Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1840/3752/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано судом: 02.03.2020. Зареєстровано: 02.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2020.
Дата набрання законної сили: 25.02.2020
Номер судового провадження: 15178/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 лютого 2020 р.Справа № 1840/3752/18Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Русанової В.Б.,
		Суддів: Жигилія С.П. ,  Перцової Т.С. ,
		за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
		позивача - ОСОБА_1 ,
		представника позивача - Петрищева О. О.,
		представника відповідача - Савченко С. І., 
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року, (головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, повний текст складено 30.10.2019 року) по справі № 1840/3752/18
		          за позовом         ОСОБА_1  
		          до        Головного управління Державної податкової служби у Сумській області           
		          про визнання протиправними та скасування рішень,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив:
		- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.05.2018р.:
		- № 0032511303 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 199243,80 грн. ( 159395,04 грн. основний платіж і 39848,76 грн. штрафні (фінансові) санкції);
		- № 0032501303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340,00 грн.;
		- № 0032521303 про збільшення грошового зобов`язання за платежем військовий збір, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, на суму 16603,65 грн.(13282,92 грн. основний платіж і 3320,73 грн. штрафні (фінансові) санкції;
		- № 0032531303 про збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, на суму 223175,00 грн, з яких 178540,00 грн. основний платіж і 44635, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції; 
		- вимогу від 12.07.2018 р. № Ф-5699-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 64520,73 грн., з яких 58058, 00 грн сума боргу (недоїмки), 6245,58 грн. - штраф, 217, 15 грн. - пеня, з мотивів безпідставності їх прийняття.
		08.01.2019 р. рішенням Сумського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні позову.
		20.05.2019 р. постановою Другого апеляційного адміністративного суду рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 р. скасовано. Прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.05.2018 р. № 0032511303, № 0032501303, № 0032521303, № 0032531303, вимогу № Ф-5699-17 від 12.07.2018 р.  
		16.07.2019 р. постановою Верховного Суду рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 р. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019 р. скасовано,  справу направлено на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.
		Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 р. в задоволенні позову відмовлено.
		Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на не врахування судом першої інстанції, що доходом за договором комісії ФОП є лише суми комісійної винагороди, у зв`язку з чим відсутнє перевищення позивачем гранично допустимого розміру доходів у 2016 р.;   з 2017 р. податковим органом зареєстровано позивача як платника єдиного податку, а тому враховуючи принцип належного урядування, донарахування грошових зобов`язань по податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, військового збору є не правомірним.
		Головне управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 
		В обґрунтування зазначає про правильність висновків суду першої інстанції щодо перевищення позивачем в 2016р. граничної суми доходів, оскільки до загального доходу має включатися вся сума коштів, отриманих суб`єктом  господарювання  на виконання договору комісії, а не лише комісійна винагорода. В 2016р. позивач перейшов на загальну систему не з підстав перевищення, а з 2017р. безпідставно  перебував на спрощеній системі оподаткування на підставі його заяви. 
		В судовому засіданні позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
		Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судовим розглядом встановлено, що  з 01.10.2015 р. до 01.10.2016 р. позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, був платником єдиного податку ІІ групи, що підтверджується витягом з Реєстру платників єдиного податку від 15.10.2015 р. ( т. 2 а.с. 9). 
		З 01.10.2016 р. по 31.12.2016 р. ФОП ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування, на яку його переведено на підставі заяви від 13.09.2016 р. про відмову від спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків та зборів та розрахунку доходу за попередній календарний рік, відповідно до якого загальна сума отриманих доходів складає 1208782,00 грн. ( т. 1 а.с. 171, 172).
		З 01.01.2017 р.по 27.07.2017р. позивача переведено на спрощену систему оподаткування на підставі його заяви від 14.12. 2016р. про застосування спрощеної системи оподаткування та розрахунку доходу за попередній календарний рік, що підтверджується витягом з Реєстру платників єдиного податку від 23.01.2017 р. (т. 2 а.с. 13-15,17).
		09.02.2017 р. позивач подав до відповідача декларацію платника єдиного податку за 2016 р., відповідно до якої загальний дохід у звітному періоді визначений в сумі 1633503,40 грн., обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків - в сумі 66751,70 грн.   ( т. 1 а.с. 87).
		З 27.07.2017 р. ФОП ОСОБА_1 припинено підприємницьку діяльність, анульовано реєстрацію платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку про що до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.
		28.08.2017 р. у зв`язку з виявленими помилками позивачем подана уточнююча податкова декларація, згідно з якою загальний дохід у 2016 р. визначений в сумі 1566751,70 грн., а обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків - в сумі 66751,70 грн. ( т. 1 а.с. 86).
