Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/5049/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.02.2020. Зареєстровано: 28.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2020.
Дата набрання законної сили: 26.02.2020
Номер судового провадження: К/9901/48097/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		26 лютого 2020 року 
		Київ
		справа №826/5049/16
		провадження №К/9901/48097/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
		розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
		за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Київського апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Іваненко Т. В. (головуючий), Кузьменко Л. В., Франовської К. С.
		І. Суть спору
		1. У березні 2016 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (надалі також ОСОБА_2 ) і ОСОБА_3 (надалі також ОСОБА_3 ; надалі разом позивачі) звернулись до суду з позовом до Київського апеляційного адміністративного суду (надалі також КААС), Державної судової адміністрації України (надалі також ДСА України; надалі разом відповідачі), за участю третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державної казначейської служби України, в якому, з урахуванням змін і уточнень позовних вимог, просили:
		1.1. визнати неправомірною бездіяльність КААС та ДСА України щодо ненарахування та невиплати помічникам суддів КААС ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заробітної плати за періоди: з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року - в розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру»; з 29 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року - в розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», без урахування з 9 вересня 2015 року 50-відсоткового зменшення розміру посадового окладу, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок на інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, у тому числі з індексацією нарахованої суми та з урахуванням виплачених коштів;
		1.2. зобов`язати КААС здійснити перерахунок та виплату заробітної плати помічникам суддів КААС ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за періоди: з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року - в розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру»; з 29 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року - в розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», без урахування з 9 вересня 2015 року 50-відсоткового зменшення розміру посадового окладу, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок на інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, у тому числі з індексацією нарахованої суми та з урахуванням виплачених коштів;
		1.3. зобов`язати ДСА України забезпечити фінансування виплати заробітної плати помічникам суддів КААС ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за періоди: з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року - в розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру»; з 29 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року - в розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», без урахування з 9 вересня 2015 року 50-відсоткового зменшення розміру посадового окладу, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок на інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, у тому числі з індексацією нарахованої суми та з урахуванням виплачених коштів, шляхом виділення відповідних коштів у розмірі, що відповідає вимогам наведених законодавчих норм.
		2. Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року розмір посадових окладів працівників апаратів судів мав визначатись відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру», а з 29 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року - відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд». Однак, заробітна плата протиправно, на думку позивачів, виплачувалась за вказані періоди виходячи з розмірів посадових окладів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов праці оплати працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
		3. Відповідачі позов не визнали. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачі вказували на законність і обґрунтованість нарахування та виплати позивачеві заробітної плати, адже у спірний період Кабінет Міністрів України не вчинив дій по приведенню постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов праці оплати працівників апаратів органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів» у відповідність до чинного законодавства, а ДСА України не наділено правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу. 
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи 
		4. Позивачі на час виникнення спірних правовідносин працювали у КААС на посадах помічників суддів.
		5. Відповідно до довідок і розрахункових листів КААС посадові оклади позивачів в період з 1 жовтня 2014 року по 31 серпня 2015 року складали 1218 гривень; з 1 вересня 2015 року по 8 вересня 2015 року - 1378 гривень; з 9 вересня по 31 грудня 2015 року - 2756 гривень.
		7. Вважаючи, що у наведені періоди ними недоотримано заробітну плату в установленому законом розмірі, позивачі звернулись до суду з цим позовом.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		8. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 28 вересня 2017 року:
		8.1. адміністративний позов задовольнив частково;
		8.2. визнав неправомірною бездіяльність ДСА України щодо ненарахування та невиплати помічникам суддів КААС ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заробітної плати за період роботи: - з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року - у розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру»; з 29 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року - у розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», без урахування з 9 вересня 2015 року 50-відсоткового зменшення розміру посадового окладу, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року №  644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок на інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, у тому числі з індексацією нарахованої суми та з урахуванням виплачених коштів;
		8.3. зобов`язав ДСА України нарахувати та виплатити помічникам суддів КААС ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заробітну плату за період роботи: - з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року - у розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру»; з 29 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року - у розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», без урахування з 9 вересня 2015 року 50-відсоткового зменшення розміру посадового окладу, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок на інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, у тому числі з індексацією нарахованої суми та з урахуванням виплачених коштів.
