Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 279/2012/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2020.
Дата набрання законної сили: 03.03.2020
Номер судового провадження: 61-42511ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		03 березня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 279/2012/17
		провадження № 61-42511св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
		суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирського області від 23 січня 2018 року у складі судді Волкової Н. Я. та постанову апеляційного суду Житомирського області від 11 липня 2018 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Микитюк О. Ю., Коломієць О. С.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_3 про припинення порушень правил добросусідства, усунення перешкод у здійсненні права користування, володіння, розпорядження нерухомим майном шляхом знесення самочинно здійсненої прибудови, демонтажу пристроїв.
		 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що  ОСОБА_1 є власником садового будинку НОМЕР_1 у товаристві колективного саду імені Жмаченка . Власником сусіднього будинку НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .
		 
		У 2014 році до сусідського будинку було здійснено самочинну прибудову, що впритул наближена до паркану позивача без дотримання 1-метрової відстані до межі та 15-метрової відстані до його будинку та порушує будівельні норми і правила. Через переобладнання даху сусідського будинку вода стікає на земельну ділянку позивача, чим підтоплює будівлі та садові насадження останнього. Окрім того по периметру будинку сусіди встановили камери відеоспостереження, дві з яких направлені у бік його ділянки. ОСОБА_1 вважає такі дії втручанням в його особисте життя.
		 
		ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
		зобов`язати ОСОБА_3 припинити порушувати правила добросусідства, не чинити йому перешкод у здійсненні права користування, володіння та розпоряджання належним йому садовим будинком з господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою, що розташовані за НОМЕР_1 на території товариства колективного саду імені Жмаченка в м. Коростені Житомирської області;
		зобов`язати ОСОБА_3 у місячний термін з моменту набрання рішенням чинності усунути перешкоди у здійсненні позивачем права вільного користування, володіння та розпоряджання належним йому нерухомим майном шляхом знесення самочинно здійсненої прибудови до будинку, розташованого за НОМЕР_2 на території товариства колективного саду імені Жмаченка, у результаті чого привести цей будинок, його дах та водовідведення до стану, який існував до здійснення самочинного будівництва;
		зобов`язати ОСОБА_3 у триденний термін з моменту набрання рішенням чинності демонтувати пристрої відеоспостереження, у радіус дії яких потрапляє належна йому земельна ділянка та його (позивача) нерухоме майно.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
		 
		Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирського області від 23 січня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Житомирського області від 11 липня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що ОСОБА_1 не доведено, що: органом місцевого самоврядування вирішувався спір між сторонами щодо порушення правил добросусідства; відповідачем було здійснено самочинне будівництво, яке порушує права позивача, чинить шкоду майну позивача, погіршуючи стан його земельної ділянки, або створює незручності чи перешкоди в користуванні нею; відповідачем встановлено та використовуються пристрої, використанням яких порушується таємниця особистого життя позивача. Клопотання про призначення технічної будівельної експертизи, яка могла б визначити законність будови на земельній ділянці відповідача, дотримання технічних та будівельних норм під час будівництва, позивачем було знято. Самі лише пояснення сторони щодо наявності певних порушень її прав та наслідків таких порушень не є достатніми, достовірними та належними доказами існування таких порушень. Крім того позивач не дотримався досудового порядку врегулювання спору та не подав доказів, що підтверджують заявлені вимоги.
		 
		Посилання в апеляційній сказі на лист міського голови від 10 серпня 2015 року № 02-14/1983 колегія суддів відхилила, оскільки спір між учасниками конфлікту органом місцевого самоврядування на розгляд не виносився, а тому не розглядався. 
		 
		Апеляційний суд визнав безпідставними твердження ОСОБА_1 про те, що відповідач порушує його особисті немайнові права та втручається у приватне життя, оскільки у матеріалах справи немає належних доказів того, що саме відповідачем встановлені камери відеоспостереження, що вони діючі та мають технічну спроможність фіксувати земельну ділянку позивача та його садовий будинок із господарськими будівлями і спорудами тощо.
		 
		Незалучення до розгляду справи Коростенської міської ради та управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області колегія суддів визнала таким, що не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки не впливає на їх права або інтереси.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У серпні 2018 року  ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що сусідка ОСОБА_4 здійснила самочинне будівництво прибудови до садового будинку НОМЕР_2 , фактично «захватавши» межу з суміжною земельною ділянкою, без дотримання 1 м відстані від цієї межі та 15 м. відстані до садового будинку позивача. Здійснення самочинного будівництва спричинило переобладнання даху сусіднього будинку, фронтон, якого «нависає» над межею між земельними ділянками та дренажної системи водовідведення, що функціонувала раніше. Крім того відповідач та його мати по периметру самочинно переобладнаного будинку, установили чотири камери відеоспостереження, дві із яких своїми об`єктивами направленні безпосередньо на вікна ганок і вхідні двері будинку та розташовані на земельній ділянці місця відпочинку, будівлі і споруди побутового та санітарно-гігієнічного призначення.
		 
