Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 470/854/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2020.
Дата набрання законної сили: 26.02.2020
Номер судового провадження: 51-3249км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016150160000450

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		 
		26 лютого 2020 року 
		м. Київ
		 
		справа № 470/857/16-к
		провадження № 51-3249км19 
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		захисників   ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		  ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції), 
		засудженого  ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 березня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням:
		 
		 
		 
		ОСОБА_9 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого,
		 
		у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі  КК)
		 
		ОСОБА_8 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, жителя АДРЕСА_2 , раніше судимого,
		 
		у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 6, 12, ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187 КК.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 березня 2019 року: 
		 
		ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією майна, за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна. 
		 
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а саме у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна. Зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_9 процесуальні витрати на користь держави в розмірі 8384, 21 грн;
		 
		ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією майна, за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна. 
		 
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а саме у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.
		 
		Зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_8 процесуальні витрати на користь держави в розмірі 8384,21 грн.
		 
		Вирішено питання щодо речових доказів.
		 
		Згідно з вироком 23 грудня 2016 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прибули до автовокзалу в смт Березнегувате Миколаївської області, звідки пішки попрямували до будинку потерпілої ОСОБА_10 , розташованого у  АДРЕСА_3 у цьому селищі.
		 
		Підійшовши до будинку потерпілої, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 територію навколо нього та обговорили спосіб проникнення до житла потерпілої, вирішили дочекатися глибокої ночі. Аби згаяти час та погрітися, ходили селом, а також деякий час перебували в гостях у знайомої ОСОБА_8   ОСОБА_11 , де вживали придбане ними спиртне.
		 
		24 грудня 2016 року після опівночі, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, прийшли до будинку ОСОБА_10 , заздалегідь підготувавшись до скоєння запланованого злочину: одягли на обличчя маски, на руки  рукавички, поверх взуття одягли шкарпетки для унеможливлення їх ідентифікації. Неподалік домоволодіння ОСОБА_10 знайшли камінь, яким розбили вікно у вітальні будинку, а також палицю, яку підібрали для заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень.
		 
		Діючи узгоджено, через утворений у вікні отвір проникли всередину будинку ОСОБА_10 та, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_10 , за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів завдали потерпілій не менше п`яти ударів у ділянку голови заздалегідь заготовленою палицею. Після цього, бажаючи настання смерті ОСОБА_10 , з метою її вбивства шляхом удушення умисно закрили рот потерпілої кляпом з широкої резинки для волосся, знайденої у спальній кімнаті, та руками закрили потерпілій отвори носа і рота, перекривши таким чином доступ повітря до дихальних шляхів. У такому положенні вони утримували потерпілу протягом декількох хвилин до того моменту, коли вона перестала чинити опір та подавати ознаки життя. Впевнившись, що ОСОБА_10 померла, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою доведення свого злочинного наміру, спрямованого на заволодіння майном потерпілої, зняли з її вух золоті сережки та прикрили тіло вбитої покривалами, що знайшли на місці. Потім обшукали будинок та заволоділи виявленим майном і грошовими коштами потерпілої. 
		 
		Херсонський апеляційний суд ухвалою від 13 серпня 2019 року вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 березня 2019 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишив без зміни, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та засуджених ОСОБА_8 і ОСОБА_9 відхилив.
		 
		Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
		 
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 просить скасувати вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 березня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. 
		 
		Захисник зазначає, що суди не врахували відсутності у засуджених попередньої змови на вчинення умисного вбивства, не встановили, хто з обвинувачених і які тілесні ушкодження завдав потерпілій, ступеня їх тяжкості, внаслідок чого дали хибну правову оцінку діям підзахисного, чим неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність. Вважає, що висновок експерта про наявні в потерпілої тілесні ушкодження, їх характер та локалізацію не підтверджує умислу в ОСОБА_8 на умисне вбивство. Також зазначає, що апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, належним чином не перевірив матеріалів кримінального провадження, обмежившись лише посиланням на показання засуджених, а показання інших осіб залишив без уваги. Вважає, що викладені у судових рішеннях висновки про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_8 не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. 
		 
		Крім цього, стверджує, що суди безпідставно не врахували як обставини, які відповідно до ст. 66 КК пом`якшують кримінальну відповідальність ОСОБА_8 , сприяння розкриттю злочину засудженим, наявність у нього малолітньої дитини та його участь у бойових діях на Сході України під час проведення АТО. Призначене покарання ОСОБА_8 не відповідає ступеню тяжкості вчиненого й особі засудженого. 
		 
