Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/4205/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 05.03.2020. Зареєстровано: 05.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2020.
Дата набрання законної сили: 12.10.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		РІШЕННЯ 
		04 березня 2020 року Справа № 280/4205/19  м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТатариноваД.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 
		до Головного управління ДФС у Запорізькій області
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі  ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0006021305, №0006031305, №0006041305 від 05.04.2019.
		На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві пояснює, що з метою забезпечення кредитного договору, між банком та позичальником укладено договір іпотеки. Наголошує, що через важкий фінансовий стан, економічну кризу в країні, обвал гривні, істотну зміну курсу гривні по відношенню до долара США позивач не мала можливості виконувати зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим надала свою згоду ПАТ «Фідобанк» на звернення стягнення на квартиру шляхом набуття права власності в позасудовому порядку, яке відповідно до інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно, банк набув 19.11.2015. Жодних повідомлень про прощення позивачу залишку заборгованості за кредитним договором заявнику не вручалось. Враховуючи, що виконання зобов`язань за кредитним договором було виконано в повному обсязі в порядку, визначеному ст. 36-37 Закону України «Про іпотеку», шляхом набуття банком права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, банк не міг анулювати залишок заборгованості, який відповідно до ч. 6 ст. 36 цього Закону є недійсним, а недійсне зобов`язання не може бути анульоване або прощене кредитом. З огляду на викладене, вважає, що до правовідносин, які склались між позивачем та ПАТ «Фідобанк» не застосовується абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, просить визнати протиправними та скасувати оскаржені рішення відповідача від 05.04.2019 №0006021305, №0006031305, №0006041305.
		Ухвалою від 03.09.2019 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
		Відповідно до ухвали суду від 26.09.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а справу призначено до розгляду на 24 жовтня 2019 року.
		Відповідач позов не визнав, 16 жовтня 2019 року через канцелярію суду надав відзив (вх №42669), у якому посилаючись на норми Податкового кодексу України зауважує, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Вказує, що при прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, на думку відповідача, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору. Так, ПУАТ «ФІДОБАНК» листом від 23.11.2018 №1-3-1/2843-ПК надано підтвердження інформації про суми виплачених (нарахованих) доходів за ознакою «126» в сумі 974756,07 грн. ОСОБА_1 у вигляді основаної суми боргу (кредиту) анульований кредитором за його самостійним рішенням з врученням боржнику відповідного повідомлення про анулювання (прощення) боргу згідно з вимогами пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. На підставі вищезазначеного, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
		Від представника позивача на адресу суду 24 жовтня 2019 року надійшла відповідь на відзив (вх. №44154), у якій додатково стверджує, що лист банку №1-3-1/2843-ПК від 23.11.2018 не містить доказів вручення ОСОБА_1 повідомлення про анулювання(прощення) боргу за кредитом, довідка банку від 23.11.2018 також не містить доказів вручення банком Самко О.А. такого повідомлення, а лише містить посилання про те, що таке повідомлення вручалось, хоча цього позивач не визнає та зазначає, що жодне повідомлення про анулювання (прощення) боргу позивачу не вручалось банком. На підставі вищевикладеного, просить задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
		Ухвалою суду від 24.10.2019 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 26 листопада 2019 року.
		26 листопада 2019 року провадження у справі поновлено.
		У судовому розгляді справи 26 листопада 2019 року оголошена перерва до 11 грудня 2019 року.
		Відповідно до ухвали суду від 11.12.2019 вирішено витребувати від ПУАТ «ФІДОБАНК» докази по справі, а саме документи щодо підтвердження погашення зобов`язань ОСОБА_1 по Кредитному договору від 16.07.2008 №014/10614/2/20062; документи на підставі яких анулювано (прощено) борг за Кредитним договором від 16.07.2008 №014/10614/2/20062, укладеним із ОСОБА_1 , повідомлення боржника ( ОСОБА_1 ) анулювання (прощення) боргу за Кредитним договором від 16.07.2008 №014/10614/2/20062.
		Крім того, ухвалою суду від 11.12.2019 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 29 січня 2020 року.
		29 січня 2020 року провадження у справі поновлено.
		Згідно з ухвалою суду від 29.01.2020 повторно витребувано відповідні докази від ПУАТ «ФІДОБАНК».
		Ухвалою суду від 29.01.2020 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 25 лютого 2020 року.
		25 лютого 2020 року провадження у справі поновлено.
