Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 193/375/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 02.03.2020. Зареєстровано: 03.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2020.
Дата набрання законної сили: 04.06.2020 (частково)
Результат оскарження 04.06.2020 Дніпровський апеляційний суд: змінено вирок
Номер судового провадження: 1-кп/215/186/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018040580000544

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 193/375/19
		1-кп/215/186/20
		 
		 
		                              ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		 
		02 березня 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 
		в складі: головуючогосудді ОСОБА_1 , 
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 кримінальне провадження, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018040580000544 від 23.12.2018 р., відносно:
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродження с. Палатки, Хасинського району, Магаданської області, українця, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, не одруженого, не має на утриманні неповнолітніх дітей, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 121 КК України, за участі учасників кримінального провадження: прокурора  ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_5 , потерпілого  ОСОБА_6 
		В С Т А Н О В И В:
		Обвинувачений  ОСОБА_3  22.12.2018 року приблизно о 20:00 год., перебуваючи на вул. Улітіна в с. Миколаївка Софіївського району, Дніпропетровської області, під час виниклої словесної сварки з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_2 , який був зі своїм знайомим ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцем АДРЕСА_3 , переслідуючи раптово виниклий злочинний умисел направлений на спричинення тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, діючи умисно, на ґрунті неприязних відносин, кулаком правої руки наніс ОСОБА_6 один удар в область обличчя, спричинивши забій правого очного яблука, від якого останній впав на поверхню землю, опинившись на спині. 
		Далі, ОСОБА_3 , продовжуючи вчиняти злочинні дії, спрямовані на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, підняв із землі велосипед «Аист», який перед початком сутички потерпілий котив поруч з собою та обома руками підняв його на рівень власного зросту та двічі кинув бічною частиною в район обличчя й голови ОСОБА_6 , спричинивши відкриту черепно-мозкову травму: багатоуламковий перелом верхньої щелепи; перелом кісток носу; уламковий перелом правої виличної кістки; субархноїдальний крововилив; забійну рану у лобній області; численні забої голови; параорбітальні гематоми.
		Згідно висновку експерта № 21 від 13.03.2019 року потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спричинено відкриту черепно-мозкову травму: багатоуламковий перелом верхньої щелепи; перелом кісток носу; уламковий перелом правої виличної кістки; субархноїдальний крововилив; забій правого очного яблука; забійну рану у лобній області; численні забої голови; параорбітальні гематоми, які виникли від ударних дій тупого твердого предмета (предметів).
		Тілесні ушкодження, що входять до комплексу черепно-мозкової травми (сукупність тілесних ушкоджень на голові), під час травматичного процесу призвели до зниження гостроти зору на травмоване праве око (праве око  0,01; ліве    око    0,85)    та до стійкої втрати працездатності понад одну третину/ не менше 33%/; за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень ТЯЖКОГО ступеня тяжкості.
		Ці умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.1 ст. 121 КК України, за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що призвело до стійкої втрати працездатності не менш як на одну третину. 
		Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення визнав частково, а саме визнав нанесення удару рукою потерпілому, спричинення тілесних ушкоджень велосипедом не визнав. Вказує, що 22.12.2018 в проміжок часу з 19 до 20 год. він підійшов до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та почав висловлюватися в їх адресу нецензурною лайкою, та між ним та ОСОБА_8 розпочалася сварка, потім він вдарив ОСОБА_8 , а ОСОБА_8 вдарив його. Після чого ОСОБА_9 заступився за ОСОБА_8 та вдарив його, після цього він наніс ОСОБА_9 1 удар рукою в голову, від якого ОСОБА_9 впав, більше ударів ОСОБА_9 він не наносив. Він бачив, як ОСОБА_9 бився в конвульсіях. Потерпілий ОСОБА_9 впав біля велосипеда, ніяких ударів він велосипедом не наносив. Після того, як ОСОБА_9 та ОСОБА_8 лежали на землі, він пішов. Позов визнає частково, в розмірі моральної шкоди  15000 грн.
		 
		Не зважаючи на часткове визнання винуватості обвинуваченим, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121КК України ,за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що призвело до стійкої втрати працездатності не менш як на одну третину, доведена повністю сукупністю зібраних та досліджених в ході досудового та судового слідства доказами.