		Звертає увагу, що, вирішуючи питання щодо судових витрат, місцевий суд безпідставно послався на норми ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі  КУпАП).
		 
		Захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що вирок у справі ухвалено без дотримання статей 91, 94, 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК), у ньому не викладено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, не встановлено фактичних обставин скоєння ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кримінальних правопорушень. А також вказує, що, вирішуючи питання стосовно судових витрат, суд безпідставно послався на норми ст. 124 КУпАП. 
		 
		У свою чергу суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду, не дотримався положень статей 370, 419, 420 КПК, зокрема проігнорував посилання сторони захисту на порушення судом першої інстанції положень ст. 352 КПК під час допиту свідка ОСОБА_12 .
		 
		Крім цього, зазначає, що призначене ОСОБА_9 покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, суд безпідставно не врахував часткового визнання засудженим своєї винуватості і того, що останній під час досудового розслідування брав активну участь у сприянні розслідування кримінального провадження.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі, та просив її задовольнити. 
		 
		Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.
		 
		Засуджений ОСОБА_8 підтримав доводи, наведені в касаційних скаргах захисників, та просив їх задовольнити. Зауважив, що не мав умислу на умисне вбивство, а тому кваліфікація його дій за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК є безпідставною. Просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні не підтримала доводів, викладених у касаційних скаргах захисників, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без зміни, а касаційні скарги захисників  без задоволення. При цьому зазначила, що судові рішення у справі відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК. 
		 
		Потерпіла ОСОБА_13 у судове засідання не з`явилась, про час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином.
		 
		Від представника потерпілої ОСОБА_14 надійшло клопотання про розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за її відсутності, просить оскаржені судові рішення залишити без зміни, а касаційні скарги захисників  без задоволення.
		 
		Мотиви Суду 
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи захисників, думку засудженого  ОСОБА_8 , позицію прокурора, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не підлягають задоволенню на таких підставах. 
		 
		За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		 
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст.412КПК).
		 
		На інших підставах касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів. Доводи захисників щодо незгоди з даною судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
		 
		Під час перевірки судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187 КК.
		 
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		Суд касаційної інстанції вважає, що вирок місцевого суду ухвалений із дотриманням вищезазначених норм процесуального закону. 
		 
		Доводи, викладені стороною захисту з метою заперечення винуватості засуджених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187 КК, були ретельно перевірені судом першої інстанції та належно оцінені у вироку. 
		 
		Суд обґрунтовано послався, зокрема, на показання свідка ОСОБА_12 , який разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 23 грудня 2016 року їхав у смт Березнегувате маршрутним таксі з м. Миколаєва; свідка ОСОБА_15 , який повідомив, що є братом ОСОБА_16 та був у неї в гостях у кінці грудня 2016 року. Вночі, прокинувшись в її будинку ( АДРЕСА_4 ), він побачив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які перебували в гостях у його сестри та розпивали разом пиво. З будинку пішли пізно, близько 3-ї години ночі 24 грудня 2016 року, пославшись на те, що потрібно купити якісь продукти; свідка ОСОБА_16 ,яка повідомила, що ОСОБА_8 знає давно. У кінці грудня 2016 року він зателефонував їй ввечері, приблизно о 22 годині, та попросився прийти в гості погрітися. Прийшов до неї разом із ОСОБА_9 , принесли із собою пиво, мали при собі сумку. У неї в гостях ці особи перебували приблизно до 24-ї години, після чого пішли. 
		 
		Також винуватість засуджених підтверджується даними протоколу огляду місця події  домогосподарства потерпілої, де було виявлено її труп зі слідами насильства, порушено обстановку в будинку; висновками експертиз щодо отриманих потерпілою тілесних ушкоджень та причин її смерті; протоколом обшуку помешкання ОСОБА_8 від 30 грудня 2016 року, де було виявлено та вилучено частину викрадених речей потерпілої. Протоколи слідчих експериментів підтверджують факт перебування обвинувачених у будинку потерпілої, відтворення ними дій та обстановки вчинення злочину. 
		 
		Оцінивши всі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях.
		 
		Посилання у касаційних скаргах на відсутність між засудженими попередньої змови та умислу на вбивство потерпілої не ґрунтуються на матеріалах справи.
		 
		Умисне вбивство визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК), якщо в позбавленні життя потерпілого брали участь за попередньою домовленістю як співвиконавці дві і більше особи. 
		 
