Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/2593/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про приватну власність; щодо витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано для оприлюднення: 02.03.2020. Зареєстровано: 03.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2020.
Дата набрання законної сили: 25.02.2020
Номер судового провадження: 64 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"25" лютого 2020 р. Справа № 922/2593/19 
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Пелипенко Н.М., суддя Чернота Л.Ф. 
		за участю секретаря судового засіданя Пляс Л.Ф.
		за участю представників :
		позивача (прокуратури) - Конопелько О.В., службове посвідчення 044297 від 21.09.16 
		1-го відповідача - Скидан М.А., довіреність № 08-21/4273/2-19 від 19.12.19 
		2-го відповідача - Скидан М.А., довіреність № 13453 від 24.12.19 
		3-го відповідача - Оробінська С.П., Ордер серія ХВ № 1765000011 від 04.11.19; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 002216 від 25.04.18 
		2-го відповідача - Скидан М.А., довіреність № 13453 від 24.12.19 
		розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх. №64 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.12.19 (повний текст складено 20.12.2019, суддя Рильова В.В.)у справі № 922/2593/19 
		за позовом: Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області, м. Харків 
		до: 1. Харківської міської ради, м. Харків
		 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків
		 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенедикт Бізнес", м. Київ 
		про скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення майна.
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 У серпні 2019 року Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів: 1)Харківської міської ради, 2)Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3)Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенедикт Бізнес", в якій просив суд: - визнати незаконним та скасувати пункти 23 і 40 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17;
		- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.01.2018 № 5545-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бенедикт Бізнес", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 284, скасувавши його державну реєстрацію;
		- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Бенедикт Бізнес" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-7, 9, 10 та 2-го поверху № 1-:-10, загальною площею 301,2 кв.м, та нежитлові приміщення підвалу № 1-:-9 та 1-го поверху № 8, загальною площею 110,0 кв.м, розташовані в нежитловій будівлі літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 3.
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 у справі №922/2593/19 у задоволенні позову Харківської місцевої прокуратури №2 відмовлено.
		Заступник прокурора Харківської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 у справі №922/2593/19 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі.
		В обґрунтуванням апеляційної скарги прокурор зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам прокурора стосовно законодавчого регулювання спірних правовідносин та порядку здійснення розпорядження спірним майном органом місцевого самоврядування, а в основу рішення покладено виключно доводи 1-го та 2-го відповідачів.
		Прокурор вважає, що судом першої інстанції до спірних правовідносин не обґрунтовано застосовано вимоги ст. 289 ГК України та ч. 2 ст. 777 ЦК України та не прийнято до уваги доводи прокурора про те, що положення абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» є спеціальними.
		Прокурор наголошує, що продаж об`єктів малої приватизації (до яких відносяться спірні нежитлові приміщення) має бути проведений виключно шляхом проведення аукціону або конкурсу, і лише у виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, зокрема шляхом викупу орендарем об`єкту оренди, якщо ним за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення цього майна в розмірі не менше як 25 відсотків його ринкової вартості, але орендарем поліпшення орендованого майна не проводились. Вважає, що недотримання відповідачами зазначених норм чинного законодавства під час проведення приватизації унеможливило раціональне та ефективне використання комунального майна об`єкту приватизації  комунального майна громади м. Харкова та порушило матеріальні інтереси держави та права й інтереси територіальної громади міста Харкова.
		Прокурор посилається на невірне застосування судом першої інстанції висновків Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 4-рп/2000 у справі № 1-16/2000 стосовно того, що доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно.
		Крім того, на думку прокурора, безпідставним є висновок суду першої інстанції про те, що прокурором не доведено той факт, що спірне рішення міськради прийнято з порушенням вимог законодавства України та ним порушено права інших осіб. 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2020 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною та призначено справу до розгляду на 18.02.2020 об 10:00 год.
