Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/10799/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2020. Зареєстровано: 03.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2020.
Дата набрання законної сили: 03.03.2020
Номер судового провадження: 850/1567/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		03 березня 2020 року справа №200/10799/19-а 
		 
		приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
		 
		Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ястребової Л.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 р. у справі №200/10799/19-а (головуючий І інстанції Кравченко Т.О., повний текст рішення складено 16.12.2019 року в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі  позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Маріупольської міської ради (далі  відповідач), в якому просила визнати протиправними дії Маріупольського міського голови Бойченка Вадима Сергійовича при підписані тексту рішення № 7/42-4034 Маріупольської міської ради від 29 травня 2019 року «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 »; визнати протиправним та нечинним текст рішення Маріупольської міської ради від 29 травня 2019 року № 7/42-4034 «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 »; зобов`язати Маріупольського міського голову підписати текст рішення Маріупольської міської ради від 29 травня 2019 року № 7/42-4034 «Про поновлення строк оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (а.с. 4-13).
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29 травня 2019 року Міськрада прийняла рішення № 7/42-4034 в редакції, яка передбачає поновлення ФОП ОСОБА_1 строку оренди земельної ділянки, однак, незважаючи на це, міський голова підписав текст цього рішення в редакції, що передбачає відмову ФОП ОСОБА_1 у поновленні строку оренди земельної ділянки. Такі дії міського голови позивач вважає протиправними. Також вважає, що текст рішення Міськради від 29 травня 2019 року № 7/42-4034 в редакції, яка передбачає відмову ФОП ОСОБА_1 у поновленні строку оренди земельної ділянки, є протиправним і має бути визнаний нечинним; а порушені права позивача мають бути поновлені шляхом покладання на міського голову обов`язку підписати текст рішення Міськради у відповідності до результатів голосування депутатів у редакції, яка передбачає поновлення строку оренди земельної ділянки.
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року було закрито провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії (а.с. 191-194).
		Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції господарського суду.
		Не погодившись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, вважає рішення не відповідає Законодавству України, просила ухвалу місцевого суду скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в порушення регламенту ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та в супереч прийнятому рішенню депутатів, Маріупольський міський голова підписав текст рішення, згідно з яким в поновленні строку договору оренди земельної ділянки відмовлено. Звертає увагу, що суб`єктом спору є саме посадова особа - Маріупольський міський голова у зв`язку здійснення ним владних управлінських функцій пов`язаних з підписанням рішення міської ради. Наголошує, що позивачем не оспорюється рішення міської ради, позивач не згоден з діями міського голови який підписав не відповідний текст рішення. Також зазначає, щодо посилання суду першої інстанції на ч.ч. 1,6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», що жодної відмови від відповідного органу не існує, навпаки є рішення про поновлення договору оренди, а відповідно не має підстав для звернення до Господарського суду (а.с. 206-215).
		Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Колегія суддів, заслухавши суддю  доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
		На підставі рішення Міськради від 28 березня 2014 року № 6/38-4314 і договору оренди земельної ділянки від 24 квітня 2014 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 квітня 2014 року за № 5528020, в користуванні ФОП ОСОБА_1 на умовах оренди до 28 березня 2019 року перебувала земельна ділянка площею 0,0018 га по АДРЕСА_1 .
		25 лютого 2019 року ФОП ОСОБА_1 подала до Центру надання адміністративних послуг Міськради заяву та документи, необхідні для отримання адміністративної послуги  рішення Міськради про продовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленого законом порядку (а.с. 61).
		Управління земельних відносин департаменту по роботі з активами Міськради підгодовувало проект рішення «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 », який передбачав поновлення на 5 років строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412336900:01:012:0079) площею 0,0018 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгового павільйону) по АДРЕСА_1 міста ФОП ОСОБА_1 (а.с. 53-54).
		27 травня 2019 року відповідно до протоколу координаційної ради щодо питання про поновлення строку оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 міста ФОП ОСОБА_1 було рекомендовано відмовити і внести на розгляд Міськради (а.с. 82-88).
		Проект рішення Міськради «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 » включений до порядку денного ХLІІ сесії Міськради VІІ скликання під № 70 (а.с. 89-92).
		29 травня 2019 року Маріупольська міська рада розглянула на пленарному засіданні питання «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 » та прийняла рішення № 7/42-4034, яким відмовила у поновленні строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412336900:01:012:0079) площею 0,0018 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгового павільйону) по АДРЕСА_1 міста ФОП ОСОБА_1 .
		Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту її права користування земельною ділянкою, а саме визнання протиправними дій міського голови та зобов`язання його вчинити певні дії, визнання протиправним і нечинним тексту рішення Міськради, не змінюють приватноправової сутності відносин, що склалися між позивачем та Міськрадою і не додають цьому спору ознак публічно-правового.
		Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
		Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
		В силу положень ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.
		Згідно ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Відповідно до ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. 
		Таке положення узгоджується з вимогами ст.16 Закону №161-XIV, згідно з якими укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.
		Згідно із ст.33 Закону №161-XIV по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. 
