Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/3587/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 05.03.2020. Зареєстровано: 06.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2020.
Дата набрання законної сили: 28.02.2020
Номер судового провадження: 11-кп/803/102/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018040000000312

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/102/20 Справа № 199/3587/18   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 лютого 2020 року                                м. Дніпро
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді         ОСОБА_2 ,
		суддів             ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		при секретарі             ОСОБА_5 ,                
		за участю:
		прокурора                 ОСОБА_6 , 
		обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		його захисника-адвоката ОСОБА_8 , 
		потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		їх представника-адвоката ОСОБА_11 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження № 12018040000000312 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 з доповненнями до неї та апеляційної скарги представника потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2019 року відносно ОСОБА_7 , та запереченнями представника потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 на апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , -
		В с т а н о в и л а:
		цим вироком 
		ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в      м.Зугдіді,Грузія,громадянина України,з середньоюосвітою,одруженого,не працюючого,маючого неповнолітньогосина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 ,проживаючого заадресою: АДРЕСА_2 ,раніше несудимого,
		визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
		До набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_7 залишено запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 675 000,00 (шістсот сімдесят п`ять тисяч) гривень.
		Позовну заяву потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди  задоволено частково.
		З ОСОБА_7 стягнуто на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 22 125,00 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди 700 000,00 гривень, а всього 722 125,00 гривень (сімсот двадцять дві тисячі сто двадцять п`ять гривень).
		В інший частині позову - відмовлено.
		Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
		Вказаним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він приблизно о 15-50 годин 13.03.2018 року, керуючи технічно справним автомобілем «AUDI А6» номер кузова (VIN-код) НОМЕР_1 , з встановленим реєстраційним номером НОМЕР_2 , що не належить цьому транспортному засобу, рухався у м. Дніпро по вул. Марії Лисиченко, яка має по дві смуги для руху у кожному напрямку, з боку вул. Янтарної, у напрямку вул. Березинської, де в цей час попереду нього по лівій смузі руху слідував автомобіль «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_13 . 
		Під час руху, грубо порушуючи вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.1 (а), 2.3 (б), 2.4, 2.9 (в), 14.6 (а) Правил дорожнього руху України, наближаючись до перехрестя вул. Марії Лисаченко з вул. Вітчизняною, ОСОБА_7 розпочав виконання маневру обгону автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_3 . під керування водія ОСОБА_13 , з виїздом на полосу зустрічного руху, де в цей час водій ОСОБА_13 почав виконувати маневр повороту ліворуч до вул. Вітчизняної, в результаті чого відбулося зіткнення передньою частиною автомобіля «AUDI А6», з лівою бічною стороною автомобіля «Daewoo Lanos».
		В результаті дорожньо-транспортної події водій автомобіля «Daewoo Lanos», ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження: сумісну тупу травму тіла, садна на голові, обличчі, тулубу, переломи ребер, кісток тіла, шийного хребця та інші тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті потерпілого.
		Смерть потерпілого ОСОБА_13 настала на місті події від сумісної тупої травми тіла, яка супроводжувалася численними переломами кісток скелету, з пошкодженням внутрішніх органів та тканин та ускладнилася розвитком травматичного шоку.
		Пасажиру автомобіля «Daewoo Lanos», ОСОБА_14 внаслідок дорожньо-транспортної події заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми тіла, закритої травми грудної клітини, косого перелому заднього відрізку 12-го ребра праворуч по лопатковій лінії з задовільним стоянням уламків; закритих переломів поперечних відростків тіл 1-го, 2-го, 3-го, 4-го та 5-го поперекових хребців праворуч зі зміщенням уламків; рваної рани 1-го пальця лівої кисті по тильній поверхні з ушкодженням капсулі міжфалангового суглобу, садна у основи 1-го пальця, що відносяться до середнього ступеня тяжкості.
		Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «AUDI А6», з встановленим реєстраційним номером НОМЕР_2 , що не належав цьому транспортному засобу, грубо порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.1 (а), 2.3 (б), 2.4, 2.9 (в), 14.6 (а) Правил дорожнього руху України, які свідчать:
		- п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;
		- п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
		- п. 2.1 «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
		а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
		- п. 2.3 « Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
		б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
		- п. 2.4 «На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил»;
		- п. 2.9 «Водієві забороняється:
		в) керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу»;
		- п. 14.6 «Обгін заборонено: а) на перехресті».
		Порушення п. 14.6 (а) Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 знаходиться у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події.
		В апеляційних скаргах та доповненнях до них:
		- захисник обвинуваченого ОСОБА_7 -адвокат ОСОБА_8  просить скасувати вирок та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.
		Вважає, що судом першої інстанції були порушені вимоги КПК України при винесені вироку. 
		Доведеність факту керування транспортним засобом ОСОБА_7 ґрунтується, на його думку, виключно на показах працівників поліції, які є заінтересованими особами у даному кримінальному провадженні.