		Так, потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 22.12.2018 приблизно о 19 год. він був в клубі, грав в доміно, потім він разом із ОСОБА_8 пішли додому. Він йшов спереду, а Чемикос трохи позаду нього. Піднімавшись на верх по трасі, він почув позаду шум, повернувся та побачив, що ОСОБА_10 держить ОСОБА_8 «за грудки», а потім ОСОБА_10 вдарив ОСОБА_8 в обличчя, від удару ОСОБА_8 впав на землю. Після цього, він сказав ОСОБА_10 :» Що ти робиш? Ти ж його вбив!» , на що обвинувачений відповів, що зараз і його вб`є. Удару ОСОБА_10 руками він не наносив, він тримався за руль велосипеда та захищався від ОСОБА_10 саме велосипедом, штовхнув ОСОБА_10 велосипедом між ніг. Тримаючи попереду себе велосипед, він стояв обличчям до обвинуваченого, після цього обвинувачений тримаючи лівою рукою велосипед, правою рукою вдарив його в обличчя, від удару він впав, а велосипед залишився в руках у ОСОБА_10 , після цього обвинувачений бив його велосипедом по голові, 2 рази точно, а потім він втратив свідомість. Удар велосипедом був звьоздочкою та педалями в обличчя (лоб, очі), та на груди. Він прийшов до тями після того, як ОСОБА_8 його розтормошив. Ці події відбувалися приблизно за 150 метрів від його будинку. Гужва на місці події допомоги йому не надавав, після звернення до суду з позовом, мати ОСОБА_10 відшкодувала йому 15000 грн.
		Допитаний в судовому засіданні, свідок ОСОБА_7 пояснив, що 22.12.2018 він разом із потерпілим гуляв в клубі в доміно. Приблизно о 19.30 год. вони з потерпілим пішли додому та по дорозі зустріли обвинуваченого. ОСОБА_9 йшов попереду нього, він йшов трохи позаду та почув що його хтось кличе. Після цього він повернувся та побачив ОСОБА_10 , з яким він був раніше знайомий, тому й підійшов до нього, ОСОБА_10 попросив закурити, але він його послав, та сказав що не має цигарок. Після цього ОСОБА_10 вдарив його кулаком в обличчя, кулаком в область ребер та кулаком зверху по голові, всього 3 удари, після цього він впав. Потім він піднявся та побачив, як ОСОБА_10 наносе потерпілому ОСОБА_9 удар рукою в обличчя , від якого ОСОБА_9 впав на землю, а потім ОСОБА_10 вдарив потерпілого ще велосипедом та втік, а вони потихеньку пішли додому. Верещага не бив ОСОБА_10 , ОСОБА_9 підійшов, щоб заступитися за нього. Після цих подій, у ОСОБА_9 та в нього було все обличчя в крові. 
		Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121КК України , також підтверджується письмовими доказами, зібраними під час проведення досудового розслідування, а саме:
		- Витягом з кримінального провадження № 12018040580000544 про те, що 23.12.2018 до чергової частини надійшла заява від ОСОБА_6 про спричинення йому 22.12.2018 місцевим мешканцем ОСОБА_10 тілесних ушкоджень,, т.2 а.с.1; 
		-Протоколом огляду місця події від 23.12.2018, складеним в присутності двох понятих ,т.2, а.с.8-14, під час якого було оглянуто ділянку місцевості , розташовану на проїздній частині навпроти буд. АДРЕСА_2 . Під час огляду якої на снігу виявлені сліди червоного кольору (сліди РБК), залишені потерпілим після нанесення тілесних ушкоджень. В радіусі 2м. від слідів бурого кольору маються сліди від взуття. Від узбіччя описаного місця події на відстані приблизно 20 см. зліва на асфальтному покритті є слід бурого кольору, залишений потерпілим, розміром 2 х 3 см. На відстані 15м.праворуч в напрямку до буд.30 по вул. Улітіна на асфальтному покриття на відстані 30 см. Від узбіччя мається пляма бурого кольору розміром 7 х 5 см.;
		-Довідкою з лікарні, т.2, а.с.16, згідно якої ОСОБА_6 знаходиться на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 22.12.2018 з діагнозом: ВЧМТ, забій головного мозку 7 см., перелом основи черепа, перелом верхньої щелепи. Забійна рана м`яких тканин голови;
		- Протоколом огляду предмета від 23.12.2018, т.2, а.с.24-31, складеним в присутності понятих та за участю ОСОБА_3 , згідно якого було оглянуто верхній одяг обвинуваченого , серед якого було оглянуто куртку обвинуваченого ОСОБА_3 , на правому рукаві якої, з внутрішньої сторони від шва на відстані 3 см. мається пляма бурого кольору розміром 5 х 5 см., з права від плями на відстані 2 см., мається пляма бурого кольору розміром 0,2см., біля внутрішнього шва на відстані 10 см. Від зрізу рукава мається пляма бурого кольору розміром 3 мм. зліва від зазначеного шва на відстані 2,5 см. та 9 см., від зрізу рукава мається пляма бурого кольору розміром 2 мм., на відстані 2 см. від пройми рукава, по центру плеча мається пляма бурого кольору розміром 1 мм. На лівому рукаві на відстані 7,5 см. від внутрішнього шва з права та на відстані 7 см. від зрізу рукава мається пляма бурого кольору розміром 2 мм., на відстані 7,5 мм. від внутрішнього шва по краю манжету лівого рукава мається дві плями бурого кольору розміром 6,0 х 0,4 см., та 0,5 х 0,4 см. від внутрішнього шва лівого рукава з права на відстані 5см. та 9 см. від зрізу рукава мається пляма бурого кольору 0,3см., на внутрішній стороні манжету лівого рукава мається три плями бурого кольору 0,1см., 0,4 см., 0,3см. довжиною та шириною 0,1мм.