Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2610/12849/2012 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2020.
Дата набрання законної сили: 05.12.2019
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		 
		 
		 У Х В А Л А
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		 
		 
		головуючого судді   ОСОБА_1 ,
		 
		суддів  ОСОБА_2 ,
		  ОСОБА_3 ,
		при секретарях  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		з участю прокурора  ОСОБА_6 ,
		представника потерпілого та 
		цивільного позивача - адвоката ОСОБА_7 ,
		захисників  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 
		виправданого  ОСОБА_10 , 
		  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 грудня 2017 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29 грудня 2017 року
		 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Датинь Ратнівського району Волинської області, громадянин України, українець, з вищою освітою, неодружений, працюючий старшим інспектором-охоронцем в ПСПМО «Титан» УДСО при ГУМВС України в м. Києві, зареєстрований за адресою:  АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
		 
		визнаний невинним та виправданий, у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
		_____________________________________
		Справа №11/824/11/2019 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_12 
		Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України Доповідач ОСОБА_1  
		 В задоволенні позовних вимог потерпілого ОСОБА_11 , прокуратури Шевченківського району м. Києва, цивільних позивачів ОСОБА_13 ,  ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , пред`явлених до ОСОБА_10 та ОСОБА_18 - відмовлено.
		 
		Цивільні позови прокуратури Шевченківського району м. Києва, потерпілого ОСОБА_11 , цивільних позивачів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 в частині позовних вимог до ОСОБА_19 та ОСОБА_17  залишено без розгляду.
		 
		Також цим вироком вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат, пов`язаних із проведенням експертиз.
		 
		Органами досудового слідства ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що він, 10.11.2011 року приблизно о 18 год. 25 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Mercedes-Benz CL500», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в другій зліва смузі проїзної частини вул. Прорізної зі сторони вул. Пушкінської в напрямку перехрестя з вул. Хрещатик в м. Києві, на якому було вимкнено світлофорні об`єкти, та рух транспорту регулювався регулювальником - інспектором ДПС ОСОБА_20 . Виїхавши на вказане перехрестя, ОСОБА_10 зупинив автомобіль в безпосередній близькості з проїзною частиною вул. Хрещатик на сигнал регулювальника, який забороняв рух транспорту його напрямку руху, а дозволяв рух транспорту по вул. Хрещатик. В подальшому, регулювальник подав сигнал, який забороняв рух транспорту з усіх напрямків руху, після чого на короткий час подав сигнал, що дозволяв рух транспорту зі сторони вул. Прорізної, та одразу ж подав сигнал - рука піднята вгору, що забороняв рух транспорту з усіх напрямків руху.
		В цей час по проїзній частині вул. Хрещатик зі сторони Майдану Незалежності в напрямку перехрестя з вул. Прорізною рухався автомобіль «Bentley Continental», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_19 . На передньому пасажирському сидінні вказаного автомобіля знаходилась пасажир ОСОБА_21 .
		Після цього, ОСОБА_10 допустив порушення вимог пунктів 2.3 підпункт «б», 8.8 підпункт «в» та 10.1 Правил дорожнього руху України: 
		- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього, руху водій зобов`язаний:
		- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
		- п. 8.8: сигнал регулювальника. Сигналами регулювальника є положення його корпуса, а також жести руками, в тому числі з жезлом або диском з червоним світлоповертачем, які мають такі значення:
		- підпункт «в»: рука піднята вгору: рух усіх транспортних засобів і пішоходів заборонено в усіх напрямках;
		- п. 10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху.
		Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_10 виявилось в тому, що він неуважно стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, перед початком руху через перехрестя вулиць Прорізної та Хрещатик, з виконанням повороту ліворуч, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав рух через вказане перехрестя на сигнал регулювальника - рука піднята вгору, що забороняв рух транспорту з усіх напрямків руху, внаслідок чого в межах вказаного перехрестя здійснив зіткнення з автомобілем «Bentley Continental», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_19 .
		Після зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz CL500», д.н.з.  НОМЕР_1 , автомобіль «Bentley Continental» змінив напрямок руху та скоїв наїзд на інспектора ДПС ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_11 , який регулював дорожній рух на вказаному перехресті. Продовжуючи рух, автомобіль «Bentley Continental» скоїв зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz 308D», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_22 , «ВАЗ-21113», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_16 , «Hyundai Getz», д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_14 , «Hyundai Getz», д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_23 , «Volvo», д.н.з. НОМЕР_7 , під керуванням водія ОСОБА_24 , «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_8 , під керуванням водія ОСОБА_25 та «Toyota Rav 4», д.н.з. НОМЕР_9 , під керуванням водія ОСОБА_13 . 
		В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди регулювальнику ОСОБА_11 та пасажирці автомобіля «Bentley Continental» ОСОБА_26 спричинено тілесні ушкодження.
		Згідно висновків судово-медичної експертизи № 1931/е від 09.12.2011 року, у ОСОБА_11 виявлено тілесне ушкодження: закрита травма лівої гомілки: подряпини в області лівої гомілки; переломи нижньої третини гомілкових кісток зі зміщенням уламків, яка супроводжувалась парезом сідничного нерва лівої нижньої кінцівки, яке відноситься до тілесного ушкодження середньої ступені тяжкості. 
		Згідно висновків судово-медичної експертизи № 39/е від 24.01.2012 року, у ОСОБА_21 виявлено тілесні ушкодження: закрита травма носа: підшкірна гематома у ділянці носа; перелом кісток носа; закрита травма грудей: перелом 5 ребра справа між середньою та передньою пахвинною лініями; синці - на правому плечі у середній третині, у нижній третині правого стегна і на передній поверхні правого коліна, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості.
		Порушення вимог пунктів 2.3 підпункт «б», 8.8 підпункт «в» та 10.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_10 знаходиться в прямому причинному зв`язку між виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
		Такі дії ОСОБА_10 органами досудового слідства кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
		 
		 За вказаним обвинуваченням суд визнав ОСОБА_10 невинуватим та виправдав у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. 
		 Свої висновки суд першої інстанції обґрунтував тим, що сукупність досліджених доказів беззаперечно свідчить про те, що причинно-наслідковий зв`язок із наслідками дорожньо-транспортної пригоди перебуває безпосередньо із діями ОСОБА_27 , який порушив п.п. 2.3 "б", 2.9 "б", 8.8 "в", 8.10, 12.4 та п. 1.12 додатку 2 Правил дорожнього руху, та стосовно якого кримінальна справа закрита за строками давності. Натомість зібрані по справі докази не підтверджують наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_10 , виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками у виді утворення у потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_21 тілесних ушкоджень середньо ступеню тяжкості і доказів на підтвердження допущення ОСОБА_10 порушень п. 2.3 "б", 8.8 "в", 10.1 Правил дорожнього руху України у судовому засіданні не здобуто, а беззаперечними доказами підтверджується факт того, що ОСОБА_10 був уважним, стежив за дорожньою обстановкою, відповідно реагував на її зміну та не відволікався від керування цим засобом у дорозі, розпочавши рух на дозволяючий сигнал регулювальника, переконався у безпечності маневру та мав право завершити рух через перехрестя, а також мав право розраховувати на те, що інші учасники виконують Правила дорожнього руху України. А отже, не доведено участі ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України.
		 