		Співвиконавцями умисного вбивства повинні визнаватися також ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо було заподіяно смерть потерпілого, але, маючи з іншими співвиконавцями вбивства єдиний умисел, спрямований на позбавлення потерпілого життя, здійснили частину того обсягу дій, який група вважала за необхідне виконати з метою реалізації цього умислу. З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють вбивство за попередньою змовою, до таких дій можуть бути віднесені: а) застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; б) ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу на вбивство.
		 
		У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК та ч. 4 ст. 187 КК.
		 
		Про наявність між засудженими попередньої змови та умислу на вбивство потерпілої свідчить те, що обвинувачені в темну пору доби прибули до будинку потерпілої ОСОБА_10 у смт Березнегувате, тобто інший населений пункт, цілеспрямовано підійшли до будинку потерпілої, одягли заздалегідь заготовлені маски, рукавиці, які взяли з собою, шкарпетки, які потім одягли на взуття, і підготували палицю з метою подолання опору потерпілої. Розбивши вікно, засуджені залізли до будинку, де перебувала потерпіла та застосували до неї фізичне насильство, а саме завдали їй численних ударів палицею по голові, після чого вона впала на підлогу, та засунули їй у рот кляп і закрили отвір носа з метою удушення потерпілої. Надалі обшукали помешкання з метою виявлення грошей та цінностей. Про цілеспрямований умисел на умисне вбивство в засуджених свідчить також факт наявності тілесних ушкоджень у потерпілої в ділянці голови внаслідок ударів палицею, закриття отворів носа і рота рукою, що підтверджено висновком судово-медичної експертизи від 28 березня 2017 року № 65. Виявлені на тілі потерпілої тілесні ушкодження свідчать про те, що завдання удару в ділянку голови здійснено палицею, а отвори рота та носа були закриті рукою.
		 
		Крім того, суд установив, що тілесні ушкодження потерпілій заподіяно в невеликому приміщенні будинку, кожен з обвинувачених бачив та усвідомлював дії іншого співучасника, погоджувався із ними та продовжував свої протиправні дії, спрямовані на заволодіння майном потерпілої та позбавлення її життя. 
		 
		З показань, даних обвинуваченими під час проведення слідчих експериментів, убачається, що вони заздалегідь домовились про вчинення нападу на потерпілу. Згідно з висновком експерта від 21 лютого 2017 року № 120 прижиттєвий характер тілесних ушкоджень, відсутність клітинної реакції в ушкоджених тканинах головного мозку та його оболонках свідчать про те, що вони були заподіяні незадовго до смерті, тобто до моменту закриття отворів рота та носа рукою і кляпом за декілька хвилин. Не виключено, що в цей проміжок часу потерпіла могла здійснювати самостійні дії (рухатися, говорити). Після завдання ударів по голові протиправних дій обвинувачені не припиняли до настання бажаного результату і закінчили їх одночасно, заподіявши смерть потерпілій, потім заволоділи її грошовими коштами, цінностями та покинули будинок. Смерть потерпілої настала від механічної асфіксії в результаті закриття отворів рота і носа рукою та кляпом, тобто фактично потерпілу було задушено, що вказує на наявність умислу обвинувачених на позбавлення її життя. При цьому слід зазначити, що оскільки обвинувачені виконували узгоджено спільні дії, спрямовані на позбавлення життя потерпілої, доповнювали один одного, то в цьому випадку вони повинні нести відповідальність за вчинення умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб. 
		 
		Крім цього, обґрунтованими є висновки місцевого суду, що узгодженість між обвинуваченими та сукупність дій останніх свідчать про умисел обох обвинувачених саме на вбивство ОСОБА_10 під час розбійного нападу на неї.
		 
		Суд сформулював обвинувачення засудженим відповідно до фактичних обставин кримінальних правопорушень, установлених судом відповідно до вимог ст. 91 КПК, та правильно встановив, що в діях ОСОБА_8 та ОСОБА_9 наявні ознаки злочинів, передбачених пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187 КК. Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК та є обґрунтованим. 
		 
		Посилання в касаційній скарзі захисника ОСОБА_7 на недотримання положень ст. 352 КПК під час початку допиту свідка ОСОБА_12 є необґрунтованими, оскільки, як убачається з аудіозапису перебігу судового засідання від 07 листопада 2018 року, перед початком допиту свідка суд виконав вимоги ст. 352 КПК, у тому числі останнього було приведено до присяги (т.4, а.с. 28). 
		 