кожна. На правій накладній кишені по центру з права мається пляма бурого кольору розміром 0,2см. на відстані від нижнього зрізу з лівої сторони куртки на відстані 12,5см. та 7,4 см. від зрізу мається пляма бурого кольору розміром 0,4 х 0,1см. біля лівої нижньої накладної кишені з права маються три плями бурого кольору. На спині куртки по середині маються сліди плям коричневого кольору. З ліва від лівого бічного шва на відстані 2,5 см. Маються три плями бурого кольору в діаметрі 0,2мм. На капюшоні в верхній частині мається 10 плям розміром 0,1см.бурого кольору;
		-Протоколом огляду предмету від 25.12.2018, т.2, а.с.66-69, складеного в присутності понятих та за участю ОСОБА_11 , згідно якого було оглянуто велосипед марки «AIST», на якому було виявлено, що на обідку металевому переднього колеса маються плями бурого кольору , розмірами до 5мм.,на обідку заднього колеса маються плями червоно-бурого кольору, розмірами 2мм.,4 мм. Та до 7мм., на передньому крилі велосипеда маються плями червоно-бурого кольору розмірами до 55мм. у кількості 7 штук., на задньому крилі велосипеда маються плями червоно-бурого кольору у кількості 10 шт, розмірами від 4мм.до 1см.На рамі велосипеда, а саме на передній та задній її частині маються плями буро-червоного кольору у кількості 12 шт., розмірами від 2 мм. до 8 мм. Під час огляду велосипеда виявлені пошкодження на лівій педалі, червоний світловідбивач на кермі зігнутий в сторону до сидіння велосипеда;
		-Постановою про визнання і приєднання до справи речових доказів від 25.12.2018, т.2, а.с.70, згідно якої визнано, долучено та передано на зберігання до камери схову речових доказів Софіївського ВП поліетиленовий пакет чорного кольору, в якому міститься чоловіча куртка бежевого кольору із плямами червоно-бурого кольору; 
		- Висновком експерта №208, т.2, а.с.104-108, згідно якого кров в слідах на велосипеді могла походити від особи (осіб) з крупою крові 0 з ізогемаглютінами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВ0, яким в даному випадку є потерпілий ОСОБА_9 ;
		-Постановою про визнання і приєднання до справи речових доказів від 26.02.2019, т.2, а.с.109, згідно якої визнано, долучено та передано на зберігання до камери схову речових доказів Софіївського ВП три паперові конверти зі зразками крові та змивами, велосипед марки «AIST»; 
		-Висновком експерта №53, т.2,а.с.118-122, згідно якого було проведено судово-медичну імунологічну експертизу речових доказів: куртки, що належить обвинуваченому ОСОБА_3 та згідно висновків якої на куртці (об`єкти №№1,3,5,8-10) встановлена наявність крові людини. Враховуючи отримані результати дослідження слідів крові та групову приналежність крові осіб, що проходять по справі, не виключається можливість походження зазначених слідів від підозрюваного ОСОБА_3 .Крім цього, оскільки один із виявлених антигенів, а саме антиген Н, є специфічним для крові ОСОБА_6 , то не можливо виключити можливість домішку крові в зазначених слідах і від нього;
		-Постановою про визнання речовим доказом та приєднання до кримінального провадження від 13.03.2019,т.2, а.с.125, згідно якої поліетиленовий пакет з курткою бежевого кольору визнаний речовим доказом та переданий до камери схову речових доказів Софіївського ВП; 
		-Протоколом проведення слідчого експерименту від 11.02.2019, т.2, а.с.136-140, проведеного за участю свідка ОСОБА_7 та в присутності понятих, згідно якого свідок ОСОБА_7 вказав на обставини події, яка сталася 22.12.2018 та показав механізм нанесення ударів обвинуваченим ОСОБА_10 потерпілому ОСОБА_9 . Вказує,що обвинувачений наніс потерпілому 1 удар кулаком в обличчя, від якого ОСОБА_9 впав. Після цього ОСОБА_10 взяв в руки велосипед , який належить потерпілому та піднявши велосипед вгору, ОСОБА_10 кинув його боковою поверхнею на потерпілого ОСОБА_9 в область голови та плеч потерпілого. В цей час потерпілий лежав на землі. Після цього обвинувачений підняв велосипед над головою та ще раз кинув на потерпілого, після цього ОСОБА_10 пішов; 
		-Висновком експерта за №21/23(додатковим), т.2, а.с.143-148, згідно якого було проведено судово- медичну експертизу потерпілого ОСОБА_6 та виявлено у останнього такі тілесні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму: багатоуламковий перелом верхньої щелепи; перелом кісток носу; уламковий перелом правої виличної кістки; субархноїдальний крововилив; забій правого очного яблука; забійну рану у лобній області; численні забої голови; параорбітальні гематоми, які виникли від ударних дій тупого твердого предмета (предметів).