		 В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону, просить скасувати вирок суду та постановити новий вирок, яким визнати  ОСОБА_10 винним за ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Цивільні позови прокуратури Шевченківського району м. Києва, потерпілого ОСОБА_11 , цивільних позивачів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 - задовольнити в повному обсязі.
		В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що висновки суду щодо недоведення участі ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до вимог п. 2.3 «б» ПДР України, ОСОБА_10 , з урахуванням складної дорожньої обстановки (темний час доби, регулювання дорожнього руху регулювальником, затор на дорозі і таке інше), повинен був слідкувати не тільки за дорожньою обстановкою зліва, а й за жестами регулювальника, проте, як вбачається з його показань, він, починаючи маневр лівого повороту, перестав стежити за руками регулювальника, що також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_23 ,  ОСОБА_22 , ОСОБА_29 , потерпілого ОСОБА_11 та відеозаписом дорожньо-транспортної пригоди, чим вчинив порушення п. 2.3 «б» ПДР України.
		Крім того, в порушення вимог п. 10.1 ПДР України, які зобов`язують водія, переконатися у безпечності свого маневру та враховувати всі можливі ризики, залежно від ситуації, ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що автомобіль ВАЗ, який рухався зліва трохи попереду, перекриває йому видимість проїзної частини вулиці Хрещатик в напрямку Майдану Незалежності, не переконався у безпечності свого маневру повороту вліво у напрямку Майдану Незалежності, не звернувши уваги на те, що вказаний автомобіль ВАЗ раптово зупинився, та не переконавшись в тому, що регулювальник дозволяє йому продовжити рух та що на дорозі немає перешкод для здійснення маневру, почав здійснювати свій маневр повороту, що призвело до зіткнення автомобілів, що також підтверджується, як показаннями самого ОСОБА_10 , так і показаннями свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_29 , потерпілого ОСОБА_11 , висновком судово-автотехнічної експертизи та відеозаписом дорожньо-транспортної пригоди. 
		При цьому, свідок ОСОБА_29 пояснила, що після того, як регулювальник помітив автомобіль «Бентлі», який рухався з великою швидкістю по проїзній частині вулиці Хрещатик зі сторони Майдану Незалежності, він підняв жезл вгору, після подачі якого автомобіль ВАЗ зупинився, а автомобіль «Мерседес» на великій швидкості продовжив рух з виконанням маневру повороту вліво в напрямку Майдану Незалежності, після чого відбулось зіткнення автомобілів «Бентлі» та «Мерседес», що також підтверджується і відеозаписом дорожньо-транспортної пригоди. 
		Також, в порушення вимог пункту 8.8 (сигнали регулювальника) ПДР України, які зобов`язують водія слідкувати за жестами регулювальника, незалежно від дорожньої ситуації, ОСОБА_10 , як вбачається з його ж показань, здійснюючи маневр повороту наліво, перестав звертати увагу на дії регулювальника, хоча останній перебував у полі його зору, що підтверджується відеозаписом дорожньо-транспортної пригоди, показаннями свідка  ОСОБА_28 та висновком судово-автотехнічної експертизи.
		Крім того, згідно висновку судово-автотехнічної експертизи в ситуації, що склалася на дорозі, безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, в діях водія автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_10 , з технічної точки зору, експертом вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 8.8 (в), 10.1 ПДР України. 
		Таким чином, на думку апелянта, своїми діями ОСОБА_10 вчинив порушення вимог п.п. 2.3 (б), 8.8 (в), 10.1 ПДР України, а висновок суду в цій частині не підтверджується дослідженими матеріалами кримінальної справи 
		 