		Вважає безпідставними доводи сторони обвинувачення про те, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_7 , остільки згідно висновку дактилоскопічної експертизи № 26/4-395 від 03.04.2018 року, відсутні відбитки пальців останнього на кермі автомобіля «AUDI А6», а в наявності є відбитки пальців інших невстановлених слідством осіб.
		Посилається,що всуді небули допитанісвідки,які знаходилисьв автомобілі «AUDI А6» разом з ОСОБА_7 .
		Висновки суду вважає невірними.
		Також апелянт зазначає, що в матеріалах кримінального провадження (т. 2 а. с. 228) знаходиться повідомлення про завершення досудового розслідування ОСОБА_7 та його захиснику ОСОБА_15 , яке не було вручене та повідомлене стороні захисту. Зазначене, на думку апелянта, вказує про порушення права на захист ОСОБА_7 .
		Зазначає, що стороні захисту секретарем судді були надані копії всіх технічних записів судових засідань по вказаній справі, де судові засіданні за 03.07.2019 року та 22-23.07.2019 року, на його думку, не містять запису судових засідань. Відсутність в матеріалах кримінального провадження, на його думку, запису судових засідань та носіїв інформації за вказані дати є безумовною підставою для скасування оскаржуваного вироку, згідно п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України.
		Посилається, що в матеріалах справи за обвинуваченням ОСОБА_7 знаходиться постанова від 13.03.2018 року т. 1 а. с. 57 про визнання речовим доказом автомобіля «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_3 , та постанова від 13.03.2018 року (т. 1 а. с. 60) про визнання речовим доказом автомобіля «AUDI А6».
		На його думку, ОСОБА_7 та його захисник не були ознайомлені з речовими доказами, вказаними вище автомобілями. Вважає, що зазначене свідчить про порушення вимог ч. 3 ст. 290 КПК України, що повинно тягнути за собою визнання вказаних речових доказів, які знаходяться в матеріалах справи недопустимими доказами, що позбавляє суд можливості посилатися на вказані речові докази та тягне за собою визнання недопустимими доказами висновку судової авто-технічної експертизи № 5/10.1/209 від 14.03.2018 року, висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 5 /10.2/225 від 20.03.2018 року, висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 5/10.4/229 від 28.03.2018 року, висновку судової авто-технічної експертизи № 5/10.1/250 від 02.04.2018 року як похідних доказів від речових доказів - автомобілів.
		На думку апелянта, вирок суду першої інстанції постановлений з істотними порушеннями вимог КПК України. Суд першої інстанції не дав вичерпних відповідей на доводи сторони захисту і не спростував їх у мотивувальній частині вироку (п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України), що свідчить про обвинувальний ухил суду першої інстанції, та не бажання здійснювати дійсно справедливий судовий розгляд, давати належну оцінку доказам у справі. 
		На його думку, суд першої інстанції підійшов до розгляду даного кримінального провадження формально.
		- представник потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 -адвокат ОСОБА_11  просить вирок, в частині призначення покарання, скасувати та ухвалити новий вирок, яким останнього визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
		В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
		Апелянт вважає, що судом першої інстанції винесено вирок відносно ОСОБА_7 не у повній відповідності з вимогами кримінального та кримінально-процесуального законодавства, остільки призначене засудженому покарання є, на його думку, явно несправедливим через м`якість.
		Представник потерпілих вказує, що ОСОБА_7 в категоричній формі заперечує визнання своєї вини у інкримінованому йому злочині, під час судового розгляду намагався ввести суд в оману, висловлюючи завідомо недостовірну інформацію, що він не керував транспортним засобом в момент дорожньо-транспортної пригоди, а перебував у якості пасажира та вважає, що виправлення засудженого ОСОБА_7 можливе лише за умови суворого покарання.
		В запереченняхна апеляційнускаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 :
		- представник потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 -адвокат ОСОБА_11  просить відмовити в повному обсязі в задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 .
		На довід адвоката ОСОБА_8 , про протиправність призначення керівником слідчого підрозділу слідчого ОСОБА_16 , яким проведено у кримінальному провадженні досудове розслідування, та у зв`язку з цим зібрані у справі докази вважає недопустимими, зазначає, що вказані посилання захисника являються безпідставними, остільки призначення слідчого у кримінальному провадженні відбулося у відповідності з вимогами ст. 39 КПК України відповідним керівником слідчого підрозділу.
		З приводу доводу адвоката ОСОБА_8 , про допущення, на його думку, судом першої інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, та з цього приводу захисником зазначено про ніби-то відсутність доказів, а відтак і повноважень, на призначення прокурора - процесуального керівника у кримінальному провадженні, вказує, що зазначені обґрунтування викладені, на його думку, виключно з підстав відсутності в матеріалах кримінального провадження другого аркушу постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, саме з підписом заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_17 , який виніс дану постанову.
