Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/1188/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю.
Надіслано для оприлюднення: 02.03.2020. Зареєстровано: 03.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2020.
Дата набрання законної сили: 24.03.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА
		Господарський суд
		Житомирської області
		_______________________________________
		___________________________________________________________________
		10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
		E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"20" лютого 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1188/18 
		Господарський суд Житомирської області у складі:
		судді Маріщенко Л.О. 
		секретар судового засідання: Малярчук Р.А.
		за участю представників сторін:
		прокурор: Рудченко М.М, служб. посв. № 038664 від 11.01.2016; 
		від позивача: Горкуша М.А - дов № 8 від 02.01.2020
		від відповідача-1: Кононенко А.А. - дов № 26/1286 від 20.12.2019
		від відповідача -2:не з`явився
		  
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
		за позовом Заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі  Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 
		до 1)Житомирської міської рада
		     2) Міжнародного благодійного фонду "Місія в Україну" 
		про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору суперфіцію, скасування у реєстрі запису про інше речове право 
		 
		  У судовому засіданні 06.02.2020 оголошувалась перерва до 11:00  20.02.2020  з повідомленням сторін.
		 Заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до суду з позовом до Житомирської міської ради та Міжнародного благодійного фонду "Місія в Україну" про:
		-  визнання незаконним та скасування п. 2 рішення Житомирської міської ради № 174 від 16.03.2016 "Про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки   по вул.   Чуднівській та р. Тетерів";
		- визнання   недійсним   договору суперфіцію № 160 від 30.09.2016, що укладений між Житомирською міською радою та Міжнародним благодійним фондом "Місія в Україну";
		- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право № 16732154 від 30.09.2016.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передача земельної ділянки за кадастровим номером 1810136300:11:012:0079 за адресою м. Житомир, проїзд Шпаковський, 15 у користування на підставі договору суперфіцію повинна була проводитись в порядку глави 21 Земельного кодексу України, якою визначено процедуру продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах. Також, заступник керівника Житомирської прокуратури зазначає, що п. 2 рішення 7 сесії Житомирської міської ради сьомого скликання від 16.03.2016 "Про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки по вул. Чуднівській та р. Тетерів", на підставі якого укладено договір суперфіцію № 160 , прийнято в порушення вимог чинного законодавства, зокрема ст. ст. 1, 16, 17, 18 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. ст. 13, 14 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів", п.п. 2.1, 3.1, 4.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 від 10.04.2006.  
		Ухвалою господарського суду Житомирської області від 03.01.2019р. відкрито провадження у даній справі №906/1188/19.
		Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено   підготовче засідання.
		24.01.2019 до суду від відповідача-1 надійшов відзив, відповідно до якого відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що Житомирською міською радою не було порушено норм матеріального права при прийнятті оспорюваного рішення та договору суперфіцію, оскільки відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень або за результатами аукціону. Таким чином, законодавець передбачив, що юридичні особи набувають право користування земельними ділянками комунальної форми власності для забудови двома різними способами: або шляхом передачі ділянок на підставі рішення компетентного органу, або шляхом купівлі права користування ділянкою на земельному аукціоні. Відповідно до  ст. 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб.
		01.02.2019 до суду від відповідача-2 надійшов відзив, відповідно до якого відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позову в інтересах держави в особі ГУ   Держгеокадастру у   Житомирської області у повному обсязі за безпідставністю, оскільки   прокурор в особі Держгеокадастру не має права звертатися до суду із захистом інтересів держави стосовно наповнюваності місцевого бюджету, оскільки таке повноваження належить Держаудитслужбі. Крім того, на думку відповідача-2 прокурор, зловживаючи своїм правом на представництво інтересів держави у суді, зазначає, що оспорюване рішення міської ради порушило інтереси держави, при цьому прокурор вказує, що повноваження контролю за використанням та охороною землі належить до компетенції Держгеокадастру, який у свою чергу не має права звертатися в суд з метою скасування актів органу місцевого самоврядування про передачу ділянок у користування. Оскільки Держгеокадастр не має повноважень на звернення до суду саме з позовами про скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання недійсними договорів суперфіцію, оскільки Держгеокадастр не має права захищати інтереси держави щодо наповнюваності місцевих бюджетів, то таких повноважень і прав не має і прокурор. Також, відповідач-2 зазначає, що Житомирською міською радою   було дотримано чинне цивільне та земельне законодавство.
