОМЕР_1 м. Рівне на користь ОСОБА_1 компенсацію за невиплачену підйомну допомогу в розмірі 5974,32 грн.
		13.4. У задоволенні решти позовних вимог  відмовив.
		14. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі  Закон № 2011-ХІІ), пункти 1, 4 Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністра оборони України 22 жовтня 2001 року № 370 (далі  Інструкція № 370), зазначив, що факт порушення відповідачем законних прав позивача внаслідок невиплати йому підйомної допомоги є доведеним і таке порушене право підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити нараховану підйомну допомогу у розмірі 6178,20 грн. Щодо компенсації, то з покликанням на статтю 2 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», суд першої інстанції зазначив, що підйомна допомога відповідно до статті 9 Закону № 2011-ХІІ входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, а тому несвоєчасно виплачена сума такого забезпечення виплачується з одночасною компенсацією за затримку термінів виплати.
		15. Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 27 лютого 2018 року скасував постанову суду першої інстанції в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 м. Рівне на користь ОСОБА_1 компенсації за невиплачену підйомну допомогу в розмірі 5974,32 грн. та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
		16. Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині виплати компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою підйомної допомоги суд апеляційної інстанції зазначив, що підйомна допомога позивачу нарахована не була, а тому позивач не має права на цю компенсацію.
		IV. Касаційне оскарження 
		17. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
		18. Зазначив, зокрема, що позивач документально не підтвердив, що справді змінив місце проживання у період служби у військовій частині НОМЕР_1 (з 6 по 22 листопада 2013 року), переїхавши з міста Львова до міста Рівного, на місце постійної дислокації вказаної військової частини, тому немає підстав виплачувати йому підйомну допомогу.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування. 
		19. Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
		20. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		21. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини, їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
		22. Відповідно до пункту 1 Інструкції № 370 (яка діяла у період виникнення спірних відносин) Особам офіцерського складу (далі - офіцери), прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення. 
		23. За пунктом 4 Інструкції № 370 підйомна допомога офіцерам, прапорщикам (мічманам) і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, виплачується за новим місцем служби на підставі наказу про призначення і наказу командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов`язків за посадою.
		VІ. Висновки Верховного Суду
		24. В обсязі встановлених в цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних відносин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки є наказ, за яким позивач приступив до виконання посадових обов`язків за посадою у військовій частині НОМЕР_3 в м. Рівне (тоді як до того він проходив військову службу у військовій частині в м. Львові, тобто в іншому населеному пункті), він має право отримати підйомну допомогу на підставі пункту 1 частини третьої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ та пунктів 1, 4 Інструкції № 370. 
		25. Стосовно доводів відповідача про те, що позивач не довів фактичного свого переїзду в м. Рівне, де дислокується військова частина НОМЕР_3 , треба передусім зазначити, що в адміністративних спорах обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення/дій покладено на суб`єкта владних повноважень. 
		26. Суди попередніх інстанцій встановили, що є офіційні документи, які підтверджують, що позивач приступив до виконання своїх обов`язків за новим місцем служби (військова частина НОМЕР_3 в м. Рівне). Водночас відповідач протилежного не довів. З огляду на наведене правове регулювання і в обсязі встановлених в цій справі обставин є достатні підстави погодитися з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог в цій частині.
		27. Щодо компенсації, то позаяк відповідач, як висновується зі змісту його касаційної скарги, оскаржує рішення судів в частині задоволених позовних вимог (стягнення підйомної допомоги), правової оцінки висновкам судів щодо компенсації (у виплаті якої суд апеляційної інстанції відмовив), суд касаційної інстанції не надаватиме, адже це уже не охоплюється вимогами касаційної скарги відповідача.
		28. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі  Закон № 460-IX). 
		29. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		30. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі  в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX; далі  КАС) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		32. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		33. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що підстави для їх скасування чи зміни відсутні.
		34. Доводи касаційної скарги висновків судів і обставин справи не спростовують. 
		Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		п о с т а н о в и в :
		1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») залишити без задоволення.
		2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року в цій справі  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		 
		ГоловуючийМ. І. Смокович
		 
		СуддіВ. М. Бевзенко 
		 
		Н. А. Данилевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...