		Вказані обґрунтування вважає такими, що не відповідають дійсності, остільки під час судового розгляду судом першої інстанції було належним чином перевірено повноваження прокурора - процесуального керівника у кримінальному провадженні ОСОБА_18 , який на підтвердження повноважень особисто пред`являв суду та учасникам справи постанову про призначення групи прокурорів, зокрема на стадії підготовчого судового засідання.
		Суд, потерпілі, представник потерпілого, обвинувачений та його захисник ОСОБА_19 , який на той час одноособово представляв інтереси обвинуваченого, на його думку,мали можливість особисто пересвідчитися в змісті постанови та наявності в ній відповідного підпису керівника прокуратури. Жодних зауважень у учасників судового розгляду, в тому числі захисту, на достовірність пред`явленої прокурором постанови та відповідно його повноважень не надходило.
		Також, захисником ОСОБА_8 в тексті апеляційної скарги зазначено невідповідність датам складання протоколу огляду місця події та повідомлення про підозру ОСОБА_7 . Захисником зазначено, що протокол огляду місця події ніби-то складено 15.03.2019 року.
		Дане посилання захисника вважає таким, що не відповідає дійсності та висловлене з незрозумілих причин, остільки протокол огляду, на який посилається захисник та додаток у вигляді план-схеми (т. 1 а.с. 4-9, а.с. 10) датовані 13 березня 2018 року, що чітко відповідає даті складання вказаного процесуального документу. Вказана дата конкретно зазначена в процесуальних документах.
		Аналогічним чином, вважає вигаданою дату вручення підозри.
		Акцентує увагу, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 було оголошено на протязі 24 годин з моменту його затримання слідчим.
		Вважає також безпідставним довід ОСОБА_8 , що судом належним чином не доведено, що саме ОСОБА_7 керував даним автомобілем.
		Зазначає, що факт керування ОСОБА_7 автомобілем «AUDI» встановлено сукупністю належних та допустимих доказів.
		Крім вищезазначених посилань на порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 послався на ніби-то допущену неповноту судового розгляду, що виразилося, на його думку, у безпідставній відмові судом у допиті свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 .
		Вказані обґрунтування захисника ОСОБА_8 , на думку адвоката ОСОБА_11 , викликані тими обставинами, що захисник приймав участь у судовому розгляді лише на завершальному етапі. При цьому при поданні апеляційної скарги він не узгодив свою правову позицію з іншим захисником обвинуваченого - ОСОБА_19 .
		На думку ОСОБА_11 , судом першої інстанції в супереч вимогам КПК України, стороні захисту було забезпечено повну реалізацію процесуальних прав, в тому числі в частині виклику свідків, однак захист дані права у встановленому КПК України порядку не реалізував.
		Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу з доповненнями, просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, думку представника потерпілих ОСОБА_11 та самих потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які прохали залишити без задоволення апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , та підтримали апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_11 , перевіривши і проаналізувавши доводи, які викладені в апеляційних скаргах і співставивши їх з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
		Колегія суддів у відповідності до ч. 1 ст. 404 КК України переглядає судове рішення щодо ОСОБА_7 в межах поданих апеляційних скарг.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Частиною 2 КПК України передбачено, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим. щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог Закону в повному обсязі.
		Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до вимог ч. 1 ст. 337 КПК, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку.
		Як видно з тексту даного вироку, він складений належним чином, вірно викладено фактичні обставини скоєного, його характер, наслідки скоєного ДТП. Вирок базується на належних, достатніх та допустимих доказах.
		Доводи апелянта, що вирок побудовано на припущеннях, недопустимих доказах, є безпідставними.
		Доводи адвоката ОСОБА_8 про доведеність вини ОСОБА_7 у скоєному спростовані:
		- показами потерпілого ОСОБА_14 , який суду пояснив, що він 13.03.2018 року знаходився в якості пасажира в автомобілі «Daewoo Lanos», яким керував ОСОБА_13 . На перехресті з вул. М.Лисиченко та вул. Вітчизняної у м. Дніпро, вони зупинились, щоб пропустити інші машини та повернути. Стояли в крайній лівій смузі, щоб повернути наліво, та в цей час в їх авто зліва врізався інший автомобіль. Він від удару вилетів через лобове скло та прийшов до тями вже на асфальті. Після він встав, та побачив, що попереду стоїть авто, яке оточили поліцейські, позаду стояв «Daewoo Lanos», в якому на задньому сидінні був ще один потерпілий. Авто, що в них врізалось, було світлого кольору, марку він не пам`ятає, не бачив, хто був за кермом того автомобіля;
		- показами потерпілого ОСОБА_10 про те, що він приїхав на місце пригоди, та побачив біля мийки авто свого батька ОСОБА_13 , а авто «AUDIА6»було навпроти, за його кермом вже не було нікого. Батько-водій був на задньому пасажирському сидінні позаду водійського, оскільки його відкинуло при зіткнені, він вже був неживий, удар був в ліву передню частину автомобіля «Daewoo Lanos». Авто, що в`їхало в «Daewoo Lanos», це - «AUDIА6»сріблястого кольору. Біля цього авто він бачив поліцейських та ОСОБА_7 , який жодних пояснень не надав. До теперішнього часу ніхто не звертався до їх сім`ї з приводу відшкодування шкоди.