		04.02.2019 до суду від Заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури надійшла заява про уточнення позовних вимог. Відповідно до даної заяви, заявник просить суд прийняти дану заяву про уточнення позовних вимог та п.2 прохальної частини позову вважати в наступній редакції:
		- визнати незаконним та скасувати   підпункти 2.1. та 2.1.1. пункту   2 рішення Житомирської міської ради № 174 від 16.03.2016 "Про затвердження технічної документації щодо поділу земельної   ділянки по вул.     Чуднівській та р. Тетерів";
		04.02.2019 до суду від Житомирської міської ради надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху   на підставі ст.162 ГПК України, оскільки подана позовна заява містить невірний ідентифікаційний код відповідача -1, а саме: код виконавчого комітету   Житомирської міської ради, а не   юридичної особи - Житомирської міської ради.
		Суд дослідивши клопотання про залишення позовної заяви без руху, яке надав відповідач-1 ухвалою   від 04.02.2019 у справі   відмовив в задоволенні заяви про залишення позовної заяви без руху на підставі її необґрунтованості, оскільки господарським судом до відкриття провадження у справі №906/1188/18 перевірено статус відповідача -1 Житомирської міської ради за кодом   ЄДРПОУ - 13576954.
		05.02.2019 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив Житомирської міської ради, згідно якого спростовує заперечення  останньої.
		05.02.2019 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-2 у справі, згідно якого спростовує заперечення   останнього.
		28.02.2019 до суду від прокурора надійшла заява про уточнення позовних вимог щодо   зазначення дати спірного рішення   відповідача - 1   та його ідентифікаційного коду, а також п.2 прохальної частини позовної заяви, а саме:
		- визнати незаконним та скасувати пункти 2.1 та 2.1.1 рішення Житомирської міської ради № 174 від 16.03.2016 "Про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки по вул. Чуднівській та р.Тетерів"
		- визнати недійсним договір суперфіцію № 160 від 30.09.2016, що укладений між  Житомирською міською радою та Міжнародним благодійним фондом "Місія в Україну"
		- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право № 16732154 від 30.09.2016.
		04.03.2019 до суду від представника позивача - Головного   управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області має самостійне право на звернення до суду з позовними вимогами, які є предметом розгляду у даній справі. Прокурором не доведено який саме конкретний інтерес держави порушено, в чому саме таке порушення, та як саме задоволення позову призведе до його відновлення. Тому,  посилаючись на подання прокурором даного позову в порушення   вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", без достатнього обґрунтування  підстав для його подання до суду просить відмовити в його задоволенні. 
		04.03.2019р. відповідач-1 подав клопотання про залишення позову без розгляду, з огляду на відсутність у прокурора підстав для пред`явлення позову в інтересах Головного управління. Відповідач-1 вважає, що прокурор не надав доказів неналежного виконання відповідним органом своїх обов`язків, безпідставно не зазначив орган, уповноважений здійснювати функції держави у правовідносинах, що виникли та не навів підстав для такого звернення і з позовом до суду.
		Ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.04.2019р. у справі №906/1188/18 залишено без розгляду позов Заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області   до Житомирської міської ради (та Міжнародного благодійного фонду «Місія в Україну»   про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору суперфіцію, скасування у реєстрі запису про інше речове право.
		Постановою Північно - Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області на ухвалу господарського суду Житомирської області від 04.04.2019р. у справі №906/1188/18 задоволено. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 04.04.2019р. у справі №906/1188/18 скасовано. Матеріали справи №906/1188/18 повернуто до господарського суду Житомирської області для розгляду по суті.
		20.11.2019 справа № 906/1188/18 повернулась до Господарського суду Житомирської області
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2019 справу № 906/1188/18 передано судді Маріщенко Л.О. для подальшого розгляду.
		Ухвалою суду від 25.11.2019 прийнято справу № 906/1188/18   до   провадження для подальшого розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.
		09.01.2020 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		В судовому засіданні 06.02.2020 оголошувалась перерва до 20.02.2020 о 11:00.
		В судовому засіданні прокурор позов підтримав в повному обсязі.
