Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/11232/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: 04.03.2020. Зареєстровано: 05.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2020.
Дата набрання законної сили: 24.02.2020
Номер судового провадження: 11-кп/4823/148/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015270010006573

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 750/11232/18 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/4823/148/20  Категорія -  Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		24 лютого 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,  
		 
		при секретарі ОСОБА_5 , 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015270010006573 від 04.09.2015 року, за апеляційною скаргою захисника  адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 лютого 2019 року відносно 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старокозаче Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, українця, з повною вищою освітою, не працюючого, не одруженого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України,
		 
		з участю прокурора  ОСОБА_8 
		захисника  адвоката ОСОБА_6 
		обвинуваченого ОСОБА_7  
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Не погоджуючись з вироком суду, захисник  адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та визнати останнього невинуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. 
		 
		Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 лютого 2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 296 КК України  у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 грн.; за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України - 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна. 
		На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, йому призначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна. 
		Строк відбування покарання визначено обчислювати з 08 серпня 2018 року. 
		Запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.
		Стягнуто з нього на користь держави  768 грн. 00 коп. процесуальних витрат на залучення експерта.
		Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України. 
		 
		В апеляційній скарзі захисник зазначає, що в порушення вимог ст. 370, 94 КПК України, у вироку не зазначено всіх обставин справи, не надано належної оцінки доказам, вибірково використано показання свідків, не вказано мотивів, з яких суд відхиляє доводи сторони захисту.
		Зокрема, висновки суду про факт початку досудового розслідування даного кримінального провадження за ч. 1 ст. 296 КК України не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, так як згідно витягу з ЄРДР досудове розслідування розпочате за ч. 4 ст. 296 КК України. 
		Як на доказ вини обвинуваченого суд послався на рапорти працівників поліції, які, окрім іншого містять суперечності щодо обставин події, які в них зазначаються. На думку апелянта, дані докази є суперечливими та недопустимими, оскільки рапорти складено до внесення відомостей до ЄРДР, що суперечить вимогам ст. 214 КПК України. 
		Крім того, зі свідчень ОСОБА_9 вбачається, що очевидцями подій були, окрім неї, і інші жінки, проте вони потерпілими не визнані та слідством не встановлені. 
		Звертає увагу, що впізнання проведено з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки в протоколі даної слідчої дії не зазначено опис ознак, за якими свідок впізнає особу. На той час обвинувачений вже був затриманий, тому необхідності проводити впізнання за фотознімками не було. 
		Захисник, посилаючись на вимоги ст. 214 КПК України, зазначає, що затримання його підзахисного було незаконним, так як відбулося до внесення відомостей в ЄРДР. 
		Виходячи зі змісту вимог кримінального процесуального законодавства, які регулюють проведення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, адвокат вважає, що такі здійснено поза межами строків досудового слідства, так як зупинення слідства є правом, а не обов`язком слідчого, який, окрім іншого, таке рішення належним чином не мотивував. 
		Як доведено судом, ОСОБА_7 , якому запобіжний захід не обирався, не роз`яснено обов`язок прибути до слідчого чи суду, добровільно прибув до слідчого, у якого знаходилось кримінальне провадження, проте досудове розслідування відновлено не було. Тому апелянт вважає, після поновлення досудового розслідування 10.08.2018 року завершився двомісячний строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, і всі наступні процесуальні дії проведено поза його межами та є недопустимими доказами. 
		Захисник, посилаючись в апеляційній скарзі на факти та письмові докази, стверджує, що постанова про розшук була винесена вже після 10.08.2018 року лише з метою приховування строків слідства, оскільки вона підлягала негайному виконанню після її постановлення 02.11.2015 року. 
		Звертає увагу, що згідно матеріалів кримінального провадження, керівником Чернігівської місцевої прокуратури строк досудового розслідування продовжено на строк понад 3 місяці, а саме: 3 місяці та 1 день, що є повноваженням прокурора області або його заступників. Подібні порушення допущено і під час продовження строку досудового розслідування до 4 та 5 місяців. Також відбулося поза строками слідства і об`єднання кримінальних проваджень.
		Також апелянт вказує на невірну оцінку судом доказів, зокрема, щодо протоколу огляду місця події, який має виправлення, які ніким не застережені. Крім того показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 спростовуються деякі дані, що вказані в даному протоколі. Аналогічні виправлення маються і в постанові про доручення проведення досудового розслідування, окрім іншого, і слідчим ОСОБА_11 . На думку захисту, враховуючи зазначене, всі докази, які пов`язані з оглядом місця події 04.09.2015 року, є недопустимими. 
		Показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не є доказом вини ОСОБА_14 , так як вони не були очевидцями події. 
		Зважаючи на ухвалу суду від 07.08.2018 року, якої не існує, а є ухвала від 08.08.2018 року, було надано дозвіл на обшук службового приміщення, а не на особистий обшук ОСОБА_7 та обшук його особистих речей. Крім того, враховуючи розбіжності у датах постановлення вище вказаної ухвали, сторона захисту вважає, що обшук службового кабінету та особистих речей обвинуваченого проведено без рішення суду. 
		Зі змісту протоколу обшуку вбачається, що слідчим не було ідентифіковано відеокамеру та карту пам`яті, зокрема, не вказано їх серійні номери, також у протоколі містяться пусті графи та в ньому не зазначені повні відомості про учасників слідчої дії. 
		Сторона захисту стверджує, що під час проведення досудового розслідування було порушено право обвинуваченого на захист, так як копії процесуальних документів вручались без присутності адвоката, а затримання обвинуваченого відбувалося незаконно. 
		В апеляційній скарзі захисник посилається і на відсутність доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 369 КК України. 
		В порушення вимог ст. 290 КПК України, стороні захисту не були відкриті речові докази, зокрема, грошові кошти та пістолет, що слід визнати недопустимими доказами. Грошові кошти, окрім іншого, не були оглянуті і судом, що є порушенням вимог ст. 23 КПК України. 
		Крім того, оскільки слідча ОСОБА_15 не була включена в склад слідчої групи, то висновок судово-балістичної експертизи, який проведено за її постановою, є неналежним доказом. У висновку експерта відсутні відомості про попередження останнього про кримінальну відповідальність, що є порушенням норм ст. ст. 102, 223 КПК України.
		Зазначає, що огляд місця події провів слідчий ОСОБА_11 , який не входить до складу слідчої групи, тому цей доказ є недопустимим. 
		На думку апелянта, обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, яке міститься в обвинувальному акті, не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Зокрема, в ньому не зазначено, які саме дії свідчили про порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом. 
		На порушення вимог ст. 109 КПК України, в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості про дату складання процесуальних документів, не зазначено години проведення деяких процесуальних дій та не зазначено строку дії застосування заходу забезпечення кримінального провадження. 
		При призначенні обвинуваченому покарання судом не враховано обставину, що пом`якшує його покарання, а саме, перебування на утриманні матері похилого віку, яка за станом здоров`я потребує сторонньої допомоги, а обвинувачений є її єдиним сином. Також не враховано, що ОСОБА_14 має постійне місце проживання, характеризується позитивно, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався. Крім того, в порушення вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, судом не було враховано висновки органу пробації, які містяться у досудовій доповіді. 
		Враховуючи вище вказані дані, призначене йому покарання вважає суворим та не відповідає тяжкості вчинених злочинів. 
		 