		Аналогічні по суті пояснення надала і дружина потерпілого ОСОБА_9 .
		Свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що він 13.03.2018 року їхав в якості пасажира в машині «Daewoo Lanos». ОСОБА_13 був за кермом, ще з ними в автомобілі був ОСОБА_14 . Вони їхали по вул. Калиновій, хотіли повернути на вул. Вітчизняну в м. Дніпро. Зупинилися на лівій смузі, пропустили транспорт та повільно повертали і в цей момент відбулось дуже сильне зіткнення з їх машиною. Він прийшов до тями в лікарні Мечникова. Він отримав тілесні ушкодження  перелом ключиці та садна.
		Свідок ОСОБА_23 , який суду пояснив, що його автомобіль Мітсубісі Лансер НОМЕР_4 був припаркований біля автомийки, сам він зайшов до приміщення. Почувши гамір, вийшов на вулицю та побачив, що його авто зіткнулось з «DaewooLanos»червоного кольору. Він також побачив «AUDIА6»сріблястого кольору, відбувалась перестрілка. В момент ДТП він був на мийці та не бачив зіткнення, але одразу вийшов та бачив, як вибігали з «AUDI»люди. Він викликав швидку. «AUDI»стояло в напрямку руху до Донецького Шосе, «DaewooLanos»- на території авто мийки, було розвернуто в сторону пр. Слобожанського. Під час руху, він не бачив, хто був за кермом «AUDI», але бачив з 50 метрів, що вибігала особа, схожа на обвинуваченого ОСОБА_7 , з водійського місця. Бачив, як поліція затримувала двох осіб з пасажирських сидінь, які знаходились за водійським місцем. Зазначив, що змінити положення в салоні автомобіля «AUDI»пасажири та водій не могли. 
		В свою чергу свідок ОСОБА_24 , пояснив, що він був на чергуванні 13.03.2018 року в 102 екіпажі патрульної поліції разом з напарницею Новицькою. В ефірі почув повідомлення від працівників карного розшуку про те, що сріблясте «AUDI»на українських номерах, яке можливо причасне до грабежів та крадіжок, рухається по Новому мосту в напрямку Лівого берегу в м. Дніпро. Дане авто було помічено ними на заїзді на віадук в сторону пр. Воронцова (Мануйлівський). На світлофорі авто зупинилось, вони на своїй машині під`їхали з маячками та голосовим супроводом попереду, щоб заблокувати «AUDI», а позаду під`їхав другий патрульний автомобіль. Через кілька секунд автомобіль «AUDI» різко почав рух, вдаривши при цьому їх автомобіль та ще один автомобіль, що стояв попереду. В ході подальшого переслідування водій «AUDI»постійно порушував Правила дорожнього руху, їхав зі швидкістю приблизно 120 км/год, виїжджав на зустрічну смугу, намагався втекти. На віадуку з автомобіля було викинуто с задньої правої двері предмет, схожий на пістолет. Водій другої патрульної машини, зупинився там, де було викинуто пістолет, а він продовжував переслідування. На перехресті з вул. Вітчизняною в м. Дніпро автомобіль «AUDI»зіткнувся з«Daewoo Lanos». В результаті «DaewooLanos»відкинуло в сторону тротуару та врізалось в інше авто. Першим з передніх пасажирських дверей вийшов чоловік, щось кричав пасажирам, які сиділи позаду, та побіг. Одразу після цього чоловік в коричневій куртці вийшов з водійських дверей, який одразу побіг. Цей чоловік на заправці був зупинений ними та затриманий, ним виявився ОСОБА_7 . Потім під`їхали співробітники Корд, а він повернувся до «AUDI», де на задньому сидінні були ще 2-є осіб, один з яких був травмований. ОСОБА_24 наголосив, що особисто бачив, що саме, з дверей водія автомобіля «AUDI»після зіткнення, виходив чоловік схожий на Дарсанія, в чому він впевнений та впевнений і в тому, що змінити місце знаходження людини в автомобілі після зіткнення  не можливо.
		Аналогічні пояснення надала і поліцейська ОСОБА_25 , зазначивши, що особа, яка вийшла з водійського сидіння «AUDI»бувОСОБА_7 . Вона його запам`ятала, оскільки той, коли вийшов з автомобіля подивився в їх сторону. Він був в коричневій куртці, темних штанах та кепці.