		29.11.2018 р. позивач подав уточнюючу податкову декларацію за 2016 р., відповідно до якої загальна сума доходу визначена в розмірі 1499731,70 грн. Зазначені декларації прийняті податковим органом.( т. 1 а.с.  92). 
		Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 27.07.2017 р. та з питань правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 09.01.2014 р. по 27.07.2017 р., за результатами якої складено акт перевірки № 1644/18-28-13-03/ НОМЕР_1 /115 від 27.03.2018 р. (т. 1 а.с. 9-26).
		В акті перевірки зазначено про порушення позивачем, зокрема:
		-  пп. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України в частині застосування спрощеної системи оподаткування в періоді з 01.01.2017 р. по 27.07.2017р. ; 
		- п. 177.1, 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік на суму 159 395, 04 грн. та військового збору за 2017 рік на суму 13    390, 53 грн.; 
		- абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження єдиного внеску на суму 58    058, 00 грн. та несвоєчасної його сплати; 
		- п. 181.1 ст. 181, п. 183.4, 183.9, 183.10 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200, що призвело до заниження податку на додану вартість за 2017 рік на суму 178    540, 00 грн.
		На підставі висновків акту перевірки 11.05.2018 р.  ГУ ДФС у Сумській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.05.2018 р.:
		- № 0032501303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340, 00 грн. ( т. 1 а.с. 82); 
		-№ 0032511303 про збільшення грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, на суму 199 243, 80 грн., з яких: 159    395, 04 грн. - основний платіж, 39    848, 76 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т. 1 а.с. 83); 
		- № 0032521303 про збільшення грошового зобов`язання за платежем військовий збір, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, на суму 16    603, 65 грн., з яких: 13    282, 92 грн. - основний платіж, 3    320, 73 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т. 1 а.с. 84);
		- № 0032531303 про збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, на суму  223    175, 00 грн., з яких: 178    540, 00 грн. - основний платіж, 44    635, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції ( т. 1 а.с. 85).
		12.07.2018 р. відповідачем прийнято вимогу № Ф-5699-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, з урахуванням штрафу та пені, в сумі 64 520, 73 грн., з яких: 58    058, 00 грн. - сума боргу (недоїмки), 6    245, 58 грн. - штраф, 217, 15 грн. - пеня (т. 1 а.с. 27).
		Підставою для нарахування спірних податкових зобов`язань слугували висновки податкового органу щодо перевищення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 гранично допустимого розміру доходу в 2016р. і як наслідок незаконність перебування його в 2017р. на спрощеній системі оподаткування.
		Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що  відповідачем доведено факт перевищення ФОП ОСОБА_1 граничного доходу платника єдиного податку в 2016 р., відсутність у позивача права застосовувати спрощену систему оподаткування у 2017 р., та, як наслідок, заниження позивачем податкових зобов`язань за  2017 р., у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення, вимога відповідача є правомірними.
		Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
		Відповідно до пп. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України  (далі - ПК України) спрощена система оподаткування, обліку та звітності це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
		Згідно з п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
		Відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПК України до другої групи платників єдиного податку можуть бути віднесені суб`єкти господарювання - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
		Відповідно до п. 292.1 ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку, зокрема для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
		Згідно з п. 292.4. ст. 292 ПК України у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами, доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
		Відповідно до п. 292.14 ст. 292 ПК України визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб`єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.
		Згідно з п. 292.16 ст. 292 ПК України право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.
		При цьому, якщо протягом календарного року платники першої і другої груп використали право на застосування іншої ставки єдиного податку у зв`язку з перевищенням обсягу доходу, встановленого для відповідної групи, право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році такі платники мають за умови неперевищення ними протягом календарного року обсягу доходу, встановленого пп. 3 п. 291.4 ст. 291 цього Кодексу.
		На виконання п. 296.2 ст. 296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені п. 295.1 ст. 295 цього Кодексу.
		Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.
		Відповідно до пп. 296.5.1 п. 296.5 ст. 296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 цього Кодексу, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи - підприємці) груп, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.
		Згідно пп. 296.5.2 п. 296.5 ст. 296 ПК України у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, та обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цієї главою, авансові внески, встановлені п. 295.1 ст. 295 цього Кодексу.
		Пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України встановлено обов`язок платника єдиного податку перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
		Як встановлено судовим розглядом, 01.08.2016 р. між позивачем (Комісіонер)  та ТОВ «Альтанка-Нерухомість» (Комітент) укладено договір комісії №01/08, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Альтанка-Нерухомість» мед гречаний, здійснив його реалізацію третім особам на загальну суму 70020 грн., передав грошові кошти, отримані за реалізований товар Комітенту з вирахуванням комісійної винагороди в розмірі 3000 грн (т. 1 а. с. 36-39).