		При розгляді провадження судом І інстанції встановлено, що 04.09.2015 року, о 05 годині 30 хвилин, ОСОБА_7 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, прибув до зупинки громадського транспорту «Центральний ринок», розташованої поблизу нічного клубу «Даймонд» по проспекту Перемоги, 73, у м. Чернігові, де, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося винятковим цинізмом та особливою зухвалістю, почав справляти природну потребу у присутності особи протилежної статі ОСОБА_9 .
		Після того, як ОСОБА_9 зробила ОСОБА_7 зауваження з приводу його антигромадської поведінки, він почав висловлюватися нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_9 та, діставши з кишені належний йому стартовий пістолет марки «STALKER 917-S», здійснив чотири постріли в її бік.
		За фактом хуліганства, вчиненого ОСОБА_7 , слідчим відділом Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі  СВ Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області) розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015270010006573 від 04.09.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
		Старшим групи слідчих у зазначеному провадженні визначено слідчого СВ Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_16 .
		У ході досудового розслідування 04.09.2015 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
		У подальшому, 02.11.2015 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015270010006573 від 04.09.2015 року слідчим ОСОБА_16 зупинено, а підозрюваного ОСОБА_7 оголошено в розшук.
		ОСОБА_7 , будучи обізнаним про факт перебування у розшуку у вищезазначеному кримінальному провадженні, бажаючи уникнути кримінальної відповідальності та усунути обмеження щодо перетину державного кордону України, вирішив надати неправомірну вигоду службовим особам СВ Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області з метою прийняття ними рішень про закриття кримінального провадження або вчинення дій щодо припинення його розшуку.
		З цією метою ОСОБА_7 07.08.2018 року, близько 12 год. 30 хв., прибув до Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області, розташованого за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 13, до слідчого СВ Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_16 та повідомив, що він є підозрюваним у кримінальному провадженні № 12015270010006573 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та перебуває в розшуку, у зв`язку з чим не може виїхати за кордон.
		Відразу після цього ОСОБА_7 , запропонував слідчому СВ Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_16 неправомірну вигоду в сумі 10 000 грн. за прийняття ним рішення про закриття кримінального провадження або вчинення дій щодо припинення його розшуку, на що ОСОБА_16 відповів відмовою.
		Того ж дня, 07.08.2018 року, ОСОБА_7 , перебуваючи на території Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області зустрів т.в.о. заступника начальника Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області  начальника слідчого відділу ОСОБА_17 , який, обіймаючи посаду керівника органу досудового розслідування, відповідно до п. 1 ч. 5 Розділу VIII «Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні», затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 575 від 07.07.2017 року, уповноважений на погодження зняття особи з розшуку шляхом візування ним відповідної облікової картки.
		Під час спілкування ОСОБА_7 попросив ОСОБА_17 закрити вищезазначене кримінальне провадження або вчинити дії щодо припинення його розшуку, за що запропонував надати йому 10 000 грн.
		На пропозицію ОСОБА_7 ОСОБА_17 відповів відмовою.
		У подальшому, 08.08.2018 року, ОСОБА_7 з метою доведення до кінця свого злочинного умислу, направленого на надання неправомірної вигоди службовим особам СВ Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області для закриття вищезазначеного кримінального провадження або вчинення дій щодо припинення його розшуку, прибув до Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 13, де зустрівся з ОСОБА_16 .
		Одразу після цього, вони разом пройшли до службового кабінету
		ОСОБА_17 , розташованого на другому поверсі будівлі СВ Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області.
		У подальшому, після того, як ОСОБА_16 вийшов з кабінету ОСОБА_17 , ОСОБА_7 08.08.2018 року о 17 год. 12 хв. висловив йому пропозицію закрити кримінальне провадження № 12015270010006573 від 04.09.2015 року, в якому він є підозрюваним, або вчинити дії щодо припинення його розшуку, за що запропонував йому 10 000 грн.
		Після цього, 08.08.2018 року о 17 год. 17 хв., знаходячись у службовому кабінеті ОСОБА_17 , ОСОБА_7 дістав зі свого рюкзаку грошові кошти у сумі 10 000 грн., які були загорнуті у журнал, та поклав їх на робочий стіл ОСОБА_17 .
		При цьому ОСОБА_7 сказав ОСОБА_17 , щоб той взяв журнал та повідомив, чи достатня сума грошових коштів знаходиться у ньому для вчинення вищезазначених дій на його користь.
		Однак ОСОБА_17 відмовився від прийняття неправомірної вигоди.
		Таким чином, ОСОБА_7 , виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, у зв`язку з відмовою т.в.о. заступника начальника Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області  начальника слідчого відділу ОСОБА_17 від отримання неправомірної вигоди та вчинення дій, які входять до його повноважень, на користь ОСОБА_7 .
		 
		Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили закрити кримінальне провадження; думку прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		 
		В судовому засіданні суду 1 інстанції обвинувачений ОСОБА_7 вину не визнав та показав, що 03.09.2015 року, у вечірній час, він відпочивав у нічному клубі «Даймонд» м. Чернігова. Вранці, вийшовши з клубу та зайшовши за його будівлю, злякався зграї собак і щоб їх налякати, зробив два постріли зі стартового пістолету «Stalker», який він мав при собі. Повернувшись до клубу, охоронець повідомив, що викликали поліцію з приводу стрільби. Він дочекався приїзду поліцію і розповів, що сталося. Ніяких природних потреб, в чому його винуватили, він не справляв. За цим фактом була порушена кримінальна справа за хуліганство. Слідство вів слідчий ОСОБА_16 . Протягом трьох місяців він з`являвся до слідчого, але ніякі слідчі дії з ним не проводилися. Оскільки у нього був брак грошей, то він перестав їздити, але слідчий не телефонував йому і не надсилав повісток. 
		07.08.2018 року він приїхав до слідчого ОСОБА_16 , висловив обурення з приводу не проведення слідчих дій, на що той повідомив, що він перебуває у розшуку. Він повідомляв і начальника слідчого відділу ОСОБА_17 про затягування слідства, той розмовляти з ним не захотів. 
		Наступного дня, 08.08.2018 року, прибувши до Чернігівського відділу поліції, зустрівся зі слідчим ОСОБА_16 , який по його проханню відвів його до службового кабінету ОСОБА_17 . Далі все зафіксовано на відео, яке було переглянуто в судовому засіданні. Розмова йшла про незаконний розшук та незаконне кримінальне провадження щодо нього. Ніякої неправомірної вигоди ОСОБА_18 та ОСОБА_19 він не пропонував. При собі у нього були особисті грошові кошти в сумі 10000 грн., які знаходились в журналі у рюкзаку. Коли вони залишилися наодинці з ОСОБА_18 , то він дістав журнал без грошей і поклав на стіл, оскільки хотів подивитися на реакцію останнього, чи забере він гроші. Логічної відповіді на питання щодо його фрази: «десять зараз, а потім ще десять» та чому казав в присутності ОСОБА_18 та ОСОБА_19 про «взятку» і «заплатить», обвинувачений не надав. 
		В апеляційному суді обвинувачений вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень також не визнав та заперечував свою причетність до скоєних злочинів, підтвердив дані ним у суді 1 інстанції показання.
		 