		Отже, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. 
		Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
		Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Відповідно до частини другої статті 4 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
		За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
		При цьому, вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає  орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
		Судом встановлено, що позивач звернувся з вимогою про визнання протиправними дії міського голови при підписані тексту рішення Маріупольської міської ради «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 міста фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ».
		При цьому, як слідує із наявного у матеріалах справи рішення Маріупольської міської ради від 29 травня 2019 року № 7/42-4034, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки.
		Стосовно доводу апелянта, що 29 травня 2019 року Міськрада прийняла рішення № 7/42-4034 в редакції, яка передбачає поновлення ФОП ОСОБА_1 строку оренди земельної ділянки, однак, незважаючи на це, міський голова підписав текст цього рішення в редакції, що передбачає відмову ФОП ОСОБА_1 у поновленні строку оренди земельної ділянки, відповідно суб`єктом спору є саме міський голова у зв`язку здійснення ним владних управлінських функцій пов`язаних з підписанням не відповідного тексту рішення міської ради, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до матеріалів справи, постійною комісією з питань будівництва, архітектури та землекористування до проекту рішення Міськради «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 » зазначене зауваження- відмовити.
		Координаційною радою 27 травня 2019 року відповідно до протоколу щодо включення пропозицій та зауважень в порядок денний чергової ХLІІ сесії Міськради VІІ скликання, питання про поновлення строку оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 міста ФОП ОСОБА_1 було рекомендовано відмовити і внести на розгляд Міськради.
		Відповідно до Зауваження від 17.04.2019р. №30.5/15748 Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради до проекту рішення «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 » зазначено, що земельна ділянка розташована на території майбутньої реконструкції АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 . Запропоновано розглядати питання про поновлення оренди земельної ділянки в комплексі з питанням майбутньої реконструкції АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . Зазначені орієнтовні строки закінчення детального плану скверу 50-річчя АДРЕСА_4  кінець 2019 року  початок 2020 року (а.с. 60).
		Слід зазначити, що згадане Зауваження від 17.04.2019р. №30.5/15748 Головного управління містобудування і архітектури зазначено та враховано у тому числі у Рішенні Маріупольської міської ради від 29 травня 2019 року, яким відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 .
		Таким чином, враховуючи зауваження комісії з питань будівництва, архітектури та землекористування, рекомендації Координаційної ради, голосування відбувалось по питанню «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 » відповідно до порядку денного з доповіддю директора департаменту по роботі з активами міської ради  ОСОБА_2 з рекомендацією відмови, крім того враховуючи зауваження Головного управління містобудування і архітектури, яке враховане в самому Рішенні про відмову, депутати більшістю голосів проголосували саме за рекомендації про відмову у поновленні строку оренди земельної ділянки. 
		Із наведеного слідує, що предметом оскарження в межах даної справи є саме рішення органу місцевого самоврядування про відмову у поновленні строку оренди земельної ділянки, а не дії міського голови.
		Вказане рішення органу місцевого самоврядування є індивідуальним актом, яким реалізовується волевиявлення територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов`язки, а тому не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто підвідомчі господарським судам, який вирішуючи спір про відновлення прав позивача щодо землекористування, зокрема може дати оцінку законності такого рішення органу місцевого самоврядування, якщо його прийняття сприяло порушенню прав позивача.
		Відповідач при здійсненні повноважень власника землі є вільним у реалізації права розпоряджатися землею та вільний у виборі суб`єкта щодо надання йому права користування землею в порядку, встановленому законом, а також узгодженні істотних умов договору, які він вважає необхідними. Таким чином, реалізація переважного права на оренду земельної ділянки можлива лише за наявності волевиявлення на те сторін, яке з боку уповноваженого органу оформлюється відповідним рішенням.
		Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 727/10968/17 (провадження №11-524апп18).
		Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у чинній редакції юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		За приписами пункту 1 частини першої статті 20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		Таким чином, правовідносини, що склались між сторонами, є правовідносинами, що пов`язані та витікають з оренди землі, тобто відповідач у спірних правовідносинах не здійснював владних повноважень відносно позивача, оскільки діяв як сторона таких орендних відносин, що своїми діями та Рішенням порушує, як вважає позивач, його право на поновлення договору оренди, а відтак, з огляду на приписи ст. 20 ГПК України, спір є підвідомчим господарським судам.
		На підставі аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегії суддів приходить до переконання, що у випадку, що розглядається, спір за своєю сутністю не є публічно-правовим, а приватноправовим, оскільки вимоги позивача не підпадають під дію ст.19 КАС України, такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, 
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		При цьому, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд наділений правом на закриття провадження якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки суд першої дійшов вірного висновку про необхідність закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що даний спір має розглядатись у порядку господарського судочинства.
		Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 р. у справі №200/10799/19-а  залишити без задоволення.
		Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 р. у справі №200/10799/19-а  залишити без змін. 
		Повне судове рішення складено 03 березня 2020 року.
		Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		 
		Головуючий суддя Л.В. Ястребова
		 
		Судді Е.Г. Казначеєв
		 
		І.Д. Компанієць

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...