		Представник позивача звернувся до суду із заявою (вх. №8843 від 25.02.2020) про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
		Представник відповідача у судове засідання, призначене на 25 лютого 2020 року, не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом надсилання на його адресу судової повістки, яка останнім отримана 03 лютого 2020 року, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.
		За приписами ч. 6 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Частиною 9 ст. 205 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		На виконання вимог ухвали про витребування доказів протягом всього розгляду справи та станом на час прийняття рішення по цій справі такі докази до суду не надійшли. Рекомендоване поштове відправлення, яке містило ухвалу про витребування доказів, надсилалось ПУАТ «ФІДОБАНК» за його місцезнаходженням, яке зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було повернуто 10 лютого 2020 року до суду з відповідною відміткою відділення поштового зв`язку, а тому суд прийняв рішення про розгляд справи на підставі наявних доказів.
		Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності представників сторін.
		На підставі приписів ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
		16 липня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір №014/10614/2/20062, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику кредит в сумі 48000,00 доларів США із сплатою 12,5 % річних зі строком користування кредитними коштами до 15 липня 2028 року.
		З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 вказаних зобов`язань у той самий день між ВАТ «Ерсте Банк» (Іпотекодержатель) та позивачем (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 014/10614/2/20062. Предмет іпотеки - квартира, загальною площею 42,76 кв.м, житловою  24,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 19листопада 2015 року за ПУАТ «ФІДОБАНК», як правонаступником ВАТ «Ерсте Банк», зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 42,76 кв.м, житловою  24,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності:12235857.
		За змістом довідки ПУАТ «ФІДОБАНК» від 22.12.2015 №242-4-6/589-ВАР вбачається, що відповідно до протоколу Кредитного комітету банку ввід 08.10.2015 №96/28 була прийнята на баланс двокімнатна квартира загальною площею 42,76 кв.м, житловою  24,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , яка виступала забезпеченням за кредитним договором від 16.07.2008 №014/10614/2/20062, укладеним із ОСОБА_1 . Також було прийнято рішення про припинення зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 16.07.2008 №014/10614/2/20062 перед банком щодо оплати залишку боргу за кредитним договором, припиненням боргу згідно із ст. 37 Закону України «Про іпотеку», прощенням боргу відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України. Вказано також, що 01.12.2015 ПУАТ «ФІДОБАНК» надав особисто ОСОБА_1 . Повідомлення про анулювання (прощення) боргу №23-6-31/6061-ВРД, що містить відповідний підпис, власноруч зроблений ОСОБА_1 .
		Офіс великих платників податків ДФС, у відповідь на лист відповідача від 04.10.2018 №11288/7/08-01-50-07 щодо доходів, отриманих позивачем, повідомив, що згідно з відповіддю ПУАТ «ФІДОБАНК» від 24.10.2018 №1-3-1/2692-ПК, банком здійснено анулювання (прощення) заборгованості у вигляді основного боргу (кредиту) фізичній особі ОСОБА_1 під підпис особисто та відображено дохід даної особи у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за такою операцією у вигляді додаткового блага. 
		З метою підтвердження інформації про суми виплачених доходів, стосовно отриманого ОСОБА_1 доходу у вигляді додаткового блага ознака доходу 126) протягом 2015 року в сумі 974756,07 грн., відповідачем на адресу ПУАТ «ФІДОБАНК» направлено запити від 14.09.2018 №30123/10/08-01-50-07 та від 19.10.2018 №35711/10/08-01-50-07, на які листом від 23.11.2018 №1-3-1/2843-ПК банк повідомив, що відповіді разом із копіями підтверджуючих документів щодо фізичних осіб у вигляді прощення заборгованості за кредитними договорами громадян вже було надано.
		Листом від 16.10.2018 №35114/10/08-01-50-07 Вознесенівське управління у м.Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області повідомило, що згідно з отриманої податкової інформації позивач в 2015 році отримала дохід у вигляді додаткового блага  прощений борг ПАТ «ФІДОБАНК» в сумі 974756,07 грн., а тому для надання декларації про доходи, одержані за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 необхідно звернутись за адресою управління. Вказаний лист було направлено 31.10.2018 на адресу позивача, однак кореспонденція повернулась без вручення адресату, про що свідчить копія конверту, долучена відповідачем до матеріалів справи.