		Проте, не дивлячись на не визнання ОСОБА_7 вини, його винність у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується доказами у кримінальному провадженні, які були безпосередньо досліджені судом 1 інстанції і їм дана належна оцінка в їх сукупності та взаємозв`язку, з чим погоджується і апеляційний суд.
		Свідок ОСОБА_12 суду 1 інстанції повідомив, що в 2015 році працював інспектором патрульної служби батальйону патрульної служби ЧМВ УМВС України в Чернігівській області. 04.09.2015 року надійшла оперативна інформація про те, що біля нічного клубу «Даймонд» якийсь чоловік стріляє. Прибувши з напарником на місце, жінки, які продавали квіти, повідомили, що громадянин, який стріляв, тікає в напрямку клубу. Його було затримано, ним виявився ОСОБА_7 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння. При поверхневому огляді обвинуваченого спереду за ременем під одягом був виявлений пістолет, який він виклав на землю. Після чого викликали слідчо - оперативну групу. 
		Допитана судом 1 інстанції свідок ОСОБА_9 показала, що 04.09.2015 року, в ранковий час, вона торгувала квітами біля зупинки громадського транспорту «Центральний ринок» в м. Чернігові, там були і інші жінки, які здійснювали торгівлю. Поруч знаходиться кіоск, за який чоловіки ходять справлять природні потреби. Того дня і обвинувачений, якого вона раніше не знала, пішов за кіоск з тим же наміром. Вона та ще одна жінка почали робити йому зауваження, той почав емоційно лаятися, а потім дістав пістолет і направив в їх бік, в підлогу. Вона дуже злякалася. Чула десь два - три хлопки. Після чого він пішов в напрямку нічного клубу «Даймонд». Вона повідомила поліцію, яка прибула за 5 хвилин. На той час вона ніяких собак не бачила. Під час проведення впізнання по фотокартках вона впізнала ОСОБА_7 по рисам і формі обличчя.
		Свідок ОСОБА_16 , слідчий СВ Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області, суду 1 інстанції показав, що у нього в провадженні перебувало кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України. Оскільки ОСОБА_7 мешкав в м. Одеса, то йому було запропоновано на деякий час залишитися в м. Чернігові, щоб вручити обвинувальний акт, але він, не дочекавшись, поїхав. Через деякий час з`явився для ознайомлення зі справою, проте обвинувальний акт чекати не став. В подальшому, на телефонні дзвінки він не відповідав, на зв`язок не виходив. Обвинувачений був оголошений в розшук. 
		07.08.2018 року, коли ОСОБА_7 прибув до відділу поліції, він сказав, щоб той залишився на декілька днів в місті, поки він складе і погодить обвинувальний акт, на що обвинувачений повідомив, що йому ніколи і він хоче вирішити цю справу, бо йому потрібно їхати за кордон на заробітки. При цьому він пропонував йому 10000 грн. за закриття кримінального провадження та зняття з розшуку, а потім ще таку ж суму після вирішення питання. Він відмовився і сказав, що справу направить до суду. Щодо пропозиції неправомірної вигоди з боку ОСОБА_14 він рапортом повідомив начальника ЧВП ГУНП в Чернігівській області. 
		Наступного дня, близько 16 години, прийшов ОСОБА_7 , з яким вони пройшли до службового кабінету ОСОБА_17 , де той спілкувався з підтекстом, суть якого була у вирішенні питання щодо закриття кримінального провадження. 
		 
		В судовому засіданні суду 1 інстанції свідок ОСОБА_17 , начальник слідчого відділу Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області, показав, що 07.08.2018 року в холі Чернігівського відділу поліції до нього звернувся раніше незнайомий ОСОБА_7 та повідомив, що йому потрібно виїхати за кордон на роботу, але він перебуває у розшуку і для цього йому потрібна довідка про несудимість. При цьому ОСОБА_14 пропонував йому 10000 грн. за вирішення цього питання, і після вирішення питання таку ж саму суму. Він відповів відмовою, проте обвинувачений сказав, що прийде наступного дня. У розмові зі слідчим ОСОБА_20 , останній повідомив, що ОСОБА_14 пропонував йому гроші за вирішення питання про зняття з розшуку та закриття кримінального провадження. Він звернувся з відповідним рапортом до начальника Чернігівського відділу поліції. 
		08.08.2018 року, після обіду до нього в кабінет зайшли слідчий ОСОБА_16 та ОСОБА_7 . Останній продовжував наполягати, щоб його зняли з розшуку, зняли підозру, бо йому потрібно виїхати за кордон працевлаштуватися. Знову пропонував 10000 грн. за вирішення цього питання, і стільки ж після вирішення питання. Через деякий час слідчий ОСОБА_16 вийшов з кабінету. З рюкзаку, що знаходився при ньому, ОСОБА_7 дістав журнал невеликого розміру, в якому візуально були видні купюри номіналом 200 грн. і поклав його на робочий стіл. В цей час в кабінет зайшли працівники поліції і прокуратури. Обвинувачений швидко забрав журнал з грошима зі столу і сховав його в рюкзак.
		 
		Суду 1 інстанції свідок ОСОБА_13 повідомив, що він був присутній в якості понятого під час обшуку службового кабінету начальника слідчого відділу. Серед інших в кабінеті знаходився обвинувачений, який вів себе неадекватно, намагався покинути кабінет. В його рюкзаку були виявлені гроші в брошурці в сумі 10000 грн. купюрами по 200 грн., сім - карта і мобільний телефон. Щодо грошей обвинувачений пояснював, що заробив їх, хотів заплатити за квартиру, потім казав, що це матері на ліки. За результатами обшуку був складений протокол, який він підписав. Вилучені гроші в сумі 10000 грн. були поміщені в конверт та опечатані.
		 
