Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/1560/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.02.2020. Зареєстровано: 29.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2020.
Дата набрання законної сили: 28.02.2020
Номер судового провадження: К/9901/31280/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		28 лютого 2020 року 
		Київ
		справа №120/1560/19-а
		адміністративне провадження №К/9901/31280/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
		суддів Мартинюк Н. М., Яковенка М. М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, про відшкодування витрат, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Адміністрації Державної прикордонної служби України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 (колегія суддів у складі: Залімського І. Г., Сушка О. О., Мацького Є. М.),
		ВСТАНОВИВ:
		Короткій зміст позовних вимог 
		13.05.2019 Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Національна академія Державної прикордонної служби України імені  Богдана Хмельницького, про стягнення витрат, пов`язаних із утриманням у вищому навчальному закладі в розмірі 72 367,46 грн. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.07.2019 адміністративний позов задоволено.
		Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням його у вищому військовому навчальному закладі - Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, у зв`язку з чим наявні підстав для стягнення з відповідача таких коштів.
		Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.07.2019 скасовано та ухвалене нове, яким адміністративний позов Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат залишено без розгляду.
		Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що право на звернення до суду із позовом про стягнення вказаних витрат у позивача виникло після звільнення відповідача та відмови від добровільного відшкодування відповідачем таких витрат. При цьому, суд зазначає, що у зв`язку із прийняттям Великою Палатою Верховного Суду постанови від 12.12.2018 у справі № 804/285/16 щодо належності даного спору до юрисдикції адміністративних судів, яка була оприлюднена Єдиному державному реєстрі судових рішень 03.01.2019, початком строку звернення до адміністративного суду із заявленими позивачем у даній справі позовними вимогами вважається 03.01.2019. Тобто, суд дійшов висновку, що позивач мав право звернутись до адміністративного суду із даним позовом до 03.04.2019. Однак, Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулась із даним позовом до адміністративного суду 13.05.2019, тобто з порушенням строку, встановленого законом. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов подано поза межами тримісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а позивачем не доведено наявності поважних причин пропуску такого строку.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі Адміністрації Державної прикордонної служби України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 та залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.07.2019.
		В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судом не правильно застосовано законодавство України, не надано належної оцінки доводам та доказам, не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.
		Наголошує на тому, що Адміністрацією Державної прикордонної служби України позовну заяву було подано до суду 20.12.2018. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 804/285/16, на яку посилається апеляційний суд у своєму рішенні була зареєстрована та оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 03.01.2019, тому на час подачі позовної заяви до Могилів-Подільського міськрайонного суду (20.12.2018) позивачу не було відомо про існування постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018. Отже, Адміністрація Державної прикордонної служби України не мала визначеність щодо суду до юрисдикції якого належить даний спір. Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 05.03.2019 по справі № 138/3658/18 щодо закриття провадження,  Адміністрації Державної прикордонної служби України було роз`яснено, що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції Вінницького окружного адміністративного суду, тому при надходженні даної ухвали на адресу позивача, Адміністрацією Державної прикордонної служби України негайно було вжито заходів щодо подачі відповідної позовної заяви до Вінницького окружного адміністративного суду. Позову заяву було направлено на адресу суду 07.05.2019. Таким чином, скаржник вважає, що вищезазначені дії позивача були спрямовані на вирішення справи судом, а тому причини пропуску строку звернення до суду є поважними.
		Крім того, скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного суду від 15.05.2019 у справі № 205/8482/15-ц, відповідно до якої зміна правил юрисдикції є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
		Позиція інших учасників справи
		Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Наголошено, що незнання позивачем судової практики - це не об`єктивна реальність, яка не залежить від нього, а недолік викликаний в недосконалій організації  правової роботи в Адміністрації Державної прикордонної служби України 
		Рух касаційної скарги
		Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою Адміністрації Державної прикордонної служби України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019.
		Ухвалою від 27.02.2020 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначену адміністративну справу призначив до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи  
		ОСОБА_1 проходив військову службу (навчання) в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького з 05.08.2011 по 28.02.2015 на посаді курсанта. В подальшому проходив військову службу на офіцерських посадах в органах охорони державного кордону.
		Наказом начальника 27 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 15.01.2018 № 15-ос припинено (розірвано) контракт та звільнено відповідача з військової служби за пунктом «є» (у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади) частини 6 (із застосуванням абзацу 1 пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у запас старшого лейтенанта ОСОБА_1 
		Наказом начальника 27 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України  від 16.01.2018 № 17-ос, старшого лейтенанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
		Вислуга календарних років відповідача на день його звільнення, з урахуванням навчання в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, складає 06 років 05 місяців 11 днів. Тобто, старший лейтенант ОСОБА_1 звільнений з військової служби, не вислуживши 5 років після закінчення вищого військового навчального закладу.