		В підтвердження виконання умов договору позивачем надано копію договору комісії від 01.08.2016р. № 01/08, додатку до нього № 1 від 01.08.2016р.,  акт прийому передачі товару від 01.08.2016 р., акт виконаних робіт від 23.09.2016 р., квитанції до прибуткового ордеру №8 від 15.09.2016 р., №10 від 16.09.2016 р., №15 від 19.09.2016, №16 від 20.09.2016, №17 від 21.09.2016 р., та №18 від 23.09.2016 р. (т. 1 а.с. 40-46).
		Зазначене підтверджує факт наявності господарських відносин між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Альтанка-Нерухомість», а  також отримання позивачем грошових коштів в розмірі 70020 грн. в межах договору комісії.
		Мед, отриманий від ТОВ «Альтанка-Нерухомість» за договором комісії позивач реалізував ТОВ СП " Медподілля", грошові кошти надходили на рахунок позивача, відкритий у СФ ПАТ  КБ " Приватбанк" м. Суми, що підтверджується банківськими виписками, а також відображено в акті перевірки.
		Вирішуючи спір суд першої інстанції , відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховував висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 16.07.2019р. по даній справі, та виходив з того,   що доходом комісіонера є вся виручка, яка надходить від продажу товару, а не лише сума комісійної винагороди.
		Проте колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених в зазначеній постанові, з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
		Згідно з ч. 3 ст. 1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціна.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
		Згідно ст. 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.
		Отже, з наведеного вбачається, що за договором комісії право власності на майно чи послугу не переходить до комісіонера. За посередницькі послуги комісіонер отримує винагороду від комітента, яка і є його доходом.
		Відповідно до п. 292.4 ст. 294 ПК України у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
		Крім того, відповідно до п.п. 6.2 п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 "Дохід"  не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: сума  надходжень  за  договором  комісії,  агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.
		Згідно п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 "Дохід"  Дохід (виручка)  від  реалізації  продукції (товарів,  робіт,  послуг) - загальний  дохід  (виручка)  від  реалізації  продукції, товарів,   робіт   або  послуг  без  вирахування  наданих  знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків  і  зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).     Чистий дохід  від  реалізації  продукції   (товарів,   робіт, послуг)  визначається  шляхом  вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів,  робіт,  послуг   наданих   знижок,   вартості повернутих  раніше  проданих  товарів,  доходів,  що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
		Враховуючи вищезазначені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що доходом комісіонера є не вся виручка, яка надходить фізичній особі-підприємцю від продажу товару, а лише сума комісійної винагороди, яка належить йому по праву згідно з договором комісії.
		Фактична сума доходу ФОП ОСОБА_1 у 2016 р. становила 1499731,70 грн. , що не перевищувало граничний розмір доходу.
		Отже , згідно умов договору,  отримана ФОП ОСОБА_1 від реалізації меду сума, не є його доходом в розумінні п. 292.1 ст. 291 ПК України, а тому висновок податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, про перевищення позивачем граничного розміру доходу за 2016 р. з тих підстав, що до загального доходу має включатися вся сума коштів, отриманих суб`єктом господарювання на виконання договору комісії, а не лише комісійна винагорода, є помилковим. 
		Таким чином, доводи апелянта про те, що відповідачем безпідставно включена до складу доходу за 2016 р. вся сума коштів, отриманих по договору комісії № 01/08 від 01.08.2016 р., а не сума винагороди комісіонера, знайшли своє обґрунтоване підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.
		Щодо перебування позивача на спрощеній системі в 2017 р., судова колегія зазначає наступне.
		У період за який здійснено донарахування позивачу податкових зобов`язань останній перебував на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного податку ІІ групи, без сплати ПДВ, що підтверджується заявою ОСОБА_1 про застосування спрощеної системи оподаткування,   витягом з реєстру платників єдиного податку. (т.1 а.с. 176, т.2 а.с.13-14)
		Відповідно до пп. 296.2 п. 296 ст. 296 ПК України для підприємців 2 групи звітний період дорівнює календарному року. При річному звітному періоді згідно пп.49.18.3 ст.49 ПК України декларація платника єдиного податку має бути здана протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем минулого звітного року.
		Відповідно до пп. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву. Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів, зокрема, особисто платником податків або уповноваженою на це особою.
		Згідно п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПК України суб`єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб`єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
		Перехід на спрощену систему оподаткування суб`єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб`єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в п. 291.4 ст. 291 цього Кодексу.
		До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених цією главою.
