Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/400/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Орендні правовідносини.
Надіслано для оприлюднення: 28.02.2020. Зареєстровано: 28.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2020.
Дата набрання законної сили: 26.02.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 лютого 2020 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  915/400/18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
		за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "ПМК-107 "ВОДБУД" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 (Колоколов С.І., Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.) та рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2019 (Семенчук Н.О.) у справі №915/400/18
		за позовом Фізичної особи-підприємця Ворони Владислава Валерійовича до Товариства з додатковою відповідальністю "ПМК-107 "ВОДБУД" про стягнення грошових коштів у сумі 977 896,00 грн основного боргу за договором оренди техніки №1/01/16 від 22.01.2016 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 17.01.2019)
		Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Фізична особа-підприємець Ворона Владислав Валерійович (далі - Позивач) звернувся в Господарський суд Миколаївської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "ПМК-107 "ВОДБУД" (далі - Відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 977  896,00 грн основного боргу за договором оренди техніки №1/01/16 від 22.01.2016 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 17.01.2019).
		2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору оренди техніки №1/01/16 від 22.01.2016 в частині сплати орендних платежів за період з лютого 2017 року по грудень 2018 року.
		Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції
		3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2019 позов задоволено.
		4. Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи доведено неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за договором в частині сплати орендних платежів, що є підставою для задоволення позову в повному обсязі.
		Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
		5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2019 залишено без змін з тих же підстав.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача
		6. Відповідач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Аргументи учасників справи
		Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
		7. Суди не врахували, що Позивачем до матеріалів позову не було надано доказів виставлення Відповідачу рахунків для сплати орендної плати, а умовами договору не визначено банківські реквізити для самостійної сплати Відповідачем орендних платежів.
		8. Під час вирішення спору судами не враховано положення статей 612, 613, 614 ЦК України.
		9. Рішення суду першої інстанції прийнято суддею, якому було заявлено відвід у зв`язку з порушенням порядку призначення судді для розгляду справи.
		Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу
		10. Судами попередніх інстанцій ухвалено законні та обґрунтовані рішення, доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		ПОЗИЦІЯ  ВЕРХОВНОГО  СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанції
		11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) 22.01.2016 укладено договір №1/01/16 оренди техніки, за умовами якого Орендодавець зобов`язався здати в строкове платне користування техніку (майно), кількість, вартість, технічний стан якої вказаний в додатку №1 до договору, а Орендар зобов`язався прийняти і оплатити майно на умовах цього договору.
		Вступ Орендаря у володіння і користування майном наступає з моменту підписання сторонами цього договору оренди та акту приймання-передачі майна (додаток №1), що є невід`ємною частиною договору. Обчислення строку дії договору починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (пункт 3.1 договору). Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі про повернення майна (пункт 3.3 договору).
		Згідно з пунктом 4.2 договору Орендна плата перераховується Орендодавцю щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця, згідно виставленого рахунку.
		Пунктом 5.2 договору визначено, що Орендар зобов`язаний своєчасно й у повному розмірі вносити Орендодавцю орендну плату.
		Договір набуває чинності з дати підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2016. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення (розірвання) або зміну договору протягом одного місяця до закінчення строку його дії, він вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (пункти 12.1, 12.2 договору).
		12. Між сторонами 22.01.2016 підписано акт приймання-передачі транспортних засобів, за яким Орендодавець передав строком на один рік, а Орендар прийняв у платне використання техніку за договором №1/01/16 від 22.01.2016.
		13. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Орендар здійснював орендне користування майном протягом січня 2016 року - грудня 2018 року, проте порушував договірні зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів за договором за період з 22.01.2016-01.01.2019. За вказаний період Орендар сплатив орендну плату в загальній сумі 607  620,00 грн, внаслідок чого за період з лютого 2017 року по грудень 2018 року утворилася заборгованість у сумі 977  896,00 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з Відповідача 977  896,00 грн заборгованості.
		14. Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
		Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		15. За результатами дослідження обставин справи та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів у сукупності, судами попередніх інстанцій встановлено неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати за орендоване майно, а тому позовна вимога про стягнення заборгованості в сумі 977  896,00 грн, яка підтверджена матеріалами справи, обґрунтовано визнана судами попередніх інстанцій доведеною та такою, що підлягає задоволенню. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги, наведені в пункті 8 постанови, є необґрунтованими.
		16. При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій мотивовано відхилили посилання Відповідача на те, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази виставлення Позивачем рахунків на сплату орендних платежів, тому позовні вимоги заявлені Позивачем передчасно.
		16.1. Так, умовами договору (пункти 4.1, 4.2, 5.2) визначено обов`язок Відповідача своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату, визначено в який строк мають здійснюватися перерахування орендних платежів, суму орендної плати. Крім того, протягом існування між сторонами договірних відносин, Відповідачем частково перераховувалися орендні платежі Позивачу, що, як встановили суди попередніх інстанцій, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достатніми і достовірними доказами, що свідчить про те, що Відповідач був обізнаний з необхідними для перерахування орендних платежів реквізитами Позивача. З огляду на вказане, доводи касаційної скарги, зазначені в пункті 7 постанови є необґрунтованими.
		16.2. Колегія суддів звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку сплати платежів. Даної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17 і Суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції.
		17. Оскільки майно за договором оренди в порядку, визначеному договором, було отримано Відповідачем і ним здійснювалося орендне користування цим майном, судами попередніх інстанцій не встановлено наявність доказів повернення майна Позивачу, тому нездійснення Відповідачем сплати орендних платежів за спірний період є порушенням договірних зобов`язань. Тобто, обов`язок Відповідача сплачувати орендні платежі виникає в силу закону (стаття 762 ЦК України) та умов договору (пункт 5.2 договору) та не залежить від факту виставлення Позивачем рахунку на оплату Відповідачем орендних платежів.
		18. Щодо посилання Відповідача, про яке вказано в пункті 9 постанови, колегія суддів зазначає, що заявлений Відповідачем відвід судді першої інстанції Семенчук Н.О. було вирішено судом відповідно до вимог статті 39 ГПК України, досліджено та надано оцінку кожному доводу заяви Відповідача про відвід судді та прийнято відповідне обґрунтоване рішення і колегія суддів не знаходить підстав для висновку про порушення місцевим господарським судом норм ГПК України під час вирішення заяви Відповідача на предмет її обґрунтованості.
		19. Таким чином, колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги Відповідача на предмет законності оскаржуваних судових рішень виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом на результат вирішення спору не впливають і зводяться до переоцінки доказів та вимог про встановлення інших обставин справи, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.
		20. Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення та постанови попередніх судових інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.
		21. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		22. З огляду на викладене вище, касаційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
		Щодо розподілу судових витрат
		23. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
		Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України (в редакції до 08.02.2020), суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "ПМК-107 "ВОДБУД" залишити без задоволення.
		2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2019 у справі №915/400/18 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                Суховий В.Г.
		 
		Судді                                                                                          Берднік І.С.
		 
		                                                                                                    Міщенко І.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...