Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2604/10860/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 28.02.2020. Зареєстровано: 01.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2020.
Дата набрання законної сили: 26.04.2021
Результат оскарження 26.04.2021 Апеляційний суд міста Києва: скасовано вирок повністю з ухваленням нового вироку
Номер судового провадження: 1/755/7/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 2604/10860/12
		1/755/7/20
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		м. Київ "17" лютого 2020 р.
		Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді         ОСОБА_1 
		при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю прокурора         ОСОБА_4 
		потерпілого ОСОБА_5 
		захисника ОСОБА_6 
		підсудного ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню
		ОСОБА_7 ,     ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,-
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Органом досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він будучи працівником правоохоронного органу, обіймаючи посаду інспектора чергової частини Деснянського РУ ГУМВС України в м.Києві, з метою шахрайського заволодіння грошовими коштами громадянина ОСОБА_5 , зловживаючи довірою останнього, 30.09.2011 року, приблизно о 12 год., знаходячись неподалік ринку «Троєщина» у м.Києві, будучи достовірно обізнаним, що не є власником квартири АДРЕСА_2 , запевнив ОСОБА_5 , в тому, що вказана квартира належить саме йому, висловив намір продати вказану квартиру за 38000 доларів США, що відповідно до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до іноземної валюти станом на 30.09.2011 року становило 302962 грн. 60 коп.
		В подальшому, 02 жовтня 2011 року, приблизно о 09-00 годині, ОСОБА_5 , на вимогу ОСОБА_7 , знаходячись по вул. Закревського у м.Києві, передав останньому грошові кошти у сумі 3000 доларів США, що відповідно до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до іноземної валюти станом на 02.10.2011 року становило 23918 грн. 10 коп., у якості завдатку за продаж квартири АДРЕСА_2 .
		Після цього, 12 жовтня 2011 року, продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, з метою остаточного переконання ОСОБА_5 у правдивості та надійності своєї пропозиції щодо продажу вищезазначеної квартири, ОСОБА_7 , приблизно о 23 год., знаходячись поблизу станції метро «Чернігівська» у м.Києві, у невстановленому досудовим слідством автомобілі «Таксі», отримав від ОСОБА_5 частину обумовленої суми за продаж квартири АДРЕСА_2 , а саме  20000 доларів США, що відповідно до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до іноземної валюти станом на 12.10.2011 р. становило 159454 грн., після чого, надав ОСОБА_5 порожній бланк заяви на реєстрацію місця проживання, яку ОСОБА_5 власноручно заповнив, при цьому передав також ОСОБА_7 свій паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , оскільки ОСОБА_7 запевнив його у тому, що питання з приводу реєстрації за вказаною адресою вирішить самостійно.
		Діючи далі, з метою подальшої реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 шахрайським шляхом, ОСОБА_7 02.11.2011 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, знаходячись поблизу станції метро «Чернігівська» у м.Києві, перебуваючи у невстановленому органом досудового розслідування автомобілі «Таксі», використовуючи раніше підроблений паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , який вручив ОСОБА_5 , остаточно запевнив останнього у тому, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 перейшло до нього, після чого ОСОБА_5 , будучи введеним в оману, передав ОСОБА_7 решту грошових коштів за продаж квартири АДРЕСА_2 , а саме  15000 доларів США, що відповідно до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до іноземної валюти становило 119680 гривень 50 копійок.
		У подальшому, діючи з метою завершення свого злочинного умислу та з метою повного і остаточного переконання ОСОБА_5 у законності своїх дій, ОСОБА_7 05.11.2011 року, знаходячись поблизу адміністративної будівлі Деснянського РУ ГУМВС України в м.Києві, передав ОСОБА_5 два ключі, нібито від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_2 .
		Крім того, згідно пред`явленого обвинувачення, інспектор черговий Деснянського РУ ГУМВС України в м.Києві ОСОБА_7 ніколи не був та не є власником квартири АДРЕСА_2 , оскільки право власності на зазначене житло, відповідно до заповіту від 11.02.2011 року передано від померлої ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , у зв`язку з чим, станом на день події, триває процедура вступу спадкоємиці у спадщину.