		 В апеляції представник потерпілого та цивільного позивача  ОСОБА_11 - ОСОБА_7 , вважаючи вирок суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та задовольнити в повному обсязі цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_10 та ОСОБА_19 про стягнення моральної шкоди. 
		В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суд, для оцінки діянь підсудного ОСОБА_10 та обґрунтування його невинуватості, досліджуючи докази, помилково або зловмисно, повністю відхилив такі докази, як: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з фототаблицею та схемою ДТП до нього від 10.11.2011 р.; висновок експерта №13820/11-35 від 29.12.2011 року з речовим доказом до висновку, про проведення фототехнічної експертизи та висновок експерта №19/АТ від 20.02.2012 року, про проведення експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до неправильних висновків про недоведеність участі ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та винесення незаконного виправдувального вироку.
		Так, відкинувши як докази вищевказані висновки експертів, суд все ж таки визнав неспростовним доказом відеозапис ДТП, що мала місце 11.10.2011 р. на перехресті вулиць Прорізної та Хрещатик в м. Києві, з якого вбачається, що, в проміжок часу від початку відеозапису до закінчення 1 секунди, регулювальник стоїть обличчям до вул. Прорізної та тримає руку вгору, тобто показує сигнал, що забороняє рух всіх транспортних засобів і пішоходів в усіх напрямках. В цей же проміжок часу, між пішохідним переходом через вул. Прорізну та проїзною частиною вул. Хрещатик знаходяться автомобілі ВАЗ, водій якого слідством не встановлений, та «Мерседес-Бенц» під керуванням ОСОБА_10 , та попри забороняючий сигнал регулювальника, ці автомобілі помалу просуваються вперед, і до кінця першої секунди відеозапису, вже знаходяться в зоні перехрещення проїзних частин, фактично вже на першій смузі руху по вул. Хрещатик. В проміжку часу від початку 2-ї секунди до її закінчення вбачається, що автомобілі ВАЗ і «Мерседес-Бенц» продовжують помалу просуватися вперед, і, на момент закінчення 2-ї секунди, вже знаходяться в районі першої-другої смуги руху по вул. Хрещатик, хоча водії мали б зупинити свої автомобілі перед стоп-лінією на вул Прорізна, що знаходиться за 2,5-3 м далі за дорожньою розміткою 1.14.5 - "пішохідний перехід". В цей час регулювальник продовжує показувати сигнал «Увага!» - рука поднята вгору, який забороняє рух транспортних засобів в усіх напрямках. В цей же час у кадрі з`являється автомобіль, що рухається по четвертій смузі руху по вул. Хрещатик зі сторони Майдану Незалежності, стрімко наближаючись до перехрестя вул. Прорізної та вул. Хрещатик, та на кінець 2-ї секунди знаходиться ще, приблизно, в районі за електроопорою вуличного освітлення №30 по вул. Хрещатик. В проміжку від початку 3-ї секунди до її закінчення, автомобілі ВАЗ і «Мерседес-Бенц» продовжують просуватися вперед, але стрімкіше, і на момент закінчення 3-ї секунди вже відбулося зіткнення автомобілів «Мерседес-Бенц» і «Бентлі», та наїзд автомобіля «Бентлі» на регулювальника, тобто, зіткнення автомобілів спостерігається десь на 2,6-2,7 секунді відеозапису.
		При цьому спостерігається, що автомобіль ВАЗ, що рухався ліворуч від автомобіля «Мерседес-Бенц» зупинився при наближенні автомобіля «Бентлі», а автомобіль «Мерседес-Бенц» продовжив рух та відбулося зіткнення.
		Водночас, за показаннями регулювальника та водія  ОСОБА_10 , в цей проміжок часу, відбулося таке: регулювальник з положення «рука в гору» стоячи обличчям до вул. Прорізної, перейшов у положення «рука в гору» повернувшись направо обличчям в напрямку Майдану Незалежності, далі, стоячи лівим плечем до вул. Прорізної та обличчям до вул. Хрещатик в напрямку Майдану Незалежності, опустив праву руку з жезлом регулювальника (сигнал, що дозволяв рух транспортним засобам з вул. Прорізної наліво та направо на вул. Хрещатик), та відразу ж знов підняв руку з жезлом вгору (сигнал, що забороняє рух транспортних засобів у всіх напрямках).
		Як показав регулювальник, такі сигнали, що ним подавалися, були зумовлені тим, що він побачив, що до перехрестя стрімко наближається автомобіль «Бентлі», і, з метою запобігання настання ДТП, він швидко відмінив попередній сигнал «права рука витягнута вперед» шляхом повернення до сигналу «рука піднята вгору», однак, обидва водії - учасники ДТП не відреагували належним чином на його сигнал, внаслідок чого і відбулося зіткнення.
		З показань же водія ОСОБА_10 вбачається, що після того, як регулювальник повернувся обличчям до Майдану Незалежності, витягнув перед собою праву руку з жезлом, він розпочав рух. При цьому, коли він розпочав рух, то ще бачив, що регулювальник показував сигнал, який дозволяв рух з його напрямку, але майже одразу після початку руху, перебуваючи на перехресті, виконуючи маневр лівого повороту, він став уважно дивитись ліворуч в напрямку траєкторії руху свого автомобіля, та проїхавши невелику відстань, раптово відчув дуже сильний удар в ліву передню частину керованого ним автомобіля.
		Тобто, аналізуючи показання ОСОБА_10 , можливо зробити висновок про те, що він розпочав рух миттєво після сигналу регулювальника «права рука витягнута вперед», і далі не стежив за його сигналами, а став дивитись в напрямку траєкторії руху свого автомобіля, тобто ліворуч.
		За таких умов, він мав би бачити стрімке наближення автомобіля «Бентлі» та, так само, як і водій автомобіля ВАЗ, вжити заходів до зупинки автомобіля з тим, щоб не відбулося зіткнення.
		Однак, і цього водій автомобіля «Мерседес-Бенц» ОСОБА_10 не побачив, так само як і сигналу регулювальника «рука піднята вгору», що миттєво (декілька мілісекунд) після надання дозволу для руху дав регулювальник, і саме в цьому моменті виявилась неуважність водія автомобіля «Мерседес-Бенц» ОСОБА_10 , який як водій повинен був, перед тим як розпочати рух, переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п. 10.1 ПДР), та стало однією з причин настання дорожньо-транспортної пригоди. 
		Таким чином, одні порушення (підпункту «б» та «в» пункту 15.10, пункту 11.13 ПДР, так як за показаннями ОСОБА_10 , він виїхав зі стоянки на тротуарі вул. Прорізна за 15-20 м від пішохідного переходу через цю вулицю, через власне сам пішохідний перехід безпосередньо на проїзну частину, спочатку вул. Прорізна, а потім вул. Хрещатик, але це місце стоянки  ОСОБА_10 перебувало в зоні дії дорожніх знаків 4.13 "Доріжка для пішоходів", а рух від місця стоянки до виїзду на проїзну частину вул. Прорізна відбувався безпосередньо по пішохідному переходу, що заборонено вищевказаними пунктами), як перша передумова, призвели до наступних порушень (підпункту «б» пункту 2.3, підпункту «в» пункту 8.8 ПДР), і, як наслідок низки окремих попередніх порушень все це з урахуванням протиправної безпечності (пункт 10.1 ПДР), призвело до настання тяжких наслідків - зіткнення двох транспортних засобів, в результаті взаємодії яких відбувся наїзд на регулювальника - потерпілого ОСОБА_11 та отримання останнім тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що повністю укладається в об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. На ці висновки прямо і ствердно вказують досліджені в судовому засіданні докази, навіть ті, що були визнані судом як належні, а ті, що судом були відкинуті, нібито, як неналежні, суд не прийняв виключно з формальних причин, в той час як, на думку потерпілого, у суду не було жодних підстав для відхилення висновків експертиз.
		Крім того, внаслідок винесення необґрунтованого виправдувального вироку стосовно ОСОБА_10 , яким визнано, нібито, недоведеність його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, суд ухвалив незаконне рішення і в частині вирішення заявленого цивільним позивачем ОСОБА_11 позову до осіб, винних у завданні йому тілесних ушкоджень ОСОБА_19 та ОСОБА_10 , відмовивши у їх задоволенні в частині вимог до ОСОБА_10 та залишивши його без розгляду в частині вимог до ОСОБА_19 , оскільки резолютивна частина в цій частині ґрунтується виключно на висновках суду про недоведеність участі ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. 
		Між тим, на думку апелянта, обидва винуватці ДТП ОСОБА_19 та ОСОБА_10 винні у завданні моральної шкоди потерпілому ОСОБА_11 і мусять понести цивільно-правову відповідальність солідарно шляхом відшкодування цієї шкоди в розмірі, що визначений експертним шляхом, а тому позовні вимоги, в редакції заяви від 28.12.2017 р., підтримуються в повному обсязі.
		 