		Тілесні ушкодження, що входять до комплексу черепно-мозкової травми (сукупність тілесних ушкоджень на голові), під час травматичного процесу призвели до зниження гостроти зору на травмоване праве око (праве око  0,01; ліве    око    0,85)    та    до стійкої втрати працездатності понад одну третину/ не менше 33%/; за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень ТЯЖКОГО ступеня тяжкості; 
		Термін спричинення тілесних ушкоджень може відповідати 22.12.2018.
		Враховуючи характер, локалізацію, особливості тілесних ушкоджень, експерт вважає, що заподіяння тілесних ушкоджень , що входять до комплексу черепно-мозкової травми, при падінні з висоти власного зросту (з положення стоячи) малоймовірне; 
		-Висновком експерта№21,т.2,а.с.178-182,згідно якогобуло проведеносудово-медичну експертизупотерпілого ОСОБА_6 та виявленоу останньоготакі тілесніушкодження: відкриту черепно-мозкову травму: багатоуламковий перелом верхньої щелепи; перелом кісток носу; уламковий перелом правої виличної кістки; субархноїдальний крововилив; забій правого очного яблука; забійну рану у лобній області; численні забої голови; параорбітальні гематоми, які виникли від ударних дій тупого твердого предмета (предметів).
		Тілесні ушкодження, що входять до комплексу черепно-мозкової травми (сукупність тілесних ушкоджень на голові), під час травматичного процесу призвели до зниження гостроти зору на травмоване праве око (праве око  0,01; ліве    око    0,85)    та    до стійкої втрати працездатності понад одну третину/ не менше 33%/; за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень ТЯЖКОГО ступеня тяжкості; 
		Термін спричинення тілесних ушкоджень може відповідати 22.12.2018.
		Враховуючи характер, локалізацію, особливості тілесних ушкоджень, експерт вважає, що заподіяння тілесних ушкоджень , що входять до комплексу черепно-мозкової травми, при падінні з висоти власного зросту (з положення стоячи) малоймовірне;
		Протоколом проведення слідчого експерименту від 06.03.2019, т.2, а.с.185-186,згідно якого потерпілий ОСОБА_9 в присутності понятих вказує на обставини події та показує механізм нанесення йому ударів обвинуваченим. Вказує, що обвинувачений наніс йому 1 удар кулаком правої руки в область чола посередені, від якого він впав на землю, потім Гужва взяв велосипед, який двічі кинув на нього в область обличчя та плечей; 
		-Оглянутим в судовому засіданні відеозаписом до протоколу слідчого експерименту із потерпілим, т.2, а.с.187; 
		-Висновком експерта за №21/22(додатковим), т.2, а.с.191-196, згідно якого було проведено судово- медичну експертизу потерпілого ОСОБА_6 та виявлено у останнього такі тілесні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму: багатоуламковий перелом верхньої щелепи; перелом кісток носу; уламковий перелом правої виличної кістки; субархноїдальний крововилив; забій правого очного яблука; забійну рану у лобній області; численні забої голови; параорбітальні гематоми, які виникли від ударних дій тупого твердого предмета (предметів).
		Тілесні ушкодження, що входять до комплексу черепно-мозкової травми (сукупність тілесних ушкоджень на голові), під час травматичного процесу призвели до зниження гостроти зору на травмоване праве око (праве око  0,01; ліве    око    0,85)    та    до стійкої втрати працездатності понад одну третину/ не менше 33%/; за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень ТЯЖКОГО ступеня тяжкості; 
		Термін спричинення тілесних ушкоджень може відповідати 22.12.2018.
		Враховуючи характер, локалізацію, особливості тілесних ушкоджень, експерт вважає, що заподіяння тілесних ушкоджень , що входять до комплексу черепно-мозкової травми, при падінні з висоти власного зросту (з положення стоячи) малоймовірне. 
		Так,статтею 9 Конституції Українивизначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Відповідно до вимогст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Крім того, оцінюючи докази, суд керується вимогамист. 94 КПК України, за якими суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Оцінюючи зібрані у справі докази, суд також враховує прецеденту практику Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях «Нечипорук і Йонкало проти України» (п.150) від 21.04.2011 року та «Кобець проти України» (п.43) від 14.02.2008 року, згідно яких суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Таким чином, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає зібрані у справі докази належними та допустимими, оскільки вони отримані в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, у повній мірі узгоджуються між собою, і судом не встановлено жодних істотних порушень прав і свобод людини під час їх отримання. Будь-яких інших доказів сторонами, які були рівними і вільними у використанні своїх процесуальних прав у межах і у спосіб, передбаченийКПК України, суду не надано.
