Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/1726/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2020. Зареєстровано: 04.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2020.
Дата набрання законної сили: 03.03.2020
Номер судового провадження: К/9901/29876/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		03 березня 2020 року 
		 
		Київ
		справа №802/1726/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/29876/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Мартинюк Н.М.,
		суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №802/1726/16-а
		за позовом ОСОБА_1 
		до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області, Атестаційної комісії №13 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області,
		третя особа: Апеляційна атестаційна комісія Північного регіону №6 Національної поліції України, 
		про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		 
		за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області
		на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Білої Л.М., суддів Граб Л.С., Гонтарука В.М.).
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		ОСОБА_1 у жовтні 2016 року звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області (далі - «ГУНП у Вінницькій області», «відповідач-1»), в якому просив: 
		 
		- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ГУНП у Вінницькій області від 11 жовтня 2016 ркоу №181 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність; 
		 
		- поновити позивача на посаді оперуповноваженого Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області; 
		 
		- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. 
		 
		В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що у відповідача не було законних підстав для проведення його атестації, а матеріали атестування не доводять його професійної непридатності. Зокрема вказує, що з протоколу атестаційної комісії випливає, що на голосування її членів ставилося питання про переміщення позивача на нижчу посаду, тоді як члени комісії проголосували за його звільнення через службову невідповідність. Також звертає увагу на порушення порядку проведення співбесіди та відмову Апеляційної атестаційної комісії у розгляді його скарги на рішення атестаційної комісії.
		 
		15 листопада 2016 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої, окрім раніше заявлених, просив визнати протиправним і скасувати: 
		 
		- рішення атестаційної комісії від 11 серпня 2016 року про те, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді і має бути звільнений зі служби в поліції через службову невідповідність;
		 
		- рішення Апеляційної атестаційної комісії, викладене у протоколі від 16 вересня 2019 року, яким залишено без розгляду його скаргу на рішення атестаційної комісії від 11 серпня 2016 року.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Ухвалою від 15 листопада 2016 року Вінницький окружний адміністративний суд у задоволенні клопотання про збільшення позовних вимог відмовив, оскільки суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 у цьому клопотанні змінив підставу і предмет позову.
		 
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Так, суд першої інстанції зазначив, що законодавством не встановлено порядку проведення співбесіди, а її результати є лише одним із критеріїв для прийняття загального висновку атестаційною комісією. Натомість підставою для звільнення позивача стало саме рішення атестаційної комісії №13 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, оформлене протоколом ОП №15.00021181.0060637 від 11 серпня 2016 року, яке у судовому порядку не оскаржувалось, а тому наказ начальника ГУНП у Вінницькій області №134 о/с від 21 липня 2016 року, яким позивача звільнено зі служби в поліції суд визнав законним.
		 
		Ухвалою від 15 грудня 2016 року Вінницький апеляційний адміністративний суд, задовольнивши відповідну заяву представника позивача, залучив до участі у справі як відповідача Атестаційну комісію №13 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - «Атестаційна комісія №13», «відповідач-2») і як третю особу - Апеляційну атестаційну комісію Північного регіону №6 Національної поліції України (далі - «Апеляційна атестаційна комісія»).
		 
		Постановою від 19 січня 2017 року Вінницький апеляційний адміністративний суд скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою позов задовольнив частково: 
		 
		- визнав протиправним і скасував рішення Атестаційної комісії №13 від 11 серпня 2016 року, оформлене протоколом ОП №15.00021181.0060637 від 11 серпня 2016 року, щодо звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність;
		 
		- визнав протиправним і скасував наказ начальника ГУНП у Вінницькій області від 11 жовтня 2016 року №181о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліцію"; 
		 
		- поновив позивача на посаді оперуповноваженого Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області; 
		 
		- зобов`язав відповідача-1 нарахувати й виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 11 жовтня 2016 року до 19 січня 2017 року включно.
		 
		В решті позовних вимог відмовив.
		 