		Захисник засудженого ОСОБА_10  адвокат ОСОБА_8 подав заперечення на апеляції представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в яких, вказуючи на те, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить вказані апеляції залишити без задоволення, а вирок суду  без змін.
		 Інші учасники процесу даний вирок не оскаржують.
		 Заслухавши доповідь суддя, пояснення прокурора та представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 на підтримку доводів поданих апеляцій, а також заперечення сторони захисту проти їх задоволення, провівши часткове судове слідство, судові дебати, заслухавши останнє слово виправданого ОСОБА_10 , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи поданих апеляцій, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		 
		Згідно ст. 323 КПК України (1960 року), вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим.
		Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, керуючись законом. 
		Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при провадженні у справі кримінально-процесуального закону. 
		 В силу ч. 3ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Отже, при вирішенні питання про вину обвинуваченої особи, не можна виходити з припущень, а лише з належних доказів, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі, за умов усунення всіх суперечностей, що мають місце та відсутності будь-яких сумнівів у тому, що вина обвинуваченої особи доведена.
		У відповідності з ч. 4 ст. 327 КПК України (1960 року), виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.
		Виправдувальний вирок за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину суд постановлює, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлений, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним.
		 
		Відповідно до вимог ст. 334 КПК України(1960 року), мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлено підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази сторони обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.
		За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту, так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
		Цих вимог закону, як вважає колегія суддів, суд першої інстанції дотримався.
		 Як убачається зі змісту вироку, в ньому викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_10 і визнаного судом недоведеним, а також підстави виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		 Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд під час розгляду кримінальної справи, відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в реалізації наданих їм прав і створивши необхідні умови для виконання ними їх процесуальних обов`язків, передбачений ст. 16-1 КПК України (1960 року), ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на підставі яких було пред`явлено ОСОБА_10  обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них і їх сукупності у взаємозв`язку.
		Як встановлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, 10.11.2011 року приблизно о 18 год. 25 хв. на перехресті вул. Прорізної та вул. Хрещатик в м. Києві сталося зіткнення автомобіля «Mercedes-Benz CL500», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_10 , який здійснював поворот ліворуч з вул. Прорізної на вул. Хрещатик в напрямку Майдану Незалежності в м. Києві, та автомобіля «Bentley Continental», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_19 , який рухався по проїзній частині вул. Хрещатик зі сторони Майдану Незалежності в напрямку перехрестя з вул. Прорізною в м. Києві, після якого автомобіль «Bentley Continental» змінив напрямок руху та скоїв наїзд на інспектора ДПС ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_11 , який регулював дорожній рух на вказаному перехресті, а також скоїв зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz 308D», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_22 , «ВАЗ-21113», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_16 , «Hyundai Getz», д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_14 , «Hyundai Getz», д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_23 , «Volvo», д.н.з. НОМЕР_7 , під керуванням водія ОСОБА_24 , «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_8 , під керуванням водія ОСОБА_25 та «Toyota Rav 4», д.н.з. НОМЕР_9 , під керуванням водія ОСОБА_13 . 
		В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди регулювальнику ОСОБА_11 та пасажирці автомобіля «Bentley Continental» ОСОБА_26 спричинено тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
		 
		При цьому факт вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідки,учасниками процесу не оспорюється та він підтверджується показаннями підсудного ОСОБА_10 в суді, потерпілих ОСОБА_11 , котрий був допитаний в судовому засіданні, і ОСОБА_21 , даними на досудовому слідстві та оголошеними в судовому засіданні, свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_23 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , допитаних безпосередньо під час розгляду справи судом першої інстанції, свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , ОСОБА_30 , ОСОБА_29 , даними на досудовому слідстві та оголошеними в суді, даними протоколів огляду місця події від 10.11.2011 року, в яких зафіксовано розташування транспортних засобів після зіткнення, їх механічні пошкодження та сліди зіткнення (т. 1 а.с. 9-29, 46-50), висновків судово-медичної експертизи №1931/е від 09.12.2011 року та №39/е від 24.01.2012 року щодо виявлених у ОСОБА_11 та ОСОБА_21 тілесних ушкоджень, які відносяться до середнього ступеню тяжкості (т. 2 а.с. 189-192, а.с. 216-220), висновку експерта №568ат від 09.12.2011 року, яким встановлено частини, якими контактували автомобілі «Mercedes-Benz CL500» та «Bentley Continental» в момент первинного контакту та місце їх зіткнення (т. 2 а.с. 79-97). 
		 
		За результатами досудового розслідування обставин вказаної дорожньо-транспортної пригоди було висунуто обвинувачення у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, як водію автомобіля «Mercedes-Benz CL500», державний номерний знак НОМЕР_1 , - ОСОБА_10 , так і водію автомобіля «Bentley Continental», державний номерний знак НОМЕР_2 , - ОСОБА_19 .
		 
		Зокрема, ОСОБА_19 обвинувачувався в тому, що 10.11.2011 року приблизно о 18 год. 25 хв. він, керуючи технічно справним автомобілем «Bentley Continental», державний номерний знак НОМЕР_2 , по проїзній частині вул. Хрещатик зі сторони Майдану Незалежності в м. Києві, при наближенні до перехрестя вул. Хрещатик та вул. Прорізної, де здійснювався рух транспорту регулювальником - інспектором ОСОБА_20 , допустив порушення вимог пунктів 2.3 "б", 2.9 "б", 8.8 "в", 8.10, 12.4 та п. 1.12 додатку 2 Правил дорожнього руху, що виразилось в тому, що він приступив до керування транспортним засобом у стані стомлення та, рухаючись по проїзній частині вул. Хрещатик, неуважно стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, у населеному пункті рухався зі швидкістю, яка перевищує максимально дозволену - 60 км/год., і наближаючись до регульованого перехрестя, на якому регулювальник ОСОБА_11 подавав сигнал рукою з жезлом піднятою вгору, який забороняв рух усіх транспортних засобів у всіх напрямках, не зупинився перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), а продовжив рух через перехрестя, внаслідок чого в межах вказаного перехрестя здійснив зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz CL500», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_10 , водій якого став рухатись через вказане перехрестя з вулиці Прорізної також на сигнал регулювальний, який забороняв рух. 
		Після зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz CL500», державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль «Bentley Continental» змінив напрямок руху та скоїв наїзд на інспектора ДПС ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_11 , який регулював дорожній рух на вказаному перехресті, а також скоїв зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz 308D», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_22 , «ВАЗ-21113», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_16 , «Hyundai Getz», д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_14 , «Hyundai Getz», д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_23 , «Volvo», д.н.з. НОМЕР_7 , під керуванням водія ОСОБА_24 , «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_8 , під керуванням водія ОСОБА_25 та «Toyota Rav 4», д.н.з. НОМЕР_9 , під керуванням водія ОСОБА_13 . 
		В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди регулювальнику ОСОБА_11 та пасажирці автомобіля «Bentley Continental» ОСОБА_26 спричинено тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
		Порушення вимог пунктів 2.3 "б", 2.9 "б", 8.8 "в", 8.10, 12.4 та п. 1.12 додатку 2 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_19 знаходиться в прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
		 
		Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_19 та ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності в частині обвинувачення ОСОБА_19 та останнього звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України (т. 7 а.с. 64-66).
		 
