Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/2318/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 04.03.2020. Зареєстровано: 05.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2020.
Дата набрання законної сили: 18.09.2020
Номер судового провадження: 1-кп/127/113/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015020010001261

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/2318/18
		Провадження № 1-кп/127/113/18 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04.03.2020          м. Вінниця
		 
		Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретаря ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора ОСОБА_3 , 
		захисника ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		потерпілого ОСОБА_6 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12015020010001261 за обвинуваченням
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу вимог ст.. 89 КК України раніше не судимого, 
		у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Прокурором ОСОБА_5 обвинувачується у наступному.
		01.03.2015 року близько 23:00 год. ОСОБА_6 знаходився біля хвіртки воріт, які ведуть на подвір`я будинку АДРЕСА_3 , де він проживає, та набирав код замка, щоб зайти на подвір`я. 
		В цей час, ОСОБА_5 , рухаючись на велосипеді, під`їжджав до будинку АДРЕСА_3 , побачив ОСОБА_6 та на ґрунті тривалих неприязних стосунків, у нього виник умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень останньому, реалізуючи який, ОСОБА_5 переднім колесом велосипеда умисно в`їхав в ноги ОСОБА_6 .
		В свою чергу ОСОБА_6 зробив ОСОБА_5 зауваження з приводу даних дій, у відповідь ОСОБА_5 на ґрунті тривалих неприязних стосунків, почав словесно ображати ОСОБА_6 та в ході чого почав наносити йому удари ногами по ногах, при чому ОСОБА_5 наніс близько п`яти ударів в різні ділянки нижніх кінцівок ОСОБА_6 .
		Від даних ударів ОСОБА_6 почав відходити назад, ближче до огорожі, намагаючись захистити себе руками. В свою чергу ОСОБА_5 , продовжуючи свій злочинний умисел, наніс один удар ногою в ділянку живота потерпілого та декілька ударів руками по обличчю та руках ОСОБА_6 . Від вказаних ударів ОСОБА_6 не втримав рівновагу та впав спиною на огорожу.
		Внаслідок вказаних дій ОСОБА_5 завдав ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді садна на передній поверхні правого передпліччя, чотирьох глибоких саден на тильній поверхні 3-5 пальців лівої кисті, трьох ділянок зливних саден на передніх поверхнях лівої та правої гомілки, садна на задній поверхні лівої гомілки, двох саден на передній поверхні лівого колінного суглобу та лівої гомілки, які утворились від дії тупих, твердих предметів, які відповідно до висновку експерта № 285 від 03.03.2015 року належать до легких тілесних ушкоджень.
		Такі дії ОСОБА_5 прокурором кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження. 
		В судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_5  свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину при зазначених вище обставинах не визнав, надав суду наступні показання. В нього з ОСОБА_6 склалися неприязні відносини після того, як біля їх будинку зрізали горіх. Дане дерево ОСОБА_6 вважав своїм, однак горіх був старий. У 2007 році ЖЕКом складено акт аварійності дерева. Після цього мешканці будинку попросили його зрізати даний горіх, що він і зробив разом з працівниками ЖЕКу. Після цього ОСОБА_6 почав погрожувати йому неприємностями. 
		На той час він проживав у м. Київ, а у м. Вінниця він приїздив 1-2 рази в півроку. Кожного разу, коли ОСОБА_6 його бачив, то без будь-якого приводу викликав до нього поліцію. 
		01.03.2015 року його у м. Вінниця не було, ОСОБА_6 він не бачив, тілесні ушкодження останньому не наносив. Цього дня він перебував на роботі в м. Києві, працював у Центрі механізації колійних робіт, що підтверджується табелем обліку робочого часу.
		Він користується мобільним номером телефону НОМЕР_1 , іншого номеру він не має. Велосипеда у нього не було. 
		До будинку, де на даний час проживає його мати, можна потрапити через хвіртку у брамі. Дану браму встановили всі мешканці будинку, за виключенням ОСОБА_6 . Довжина воріт близько трьох метрів, висота  2,5 метрів.
		В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 надав суду наступні показання. Причиною конфлікту між ним та ОСОБА_5 було те, що останній зрізав горіх, який ріс у їх дворі та був посаджений батьком на його честь.