		В подальшому, ОСОБА_7 грошові кошти, які передав йому ОСОБА_5 під видом сплати за купівлю квартири в сумі 38000 доларів США, що становить 303052 гр. 60 коп., звернув на свою користь та розпорядився вказаною сумою грошових коштів на власний розсуд, чим завадав потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду в особливо великих розмірах на загальну суму 303052 грн. 60 коп..
		Крім того, ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачується в тому, що реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном (грошовими коштами громадянина ОСОБА_5 ) та введення останнього в оману, ОСОБА_10 , перебуваючи у злочинній змові з невстановленими органом досудового розслідування особами, в невстановленому слідством місці, в невстановлений слідством час, вчинив підробку офіційного документу, що видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, а саме  паспорту громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_5 , шляхом проставлення на сторінці №13 штампу «Реєстрації» №3-5 ВГІРФО Деснянського РУ, який відповідно до наказу ГУ МВС України в м. Києві №36 від 25 березня 2011 року «Про перезакріплення штампів реєстрації у ВГІРФО» знищено шляхом спалення, та у невстановленому слідством місці вніс неправдиві відомості до нього, а саме запис про реєстрацію в квартирі АДРЕСА_2 .
		Крім того, ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами громадянина ОСОБА_5 , за попередньою змовою з невстановленими органом досудового слідства особами, з метою остаточного введення останнього в оману, 02.11.2011 р., приблизно о 22-00 год., знаходячись поблизу станції метро «Чернігівська» у м.Києві, передав ОСОБА_5 завідомо підроблений паспорт громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_5 зі штампом про реєстрацію №3-5 ВГІРФО АДРЕСА_3 , який він заздалегідь підробив, з метою переконання ОСОБА_5 у правдивості своїх злочинних дій, чим використав підроблений документ. 
		У судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 вину у вчиненні злочину за вищевкиладених обставин не визнав, та суду показав, що справа відносно нього сфабрикована. Він не пам`ятає точної дати та часу його знайомства з ОСОБА_11 , з яким його познайомив ОСОБА_12 . Після знайомства обмінялись телефонами. З ОСОБА_11 зустрічались біля ринку «Троєщина» чи біля школи «міліції» точно не пам`ятає. Мета цієї зустрічі була потрапити до квартири за адресою АДРЕСА_4 . Дати зустрічі не пам`ятає. Квартира не належить підсудному. До квартири вони не заходили.
		ОСОБА_11 хотів, отримати більш детальну інформацію щодо даної квартири, але підсудний йому ніякої інформації не надав, мова йде про квартируза адресою АДРЕСА_4 . ОСОБА_11 ніяких документів чи коштів щодо даної квартири підсудному не передавав. Зустрічались 2 рази. ОСОБА_11 зустрічався з ним із метою отримання інформації щодо даної квартири, запитував у підсудного, чому він не хоче його познайомити з людьми чи надати йому якусь інформацію щодо даної квартири. Гроші йому ОСОБА_11 не передавав. Він ніяких документів ОСОБА_11 не передавав. Раніше підсудний не був в цій квартирі та не має жодних відношень до цього житла.
