Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/14341/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2020.
Дата набрання законної сили: 27.02.2020
Номер судового провадження: 61-3024ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		27 лютого2020 року
		м. Київ
		справа № 752/14341/15-ц
		провадження № 61-3024ск20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
		розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - публічне акціонерне товариство «Київенерго», про зобов`язання вчинити дії,
		ВСТАНОВИВ:
		31 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до відповідача ТОВ «Новобудова» і відповідно до заяви про зміну предмету позову просив суд зобов`язати відповідача здійснити по квартирі АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ) помісячний перерахунок за період часу з 01 грудня 2006 року по 31 травня 2011 року включно і з 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року включно за послугу з утримання будинку і прибудинкової території відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 748 
		від 19 травня 2000 року «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві»; зобов`язати 
		ТОВ «Новобудова» здійснити по зазначеній квартирі помісячний перерахунок за період часу з 01 грудня 2006 року по 31 травня 2011 року включно і 
		з 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року включно за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води і водовідведення, централізованого постачання холодної води і водовідведення відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1907 від 14 жовтня 2003 року; зобов`язати ТОВ «Новобудова» зарахувати у рахунок майбутніх платежів, починаючи з 01 липня 2014 року суму в розмірі 20 671,53 грн і надати позивачу примірник помісячного перерахунку за комунальні послуги утримання будинку і прибудинкової території, централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води і водовідведення, централізованого постачання холодної води і водовідведення за період з 01 грудня 2006 року по 31 травня 2011 року включно і з 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року включно.
		Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ТОВ «Новобудова» здійснити по квартирі АДРЕСА_1 помісячний перерахунок за період часу з липня 2008 року по 31 травня 
		2011 року включно і з 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року включно за послугу з утримання будинку і прибудинкової території відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 748 
		від 19 травня 2000 року «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві». Зобов`язано ТОВ «Новобудова» здійснити по квартирі АДРЕСА_1 помісячний перерахунок за період часу з липня 
		2008 року по 31 травня 2011 року включно і з 01 листопада 2013 року 
		по 30 червня 2014 року включно за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води і водовідведення, централізованого постачання холодної води і водовідведення відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1907 
		від 14 жовтня 2003 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Справа переглядалась судами неодноразово.
		Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Новобудова» відхилено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Голосіївського районного суду міста Києва 
		від 30 травня 2016 року в частині зобов`язання ТОВ «Новобудова» здійснити по квартирі  АДРЕСА_1 перерахунок комунальних платежів скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким зобов`язано ТОВ «Новобудова» здійснити на підставі чинних, відповідно до законодавства України, нормативних актів помісячний перерахунок за комунальні послуги утримання будинку і прибудинкової території, централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води і водовідведення, централізованого постачання холодної води і водовідведення за період з 01 грудня 2006 року по 31 травня 2011 року включно і з 01 листопада 2013 року по 30 червня 2014 року включно по квартирі АДРЕСА_1 , мешканцем якої є ОСОБА_1 . В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		14 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року, в якій просить змінити резолютивну частину оскаржуваної постанови апеляційного суду.
		Як підставу для зміни оскарженого судового рішення заявник зазначає те, що апеляційний суд, частково скасувавши рішення суду першої інстанції, фактично змінив наповнену конкретним змістом його резолютивну частину: замість правильно зазначених судом першої інстанції в його рішенні розпоряджень Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) (№ 748 від 19 травня 2000 року і № 1907 від 14 жовтня 2003 року, яким внесені зміни і доповнення до розпорядження КМДА № 1245 від 20 червня 2002 року), відповідача зобов`язано здійснити перерахунок «на підставі чинних, відповідно до законодавства України, нормативних актів», тобто без жодної конкретизації того, що це за акти, але при тому, що в іншій частині рішення суду залишене без змін.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Частиною першою статті 394 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено те, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
		Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
		Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційний перегляд справи № 752/14341/15-ц.
		Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи 
		від 07 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
		Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
		Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia).
		Крім того Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine) зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
		Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
		Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
		Відповідно до пунктів 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян.
		Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 
		01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
		ОСОБА_1 подано позов про захист прав споживачів, ціна позову в якому не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн).
		Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга, належить до категорії малозначних.
		Наявність випадків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України особою, яка подає касаційну скаргу, не доведено. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
		Крім того колегія суддів враховує, що статтею 271 ЦПК України передбачено можливість роз`яснення судового рішення за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця.
		Отже у разі, якщо ОСОБА_1 вважає, що судове рішення є незрозумілим внаслідок чого ускладнено його виконання, він не позбавлений права, в порядку, передбаченому статтею 271 ЦПК України, подати заяву про роз`яснення судового рішення.
		Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судове рішення ухвалене у малозначній справі, що не підлягає касаційному  оскарженню, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
		Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року в цивільній справі № 752/14341/15-ц.
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                     В. В. Шипович
		                   Є. В. Синельников
		                                                                                                           С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...