		В той вечір він повертався додому. На вулиці було видно, оскільки світили ліхтарі. Біля будинку № 12 по вул. М. Оводова він почув шум велосипеда та побачив ОСОБА_5 , який велосипедом наїхав йому на ноги. На його запитання, що він робить, ОСОБА_5 почав бити його ногами по ногах, руками по тулубу і руках. Від даних ударів він втратив рівновагу та упав, пошкодивши руку. Однак ОСОБА_5 не зупинився та продовжив бити його по ногах, руках та тулубу. Всього ОСОБА_5 наніс йому не менше 20 ударів, бив його по ногах нижче колін. При цьому ОСОБА_5 погрожував йому фізичною розправою. ОСОБА_5 бив його, штовхав та виражався в його бік нецензурною лайкою на протязі 30-40 хвилин. Він падав на асфальт близько 5-10 разів. Також ОСОБА_5 ударив його кулаком у живіт, від чого в нього лопнула і упала на землю пряжка від пальто.
		Потім йому вдалося забігти за паркан, він зачинив кодовий замок та викликав міліцію. В цей час ОСОБА_5 дістав мобільний телефон, зателефонував своїй матері ОСОБА_7 і сказав, що він не пускає його в квартиру. Після цього ОСОБА_7 вийшла з якимось гострим предметом, пригрозила йому, однак він не відпускав їх та чекав міліцію. В цей час ОСОБА_5 переліз через паркан та знову почав його бити, розірвав його пакет, кинув по ньому пляшкою з водою, однак промахнувся. Далі ОСОБА_5 та його мати втекли. 
		Паркан біля будинку вище його зросту. Щоб його перелізти, ОСОБА_5 ставав на велосипед і перелазив через паркан.
		Міліція приїхала через 20 хвилин. На ньому була кров, його пакет був розірваний, іграшки, які в ньому знаходилися  розсипалися, пряжка на пальто розбита. ОСОБА_5 до працівників міліції не вийшов, а дивився у вікно на все, що відбувалося. Міліція в під`їзд не заходила, оскільки двері були зачинені на замок. 
		Пізніше приїхала СОГ, він написав заяву про скоєння відносно нього злочину та попросив направлення на СМЕ, яку пройшов наступного дня.
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надала суду наступні показання. ОСОБА_5  її син. Вона проживає по АДРЕСА_1 . 01.03.2015 року її вдома не було, оскільки в її квартирі на той час був ремонт. Вона тимчасово проживала на дачі біля с. Сосонка. Вона добре пам`ятає, що саме 01.03.2015 року в квартирі був ремонт, оскільки 08.03.2015 року його вже закінчили. Її сина того дня у м. Вінниця також не було, оскільки він був на роботі у м. Київ. В її сина не було велосипеда. 
		Вона користується мобільним номером телефону НОМЕР_2 , даний номер вона не змінювала. 
		ОСОБА_6 , який проживає в тому ж будинку, що вона, - дуже конфліктна людина. Він конфліктує з багатьма сусідами.
		Близько 6-7 років назад, з дозволу міськвиконкому, ОСОБА_5 зрізав старий горіх, який ріс в дворі будинку біля їх сараю. З того часу між її сином та ОСОБА_6 були неприязні стосунки.
		Будинок, де вона проживає огороджений іншими будівлями, а щоб зайти у двір потрібно пройти браму в якій є хвіртка з кодовим замком. Висота брами близько 2,5 м. На той час над брамою був колючий дріт, тому людина не змогла б перелізти через неї. Освітлення біля будинку немає.
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надав суду наступні показання. Він проживає з ОСОБА_6 в одній квартирі, оскільки він проживає однією сім`єю з сестрою останнього. 
		01.03.2015 року він нічого незвичного не бачив. Потім він дізнався від сусідів, що ОСОБА_5 звинувачують в нанесенні комусь тілесних ушкоджень. На той час він не бачив у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. З цього приводу поліція до них не приїжджала. ОСОБА_5 в березні 2015 року він не бачив. Іноді він бачив матір ОСОБА_5 , однак точних дат цих зустрічей він не пам`ятає. Йому не відомо, чи є в ОСОБА_5 велосипед. Йому відомо, що у 2015 році ОСОБА_5 працював у м. Київ. 
		До їх квартири систематично приїжджають працівники поліції, яких безпідставно викликає ОСОБА_6 . Останній  конфліктна людина, він скандальний, нервовий, неадекватний, посварився з сусідами, родичами та ні з ким не спілкується. 
