Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 220/81/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2020. Зареєстровано: 04.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2020.
Дата набрання законної сили: 27.02.2020
Номер судового провадження: 22-ц/804/49/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                        22-ц/804/49/20 
		                                        220/81/19 
		                       
		Головуючий у І інстанції ЯненкоГ.М. Єдиний унікальний номер 220/81/19
		Номер провадження 22-ц/804/49/20
		Доповідач Барков В.М.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 лютого 2020 року м. Маріуполь
		 
		Донецький апеляційний суд в складі:
		головуючого судді Баркова В.М.,
		суддів Зайцевої С.А.,
		 Пономарьової О.М.,
		секретар Єфремова О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником за довіреністю ОСОБА_2 на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 вересня 2019 року, ухвалене в м. Велика Новосілка Донецької області та повний текст якого складено 07 жовтня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Донецькій області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої протиправними діями суб`єкта владних повноважень,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Великоновосілківського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Донецькій області (далі  Великоновосілківське ОУПФУ) про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої протиправними діями суб`єкта владних повноважень.
		Заява мотивована тим, що він є пенсіонером за віком, проживав у м. Донецьку та отримував там пенсію. Внаслідок тимчасової окупації м. Донецька він був звернувся із заявою до Великоновосілківського ОУПФУ у Донецькій області і з жовтня 2016 року відповідачем його було взято на облік для виплати пенсії. З того часу та до березня 2016 року включно, відповідач нараховував йому пенсійне забезпечення, проте у зв`язку з його фактичним не проживанням на території Великоновосілківського району (посилаючись на постанови КМУ № 509 та № 365 та на підставі отриманої інформації про тривало відсутніх за місцем проживання внутрішньо переміщених осіб), з квітня 2016 року відповідач припинив йому пенсійні виплати. 
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року було задоволено його адміністративний позов до УПФУ в Великоновосілківському районі Донецької області про визнання дій по припиненню нарахування та виплати пенсії незаконними та зобов`язано УПФУ в Великоновосілківському районі Донецької області поновити нарахування та виплату йому пенсії з 01 квітня 2016 року, з урахуванням компенсації втрати частини доходів. Проте відповідач не припинив порушення його права на пенсійні виплати, у зв`язку з чим його більше тридцяти місяців було позбавлено єдиного джерела доходу, він був змушений приймати допомогу від близьких, звертатися до сусідів та знайомих. Вважає, що така поведінка відповідача є принизливою для людини, яка все життя сумлінно працювала та сплачувала податки, оскільки протиправними діями відповідач, de facto, поставив його у становище жебрака майже на три роки позбавивши єдиного джерела існування. Також це призвело до душевних страждань, загального погіршення стану здоров`я та постійних переживань. Розмір моральної шкоди він оцінює в 100 000 грн., яку просив стягнути з відповідача на свою користь.
		Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Великоновосілківського ОУПФУ Донецької області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої протиправними діями суб`єкта владних повноважень відмовлено у повному обсязі.
		В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
		В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку щодо недоведеності вини відповідача у заподіянні йому моральної шкоди у зв`язку з відсутністю відмітки на копії рішення адміністративного суду про набрання рішенням чинності. Зазначав, що в позовній заяві є посилання на зазначене рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень де зазначено, що рішення набрало законної сили. Також у відповіді на відзив та в додаткових поясненнях ним детально розписано як розраховану суму моральної шкоди, роз`яснено причино-наслідковий зв`язок між протиправними діями, які призвели до порушення його прав. Рішенням адміністративного суду дії відповідача визнані протиправними і саме ці протиправні дії призвели до заподіяння моральної шкоди.
		У відзиві на апеляційну скаргу Великоновосілківське ОУПФУ просить залишити її без задоволення, оскільки позивачем не надано доказів наявності моральної шкоди, розмір якої ним не обґрунтовано.
		Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом розміщення відповідного повідомлення на сайті судової влади України (https://dna.court.gov.ua/sud4804/gromadyanam/duspypntoz_20/952), тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без його участі.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача Великоновосілківське ОУПФУ Алєксєєва Д.Е., який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду скасувати та позовні вимоги задовольнити частково з таких підстав. 
		Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ЦПК України).
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 05 січня 1991 року та пожиттєво отримує пенсію за віком (а.с. 6-7).
		Згідно довідки від 03 грудня 2014 року № 1437006108 ОСОБА_1 є особою переміщеною з тимчасово окупованої території та проживає на території Великоновосілківського району Донецької області (а.с. 30).
		Позивач в своїй позовній заяві зазначав, що з березня 2016 року відповідачем припинено нарахування та виплату йому пенсії на підставі його фактичного не проживання за адресою реєстрації, зазначеної в довідці особи переселенця. Зазначене відповідачем не заперечувалось.
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду Донецької області від 29 жовтня 2018 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФ України в Великоновосілківському районі Донецької області про визнання дій по припиненню нарахування та виплати пенсії незаконними та зобов`язано УПФУ в Великоновосілківському районі Донецької області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2016 року, з урахуванням компенсації втрати частини доходів. (а.с.12-22).
		Зі змісту позовної заяви вбачається, що на момент звернення позивача до суду рішення адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року не виконано, відповідачем виплату пенсії не відновлено.
		Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не обґрунтовано розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди, не доведено обставин і підстави, які зумовлюють наявність моральної шкоди та не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів заподіяння йому моральної шкоди.
		Проте з таким висновком суду не можна погодитися.
		За положеннями ч.1 ст. 58 Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України є створеним державною органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
		Відповідно до п.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України.
		Серед основних завдань управління, відповідно до п.3 згаданого Положення, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом.
		Відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснюється за правилами ст. 1173 ЦК України з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України та роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
		Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Згідно ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно з ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Пунктами 4, 5 Постанови роз`яснено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яку неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне  за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого  спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Суд враховує доводи позивача щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди, які обґрунтовані безпідставним припиненням виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2016 року, що зумовило обставини, які вимагали від позивача додаткових зусиль по організації власного життя в зв`язку з позбавленням єдиного джерела доходу в умовах окупації та збройного конфлікту з Російською Федерацією.
		Таким чином, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи позивача на підтвердження факту заподіяння відповідачем моральних страждань внаслідок припинення виплати пенсії.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року була підписана від імені України 09 листопада 1995 року та ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3436-IVдо офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. 
		У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.
		Стаття 41 Конвенції проголошує: «Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє законодавство відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткову сатисфакцію, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».
		Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003).
		Підсумовуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши питання наявності моральної шкоди взагалі та обов`язку її відшкодування, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач безпідставним припиненням виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2016 року завдав позивачу моральних страждань і переживань, пов`язаних з фактичною відсутністю коштів для існування та вважає, що позовна вимога щодо стягнення завданої відповідачем моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 000 грн.
		Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду та часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції в сумі 768 грн. 40 коп. та подачу апеляційної скарги в сумі 1 152 грн. 60 коп. , а разом  1 921 грн. 
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити.
		Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 вересня 2019 року  скасувати.
		Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Стягнути з Великоновосілківського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
		Стягнути з Великоновосілківського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Донецькій області у дохід держави судовий збір в сумі 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
		Повний текст постанови складено 03 березня 2020 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді В.М. Барков
		 
		 
		 
		С.А. Зайцева
		 
		 
		 
		О.М. Пономарьова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...