Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/13050/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Інші справи та матеріали.
Надіслано для оприлюднення: 05.03.2020. Зареєстровано: 06.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2020.
Дата набрання законної сили: 02.03.2020
Номер судового провадження: 11-кп/803/849/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42019040010000175

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/849/20 Справа № 201/13050/19   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 березня 2020 року                                м. Дніпро
		 
		Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
		головуючого судді-доповідача         ОСОБА_2 
		суддів                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участю секретаря
		судового засідання                 ОСОБА_5 
		прокурора                     ОСОБА_6 
		обвинуваченого                 ОСОБА_7 
		захисників                     ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 
		                            ОСОБА_10     
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 42019040010000175 від 29.05.2019 року за апеляційною скаргою прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2020 року, якою обвинувальний акт відносно
		    ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балахна Нижегородської області Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		   обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, повернуто прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК України, - 
		   В С Т А Н О В И В:
		Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення. 
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2020 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 29 травня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019040010000175 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України повернуто прокурору військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 , з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
		В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що формулювання обвинувачення ОСОБА_7 містить вочевидь суперечливі відомості щодо предмету неправомірної вигоди, в отриманні якої обвинувачується ОСОБА_7 , а саме: вказано, що ОСОБА_7 отримав неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 25 000 доларів США, проте це не відповідає відомостям, що містяться у реєстрі матеріалів досудового розслідування у п. 9 Розділу II, з якого слідує, що предметом неправомірної вигоди є грошові кошти у сумі 200 доларів США та імітаційні засоби у вигляді купюр номіналом 100 доларів США у кількості 248 штук, що, у разі дійсності, передбачає іншу кваліфікацію дій обвинуваченого. 
		Крім того, всупереч вимогам п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення взагалі не зазначений спосіб вчинення інкримінованого ОСОБА_7 правопорушення, як і не вказані які саме конкретні дії обвинуваченого прокурор вважає такими, що утворюють об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення, а також містяться суттєві протиріччя щодо зазначення посади, яку обіймає обвинувачений ОСОБА_7 , адже у викладі обставин вказано, що останній займає посаду голови Любимівської сільської ради, а у формулюванні обвинувачення  посаду селищного голови Любимівської сільської ради, що не є однаковим.
		Крім того, у доданому до обвинувального акту реєстру матеріалів досудового розслідування зазначається, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 здійснено заступником військового прокурора Південного регіону України ОСОБА_11 , а також міститься перелік процесуальних дій, процесуальних рішень і заходів забезпечення кримінального провадження, які були здійснені, прийняті та застосовані слідчим СУ ГУНП в Дніпропетровської області ОСОБА_12 , у яких, в свою чергу, відсутні процесуальніповноваження дляпроведення будь-якихпроцесуальних дійта прийняттяпроцесуальних рішеньу вказаномукримінальному провадженні. 
		 
		Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали. 
		В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати у зв`язку з істотними порушеннями судом вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор зазначає, що прокурором виконано всі вимоги ст. 291 КПК України, у зв`язку з чим суд дійшов передчасного висновку про некоректність обвинувачення та відсутності процесуальних повноважень у осіб, які проводили процесуальні дії та приймали процесуальні рішення у вказаному кримінальному провадженні. 
		Вважає, що суд першої інстанції дійшов таких висновків без дослідження матеріалів провадження. 
		 
		Позиції учасників судового провадження. 
		В судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі. 
		Обвинувачений та його захисники заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили ухвалу суду залишити без змін. 
		 