		Коли біля будинку зрізали горіх, то ОСОБА_6 влаштовував скандали з усіма.
		Через паркан, який знаходиться біля їх будинку, перелізти не можливо, бо там тонкий метало профіль. Біля їх будинку вночі темно.
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав суду наступні показання. Він знає ОСОБА_5 , однак бачить останнього рідко. ОСОБА_6 він також знає, щодня бачить, однак жодних відносин з ним не має.
		Будинок по АДРЕСА_3 огороджений парканом, який має хвіртку з кодовим замком і браму. Над парканом є колючий дріт. Через даний паркан людина не зможе перелізти.
		Йому відомо, що в ОСОБА_5 немає велосипеда. Він може охарактеризувати ОСОБА_5 , як добропорядного чоловіка. Колись пізньої осені він разом з ОСОБА_5 носили гілки зрізаного горіха для утилізації.
		Він не пригадує, щоб 01.03.2015 року ввечері до будинку приїздила поліція.
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надав суду наступні показання. У 2015 році він працював у відділі поліції слідчим. Враховуючи час скоєння злочину  01.03.2015 року, він думає, що виїжджав в складі СОГ на місце події за викликом по спец лінії «102». Однак обставин події він не пам`ятає, ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_5 він не пригадує, зміст повідомлення по «102» не пам`ятає. Нічого особливого під час даного виїзду він не пригадує. Можливо, на місці події був велосипед, однак яка була його роль  не пам`ятає.
		В судовому засіданні були досліджені документи, надані сторонами кримінального провадження, а саме:
		- витяги з кримінального провадження від 08.12.2017 року, 02.03.2015 року;
		- постанова про призначення групи прокурорів від 02.03.2015 року;
		- постанова про призначення СМЕ від 01.03.2015 року;
		- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.03.2015 року, згідно якого ОСОБА_6 просить вжити заходи до ОСОБА_5 , який 01.03.2015 року ображав його нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та бив ногами в область стегна;
		- виписка № 3086 від 02.03.2015 року, згідно якої ОСОБА_6 встановлено діагноз: інфіковані забійні садна лівої кисті, садна лівої та правої гомілки;
		- висновок експерта № 285 від 01.03.2015 року, згідно якого у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження у вигляді садна на передній поверхні правого передпліччя, чотирьох глибоких саден на тильній поверхні 3-5 пальців лівої кисті, трьох ділянок зливних саден на передніх поверхнях лівої та правої гомілки, садна на задній поверхні лівої гомілки, двох саден на передній поверхні лівого колінного суглобу та лівої гомілки, які утворились від дії тупих твердих предметів та належать до легких тілесних ушкоджень;
		- рапорт від 02.03.2015 року;
		- висновок експерта № 723-Д від 02.09.2016 року, згідно якого на поверхнях двох полімерних предметів чорного кольору та полімерної пляшки слідів рук не виявлено;
		- копії ухвал Вінницького міського суду Вінницької області від 19.10.2016 року, 24.05.2017 року, 22.07.2016 року
		- протоколи тимчасового доступу до документів від 03.11.2016 року, 14.06.2017 року, 
		- опис речей і документів, які були вилучені від 14.06.2017 року;
		- протокол проведення слідчого експерименту від 11.10.2017 року за участю потерпілого ОСОБА_6 , згідно якого останній розповідав про події, які відбувалися 01.03.2015 року біля паркану по вул. Оводова, 12;
		- графік роботи Центру механізації колійних робіт;
		- табель обліку використання робочого часу Центру механізації колійних робіт за березень 2015 року;
		- доручення слідчого від 20.01.2017 року;
		- рапорти від 07.02.2017 року;
		- протокол огляду документів від 20.06.2017 року, згідно якого оглядався диск з інформацією про вхідні/вихідні дзвінки за номером телефону НОМЕР_3 ;
		- довідка про опрацювання номерної інформації від 23.06.2017 року;
		- постанова про зупинення досудового розслідування від 22.01.2018 року;
		- постанова про відновлення досудового розслідування від 29.01.2018 року;
		- клопотання про тимчасовий доступ від 17.10.2016 року, 22.05.2017 року, 14.07.2016 року;
		- постанова про призначення експертизи від 18.07.2016 року;
		- довідка слідчого від 12.10.2016 року;
		- фотознімки території по АДРЕСА_3 .
		Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Частиною 2 статті 17 КПК України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Ця норма кореспондується із ч. 1 ст. 92 КПК України, якою обов`язок доказування винуватості особи у скоєнні злочину покладається на слідчого та прокурора.
		Таким чином законодавець зобов`язує сторону обвинувачення довести провину особи у вчиненні злочину, який їй інкримінують.
		Статтею 91 КПК України визначено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, серед яких:
		1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
		2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
		3) вид та розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. А також розмір процесуальних витрат.
		Відповідно до частини другої вказаної статті КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		Таким чином збирати докази сторони кримінального провадження та потерпілий повинні лише після внесення відомостей до ЄРДР, що є початком кримінального провадження та досудового слідства згідно із приписами ч. 1 ст. 214 КПК України.
		В судовому засіданні було встановлено те, що між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_6 протягом кількох років склалися неприязні відносини. Даний факт не заперечував обвинувачений та підтвердили свідки та потерпілий, які були допитані в судовому засіданні. 
		Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні стверджував, що ОСОБА_5 біля 23:00 години 01.03.2015 побив його біля паркану будинку №12 по вул. М. Оводова у м. Вінниці та наніс йому тілесні ушкодження. 
		Таким чином у даному кримінальному провадженні сторона обвинувачення та потерпілий мали довести належними та допустими доказами, що в ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження певного ступеню тяжкості і винуватий у їх нанесенні ОСОБА_5 .
		Для з`ясування питання щодо наявності в потерпілого тілесних ушкоджень, а також визначення ступеню їх тяжкості слідчий або прокурор відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 242 КПК України зобов`язаний призначити судово-медичну експертизу, оскільки з`ясування цього питання потребує спеціальних знань в галузі медицини. Вимога наведеної норми процесуального закону має імперативний характер.
		В матеріалах кримінального провадження, які досліджувалися в судовому засіданні, наявна постанова слідчого СВ Вінницького МВ УМВС України ОСОБА_10 , яка датована незрозумілою датою, що має до того ж виправлення «01.003.2015 року». Те, що постанова виносилася саме 01 березня 2015 року свідчить той факт, що у висновку експерта №285 від 02.03.2015-03.03.2015 зазначено, що експертиза проводилася на підставі постанови слідчого СВ Вінницького МВ УМВС України ст. лейтенанта міліції ОСОБА_10 від 01.03.2015 р. Іншої постанови про призначення експертизи суду не надано.
		Проте відомості в ЄРДР щодо заподіяння 01.03.2015 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 внесені лише 02.03.2015 згідно витягів з кримінального провадження №12015020010001261.
		Таким чином висновок експерта №285 від 02.03.2015-03.03.2015 не можна вважати доказом, отриманим відповідно до вимог КПК, оскільки експертиза розпочата до початку досудового розслідування, проведена без законних підстав, а відтак суд вважає цей доказ недопустимим, тому до уваги його не бере.
		Після заявлення клопотання стороною захисту про недопустимість такого доказу як висновок експерта №285 від 02.03.2015-03.03.2015, з мотивів того, що експертом проведена без законних підстав, потерпілий заявив клопотання про призначення додаткової судово-медичної експертизи, основним мотивом якого було намагання усунути недоліки досудового розслідування. 
		Суд, будучи неупередженим, для повноти судового розгляду таку експертизу призначив, вказавши, що експерт має зазначити, чи підтверджуються висновки, що викладені у попередньому висновку СМЕ №285, оскільки інших питань, крім легитимності проведення експертизи, не було. Однак суд отримав відповідь №953 від 27.12.2019 про те, що це питання не потребує спеціальних знань, тому може бути вирішено судом самостійно. 
		Отже, судом вичерпано всі можливості встановити під час судового розгляду характер та розмір шкоди, заподіяної злочином.
		Стороною обвинувачення в підтвердження наявності в потерпілого тілесних ушкоджень надано довідку №3086 від 02.03 2015 р., яка підписана черговим травматологом ОСОБА_11 .
		Суд не може взяти цей документ до уваги, оскільки вважає його недопустимим та неналежним доказом з наступних причин. 