		Свідок ОСОБА_26 пояснив, що він 13.03.2019 року керував маршрутним автобусом марки «Рута», реєстраційний номер НОМЕР_5 та бачив, як автомобіль «AUDI» грубо порушив ПДР та зіткнувся з «Daewoo Lanos». Водій автомобіля «AUDI»побіг з авто з переднього водійського сидіння. Він був в коричневій куртці і темних штанах.
		Вказані свідки чітко надали опис зовнішності ОСОБА_7 та про його одяг, в момент вчинення злочину, при цьому надані свідчення жодним чином не викликали сумніву, остільки містили в собі деталізовану логічну розповідь, яка повністю узгоджувалася в тому числі з матеріалами відеозапису обставин ДТП, що був досліджений під час судового розгляду.
		Отже поясненнями не тільки свідків поліцейських ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , а ОСОБА_26 та ОСОБА_23 було встановлено, що саме ОСОБА_7 керував автомобілем «AUDI», допустивши зіткнення з «Daewoo Lanos», що призвело до зазначених наслідків.
		Крім цього, свідок ОСОБА_27 , поясняв, що в березні 2018 року до їх відділку надійшла інформація, про те, що особи кавказької національності на «AUDI»сріблястого кольору прибули до м. Дніпра, щоб скоювати крадіжки та грабежі. Він з ОСОБА_28 та ОСОБА_29 проводили оперативно-профілактичні заходи. На вул. Леварній в м. Дніпро помітили «AUDI», яке підходило за описом та у якого була затерта частина номерних знаків. «Пробили» ці номери по телефону, з`ясували, що вони належать іншій вантажній машині, через що вони вирішили за «AUDI»прослідкувати. ОСОБА_28 та ОСОБА_29 підійшли ближче до осіб та побачили, що це грузини. Після ці особи сіли до свого «AUDI»та поїхали. Коли автомобіль «AUDI»проїхав поряд із ним, коли він сидів в автомобілі та чекав своїх напарників, «AUDI»було з привідчиненим вікном, і він побачив особу, яка сиділа за кермом. Особа була в кепці та шкіряній куртці рудого-коричневого кольору. Пізніше, коли сталася ДТП, він приїхав на місце та побачив затриману особу, як з`ясувалось ОСОБА_7 , який раніше і перебував за кермом «AUDI».
		Аналогічні поясненнянадали свідки ОСОБА_30 , ОСОБА_29 .
		В ході дослідження доказів в їх сукупності, покази свідків ОСОБА_31 та ОСОБА_32 , в частині перебування саме Дарсанія за кермом автомобіля в момент ДТП повністю підтвердилися, так як було чітко встановлено, що з моменту початку переслідування працівниками поліції та до моменту зіткнення, автомобіль «AUDI»не зупинявся, а рухався на великій швидкості, що унеможливлювало зміну водія транспортного засобу.
		Той факт, що саме ОСОБА_7 перебував за кермом автомобіля в момент ДТП, підтверджено і відеозаписом.
		Отже, доводи захисника, про недоведеність факту керування ОСОБА_7 автомобілем «AUDI А6», про відсутність належних та допустимих доказів перебування саме ОСОБА_33 за кермом автомобіля «AUDI» в момент ДТП, є безпідставними, наданими з метою маніпулювання фактами, встановленими в суді першої інстанції.
		Крім наведеного,винуватість ОСОБА_7 доведена:
		- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.03.2018 року з фото-таблицею та схемою до нього;
		- протоколом огляду трупа за місцем дорожньо-транспортної пригоди від 13.03.2018 року з фото-таблицею до нього, за адресою вул. Петра Бикова № 39 в м. Дніпро;
		- довідкою з КЗ «Шоста міська клінічна лікарня», відповідно до якої ОСОБА_14 доставлений до приймального відділення з діагнозом: політравма;
		- довідкою № 2306 від 13.03.2018 року з КЗ «Дніпропетровської обласної клінічної лікарні І.І. Мечникова», відповідно до якої ОСОБА_34 доставлений до приймального відділення з діагнозом: ОЧМТ, УГМ, перелом височної частини;
		- лікарським свідоцтвом про смерть № 596 від 14.03.2018 року відносно ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно якого смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_4 на вул. Петра Бикова 39 в наслідок ДТП від сумісної тупої травми тіла із залученням декількох ділянок тіла;
		- висновком судово-медичного експерта № 596 від 23.03.2018 та схематичним зображенням тілесних ушкоджень до нього, відповідно до якого смерть ОСОБА_13 настала від сумісної тупої травми тіла, яка супроводжувалася численними переломами кісток скелету, з пошкодженням внутрішніх органів та тканин та ускладнилася розвитком травматичного шоку, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупу;
		- висновками СМЕ також зазначено про відповідні тілесні ушкодження середньої тяжкості потерпілого ОСОБА_14 , та легких - ОСОБА_35 .