		Суди не врахували, що виконавчим комітетом Коростенської міської ради та управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області підтверджено факт наявності самочинно побудованої блочної прибудови до садового будинку НОМЕР_2 на території садового товариства ім. Жмаченка в м. Коростені . 
		 
		Зазначає, що під час судового розгляду ОСОБА_1 заявляв клопотання про призначення технічно-будівельної судової експертизи, проте у зв`язку із відсутністю коштів для її оплати експертиза проведена не була. У суді апеляційної інстанції було повторно заявлено про призначення експертизи, проте апеляційний суд безпідставно відмовив у її проведенні. Крім того судове рішення у цій справі може вплинути на права та обов`язки Коростенської міської ради Житомирської області і управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області і суди у порушення частини третьої статті 53 ЦПК України не залучили їх до участі у справі.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі Коростенської міської ради Житомирської області та управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області і справу призначено до судового розгляду.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником садового будинку, що розташований на території товариства колективного саду офіцерів запасу та у відставці ім. Жмаченка, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 16 січня 2010 року. 
		 
		ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 0,0674 га з кадастровим номером 1810700000:01:021:0046, яка розташована у вказаному садовому товаристві, що підтверджується державним актом серії ЖТ №074123 від 17 листопада 2004 року, цільове призначення якої - ведення садівництва.
		 
		Згідно листа управління ДАБІ у Житомирській області від 17 вересня 2015 року № 1006-4-8/2992/15 власником сусідньої земельної ділянки з кадастровим номером 1810700000:01:021:0300, на якій розташований садовий будинок, до частини якого прибудовано блочну прибудову, є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Будь-якої копії правовстановлюючого документа, яка б посвідчувала право власності чи користування цим садовим будинком, а також паспорту технічної інвентаризації на цей об`єкт сторонами не надано.
		 
		Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (частина перша статті 270 ЦК України).
		 
		Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 ЦК України. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення (частина перша статті 275 ЦК України).
		 
		У частині першій статті 307 ЦК України передбачено, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. 
		 
		Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом (частина третя статті 307 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2018 року у справі № 576/910/15-ц (провадження № 61-21480св18) вказано, що «суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_6 перебуваючи сама та з членами своєї родини на території своєї земельної ділянки мала право на захист свого особистого та сімейного життя від втручання у нього сторонніх осіб. Вона не надавала право ОСОБА_4 на проведення фото та відеозйомки себе особисто та членів своєї родини. Отже, суди дійшли вірного висновку про те, що слід зобов`язати ОСОБА_4 припинити відеозйомку подвір`я у належному ОСОБА_6 будинковолодінні АДРЕСА_1 і знищити усю зібрану щодо цього відеоінформацію».
		 
		Згідно пунктів г), е) частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства.
		 
		У частині першій статті 103 ЗК України закріплено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
		 
		Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		 
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
		в уточненій позовній заяві ОСОБА_1 вказував, що ОСОБА_4 як законний представник ОСОБА_3 здійснила самочинне будівництво прибудови до садового будинку, що порушує будівельні норми і правила; крім того ОСОБА_2 та його мати ОСОБА_4 по периметру будинку встановили камери відеоспостереження, дві з яких направлені у бік ділянки позивача, що є втручанням в особисте життя (а. с. 37-39);
		колегія суддів у постанові вказала, що відсутні докази, що саме відповідачем встановлені камери відеоспостереження, що вони діють та мають технічну спроможність фіксувати земельну ділянку позивача та його садовий будинок із господарськими будівлями та спорудами (а. с. 124);
		в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 надав: лист Коростенського ВП ГУ НП в Житомирській області від 13 травня 2017 року № 5482/208/01-2017 (а. с. 12); висновок від 05 травня 2017 року про результати розгляду повідомлення громадянина ОСОБА_1 (а. с. 13); лист виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 10 серпня 2015 року № 02-14/1983 (а. с. 14); лист управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області від 17 вересня 2015 року № 1006-4-8/2992/15 (а. с. 15); лист УДСНС України у Житомирській області від 12 жовтня 2016 року № 1066 (а. с. 16); лист управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області від 20 жовтня 2015 року № 1006-4-14/3818/15 (а. с. 17); фотографії (а. с. 18, 81-85).
		 
		У частині першій статті 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
		 
		У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Пославшись на те, що ОСОБА_1 не доведено, що відповідачем було здійснено самочинне будівництво, яке порушує права позивача, суди не перевірили доводи позивача щодо порушення правил добросусідства, створення перешкод у здійсненні права власності, втручання в особисте життя, не надали оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не врахували, що висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами. Тому зробили передчасний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.
		 
		Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржені рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суд першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирського області від 23 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирського області від 11 липня 2018 року скасувати.
		 
		Передати справу № 279/2012/17 на новий розгляд до суд першої інстанції.
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирського області від 23 січня 2018 року та постанова апеляційного суду Житомирського області від 11 липня 2018 року втрачають законну силу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                              І. О. Дундар
		 
		В. І. Журавель
		 
		Є. В. Краснощоков
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...