Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 504/1898/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Незаконне заволодіння транпортним засобом.
Надіслано для оприлюднення: 02.03.2020. Зареєстровано: 03.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2020.
Дата набрання законної сили: 06.07.2020 (частково)
Результат оскарження 06.07.2020 Апеляційний суд Одеської області: змінено вирок
Номер судового провадження: 1-кп/504/293/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017160330000897

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 504/1898/18
		Номер провадження 1-кп/504/293/20
		 
		В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02.03.2020 смт.Доброслав
		 
		Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
		   головуючого судді ОСОБА_1 ,
		   за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
		   за участю прокурорів Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
		потерпілого ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Доброслав Одеської області матеріали кримінального провадження за обвинуваченням: 
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеса, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, має на утриманні двох н/л дітей 2010, 2014 рр.н., інваліда 2 групи, тимчасово непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		- у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого 
		ст.289 ч.1 КК України, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		03 квітня 2017 року біля 12 год., більш точний час слідством не встановлено, ОСОБА_5 перебував на території автозаправної станції «ЛПГ» приватного підприємства «Полоіл», що знаходиться на 23 км. Старокиївської дороги в межах Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області, де він працював оператором.
		У цей час на територію вказаної автозаправної станції «ЛПГ» приватного підприємства «Полоіл» приїхав ОСОБА_7 , на автомобілі марки «ТОYОТА» модель «CARINA», н/з НОМЕР_1 , червоного кольору, який належить йому на праві приватної власності, та залишив даний автомобіль на вказаній території, у салоні якого перебувала його дружина ОСОБА_8 .
		Після того як ОСОБА_7 залишив територію вказаної автозаправної станції «ЛПГ» приватного підприємства «Полоіл» у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння вказаним автомобілем.
		Впевнившись, що поряд відсутній власник даного автомобілю і крім його дружини ОСОБА_8 поряд нікого немає, ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою реалізації свого злочинного наміру, направленого на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме - автомобілем марки ««ТОYОТА» модель «CARINA», н/з НОМЕР_1 , підійшов до даного автомобілю, відкрив водійські двері у автомобілі, де в салоні на той момент перебувала ОСОБА_8 , та сказав останній вийти з салону автомобіля.
		У продовження своїх злочинних дій, після того як ОСОБА_8 вийшла з салону автомобіля, ОСОБА_5 сів на водійське сидіння, вставив ключ у замок запалювання, який перебував у салоні автомобіля, тим самим завів двигун автомобіля, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись майном на власний розсуд.
		Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині) визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства, при цьому пояснив, що він раніше працював оператором автозаправної станції «ЛПГ» приватного підприємства «Полоіл», що знаходиться на 23 км. Старокиївської дороги в межах Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області. Дійсно 03.04.2017р. біля 12 год. він знаходився на своєму робочому місці, коли на територію вказаної автозаправної станції на автомобілі марки «ТОYОТА» модель «CARINA», червоного кольору приїхав ОСОБА_7 , який був винен йому грошей. Останній залишив вказаний автомобіль на території, при цьому у салоні автомобіля перебувала дружина ОСОБА_7 . Після того як ОСОБА_7 залишив територію автозаправної станції він вирішив заволодіти даним автомобілем, для цього він підійшов до автомобілю, відкрив водійські двері та наказав дружині ОСОБА_7 забрати свої речі, вийти з салону автомобіля. Коли вона вийшла з салону автомобіля, він сів на водійське сидіння, вставив ключ у замок запалювання, який взяв без дозволу, завів двигун автомобіля, після чого поїхав та сховав вказаний автомобіль в своєму гаражі. Пізніше він добровільно надав доступ співробітникам поліції для огляду гаражу, де знаходився автомобіль ОСОБА_7 .. У вчиненому злочині розкаявся, не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч.3 ст.349 КПК України, з чим також погодився його захисник-адвокат ОСОБА_6 .
		Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини справи, а також судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думку учасників процесу і роз`яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються.    
		Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого 
		 ОСОБА_5 в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину).
		Дії обвинуваченого  ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.1 ст.289 КК України, за ознаками незаконного заволодіння транспортним засобом.
		Призначаючи покарання, суд враховує зухвалість, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винуватого, в тому числі матеріали наданої досудової доповіді (середня ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення), обставини справи, які пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Суд, зокрема, враховує позитивну характеристику  ОСОБА_5 за місцем проживання, те, що він раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, скоїв умисне кримінальне правопорушення (злочин), яке відноситься до категорії середньої тяжкості відповідно до ст.12 КК України.
		Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого  ОСОБА_5 , відповідно до положень ст.66 КК України, судом не встановлено, оскільки в судових дебатах ОСОБА_5 пояснив, що він хоча вину в скоєнні кримінального правопорушення визнає повністю, однак злочинцем себе не вважав і не вважає.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до положень ст.67 КК України, не встановлено.
		Захисник-адвокат ОСОБА_6 в судових дебатах просив застосувати до ОСОБА_5 чи ст.75 КК України, призначивши покарання із випробуванням, чи звільнити його від покарання за хворобою на підставі ст.84 КК України, посилаючись на те, що ОСОБА_5 щиро кається у вчиненому кримінальному правопорушенні, активно сприяв розкриттю злочину, не перешкоджав правосуддю, має незадовільний стан здоров`я. Даючи оцінку позиції захисника, слід зауважити, що судом не враховується щире каяття ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що описано вище, при цьому, а ні в обвинувальному акті, а ні в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження наявність в якості обставини, що пом`якшує покарання, активне сприяння в розкритті злочину. При цьому ОСОБА_5 під час розгляду обвинувального акта, у зв`язку із неповідомленням причини неявки до суду, був підданий примусовому приводу. Одночасно суд враховує, що ОСОБА_5 дійсно перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні, однак відомостей (висновків лікарів) про те, що ОСОБА_5 страждає на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, суду взагалі не надано.
		При призначенні покарання суд також враховує думку прокурора ОСОБА_4 , яка наполягала на призначенні обвинуваченому суворої міри покарання, а також думку потерпілого ОСОБА_7 , який підтримав повністю прокурора, пояснивши, що обвинувачений ОСОБА_5 навіть не попрохав пробачення у нього, збитки не відшкодував, хоча обіцяв.
		За таких обставин, суд вважає необхідним обрати ОСОБА_5 міру покарання у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення і перевиховання можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.
		Одночасно, суд не вбачає підстав для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як того просила прокурор ОСОБА_4 та вважає необхідним обрати останньому до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, якого буде достатньо для забезпечення кримінального провадження і виконання вироку суду, та покласти на останнього обов`язки, передбачені п.п.2, 3 ч.5 ст.194 КПК України.
		Речові докази у справі, а саме: автомобіль марки «Тойота Каріна» н/з НОМЕР_1 червоного кольору, який передано на відповідальне зберігання під розписку потерпілому ОСОБА_7  необхідно вважати повернутим потерпілому ОСОБА_7 .
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Процесуальних витрат по справі немає.
		Керуючись ст.ст. 349, 371-373, 374 КПК України, суд - 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_5  визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
		 
		Обрати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили у вигляді особистого зобов`язання.
		 
		Покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені п.п.2, 3 ч.5 ст.194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
		 
		Роз`яснити ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення у розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
		 
		Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_4 .
		 
		Речові докази у справі, а саме: автомобіль марки «Тойота Каріна» н/з НОМЕР_1 червоного кольору, який передано на відповідальне зберігання під розписку потерпілому ОСОБА_7  необхідно вважати повернутим потерпілому ОСОБА_7 .
		 
		 
		 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, крім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		Суддя                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...