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що: 
		 
		- питання про відповідність позивача вимогам до поліцейського було вирішене у момент видання наказу про прийняття його на службу;
		 
		- атестування було проведено без наявності для цього підстав, передбачених частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію»;
		 
		- протокол відповідача-2 від 11 серпня 2016 року ОП №15.00021181.0060637 є невмотивованим і відповідно до нього на голосування Атестаційної комісії №13 ставилося питання про переміщення ОСОБА_1 на нижчу посаду, тоді як за результатами голосування ухвалено рішення про звільнення його зі служби через службову невідповідність. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки звільненню позивача передувало вказане рішення відповідача-2 від 11 серпня 2016 року, повний захист прав ОСОБА_1 є неможливим без визнання такого рішення протиправним. З огляду на вказане, суд вирішив визнати протиправним і скасувати наказ про звільнення позивача від 11 жовтня 2016 року №181 о/с;
		 
		- питання виплати поліцейським, незаконно звільненим зі служби в поліції, грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, врегульоване Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року №260 (далі - «Порядок №260»), який не вимагає наявності судового рішення про стягнення відповідних сум, оскільки за його приписами на ГУНП у Вінницькій області покладено безумовний обов`язок здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення при поновленні позивача на посаді;
		 
		- оскільки позивач набрав за результатами тестування менше 60 балів, то Апеляційна атестаційна комісія правомірно не розглядала його скаргу на рішення Атестаційної комісії №13 від 11 серпня 2016 року.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
		 
		У касаційній скарзі ГУНП у Вінницькій області, вказуючи на грубе порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
		 
		Скаржник вказує на те, що: 
		 
		- позивач пропустив місячний строк звернення до суду в тій частині, що стосується скасування рішення відповідача-2 від 11 серпня 2016 року, оскільки ознайомився з цим рішенням 16 серпня 2016 року, тоді як звернувся до суду з вимогою щодо скасування наказу про звільнення від 11 жовтня 2016 року лише 21 жовтня 2016 року;
		 
		- ОСОБА_1 добровільно зареєструвався та пройшов тестування, а тому висновки суду апеляційної інстанції про відсутність індивідуальних підстав для проведення атестування, визначених частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», суперечать приписам частин першої, четвертої цієї норми; 
		 
		- суд безпідставно дійшов висновку про невмотивованість рішення Атестаційної комісії №13, оскільки воно прийняте з урахуванням матеріалів, передбачених Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (далі - «Інструкція №1465»);
		 
		- суд не вправі надавати оцінку протоколу Атестаційної комісії №13, оскільки прийняття нею конкретного рішення є її дискреційними повноваженнями.
		 
		Відзивів на касаційну скаргу інші учасники справи не подали.
		 
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 з вересня 2003 року до листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.
		 
		Наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 7 листопада 2015 року №2 о/с позивача призначено на посаду оперуповноваженого Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області з присвоєнням спеціального звання капітана поліції.
		 
		Відповідно до наказу відповідача-1 від 12 лютого 2016 року №146 "Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції у Вінницькій області" з метою підготовки до оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар`єри при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України "Про Національну поліцію" та вимогами Інструкції №1465, наказано, зокрема, керівникам структурних та територіальних підрозділів ГУНП у Вінницькій області:
		 
		1) скласти списки поліцейських ГУНП та підпорядкованих підрозділів, які мають бути атестовані;
		2) скласти атестаційні листи стосовно поліцейських;
		3) підготувати для надання на засідання атестаційних комісій додаткові матеріали щодо проходження служби поліцейськими.
		 
		Наказом відповідача-1 від 19 липня 2016 року №887 "Про затвердження персонального складу атестаційних комісій ГУНП у Вінницькій області", відповідно до вимог статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", підпункту 2 пункту 2 розділу II Інструкції №1465 затверджено, серед інших, персональний склад атестаційної комісії №13 ГУНП у Вінницькій області.
		 
		За результатами проведеної співбесіди з позивачем Атестаційна комісія №13 прийняла рішення, оформлене протоколом ОП №15.00021181.0060637 від 11 серпня 2016 року, про те, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає і має бути звільнений зі служби в поліції через службову невідповідність.
		 
		Не погодившись з цим висновком позивач оскаржив його до Апеляційної атестаційної комісії, яка його скаргу не розглядала, про що складено протокол ОП №15.00035775.0060637 від 16 вересня 2016 року.
		 
		Наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 11 жовтня 2016 року №181 о/с на підставі висновку Атестаційної комісії №13 від 11 серпня 2016 року капітана поліції ОСОБА_2 , оперуповноваженого Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).
		 
