Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/7197/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2020.
Дата набрання законної сили: 24.02.2020
Номер судового провадження: 61-9013ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		24 лютого 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 361/7197/16-ц
		провадження № 61-9013св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Державне підприємство «Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки»,
		третя особа - Комунальне некомерційне підприємство «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Державного підприємства «Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки» та ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2019 року у складі судді Дутчака І. М. та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Олійника В. І., Приходька К. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки» (далі: ДП «НАТРД ім. Лесі Українки», театр), третя особа - Комунальне некомерційне 
		 
		 
		підприємство «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області (далі - Броварська ЦРЛ), про поновлення на роботі.
		 
		Позов мотивовано тим, що з 06 січня 2004 року згідно з строковим трудовим договором вона працювала на посаді звукооператора служби звукозапису та відтворення ДП «НАТРД ім. Лесі Українки». 02 червня 2010 року, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, вона звернулася за медичною допомогою до Броварської ЦРЛ, де при обстеженні у неї діагностовано лівосторонній катаральний гайморит та кісту правої гайморової пазухи, призначено амбулаторне лікування та заведено листок непрацездатності № 010782. 07 червня 2010 року їй зроблено операцію - пункцію гайморових пазух, продовжено термін лікування і листок непрацездатності до 12 червня 2010 року. 11 червня 2010 року її оглянуто лікарською комісією та продовжено до 15 червня 2010 року термін лікування та листок непрацездатності. 15 червня 2010 року лікарем проведено риноскопію носової порожнини та виявлено у неї набряк зліва та гній у пазухах у великій кількості, тому лікування та листок непрацездатності продовжено до 22 червня 2010 року. Того ж дня вона повідомила лікаря, що у неї ще задовго до захворювання запланована дуже важлива поїздка за кордон, яку неможливо відмінити, на що лікар зазначила, що амбулаторний режим не обмежує свободу пересування пацієнта і якщо поїздка спрямована у південні краї до моря, то це, навпаки, сприятиме процесу її одужання, тому з урахуванням рекомендації лікаря, вона не вагаючись поїхала за кордон. Після повернення в Україну, 22 червня 2010 року її направили на рентген обстеження, за результатами якого встановлено, що хвороба ще не відступила, адже діагностовано двосторонній гайморит у стадії набухання, що підтверджується записами у медичній картці.
		 
		Позивач зазначала, що 23 червня 2010 року вона вийшла на роботу та здала свій листок непрацездатності начальнику служби звукозапису та відтворення, проте 
		02 липня 2010 року керівництво театру повідомило її, що наданий листок непрацездатності № 010782 визнаний таким, що продовжений з порушенням законодавства, тому вирішуватиметься питання щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності за відсутність на робочому місці без поважних причин у період із 17 по 22 червня 2010 року. З цього приводу нею надані письмові пояснення з посиланнями на те, що вона дійсно хворіла, перебувала на лікарняному та у цей же період виїжджала за кордон. Наказом ДП «НАТРД ім. Лесі Українки» 
		від 05 липня 2010 року № 106-к її звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни та відсутність на роботі у період з 17 по 22 червня 2010 року без поважних причин. Із цього наказу вона дізналася, що 02 липня 2010 року її роботодавець отримав листа від Броварської ЦРЛ, у якому зазначено, що виданий їй листок непрацездатності за період із 
		16 по 22 червня 2010 року визнано необґрунтованим, у зв`язку з тим, що він продовжений за її відсутності. Того ж дня, 05 липня 2010 року, вона отримала трудову книжку. На той час позивач вважала рішення лікарні про анулювання листка непрацездатності та відповідно наказ відповідача про її звільнення з роботи законними, оскільки датою продовження лікарняного листка лікар поставила не з 15 червня 2010 року, коли вона була на прийомі, а з 16 червня 2010 року, тому у неї не було підстав для звернення до суду щодо захисту свого порушеного трудового права, зробивши для себе висновок, що «помилка лікаря» не тільки на операційному столі, може серйозно зашкодити людині.
		 
		24 грудня 2013 року при відвідуванні Броварської ЦРЛ позивач випадково виявила в записах своєї медичної картки, здійсненних у 2010 році щодо її лікування, що лікар неналежно поставилася до ведення медичної документації, оскільки кожного разу у період із 03 по 22 червня 2010 року продовжувала листок непрацездатності без її присутності, при цьому на прийомі у лікаря вона була 11 червня 2010 року, а не 
		13 червня 2010 року, як записано у медичній картці. Також вона звернула увагу на виправлення, які містяться у медичній картці за період перебування на лікарняному у червні 2010 року, які викликали сумніви щодо правомірності анулювання листка непрацездатності № 010782, який став причиною її звільнення з роботи.
		 
