Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/454/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2020. Зареєстровано: 03.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2020.
Дата набрання законної сили: 27.02.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27.02.2020 року м.Дніпро Справа № 908/454/19
		 
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
		суддів: Чередко А.Є., Коваль Л.А.
		секретар судового засідання Кандиба Н.В.
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер"
		на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.11.2019 (суддя Горохов І.С.) 
		 
		за результатами розгляду скарги Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» на дії державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
		 
		у справі № 908/454/19
		за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя
		до відповідача: Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер», м. Запоріжжя
		про стягнення коштів, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.06.2019 у справі №908/454/19 позов задоволено в повному обсязі та стягнуто з Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» основний борг за спожиту активну електричну енергію в розмірі 66 938 310,54 грн, заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 26 751 881,25 грн; пені у розмірі 25 878 982,27 грн, інфляційних втрат у розмір 17 263 424,43 грн, 3% річних у розмір 4 260 569,25 грн, судового збору у розмірі 672 350,00 грн..
		05.11.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла скарга Запорізького державного підприємства Кремнійполімер на дії державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якій заявник просить суд: 
		- визнати дії старшого державного виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Частюк В.О., які виявилися у винесенні незаконної постанови про арешт майна боржника від 08.10.2019 у ВП № 60252427 незаконними та скасувати постанову від 08.10.2019 у ВП № 60252427; 
		- визнати дії в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Дудки М.О., які виявились у винесенні незаконної постанови про арешт коштів боржника від 22.10.2019 у ВП № 60252427 незаконними та скасувати постанову від 22.10.2019 у ВП № 60252427.
		Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.11.2019 у справі №908/454/19 в задоволенні скарги відмовлено у повному обсязі.
		Запорізьким державним підприємством "Кемнійполімер" подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.11.2019 по справі №908/454/19, згідно якої останній просить скасувати дану ухвалу та постановити нове рішення, яким задовольнити вимоги ЗДП "Кремнійполімер".
		В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що в порушення норм Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" державними виконавцями було накладено арешти на кошти ЗДП "Кремнійполімер", що призвело до проблем з виплатами заробітної плати працівникам підприємства, безпечним зберіганням відходів виробництва і попутної хімічної продукції, залишки яких є вибухо-та пожежо-небезпечними, а також забезпечення надійної охорони державного підприємства; зазначені арешти в повному обсязі унеможливлюють роботу підприємства.
		За твердженнями апелянта Наказ №1020 Фонду державного майна України Про прийняття рішення про приватизацію Запорізького державного підприємства Кремнійполімер розміщено у відповідності до вимог ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та вказана інформація є загальнодоступною і спрямована на необмежене коло осіб, в тому числі і на державних виконавців, дій та рішення яких ним оскаржуються, що було не враховано судом першої інстанції.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у справі №908/454/19 залишено без руху апеляційну скаргу Запорізького державного підприємства "Кемнійполімер" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.11.2019 та надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надано строк для надання доказів сплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн.
		На адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшов супровідний лист №0006 від 15.01.2020 з квитанцією №968 від 14.01.2020 про сплату 1 921,00 грн. з призначенням платежу: судовий збір за позовом ЗДП "Кремнійполімер" ріш. від 15.11.2019 по справі №908/454/19; Центральний АГС.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізького державного підприємства "Кемнійполімер" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.11.2019 по справі №908/454/19 та призначено розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з викликом сторін на 27.02.2020 о 17 год. 00 хв..
		Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» та Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області подали відзиви на апеляційну скаргу у яких проти її задоволення заперечують, а оскаржувану ухвалу вважають обгрунтованою та законною.
		В судове засідання 27.02.2020 року з`явилися представник апелянта (відповідача).
		Представник позивача та представник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у судове засідання не з`явились. Учасники були належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги. 
		Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.06.2019 рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/454/19 позов Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, м. Запоріжжя до відповідача Запорізького державного підприємства Кремній полімер, м. Запоріжжя про стягнення коштів задоволено в повному обсязі.
		Стягнуто з Запорізького державного підприємства Кремнійполімер на користь Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго основний борг за спожиту активну електричну енергію в розмірі 66 938 310,54 грн, заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 26 751 881,25 грн; пені у розмірі 25 878 982,27 грн, інфляційних втрат у розмір 17 263 424,43 грн, 3% річних у розмір 4 260 569,25 грн, судового збору у розмірі 672 350,00 грн.
		02.08.2019 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області видано відповідні накази.
		08.10.2019 Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Запорізькій області Частюк В.О. відкрито виконавче провадження № 60252427 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 02.08.2019 у справі № 908/454/19 про стягнення пені у розмірі 25 878 982,27 грн, інфляційних втрат у розмірі 17 263 424,43 грн, 3% річних у розмірі 4 260 569,25 грн, судового збору розмірі 672 350,00 грн. 
		Постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Запорізькій області від 08.10.2019 про арешт майна боржника ВП № 60252427, накладено арешт на все майно боржника ЗДП Кремнійполімер.