		Свідчення свідків суд обґрунтовано поклав в основу вироку, дав їм оцінку та правильно визнав їх достовірними, оскільки вони підтверджують обставини вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні. 
		Згідно рапорту оперативного чергового ЧМВ УМВС України в Чернігівській області, 04.09.2015 року о 06-28 год. до чергової частини надійшла інформація про те, що біля кіосків напроти ресторану «Макдональдс» в м. Чернігові ходить чоловік з предметом зовні схожим на пістолет і чіпляється до перехожих.
		Відповідно до рапорту інспектора ПС БПС ЧМВ УМВС України в Чернігівській області, 04.09.2015 року, приблизно о 06:35 год. від оперативного чергового ЧМВ УМВС була отримана інформація, що біля нічного клубу «Даймонд», що по проспекту Перемоги, 73 в м. Чернігові невідома особа стріляла, по прибуттю на місце вказана особа, якою виявився ОСОБА_7 , була затримана, при поверхневому огляді у нього був вилучений пістолет марки «Stalker».
		Під час проведення огляду місця події від 04.09.2015 року із фототаблицею, слідчим в присутності понятих була оглянута ділянка місцевості  зелена зона, що поруч з нічним клубом «Даймонд», що по проспекту Перемоги, 73 в м. Чернігові, на якій знаходився ОСОБА_7 та поруч на газоні лежав чорний предмет зовні схожий на пістолет з магазином, в якому знаходилися патрони та поруч лежали чотири предмети зовні схожі на патрони, але з пробитим капсулем, які в подальшому були вилучені слідчим.
		Висновком експерта № 510 від 08.09.2015 року встановлено, що наданий на дослідження пістолет є пристроєм спеціального призначення для створення звукового ефекту стрільби (подання звукового (шумового) сигналу), а саме стартовим пістолем марки «Stalker 917S» калібру 9 мм Р.А.К., виробництва АТАК АRMS CO., LTD (Туреччина), який придатний до стрільби та не є вогнепальною зброєю; шість патронів, якими був споряджений магазин є 9 мм холостими (шумовими) пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., чеського виробництва, призначеними для створення звукового ефекту стрільби і до боєприпасів не належать; чотири гільзи, вилучені 04.09.2015 року під час огляду місця події, є стріляними гільзами 9 мм холостих (шумових) пістолетних патронів калібру 9 мм Р.А., чеського виробництва, і до боєприпасів не належать; дані гільзи були відстріляні з стартового пістолету марки «Stalker 917S», який наданий на експертне дослідження.
		Під час пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.08.2018 року, свідок ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_7 як особу, яка на початку вересня 2015 року біля «Центрального ринку» в м. Чернігові стріляла з предмета, зовні схожого на пістолет (том 1 а.п. 153-155).
		Під час проведення вказаної слідчої дії були дотримані вимоги ст. ст. 228, 223 КПК України. 
		Суд вважає необґрунтованою позицію сторони захисту про недопустимість такого доказу як протокол пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками через їх невідповідність вимогам кримінального процесуального законодавства, а саме через відсутність опису ознак, за якими свідок впізнає особу, оскільки така думка сторони захисту є надуманою. 
		Процедура впізнання в повному обсязі відповідала вимогам ч.7 ст. 228 КПК України. Під час слідчої дії свідок пояснила за якими ознаками упізнала чоловіка,який стріляв з предмета, зовні схожого на пістолет. Посилання апелянта на те, що свідок чітко не зазначила прикмети даної особи, є недоречними, оскільки остання впізнала особу за рисами обличчя, а саме: за формою та овалом обличчя, кольором очей, формою носа, що відповідає вимогам ст. 228 КПК України. 
		Випискою № 1812 КЛПЗ «Чернігівський обласний наркологічний диспансер» встановлено, що станом на 07 год. 50 хв. 04.09.2015 року ОСОБА_7 перебував в стані алкогольного сп`яніння.
		З рапортів працівників поліції вбачається, що 07.08.2018 року, згідно отриманої інформації, громадянин ОСОБА_7 пропонує надати неправомірну вигоду службовим особам Національної поліції України, які займають відповідальне становище за вчинення дій, з використанням наданої їм влади чи службового становища, а саме: пропонує слідчому СВ ЧВП ГУНП в Чернігівській області лейтенанту міліції ОСОБА_16 , заступнику начальника ЧВП ГУНП в Чернігівській області  начальнику слідчого відділення капітану поліції ОСОБА_17 неправомірну грошову винагороду в сумі 20000 грн. за вирішення питання про закриття кримінального провадження № 12015270010006573, відкритого за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України.
		Згідно рапортів слідчих ЧВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , останні повідомили начальника ЧВП ГУНП в Чернігівській області про те, що 07.08.2018 року, в їх службових кабінетах ОСОБА_7 пропонував грошову винагороду в сумі 10 000 грн. на даний час і 10 000 грн. після вирішення питання про закриття кримінального провадження № 12015270010006573, відкритого за ч.1 ст. 296 КК України або зняття з нього статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
		Під час проведення, на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.08.2018 року (том 1 а.п. 160-161) обшуку службового кабінету т.в.о. начальника слідчого відділу ЧВП ГУНП в Чернігівській області, в рюкзаку, що мав при собі ОСОБА_7 , виявлено та вилучено паперовий журнал, в якому знаходяться гроші в сумі 10000 грн., купюрами номіналом по 200 грн., в кількості 50 банкнот, які в подальшому оглянуті згідно протоколу огляду речей та документів від 15.08.2018 року (том. 1 а.п. 162-165). 
		Вимоги до проведення слідчих дій регламентовані ст. 223 КПК України, за ч. 1, ч. 2 даної норми закону, - слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні; підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
		З протоколу обшуку приміщення службового кабінету від 08.08.2018 року, проведеного слідчим на підставі ухвали слідчого судді, в присутності понятих, вбачається, що на прохання видати зазначені в ухвалі грошові кошти, які були предметом неправомірної вигоди, ОСОБА_17 заявив, що декілька хвилин тому, чоловік, який знаходиться в кабінеті, пропонував йому грошові кошти, які поклав на робочий стіл, але потім забрав та поклав у свій рюкзак. Тому, на виконання вище вказаного кримінального процесуального закону було проведено обшук ОСОБА_7 , в ході якого було виявлено дані грошові кошти. Під час складання протоколу заяв і зауважень не надійшло.
		 За правилами ст. 236 КПК України, за рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження, що здійснюється під час виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи. 
		Колегія суддів вважає, що в даному випадку обшук особи належав до невідкладних слідчих дій, а тому проводився без попереднього рішення про це слідчого судді чи самого слідчого. Тому, в даному випадку доводи сторони захисту про незаконність проведення обшуку особи - безпідставні.
		 