		Позивач неодноразово зверталася до лікарні, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд соцстрахування) та відповідача із запитами щодо виданого їй листка непрацездатності № 010782. 15 листопада 
		2016 року вона отримала листа від Броварської ЦРЛ, із якого дізналася, що листок непрацездатності № 010782 до лікарні для внесення до нього змін не повертався, а отже, на момент її звільнення з роботи він був дійсним, будь-яких змін щодо його необґрунтованого продовження не містив, тому жодних підстав для її звільнення за прогул не було. Фондом соцстрахування перевірок, щодо необґрунтованості видачі їй листка непрацездатності № 010782, не проводилося та відсутнє рішення про відмову у призначенні їй матеріального забезпечення у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. При цьому, звільнення працівника з роботи за прогул можливо лише у випадку відсутності на роботі без поважних причин, у день виходу на роботу 23 червня 2010 року вона ще хворіла, адже їй встановлено діагноз двосторонній гайморит у стадії набухання. Крім того, вказала, що відповідач ввів її в оману щодо анулювання листка непрацездатності, про що вона дізналася лише у 2016 році з відповіді Броварської ЦРЛ, тому строк звернення до суду нею пропущений з поважних причин.
		 
		Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила поновити їй пропущений з поважних причин строк звернення до суду з цим позовом та поновити її на роботі на раніше займаній посаді звукооператора служби звукозапису та відтворення 
		ДП «НАТРД ім. Лесі Українки».
		 
		Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення мотивоване тим, що звільнення позивача з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул у період її тимчасової непрацездатності відбулося з порушенням законодавства, тому позовні вимоги про поновлення позивача на роботі є обґрунтованими, проте не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року апеляційні скарги ДП «НАТРД ім. Лесі Українки» та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2019 року залишено без змін.
		 
		Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
		 
		У травні 2019 року ДП «НАТРД ім. Лесі Українки» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області 
		від 14 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 
		2019 року, в якій просить змінити мотивувальну частину оскаржуваних судових рішень, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що позивач із 16 по 21 червня 2010 року перебувала за кордоном України, тобто на лікуванні не перебувала, тому дія листка непрацездатності продовжена не була і на роботу у цей період ОСОБА_1 не виходила без поважних причин, а отже, вказаний період відсутності позивача на роботі є прогулом. Крім того, висновки судів попередніх інстанцій зводяться до констатації обставин невідповідності виданого позивачу листка непрацездатності вимогам щодо його оформлення.
		 
		У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що отримавши 15 листопада 2016 року від Броварської ЦРЛ лист-відповідь стало достовірно відомо про те, що в листок непрацездатності ніякі зміни не вносились, і він не був анульований, а отже, під час звільнення позивача введено в оману, тому наявні всі підстави для поновлення строку на звернення до суду з цим позовом.
		 
		У червні 2019 року ДП «НАТРД ім. Лесі Українки» подало до суду відзив на касаційну скаргуОСОБА_1 , у якому заявник просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення.
		 
		У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на касаційну скаргу ДП «НАТРД 
		ім. Лесі Українки», у якому заявник просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Встановлені судами обставини
		 
		06 січня 2004 року на підставі наказу № 02-к ОСОБА_1 зарахована на умовах строкового договору до служби звукозапису та відтворення ДП «НАТРД ім. Лесі Українки» до закінчення театрального сезону 2003/2004 років.
		 
		Наказом від 01 липня 2004 року № 109 дію вказаного трудового договору продовжено з 16 липня 2004 року на невизначений строк зі збереженням посади, що також підтверджується записами у трудовій книжці позивача.
		 
		02 червня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Броварської ЦРЛ де їй встановлено діагноз: лівосторонній катаральний гайморит та кісту правої гайморової пазухи, у зв`язку з чим призначено амбулаторне лікування та заведено листок непрацездатності № 010782.
		 
		07 червня 2010 року позивачу зроблена операція - пункція гайморових пазух та продовжено термін лікування та листок непрацездатності до 12 червня 2010 року.
		 
		11 червня 2010 року ОСОБА_1 оглянута лікарською комісією та їй продовжено термін лікування та листок непрацездатності до 17 червня 2010 року.
		 
		15 червня 2010 року лікарем проведено риноскопію носової порожнини та виявлено набряк зліва та гній у пазухах у великій кількості. На основі результатів риноскопії, аналізів крові та сечі, у позивача діагностовано загострення хронічного одонтогенного гнійного верхньощелепного синуситу, тому продовжено лікування та лікарняний листок до 22 червня 2010 року.
		 
		22 червня 2010 року позивачу встановлено діагноз двосторонній гайморит у стадії набухання.
		 
		Вказані обставини підтверджується записами у медичній картці амбулаторного хворого ОСОБА_1 .
		 
