Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 456/3896/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2020.
Дата набрання законної сили: 27.02.2020
Номер судового провадження: 61-7715ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		27 лютого 2020 року
		місто Київ
		 
		справа № 456/3896/16-ц
		провадження № 61-7715св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
		учасники справи:
		позивач - Комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 квітня 2017 року у складі судді Бораковського В. М. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 09 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Стислий виклад позиції позивача
		Комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго» (далі - КП «Стрийтеплоенерго») у грудні 2016 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію за період з 01 жовтня 2012 року до 01 червня 2015 року у розмірі 5 290, 82 грн.
		Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що відповідачі проживають в квартирі АДРЕСА_1 та відповідно до вимог статей 67, 68 ЖК Української РСР зобов`язані своєчасно вносити плату за отримані комунальні послуги щомісячно за встановленими тарифами, а повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем відповідальність за зобов`язаннями, що випливають з договору житлового найму. Відповідачі не здійснюють оплату цих комунальних послуг, чим допустили заборгованість перед КП «Стрийтеплоенерго» за період з 01 жовтня 2012 року до 01 червня 2015 року на суму 5 290, 82 грн, яка в добровільному порядку не сплачена.
		Стислий виклад заперечень відповідача
		ОСОБА_1 позов не визнав, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки у нього в квартирі встановлено автономне опалення згідно з дозволом міської ради, послугами КП «Стрийтеплоенерго» він не користується, а тому вважав, що нарахована заборгованість за послуги теплопостачання є неправомірною.
		Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 09 жовтня 2017 року, у задоволенні позову КП «Стрийтеплоенерго» відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалося тим, що відповідачем вживалися необхідні заходи щодо законного від`єднання від центрального опалення, ОСОБА_1 отримав дозволи на відключення квартири, такі дії відповідача за своїм змістом та характером не були самовільними, послугами позивача відповідачі не користуються, а відтак відсутні підстави для солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за послуги теплопостачання.
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій засобами поштового зв`язку у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, КП «Стрийтеплоенерго» просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 09 жовтня 2017 року, справу направити на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що судами необґрунтовано не враховано рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 червня 2010 року у справі № 2-634/10 про солідарне стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за послуги центрального теплопостачання. Також зазначає, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, який не був сповіщений про розгляд справи у апеляційному суді. Вважає, що висновки судів про те, що від`єднання відповідачів від теплопостачання здійснено за наявності та дотримання технічних умов, а також, що відключення не призвело до розбалансування внутрішньобудинкової системи опалення, не погіршило роботу системи загалом та права мешканців будинку не порушені, ґрунтуються на припущеннях та не відповідають встановленим фактичним обставинам справи. 
		На переконання КП «Стрийтеплоенерго», судами помилково застосовано до спірних правовідносин Правила надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року № 1497 (далі - Правила № 1497), коли до спірних правовідносин підлягають застосуванню Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 
		(далі - Правила № 630), а також Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09 грудня 2005 року за № 1478/11758 
		(далі - Порядок). Також вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1706цс15.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		Відповідачі просили касаційну скаргу КП «Стрийтеплоенерго» відхилити, оскаржувані судові рішення залишити без змін. Вважають, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню Правила № 1497, а не Правила № 630, на які посилається заявник.
		ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року касаційну скаргу КП «Стрийтеплоенерго» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX 
		(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у листопаді 2017 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
		Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Комунального підприємства «Мрія» від 23 грудня 2013 року № 934.
		Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 21 квітня 1995 року квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Згідно з довідкою про нарахування та оплату, наданою КП «Стрийтеплоенерго», заборгованість відповідачів за послуги теплопостачання за період з 01 жовтня 2012 року до 01 червня 2015 року становить 5 290, 82 грн.
		Також судами встановлено, що висновком-рекомендацією щодо відключення від централізованої системи теплопостачання від 02 березня 2005 року № 01/234 КП «Стрийтеплоенерго» рекомендувало ОСОБА_1 звернутися до органу місцевого самоврядування для отримання дозволу на влаштування автономних систем теплопостачання та відключення від систем централізованого теплозабезпечення.
		Відповідно до повідомлення Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 21 квітня 2005 року № С-260/322 ОСОБА_1 надано дозвіл на влаштування індивідуального автономного опалення в приміщенні квартири та відключення від системи центрального опалення з обов`язковим дотриманням вимог первинних висновків та технічних умов, виданих спеціалізованими організаціями.
		Відповіддю від 09 вересня 2005 року № 01/983 на заяву про зафіксування відключення від центрального опалення та встановлення автономного опалення КП «Стрийтеплоенерго» рекомендувало ОСОБА_1 розібрати незаконно встановлене автономне опалення або надати відповідну проектно-технічну документацію.
		Згідно з повідомленням КП «Стрийтеплоенерго», адресованим ОСОБА_1 , від 13 січня 2006 року про видачу технічних умов, його повідомлено, що такі умови будуть видані після закінчення опалювального сезону 2005-2006 року, оскільки необхідно перекривати сусідні квартири, які опалюються від спільних стояків системи опалення, однак після закінчення опалювального сезону такі умови позивач відповідачу не надав.
		Відповідно до робочого проекту газифікації котла, виданого Дрогобицьким відділом Львівського філіалу «НДІ ПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ», ОСОБА_1 здійснив комплекс робіт з приєднання об`єкта газоспоживання до газових мереж за адресою: АДРЕСА_2 .