		Відповідно до протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 10.08.2018 року, проведеного на підставі постанови прокурора відділу прокуратури Чернігівської області від 08.08.2018 року, зафіксовано, що 08.08.2018 року, починаючи з 17:13 год., ОСОБА_7 , знаходячись в службовому кабінеті ОСОБА_17 в присутності ОСОБА_16 запропонував 10000 грн. за закриття кримінального провадження за його підозрою або вчинити інші дії щодо припинення його розшуку, а після того, як ОСОБА_16 вийшов з кабінету, то дістав зі свого рюкзаку журнал та поклав його на робочий стіл ОСОБА_17 , запропонувавши останньому взяти журнал та спитав чи достатня сума грошових коштів у ньому знаходиться, на що ОСОБА_17 відмовився і в той момент, коли до кабінету зайшли співробітники поліції, то сховав журнал у своєму рюкзаку.
		Протоколами про результати негласної слідчої (розшукової) дії -аудіо, відеоконтроль особи від 09.08.2018 року та 21.09.2018 року з додатком micro SD card 16 Gb інв. № 32т, проведеного на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області № 2447т від 08.08.2018 року, встановлено, що 08.08.2018 року в службовому кабінеті ОСОБА_17 , під час яких ОСОБА_7 намагався надати ОСОБА_17 неправомірну вигоду за закриття кримінального провадження щодо нього та зняття з розшуку. При цьому ОСОБА_7 повідомляє, що йому потрібно виїхати через тиждень до Ізраїлю, хоче в подальшому стати моряком та йому заважає розшук та відкрите кримінальне провадження, просить зняти його з розшуку і закрити справу, пропонує домовитися та заплатити хабар (десять зараз та десять потім). А після того, як ОСОБА_16 вийшов з кабінету ОСОБА_17 , ОСОБА_7 дістав журнал, в якому згідно протоколу обшуку від 08.08.2018 року знаходилися грошові кошти в сумі 10000 грн. та поклав їх на робочий стіл ОСОБА_17 , при цьому зазначив «… хочу чтобы вы книжку почитали и сказали хватит или не хватает…».
		Доводи сторони захисту про недоліки протоколів, складених за результатами проведених у кримінальному провадженні слідчих дій та НСРД, є необґрунтованими з огляду на таке.
		Відповідно до вимог ст. 40 КПК України письмові вказівки щодо проведення НСРД слідчим СУ ГУНП в Чернігівській області містяться у постанові прокурора Чернігівської області про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 08 серпня 2018 року (т. 2 а.п. 16-17), із зазначенням конкретних прізвищ, зокрема і слідчого ОСОБА_21 . Протокол про результати проведення НСРД особисто склав слідчий ОСОБА_22 , на підставі вищезазначеної постанови прокурора, що відповідає вимогам ст. 106 КПК України.
		Наявні в матеріалах кримінального провадження протоколи про результати НСРД (том 2 а.п. 18-19, 35-39, 42) складено з дотриманням вимог ст.ст. 104, 105, 252 КПК України, в них зазначено хід і результати даних процесуальних дій. Доводи апеляційної скарги про суттєві недоліки вказаних процесуальних документів не є слушними, а незначні неточності в деякій неконкретності ходу проведення процесуальної дії, не впливають на їх зміст та результати, а отже не можуть бути визнані істотними порушеннями, які тягнуть за собою визнання відповідного доказу недопустимим. 
		Щодо доводів захисника про порушення слідством в питаннях фіксації, застосування технічних засобів, то вони також не заслуговують на увагу.
		 В ухвалі слідчого судді Апеляційного суду Чернігівської області від 08.08.2018 року (том 2 а.п. 30-31) надано дозвіл слідчому на проведення аудіо та відеоконтролю особи. В даному випадку, немає необхідності знову постановляти рішення в силу ст. 107 КПК України на фіксацію процесуальної дії, як на те вказував захисник. 
		 В протоколах про результати проведення НСРД від 09.08.2018 року містяться відомості про застосування технічних засобів і яких саме (том 2 а.п. 35, 42). 
		 Щодо помилок при дорученні прокурора на проведення негласних слідчих дій та у виконанні доручень, на які посилається захисник, то його доводи не ґрунтуються на досліджених документах проведення негласних слідчих (розшукових) дій даного кримінального провадження.
		 Прокурор постановою від 08.08.2018 року, доручив конкретним слідчим (т. 2 а.п. 16) провести негласну слідчу дію, і слідчий один з тих, кого визначив прокурор (т.2 а.п. 32) направив доручення оперативному підрозділу на ім`я начальника Чернігівського управління ДВБ НП України про проведення негласних слідчих дій, що відповідає ч. 1 п. 3 ст. 40 КПК України та не свідчить про будь-які порушення під час збирання доказів. 
		 