		Службовою запискою від 17 червня 2010 року начальник служби звукозапису Тененбаум В. Г. повідомив генерального директора - художнього керівника Резниковича М. Ю. про те, що ОСОБА_1 , яка працює на посаді звукооператора, перебуває з 03 червня 2010 року на лікарняному, декілька разів вона відпрошувалася у нього в закордонну поїздку з 16 червня 2010 року, проте дозволу на це вона не отримала. 17 червня 2010 року позивач повідомила його смс-повідомленням про те, що лікарняний листок їй продовжено до 22 червня 2010 року, після чого зв`язок з нею припинився.
		 
		Актами від 18, 19, 20, 22, 23 червня 2010 року, складеними працівниками ДП «НАТРД ім. Лесі Українки», а саме: начальником служби звукозапису та відтворення Тененбаумом В. Г. , звукорежисером вищої категорії служби звукозапису та відтворення Муравською А. В. , членом первинної профспілкової організації театру Лейбич Н. Л. , встановлено, що 17, 18, 19, 20, 21 та 22 червня 2010 року звукооператор служби звукозапису та відтворення ОСОБА_1 відсутня на роботі.
		 
		24 червня 2010 року начальник служби звукозапису Тененбаум В. Г. звернувся до генерального директора - художнього керівника Резниковича М. Ю. зі службовою запискою щодо перевірки виданого ОСОБА_1 листка непрацездатності.
		 
		02 липня 2010 року ОСОБА_1 надала на ім`я генерального директора - художнього керівника Резниковича М. Ю. пояснення щодо перебування її на лікарняному у період з 03 по 22 червня 2010 року, у яких вона підтвердила факт її виїзду за кордон у період перебування на лікарняному. Вказувала на те, що повідомляла заступника генерального директора Серединського Є. В. про те, що у неї заздалегідь до лікарняного спланована поїздка за кордон та бажала написати заяву про відпустку за власний рахунок, на що отримала відповідь, що оскільки вона на лікарняному, то писати нічого не потрібно.
		 
		На запит ДП «НАТРД ім. Лесі Українки» від 29 червня 2010 року № 362 щодо видачі листка непрацездатності ОСОБА_1 30 червня 2010 року від Броварської ЦРЛ надійшла відповідь, з якої вбачається, що комісією проведено службове розслідування щодо видачі лікарняного листка № 010782, за результатами якого комісія дійшла висновку, що цей листок непрацездатності лікар продовжила наперед без хворої ОСОБА_1 . Із 18 по 22 червня 2010 року хворою порушено режим лікування, а листок непрацездатності з 16 по 22 червня 2010 року видано необґрунтовано. Крім того, Броварська ЦРЛ просила повернути цей лист непрацездатності для його оформлення згідно з чинним законодавством. Лікарю за порушення інструкцій та наказів, що регламентують правила видачі лікарняних листів, оголошено догану головним лікарем.
		 
		05 липня 2010 року наказом ДП «НАТРД ім. Лесі Українки» № 106-к ОСОБА_1. за порушення трудової дисципліни та відсутність на роботі з 17 по 22 червня 2010 року без поважних причин звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (за прогул).
		 
		Із наказу вбачається, що профспілковий комітет театру протоколом від 03 липня 
		2010 року № 25 дав свою згоду на звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин.
		 
		Листом виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соцстрахування 
		від 20 квітня 2015 року № 1136-08 повідомлено, що ДП «НАТРД ім. Лесі Українки» із заявою про перевірку виданого ОСОБА_1 листка непрацездатності не зверталося. За результатами детального вивчення архівної документації відділу експертизи тимчасової непрацездатності та якості медичних послуг встановлено, що перевірка за вказаним вище листком непрацездатності № 010782 у період за червень - липень 2010 року не проводилася.
		 
		Згідно з довідкою від 30 липня 2015 року про результати перевірки обґрунтованості видачі листка непрацездатності № 010782, позивачу у Броварській ЦРЛ, складеної головним спеціалістом відділу експертизи тимчасової непрацездатності та якості медичних послуг Нємцевим В. В. , за наслідками перевірки зробити експертний висновок щодо факту обґрунтованості видачі ОСОБА_1 листа непрацездатності 
		№ 010782 неможливо, у зв`язку з відсутністю в Броварській ЦРЛ медичної документації за період із 03 по 22 червня 2010 року у зв`язку із закінченням термінів зберігання.
		 
		15 листопада 2016 року на запит ОСОБА_1 Броварською ЦРЛ надано відповідь, згідно з якою, листок непрацездатності № 010782 до лікарні не повертався.
		 
		Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 
		2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області 
		від 28 вересня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «НАТРД 
		ім. Лесі Українки», третя особа - Броварська ЦРЛ, про стягнення невиплаченої заробітної плати встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 утримано суму в розмірі 1 458,24 грн із заробітної плати як оплату лікарняного за рахунок соцстраху.
		 