		Форма розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
		До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 № 1675 "Про затвердження форми свідоцтва платника єдиного податку та порядку видачі свідоцтва, форми та порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування та форми розрахунку доходу за попередній календарний рік".
		Відповідно до п.п.299.1- 299.3  ст.299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку. У разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.
		Згідно пп. 299.6 ст. 299 ПК України визначений виключний перелік підстав для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку, а саме:
		1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим ст. 291 цього Кодексу;
		2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;
		3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених пп. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 цього Кодексу.
		Аналіз вищенаведених правових норм свідчить, що для переходу з загальної на спрощену систему оподаткування, крім заяви, до податкового органу надається розрахунок доходу за попередній календарний рік. Отже при внесенні записів до реєстру  про перехід платника податку на спрощену систему оподаткування, податковий орган повинен перевірити інформацію  щодо  розрахунку та дотримання граничного обсягу доходу за попередній звітний період.
		Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1  14 грудня 2016р. подав заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2017р. до якої додав розрахунок доходу за попередній календарний рік, в якому сума доходу платником не зазначена. 
		Посилання суду першої інстанції на правомірність дій податкового органу щодо переведення позивача на спрощену систему з 2017р., та неможливість проведення перевірки до подання позивачем декларації про доходи за 2016р. є помилковими.
		Згідно ст.298 ПК України  передбачено певний порядок дій з боку контролюючого органу , що передують прийняттю рішення про проведення реєстрації платником єдиного податку.
		Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що поданий позивачем до заяви від 14.12.2016р. розрахунок не містив зазначення доходу за 2015р., доказів з`ясування обставин відповідності  суб`єкта господарювання критеріям, яким відповідають платники єдиного податку на спрощеній системі оподаткування, відповідачем не надано.
		З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що  при реєстрації у 2017 р. позивача як платника єдиного податку відповідач фактично визнав правомірність його перебування на спрощеній системі оподаткування.
		Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Згідно з ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).
		Наприклад, у пп. 70  -  71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява №  29979/04) Європейський суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, п. 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), №  48939/99, п.  128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, п. 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, п. 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №  55555/08, п. 74 від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №  36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п.  119).
		Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), № 36548/97, п. 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п. 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), №  32457/05, п.  40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), № 35298/04, п. 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п. 53 та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), п.38).
		Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності розглядатиметься як порушення ст.1 Першого протоколу до конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з утручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від утручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.
		Таким чином, ст.1 Першого протоколу до конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
		Дотримання принципу належного врядування оцінюється одночасно з додержанням принципу пропорційності при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій більшою мірою оціночний та стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.
		За обставинами цієї справи встановлено, що позивача було зареєстровано платником єдиного податку, який він сплачував з 01.01.2017р. по час припинення підприємницької діяльності.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що намагання виправити допущену в минулому органом влади помилку не може мати наслідком непропорційне втручання в нове право відповідача та перекладати на нього всі негативні наслідки такої помилки, оскільки задоволення позову з формальних підстав покладатиме надмірний індивідуальний тягар на особу,  а отже, порушить справедливий баланс інтересів сторін.
		З урахуванням зазначеного посилання податкового органу щодо помилкових дії Головного управління ДПС у Сумській області при реєстрації ФОП ОСОБА_1 у 2017 р. , колегія суддів вважає такими, що не можуть бути підставою для його відповідальності .
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що у 2016 р. позивачем не був перевищений граничний обсяг доходу в розмірі 1500000,00 грн., тому він мав право в 2017 р. застосовувати спрощену систему оподаткування.
		Отже, податкові повідомлення-рішення відповідача від 11.05.2018р. № 0032511303,  № 0032501303, № 0032521303, № 0032531303; вимога від 12.07.2018 р. № Ф-5699-17 прийняті відповідачем не в порядку та не в спосіб, визначені чинним законодавством, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
		Вищенаведене суд першої інстанції не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Враховуючи викладене, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення з вищенаведених підстав підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Враховуючи, що за наслідками розгляду справи, судове рішення прийнято на користь позивача, підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, а саме за подання позову та апеляційної скарги  в загальній сумі 8262,50 грн., відповідно до квитанцій №  0.0.1114551925.1 від 21.08.2018 р., № 0.0.1538586558.1 від 29.11.2019 р.
		Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити.
		Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року по справі № 1840/3752/18  скасувати.
		Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
		Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 11.05.2018 р. № 0032511303, № 0032501303, № 0032521303, № 0032531303, вимогу від 12.07.2018 р. № Ф-5699-17 про сплату боргу.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399, вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40009) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 8262 (вісім тисяч двісті шістдесят дві) грн. 50 коп.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. 
		 
		Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді   С.П. Жигилій    Т.С. Перцова   Повний текст постанови складено  02.03.2020 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...