Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/1597/20 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Справи про порушення митних правил, які підлягають розгляду в судовому порядку; Митний кодекс 2012 р.; Порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.
Надіслано для оприлюднення: 04.03.2020. Зареєстровано: 05.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2020.
Дата набрання законної сили: 13.05.2020
Результат оскарження 13.05.2020 Апеляційний суд Львівської області: змінено постанову
Номер судового провадження: 3/461/1300/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №461/1597/20 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		03 березня 2020 року суддя Галицького районного суду м. Львова Волоско І.Р., з участю представника Галицької митниці Держмитслужби Дунаса М.О., представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності, - 
		 
		ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , закордонний паспорт НОМЕР_1 , виданий 20.02.2018,
		 
		   за ст. 471 Митного Кодексу України, -
		 
		 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		 
		 
		04.02.2020 року близько 20 години 00 хвилин, під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «В» через м/п «Львів-аеропорт» Галицької митниці Держмитслужби рейсом ТК444 «Львів-Стамбул», громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якості пасажира, обравши формою проходження митного контролю смугу руху спрощеного митного контролю  «зелений коридор», чим своїми діями заявив про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження.
		Перетин пасажиром «зеленої лінії», згідно наказу Міністерства Фінансів України № 671 від 03.08.2018 р. «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті», яка позначає початок «зеленого коридору», вказує, що для проходження митного контролю нею обрано «зелений коридор», і декларування здійснюється шляхом вчинення дій. Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю. На підставі п. 4 ст. 336 та ст. 342 Митного Кодексу України громадянину ОСОБА_2 було задано запитання, щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має 13070 доларів. 
		Після цього пасажиру було запропоновано пред`явити всю готівку. В службовому приміщенні митниці (зоні митного контрою) було перераховано та встановлено, що громадянин ОСОБА_2 переміщує готівку в розмірі 13070 доларів. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування в ручній поклажі. Зі слів гр. ОСОБА_2 вказана валюта належала йому особисто. Згідно офіційного курсу валют станом на 04.02.2020 загальна сума готівки, що переміщувалася через митний кордон України становить 327842,652 грн. 
		На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації та дозвільних документів на вивезення валютних цінностей пасажир не надавав. Таким чином, своїми діями гр. України ОСОБА_2 порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю. Отже, громадянин України ОСОБА_2 порушив встановлений порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто обрав форму проходження митного контролю через «зелений коридор» та вчинив дії спрямовані на переміщення через митний кордон України готівки, що підлягає обов`язковому письмовому декларуванню у повному обсязі для фізичних осіб, відповідно до Постанови правління НБУ №3 від 02.01.2019 року «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей». 
		Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у суді під час розгляду справи підтримав письмові пояснення згідно яких, зазначає, що ОСОБА_2 не приховував наявності у нього грошових коштів та повідомив посадових осіб Галицької митниці Держмитслужби про наявність у нього грошових коштів у сумі 13070 доларів США, а тому у ОСОБА_2 був відсутній будь-який умисел на вчинення порушення митних правил. Крім того, зазначив, що конфіскація грошових коштів становитиме порушення вимог статті 1 Першого протоколу Конвенції. 
		Перевіривши матеріали справи, заслухавши думку учасників судового розгляду, вважаю, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ст.471 МК України.
		Згідно ст. 471 МК України відповідальність настає за порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор", товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України. 
		Факт вчинення адміністративного правопорушення стверджується також наступними даними: протоколу про адміністративне правопорушення № 0385/20900/20 від 04.02.2020, копією паспорта ОСОБА_2 , копією посадкового талону, акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 04.02.2020, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , опису предметів, вилучених у ОСОБА_2 від 04.02.2020, доповідної записки державного інспектора митного поста від 04.02.2020 та іншими матеріалами справи, які знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку між собою, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються іншими доказами.
		Відповідно до вимог ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
		Відповідно до п.6 положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затверджене Постановою НБУ від 02.01.2019року №3 з метою реалізації вимог Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлено, що фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.
		Згідно зі ст.471 МК України за дане правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення в виді штрафу і конфіскації незадекларованих товарів.
		Разом з цим, при вирішенні питання про конфіскацію певного предмета правопорушення мають значення, зокрема: характеристика безпосереднього предмету правопорушення чи загалом можливе його законне переміщення через митний кордон України, у тому числі чи підлягають сплаті митні платежі, інші податки, у зв`язку з переміщенням предмета правопорушення через митний кордон; джерело походження безпосереднього предмета правопорушення; причини, які призвели до порушення порядку проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю; мета переміщення порушником предмета через митний кордон України; наявність завданої державі шкоди; вартість безпосереднього предмета правопорушення; майновий стан порушника.
		Відповідно до ч.1 ст.1 МК України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. При цьому, відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		В той же час, згідно з ч.2 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 року, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
		Відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 02 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України» зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, interalia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення щодо Брумареску, параграф 78).
		Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини виходить із оцінки забезпечення «справедливого балансу», дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (пункти 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, пункти 31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).
		 
		Правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес, проте із урахуванням обставин даної справи, не відповідатиме принципу пропорційності (справедливої рівноваги між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав конкретної особи), а необхідна рівновага не буде забезпечена, якщо відповідна особа буде нести «особистий і надмірний тягар».
		 
		Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 11 липня 2019 року в справі «Садоча проти України» зазначив, що конфіскація валютних цінностей, які не були письмово задекларовані під час переміщення через митний кордон України, без приховування, є непропорційним заходом відповідальності, а отже порушує вимоги статті 1 Першого протоколу Конвенції.
		 
		При прийнятті рішення суддя враховує, зазначені письмові пояснення представника особи, яка порушила правила митного законодавства, долучені до матеріалів справи документи та встановлені в цілому у судовому засіданні обставини.
		 
		Враховуючи обставини та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу затриманого, перевезення товару, який обмежений до переміщення через митний кордон України, вважаю необхідним притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накласти стягнення у виді штрафу; а конфіскацію предметів правопорушення не застосовувати. 
		Суд вважає, що таке рішення суду узгоджується з вимогами ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Таке покарання буде непропорційним переслідуваній меті і покладатиме на ОСОБА_2 індивідуальний і надмірний тягар.
		Звільняючи порушника від додаткового адміністративного стягнення у вигляді конфіскації безпосереднього предмета правопорушення за ст. 471 МК України, суд враховує наступні умови: порушення митних правил полягає лише в тому, що грошові кошти не було письмово задекларовано ОСОБА_2 і жодних інших негативних наслідків порушення не настало, державі не завдано майнової шкоди, збитків у вигляді несплати митних платежів тощо; порушник перемістив грошові кошти для власного використання і ці кошти мають законне походження та загалом можуть бути законно переміщені через митний кордон України за умови письмового декларування; грошова сума настільки значна, що конфіскація може істотно вплинути на майновий стан ОСОБА_2 та його родини.
		Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_2 слід стягнути в користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 420,40 грн.
		 
		Керуючись ст.ст. 248, 249, 251, 283-285 КУпАП, ст.ст. 459, 461, 487, 526, 527, 528 МК України, Законом України «Про судовий збір», суддя, - 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		 
		 
		ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 471 МК України та накласти стягнення  1 700,00 грн. штрафу в дохід держави.
		Товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил № 0385/20900/20 від 04.02.2020, а саме: 20 купюр номіналом 100 (сто) доларів: МВ21950396М, JE05882784A, JF34182087C, LE90085132B, LH74406876B, МВ18808256Е, ML94432706C, LD89894624C, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 НОМЕР_4  повернути  ОСОБА_2 після здійснення його митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів або для повернення вказаного товару на митну територію держави, з якої його було ввезено.
		Стягнути з  ОСОБА_2 на користь Державної судової адміністрації України 420,40 грн. судового збору.
		 
		На постанову протягом десяти діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду.        
		               
		Суддя                                        І.Р.Волоско.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...