		Згідно витягу з наказу № 194 о\с від 20.07.2018 року з 22.07.2018 року по 21.08.2018 року на ОСОБА_17 було покладено тимчасове виконання обов`язків заступника начальника Чернігівського відділу поліції ГУНП  начальника слідчого відділення.
		Витягом з наказу № 246 о\с від 09.12.2016 року встановлено, що молодший лейтенант поліції ОСОБА_16 призначений на посаду слідчого відділення розслідування злочинів, учинених дітьми слідчого відділу ЧВП ГУНП.
		08.08.2018 року ОСОБА_16 та ОСОБА_17 перубували на службі та виконували свої функціональні обов`язки, що підтверджується довідкою т.в.о. начальника СКЗ ЧВП ГУНП в Чернігівській області.
		Згідно копії журналу обліку, доставлених, відвідувачів та запрошених до Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області, ОСОБА_7 двічі приходив до відділу поліції 07.08.2018 року та 08.08.2018 року. 
		Матеріалами кримінального провадження встановлено, що у зв`язку з переховуванням від органу досудового розслідування, постановою слідчого ОСОБА_16 від 02.11.2015 року ОСОБА_7 був оголошений в розшук.
		З копії журналу відвідувачів ЧМВ УМВС України в Чернігівській області вбачається, що 07.08.2018 року ОСОБА_7 з`явився до слідчого ОСОБА_16 . 
		Судом було встановлено, що метою даного візиту обвинуваченого було те, що останній мав намір за грошову неправомірну вигоду вирішити питання щодо закриття відносно нього кримінального провадження та зупинення розшуку, так як знайшов роботу за кордоном і для працевлаштування необхідна була довідка про несудимість, яку неможливо було отримати за наявності відкритого кримінального провадження за фактом хуліганства та оголошення його у розшук, що зафіксовано в ході проведення негласної слідчої розшукової дії  аудіо, - відеоконтролю ОСОБА_7 в службовому кабінеті ОСОБА_17 .
		Зазначене спростовує твердження сторони захисту про те, що 07.08.2018 року ОСОБА_7 прибув до слідчого для з`ясування питання про причини затримки у розслідуванні та про те, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 369 КК України. Такі доводи не узгоджуються з доказами, зібраними у кримінальному провадженні.
		При наведених вище доказах, висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, а також у закінченому замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь  якої дії з використанням службового становища, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказах і його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 296, ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 369 КК України. 
		При цьому, всім наявним доказам, суд 1 інстанції, відповідно до вимог КПК України, дав оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вирок суду за змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК. 
		Об`єктом захисту у ст. 296 КК України є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших поза юридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці у побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об`єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.
		Посягання на ці відносини здійснюється в активній формі, в основному, з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди. Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об`єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє. 
		Поєднує вчинення хуліганських дій те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.
		 
		Аналіз зібраних у справі доказів свідчить про те, що виходячи із мотивів, характеру дій обвинуваченого до події і під час її, місця та часу вчинення злочину, протиправні дії обвинуваченого посягали на громадський порядок.
		З огляду на те, що грубе порушення обвинуваченим ОСОБА_7 громадського порядку супроводжувалось пострілами із наявного у нього стартового пістолету в бік свідка ОСОБА_9 , з якою раніше не був знайомий, що виключає виникнення між ними особистих неприязних відносин, суд 1 інстанції прийшов до правильного висновку, що в його діях наявна ознаку хуліганства - особлива зухвалість.
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України характеризується трьома альтернативними діями: пропозицією надати неправомірну вигоду; обіцянкою надати неправомірну вигоду; наданням такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що дії обвинуваченого були направленні на надання неправомірної вигоди службовим особам поліції за вирішення питання про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 296 КК України, і зняття з розшуку, що підтверджується, окрім іншого, матеріалами за результатами проведення НСРД. При цьому ініціатива в наданні неправомірної вигоди належала саме обвинуваченому ОСОБА_7 , який діяв активно, визначав розмір неправомірної вигоди, при цьому показував, що надає її за закриття кримінального провадження та припинення розшуку. 
		З вказаних вище підтавав колегія суддів погоджується з висновками суду 1 інстанції про відсутність з боку правоохоронних органів провокації злочину. 
		На підставі всього вищевикладеного, колегія суддів вважає, що будь-які докази на спростування викладених у обвинуваченні обставин та непричетності ОСОБА_7 до даних злочинів відсутні, а його винуватість у вчиненому доведена поза розумним сумнівом. 
		 