		Не погоджуючись з такими діями відповідачів позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
		 
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		 
		Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 58 вказаного Закону призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов`язків.
		 
		Відповідно до частини другої цієї ж статті строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту. 
		 
		Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію».
		 
		Так, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. 
		 
		Вимоги до кандидатів на службу в поліції та відповідні обмеження визначені у статтях 49, 61 вказаного Закону. До вимог належать, зокрема: досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.
		 
		Натомість, завданням атестування, згідно з частиною першою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», є оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівні, фізична підготовка на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар`єри.
		 
		Частиною другою статті 57 вказаного Закону визначений вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належать: 
		 
		- призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 
		- вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 
		- вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		 
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		 
		Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопад 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. 
		 
		Ця норма є відсилочною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.
		 
		Такий «Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» було затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 6 квітня 2016 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року №669/28799 (далі - «Порядок №260»).
		 
		Згідно абзацу 1 пункту 6 Розділу ІІІ Порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
		 
		Пунктом 9 Розділу І Порядку № 260 передбачено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
		 
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».
		 
		Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Оскільки касаційна скарга ГУНП у Вінницькій області у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
		 
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		 
		Як встановлено судами та випливає з матеріалів справи, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону шляхом видання наказу від 7 листопада 2015 року №1/ос про призначення на посаду в органах поліції з присвоєнням відповідного звання. 
		 
		Зазначений наказ не містить застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду поліцейського. 
		 
		Положення Закону України «Про Національну поліцію», у тому числі й пункт 9 Прикінцевих та перехідні положень, не дають підстав для висновку, що працівників міліції, призначених на посади поліцейських на підставі цього пункту, варто вважати такими, що призначені на посади тимчасово до завершення їх атестування. 
		 
		До того ж строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту (частина друга статті 58 Закону України «Про Національну поліцію»).
		 
		Щодо визначених законодавством підстав для проведення атестування, то з аналізу пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» випливає, що ця норма не передбачає проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.
		 
		Натомість приписами частини другої статті 57 Закон України «Про Національну поліцію» чітко визначені підстави для проведення атестування поліцейських, перелік яких є вичерпний.
		 
		Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у частині другій статті 57 вказаного Закону, суперечить частині другій статті 19 Конституції України.
		 
		Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, кожна із визначених статтею 57 Закону України «Про Національну поліцію» трьох підстав для проведення атестування має бути пов`язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов`язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.
		 
		Аналогічні норми щодо підстав для атестування містить також Інструкція №1465.
		 
		Крім того, слід зазначити, що в силу статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» атестуванню не підлягають, зокрема, працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.
		 
		На відповідній посаді в поліції ОСОБА_2 пропрацював менше одного року, питання про призначення його на вищу посаду, переведення на нижчу посаду або притягнення до відповідальності в межах дисциплінарної процедури (як це передбачено частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію») ГУНП у Вінницькій області не вирішувало.
		 
		Відтак призначення атестації позивача після прийняття його на роботу (службу в поліції) безвідносно до вирішення питань кар`єри (призначення позивача на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження є незаконним.
		 
		До того ж та обставина, що при прийнятті позивача на службу в поліцію для нього не проводився конкурс на зайняття посади в поліції, не породжує для відповідача право проводити відповідний конкурс в подальшому, тобто для вже призначеного на посаду працівника.
		 
		Аналогічна правова позиція щодо підстав проведення атестування поліцейських, в тому числі в контексті пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №808/928/16, від 14 листопада 2019 року у справі №814/695/16, від 23 жовтня 2019 року у справі №П/811/1471/16.
		 
		Що стосується доводів скаржника про те, що суд апеляційної інстанції втрутився у дискреційні повноваження Атестаційної комісії №13, надавши оцінку її рішенню, то Верховний Суд ці доводи відхиляє з огляду на таке.
		 
		Пункт 3 частини 3 статті 2 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачав, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто суди в наведеній категорії справ мають право і зобов`язані перевіряти обґрунтованість оскаржуваного рішення (висновку) атестаційної комісії.
		 
		Наведене узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів, встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті. За загальним правилом, суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору, що має місце в даному випадку.
		 
		Суд апеляційної інстанції встановив, що у протоколі засідання Атестаційної комісії №13 від 11 серпня 2016 року відсутні посилання на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал, невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інші обставини, що свідчать про невідповідність позивача посаді, яку він займав.
		 