		Потерпілий ОСОБА_5 суду показав, що 30.09.2011 року, будучи на посаді опаративного працівника, лейтенанта міліції, точно не пам`ятає на якій посаді тоді працював у міліції, у Київській області, в оперативній службі, у підрозділі "візуального спостереження". Адресу не має права казати, бо це секретний підрозділ. Там познайомився з ОСОБА_13 , оскільки шукав собі житло у ОСОБА_14 , бо сам з Запоріжжя. ОСОБА_15 запропонував познайомитись з людиною, яка продає квартиру. Наступного дня він з ОСОБА_12 виїхали з роботи та попрямували до ринку «Троєщина», де ОСОБА_15 познайомив його з ОСОБА_7 , який і запропонував йому квартиру на продаж. Вони зійшлись на сумі 38 тис. доларів за квартиру по АДРЕСА_5 . Потім ОСОБА_7 казав, що у нього ще є люди, які бажають купити тут квартиру і сказав щоб ОСОБА_11 дав завдаток. 02.11.1011 він передав ОСОБА_7 3 тис. доларів. Розписку не взяв, оскільки повірив ОСОБА_16 Квартиру він не бачив, документів теж не бачив. Зі слів ОСОБА_10 квартира належала йому, казав, що у нього померла бабуся і він робить "дарствєнну". Він - ОСОБА_11 підійшов на поверх і подивився чи є квартира на поверсі. Коли гроші передавав ОСОБА_10 , він не знав чи квартира існує. Потім з ОСОБА_10 вони домовились на 20.11.2011 зустрітись щодо передачі грошей за квартиру біля станції метро «Чернігівська». Він - потерпілий приїхав на таксі, разом із колегами ОСОБА_17 . ОСОБА_18 , які разом з ним працювали в оперативній службі. ОСОБА_10 під`їхав теж на таксі. Він - ОСОБА_11 сів на переднє пасажирське сидіння в автомобіль до ОСОБА_10 та передав йому 20 тис. доларів, як більшу половину суми за квартиру, оскільки раніше вони так домовились, а ОСОБА_10 передав пустий бланк на прописку, запропонувавши оформити прописку. Розписку ОСОБА_11 повернув ОСОБА_10 коли отримав паспорт, далі отримав бланк, віддав ОСОБА_10 паспорт з двома відкріпними талонами, на АДРЕСА_6 . Там знаходилась квартира товариша, у якого потерпілий проживав. Віддавши паспорт з відкріпними талонами та отримавши розписку вони роз`їхались. Через деякий час ОСОБА_10 набрав ОСОБА_11 02.11.2011року і запропонував зустрітись ввечері цього ж дня. 02.11.2011р. біля станції м. Чернігівська, ОСОБА_11 разом з ОСОБА_19 під`їхав на метро та чекав допоки під`їде ОСОБА_10 . ОСОБА_20 залишилась на вулиці. ОСОБА_11 сів в автомобіль до ОСОБА_10 , який передав паспорт зі штампом прописки та передав ключі від квартири. Потерпілий віддав йому розписку та передав 15 тис. дол., як останню суму за квартиру. Отримавши ключі ОСОБА_10 сказав, що ОСОБА_11 може заходити до квартири, але була пізня година на, що потерпілий сказав, що не має часу туди їхати. 
		05.11.2011року ОСОБА_11 запропонував ОСОБА_10 піднятись до квартири на що той відповів що не має часу та може почекати поки ОСОБА_11 зайде до квартири. Піднявшись до квартири, він пройшов консьєржа, піднявся на поверх(здається 13-й), точно не пам`ятає, вийшов з ліфту і намагався відкрити двері. У цей час жінка яка мила підлогу на поверсі, спитала чому він туди йде на, що він відповів, що працює юристом у «Зеленбуді" і йому видали квартиру, жінка здивувалась і сказала, що він мабуть помилився. Жінка пішла до себе у квартиру, і винесла документи на квартирута викликала міліцію. Він - ОСОБА_11 показав свій паспорт, після чого поїхали до Деснянського райвідділу міліції. Потерпілий телефонував ОСОБА_10 і ОСОБА_21 , їх телефони були відключені. У районному відділу міліції він - потерпілий написав пояснення та назвався юристом "Зеленбуду", так як згідно службової інструкції у них має бути постійне місце роботи та не можна ідентифікувати себе як працівника міліції. Це була, як "легенда" оперативного прикриття. Потім коли він вже дізнався, жінка показала йому документи і він спілкувався з ОСОБА_12 вони почали його уникати казати, що це все брехня, що це потерпілий все придумав. Потерпілий зауважив, що перший завдаток у сумі 3000 тис. він передавав саме Шульзі, а не Матвієнку напряму. Потерпілий вказує, що зустрівся з ОСОБА_13 та домовився, що він передасть 3000 тис. доларів Матвієнку, оскільки вони поряд жили, тому не взяв розписку у нього. У цей день йому зателефонував ОСОБА_10 і сказав, що він отримав 3000 тис. доларів завдатку.