		8.4. в решті позову - відмовив.
		9. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що починаючи з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року розмір посадових окладів працівників апаратів судів мав визначатись відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру», а з 29 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року - відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».
		10. Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 березня 2018 року скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2017 року в частині задоволення позовних вимог і прийняв у цій частині постанову про відмову у задоволенні позовних вимог; в решті постанову суду залишив без змін.
		11. Таке своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував відсутністю правових підстав для нарахування та виплати позивачам заробітної плати у розмірі іншому, ніж передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та її виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних відносин, оскільки законодавчого механізму реалізації права працівника апарату суду на отримання встановленого зазначеними законами окладу немає у зв`язку з невнесенням до зазначеної постанови відповідних змін.
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції
		12. Позивачі подали касаційну скаргу, в якій посилаються на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права при ухваленні рішення про відмову в задоволенні їхніх позовних вимог.
		13. У скарзі автори просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити рішення суду першої інстанції у відповідній частині в силі.
		14. ДСА України подала відзив на касаційну скаргу, в якому наполягає на безпідставності останньої та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		15. КААС правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
		V. Оцінка Верховного Суду
		16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		17. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		18. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		19. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX (надалі - КАС України).
		20. Відповідно до частин першої-третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		21. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		22. 26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року №  1697-VII «Про прокуратуру» (надалі - Закон № 1697-VII), яким унесено зміни до статті 144 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (надалі - Закон № 2453-VІ). Зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
		23. Абзацом другим підпункту 1 та абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов`язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.
		24. З 28 березня 2015 року Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» (надалі - Закон № 192-VІІІ) прийнято нову редакцію Закону № 2453-VІ, статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
		25. Підпунктом 2 пункту 13 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №  192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов`язано у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
		26. Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
		27. Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
		28. Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).
		29. За правилами статті 142 Закону № 2453-VІ (у редакції, що діяла до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону № 2453-VІ). 
		Аналогічні правила закріплені й у статтях 145, 146 Закону № 2453-VІ у редакції з 28 березня 2015 року.
		30. З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		31. На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та її виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» (надалі - Постанова № 268), зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року. 
		32. Згідно з частиною першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
		33. Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
		34. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
		35. Зважаючи на викладені вище обставини, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 192-VІІІ обов`язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.
		36. Оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінет Міністрів України змін до Постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників апарату суду, не вніс, а законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ та частини першої статті 147 цього ж Закону у редакції з 28 березня 2015 року не передбачено, ДСА України, як головний розпорядник бюджетних коштів, не мала правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
		37. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
		38. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. 
		39. При касаційному розгляді враховано судову практику Верховного Суду України, що викладена у постановах від 12 липня 2016 року (справа № 820/4648/15), від 13 липня 2016 року (справи №№ 820/4653/15, 818/3372/15), від 26 липня 2017 року (справа №  822/5776/15), а також судову практику Верховного Суду, що викладена в постановах від 14 лютого 2018 року (справа № 825/789/15-а), від 4 квітня 2018 року (справи №№  824/119/16-а, П/811/833/16, 818/388/16), від 16 травня 2018 року (справа №  822/5716/15, від 19 вересня 2018 року (справа № 804/4175/16), від 8 листопада 2018 року (справа № 818/45/16), від 23 грудня 2019 року (справа №  807/1175/16) та інших.
		40. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		VII. Судові витрати
		41. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі № 826/5049/16 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий                                                                                          М. І. Смокович
		 
		Судді                                                                                                    В. М. Бевзенко 
		 
		                                                                                                     Н. А. Данилевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...