Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/15953/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо.
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2020. Зареєстровано: 03.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2020.
Дата набрання законної сили: 02.03.2020
Номер судового провадження: A/855/2243/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/15953/19                                                                      Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  02 березня 2020 року                                                                                           м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника відповідно до заяви від 10.04.2019 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_2  пенсію у зв`язку з втратою годувальника - ОСОБА_3 з 08.03.2019 (моменту виникнення права на пенсію) у розмірі 30% від грошового забезпечення (заробітку) її вітчима ОСОБА_3 на момент смерті - 08.03.2019 року.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи,  неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		17.02.2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про призначення справи в порядку загального позовного провадження.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		З урахуванням частини другої статті 12 КАС України, а також беручи до уваги, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін суд дійшов висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання позивача.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є законним представником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дочка), народженої у шлюбі з ОСОБА_4 (свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 02.12.2003 р.)
		ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 24.11.2018р. Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
		ОСОБА_3 ., ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримував пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
		ОСОБА_3 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 з 20.02.1996 р ., що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 .
		ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 11.03.2019 Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
		10.04.2019 р. ОСОБА_1 , як законний представник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника у зв`язку з тим, що батько дитини не сплачував аліменти на утримання дитини, а ОСОБА_2 проживала разом з ОСОБА_3 та перебувала на його утриманні.
		13.05.2019 р. листом № 98427/03 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було відмовлено у призначенні ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника у зв`язку з відсутністю документів, що засвідчують факт її перебування на утриманні у ОСОБА_3 , та ненадання заявником довідки МСЕК про визнання особи інвалідом.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
		Ст. 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
		Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 отримував пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262.
		Розділом IV Закону № 2262 визначені основні умови призначення даного виду пенсії.
		Відповідно до ст. 29 Закону № 2262 пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
		Згідно ст. 30 Закону № 2262 право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
		Положеннями ст. 31 Закону № 2262 встановлено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону № 2262 пасинок і падчерка, якщо вони не одержували аліментів від батьків, мають право на пенсію нарівні з рідними дітьми.
		В даному випадку ОСОБА_3 як пенсіонер, який отримував на момент смерті пенсію за Законом № 2262, відповідно, його сім`ї може бути призначена пенсія в разі втрати годувальника.
		В свою чергу, ОСОБА_2 як дочка ОСОБА_1 , з якою ОСОБА_3 перебував у шлюбі та спільно проживав, є його падчеркою, і може отримувати пенсію у разі втрати годувальника, якщо не отримувала аліментів від батьків та перебувала на утриманні ОСОБА_3 .
		Порядок подання документів для призначення пенсії особами, які мають право на пенсії відповідно до Закону № 2262 врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 р. № 3-1.
		Згідно п. 2 зазначеного Порядку заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника подаються членами сім`ї померлого годувальника, якому на момент смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших органів. У такому самому порядку подаються заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника членами сім`ї померлого годувальника, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, а також у разі відсутності в органах, що призначають пенсії, пенсійної справи померлого годувальника.
		Якщо померлому годувальнику вже було призначено пенсію, заява про призначення пенсії у разі втрати годувальника подається до органу, що призначає пенсії.
		Пунктом 6 Порядку № 3-1 визначено, що днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.
		У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз`яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою.
		Згідно абз. 1 п. 10 Порядку № 3-1 для призначення пенсії в разі втрати годувальника подаються такі документи: заява; копія свідоцтва про смерть годувальника; витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю; висновок про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби); довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні; документи, передбачені абзацами третім, шостим - дев`ятим пункту 7 цього Порядку.
		Згідно з поясненнями відповідача, відмова у призначенні пенсії мала місце у зв`язку з відсутністю юридичних документів, що підтверджують факт перебування ОСОБА_2 на утриманні ОСОБА_3 , якими згідно з вказаним положенням є довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні.
		09 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту перебування на утриманні померлого годувальника в якій просила суд встановити факт перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утриманні ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 грудня 2019 року у справі №755/12633/19 заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про встановлення фату перебування на утриманні померлого годувальника - задоволено. Встановлено юридичний факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебувала на утриманні ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		Водночас, суд звертає увагу, що на момент звернення за призначенням пенсії у разі втрати годувальника (10 квітня 2019 року), заявником не було надано усіх необхідних для вирішення цього питання документів, а саме довідки уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні, а тому у відповідача були відсутні підстави для призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до заяви від 10.04.2019 року.
		За наведеного, позовні вимоги про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника відповідно до заяви від 10.04.2019 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_2  пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 08.03.2019 є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
		Відповідно до приписів статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
		Колегія суддів звертає увагу, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 грудня 2019 року у справі №755/12633/19 було надано лише на стадії апеляційного розгляду справи, втім докази неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього позивачем не надано.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що визначений Законом, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
		Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
		Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається  до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. 
		За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.                                                                      
		Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
		 
		Головуючий          суддя                                                                      Є.І.Мєзєнцев
		 
		                    cуддя                                                                      В.В.Файдюк
		 
		                    суддя                                                                      Є.В.Чаку

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...