		Так довідка видана про те, що в громадянина ОСОБА_6 є певні тілесні ушкодження, і виявлені вони 02.03.2015. Однак в довідці не вказано дати народження цієї особи, а адреса проживання вказана зовсім інша  АДРЕСА_4 , ніж та, яку вказав в обвинувальному акті прокурор та в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6  АДРЕСА_5 . Тобто ідентифікувати особу по ній неможливо. Також суду невідомо походження цієї довідки, оскільки будь-яких даних про те, що вона надана слідчому потерпілим, суду не надано, в матеріалах провадження відсутня ухвала слідчого судді про надання слідчому доступу до речей та документів, а також протокол здійснення такого доступу до медичної документації, що стосується потерпілого ОСОБА_6 .
		Враховуючи, що стороною обвинувачення не надано висновку експерта щодо наявності та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень в потерпілого ОСОБА_6 , який суд міг би визнати прийнятним та допустимим доказом, суд позбавлений можливості встановити таку важливу обставину, як ту, яка шкода була заподіяна потерпілому в результаті вчинення відносно нього кримінального правопорушення.
		Злочин, передбачений статтею 125 КК України є злочином з матеріальним складом. Диспозиція наведеної статті містить таку обов`язкову ознаку як наслідки, і саме від них залежить правильності кваліфікації дій винної особи. 
		Відповідно до ст. 337 КПК, яка визначає межі судового розгляду, він проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
		Разом з тим жоден з допитаних в судовому засіданні свідків не підтвердив ту обставину, що ОСОБА_5 взагалі перебував у м. Вінниці 01.03.2015, оскільки всі свідки стверджували, що ОСОБА_5 в той день взагалі не бачили, проте їм відомо, що він проживає та працює у м. Києві.
		Надані стороною обвинувачення документи, що стосуються місця знаходження абонентів з номерами мобільних телефонів НОМЕР_4 та НОМЕР_2 не можуть вважатися беззаперечними доказами того, що ОСОБА_5 перебував 01.03.2015 у м. Вінниці, оскільки жодного документу, якій би підтвердив, що вказані номери мобільних телефонів на момент скоєння злочину використовувалися саме ОСОБА_5 , суду не надано. Рапорт о/у ВКП Вінницького ВП ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_12 від 07.02.2017, на думку суду, таким доказом не є, оскільки з нього не зрозуміло, яким чином оперуповноважений ОСОБА_12 здобув таку інформацію, і чи є вона достовірною. 
		Суд не бере до уваги дані протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 , оскільки дана слідча дія фактично слідчим експериментом не була. Потерпілий лише дав показання. В той час, як під час проведення слідчого експерименту слідчий за допомогою людей та речей мав відтворити обставини та обстановку скоєння злочину з метою встановлення об`єктивної істини. Крім того, в протоколі вказано, що дана слідча дія фіксувалася на цифрову відеокамеру, однак фото чи відео до протоколу не долучено.
		Закон вимагає, щоб докази, якими обґрунтовується вирок, були конкретними за змістом.
		Висновок суду про винуватість особи не може ґрунтуватись на припущеннях, а має бути чітким, логічним і обґрунтованим на підставі конкретних доказів, зібраних відповідно до закону.
		За таких обставин суд вважає, що стороною обвинувачення та потерпілим не доведено винуватість ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, достатніми та допустимими доказами поза розумним сумнівом, а тому його слід виправдати.
		Суд вважає, що відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України цивільний позов потерпілого слід залишити без розгляду.
		Процесуальні витратина проведенняекспертизи слідвіднести нарахунок держави,а речовідокази,у кримінальномупровадженні,які знаходятьсяв камерізберігання речовихдоказів ВВПГУ НПу Вінницькійобласті,необхідно знищити,а диск,який зберігаєтьсяпри матеріалахкримінального провадженняу прокурораслід залишититам же. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України та ст. 65 КК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 125 КК України виправдати в зв`язку з недоведеністю його винуватості у скоєнні злочину.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до  ОСОБА_5 про стягнення майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.
		Процесуальні витрати по проведенню експертизи № 723-Д в сумі триста п`ятдесят одна гривня 84 копійки віднести на рахунок держави.
		Речові докази у кримінальному проваджені, а саме:
		полімерну пляшку, об`ємом 1,5 л. з-під води «Верхівська перлина» та пряжку від пальто, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Вінницького ВП ГУ НП у Вінницької області  знищити;
		диск із документами ТОВ «Лайфселл», який зберігається при матеріалах кримінального провадження у прокурора  залишити там же. 
		Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.
		 
		Суддя :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...