		Згідно висновку судової авто-технічної експертизи № 5/10.1/209 від 14.03.2018 року, в даній дорожній обстановці водій автомобіля «AUDIА6»ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п. 14.6 «а» Правил дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «AUDIА6»ОСОБА_7 визначалась виконанням вимог п. 14.6 «а» ПДР України, і у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати їх. При заданому механізмі події, дії водія автомобіля «AUDIА6»ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 14.6 «а» ПДР України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настанням даної ДТП.
		Крім цього, згідно висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 5/10.2/225 від 20.03.2018 року та фото-таблицею до неї, рульове керування автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_3 на момент проведення дослідження перебуває в не працездатному стані. Рульове керування даного автомобіля перебуває у непрацездатному стані, із-за зруйнованого рульового колеса.
		В свою чергу, згідно висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 5/10.2/224 від 27.03.2018 року та фото-таблицею до неї, робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля «AUDIА6»реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент експертного огляду, знаходяться в працездатному стані.
		Відповідно до висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 5/10.4/228 від 22.03.2018 року, та фото-таблиці до нього встановлено, що контактування передньої правою бічної частиною автомобіля «DaewooLanos»номерний знак НОМЕР_3 з передньою лівою частиною автомобіля «Мітсубісі Ланцер» номерний знак НОМЕР_4 .
		Згідно висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 5/10.4/229 від 28.03.2018 року, та фото-таблицею до неї, встановити експертним шляхом місце первинного контактування ТЗ (місце зіткнення) автомобілів «AUDI А6», реєстраційний номер НОМЕР_2 та «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_3 , як геометричну крапку щодо меж проїзної частини дороги й нерухомих орієнтирів (у метрах) - не надається можливим. Однак, виходячи із розташування на проїзній частині дороги осипу пластмаси, слідів юзу, подряпини, автомобілів «AUDI А6», реєстраційний номер НОМЕР_2 та «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_3 після зіткнення, зазначено, що місце зіткнення ТЗ було розташоване на стороні проїзної частини вул. М. Лисиченко, рух по якій здійснюється з боку вул. Березинської в напрямку вул. Янтарної, перед осипом пластмаси (на схемі позначений цифрою 1) в напрямку руху автомобілів «AUDI А6», реєстраційний номер НОМЕР_2 та «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_3 .
		Автомобіль «AUDI А6», реєстраційний номер НОМЕР_2 під час зіткнення контактував своєю передньою правою боковою частиною, з лівою боковою середньою частиною автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_3 .
		Згідно висновку судової авто-технічної експертизи № 5/10.1/250 від 02.04.2018 року, у даній дорожній обстановці водій автомобіля «AUDIА6»ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п. 14.6 «а» Правил дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «AUDIА6»ОСОБА_7 визначалась виконанням вимог п. 14.6 «а» ПДР України, і у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати їх. При заданому механізмі події, дії водія автомобіля «AUDIА6»ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 14.6 «а» ПДР України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настанням даної ДТП.
		В даній дорожній обстановці водій автомобіля «DaewooLanos»ОСОБА_13 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія автомобіля «DaewooLanos»ОСОБА_13 визначалась виконанням вимог п. 10.1 ПДР України, і у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати їх. При заданому механізмі події, дії водія автомобіля «DaewooLanos»ОСОБА_13 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настанням даної ДТП.
		- протоколами огляду відеозаписів від 17.03.2018 року та 24.04.2018 року на компакт-дисках, на яких зафіксовано обставини дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 13.03.2018 близько 15-50 години на перехресті вул. М. Лисиченко та вул. Вітчизняної в м. Дніпро за участі автомобіля «AUDIА6»з встановленим номерним знаком НОМЕР_2 ;
		- протоколом огляду відеозапису від 21.03.2018 на компакт-диску, на якому зберігається відеозапис з місця дорожньо-транспортної пригоди 13.03.2018 близько 15-50 години на перехресті вул. М.Лисиченко та вул. Вітчизняної в м. Дніпро за участі автомобіля «AUDIА6»з встановленим номерним знаком НОМЕР_2 , який отримано з мережі Інтернет - сайт «Youtube» «Informator.ua». При перегляді відеозапису встановлено, що з дверей переднього пасажирського місця автомобіля «AUDIА6»виходить чоловік у світлих штанах та з місця дорожньо-транспортної пригоди втікає, також на відео зафіксовані обставини, що проходили після зіткнення транспортних засобів, а також зафіксовано ОСОБА_7 у коричневій куртці, якого затримали співробітники поліції.
		В ході апеляційного перегляду встановлено, що вказані докази були належним чином перевірені на їх належність, достатність та допустимість.
		Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд вірно встановив фактичні обставини скоєного, та правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України, як такі, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_13 , а потерпілому ОСОБА_14 було завдано середньої тяжкості тілесні ушкодження.
		Як вбачається з журналу судового засідання та технічного запису, судом першої інстанції було всебічно, повно розглянуто матеріали провадження, ретельно перевірено всі доводи обвинуваченого, адвоката, потерпілих, в тому числі ті, які є аналогічними в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_8 та у вироку з цього приводу судом надано належну оцінку, та ретельний аналіз.