		З вироку видно, що під час вирішення питання щодо судових витрат суд посилається на норми ст. 124 КУпАП, а не на ст. 124 КПК, що є технічною опискою і в розумінні положень ч. 1 ст. 412 КПК не є істотним порушенням, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому не є підставою для зміни або скасування судового рішення. 
		 
		Покарання засудженим призначено відповідно до статей 50, 65 КК, враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які належать до категорії особливо тяжких злочинів; конкретні обставини скоєного; дані про особи винних; обставини, що обтяжують покарання, до яких суд відніс вчинення злочину засудженими у стані алкогольного сп`яніння; відсутність обставин, що пом`якшують покарання; принцип індивідуалізації покарання. Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення винуватих та попередження вчинення ними нових злочинів і не може вважатися явно неспівмірним вчиненим протиправним діянням унаслідок суворості. Суд присяжних, призначаючи покарання ОСОБА_9 у виді позбавлення волі на строк 15 років, крім наведеного, врахував також, що останній раніше судимий за корисливі злочини, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; під час призначення покарання  ОСОБА_8 у виді позбавлення волі на строк 15 років також урахував, що останній раніше судимий за корисливі злочини, був мобілізований та є учасником бойових дій на Сході України, посередньо характеризується за місцем проживання і проходження служби, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений і має неповнолітнього сина.
		 
		Посилання захисників на неврахування судами як пом`якшуючу покарання засуджених обставину сприяння останніх розкриттю злочину не є слушними, оскільки матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б підтверджували, що засуджені надавали активну допомогу органу досудового розслідування і суду у встановленні істини у справі.
		 
		Також суд не вбачає підстав вважати обґрунтованими доводи захисника засудженого ОСОБА_9 у частині неврахування відповідно до ст. 66 КК обставиною яка пом`якшує покарання, часткове визнання свої винуватості у вчиненому, оскільки у даному конкретному випадку воно жодним чином не знижує ступеня тяжкості вчиненого злочину і не свідчить про наявність у засудженого щирого каяття. Крім цього, суд звертає увагу, що засуджений ОСОБА_9 був неодноразово засуджений за корисні злочини, скоїв особливо тяжкий злочин, що свідчить про відсутність позитивних змін у його поведінці.
		 
		Таким чином, призначаючи покарання засудженим, суд дотримався загальних принципів призначення покарання і врахував обставини, які мають юридичне значення.
		 
		Суд апеляційної інстанції у межах своїх повноважень та з дотриманням вимог ст. 404 КПК розглянув апеляційні скарги захисників та засуджених, дав в ухвалі відповідно до вимог ст. 419 цього Кодексу вмотивовані відповіді на усі доводи, наведені в цих скаргах, та прийняв обґрунтоване рішення про залишення вироку місцевого суду без зміни, з чим погоджується і суд касаційної інстанції. 
		 
		Згідно з приписами ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Повнота дослідження судом апеляційної інстанції доказів щодо певного факту має бути забезпечена у випадках, коли під час апеляційного розгляду даний факт встановлюється в інший спосіб, ніж це було здійснено в суді першої інстанції.
		 
		З матеріалів провадження вбачається, що передбачених наведеною нормою процесуального закону підстав для повторного дослідження доказів стороною захисту наведено не було й апеляційним судом не встановлено. Обмежившись у своїй ухвалі аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції, апеляційний суд не порушив установленого законом порядку апеляційного розгляду. За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою зазначених доказів, даною місцевим судом, а отже застосована ним процедура не суперечила встановленій ст. 23 КПК засаді безпосередності судового розгляду. 
		 
		Тому твердження сторони захисту про порушення апеляційним судом принципу безпосередності дослідження доказів є безпідставним. 
		 
		Як правильно звернув увагу апеляційний суд, суд першої інстанції у вироку обґрунтовано вказав, що критично ставиться до показань засуджених у частині невизнання винуватості в умисному вбивстві, та вважає, що в такий спосіб кожен із обвинувачених намагається уникнути кримінальної відповідальності за позбавлення життя потерпілої ОСОБА_10 .
		 
		Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, врахував усі обставини, які за законом мають правове значення, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без змін, зазначивши в ухвалі підстави ухвалення такого рішення. 
		 
		 
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, вичерпний перелік яких міститься в ч. 2 ст. 412 КПК та які могли бути безумовною підставою для скасування судових рішень, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не допустили, а тому підстав, передбаченихст. 438 КПК,для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.
		 
		Врахувавши наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги захисників ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9 потрібно залишити без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд 
		 
		ухвалив:
		 
		Вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 березня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7  без задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...