Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 385/1159/16 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2020.
Дата набрання законної сили: 11.02.2020
Номер судового провадження: 51-458км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014120280000444

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		11 лютого 2020 року
		м. Київ
		справа № 385/1159/16
		провадження № 51-458 км 19
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Лозувата Ульяновського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2018 року, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
		На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. 
		Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 матеріальну та моральну шкоду в розмірі 1265,52 грн та 500 грн, відповідно. 
		Згідно з вироком, 04 липня 2014 року о 14.00 год ОСОБА_7 , перебуваючи біля домоволодіння АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносин, під час конфлікту з ОСОБА_9 , завдав одного удару в обличчя ОСОБА_9 , внаслідок чого остання отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. 
		Крім того, 06 липня 2014 року о 8.30 год, ОСОБА_7 , знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_1 , побачивши на вулиці ОСОБА_8 , підійшов до неї та на ґрунті неприязних відносин, дерев`яною палицею завдав одного удару по голові та два удари в передпліччя, внаслідок чого остання отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. 
		Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, внаслідок суворості, просить скасувати судові рішення, а кримінальне провадження закрити, звільнивши його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. В обґрунтування своїх вимог стверджує, щосудами обох інстанцій не з`ясовано мотив вчиненого злочину та вина його не доведена належними і допустимими доказами. Зазначає про порушення його права на захист на досудовому слідстві та в суді, що полягає у невідповідності висновків судово-медичних експертиз вимогам закону, недотримання порядку ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження, вручення обвинувального акту та відсутності розгляду судом суттєвих клопотань. Вказує на суворість призначеного покарання та порушення судом процедури розгляду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та безпідставне звільнення його від покарання на підставі ст. 49 КК. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 та просив скасувати судові рішення, а кримінальне провадження закрити. 
		У судовому засіданні прокурор заперечив щодо задоволення касаційної скарги та просив судові рішення залишити без зміни. 
		Мотиви Суду
		Так, при вирішенні питання про скасування або зміну вироку, ухвали, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК, суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК і не переглядає судові рішення з підстав однобічності і неповноти судового розгляду, щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість, саме такі підстави є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.
		Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів, і є правильними.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст.370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно довимог ст. 94 КПК.
		Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений своєї винуватості в умисному заподіянні  ОСОБА_9 та ОСОБА_8  легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, не визнав, але суд обґрунтовано послався у вироку на послідовні показання потерпілих, які в судовому засіданні у своїх показаннях зазначали про завдання їм саме   ОСОБА_10 тілесних ушкоджень.
		Ці показання потерпілих узгоджуються із даними, що містяться у протоколах слідчих експериментів за участю потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які детально відтворили механізм та обставини, за яких засуджений завдавав їм тілесних ушкоджень.
		Окрім того, показання потерпілих підтверджуються іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, зокрема показаннями свідків  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які стали безпосередніми очевидцями подій кримінальних правопорушень, а також висновками судово-медичних експертиз та іншими наведеними у судовому рішенні доказами, яким судом дана належна оцінка.
		Ставити ці показання під сумнів, підстав немає. Окрім того, судом не встановлено, а стороною захисту не представлено доказів, які б підтверджували отримання потерпілими тілесних ушкоджень при інших обставинах чи за участі інших осіб.
		При цьому, агресивна поведінка засудженого, який особисто розпочинав конфлікти з потерпілими, цілеспрямований характер його дій та локалізація завданих ним тілесних ушкоджень потерпілим безсумнівно свідчать, що умислом ОСОБА_7 охоплювалося саме спричинення потерпілим тілесних ушкоджень.
		Отже, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані у кримінальному провадженні докази, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_7 винний у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 125 КК. Отже, вважати, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальністьв частині кваліфікації дій ОСОБА_7 , підстав немає. 
		Твердження засудженого про недопустимість, як доказів, висновків судово-медичних експертиз є безпідставними, оскільки вказані висновки складені з дотриманням вимог статей 101, 102 КПК, на російській мові з перекладом на українську, про що обґрунтовано зазначено в судових рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами кримінального провадження.
		Доводи  ОСОБА_7 про те, що йому не вручено обвинувальний акт, є безпідставними. Матеріалами кримінального провадження встановлено, що після закінчення досудового розслідування  ОСОБА_7  була надана копія обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, проте він відмовився їх отримувати, що прокурором зафіксовано у присутності двох понятих і було зазначено у розписці. Вказані процесуальні документи були направлені ОСОБА_7  поштою. Отже, порушень вимог ст. 291 КПКколегією суддів,не встановлено.
		Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи засудженого  ОСОБА_7 про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 49 КК.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 285 КПКособа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження. За правилами ч. 8 вказаної статті, закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї ж статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.
		Положеннями ч. 4 ст. 286 КПКвизначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне питання.
		Правилами ч. 3 ст. 288 КПК передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в судовому засіданні 22 лютого 2018 року, під час судових дебатів, захисник ОСОБА_15 звернувся до суду з клопотанням про звільнення  ОСОБА_7  від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Засуджений  ОСОБА_7 вказане клопотання підтримав та надав свою згоду на закриття провадження з цих підстав. 
		Однак, в порушення вимог ч. 2 ст. 286 КПК, суд першої інстанції невідкладно не розглянув клопотання захисника про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та не закрив кримінальне провадження щодо нього у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК. 
		Зазначені порушення, допущені судом першої інстанції, також залишилися поза увагою апеляційного суду, який при перевірці вироку щодо ОСОБА_7  в апеляційному порядку їх не усунув. 
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито. За правилами вказаної норми такі порушення є істотними.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
		За правилами ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки  у разі вчинення злочину невеликої тяжкості. 
		Санкцією ч. 2 ст. 125 КК передбачено найбільш суворий вид покарання у виді обмеження волі і відповідно до ст. 12 КК цей злочин віднесено до злочинів невеликої тяжкості.
		Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 125 КК, ОСОБА_7 вчинив у липні 2014 року.
		Таким чином, колегія суддів вбачає у кримінальному провадженні наявність правових підстав для звільнення   ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, тому вважає за необхідне в цій частині касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити, судові рішення скасувати та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК, а кримінальне провадження щодо нього, відповідно до вимог статей 284, 440 КК, закрити.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року, 
		ухвалив: 
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - задовольнити частково.
		Вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_7  скасувати.
		Звільнити  ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, відповідно до ч. 1 ст. 49 КК і закрити кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК. 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню
		не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...