		30.01.2020 від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому 1-й відповідач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а викладені в ній доводи помилковими. Просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 року по справі № 922/2593/19 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
		В обґрунтуванням безпідставності аргументів прокурора 1-й відповідач зазначає, що при прийнятті рішення Харківської міської ради «Про відчуження об`єктив комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 № 757/17 Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про місцеве самоврядування в Україні», Програми приватизації та відчуження об`єктив комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17.
		07.02.2020 від ТОВ "Бенедикт Бізнес" (3-й відповідач) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому 3-й відповідач вважає рішенням законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства України. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення  без змін. 3-й відповідач зокрема зазначає, що право ТОВ "Бенедикт Бізнес" на викуп орендованого майна виникло із договору оренди, положень ст. 289 ГК України, і йому кореспондує обов`язок орендодавця у разі продажу майна здійснити продаж саме їй за умови належного виконання орендарем своїх обов`язків за договором найму.
		10.02.2020 від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому 2-й відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 року по справі № 922/2593/19 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. 2-й відповідач посилається на правомірність дії Управління комунального майна та приватизації щодо відчуження об`єктив комунальної власності шляхом викупу орендарем, а також зазначає, що Управлінням, як уповноваженим органом, дотримано спосіб та порядок приватизації.
		18.02.2020 Харківська міська рада звернулась з заявою про зупинення провадження у справі № 922/2593/19 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду судової справи № 912/2385/18, посилаючись на те, що в межах справи № 912/2385/18 вирішується правова проблема щодо неоднакового застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині підстав та випадків представництва прокуратури в суді.
		Розглянувши заяву Харківської міської ради про зупинення провадження по справі, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
		Так, за приписами п. 7 ч. 1 ст. 228, суд за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи може зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
		В обґрунтування заяви про зупинення провадження у справі представник Харківської міської ради посилається на те, що в межах справи № 912/2385/18 Великою Палатою Верховного Суду вирішується виключна правова проблема щодо неоднакового застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині підстав та випадків представництва прокуратури в суді.
		Втім, висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вже був наданий Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104/16-ц).
		Зокрема, в постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104/16-ц) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру).
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
		Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
		Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Виходячи з викладеного, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:
		1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
		2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		При цьому, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", участь прокурора в судовому процесі можлива за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу.
		Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, довід прокурора щодо відсутності такого органу суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абз. 3, 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
		У даній справі заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенедикт Бізнес", та на виконання ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в тексті позовної заяви обґрунтував свою позицію щодо відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, з посиланням на те, що Харківська міська рада представляє інтереси територіальної громади міста Харкова, але враховуючи, що саме вона в даному випадку вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади міста, прокурор звертається з даним позовом самостійно. Також прокурор в позовній заяві обґрунтував, у чому, на його погляд, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову).
		З огляду на зазначене, враховуючи, що висновок щодо застосування ст. 23 Закону України Про прокуратуру вже був наданий Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104/16-ц), судова колегія відмовляє в задоволенні заяви 1-го відповідача - Харківської міської ради про зупинення провадження по справі № 922/2593/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
		В судовому засіданні 18.02.2020 оголошено перерву до 25.02.2020 об 09:30 год.
		Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Звертаючись до суду із даним позовом прокурор зазначає, що Харківською місцевою прокуратурою № 2 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частини другої статті 366 КК України. Відомості в ЄРДР внесені за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою. 
		У ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа № 639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна) було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 3. Зазначена справа вилучена в повному обсязі, при цьому вона прошита та пронумерована.
		З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2017 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (як Орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бенедикт Бізнес" (як Орендарем) укладено Договір оренди № 2033, згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлову будівлю загальною площею 411,2 кв.м, далі "Майно", яке належить на праві комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 3, літ. "А-2".
		Відповідно до пункту 3.1. вказаного Договору оренди, вартість об`єкту оренди складає 1801600,00 грн. без ПДВ станом на 31.01.2017.