		Так, суд вважає,що вищенаведені докази у своїй сукупності та взаємозв`язку поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_3  увчиненні інкримінуємогойому кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.121КК України,за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що призвело до стійкої втрати працездатності не менш як на одну третину.
		До пояснень обвинуваченого ОСОБА_3 даних в судовому засіданні з приводу нанесення лише 1 удару рукою в область обличчя потерпілого та не нанесення ударів потерпілому велосипедом, суд відноситься критично, оскільки вони спростовуються показами потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7 , які були допитані безпосередньо в судовому засіданні та вказували, що обвинувачений ОСОБА_10 наніс потерпілому ОСОБА_9 1 удар правою рукою в область обличчя, від вказаного удару потерпілий впав на землю, а обвинувачений підняв велосипед та двічі кинув його на потерпілого, який лежав на землі, в область голови та плечей потерпілого. 
		   Крім показів потерпілого та свідка, даних в судовому засіданні, вказані пояснення обвинуваченого спростовуються також письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні: протоколом оглядупредмету від25.12.2018,т.2,а.с.66-69,згідно якогопід часогляду велосипедавиявлені численні плями бурогокольору на ободікамер,на крилахколес та на рамівелосипеда;висновком експерта№208,т.2,а.с.104-108,згідно якогокров вслідах навелосипеді могла походитивід особи(осіб)з крупоюкрові 0з ізогемаглютінамианти-Ата анти-Візосерологічної системиАВ0,яким вданому випадкує потерпілий ОСОБА_9 ;протоколом проведенняслідчого експериментувід 11.02.2019,т.2,а.с.136-140зі свідком ОСОБА_7 , протоколом проведення слідчого експерименту від 06.03.2019, т.2, а.с.185-186 із потерпілим ОСОБА_6 , я також висновками судово-медичних експертиз, згідно яких отримання описаних вище тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_9 при падінні з висоти власного зросту (з положення стоячи) малоймовірне. 
		Також суд критично відноситься до пояснень обвинуваченого з приводу того, що під час вчинення злочину він не перебував в стані наркотичного сп`яніння, оскільки вони спростовуються письмовими матеріалами справи: висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 27.12.2018, т.2, а.с.22, згідно якого ОСОБА_3 під час огляду 23.12.2018 перебував в стані каннабіоідного сп`яніння. 
		    Стосовно клопотання сторони захисту про визнання недопустимим доказом протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 23.12.2018, т.2, а.с.34-36 та протоколу пред`явлення особи для впізнання від 23.12.2018, т.2, а.с.39-40, оскільки дані слідчі дії були проведені одночасно, на що вказує час їх проведення, зазначений у вказаних протоколах та під час пред`явлення особи для впізнання були залучені особи, які мають велику різницю у віці, слід зазначити наступне. 
		   Згідно ст.23КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
		   Згідно ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		   Аналізуючи викладені вимоги Закону, та враховуючи, що покази свідка ОСОБА_8 , дані під час досудового розслідування не досліджувалися судом безпосередньо в судовому засіданні, вказаний свідок був допитаний судом та в основу винуватості обвинуваченого покладено покази даного свідка, які були дані безпосередньо в судовому засіданні, суд вважає, що правові підстави для визнання протоколу допиту свідка ОСОБА_7  відсутні. 
		   Згідно ч.1,2 ст.228 КПК України, перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред`явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред`являються.
		    Згідно ст.84КПК України,доказами вкримінальному провадженніє фактичнідані,отримані упередбаченому цимКодексом порядку,на підставіяких слідчий,прокурор,слідчий суддяі судвстановлюють наявністьчи відсутністьфактів таобставин,що маютьзначення длякримінального провадженнята підлягаютьдоказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		     Згідност.86КПК України,доказ визнаєтьсядопустимим,якщо вінотриманий упорядку,встановленому цимКодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		   Так , згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання, вбачається що для проведення даної слідчої дії були залучені особи, які мають різкі відмінності у віці  понад 20 років наприклад між обвинуваченим ОСОБА_10 , 1998р.н. та ОСОБА_12 , 1977 р.н., даний протокол було складено 23.12.2018 в проміжок часу з19.45 до 20.00 год., а протокол допиту свідка ОСОБА_7 було складено 23.12.2018 з 19.00 год. по 20.40 год., протокол допиту свідка відбувався лише в присутності самого свідка, а протокол пред`явлення особи для впізнання відбувався за участі інших осіб, яких було пред`явлено для впізнання разом із обвинуваченим ОСОБА_10 та в присутності понятих, що ставить під сумнів можливість проведення двох вказаних слідчих дій одночасно, тому на думку суду існують правові підстави для визнання протоколу пред`явлення особи для впізнання від 23.12.2018, недопустимим доказом. 