		З матеріалів кримінальної справи слідує, що ОСОБА_10 було пред`явлено обвинувачення в порушенні правил безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 2.3 "б", 8.8 "в", 10.1Правил дорожнього руху, під час керування 10 листопада 2011 року приблизно о 18 год. 25 хв. автомобілем «Mercedes-Benz CL500», державний номерний знак НОМЕР_1 , що виявилось в тому, що він неуважно стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, перед початком руху через перехрестя вулиць Прорізної та Хрещатик, з виконанням повороту ліворуч, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав рух через вказане перехрестя на сигнал регулювальника - рука піднята вгору, що забороняв рух транспорту з усіх напрямків руху, внаслідок чого в межах вказаного перехрестя здійснив зіткнення з автомобілем «Bentley Continental», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_19 , що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження регулювальнику ОСОБА_11 та пасажирці автомобіля «Bentley Continental» ОСОБА_26 . 
		 Проаналізувавши у вироку представлені сторонами докази, суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, дійшов правомірного висновку про недоведеність участі ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
		Так, кримінально-караним діянням, передбаченим ч. 1ст. 286 КК України, є порушенняправил дорожнього рухуабо експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		Диспозиція цієї статті є бланкетною, а тому при вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності за цією статтею слід звертатись до нормативних актів, які регламентують порядок дорожнього руху та експлуатації транспорту. При цьому, ознакою об`єктивної сторони указаного кримінального правопорушення, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які утворюють реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, передбачених у цьому законі, і перебувають з ними у причинному зв`язку.
		 Суди при розгляді даної категорії справ повинні керуватисяпостановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», де у пункті 7 зазначено, що у випадках, коли передбаченіст. 286 КК Українисуспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з`ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушилаПравила дорожнього рухувимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.
		 Крім того, Верховний Суд України у рішенні від 05 листопада 2015 року при розгляді справи № 2-218кс 15 висловив правову позицію, що у випадку дорожньо-транспортної пригоди за участі декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинамистатті 286 КК, необхідно встановити причинний зв`язок між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали; дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв; хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію); тобто з`ясувати ступінь участі кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.
		 Як убачається з матеріалів справи, суд у вироку досить детально виклав всі досліджені докази, яким надав відповідну оцінку, та у колегії суддів відсутні підстави вважати, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, як про це зазначають в апеляціях прокурор та представник потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_7 . 
		 Згідно показань підсудного ОСОБА_10 в суді, 10.11.2011 року приблизно о 18 год. 20 на вул. Прорізній в м. Києві він, перебуваючи за кермом автомобіля«Mercedes-Benz CL500»,державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_28 , котрий сидів на передньому пасажирському сидінні, під`їхав до перехрестя вул. Прорізної та вул. Хрещатик, де побачив регулювальника, який подавав сигнал, що забороняє рух з вул. Прорізної та дозволяє рух з вул. Хрещатик з обох напрямків руху. Ліворуч від їх автомобіля перед «стоп-лінією», знаходились автомобілі, що стояли в напрямку вул. Хрещатик, зокрема автомобіль «ВАЗ 2110» темного кольору. Приблизно через 2 хвилини, регулювальник подав сигнал «увага», піднявши до гори праву руку із жезлом, стоячи обличчям до вулиці Прорізної. На вказаний сигнал почали зупинятись транспорті засоби, що рухались по вул. Хрещатик. При цьому, транспортні засоби, що рухалися зі сторони Бессарабської площі зупинилися у всіх смугах, так як в тому напрямку був щільний потік автомобілів, а зі сторони Майдану Незалежності транспортні засоби стояли тільки в першій смузі, так як з того напрямку інтенсивність руху була малою. Після того, як зупинилися транспортні засоби по вул. Хрещатик, регулювальник подав сигнал, що дозволяв рух транспортним засобам з вулиці Прорізної, а саме, він повернувся обличчям до Майдану Незалежності витягнув перед собою праву руку з жезлом, а лівою рукою показав декілька жестів, щоб транспорт з їх напрямку руху розпочав рух. Після цього він розпочав рух на вулицю Хрещатик із увімкненим сигналом лівого повороту. Також разом з ним розпочав рух автомобіль «ВАЗ 2110», який перебував ліворуч від його автомобіля. Коли він розпочав рух через перехрестя, то ще бачив, що регулювальник показував сигнал, який дозволяв рух з його напрямку. Але майже одразу після початку руху на перехресті, виконуючи маневр лівого повороту, він став уважно дивитись ліворуч по напрямку траєкторії руху свого автомобіля та автомобіля «ВАЗ 2110», який в цей час рухався зліва, трохи попереду його автомобіля. Проїхавши невелику відстань по перехрестю з вулицею Хрещатик, він раптово відчув дуже сильний удар в ліву передню частину керованого ним автомобіля, від чого його автомобіль відкинуло вправо в напрямку Бессарабської площі. Коли він вийшов із автомобіля, то побачив на перехресті багато автомобілів з механічними пошкодженнями, серед яких був автомобіль«Bentley Continental»,державний номерний знак НОМЕР_2 , з яким, як йому стало відомо пізніше, і сталося зіткнення автомобілем під його керуванням, але яким чином останній рухався до ДТП він не бачив через автомобіль «ВАЗ 2110», що рухався зліва трохи попереду нього, перекриваючи йому видимість з боку Майдану Незалежності. Стверджував, що перед початком руху через перехрестя вулиць Прорізної та Хрещатик він уважно стежив за дорожньою обстановкою та відповідно реагував на її зміни і розпочав рух через перехрестя на сигнал регулювальника - права рука з жезлом витягнута вперед у напрямку Майдану Незалежності, що дозволяв рух транспорту з вулиці Прорізної. Після початку руху на перехресті, виконуючи маневр лівого повороту, він став уважно дивитись ліворуч в напрямку траєкторії руху його автомобіля та автомобіля «ВАЗ 2110», який в цей час рухався зліва, трохи попереду його автомобіля. Наголосив на тому, що розпочавши рух та виїхавши на перехрестя на дозволяючий сигнал регулювальника, він мав повне право закінчити маневр проїзду перехрестя, свідомо розраховуючи, що всі інші учасники виконуютьПравила дорожнього рухута ніхто не буде продовжувати рух по вул. Хрещатик на забороняючий сигнал регулювальника.
		 Вказані обставини щодо початку ОСОБА_10 руху через перехрестя з вул. Прорізної на вул. Хрещатик в м. Києві на дозволяючий сигнал регулювальника - права рука з жезлом витягнута вперед у напрямку Майдану Незалежності, що дозволяв рух транспорту з вулиці Прорізної, об`єктивно підтверджено показаннями потерпілого ОСОБА_11 , в т.ч. і під час очної ставки з ОСОБА_10 (т. 3 а.с. 154-158), тасвідків ОСОБА_28 ,  ОСОБА_23 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_22 , ОСОБА_30 , ОСОБА_29 , наданими окремими з них безпосередньо в суді, а іншими на досудовому слідстві, і оголошеними в судовому засіданні, а також даними відеозапису дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 10.11.2011 року на перехресті вул. Прорізної та вул. Хрещатик в м. Києві, що був переглянутий в ході досудового слідства (т. 3 а.с. 41, т. 2 а.с. 170-171), та досліджений в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду.
		 В той же час потерпілий ОСОБА_11 , будучи допитаним в суді першої інстанції, вказав, що, здійснюючи регулювання руху на вказаному перехресті, він рукою з жезлом показав сигнал, який дозволяв рух транспорту з вул. Прорізної, витягнувши вперед праву руку з жезлом, але в цей же момент, побачивши, що з Майдану Незалежності в напрямку перехрестя на дуже великій швидкості, яка складала понад 100 км/год., рухався автомобіль, як потім з`ясувалось «Бентлі», і, зрозумівши, що цей автомобіль не збирається зупинятись на забороняючий сигнал, тому одразу ж подав сигнал «увага», піднявши догори праву руку з жезлом, що забороняв рух через перехрестя з усіх напрямків руху, щоб таким чином попередити ДТП, та одночасно лівою рукою він подавав сигнал автомобілям з вул. Прорізної, щоб вони стояли, і таким чином сигнал, що дозволяв рух з вул. Прорізної, він показував, не більше однієї секунди, а весь інший час до ДТП він показував сигнал, який забороняв рух з усіх напрямків руху.
		 Проте показання потерпілого ОСОБА_11 про те, що він надав дозволяючий сигнал для руху автомобілів з вул. Прорізної лише на мить, не більше однієї секунди, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки вони спростовуються даними відеозапису дорожньо-транспортної пригоди, переглядом якого, в т.ч. і під час апеляційного розгляду, встановлено, що він розпочинається о 18:26:23 10.11.2011 року, та ним зафіксовано рух транспорту по вул. Хрещатик, а також на перехресті з вул. Прорізною в м. Києві. При цьому на центрі перехрестя, а саме, на середині проїзної частини вул. Хрещатик, знаходиться регулювальник, який обернений обличчям до вул. Прорізної та здійснює кругові рухи перед собою правою рукою, в якій знаходиться жезл у ввімкненому стані, надаючи таким чином дозвіл руху транспортним засобами по вул. Хрещатик з боку Майдану Незалежності. О 18:27:15 на відеозаписі зафіксовано, як регулювальник піднімає праву руку з жезлом угору, а на 18:27:16 опускає руку з жезлом перед собою, надаючи таким чином дозвіл для руху автомобілям з вул. Прорізної. Після цього на 18:27:20 регулювальник повторно правою рукою з жезлом витягнутою вперед здійснює рух, який давав дозвіл для руху автомобілів з вул. Прорізної в напрямку Майдану Незалежності, а на 18:27:21 різко піднімає праву руку з жезлом вгору. В цей час автомобілі з вул. Прорізної вже повільно почали рух та виїхали на вул. Хрещатик. Одночасно в поле зору відеокамери потрапляє автомобіль темного кольору, який рухається на великій швидкості по вул. Хрещатик в м. Києві в напрямку Бессарабської площі та який на 18:27:24 вчиняє зіткнення з одним із автомобілів, що виїжджав з вул. Прорізної, та наїзд на регулювальника. (т. 2 а.с. 181), а також показаннями підсудного ОСОБА_10 та свідків  ОСОБА_28 , ОСОБА_23 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 ,  ОСОБА_22 , ОСОБА_30 , ОСОБА_29 , які стверджували про те, що регулювальник спочатку подав дозволяючий сигнал для руху транспортних засобів з вул. Прорізної в м. Києві, після чого, виявивши автомобіль «Бентлі», який рухався зі сторони Майдану Незалежності зі швидкістю руху понад 100 км/год. та який не збирається зупинятись, змінив сигнал, піднявши руку з жезлом до гори.
		 При цьому на спростування цих даних в апеляції представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 жодного обґрунтування не наведено, а натомість приведено аналіз вищевказаного відеозапису в аспекті дій потерпілого ОСОБА_11 щодо заборони ним руху транспортних засобів з усіх напрямків протягом всього періоду часу перебування ОСОБА_10 перед перехрестям з вул. Хрещатик і до його зіткнення з автомобілем "Бентлі", та просування його і автомобіля "ВАЗ", що знаходився ліворуч від нього, до перехрещення проїзних частин та по проїзній частині вул. Хрещатик, попри забороняючий сигнал регулювальника, що не відповідає дійсності та спростовується показаннями самого ж потерпілого ОСОБА_11 про те, що він надав дозволяючий сигнал для руху автомобілів з вул. Прорізної на вул. Хрещатик, але лише на мить, не більше однієї секунди, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги з вищевказаних підстав, як не можуть вони бути взяті до уваги і колегією суддів з цих же мотивів. 
		 Також, надавши оцінку показанням потерпілого ОСОБА_11 , на переконання колегії суддів та на противагу твердженням апеляції представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 , суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що для регулювальника - потерпілого ОСОБА_11 об`єктивно необхідний був час значно більший ніж 0,5 секунди - 1 секунда для того, щоб оцінити дорожню ситуацію, яка склалася на місці, зокрема, для виявлення автомобіля «Бентлі», усвідомлення ним, що цей автомобіль рухається зі значним перевищенням швидкості руху, зроблення ним висновків про те, що водій автомобіля зупинятись не збирається та прийняти рішення, з метою вжиття заходів для попередження ДТП, про зупинку руху транспортних засобів з усіх напрямків через перехрестя, і тому правильно визнав неспроможними показання потерпілого в цій частині, які до того ж в частині часу подання ним дозволяючого сигналу для руху транспорту з вул. Прорізної та наступного подання ним сигналу "увага", що були надані на досудовому слідстві та в ході судового розгляду справи, як попереднім, так і даним складом суду, є непослідовними, і тому правильно розцінені судом першої інстанції як такі, що не відповідають дійсним обставинам, що передували настанню дорожньо-транспортної пригоди, в той час, як показання ОСОБА_10 щодо того, що дозволяючий сигнал для руху транспортним засобам через перехрестя з його напрямку він спостерігав близько 4 секунд, після чого, розпочавши рух через перехрестя, перестав слідкувати за регулювальником, оскільки дивився по траєкторії свого руху, нічим не спростовані.
		 При цьому доводи прокурора про недотримання в даному випадку вимог п. 2.3 "б" Правил дорожнього руху ОСОБА_10 , який, з урахуванням складної дорожньої обстановки (темний час доби, регулювання дорожнього руху регулювальником, затор на дорозі і таке інше), повинен був слідкувати не тільки за дорожньою обстановкою зліва, а й за жестами регулювальника, та пункту 8.8 (сигнали регулювальника) ПДР України, які зобов`язують водія слідкувати за жестами регулювальника, незалежно від дорожньої ситуації, але, за показаннями ОСОБА_10 , він, починаючи маневр лівого повороту, перестав стежити за руками регулювальника, а також аналогічні твердження представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 , є непереконливими, адже показання ОСОБА_10 з приводу того, що він, розпочавши рух через перехрестя вул. Прорізної з вул. Хрещатик в м. Києві на дозволяючий сигнал регулювальника, перестав слідкувати за регулювальником, оскільки дивився по траєкторії свого руху, є логічними.
		 