		Указаним судовим рішенням також встановлено, що у червні 2010 року ОСОБА_1 за перші п`ять днів її тимчасової непрацездатності нараховано та виплачено грошові кошти у розмірі 1 215,00 грн за рахунок коштів підприємства, а за інші 13 днів її тимчасової непрацездатності, у тому числі у період із 16 по 22 червня 2010 року, нараховано та виплачено грошові кошти у розмірі 3 159,52 грн за рахунок Фонду соцстрахування. Позивачу виплачені грошові кошти у розмірі 1 458,24 грн за період її тимчасової непрацездатності з 16 по 22 червня 2010 року за рахунок коштів Фонду соцстрахування, а не за рахунок коштів підприємства.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування
		 
		Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		 
		Згідно з статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
		 
		Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
		 
		Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40, пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
		 
		Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (далі - Інструкція) тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
		 
		Відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон № 2240) підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я за погодженням з Фондом.
		 
		Частиною першою статті 28 Закону № 2240 передбачено, що страховик має право здійснювати перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам.
		 
		Згідно з частиною другою статті 36 Закону № 2240 застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з`являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.
		 
		Відповідно до статті 221 КЗпП України трудові спори розглядаються комісіями по трудовим спорам; районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.
		 
		Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.
		 
		Так, у частині першій зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
		 
		Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.
		 
		При цьому норми КЗпП України не містять вичерпного переліку причин, які можна вважати поважними при пропуску строку звернення до суду, вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Тобто, поважність причин означає, що працівник не ставився безвідповідально до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали об`єктивні причини.
		 
		Як поважні причини пропущення строку, встановленого у частині першій статті 233 КЗпП України, необхідно кваліфікувати як ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
		 
		За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		 
		Встановивши, що позивач із 17 по 22 червня 2010 року перебувала на лікарняному, що підтверджує листок непрацездатності, який не повернутий до Броварської ЦРЛ для належного оформлення та з претензіями щодо його незаконності ні відповідач, ні Фонд соцстрахування не зверталися, тому у роботодавця були відсутні підстави для звільнення позивача на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин. Крім того, ОСОБА_1 отримала від Фонду соцстрахування допомогу по тимчасовій непрацездатності, які не витребувані у позивача як безпідставно отримані, отже, позивач у вказаний період обґрунтовано перебувала на лікарняному.
		 
		За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, обґрунтовано виходив із того, що трудові права позивача порушені, проте ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів того, що у неї існували об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для звернення з позовом до суду у строк, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог саме з цих підстав.
		 
		Наведені у касаційній скарзі доводи аналогічні доводам наведеним у апеляційній скарзі, які були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, і їм надана належна правова оцінка.
		 
		Доводи касаційної скарги ДП «НАТРД ім. Лесі Українки» про те, що позивач із 
		16 по 21 червня 2010 року перебувала за кордоном України, тобто на лікуванні не перебувала, тому дія листка непрацездатності продовжена не була і на роботу у цей період ОСОБА_1 не виходила без поважних причин, а отже, вказаний період відсутності позивача на роботі є прогулом, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, оскільки факт хвороби та перебування ОСОБА_1 на амбулаторному лікуванні у період із 16 по 22 червня 2010 року не спростований відповідачем, що є його процесуальним обов`язком.
		 
		Наведені у касаційній скарзі ДП «НАТРД ім. Лесі Українки» доводи про те, що висновки судів попередніх інстанцій зводяться до констатації обставин щодо невідповідності виданого позивачу листка непрацездатності вимогам щодо його оформлення, не заслуговують на увагу, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що отримавши 15 листопада 2016 року від Броварської ЦРЛ лист-відповідь стало достовірно відомо про те, що в листок непрацездатності будь-які зміни не вносились, і він не був анульований, а отже, під час звільнення позивача введено в оману, тому наявні всі підстави для поновлення строку на звернення до суду з цим позовом, є необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, а враховуючи, що позивач ознайомлена з наказом про звільнення 05 липня 2010 року, а з позовом до суду звернулася лише 14 грудня 
		2016 року, тобто звернення до суду відбулося поза межами строків для його оскарження та не надано належних доказів, які б свідчили про поважність причин його пропуску, тому строк пропущений без поважних причин.
		 
		Розглядаючи зазначений позов, суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічнодослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Оскільки доводи касаційних скарг не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, тому суд дійшов висновку, що касаційні скарги є необґрунтованими та підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Щодо клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін
		 
		30 вересня 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд касаційної скарги за її участі.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
		 
		Разом із тим, як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		 
		Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
		 
		Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстави для задоволення клопотання відсутні.
		 
		 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Відмовити  ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		 
		Касаційні скарги Державного підприємства «Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки» та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                                     О. В. Ступак
		 
		 
		І. Ю. Гулейков
		 
		 
		Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...