		Стосовно доводів адвоката ОСОБА_8 про протиправність призначення керівником слідчого підрозділу слідчого ОСОБА_16 , яким проведено у кримінальному провадженні досудове розслідування, та на його думку, вважає зібрані у справі докази недопустимими, колегія суддів зазначає, що вказані посилання захисника є безпідставними, остільки призначення слідчого у кримінальному провадженні відбулося у відповідності з вимогами ст. 39 КПК України відповідним керівником слідчого підрозділу.
		При цьому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що т.в.о. начальника слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_36 , який призначив ОСОБА_16 в якості слідчого в кримінальному провадженні, був наділений організаційними та іншими повноваженнями, в тому числі правом призначати слідчих у кримінальному провадженні.
		Остільки фактично ОСОБА_36 , за колом покладених на нього обов`язків, був керівником слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області, то відповідно підпадав під визначення керівника слідчого підрозділу, визначено ст. 3 КПК України та вимогами наказу МВС України № 570 від 06.07.2017 року «Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України»
		Не погоджується колегія суддів і з доводом адвоката ОСОБА_8 з приводу відсутності доказів, а відтак і повноважень, на призначення прокурора - процесуального керівника у кримінальному провадженні. Зазначені обґрунтування викладені виключно з підстав відсутності у матеріалах кримінального провадження другого аркушу постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, саме з підписом заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_17 , який виніс дану постанову.
		Вказані обгрунтування не відповідають дійсності, остільки під час судового розгляду судом першої інстанції було належним чином перевірено повноваження прокурора - процесуального керівника у кримінальному провадженні ОСОБА_18 , який на підтвердження повноважень особисто пред`являв суду та учасникам справи постанову про призначення групи прокурорів, зокрема на стадії підготовчого судового засідання.
		Суд, потерпілі, представник потерпілого, обвинувачений та його захисник ОСОБА_19 , який на той час одноособово представляв інтереси обвинуваченого, мали можливість особисто пересвідчитися в змісті постанови та наявності в ній відповідного підпису керівника прокуратури. Жодних зауважень у учасників судового розгляду, в тому числі захисту, на достовірність пред`явленої прокурором постанови та відповідно його повноважень не надходило.
		В апеляційному суді прокурор ОСОБА_6 надав копію вказаної постанови з підписом ОСОБА_17 , яку він взяв з наглядового провадження. Сумніву в недостовірності даного документу - не має. З копією цієї постанови ознайомились всі учасники судового розгляду.
		Колегією суддів перевірено і доводи захисника ОСОБА_8 , про невідповідність датам складання протоколу огляду місця події та повідомлення про підозру ОСОБА_7 , та з цього приводу зазначає.
		Адвокатом ОСОБА_8 зазначено, що протокол огляду місця події ніби-то було складено 15.03.2019 року.
		Дане посилання захисника не відповідає дійсності та висловлене з надуманих причин, остільки протокол огляду, на який посилається захисник та додаток у вигляді план-схеми (т. 1 а.с. 4-9, а.с. 10) датовані 13 березня 2018 року, що реально відповідає даті складання вказаного процесуального документу. 
		Аналогічним чином, з надуманих підстав, захисником зазначено, про порушення вимог ст. 278 КПК України, щодо дати вручення повідомлення про підозру (т. 1 а.с. 141-143), остільки захисником не вірно вказана дата 24.03.2018 року.
		Вказана інформація не відповідає дійсності та фактично вигадана захисником, бо повідомлення про підозру ОСОБА_37 , після його затримання в порядку ст. 208 КПК України, було оголошено саме 14.03.2018 року о 14 год. 30 хв., що безпосередньо відображено в тексті повідомлення та підтверджено відповідним особистим підписом підозрюваного ОСОБА_7 .
		Тобто повідомлення про підозру ОСОБА_7 було оголошено на протязі 24 годин з моменту його затримання слідчим, отже без будь-яких порушень вимог Закону.
		Вказана інформація була підтверджена в ухвалі слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_38 , при обранні відносно ОСОБА_33 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (т. 1 а.с. 199).
		Тому доводи адвоката ОСОБА_8 і з цього приводу є безпідставними.
		Також колегія суддів не погоджується і з доводами захисника ОСОБА_8 про неповноту судового розгляду, що виразилося, на його думку, у безпідставній відмові судом у допиті свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які перебувають на території Грузії.
		Вказані обґрунтування на думку колегії суддів викликані тими обставинами, що захисник прийняв участь у судовому розгляді лише на завершальному етапі, при цьому при поданні апеляційної скарги не узгодив свою правову позицію з іншим захисником обвинуваченого - ОСОБА_19 .
		Судом першої інстанції стороні захисту було забезпечено повну реалізацію процесуальних прав, в тому числі в частині виклику свідків, однак захист дані права у встановлену КПК У країни порядку не реалізував.