		Одночасно Стрийське УЕГГ поставило до відома КП «Стрийтеплоенерго» про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 01 травня 2010 року газовий котел не прийнятий управлінням в експлуатацію та в базі даних не зареєстрований (лист від 28 травня 2010 року № 673).
		Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
		Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV, далі - Закону України 
		«Про житлово-комунальні послуги»), статтею 1 якого врегульовано, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
		Відповідно до статті 13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
		Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України 
		«Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		Згідно з частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що відповідачі у встановленому законодавством України порядку, чинному на момент виникнення спірних правовідносин, здійснили відключення від центрального теплопостачання та встановили у квартирі автономне опалення, а тому фактично вони не отримували від КП «Стрийтеплоенерго» теплову енергію, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за надані послуги постачання теплоенергії.
		В оцінці доводів касаційної скарги щодо самовільного відключення відповідачів від теплопостачання Верховний Суд врахував таке.
		Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 21 квітня 2005 року отримав дозвіл на влаштування індивідуального автономного опалення в приміщенні квартири та відключення від системи центрального опалення з обов`язковим дотриманням вимог первинних висновків та технічних умов, виданих спеціалізованими організаціями.
		На момент отримання зазначеного дозволу чинними були Правила № 1497, відповідно до пункту 9 яких у разі відмови споживача від користування послугами з водо-, теплопостачання та водовідведення він має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж. При цьому заборгованість за отримані послуги та витрати, пов`язані з відключенням, повинні бути відшкодовані споживачем у добровільному або судовому порядку.
		Відмовляючи у зафіксуванні відключення відповідачів від центрального теплопостачання та встановлення автономного опалення, КП «Стрийтеплоенерго» вважало, що до спірних правовідносин застосовуються положення Правил № 630 та Порядку.
		Верховний Суд врахував, що спірні правовідносини виникли між сторонами до прийняття та введення в дію Правил № 630 та Порядку, а тому вони не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
		Верховний Суд бере до уваги загальне правило про дію нормативно-правових актів в часі (стаття 58 Конституції України, стаття 5 ЦК України).
		Згідно з статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
		Заперечуючи проти правомірності відключення від центрального теплопостачання, КП «Стрийтеплоенерго» зазначало, що таке відключення призведе до розбалансування внутрішньобудинкової системи опалення.
		Верховний Суд врахував, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України 
		«Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
		Згідно зі статтею 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Позивач не довів порушення його прав діями відповідачів щодо відключення від централізованого опалення, не надано належних доказів на підтвердження того, що відключення від централізованого опалення належної відповідачам квартири спричинило шкоду йому або третім особам, порушило (негативно вплинуло) роботу внутрішньобудинкових мереж, призвело до розбалансування будинку. Як встановлено судами, централізоване опалення в належній відповідачам квартирі (приміщенні) відсутнє, ними використовується система автономного опалення. Доказів, що порушені права власники інших квартир у будинку, судам першої та апеляційної інстанцій не надано.
		Доводи касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано під час розгляду справи рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 червня 2010 року у справі № 2-634/10 про солідарне стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за послуги центрального теплопостачання відхилені Верховним Судом.
		Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		КП «Стрийтеплоенерго», вважаючи, що рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 червня 2010 року у справі № 2-634/10 має преюдиційне значення для розгляду справи, що переглядається, не зазначив, які саме обставини, встановлені рішенням у справі № 2-634/10, не підлягають доказуванню. Також не наведено доводів, що встановлені обставини у справі, яка переглядається, суперечать встановленим обставинам у 
		справі № 2-634/10.
		Наведеним рішенням не встановлено самовільного відключення відповідачів від центрального теплопостачання, а також, що таке відключення призвело до розбалансування будинку.
		Верховний Суд також не погоджується, що правовий висновок Верховного Суд України, викладений у постанові від 11 листопада 2015 року у справі 
		№ 6-1706цс15, підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у зазначеному правовому висновку Верховний Суд України здійснив аналіз положень Правил № 630 та Порядку, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, при цьому фактичні обставини у справі № 6-1706цс15 не є подібними до обставин справи, яка переглядається.
		Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд здійснив розгляд справи за відсутності належного сповіщення заявника, спростовані матеріалами справи, зокрема відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення КП «Стрийтеплоенерго» 19 липня 2017 року отримало судову повістку про розгляд його апеляційної скарги 09 жовтня 2017 року (а. с. 97).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Верховний Суд врахував, що споживачі, відповідачі, використали належне їм право вимагати від`єднання від централізованих теплових мереж та відмовитися від договору постачальником теплоенергії, що відповідало положенням законодавства, чинного на момент пред`явлення такої вимоги.
		Зважаючи на наведене, враховуючи, що позивач не довів, що відповідачі продовжують користуватися його послугами, а також, що відключення від центрального теплопостачання здійснено відповідачами самовільно, що є підставою для стягнення заборгованості за надані послуги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.
		Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають. Інші доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваних судових рішень.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» залишити без задоволення.
		Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 09 жовтня 2017 рокузалишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді                                                                                                              С. О. Погрібний
		 
		 
		                                                                                                                        І. Ю. Гулейков
		 
		 
		                                                                                                                        В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...