		22.10.2019 Постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Запорізькій області про арешт коштів боржника ВП № 60252427, накладено арешт на кошти та інші цінності боржника, у межах суми боргу в сумі 52 883 020,93 грн, що належать ЗДП Кремнійполімер, в межах суми боргу за вищевказаним виконавчим документом які містяться на всіх рахунках і вкладах чи на зберіганні в усіх банках, їх філіях та відділеннях або інших установах.
		ЗДП Кремнійполімер звернувся до ВПВР УДВС ГТУЮ в Запорізькій області з листом-скаргою від 30.10.2019 про зупинення вчинення виконавчих дій та скасування арештів та обтяжень в рамках виконавчого провадження № 60252427, оскільки згідно з наказом Фонду державного майна України Про прийняття рішення про приватизацію ЗДП Кремнійполімер від 01.08.2018 № 1020 вирішено приватизувати Запорізьке державне підприємство Кремнійполімер.
		01.11.2019 Головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ в Запорізькій області винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дії щодо наказу № 908/454/19 від 02.08.2019. 
		Боржник, вважаючи дії державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Запорізькій області щодо винесення постанови про арешт майна боржника та постанови про арешт коштів боржника незаконними та такими, що порушують права ЗДП Кремнійполімер, звернувся до господарського суду Запорізької області з даною скаргою.
		Відмовляючи в задоволенні вказаної скарги, суд першої інстанції дійшов висновку, що при винесенні постанови ВП № 60252427 про арешт коштів боржника від 22.10.2019 та постанови про арешт майна боржника від 08.10.2019 державним виконавцем було дотримано процедуру їх прийняття, підстави для зняття арешту визначені ст. 59 Закону України Про виконавче провадження відсутні.
		За таких обставин оскаржені постанови від 08.10.2019 про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника від 22.10.2019 є такими, що прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені Конституцією та законами України, тому підстав для визнання їх протиправними і скасування не вбачається.
		Колегія суддів погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду виходячи з наступного.
		Згідно зі ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
		Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Пунктом 5 частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності. 
		Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		В силу приписів ст. 19 Конституції України, ст. 1 Закону № 1404-VIII державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням Закону України "Про виконавче провадження", а й відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. 
		Положеннями ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
		Водночас гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання встановлюються Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI.
		Так, Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання (ч. 1 ст. 1 цього Закону), саме цим Законом затверджено порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.
		Відповідно до частини 1 ст. 2 Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державне підприємство.
		Стаття 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачає особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства.
		Так, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених Законом.
		Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Статтею 10 цього Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
		Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частина 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").
		Згідно з ч. 7 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону, а саме, про звернення стягнення на майно боржника.
		Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
		Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" згідно до ч. ч. 1, 2 якої звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
		Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначені особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи-підприємця, за приписами частини 1 якої виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
		За приписами частини 5 цієї статті у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
		Відповідно до вимог ч. ч. 1-3 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
		Як встановлено судом першої інстанції, наказом Фонду державного майна України від 01.08.2018 № 1020 прийнято рішення про приватизацію Запорізького державного підприємства Кремнійполімер (ідентифікаційний код юридичної особи 00203625). Пунктом 2 вказаного наказу визначено, приватизувати Запорізьке державне підприємство Кремнійполімер шляхом продажу єдиного майнового комплексу на аукціоні з умовами.
		Частиною 3 статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" встановлено, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
		Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна регулює Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна".
		Частиною 1 статті 3 Закону Про приватизацію державного і комунального майна від 18.01.2018 N 2269-VIII визначено, що законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості приватизації об`єктів державної власності можуть встановлюватися виключно законами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації.
		Цим Законом у статтях 26, 28 установлено, що під час приватизації об`єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. До договору купівлі-продажу включаються передбачені умовами аукціону, викупу зобов`язання сторін, зокрема, щодо погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом, простроченої кредиторської заборгованості підприємства. З моменту переходу права власності на об`єкт приватизації покупець, який придбав об`єкт приватизації, зобов`язаний виконувати всі умови договору купівлі-продажу об`єкта приватизації. Особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.
		Згідно із статтею 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, зокрема, формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об`єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.
		Приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.
		Колегія суддів зауважує, що ані Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" ані Законом України Про виконавче провадження, не встановлюється заборона (мораторій) на звернення стягнення на підставі виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню на майно боржника у разі його включення до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
		Порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до пункту 12 частини 1 якої виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
		Частиною 2 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
		Частиною 4 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого пунктом 10 частини 1 статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.
		Як вбачається з матеріалів справи, держаним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ в Запорізькій області при відкритті виконавчого провадження № 60252427 було одночасно винесено постанову про арешт майна боржника від 08.10.2019. 
		Зазначені дії не суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження", за приписами норм ст. ст. 26, 56 якого державний виконавець може накласти арешт з винесенням відповідної постанови як під час відкриття виконавчого провадження, так і не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
		В даному випадку виконавець відкрив виконавче провадження, у його межах постановами наклав арешт на майно боржника, його грошові кошти, тобто вжив необхідних заходів для забезпечення в майбутньому реального виконання рішення.
		Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження, сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник  фізична особа - також про зміну місця роботи.
		ЗДП Кремпійполімер звернувся до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Запорізькій області з листом-скаргою про зупинення вчинення виконавчих дій та скасування арештів та обтяжень в рамках виконавчого провадження № 60252427, лише 30.10.2019, яким зокрема повідомив, що ЗДП Кремнійполімер згідно з наказом № 1020 Фонду державного майна України знаходиться в процедурі приватизації.
		Скаржником не надано доказів про те, що на момент винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника державному виконавцю було відомо про прийняття рішення про приватизацію ЗДП Кремнійполімер.
		Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що Наказ №1020 Фонду державного майна України Про прийняття рішення про приватизацію Запорізького державного підприємства Кремнійполімер розміщено у відповідності до вимог ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та вказана інформація є загальнодоступною, з огляду на наступне.
		Згідно ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" порядок приватизації державного і комунального майна передбачає: формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об`єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом; затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об`єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.
		Принцип змагальності сторін, закріплений у частині 3 статті 13 та частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).
		Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
		Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд зазначає, що скаржником не надано будь-яких доказів, що підтверджували б «загальновідомість» Наказу №1020 Фонду державного майна України Про прийняття рішення про приватизацію Запорізького державного підприємства Кремнійполімер та звільняли б його від обов`язку доказування.
		Зокрема, матеріали справи не містять:
		- витягу (роздруківки) з офіційного веб-сайту Фонду державного майна України (http://www.spfu.gov.ua/ua/documents/fund-regulatory.html?name=&publisher=3&type=4&number=&start_an_date=&end_an_date=); з офіційного веб-сайту Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk/documents/category/documents/); з офіційного веб-сайту електронної торгової системи;
		- оригіналу чи копії офіційного друкованого видання державних органів приватизації, в якому було б опубліковано Наказ Фонду державного майна України №1020.
		За таких умов, апеляційний суд вважає, що державний виконавець ВПВР при винесенні постанови про арешт майна боржника від 08.10.2019 ВП № 60252427 та постанови про арешт коштів боржника від 22.10.2019 ВП № 60252427 діяв відповідно до Закону та в межах повноважень задля реального виконання судового рішення.
		Крім того, вчинення виконавчих дій Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Запорізькій області зупинено на підставі пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку із прийняттям рішення про приватизацію ЗДП Кремнійполімер згідно з наказом № 1020 Фонду державного майна від 01.08.2018, про що винесено відповідну Постанову про зупинення виконавчих дії ВП № 60252427 від 01.11.2019.
		Колегія суддів наголошує, що наявність підстав для зупинення провадження у виконавчому провадженні не тягне за собою в якості безумовного наслідку зняття арешту.
		Статтею 59 Закону України Про виконавче провадження визначено перелік підстав для зняття арешту майна (коштів) боржника, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
		Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
		Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
		Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).
		Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).
		На державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).
		Водночас, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.
		Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії державного виконавця щодо винесення постанов про накладення арешту на кошти боржника та про арешт майна боржника були спрямовані на реальне виконання судового рішення, а оскаржувані постанови від 08.10.2019 про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника від 22.10.2019 є такими, що прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені Конституцією та законами України, тому підстав для визнання їх протиправними і скасування не вбачається.
		Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваної ухвали.
		Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятої ним ухвали.
		Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
		Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
		Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
		Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.11.2019 року по справі № 908/454/19 залишити без задоволення.
		Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.11.2019 року по справі № 908/454/19 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено 03.03.2020.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя В.Ф. Мороз
		 
		 
		Суддя А.Є. Чередко
		 
		 
		Суддя Л.А. Коваль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...