		Мотиви апеляційного суду.
		   Перевіряючи доводи прокурора щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального кодексу, апеляційний суд доходить таких висновків. 
		Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Він повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті.
		Стаття 314 КПК України передбачає, що під час підготовчого засідання головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
		Однією з обставин, яка перешкоджає призначенню провадження до судового розгляду є невідповідність обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону.
		Згідно обвинувального акту, органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 4 ст. 368 КК України. 
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.
		Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам статей 291, 292 КПК України.
		Аналізуючи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, підстави, з яких обвинувальний акт був повернутий прокурору, колегія суддів вважає, що відповідні висновки суду не мають належного обґрунтування. 
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Вказаним вимогам кримінального процесуального закону ухвала суду першої інстанції не відповідає в повній мірі.
		Повертаючи обвинувальний акт прокурору, як такий, що не відповідає вимогам закону, суд в ухвалі вказав на те, що в обвинувальному акті не зазначений спосіб вчинення інкримінованого ОСОБА_7 правопорушення, як і не вказані які саме конкретні дії обвинуваченого прокурор вважає такими, що утворюють об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення.
		Проте, як вбачається зі змісту вказаного обвинувального акта, в ньому зазначені всі обов`язкові відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто цей процесуальний документ за своєю формою та змістом повністю відповідає вимогам вищезазначеної статті Кримінального процесуального кодексу України, так як слідчий з достатньою повнотою відобразив фактичні обставини кримінального правопорушення, які вважав встановленими, його правову кваліфікацію з посиланням на положення КК України, сформулював обвинувачення та виконав інші вимоги, передбачені вказаною статтею.
		Встановлення того, чи є склад злочину, в тому числі й питання, які саме конкретні дії обвинуваченого утворюють об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення, є задачею судового розгляду та у випадку встановлення відсутності складу злочину постановлюється виправдувальний вирок.
		Тому, колегія суддів вважає, що такий висновок суду на стадії підготовчого судового засідання є передчасним.
		Крім того, суд першої інстанції посилався на те, що формулювання обвинувачення ОСОБА_7 містить вочевидь суперечливі відомості щодо предмету неправомірної вигоди, в отриманні якої обвинувачується ОСОБА_7 , а саме: вказано, що ОСОБА_7 отримав неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 25 000 доларів США, проте це не відповідає відомостям, що містяться у реєстрі матеріалів досудового розслідування у п. 9 Розділу II, з якого слідує, що предметом неправомірної вигоди є грошові кошти у сумі 200 доларів США та імітаційні засоби у вигляді купюр номіналом 100 доларів США у кількості 248 штук, що, у разі дійсності, передбачає іншу кваліфікацію дій обвинуваченого, на те, що в обвинувальному акті містяться суттєві протиріччя щодо зазначення посади, яку обіймає обвинувачений ОСОБА_7 , адже у викладі обставин вказано, що останній займає посаду голови Любимівської сільської ради, а у формулюванні обвинувачення  посаду селищного голови Любимівської сільської ради, що не є однаковим, а також на невідповідність зазначених відомостей в реєстрі матеріалів досудового розслідування щодо заступника військового прокурора регіону, який повідомляв ОСОБА_7 про підозру, вимогам п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України. 
		Апеляційний суд вважає вказані посилання суду першої інстанції як на підставу для повернення обвинувального акту необґрунтованими, оскільки на переконання колегії суддів, суд вийшов за межі попереднього судового розгляду, так як фактично вдався до оцінки викладених в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального провадження та правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 , які підлягають дослідженню виключно на стадії судового розгляду. 
		Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 з листопада 2017 року обіймає посаду голови Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.
		Відповідно до положень ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні не вирішуються питання про доведеність чи відсутність вини обвинуваченого та про правильність кваліфікації дій обвинуваченого, оскільки це питання є предметом судового розгляду, а завданням підготовчого судового засідання є процесуальне та організаційне забезпечення його проведення. 
		Висновки суду на даній стадії судового провадження про те, що обвинувачення не сформульоване належним чином, не можуть бути самодостатньою підставою для повернення обвинувального акту прокурору. 
		Важливим є виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання обвинувачення - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
		Як вбачається із змісту обвинувального акту в даному кримінальному провадженні вищевказані вимоги дотримані при його складанні. 
		Посилання суду першої інстанції на те, що у доданому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначається, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 здійснено заступником військового прокурора Південного регіону України ОСОБА_11 , а також міститься перелік процесуальних дій, процесуальних рішень і заходів забезпечення кримінального провадження, які були здійснені, прийняті та застосовані слідчим СУ ГУНП в Дніпропетровської області ОСОБА_12 , у якого, в свою чергу, відсутні процесуальні повноваження для проведення будь-яких процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень у вказаному кримінальному провадженні, не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків, зазначені недоліки не є такими, що об`єктивно перешкоджають призначенню судового розгляду. Більш того, суд позбавлений можливості перевірити вказані обставини, оскільки у суду наявні лише обвинувальний акт та реєстр матеріалів кримінального провадження, однак відсутні самі матеріали кримінального провадження.
		Апеляційний суднаголошує,що у випадку ухвалення вироку, за змістом ч. 3 ст. 374 КПК України, суд самостійно формулює обвинувачення, яке визнає доведеним або зазначає обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України, такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, суд повинен вирішити ухвалюючи вирок.
		Апеляційний суд вважає, що якщо в ході судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального провадження або не знайдуть підтвердження фактичні обставини, які прокурор вважав доведеними, якщо не знайде підтвердження кваліфікуюча ознака складу злочину в якому обвинувачується особа, прокурор вправі змінити обвинувачення відповідно до ст. 338 КПК України, в протилежному випадку, якщо суд дійде висновку про відсутність складу, події злочину або про недоведеність вини обвинуваченого в тому обвинуваченні, яке висуває сторона обвинувачення, то КПК України передбачає процесуальні рішення, які приймаються в таких випадках.
		Проте, суд першої інстанції, повертаючи обвинувальний акт прокурору, не зазначив, які обставини перешкоджають призначенню кримінального провадження до судового розгляду та які саме недоліки містить обвинувальний акт, у відповідності до вимог ст. 291 КПК України.
		На підстав вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими.
		Таким чином, повернення обвинувального акту з вищевказаних судом першої інстанції підстав є формальним, та таким що не сприяє дотриманню розумних строків розгляду кримінального провадження.
		Апеляційний суд зауважує, що судам необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 
		Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення цього Кодексу, які перешкоджали або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
		Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, на підставі ч. 6 ст. 9 КПК України, застосовує загальні засади кримінального провадження, а саме вимоги п. 2 ч. 1 ст. 7 КПК України щодо забезпечення принципу законності кримінального провадження, оскільки допущені судом істотні порушення кримінального процесуального закону не можуть бути усунені під час апеляційного провадження.
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з направлення обвинувального акту до суду першої інстанції для здійснення судового провадження.
		   Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-
		П О С Т А Н О В И В: 
		Апеляційну скаргу прокурора військовоїпрокуратури Дніпропетровськогогарнізону Південногорегіону України ОСОБА_6  - задовольнити.
		   Ухвалу Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська від20січня 2020року,якою обвинувальнийакт укримінальному провадженні,внесеному 29травня 2019року доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №42019040010000175за обвинуваченням ОСОБА_7 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.368КК Україниповернуто прокурорувійськової прокуратуриДніпропетровського гарнізонуПівденного регіонуУкраїни ОСОБА_6 ,з підставйого невідповідностівимогам Кримінальногопроцесуального кодексуУкраїни - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		   Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		Судді:         
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...