		Згідно з пунктом 4.7. Договору оренди, змінювати стан орендованого Майна орендар зобов`язаний виключно за письмовою згодою орендодавця.
		Пунктом 4.8. Договору оренди сторони визначили, що орендар зобов`язаний здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця, за свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з чинним законодавством. Здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.
		Відповідно до пункту 5.3. Договору оренди, орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність.
		Згідно пункту 5.6. Договору оренди орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу Майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
		Цей Договір діє з 10 квітня 2017 року до 10 березня 2020 року (пункт 10.1. Договору оренди).
		У подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Бенедикт Бізнес" звернулось із листом до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (за вхідним № 7730 від 26.05.2017), в якому просило дозволити приватизацію нежитлових приміщень площею 110,0 кв.м та площею 301,2 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 3 (том 1, арк.с. 36).
		Рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17 вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу згідно з додатками 1, 2:
		- відповідно до пункту 23 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17, міська рада дозволила приватизувати нежитлові приміщення 1-го, 2-го поверхів загальною площею 301,2 кв.м., розташовані в нежитловій будівлі за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, З, літ. А-2 шляхом викупу;
		- відповідно до пункту 40 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17, міська рада дозволила приватизувати нежитлові приміщення підвалу та 1-го поверху загальною площею 110,0 кв.м., розташовані в нежитловій будівлі за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 3, літ. А-2 шляхом викупу.
		Вказане рішення прийнято на підставі законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих, державних підприємств (малу приватизацію)", "Про місцеве самоврядування в Україні". Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17.
		20 вересня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бенедикт Бізнес" звернулось до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради із заявою про приватизацію № 3518 (том 1, арк.с. 37), розглянувши яку орган приватизації способом приватизації визначив викуп.
		На виконання вказаного рішення Управлінням комунального майна та приватизації доручено суб`єкту оціночної діяльності ПФ Агентство "Схід" проведення оцінки, вартості об`єкта комунальної власності територіальної громади м. Харкова, нежитлових приміщень в нежитловій будівлі літ "А-2" загальною площею 411,2 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька,3, станом на 31.10.2017.
		Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності - ПФ Агентство "Схід" про вартість об`єкта оцінки, затвердженого 18.12.2017, вартість нежитлових приміщень загальною площею 411,2 кв.м в нежитловій будівлі літ. "А-2" по вул. Мироносицькій 3 у м. Харкові станом на 31.10.2017 без ПДВ становить 1 518 800 грн., у тому числі:
		- нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-7, 9, 10 та 2-го поверху №1-:-10, загальною площею 301,2 кв.м - 1 299 200 грн.
		- нежитлові приміщення підвалу №1-:-9 та 1-го поверху №8, загальною площею 110,0 кв.м - 219 600 грн. (том 1, арк.с. 38).
		У подальшому 30.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бенедикт Бізнес" та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради укладено Договір № 5545-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ТОВ "Бенедикт Бізнес", відповідно до якого Товариство придбало спірні нежитлові приміщення. 
		Розділом 2 Договору № 5545-В-С купівлі-продажу визначено, що оціночна вартість нежитлових приміщень, що відчужуються, визначена у відповідності до Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10 12.2003 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 1033), зафіксована в висновках оцінювача про вартість об`єкта оцінки станом на 31.10.2017, затверджених Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економки та комунального майна Харківської міської ради 18.12.2017, і складає 1518800 грн. (один мільйон п`ятсот вісімнадцять тисяч вісімсот гривень).
		Згідно з Податковим кодексом України сума податку на додану вартість становить 20 відсотків від вартості нежитлових приміщень та складає 303 760 грн. (триста три тисячі сімсот шістдесят гривень).
		Разом ціна продажу нежитлових приміщень, вказаних в розділі 1 становить 1822560 грн. (один мільйон вісімсот двадцять дві тисячі п`ятсот шістдесят гривень).
		Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації - Управління комунального майна, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
		У даному випадку, на думку прокурора, ТОВ "Бенедикт Бізнес" не здійснило жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна у нього в оренді - з 10.04.2017 по 26.05.2017, тобто по день подачі заяви товариства до міської ради для викупу. У звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці ТОВ "Бенедикт Бізнес" з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. Товариством з обмеженою відповідальністю "Бенедикт Бізнес" до органу приватизації документи, передбачені п. 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації не подавались. 
		Крім того, прокурор зазначає, що станом на момент укладення договору оренди № 2033 від 10.04.2017 ринкова вартість орендованих приміщень без ПДВ складала 1 801 600 грн., а станом на момент приватизації (30.01.2018) - 1 518 800 грн. Вказане в першу чергу свідчить про те, що будь-яких поліпшень, тим більш на 25 відсотків, не проводилось з урахуванням того, що вартість за оцінками, замовленими Управлінням комунального майна, зменшилась на 282 800 грн.
		Вважаючи, що під час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, в процесі здійснення процедури відчуження об`єктів нерухомості та укладання спірного договору купівлі-продажу відповідачами були порушені вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова, прокурор звернувся до суду із позовною заявою в якій просить: визнати незаконним та скасувати пункти 23 і 40 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17, визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.01.2018 № 5545-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бенедикт Бізнес" та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Бенедикт Бізнес" повернути спірні нежитлові приміщення територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Харківською міською радою дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17, оскільки таке рішення прийнято на черговій сесії ради, дана сесія с правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів, рішення було прийнято. Прокурором, разом з тим, не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами той факт, що оскаржуване рішення міської ради прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало права інших осіб.
		Управлінням комунального майна та приватизації, як уповноваженим органом. також дотримано спосіб та порядок приватизації нежитлових приміщень 1-го, 2- го поверхів, загальною площею 301,2 кв.м. та нежитлових приміщень підвалу та 1-го поверху в нежитловій будівлі розташованої за адресою: місто Харків, вул. Мнроносицька, 3, літ. "А-2", загальною площею 110,0 кв.м.
		Також, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, а відтак і вилучення придбаного нерухомого майна у власників майна, встановивши, що пункти 23 і 40 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17 прийнято Харківською міською радою в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17, а договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.01.2018 № 5545-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бенедикт Бізнес", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В., у повній мірі відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України.
		З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
		Приписами ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування України сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вказані органи діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
		Відповідно до ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування України, право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
		Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування України, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
		Відповідно до ст. 29 Закону України Про місцеве самоврядування України до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об`єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.
		Згідно з ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування України рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим законом.
		У відповідності до ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування України, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
		Частиною 6 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування України визначено, що доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України ?Про оренду державного та комунального майна?, приватизація об`єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
		Згідно з чч. 1, 2 Закону України ?Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)? (у редакції, чинній на момент спірних відносин), об`єктами малої приватизації є окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).
		Статтею 3 зазначеного Закону визначені способи малої приватизації, до яких, поряд із іншими, віднесено викуп.
		Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об`єктів, які перебувають у комунальній власності та підлягають приватизації шляхом продажу за конкурсом, на аукціоні та шляхом викупу.
		Включення об`єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.
		Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу визначено Розділом III Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
		Порядок продажу об`єктів малої приватизації на аукціоні, за конкурсом визначає Розділ IV Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
		Згідно з ч. 1 ст. 11 Розділу III «Продаж об`єкта малої приватизації шляхом викупу» Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин), викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами.
		Таким чином викуп, як спосіб приватизації, може застосовуватись у двох випадках: 
		1) до тих об`єктів приватизації, які не були продані на аукціоні або за конкурсом; 
		2) у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами.
		Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 777 Цивільного кодексу України, наймачеві надано переважне право придбати річ, що є об`єктом найму, за умов належного виконання своїх обов`язків за договором найму, в разі її продажу наймодавцем.