		Представник позивача позов не підтримує та просить відмовити.
		Представник відповідача-1 позов не визнає.
		Відповідач-2 свого представника до суду не направив, хоча був належним чином повідомлений про час, місце та день розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучене до матеріалів справи.
		 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача-1, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд    
		  
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2018 року заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування п.2 рішення Житомирської міської ради №174 від 16.03.2016р. «Про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки по вул.Чуднівській та р.Тетерів», визнання недійсним договору суперфіцію №160 від 30.09.2016р., укладеного Житомирською міською радою та Міжнародним благодійним фондом «Місія в Україну» та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію за Міжнародним благодійним фондом «Місія в Україну» іншого речового права №16732154 від 30.09.2016р.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами вивчення Житомирською місцевою прокуратурою інформації про підстави використання земельної ділянки за адресою: м. Житомир, проїзд Шпаковський, 15 встановлено підстави для представництва інтересів держави в суді щодо визнання незаконними та скасування п.2.1 та п.2.1.1 рішення Міської ради №174 від 16.03.2016 «Про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки по вул.Чуднівській та р.Тетерів» стосовно затвердження проекту договору суперфіцію земельної ділянки, площею 1,0 га та передання Фонду в користування даної земельної ділянки на умовах суперфіцію за адресою: проїзд Шпаковський, 15 у м.Житомирі, землі реакційного призначення (07), що перебуває у власності територіальної громади міста відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.10.2013р. №11485279, кадастровий номер ділянки 1810136300:11: 012:0079 в м. Житомирі та уповноваження міського голови на укладання та підписання договору суперфіцію, вказаного у п.2.1 цього рішення.
		На виконання вказаного рішення 30.09.2016р. Міська рада - суперфіціар та Фонд -суперфіціарій уклали договір суперфіцію  №160, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право за номером 16732154.
		Прокурор вважає, що оспорюване рішення Міської ради від 16.03.2016р. №174 в частині передачі відповідачеві-2 в користування земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1810136300:11:012:0079, прийняте з порушенням вимог ч.1 ст.1021, ст.ст.116,127, ч.1 ст.134 Земельного кодексу України, а договір суперфіцію від 30.09.2016р. №106 підлягає визнанню недійсним.
		Підставою звернення до суду прокурор зазначає надання в користування Фонду земельної ділянки не на конкурентних засадах, що зумовлює ненадходження від учасників конкурсу грошових коштів в рахунок цінових пропозицій щодо купівлі прав на земельну ділянку призводить до не наповнення місцевого бюджету, чим унеможливлюється повноцінне фінансування, а отже комплексне вирішення соціально-економічних та інших потреб територіальної громади міста.
		Крім того, обґрунтовуючи підстави представництва прокурор зазначає, що Головне управління  Держгеокадастру у Житомирській області не здійснює функцій у спірних правовідносинах щодо захисту інтересів держави.
		Згідно з постановою Кабінету міністрів України №442 від 10.09.2014р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» внаслідок реорганізації Держземагентства України було утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Отже, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) має право звертатися до суду з позовом, предметом якого є вимоги, які стосуються земельних ділянок, стосовно яких Прокурором заявлені вимоги у даній справі.
		Водночас, оскільки Головне управління є уповноваженим органом державної влади, який здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та оборони земель усіх категорій і форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, в тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах - воно правомірно визначено позивачем у даній справі.
		Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
		16.03.2016 Житомирською міською радою прийнято рішення № 174 "Про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки по вул. Чуднівській та р. Тетерів".
		Пунктом 2.1. даного рішення затверджено проект договору суперфіцію земельної ділянки площею 1,0000 га та передати в користування МБФ "Місія в Україну" дану земельну ділянку на умовах суперфіцію за адресою : проїзд Шпаковський, 15, землі рекреаційного призначення (07), що перебуває у власності територіальної громади міста відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності  від 24.10.2013 № 11485279, кадастровий номер ділянки 1810136300:11:012:0079, в м. Житомирі.
		Пунктом 2.1.1. рішення уповноважено міського голову на укладення та підписання Договору суперфіцію, вказаного у п. 2.1 цього рішення.
		На виконання даного рішення 30.09.2016 між Житомирською міської радою та Міжнародним благодійним фондом "Місія в Україну" укладено договір суперфіцію № 160.
