Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 417/9615/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; інших фактів, з них: на тимчасово окупованій території України.
Надіслано для оприлюднення: 28.02.2020. Зареєстровано: 01.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2020.
Дата набрання законної сили: 27.02.2020
Номер судового провадження: 22-ц/810/94/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 417/9615/19 
		Провадження № 22-ц/810/94/20 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 лютого 2020 року м. Сєвєродонецьк
		 
		Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого - Єрмакова Ю.В.,
		суддів - Авалян Н.М., Луганської В.М.,
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 
		заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області
		розглянув в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) 
		апеляційну скаргу ОСОБА_1 
		на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 10 січня 2020 року, постановлену суддею Чернік А.П. в смт. Марківка Луганської області
		у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (заявник) звернулась до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
		В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років в м. Луганську померла її мати - ОСОБА_2 . 
		За життя ОСОБА_2 знаходилася на обліку, як пенсіонер у заінтересованої особи, що підтверджується довідкою ВПО та отримувала пенсію за віком до березня 2016 року. 
		З березня 2016 року по серпень 2019 року включно утворилась заборгованість по виплаті пенсії. Заявниця як донька померлої має право на отримання спадщини у вигляді недоотриманої пенсії, але у процесі оформлення документів, з`ясувалось, що свідоцтво про розірвання шлюбі НОМЕР_1 від 28.11.2001 року втрачено, в реєстрі ДРАЦ відсутнє, що унеможливлює встановлення родинних відносин.
		На даний час для прийняття спадщини заявнику необхідно встановити факт родинних відносин  ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , у зв`язку з чим просила задовольнити заяву.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 10 січня 2020 року заяву  ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вважано неподаною та повернуто заявнику.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до ст. 318 ЦПК України заявником не було надано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідки про неможливість відновлення втрачених документів. Також заявник не зазначила про наявність свідоцтва про народження матері та свідоцтва про укладення шлюбу батьків, що стало підставою надання строку для усунення недоліків заяви, а в подальшому, у зв`язку з не усуненням недоліків, зазначених в ухвалі суду від 26 листопада 2019 року, повернення заяви заявнику.
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		Не погодившись з ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 10 січня 2020 року, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою.
		В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 10 січня 2020 року та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки на виконання вимог ухвали Марківського районного суду Луганської області від 26.11.2019 року заявником було надано копію витягу про відсутність в Державному реєстрі актового запису про розірвання шлюбу батьків та зазначила, що у заявника відсутнє свідоцтво про народження матері та свідоцтво про шлюб батьків, але суд вважає, що витяг з реєстру є недостатнім доказом і заявнику необхідно додати додаткову довідку про неможливість відновлення реєстраційного запису.
		Також, скаржник послалась на рішення Європейського суду з прав людини, де зазначено, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявника права доступу до суду і завадило розгляду її позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і людини і основоположних свобод. 
		(2) Позиція інших учасників справи
		Ухвалою Луганського апеляційного суду від 30 січня 2020 року відкрито провадження по справі, сторонам по справі роз`яснювалося право на подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.
		Ухвалою Луганського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року справу було призначено до апеляційного розгляду відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
		Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 частини першої статті 353 ЦПК України) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Частиною 2 статті 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом
		Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Повертаючи заяву, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 318 ЦПК України заявником не було надано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідки про неможливість відновлення втрачених документів. Також заявник не зазначила про наявність свідоцтва про народження матері та свідоцтва про укладення шлюбу батьків, що стало підставою надання строку для усунення недоліків заяви, а в подальшому, у зв`язку з не усуненням недоліків, зазначених в ухвалі суду від 26 листопада 2019 року, повернення заяви заявнику.
		Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Марківського районнного суду Луганської області від 26 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, оскільки відповідно до ст. 318 ЦПК України передбачено, що до заяви про встановлення факту додається довідка про неможливість відновлення втрачених документів, але заявником не було надано свідоцтва про розірвання шлюбу чи іншого документу про неможливість відновлення втраченого документа.
		На виконання вимог ухвали Марківського районного суду Луганської області від 26.11.2019 року, заявником 27 грудня 2019 року було надано копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану в якому зазначено, що у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян інформація щодо актового запису про розірвання шлюбу ОСОБА_3 відсутня, також в заяві заявниця зазначила, що у неї відсутнє свідоцтво про народження матері та свідоцтво про шлюб батьків.
		Згідно ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		В силу ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, в тому числі й встановлення фактів, що мають юридичне значення - п. 5) ч. 2 ст. 293 ЦПК України.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту
		родинних відносин між фізичними особами.
		Згідно ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
		До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.
		Відповідно до постанови пленуму Верховного суду «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.95 року вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст.137 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст.274 ЦПК ( 1502-06 ). Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно до ст.139 ЦПК постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
		Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. 
		Положення зазначених статей узгоджуються із сталою практикою Європейського Суду, так у рішенні в справі "Бочаров проти України" від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року), зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
		Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не дотримався вимог статті 294 ЦПК України щодо сприяння у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів заявника, що свідчить про порушення судом першої інстанції права заявника на вільний доступ до правосуддя, з посиланням на справи Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13 січня 2000 року та справ Перес де Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, не є слушними.
		Так, прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.98 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. 
		У них зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
		Якщо в законі визначено порядок учинення певних дій, такий порядок у силу вимог вітчизняного законодавства повинен дисциплінувати осіб, котрі звертаються до суду, та не допускати входження процесу в безладний рух, оскільки право на суд не є абсолютним.
		Слід зазначити, що посилаючись на порушення судом першої інстанції положень ст.294 ЦПК України скаржник не зазначає, що саме судом не було враховано або не зроблено для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин по справі, які докази необхідно було витребувати.
		При цьому, суд звертає увагу заявника на положення ч.2 ст.318 ЦПК України, з якої вбачається, що до заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
		Наслідком не подання зазначених вище доказів по справі є залишення заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, про що зазначено у постанові пленуму Верховного суду «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
		Як вбачається з матеріалів справи, заявником недоліки, зазначені в ухвалі суду виконані не були, у зв`язку з чим у суду першої інстанції були підстави для її повернення, що не перешкоджає заявнику звернутися з відповідною заявою до суду з урахуванням викладеного вище.
		Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати неправильним застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
		Щодо суті апеляційної скарги
		У апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
		За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. 
		Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 383,384 ЦПК України, 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 10 січня 2020 року залишити без змін.
		Стягнути з  ОСОБА_1 судовий збір у дохід держави за подання апеляційної сарги у розмірі 420,40 грн за такими реквізитами: отримувач коштів: УК у м.Сєвєродон./м. Сєвєрод./22030101,  код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37944909, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача: UA908999980313161206080012080, код класифікації доходів бюджету: 22030101.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
		Повний текст постанови складено 27 лютого 2020 року.
		 
		 
		 
		Судді Ю.В. Єрмаков
		 
		 
		 
		Н.М. Авалян
		 
		 
		 
		В.М. Луганська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...