		Також апеляційний суд звернув увагу на те, що відповідно до вказаного на голосування комісії ставилося питання про переміщення ОСОБА_1 на нижчу посаду. Проте за результатами голосування ухвалено рішення про його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Підстави, що спонукали атестаційну комісію змінити рішення з переміщення позивача на нижчу посаду на звільнення зі служби в поліції в протоколі не відображені.
		 
		Верховний Суд, погоджуючись з висновком апеляційного суду, зауважує, що оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його документального закріплення (протокол, окремий акт), повинно бути вмотивованим, деталізованим і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.
		 
		Надаючи оцінку аргументам скаржника про те, що суд апеляційної інстанції, визнаючи протиправним і скасовуючи рішення відповідача-2 від 11 серпня 2016 року, не взяв до уваги обставини пропуску позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає таке.
		 
		Дійсно, з результатами атестування позивач ознайомився 16 серпня 2016 року, а до суду звернувся 21 жовтня 2016 року. Проте рішення (висновок) Атестаційної комісії №13 має свою форму вираження у наказі ГУНП у Вінницькій області про звільнення від 11 жовтня 2016 року №181 о/с, який є завершальною стадією атестування позивача. Тому, враховуючи пов`язаність цих рішень, а також те, що оскаржуваний наказ датований 11 жовтня 2016 року, а із заявленими позовними вимогами позивач звернувся до суду 21 жовтня 2016 року, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що звернення позивача до суду відбулося з дотриманням строків, встановлених положеннями статті 99 КАС України.
		 
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі №814/2818/16 і від 25 квітня 2018 року у справі № 823/934/16.
		 
		Також колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки звільненню позивача передувало рішення Атестаційної комісії №13, оформлене протоколом №15.00021181.0060637 від 11 серпня 2016 року, то для повного захисту прав позивача необхідно визнати вказане рішення відповідача-2 протиправним.
		 
		Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Переглядаючи оскаржувану постанову суд касаційної інстанції виявив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме статті 235 КЗпП України у взаємозв`язку з пунктом 6 Розділу ІІІ Порядку №260, тому вважає за необхідне вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги.
		 
		Так, колегія суддів не погоджується з висновком про те, що положення Порядку №260 не вимагають наявності судового рішення про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, у зв`язку з чим апеляційний суд вирішив зобов`язати відповідача-1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 11 жовтня 2016 року до 19 січня 2017 року включно без обрахунку конкретної суми.
		 
		Слід зауважити, що аналіз норм статті 235 КЗпП України та Порядку №260 дає підстави для висновку про те, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку №260.
		 
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі №804/2223/17.
		 
		Натомість суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов в частині зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу не дослідив у повній мірі питання обчислення середньої заробітної плати, не визначив її розмір та відповідно не навів у своєму судовому рішенні розрахунку належної до стягнення суми.
		 
		Не дивлячись на те, що протокольною ухвалою від 15 грудня 2016 року суд витребував довідку та розрахунок грошового забезпечення позивача на день звільнення (а.с. 109) і витребувані документи були подані представником ГУНП у Вінницькій області 19 січня 2017 року в судовому засіданні (а.с. 127), вказана довідка у матеріалах справи відсутня.
		 
		З огляду на це суд апеляційної інстанції також порушив норми процесуального права щодо офіційного з`ясування обставин справи (стаття 9 КАС України).
		 
		Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
		 
		З огляду на процесуальну обмеженість Верховного Суду у збиранні або розгляді нових доказів, визначену частиною другою статті 341 КАС України, а також наділення суду апеляційної інстанції процесуальним правом щодо збору доказів, з метою встановлення дійсних фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про необхідність направлення справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд в частині нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, визначити розмір належного позивачу грошового забезпечення за час його вимушеного прогулу за правилами, передбаченими Порядком №260, для чого витребувати необхідні докази.
		 
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області задовольнити частково.
		 
		Скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		Справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до Вінницького апеляційного адміністративного суду.
		 
		В решті постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		……………………………
		 
		…………………………….
		 
		…………………………….
		 
		Н.М.          Мартинюк
		А.В.          Жук
		Ж.М.          Мельник-Томенко,
		Судді          Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...