		На запитання прокурора коли і де він отримав ключі від вказаної квартири, потерпілий повідомив, що ключі він отримав 05.11.2011 року біля Деснянського РУГУ МВС. Це була друга зустріч біля станції метро «Чернігівська», він тоді отримав тільки паспорт. А ключі отримав 05.10 біля районного відділку. Останні гроші він віддав 02.11.2011року біля м. Чернігівська ввечері. 
		На уточнююче запитання, де конкретно він передавали останні грошові кошти, потерпілий повідомив, що він точно не знає назву вулиці але це відбулось біля метро Чернігівська зупинка громадського на перетині вул. Попудренка та Гната Хоткевича. При передачі грошових коштів були присутні перший раз ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , другий раз була присутня ОСОБА_24 , їй було відомо, що потерпілий їде на зутріч з грошовими коштами, але не знала навіщо, вона бачила ОСОБА_10 .
		Передача ключів відбувалась біля Деснянського райвідділу 05.11.2011 року, після того, як ключі передали, він хотів оглянути квартиру, але ОСОБА_10 повідомив, що у нього немає часу підніматись до квартири, тому потерпілий піднімався сам.
		На запитання прокурора чи писав потерпілий заяву з приводу цих подій і куди, потерпілий повідомив, що він написав заяву до управління внутнрішньої безпеки у п`ятницю. Внутрішня безпека розпочала перевірку з даної обставини, він надавав пояснення. Внутрішня безпека передала заяву до прокуратури Дніпровського району.
		До передачі завдатку потерпілий не оглядав квартиру. Місце розташування будинку у якому знаходилась квартира, йому показав ОСОБА_10 , він поїхав туди подивитись на розташування будівлі. Безпосередньо до ОСОБА_12 потерпілий не звертався, а просто запитав у нього чи немає у нього знайомих які продають квартиру.
		Підтвердження факту передачі коштів у потерпілого відсутні. Грошові кошти на придбання квартири потерпілий взяв у батьків. 
		Потерпілий вважає винними ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , начальника Деснянського райвідділу та паспортний стіл. З заявами не звертався, т.я. не мав доказів і підстав. У розписці було написано що ОСОБА_10 отримав 23 тис. доларів завдатку. Бачив ОСОБА_25 і ОСОБА_22 ще цю розписку. По базі потерпілий не перевіряв цю квартиру.
		Допитаний всуді свідок ОСОБА_26 показав, що потерпілого раніше знав, вони навчались разом, працювали, підсудного не знав. 11 жовтня, року вже не пам`ятає, він разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_23 поїхали на станцію метро Чернігівська, про це їх попросив потерпілий так, як він мав намір купувати квартиру і повинен був передати завдаток 3 тис. доларів і хотів щоб вони були при цьому присутні. Попередньо вони приїхали до ОСОБА_11 додому та перерпахувалу грошові кошти, він бачив, як потерпілий перерахував 20 тис. доларів. Біля станції метро «Чернігівська» стояв припаркований автомобіль, марки, колір, номер не пам`ятає, коли вони під`їхали ОСОБА_11 вийшов з авто і сів в автомобіль Матвієнка. Оскільки автомобіль стояв біля ліхтаря на відстані приблизно 5 м було видно, як ОСОБА_11 передав ОСОБА_10 грошові кошти, а він йому розписку за отриманні кошти. В розписці було написано загальна сума 23 тис, після чого ОСОБА_11 пояснив, що 20 тис. винен, а 3 тис. - завдаток. В момент передачі грошових коштів свідок стояв навпроти автомобіля. Свідок особисто не бачив, яку розписку писав ОСОБА_10 , коли ОСОБА_11 вийшов з автомобіля він їм показав розписку. Квартиру яку купував ОСОБА_11 та документи на неї він не бачив. Бачив паспорт громадянина України, в ньому був штамп про реєстрацію. Документів на право власності квартири не бачив. В чому був одягнений підсудний не пам`ятає. Йому не відомо чи їздив ОСОБА_11 дивитись інше житло на предмет купівлі. Талони, які б свідчили про реєстрацію він не пам`ятає.