		 Так, з переглянутого, як в районному, так і апеляційному суді, відеозапису слідує, що крім автомобіля «Мерседес» під керування  ОСОБА_10 , який рухається праворуч, та автомобіля «ВАЗ», що рухався ліворуч трохи попереду, на дозволяючий сигнал регулювальника встигли розпочати свій рух через перехрестя також і інші автомобілі, що рухались за ними.
		 Крім того, зважаючи на те, що регулювальник, після подання сигналу, що дозволяє рух з вул. Прорізної на вул. Хрещатик, різко надав сигнал про зупинку, то ні один із транспортних засобів, які рухалися в попутному з ОСОБА_10 напрямку, у тому числі позаду нього, не зупинилися, що свідчить про те, що ніхто з водіїв і не мав об`єктивної можливості зреагувати на різку зміну сигналу регулювальника.
		 До того ж, за вимогами Правил дорожнього руху (п. 13.1), ОСОБА_10 , здійснюючи маневр повороту ліворуч, зобов`язаний був забезпечити дотримання безпечного інтервалу, як з автомобілем "ВАЗ", який в цей час рухався зліва від нього, трохи попереду, так і з автомобілями, що зупинились по вул. Хрещатик в напрямку Майдану Незалежності на забороняючий сигнал регулювальника, а тому, це жодним чином не свідчить про те, що ОСОБА_10 не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував на її зміну, як того вимагає п. 2.3 "б" Правил дорожнього руху.
		 