		   Слід зазначити, що визнання протоколу пред`явлення особи для впізнання від 23.12.2018 недопустимим доказом, не має вирішального значення для доведеності вини обвинуваченого поза розумним сумнівом, оскільки свідок ОСОБА_7 під час допиту в судовому засіданні вказував, що з обвинуваченим він був раніше знайомий, тобто особа обвинуваченого була йому відома та в судовому засіданні вказував що саме ОСОБА_10 наносив удари ОСОБА_9 . Крім того, сам обвинувачений не заперечує свою причетність до даної події та підтверджує, що це дійсно був він на місці злочину та саме він наносив удари свідку Чемикос та потерпілому ОСОБА_9 . 
		Стосовно пояснень захисника ОСОБА_5 , з приводу того, що було порушено право обвинуваченого на захист, оскільки захисник був призначений лише 25.12.2018, а ОСОБА_3 був затриманий 23.12.2018 , слід зазначити наступне.
		    Згідно протоколу затримання, т.2, а.с.46, ОСОБА_3 був затриманий 23.12.2018 о 20.20 год.
		   24.12.2018 о 17.40 год. ОСОБА_3 було повідомлено про підозру, т.2, а.с.52-53 та ознайомлено з правами та обов`язками підозрюваного, т.2, а.с.54.
		Згідно протоколу роз`яснення права на захист від 24.12.2018 складеного в проміжок часу з 17.50 до 17.55, підозрюваному ОСОБА_10 було роз`яснено право на захист та підозрюваним було заявлено клопотання про призначення захисника.
		Доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги, було видано Регіональним центром з надання безоплатної вторинної допомоги 25.12.2018, т.2 а.с.44.
		   Згідно протоколу допиту підозрюваного від 25.12.2018, т.2, а.с.58- 59, допит підозрюваного ОСОБА_3 відбувався в присутності захисника. 
		Згідно ч.1 ст.42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченомустаттями 276-279цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		   Враховуючи вимоги ст.42 ч.1 КПК України, з моменту набуття ОСОБА_3 статусу підозрюваного , він мав права підозрюваного, передбачені ч.3 ст.42 КПК України, серед яких, підозрюваний має право на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування.
		   Згідно ч.1 ст.45 КПК України, захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).
		   Аналізуючи викладені норми права, захисник призначається для здійснення захисту підозрюваного чи обвинуваченого.
		     Згідно ст.49ч.1КПК України,слідчий,прокурор,слідчий суддячи судзобов`язані забезпечитиучасть захисникау кримінальномупровадженні увипадках,якщо: відповідно до вимогстатті 52цього Кодексуучасть захисникає обов`язковою,а підозрюваний,обвинувачений незалучив захисника; підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об`єктивних причин не може його залучити самостійно;
		   Так, 24.12.2018 ОСОБА_3 було повідомлено про підозру, роз`яснено право на захист, участь захисника в даному кримінальному провадженні відповідно до вимог ст.52 КПК України не є обов`язковою, але оскільки підозрюваний ОСОБА_3 24.12.2018 заявив клопотання про призначення захисника, йому було призначено захисника 25.12.2018, до моменту призначення підозрюваному захисника із ним не було проведено жодної слідчої дії, починаючи з 25.12.2018 всі слідчі дії із підозрюваним за матеріалами кримінального провадження були проведені в присутності захисника.
		   Слід також звернути увагу на те, що обов`язок слідчого призначити захисника з моменту затримання особи в порядку ст.208 КПК України  відсутній.
		   В даному випадку захисника було призначено після роз`яснення підозрюваному права на захист, та оскільки підозрюваний виявив бажання, щоб йому було призначено захисника, всі слідчі дії із підозрюваним за матеріалами кримінального провадження були проведені в присутності захисника, тому суд вважає, що право на захист обвинуваченого порушено не було. 
		   Стосовно пояснень захисника ОСОБА_5 , з приводу того, що не вірно встановлено час затримання обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки згідно протоколу огляду предмета від 23.12.2018, т.2 а.с.24, який був складений в проміжок часу з 09.15 до 10.15 год., ОСОБА_3 вже перебував в службовому кабінеті слідчого, тобто фактично вже був позбавлений права вільно пересуватися, а протокол затримання було складено лише 23.12.2018 о 20.20 год. слід зазначити наступне.
		   Так, згідно протоколу огляду предмета від 23.12.2018, т.2 а.с.24, який був складений в проміжок часу з 09.15 до 10.15 год., ОСОБА_3 в службовому кабінеті слідчого, добровільно надав для огляду свій верхній одяг.
		   Згідно протоколу пред`явлення для впізнання, який був складений 23.12.2018, т.2, а.с.39 в проміжок часу з 19.45 до 20.00 год., ОСОБА_10 приймав участь у вказаній слідчій дії та перебував в приміщенні Софіївського ВП. 
		   Протокол затримання складено 23.12.2018 о 20.20 год., т.2, а.с.46-47, тобто після протоколу пред`явлення для впізнання.