		У свідка не викликало збентеження, що вони в піздню пору поїхали купувати квартиру. Чому ОСОБА_11 не запросив його з ОСОБА_23 їхати з ним другий раз передавати кошти йому не відомо. Свідку відомо, що ОСОБА_11 купував квартиру з метою проживання. Свідок не цікавився де саме ОСОБА_11 придбав квартиру.
		Свідок ОСОБА_27 суду показав, що він разом з ОСОБА_11 були на роботі, це була осінь, рік не пам`ятає, ~ 2011, 2012 рік. Свідок працював оперуповноваженим, там же працював потерпілий. Потерпілий попросив його допомогти. У чому саме заключалась його допомога, він не знав. Свідок приїхав на станцію метро «Академмістечко» у м. Києві, по вул. Підлісна, туди ж приїхав ОСОБА_22 , до ОСОБА_11 додому. Коли приїхав ОСОБА_22 , ОСОБА_11 розповів, що хоче придбати квартиру і йому треба передати ввечері кошти, куди їхати треба не казав, просив, щоб вони були присутні при передачі коштів. Коли вони зайшли на кухню у ОСОБА_11 були в руках гроші в іноземній валюті 20 тисяч чи 23 тисячи доларів. Після того, як вони перерахували кошти, викликали таксі та поїхали з дому ОСОБА_11 , приблизно о 20-21 годині вечора, на вулиці було темно. Прибули приблизно о 22 год. на метро «Чернігівська». Свідок з ОСОБА_22 та ОСОБА_11 вийшли з авто, ОСОБА_22 розмовляв по телефону зі своєю дівчиною, ОСОБА_11 пішов розмовляти з ОСОБА_10 . З машини вийшов водій, а ОСОБА_10 пересів на місце водія, а ОСОБА_11 сів поруч на пасажирському сидінні. Він - свідок знаходився в машині на якій вони приїхали. В машині було видно, що ОСОБА_11 і ОСОБА_10 , щось там рахують, це було видно через лобове скло. Коли ОСОБА_11 вийшов з авто в нього в руках були якісь папери, він сказав, що це розписки. ОСОБА_28 чого вони сіли в авто і ОСОБА_11 їх розвіз на таксі по домівках. 
		ОСОБА_11 розповів, що хоче купити квартиру у м. Києві, де саме та за яку суму вони у нього не питали та не уточнювали. ОСОБА_11 просив, щоб вони його підстрахували. Свідками передачі грошових коштів він їх не просив бути.
		Після того, як ОСОБА_11 і ОСОБА_10 щось писали, потім було видно, що ОСОБА_11 щось передав, а ОСОБА_10 рахував. ОСОБА_22 приблизно 1хв розмовляв зі своєю дічиною, а потім вони разом курили біля автомобіля. ОСОБА_11 показував розписку, але свідок її не читав, він їм сказав, що передав кошти за квартиру, і у нього розписка про отримання грошей. Свідок зазначає, що під час допиту на досудовому розслідуванні він добре пам`ятав обставини, всі його покази, які давав раніше відповідають дійсності.
		Зі слів потерпілого йому відомо, що кошти передавав за квартиру. Після того коли вони зустрілись в прокуратурі, ОСОБА_11 розповів, що сталось і свідок вже там побачив документи. Він не запитував у потерпілого чому саме в ввечері і на станції метро він передавав кошти. 
		При передачі коштів у вищезазначений день ОСОБА_10 знаходився в авто іноземного походження, д/з не пам`ятає, в чому був вдягнений ОСОБА_10 не пам`ятає, за прикметами особа чоловічої статті віком 30-35років, інших прикмет не пам`ятає. Свідок бачив, що ОСОБА_10 перераховував кошти, яку суму коштів перераховував він не міг бачити, також він не міг бачити куди ОСОБА_10 поклав гроші.
		Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Частина 2 ст.9 КПК України покладає на прокурора та слідчого обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		Положеннями ст.91 КПК України передбачено, що укримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема,подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
		Згідно з ч.1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
		На підтвердження події злочину  та вини  ОСОБА_7  у його вчиненніпрокурором надані суду та  безпосередньоу судовому засіданнідосліджені: постанова про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_7 від 07.03.2012 року (том 1 а.с. 1-2); висновок про результати перевірки за заявою ОСОБА_5 щодо неправомірних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_29 від 06.11.2011 року (т. 21 а.с. 22-28); заява потерпілого ОСОБА_5 про вчинення злочину від 02.12.2011 року (т. 1 а.с. 29); пояснення ОСОБА_5 по обставинам вчинення відносно нього шахрайських дій від 26.12.2011 року (том 1 а.с. 68-71); пояснення ОСОБА_27 від 21.12.2011 року по обставинам кримінальної справи (том 1 а.с. 72-74); пояснення ОСОБА_26 від 22.12.2011 року по обставинам кримінальної справи (том 1 а.с. 75-77); поясненя ОСОБА_7 від 27.12.2011 року по обставинам кримінальної справи (том 1 а.с. 101-104); пояснення ОСОБА_30 від 27.12.2011 року по обставинам кримінальної справи (том 1 а.с. 106-107); додаткові пояснення ОСОБА_5 від 27.12.2011 року по обставинам кримінальної справи (том 1 а.с. 108); копія паспорта на ім`я ОСОБА_5 згідно якої останній 12.10.2011 року був зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 (том 1 а.с. 109-111); поясненя ОСОБА_29 від 28.12.2011 року по обставинам кримінальної справи (том 1 а.с. 112-113); копія витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (том 1 а.с. 134); копія заповіту від 11.02.2011 року, згідно якого ОСОБА_8 заповіла ОСОБА_9 квартиру за адресою АДРЕСА_3 (том 1 а.с. 135); копія свідоцтва про право власності на житло від 19.02.1997 року, згідно якого квартира за адресою АДРЕСА_3 на прав власності належить ОСОБА_8 та ОСОБА_31 в рівних долях (том 1 а.с. 137); пояснення ОСОБА_5 від 05.11.2011 року, згідно яких останній зазначав, що працює юристом у ВАТ «Зеленбудстрой», у зв`язку з чим його приписали до квартири АДРЕСА_2 та дали ключі від неї для тимчасового проживання (том 1 а.с. 140-141); протокол очної ставки від 26.03.2012 року, яка була проведена між обвинуваченим ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_32 (том 2 а.с. 96-104); протокол очної ставки від 21.03.2012 року, яка була проведена між обвинуваченим ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_5 (том 2 а.с. 105-112); протокол очної ставки від 22.03.2012 року, яка була проведена між обвинуваченим ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_27 (том 2 а.с. 113-119); протокол очної ставки від 22.03.2012 року, яка була проведена між обвинуваченим ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_26 (том 2 а.с. 120-126); протокол очної ставки від 29.03.2012 року, яка була проведена між обвинуваченим ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_29 (том 2 а.с. 127-136); дані висновку технічно-почеркознавчої експертизи документів №244/тдд від 28 квітня 2012 року, згідно яких рукописні записи на штампі №3-5 проставленому на 13 сторінці в паспорті громадянина України, виданого ім`я ОСОБА_5 ймовірно виконано не ОСОБА_7 (т.2 а.с.187-199).
		Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слід-чий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та об-ставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Статтею 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Згідно з ч.1 ст.86 КПК Українидоказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 1735/0/4-12 від 26.11.2012 року - допустимість доказів, отриманих до набуття чинностіКПК, визначається у порядкуКПК 1960 року. Наведене випливає також із положеньч. 2 ст. 5 КПК. Крім того, за змістом положеньп. 7 розділу XI "Перехідні положення" КПКв одній справі (кримінальному провадженні) можуть бути докази, отримані внаслідок здійснення оперативно-розшукових, слідчих та процесуальних дій як у порядку КПК 1960 року (до набрання чинності КПК), так і в порядку КПК (після набуття ним чинності), а тому суд, розглядаючи таку справу (кримінальне провадження), має визначати допустимість доказів (доказу) згідно з тим процесуальним законом, відповідно до якого вони були отримані. Слідчий суддя, приймаючи процесуальні рішення, має визначати допустимість доказів (фактичних даних), якими органи досудового розслідування обґрунтовують заявлені ними клопотання та на підставі яких він встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню, виходячи з того, у порядку якого процесуального закону вони були отримані.