		 Водночас, що стосується причин зупинки автомобіля "ВАЗ" на проїзній частині, яка, за твердженнями прокурора та представника потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 , була зумовлена сигналом регулювальника, що забороняє рух, то це суперечить даним відеозапису, з якого вбачається, що автомобіль «ВАЗ», розпочавши рух, після того як регулювальник надав дозвіл для руху транспортним засобам із вулиці Прорізної в напрямку Майдану Незалежності, та здійснюючи маневр лівого повороту, зупинився та його водію вдалося уникнути зіткнення в останній момент, коли він загальмував перед смугою руху, в якій рухався автомобіль «Бентлі», що свідчить про те, що водій автомобіля «ВАЗ» зупинився, не у зв`язку із сигналом регулювальника жезл піднятий вгору, а у зв`язку із тим, що в нього не була обмежена видимість з напрямку руху автомобіля «Бентлі», на відміну від ОСОБА_10 , та він встиг самостійно завчасно його виявити і вжити заходів для уникнення зіткнення з останнім.
		 При цьому автомобіль «ВАЗ», що рухався зліва від автомобіля  ОСОБА_10 , випередив автомобіль останнього, таким чином, перекривши йому видимість проїзної частини в напрямку з Майдану Незалежності, у зв`язку із чим, ОСОБА_10 був позбавлений об`єктивної можливості самостійно виявити небезпеку, у виді автомобіля«Бентлі», державний номерний знак НОМЕР_2 , для його руху та вжити заходів для уникнення зіткнення.
		 
		 А відтак, твердження прокурора про доведеність недотримання ОСОБА_10 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху в тій дорожній ситуації, оскільки ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що автомобіль ВАЗ, який рухався зліва трохи попереду, перекриває йому видимість проїзної частини вулиці Хрещатик в напрямку Майдану Незалежності, не переконався у безпечності свого маневру повороту вліво у напрямку Майдану Незалежності, не звернувши уваги на те, що вказаний автомобіль ВАЗ раптово зупинився, та не переконавшись в тому, що регулювальник дозволяє йому продовжити рух та що на дорозі немає перешкод для здійснення маневру, почав здійснювати свій маневр повороту, що призвело до зіткнення автомобілів, та аналогічні тому доводи представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 , є безпідставними, адже, хоча для ОСОБА_10 й дійсно була обмежена видимість через автомобіль «ВАЗ», що рухався зліва від автомобіля  ОСОБА_10 , та випередив його, а в подальшому зупинився, у зв`язку із тим, що в нього не була обмежена видимість з напрямку руху автомобіля «Бентлі» та він його виявив,але ОСОБА_10 не мав об`єктивної можливості самостійно завчасно виявити автомобіль «Бентлі» і вжити заходів для уникнення зіткнення з останнім, оскільки зупинка автомобіля "ВАЗ" до зіткнення автомобілів "Мерседес" та "Бентлі" тривала незначний період часу та не мала навіть однієї секунди, а до того ж ОСОБА_10 , почавши рух на дозволяючий рух сигнал регулювальника та здійснюючи маневр лівого повороту разом з іншими автомобілями з його напрямку руху, які також після різкого подання регулювальником сигналу про зупинку, не зупинилися, бо не мали об`єктивної можливості зреагувати на різку зміну сигналу регулювальника,мав право завершити рух через перехрестя, а також мав право розраховувати на те, що, відповідно до вимог п. 1.4 Правил дорожнього руху, й інші учасники дорожнього руху виконують ці Правила.
		 
		 При цьому, наведені прокурором в обґрунтування своїх тверджень про порушення ОСОБА_10 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху показання свідка ОСОБА_29 , як те, що після того, як регулювальник помітив автомобіль «Бентлі», який рухався з великою швидкістю по проїзній частині вулиці Хрещатик зі сторони Майдану Незалежності, він підняв жезл вгору, після подачі якого автомобіль ВАЗ зупинився, а автомобіль «Мерседес» на великій швидкості продовжив рух з виконанням маневру повороту вліво в напрямку Майдану Незалежності, після чого відбулось зіткнення автомобілів «Бентлі» та «Мерседес», не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_29 , показання якої, надані на досудовому слідстві в якості свідка, були оголошені в судовому засіданні, взагалі нічого не пояснювала з приводу автомобіля "ВАЗ" та його руху, а натомість з приводу руху ОСОБА_10 вказувала, що вона бачила, як з вул. Прорізна на перехрестя з виконаннями лівого повороту, тобто в напрямку Майдану Незалежності, на невеликій швидкості виїхав автомобіль чорного кольору, точної марки якого вона не пам`ятає, за яким рухались і інші транспортні засоби (т. 2 а.с. 27-29), а тому не можуть бути взяті судом до уваги, як підтвердження дійсних фактичних обставин справи.
		 