		Згідно ст. 209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
		Так, складання протоколу огляду предмета від 23.12.2018 було закінчено о 10.15 год., ОСОБА_3 під час огляду надав добровільну згоду на огляд його речей та не був позбавлений після 10.15 год. можливості покинути приміщення Софіївського ВП, доказів перебування ОСОБА_3 в Софіївському ВП 23.12.2018 з 10.15 до 19.45 год., тобто до початку проведення такої слідчої дії, як пред`явлення особи для впізнання суду не надано. 
		Натомість слід звернути увагу на те,що ОСОБА_3 знаходився в Софіївському ВП починаючи з 19.45 год., де приймав участь у пред`явленні особи для впізнання та після завершення такої слідчої дії був затриманий слідчим в порядку ст.208 КПК України.
		Аналізуючи вимоги ст.209 КПК України, суд вважає, що слідчим в протоколі затримання від 23.12.2018 не вірно вказано час затримання  20.20 год., оскільки починаючи з 19.45 ОСОБА_3 вже перебував поряд зі слідчим, приймав участь у слідчій дії, тому часом затримання ОСОБА_3 слід вважати 23.12.2018 о 19.45 год.
		Потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 , т.1, а.с.63-67 про стягнення 29149,26 грн. матеріальної шкоди, та 30 000 грн. моральної шкоди. 
		Вказує, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_3 йому були заподіяні тілесні ушкодження, у зв`язку із чим він потрапив до реанімаційного відділення, де знаходився майже три тижні, а потім був переведений до щелепно-лицевого відділення. Весь час він лікувався за власні кошти. В січні 2019 року він був виписаний з лікувального закладу та переведений на амбулаторне лікування за місцем мешкання, він постійно потребує лікування, обмежений в виконанні звичних для нього справ. На лікування ним було витрачено 29149,26 грн. Оскільки після спричинення йому тілесних ушкоджень, він отримав тяжкі травми голови та втратив зір, наразі він постійно відчуває головні болі, не може виконувати справи по господарству, просить стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 30000 грн.
		В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 позов підтримав , вказував на добровільне відшкодування матір`ю обвинуваченого шкоди в розмірі 15000 грн., просить позов задовольнити в повному обсязі, за виключенням суми відшкодування.
		Розглядаючи позовні вимоги потерпілого, суд керується положеннями ч. 5 ст. 128 КПК України, згідно якої, якщо процесуальні відносини, які виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуальногокодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Так, обвинувачений ОСОБА_3 не визнав позов в частині стягнення витрат на відшкодування матеріальної шкоди, частково визнав позов в частині стягнення моральної шкоди, а саме в сумі 15000 грн.
		Правовідносини між сторонами регулюються ст.1166 ЦК України, згідно норм якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Згідно ст.1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		Згідно ст. 1195 ЦК України  фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
		Судом встановлена незаконність дій обвинуваченого, потерпілому ОСОБА_6 заподіяні моральні страждання заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, які виявилися в відкритій черепно-мозковів травмі: багатоуламковому переломі верхньої щелепи; переломі кісток носу; уламковому переломі правої виличної кістки; субархноїдальному крововиливі; забію правого очного яблука; забійній рані у лобній області; численних забоях голови; параорбітальних гематомах, які виникли від ударних дій тупого твердого предмета (предметів).
		Тілесні ушкодження, що входять до комплексу черепно-мозкової травми (сукупність тілесних ушкоджень на голові), під час травматичного процесу призвели до зниження гостроти зору на травмоване праве око (праве око  0,01; ліве    око    0,85)    та до стійкої втрати працездатності понад одну третину/ не менше 33%/;, потерпілий тривалий час лікувався. Отримані ушкодження голови та ока потребують відновлення стану здоров`я потерпілого, що вимагало та вимагає від потерпілого додаткових зусиль для організації свого життя, та спричиняє глибокі моральні страждання. 
		Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Аналізуючи вищевикладені норми права, суд вважає необхідним цивільний позов задовольнити частково, оскільки позивачем ОСОБА_6 не надано доказів /медичних документів,тощо/ про необхідність посиленого харчування, тому витрати на харчування в загальній сумі 753,85 грн., товарні чеки на придбання яких надано до суду, т.1, а.с.69-70,75-77, не підлягають стягненню. 
		Крім того, позивачем надано до суду лише чеки щодо здійснення платежів на суму: 300,18 грн. та 243,04 грн., т.1, а.с.68, на суму 400,95грн. та 727,50 грн., ,т.1, а.с.74, але не надано товарні чеки на вказані суми, в яких вказано перелік придбаного товару, тому в задоволенні позову про стягнення витрат на лікування в сумі 1671,67 грн. слід також відмовити. 
		Також суд вважає необхідним відмовити у стягненні витрат на бензин, т.1, а.с.71, в сумі 699,87 грн., оскільки стягнення таких витрат не передбачено нормами діючого законодавства. 