		Згідно з ч. 1 ст. 289 Господарського кодексу України, орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.
		Пунктом 5.6 договору оренди № 2033 від 10.04.2017 сторони передбачили переважне право орендаря, який належно виконує свої обов`язки за цим договором, перед іншими особами на викуп орендованого ним майна у разі його продажу.
		Вказаний пункт відповідав положенням чинного на час укладення договору оренди законодавству України, він є дійсним в силу ст. 204 ЦК України.
		За приписами частини 1 статті 289 Господарського кодексу України орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.
		Як вище встановлено судом, рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17 вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу згідно з додатками 1, 2:
		- відповідно до пункту 23 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17, міська рада дозволила приватизувати нежитлові приміщення 1-го, 2-го поверхів загальною площею 301,2 кв.м., розташовані в нежитловій будівлі за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, З, літ. А-2 шляхом викупу;
		- відповідно до пункту 40 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17, міська рада дозволила приватизувати нежитлові приміщення підвалу та 1-го поверху загальною площею 110,0 кв.м., розташовані в нежитловій будівлі за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 3, літ. А-2 шляхом викупу.
		Вказане рішення прийнято на підставі законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих, державних підприємств (малу приватизацію)", "Про місцеве самоврядування в Україні". Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17.
		Заперечуючи проти позову прокурора Харківська міська рада та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звертають увагу на те, що рішенням Харківської міської ради від 26.09.2012 № 847/12 "Про комунальну власність м. Харкова" житловий будинок (гуртожиток) літ. "А-2" загальною площею 411,2 кв.м, розташований за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 3 прийнято до комунальної власності територіальної громади м. Харкова від Управління Служби безпеки України в Харківській області.
		На підставі рішення Харківської міської ради від 26.09.2012 № 847/12 "Про комунальну власність м. Харкова" нежитлова будівля літ "А-2" загальною площею 411,2 кв.м, за адресою; м. Харків, вул., Мироносицька,3, зареєстрована за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради на праві комунальної власності.
		Отже, єдиним законним власником нежитлових приміщень 1-го, 2-го поверхів, загальною площею 301,2 кв.м та нежитлових приміщень підвалу та 1-го поверху в нежитловій будівлі за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 3, літ. "А-2", загальною площею 110,0 кв.м на момент прийняття рішення Харківської міської ради від 20.09.2017 № 757/17 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині прийняття рішення щодо приватизації вказаного майна шляхом викупу ТОВ "Бенедикт Бізнес", була територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради.
		Враховуючи викладене, рішення Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17, було прийняте Харківською міською радою в межах її повноважень відповідно до умов договору оренди № 2033 від 10.04.2017 та приписів Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ч. 2 ст. 777 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 289 Господарського кодексу України та згідно з Програмою приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженою рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17.
		Судова колегія відхиляє посилання прокурора на п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Розділу IV «Продаж об`єкта малої приватизації на аукціоні, за конкурсом» Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", зважаючи на таке.
		Так, стаття 18-2 Розділу IV Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначає особливості приватизації окремих груп об`єктів
		Пунктом 1 частини 1 зазначеної статті передбачено, що приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
		Тобто зазначеною нормою встановлено додаткові гарантії для добросовісного орендаря, який за згодою наймодавця здійснив невідокремлювані поліпшення об`єкту оренди, у випадку якщо право на викуп не передбачено договором.
		Таким чином, орган місцевого самоврядування (у даному випадку  Харківська міська рада) вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп за відсутності будь-яких додаткових умов, як то проведення поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості.
		Разом з цим, положеннями ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами.
		Тобто, законодавець виділив два випадки коли органом приватизації може бути застосована така форма приватизації як викуп: щодо об`єктів приватизації, непроданих на аукціоні або за конкурсом; щодо об`єктів приватизації, якщо право покупця передбачено законодавчими актами.