		На підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.2 п.78.1 ст. 78, ст. 79 та наказу від 21.12.2018 №4375 у період з 25.01.2019 по 07.02.2019 посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків  фізичної особи, яка не є суб`єктом господарювання ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, достовірності нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за ознакою доходу «126» у 2015 році.
		Згідно з висновками документальною перевіркою встановлено порушення позивачем:
		пп. "д" 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст. 167, підпункту 1.3 п. 16-1. підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військового збору за 2015 рік у сумі 14612,21 грн.;
		пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 179.1, пп. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме не надано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік;
		пп. "д" 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік у сумі 194220,41грн.
		За результатами перевірки складено відповідний акт № 51/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 14.02.2019, другий примірник якого14 лютого 2019 року надіслано на адресу позивача та вручений поштою йому особисто 13 березня 2019 року, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.
		Не погоджуючись із висновками, викладеними у акті, 22 березня 2019року позивачем подані заперечення на нього (вх. ДФС №1333/ДЗН), однак отримано відповідь ГУ ДФС у Запорізькій області №6224/14/08-01-13-05-10 від 02.04.2019, відповідно до якої висновки акта визнано правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, а заперечення залишено без задоволення.
		На підставі висновків акта перевірки, 05 квітня 2019року ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення:
		форми "ПС" № 0006021305, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 170,00 грн.;
		форми "Р" № 0006031305, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 242775,51 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 194220,41 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 48555,10 грн.;
		форми "Р" № 0006041305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 18265,26 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 14612,21грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3653,05 грн.
		Позивачем оскаржені податкові повідомлення-рішення у адміністративному порядку, однак згідно з рішення ДФС України від 13.06.2019 №27223/6/99-99-11-05-01-25 скарга залишена без розгляду.
		Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.
		Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав. 
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який набрав законної сили 01.01.2011.
		Згідно з пп. 163.1.1 та 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
		Відповідно до абз. 2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
		Згідно з пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
		Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
		Згідно з пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
		Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України є вичерпним.
		Так, відповідно до пп. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
		Згідно з пп. «б» 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.
		У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.
		Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно зі ст. 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
		Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
		Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
		Відсутність в пп. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015.
		Згідно з пп. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
		Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.
		Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09.04.2015 № 321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015року, редакція пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 802/1728/16-а.
		Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Згідно з наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що сторони договору іпотеки вирішено здійснити, відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та п. 5.2 та п.5.4 Іпотечного договору, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, позасудове врегулювання шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки - квартири, в рахунок повного виконання зобов`язання за Кредитним договором від 16.07.2008 №014/10614/2/20062, у зв`язку із чим 19 листопада 2015 року за ПУАТ «ФІДОБАНК», як правонаступником ВАТ «Ерсте Банк», зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 42,76 кв.м, житловою  24,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності:12235857, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
		Враховуючи наведені вище норми, визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податку з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
		Проте судом встановлено, що у позивача відсутнє додаткове благо передбачене пп.«д» 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, у вигляді прощення боргу оскільки такий було списано у зв`язку з реалізацією Банком свого права на предмет іпотеки шляхом прийняття у власність квартири позивача.
		З огляду на викладене, суд погоджується із доводами позивача стосовно безпідставності посилань податкового органу на те, що кошти у розмірі 974756,07 грн. є оподатковуваним доходом позивача, передбаченим пп. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.
		Таким чином, нарахування на зазначену суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору є необґрунтованим.
		Під час розгляду справи встановлено, що позивач не отримував у 2015році дохід від ПУАТ «ФІДОБАНК», у зв`язку з чим у позивача не виникло обов`язку подавати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, з огляду на що нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, є також протиправним.
		Крім того, матеріали справи не містять доказів направлення позивачу та/або отримання ним повідомлення про прощення (анулювання) такого боргу за кредитним договором від 16.07.2008 №014/10614/2/20062.
		Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, а спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 
		1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 
		2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 
		4) безсторонньо (неупереджено); 
		5) добросовісно; 6) розсудливо; 
		7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 
		8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 
		9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 
		10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. 
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. 
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.
		Визнати протиправною та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 05 квітня 2019 року №0006021305, №0006031305, №0006041305.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2612,11 грн. (дві тисячі шістсот дванадцять гривень 11 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146). 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд. 
		Рішення складено у повному обсязі та підписане 04 березня 2020 року. 
		 
		 
		 
		Суддя Д.В. Татаринов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...