		Згідно до п.п. 1.1.,1.2. зазначеного договору, суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 1 га, за адресою: проїзд Шпаковський, 15, для рекреаційного призначення кадастровий номер ділянки 1810136300:11:012:0079, відповідно до документації детального плану забудови території.
		Метою надання в користування земельної ділянки є здійснення суперфіціарієм будівництва реабілітаційного центру з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки.
		В п. 2.2 договору зазначено, що земельна ділянка передається в користування суперфіціарію для здійснення будівництва об`єкту: будівництво реабілітаційного центру.
		Пунктами 3 та 4 договору визначено, що останній укладено на 3 роки. Плата за користування земельною ділянкою сплачується в розмірі земельного податку.
		Згідно п. 3.3 договору, суперфіціарій продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору і договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, якщо суперфіціар за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору не повідомить письмово суперфіціарія про закінчення договірних відносин.
		Відповідно до п. 5.1 договору передача земельної ділянки в користування здійснюється без розроблення проекту її відведення. Сторони при встановленні меж земельної ділянки в натурі керуються проектом забудови території. 
		Передача земельної ділянки в користування суперфіціарію здійснюється після підписання договору сторонами ( п. 5.2 договору). В момент передачі земельної ділянки в користування суперфіціарію сторони підписують акт приймання-передачі земельної ділянки ( п. 5.3 договору).
		В п. 6.1 договору зазначено, що у разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій споруджені об`єкти нерухомості, сторони визначають правові наслідки такого припинення за взаємною згодою.
		Земельна ділянка повертається суперфіціару за актом приймання-передачі земельної ділянки протягом 20 робочих днів з дати припинення дії договору у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому суперфіціарій одержав її в користування, з урахуванням змін, що сталися внаслідок будівництва об`єктів нерухомості ( п. 6.2 договору).
		Після припинення дії договору, якщо жодна із сторін за цим договором не виявила бажання подовжити його дію, суперфіціарій повертає суперфіціару земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в строкове користування, з урахуванням змін, що сталися внаслідок будівництва об`єктів нерухомості ( п. 6.3 договору).
		Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Згідно з ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
		Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
		Відповідно до ст.12 ЗК України  до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема:
		а) розпорядження землями територіальних громад;
		б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
		в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту
		Згідно п.2.1 постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні спорів, пов`язаних з наданням земельних ділянок державної та комунальної власності у користування на умовах суперфіцію, господарським судам необхідно враховувати, що надання земельної ділянки юридичній особі здійснюється за правилами статті 12, частини другої статті 116, статей 120, 123, статті 125 ЗК України, в силу яких у вирішенні питання про встановлення суперфіцію державні органи або органи місцевого самоврядування мають право на загальних засадах вимагати від заявника розробки проекту відведення земельної ділянки. 
		Згідно ч.2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування
		Статтями 92, 93, 98, 102 ЗК України передбачено користування земельною ділянкою на праві постійного користування, оренди, сервітуту, емфітевзису та суперфіцію. При цьому відповідно до статей 102-1 ЗК України, 413 ЦК України суперфіцій визначено як право користування земельною ділянкою для забудови. Таким чином, укладення договору суперфіцію є спеціальним способом надання права на користування земельними ділянками, що надаються або були надані з цільовим призначенням для забудови та експлуатації житлових будинків, будівель, споруд.
		Користування земельною ділянкою на правах суперфіцію забезпечує реалізацію прав власників житлових будинків, будівель, споруд на користування земельними ділянками, на яких знаходиться відповідне майно, з огляду на такі положення законодавства:
		- право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено як на визначений, так і на невизначений строк (крім права користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності), який не може перевищувати 50 років (частини четверта і п`ята статті 413 ЦК України, частина четверта статті 102-1 ЗК України);
		- передбачений частиною третьою статті 415 ЦК України перехід суперфіцію до особи, яка набула права власності на будівлі (споруди), кореспондується з положеннями статей 120 ЗК України і 377 ЦК України;
		- відповідно до статті 102-1 ЗК України та статті 413 ЦК України суперфіцій, крім права користування земельною ділянкою державної або комунальної форми власності, може відчужуватися.