		Згідно зіст. 8 КПКкримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, при цьому застосовується такий принцип з урахуванням практики ЄСПЛ.
		Так, Європейський суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведеннявини поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливатиізсукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення за ч. 4 ст.190 КК України, суд надав належну оцінку кожному з них та у їх сукупному взаємозв`язку і встановив, що жоден з цих доказів не доводить факту заволодіння ОСОБА_7 чужим майном шляхом зловживання довірою, вчиненого у великих розмірах, а відтак наявності події кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7 .
		Згідно положень статті 62 Конституції України, ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Це положення передбачено й пунктом 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, в якому зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального злочину вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку.
		Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Об`єктивна сторона шахрайства (злочину, передбаченого ст. 190 КК) полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Із суб`єктивної сторони цей злочин вчиняється тільки з прямим умислом, тобто особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, на яку вона не має ніякого права, передбачає заподіяння матеріальної шкоди і бажає завдати таку шкоду.
		Зокрема, в судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , показання вказаних свідків про передачу потерпілим безпосередньо підсудному грошових коштів за квартиру, оспорюються підсудним, який категорично заперечує такі дії та стверджує про фальсифікацію доказів працівниками міліції.
		При цьому, за умови заперечення ОСОБА_7 своєї вини за ч. 4 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 358 КК України та заперечення показань свідків, стороною обвинувачення не надано достатніх доказів, які спростовували б його твердження про непричетність до злочину та об`єктивно підтверджували б показання потерпілого та свідків, які у своїх показах підтверджують обставини тільки зі слів останнього.
		Показання свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27  підтверджують лише той факт, що ОСОБА_5 зустрічався з ОСОБА_7 , та жодним чином не підтверджують винуватості останнього у заволодінні коштами потерпілого.
		З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи та перевірки зібраних органом досудового слідства доказів, в тому числі, встановлених органом досудового слідства фактичних обставин справи, судом неодноразово викликалась в судове засідання свідки ОСОБА_29 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 та ОСОБА_9 , однак останні до суду не з`явились.
		У зв`язку з цим, судом неодноразово виносились постанови на адресу органу внутрішніх справ про необхідність здійснення примусового приводу свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_34 та ОСОБА_9 в судове засідання, які залишились без виконання.
		Із оголошених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_29 вбачається, що він підтвердив той факт, що дійсно познайомив ОСОБА_5 з ОСОБА_7 , разом з тим заперечив, що отримував від ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 3000 доларів США для передачі ОСОБА_7 (т.2 а.с.72-83).
		Із оголошених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_30 вбачається, що вона 02.11.2011 року, приблизно о 22 годині, разом зі своїм знайомим ОСОБА_5 приїхала на станцію метро «Чернігівська» у м. Києві, де у ОСОБА_5 була призначена зустріч. Неподалік, від станції метро «Чернігівська» у м.Києві ОСОБА_5 сів в якийсь автомобіль, а вона в свою чергу очікувала його на вулиці. Коли ОСОБА_5 вийшов з машини, то повідомив їй, що придбав квартиру та показав паспорт зі штампом про прописку (т.2 а.с.1-6).
		Із досліджених в судовому засіданні показань свідків ОСОБА_34 та ОСОБА_9 вбачається, що обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_7 дій щодо шахрайського заволодіння чужим майном та підробки офіційного документа з його використанням їм не відомі (т.2 а.с.47-58, 84-89).
		Відповідно дост. 95 КПК, показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
		Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		Окрім показань свідків та потерпілого стороною обвинувачення не було надано документальних доказів на підтвердження передачі грошових коштів (Об`єктивна сторона шахрайства) ОСОБА_7 потерпілим ОСОБА_5 , та існування розписки про цю передачу, на яку вказують свідки та потерпілий.