		 Показання обвинуваченого в суді та невизнання ним своєї вини суд першої інстанції вірно розцінив як захисну версію з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, з чим погоджується і колегія суддів. 
		 
		З аналізу матеріалів кримінального провадження встановлено, що органом досудового розслідування та прокурором всі процесуальні рішення та документи постановлені з дотриманням вимог ст. ст. 110, 113, 214, 219, 290 КПК України, в межах строку досудового розслідування. Тому колегія суддів вважає безпідставними доводи сторони захисту в цій частині. 
		 
		Витягом з ЄРДР встановлено, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні розпочалося 04.09.2015 року (том 1 а.п. 60), по якому проводились певні слідчі дії та приймались процесуальні рішення (том 1 а.п. 113-134), також проводились слідчі (розшукові) дії для встановлення місцезнаходження підозрюваного (том 1 а.п. 135-141). Тому твердження сторони захисту про взагалі не проведення досудового розслідування та розшукових дій, не заслуговують на увагу. Крім того, більш ефективного досудового розслідування, заступником прокурора області 21 серпня 2018 року була винесена постанова про доручення слідчому підрозділу вищого рівня проводити дане досудове розслідування 
		Не підтвердилися в ході апеляційного розгляду кримінального провадження і доводи апеляційної скарги щодо порушення під час досудового розслідування вимог ст. 290 КПК України в частині не відкриття стороні захисту речових доказів.
		Протоколами про надання доступу до матеріалів кримінального провадження від 19.10.2018 року підтверджено факт відкриття матеріалів стороною обвинувачення стороні захисту (т. 1 а.п. 13), серед яких наявні процесуальні рішення, які визначають правову підставу визнання предметів речовими доказами (том 1 а.п. 127, 189-190). Як не заперечується обвинуваченим та захисником, під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження зауважень, заяв та клопотань з цього приводу не виникло. Тобто, як у захисника, так і у ОСОБА_7 не було жодних перешкод для ознайомлення з речовими доказами, однак наданим їм законом правом вони не скористались та будь-яких клопотань про таке не заявляли. 
		Постановою про доручення проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні групі слідчих від 04.09.2015 року (том 1 а.п. 99) визначено слідчих, окрім іншого, у складі: ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 . На думку колегії суддів, наявні в постанові виправлення щодо дати винесення постанови, не впливають на зміст даного рішення та строки досудового слідства, тому твердження захисника в цій частині є безпідставними. 
		 
		 Необґрунтованими є посилання апелянта про визнання висновку судово-балістичної експертизи неналежним доказом, оскільки проведений на підставі постанови слідчої ОСОБА_15 , яка не входить до складу групи слідчих у даному кримінальному проваджені, - не відповідає дійсності, так як вищезазначеною постановою начальника СВ Чернігівського ВП (том 1 а.п. 99) доручено проведення досудового розслідування, зокрема, і слідчій ОСОБА_15 . Як безпідставними є доводи захисника, що огляд місця події провів слідчий ОСОБА_11 , який не входить до складу слідчої групи, що, знову ж таки спростовується даною постановою про доручення проведення досудового розслідування і слідчому Барабану. 
		 
		 
		 
		Обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні відповідають вимогам ст.291 та 109 КПК України, тому доводи захисника про протилежне є неспроможними. 
		 
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час досудового розслідування права обвинуваченого на захист не були порушені, зокрема і щодо вручення копії документів та під час його затримання, оскільки такі дотримано у порядок, визначений КПК України.
		 
		При оцінці доказів, колегія суддів звертає увагу на те, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх ( 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
		 
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд, у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, його вік, сімейний та майновий стан, стан його здоров`я, формально позитивну характеристику за місцем проживання, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, обставину, що його обтяжує, - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, зміст досудової доповіді та призначив йому покарання за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі без конфіскації майна, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. 
		 
		На думку колегії суддів, всі обставини, на які посилається сторона захисту в своїй апеляційній скарзі, враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, тому доводи в цій частині не заслуговують на увагу. 
		 
		Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання) - Якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України).
		 
		Тому колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 404 КПК України, Албуру необхідно застосувати ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26.11.2015 року № 838-VІІІ), оскільки одне з кримінальних правопорушень, у якому він обвинувачується, вчинено ним 04.09.2015 року, тобто до зміни редакції даної статті, тому в даному випадку застосуванню підлягає Закон в редакції від 26.11.2015 року № 838-VІІІ, а саме: один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. 
		 Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б потягли скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не вбачається, тому вирок суду є законним та обґрунтованим.
		Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, суд,  
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу захисника  адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7  залишити без задоволення. 
		 
		Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 лютого 2019 року відносно ОСОБА_7 - залишити без змін. 
		 
		В порядку ч. 2 ст. 404 КПК України, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення  з 08.08.2018 року по 24.02.2020 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, в редакції Закону України від 26.11.2015 року № 838-VІІІ.
		 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженому, який тримається під вартою  в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення. 
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_3  ОСОБА_2  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...