		Згідно розрахунку від 01.03.2015 на утримання у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького ОСОБА_1 за період з 05.08.2011 по 28.02.2015 витрачено 72 367,46 грн, з яких: 11 769,78 грн грошове забезпечення; 14 217,27 грн речове забезпечення; 23 999,22 грн продовольче забезпечення; 778,80 грн медичне забезпечення; 21 602,39 грн спожиті комунальні послуги та енергоносії.
		У січні 2019 року Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулася до Могилів-Подільського міськрайонного суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних із утриманням у вищому навчальному закладі в розмірі 72 367,46 грн.
		Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 08.01.2019 відкрито провадження у справі № 138/3658/18 за вказаним позовом адміністрації Державної прикордонної служби України.
		Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 05.03.2019 провадження у справі № 138/3658/18 закрито у зв`язку із необхідністю розгляду такого спору в порядку адміністративного судочинства.
		13.05.2019 Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних із утриманням у вищому навчальному закладі в розмірі 72 367,46 грн. 
		Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унесені зміни.
		Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		За визначеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
		Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
		Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. 
		Згідно з частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «і», «и» частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку. 
		Відповідно до пункту 7 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964, у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
		Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Згідно з частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. 
		Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
		Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
		Згідно з частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. 
		Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
		Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи без розгляду позов Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, дійшов висновку, що адміністративний позов подано поза межами тримісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
		Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду, оскільки адміністративний позов подано поза межами строку звернення до адміністративного суду, проте, вважає, що до такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.
		На переконання Верховного суду, в даному випадку строки звернення до суду із даним адміністративним позовом встановлені частиною п`ятою статті 122 КАС України, яка передбачає місячний строк звернення до суду.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби, не вислуживши 5 років після закінчення вищого військового навчального закладу.
		Спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
		Аналогічний висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14.03.2018 у справі № 461/5577/15-ц (провадження № 14-18цс18), від 31.10.2018 у справі № 820/5761/15 (провадження №  11-750апп18).
		Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
		За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
		Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
		Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, право на звернення до суду із позовом про стягнення вказаних витрат у позивача виникло після звільнення відповідача та відмови від добровільного відшкодування відповідачем таких витрат.
		Суд апеляційної інстанції правильно врахував, що у січні 2019 року Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулася до Могилів-Подільського міськрайонного суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних із утриманням у вищому навчальному закладі в розмірі 72 367,46 грн.
		Проте ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 05.03.2019 провадження у вказаній справі закрито у зв`язку із необхідністю розгляду такого спору в порядку адміністративного судочинства.
		У постанові від 12.12.2018 у справі № 804/285/16 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень Велика Палата Верховного Суду (оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 03.01.2019) відступає від висновків, викладених у постановах від 14.03.2018 у справі №  461/5577/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 820/5761/15, та вказала про те, що такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.
		Відтак, у зв`язку із прийняттям Великою Палатою Верховного Суду постанови від 12.12.2018 у справі № 804/285/16, даний спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
		При цьому, за змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 205/8482/15-ц зміна правил щодо юрисдикції є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
		Разом з цим, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що початком строку звернення до адміністративного суду із заявленими позивачем у даній справі позовними вимогами вважається 03.01.2019 (дата оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 804/285/16).
		Проте суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач мав право звернутись до адміністративного суду із даним позовом до 03.04.2019, оскільки вданому випадку строки звернення до суду із даним адміністративним позовом встановлені частиною п`ятою статті 122 КАС України, яка передбачає місячний строк звернення до суду.
		Вирішуючи питання поважності причин пропуску строку звернення до суду з урахуванням оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 804/285/16, колегія суддів Верховного Суду зважає на таке.
		Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
		Поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
		Таким чином, позивач знаючи про зміну судової практики 03.01.2019 звернувся до суду лише 13.05.2019, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
		Підстав неможливості звернення до суду у місячний строк з дня коли позивачу стало відомо, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, позивачем до суду не надано.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 140/721/19.
		Тому, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких інших обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до вимог частини третьої статті 123 КАС України. 
		З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування цієї Конвенції, застосовується судами як джерело права.
		Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
		Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
		У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).
		При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29)
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги  
		Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. 
		Враховуючи вищенаведене, відповідно до статті 351 КАС України Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 змінити в частині мотивів, виклавши їх у редакції цієї постанови, а в іншій частині постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 - залишити без змін.
		Висновки щодо розподілу судових витрат.
		З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну Адміністрації Державної прикордонної служби України задовольнити частково.
		Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 змінити в частині мотивів, виклавши їх у редакції цієї постанови.
		В іншій частині постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		Ж.М. Мельник-Томенко
		Н.М. Мартинюк
		М.М. Яковенко 
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...