		Судом першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 315 України, як видно з наявних матеріалів, було запропоновано сторонам у справі реалізувати свої права в частині клопотань про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту, однак сторона захисту на зазначеному етапі даним правом не скористалась.
		В подальшому, у відповідності до вимог ст. 349 КПК України, судом першої інстанції було визначено порядок дослідження доказів, та у відповідності до визначеного порядку було здійснено їх дослідження. Саме під час допиту свідків сторони обвинувачення, в порушення встановленого судом порядку, стороною захисту було заявлено клопотання про допит свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 . При цьому додатково висловлено клопотання про залучення до справи письмових показів вказаних осіб.
		Вказане клопотання судом першої інстанції було розцінено як передчасне, та роз`яснено захиснику право його заявлення в якості доповнення судового розгляду, після дослідження доказів у відповідності до вже встановленого порядку.
		Після дослідження доказів, згідно визначеного судом порядку, захисником ОСОБА_19 було заявлено клопотання про допит свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , яке було судом задоволено, та відповідно здійснено судовий виклик вказаних осіб., шляхом надання відповідних повісток стороні захисту, яка ініціювала допит.
		На призначений судом час свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 до суду не з`явилися, при цьому сторона захисту жодних подальших (інших) клопотань про порядок допиту свідків до суду не висувала, тобто фактично відмовилися від подальшого наполягання на виклику свідків.
		В апеляційному суді адвокат ОСОБА_8 також заявив клопотання про допит свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , але в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено, остільки зазначеним свідкам заборонено прибувати на територію України на протязі 5 років. Колегія суддів зазначає, що адвокат певним чином вдався до відповідного маніпулювання, знаючи наперед, що дані свідки в м. Дніпро з Грузії прибути не можуть. 
		Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в повній мірі, без сумніву на підставі зазначених вище доказів, обґрунтовано доведено вину ОСОБА_7 у скоєному та вірно встановлено, що за кермом автомобіля «AUDI А6» був саме обвинувачений ОСОБА_7 , а не якась інша особа, як намагається запевнити суд ОСОБА_8 .
		Крім цього, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні пошкоджені диски з записами судових засідань, про що вказував адвокат ОСОБА_8 у доповненні до своєї апеляційної скарги. Апеляційним судом для перевірки вказаних доводів адвоката, було витребувано з районного суду архівні копії дисків у даному кримінальному провадженні, які мають належний стан та містять записи усіх судових засідань. Отже вказане не є підставою для скасування рішення, адже наявні записи підтверджують належність проведення судових засідань та фіксування технічного запису відповідно до Закону. Пошкодження дисків які наявні в матеріалах справи є механічними. Вказане може свідчити про навмисність пошкодження дисків під час ознайомлення особами з матеріалами кримінального провадження. Колегія суддів розцінює вказаний факт і в аспекті можливого затягування судового розгляду.
		Апеляційним переглядом також встановлено, що зазначені автомобілі визнано у встановленому порядку речовими доказами, про що маються відповідні процесуальні документи, для ознайомлення з якими, як і зі всіма матеріалами кримінального провадження обвинуваченому та захиснику було надано достатньо часу. 
		Що стосується доводів апеляційної скарги представника потерпілих-адвоката ОСОБА_11 , колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі не наведено достатньо переконливих доводів для призначення обвинуваченому більш суворого покарання. Сам по собі факт не визнання в повному обсязі своєї вини обвинуваченим, відсутність проявів щиросердечного каяття, на що посилається в апеляції потерпіла сторона не може слугувати само по собі підставою для призначення цьому обвинуваченому більш суворого покарання ніж призначив суд, оскільки це є правом обвинуваченого визначатись зі своєю позицією захисту. 
		Представник потерпілих адвокат ОСОБА_11 не навів обґрунтованих доводів щодо необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у вигляді 8 років позбавлення волі, замість визначеного судом покарання, - 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. 
		Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому принципу індивідуалізації, пропорційності і справедливості покарання. 
		Колегія суддів зазначає, що при призначенні покарання обвинуваченому, суд першої інстанції дотримався практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).
		Суттєвих порушень районним судом вимог матеріального та процесуального Закону, колегією суддів під час апеляційного перегляду, не виявлено.
		Таким чином, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування вироку чи його зміни з тих мотивів, які наведені в апеляційних скаргах захисника ОСОБА_8 , представника потерпілих ОСОБА_11 , оскільки судом ухвалено вирок, який є по суті законним, обґрунтованим, належно вмотивованим, з дотриманням вимог кримінального закону та на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та належно оціненими судом відповідно до вимог Закону
		Отже колегія суддів, вважає необхідним апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_11 залишити без задоволення, а вирок, як законний, - без змін.
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 419 колегія суддів, - 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , та представника потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 , - залишити без задоволення.
		Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2019 року відносно ОСОБА_7 , - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...