		Крім цього, дані висновку технічно-почеркознавчої експертизи документів №244/тдд від 28 квітня 2012 року, згідно яких рукописні записи на штампі №3-5 проставленому на 13 сторінці в паспорті громадянина України, виданого ім`я ОСОБА_5 ймовірно виконано не ОСОБА_7 (т.2 а.с.187-199), тож слушними є доводи сторони захисту та суд бере їх до уваги, що предметом експертного дослідження був саме паспорт потерпілого однак вказаний паспорт не визнано речовим доказом по справі та взагалі вказаний паспорт в матеріалах справи відсутній, місцезнаходження його не відоме. Крім того, обвинувачення в цій частині містить суперечливі дані, які не ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи, зокрема що підробка відбулась шляхом проставлення штампу реєстрації №3-5 ВГІРФО Деснянського РУ, в той час, як в матеріалах справи наявна відповідна довідка ВГІРФО про знищення такого штампу ще 25.03.2011 року.
		Зокрема, слушними є доводи захисника, щодо висновку за результатами проведення перевірки від 06 листопада 2010 року (том 1 а.с. 22-28) за заявою ОСОБА_5 щодо неправомірних дій з боку ОСОБА_7 та ОСОБА_29 , оскільки з самого ж висновку та заяви вбачається, що ОСОБА_5 звернувся до управління внутрішної безпеки в Київській області ДВБ МВС України із вказаною заявою 02.12.2011 року, тобто перевірка проводилась за місяць до написання заявником повідомлення про злочин.
		Крім того, в матеріалах справи, наявна заява свідка ОСОБА_35  про те, що невідомі особи проникли до квартири АДРЕСА_2 , в той час, як серед осіб, що проникли до вищезазначеної квартири був потерпілий у справі ОСОБА_5 , який при затриманні повідомив неправдиві відомості працівникам міліції про те, що є співробітником ВАТ «Зеленбудстрой», а також що вказана квартира є власністю ВАТ «Зеленбудстрой», що насправді не відповідало дійсності, в той час, як насправді працював оперуповноваженим ГУМВС України в Київській області.
		Європейський суд з прав людини у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії» (Barbera, Messegue & Jabardo v Espagne), рішення від 06.12.1988, зазначив, що ч.2 ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.
		Однак, ці обставини за наслідками судового розгляду узагалі не були установлені жодним із доказів наданих стороною обвинувачення, ні прямо, ні опосередковано.
		Як наслідок, суд приходить до висновку про недоведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за обставин викладених в обвинувальному висновку.
		Відповідно дост. 2 КПКУкраїни завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідност. 17 КПКособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		При цьому, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Так, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
		Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів вчинення кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 358 КК України, у яких обвинувачується ОСОБА_7 .
		Відповідно до ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Кримінальним процесуальним кодексом України (2012 року), як і Кримінально-процесуальним кодексом України (1960 року), передбачено ухвалення виправдувального вироку. 
		На відміну від ч. 4 ст. 327 КПК України (1960 року), якою передбачалось, що виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли:
		- не встановлено події злочину, 
		- в діянні підсудного немає складу злочину, 
		- не доведено участі підсудного у вчиненні злочину, 
		частиною 1 ст. 373 КПК України передбачено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:
		1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
		2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
		3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		За таких обставин суд приходить до висновку про недоведеність вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 358 КК України: заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом зловживання довірою, підроблення офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, використання підробленого документу, в яких обвинувачується ОСОБА_7 .
		Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, в редакції Закону 1960 року, Перехідних Положень КПК України в редакції Закону 2012 року, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватиму пред`явленомуобвинуваченні зач. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та виправдати у зв`язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
		Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.
		Судові витрати за проведення експеризи №224/тдд у сумі 1415 грн 04 к віднести на рахунок держави.
		Речові докази: два ключа від начебто вхідних дверей до квартири АДРЕСА_2  залишити в камері збереження речових доказів Дніпровського управління поліції м. Києва.
		Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...