		Отже,враховуючи ступіньспричинених тілеснихушкоджень,наслідки щонаступили,тривалість вимушенихзмін,глибину душевнихта фізичнихстраждань,а такожвиходячи зпринципів розумностіта справедливості,а такожврахувавши частковевідшкодування завданоїморальної шкодив розмірі15000грн., судвважає необхіднимпозов задовольнитичастково тастягнути з ОСОБА_3 на користьпотерпілого ОСОБА_6 за данимкримінальним провадженням15000грн.моральної шкоди, та 26023,90 грн. завданої матеріальної шкоди, в іншій частині позову слід відмовити.
		При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного і обставини,що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Відповідно до положення, викладеного у рішенні ЄСПЛ «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року, складовими елементами принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		При призначенні покарання, суд керується положенням ст.65 КК Україниі враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обтяжуючою покаранняобставиною, згідно ст. 67 ч.1 п.п. 6,13 КК України, є вчинення злочину щодо особи похилого віку та вчинення злочину особою у стані викликаному вживанням наркотичних засобів.
		Пом`якшуючою покарання обставиною, згідно ст. 66 КК України, є часткове відшкодування завданої шкоди.
		Разом з тим, суд вважає необхідним врахувати обставини , які мають суттєве значення для призначення покарання.
		На думку суду, обставини вчинення злочину обвинуваченим, а також тяжкість наслідків, що настали, матеріали провадження та покази обвинуваченого у суді свідчать, що його дії не були спрямовані на ініціативну допомогу у встановленні істини у даному провадженні та не мали ознак критичної оцінки своєї протиправної поведінки. 
		В судовому засіданні обвинувачений частково визнав вину у скоєному, проте судом не встановлено обставин щирого каяття, оскільки щирим каяттям у вчиненому вважається, якщо воно ґрунтується на визнанні особою своєї винуватості, проявом співчуття з приводу скоєного та реальним бажанням виправити ситуацію, що склалася, обвинувачений не проявив усвідомлення неправомірності своїх діянь.
		Конституційний Суд України у своєму рішенні за № 15-рп/2004 зазначив, що «… Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину…».
		Тобто, покарання повинно перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		При застосуванні обвинуваченому кримінального покарання, суд додержується вимог справедливості, закріплених в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першоюстатті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.
		Згідно з ч.2ст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих.
		Згідно ч.2ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		     Призначаючи покаранняобвинуваченому судвраховує,що ОСОБА_3  вчинивтяжкий злочин,відповідальність заякий передбаченач.1ст.121КК України,  раніше не судимий, на диспансерному обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, перебуває на військовому обліку з 11.02.2015, частково відшкодував завдані збитки, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, інвалідом не являється.
		Досудовою доповіддю органу пробації встановлено, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства обвинуваченого ОСОБА_3 оцінюються як середній. Орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе лише у винятковому випадку. 
		 
		Так, приймаючи до уваги обставини справи, думку потерпілого, який просив призначити обвинуваченому максимальну міру покарання, передбачену санкцією статті, враховуючи особу винного, тяжкість злочину, досудову доповідь органу пробації, згідно якої виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства, суд вважає можливим призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових злочинів.
		Підстав для застосуванняст. 75 КК Українидля призначення покарання обвинуваченому з випробувальним терміном та призначення покарання з застосуваннямст. 69 КК України, судом не встановлено.
		Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України. 
		Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз- відсутні. 
		Запобіжний західщодо обвинуваченого ОСОБА_3 ,обраний ухвалоюслідчого суддіСофіївського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від 25.12.2018року увигляді тримання підвартою,слід залишитибез зміндо набраннявироком законноїсили. 
		Керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 371 КПК України, суд
		ухвалив:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити покарання у вигляді5 (п`яти)років позбавленняволі. 
		На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати в строк відбування покарання період попереднього ув`язнення ОСОБА_3 з моменту затримання  з 23 грудня 2018 року.
		Запобіжний захід відносно  ОСОБА_3 , у виді тримання під вартою залишити без змін, до набрання даним вироком законної сили.
		Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріально та моральної шкоди завданої злочином  задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та мешкає: АДРЕСА_2 , в рахунок відшкодування матеріальноїшкоди заподіяноїзлочином  суму в розмірі 26023,90 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином суму в розмірі15 000 грн., в іншій частині позову- відмовити.
		Речові докази: три паперові упаковки зі зразками крові, які згідно квитанції № 74 знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Софіївського ВП ЖВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити;
		- велосипед марки «АІST», який згідно квитанції № 74 знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Софіївського ВП ЖВП ГУНП в Дніпропетровській області- повернути потерпілому ОСОБА_6 ;
		-пакет з курткою бежевого кольору, який згідно квитанції № 75 знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Софіївського ВП ЖВП ГУНП в Дніпропетровській області  повернути обвинуваченому ОСОБА_3 .
		Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
		 
		СУДДЯ:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...