		Таким чином, положення ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не встановлюють обмеження щодо передбачення спеціальних випадків коли у особи може виникнути право на приватизацію об`єкту шляхом його викупу, лише в рамках цього Закону, а є відсилання до інших законодавчих актів.
		Отже, Харківська міська рада самостійно прийняла рішення про приватизацію спірних об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу ТОВ "Бенедикт Бізнес" з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
		Вказаний висновок суду в повному обсязі узгоджується з позицією Конституційного Суду України, яку наведено у п. 5 мотивувальної частини та абзацу 2 п. 1 резолютивної частини рішення від 13.12.2000 № 4-рп/2000 у справі №1-16/2000, згідно з яким доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, окрім випадків визначених законом.
		На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункти 23 і 40 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17.
		Стосовно позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.01.2018 № 5545-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бенедикт Бізнес", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 284, скасувавши його державну реєстрацію, судова колегія зазначає наступне. 
		Відповідно до ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.
		Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації. 
		Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Тобто правочин, який був вчинений з недодержанням у момент його вчинення вимог Цивільного кодексу України і його зміст суперечить нормам Цивільного кодексу України, має бути визнаний судом недійсним.
		Договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 30.01.2018 № 5545-В-С був укладений при вільному волевиявленні сторін, які вчинили дії, що свідчать про прийняття договору до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву.
		На момент звернення прокуратури Харківської області з даним позовом, договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 23.01.2018 № 5545-В-С був виконаний, що підтверджується зокрема Інформаційною довідною з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.08.2019 № 177305464 (т. 1 а.с. 42). Таким чином відсутні докази стосовно того, що вказаний договір суперечить інтересам держави та суспільства.
		На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 23.01.2018 № 5545-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бенедикт Бізнес".
		Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
		Вимоги про зобов`язання ТОВ "Бенедикт Бізнес" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-7, 9, 10 та 2-го поверху № 1-:-10, загальною площею 301,2 кв.м, та нежитлові приміщення підвалу № 1-:-9 та 1-го поверху № 8, загальною площею 110,0 кв.м, розташовані в нежитловій будівлі літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 3, є похідними від вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 23.01.2018 № 5545-В-С, в задоволенні яких відмовлено, тому правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині також відсутні.
		Крім того, вимоги про зобов`язання ТОВ "Бенедикт Бізнес" повернути на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради приватизовані нежитлові приміщення не підлягають задоволенню у зв`язку з тим, що ТОВ "Бенедикт Бізнес" є добросовісним набувачем права власності на вказаний об`єкт приватизації, адже ним були дотримані визначені продавцем - Харківською міської радою умови та порядок приватизації. 
		Частиною 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції?.
		Також в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
		Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що здійснюючи приватизаційну політику Харківська міська рада діяла як орган публічної влади і прийняла рішення в межах чинних на той час законів та повноважень щодо встановлення умов приватизації.
		Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця. 
		Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07.
		У даному випадку, рішення про приватизацію спірного об`єкту комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу ТОВ "Бенедикт Бізнес" було прийняте Харківською міською радою з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та у відповідності до Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17.
		Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Бенедикт Бізнес" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-7, 9, 10 та 2-го поверху № 1-:-10, загальною площею 301,2 кв.м, та нежитлові приміщення підвалу № 1-:-9 та 1-го поверху № 8, загальною площею 110,0 кв.м, розташовані в нежитловій будівлі літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 3.
		У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 74 , ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази які підтверджують, що особа здійснювала всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
		За приписами чч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені прокурором в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не спростовують висновків суду, не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги прокуратури Харківської області та залишення без змін рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 у справі № 922/2593/19.
		У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Отже, в силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, понесені прокуратурою судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 по справі № 922/2593/19 залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 по справі № 922/2593/19 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено 02.03.2020.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя А.М. Білецька
		 
		Суддя Н.М. Пелипенко 
		 
		Суддя Л.Ф. Чернота

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...