		Статтею 127 Земельного кодексу України передбачено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
		Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 1 ст.134 (глава 21) Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Частиною 2 даної статті визначено перелік випадків, в яких не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них. А саме, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:
		- розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;
		- використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;
		- використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;
		- будівництва об`єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;
		- надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам, вищим навчальним закладам, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 60 відсотків;
		- надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;
		- надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;
		- розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;
		- надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;
		- надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;
		- надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;
		- будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);
		- створення озеленених територій загального користування;
		- будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об`єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);
		- передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;
		- надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування;
		- розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції;
		- надання земельних ділянок суб`єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб`єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;
		- надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;
		- надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала;
		- поновлення договорів оренди землі;
		- використання земельних ділянок для здійснення концесійної діяльності;
		- передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;
		- надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;
		- надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.
		Нормами даної статті не передбачено такої підстави, як будівництво реабілітаційного центру, для не проведення аукціону.
		Крім того, будь-якими нормами Земельного кодексу України не передбачено іншої можливості набуття прав на землю юридичними особами у формі суперфіцію для здійснення будівництва такого об`єкту.
		В зв`язку з цим, передача земельної ділянки у користування на підставі договору суперфіцію повинна була проводитись в порядку глави 21 Земельного кодексу України, якою визначено процедуру продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.
		Як вбачається з матеріалів справи  передача спірної земельної ділянки в користування відбулася без дотримання процедури проведення аукціону.
		Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України одним із способів захисту прав є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Згідно з ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		У даному випадку, з вищевикладеного вбачається, що оскаржуваний у справі акт органу місцевого самоврядування, а саме п. 2.1 та п. 2.1.1 рішення Житомирської міської ради № 174 від 16.03.2016 "Про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки по вул. Чуднівькій та р. Тетерів"  не відповідає вимогам законодавства.
		За ст. 215 ЦКУ  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Згідно ст. 203 ЦКУ: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Оскільки спірний договір суперфіцію № 160 від 30.09.2016 укладений  між Житомирською міською радою та Міжнародним благодійним фондом "Місія в Україну" на підставі рішення Житомирської міської ради, прийнятого на сьомій сесії сьомого скликання  від 16.03.2016 року №174 " "Про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки по вул. Чуднівькій та р. Тетерів", то вимога про  визнання його недійсним також підлягає задоволенню.
		Також, прокурор просить скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право № 16732154 від 30.09.2016.
		З огляну на те, що вказаний запис про інше речове право  здійснений на підставі договору суперфіцію № 160 від 30.09.2016, який визнано недійсним, то позовні вимоги щодо скасування запису № 16732154 від 30.09.2016 також підлягають задоволенню.
		Згідно з відзиву на позовну заяву відповідача -1 він не вбачає  при прийнятті спірного рішення порушення законодавства  щодо містобудування та порядку утримання земельних насаджень.
		Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що  наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України,  Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
		Ураховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в повному обсязі.
		Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідачів. 
		 
		Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		 1. Позов задовольнити.
		 2. Визнати незаконним та скасування п. 2.1 та 2.1.1 рішення Житомирської міської ради №174 від 16.03.2016р. «Про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки по вул.Чуднівській та р.Тетерів».
		3. Визнати недійсним договір суперфіцію №160 від 30.09.2016р.,укладеного Житомирською міською радою та Міжнародним благодійним фондом «Місія в Україну».
		4.Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про  інше речове право №16732154 від 30.09.2016р.
		5. Стягнути  з Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, майдан ім. С. П. Корольова,4/2, код ЄДПРОУ 13576954 на користь прокуратури Житомирської області (10002, м. Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950) -
		2 643,00  грн судового збору.
		6. Стягнути з Міжнародним благодійним фондом «Місія в Україну» (10003, м. Житомир, вул. Старовільська, 29, кв1, код ЄДРПОУ 21688006)  на користь прокуратури Житомирської області (10002, м. Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950 - 2 643,00 грн  судового збору
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Повне рішення складено:  02.03.20 
		 
		Суддя                                                                     Маріщенко Л.О.  
		 
		 
		Віддрукувати: 
		1 - в справу
		2-3-4- сторонам (рек. з повід.)
		5-6-Житомирській місцевій прокуратурі та прокуратурі Житомир. обл. (рек.)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...