		 Разом з тим, як було встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується колегія суддів, дана дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті дій водія ОСОБА_19 .
		 При цьому за показаннями водія автомобіля "Бентлі" ОСОБА_19 , який був допитаний у якості свідка складом суду, що розглядав справу стосовно ОСОБА_10 , та які суд обґрунтовано визнав правдивими, оскільки вони узгоджуються з його ж показаннями, наданими раніше в ході досудового слідства та судового розгляду справи у якості обвинуваченого та підсудного, а також і з показаннями потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_21 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_22 , ОСОБА_30 , ОСОБА_29 , він рухався по вул. Хрещатик з боку площі Майдан Незалежності в напрямку площі Бессарабської з перевищенням швидкості руху, вважаючи, що в нього головна дорога, та намагався скоріше проскочити це перехрестя, оскільки бачив, що автомобілі з вул. Прорізної розпочали рух. При цьому, регулювальника він побачив у останній момент. 
		 
		 Водночас, як зазначалось вище, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2014 року кримінальну справу в частині обвинувачення ОСОБА_19 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, було закрито у зв`язку із закінченням строків давності, а ОСОБА_19 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України (т. 7 а.с. 64-66).
		 Зі змісту постанови слідує, що питання закриття кримінальної справи у вказаній частині було ініційовано стороною захисту підсудного ОСОБА_19 , який, усвідомлюючи, що звільнення від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою, просив звільнити його від кримінальної відповідальності за строками давності, тим самим не заперечував обставин, які були встановлені в ході досудового слідства, згідно з якими порушення ОСОБА_19 вимог п.п. 2.3 «б», 2.9 «б», 8.8 «в», 8.10, 12.4 та п.1.12додатку № 2 ПДРУкраїни перебуває в прямому причинному зв`язку між виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
		 Отже, причинно-наслідковий зв`язок із наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди перебуває безпосередньо з діями ОСОБА_19 , стосовно якого кримінальна справа закрита за строками давності.
		 
		 Проаналізувавши усі докази, які безпосередньо дослідив під час розгляду провадження, суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, дійшов до вірного висновку, що не здобуто доказів на підтвердження допущення ОСОБА_10 порушень вимог п.п. 2.3 "б", 8.8 "в", 10.1 Правил дорожнього руху України, адже водій ОСОБА_10 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz CL500», державний номерний знак НОМЕР_1 , був уважним, стежив за дорожньою обстановкою, відповідно реагував на її зміну та не відволікався від керуванням цим засобом у дорозі, а, розпочавши рух на дозволяючий рух сигнал регулювальника, переконався у безпечності маневру, та мав право завершити рух через перехрестя, і не зобов`язаний був і не мав можливості передбачати, що водій автомобіля «Bentley Continental»,державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_19 , проігнорувавши вимоги п.п. 2.3 «б», 2.9 «б», 8.8 «в», 8.10, 12.4 та п.1.12додатку № 2 ПДРУкраїни, буде продовжувати здійснювати рух по вул. Хрещатик після подачі регулювальником сигналу, який дозволяв рух транспорту з вул. Прорізної, з якої в цей час почав рух ОСОБА_10 , здійснюючи поворот наліво, та забороняв рух транспортних засобів по вул. Хрещатик, а також після наступної подачі регулювальником сигналу, який забороняв рух транспорту з усіх напрямків.
		Водночас, обстановка, в якій водій автомобіля «Bentley Continental»,державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_19 допустив грубе порушеннявимог Правил дорожнього руху, продовжуючи рух по вул. Хрещатик при наближенні до перехрестя з вул. Прорізною, на заборонений сигнал регулювальника, не свідчить про те, що порушення нимПравил дорожнього рухуУкраїни було вимушеним.
		 За таких обставин, враховуючи, що водій автомобіля «Bentley Continental»,державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_19 своїми діями створив небезпечну дорожню обстановку, а далі аварійну ситуацію, що унеможливило для ОСОБА_31 уникнути зіткнення, у причинному зв`язку із суспільно-небезпечними наслідками, що настали, як вважає колегія суддів, знаходяться дії водія ОСОБА_19 , що вірно було встановлено судом першої інстанції.
		 Отже, рішення про виправдання ОСОБА_10 у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України, суд першої інстанції прийняв законно та обґрунтовано, надавши належну оцінку, як окремим доказам, так і їх сукупності, здійснивши при цьому детальний аналіз і належну юридичну оцінку дослідженим доказам, а твердження в апеляціях прокурора та представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 про протилежне - безпідставні.
		 Фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди були встановлені судом першої інстанції за результатами дослідженні всіх доказів, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту. При цьому жодним доказом у справі, всупереч доводів прокурора та представника потерпілого і цивільного позивача - адвоката ОСОБА_7 , не спростовані показання ОСОБА_10 в частині того, що він почав здійснювати рух через перехрестя, виконуючи поворот ліворуч, на дозволяючий сигнал регулювальника, після чого перестав слідкувати за регулювальником, оскільки дивився по траєкторії свого руху, та мав право завершити проїзд перехрестя.
		 Водночас дані висновку фототехнічної експертизи № 13820/11-35 від 29.12.2011 року, згідно з яким, автомобілі, які виїжджають на перехрестя з вул. Прорізної, починають рухатись в момент часу 18:27:21 на сигнал регулювальника - рука з жезлом регулювальника піднята вгору (пункт 8.8в (рука піднята вгору)Правил дорожнього рухуУкраїни). Автомобіль, що рухався по вул. Хрещатик, перед виникненням ДТП, проїжджав перехрестя на сигнал регулювальника - рука з жезлом регулювальника піднята вгору (Пункт 8.8в (рука піднята вгору)Правил дорожнього рухуУкраїни) (т. 3 а.с. 37-40), що був досліджений і під час апеляційного розгляду, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, визнавши недопустимим доказом, оскільки згідно постанови слідчого було призначено відеотехнічну експертизу (т. 3 а.с. 32), а експертом було проведено фототехнічну експертизу без будь-яких застережень щодо цього у висновку експерта та без отримання дозволу слідчого на проведення іншого виду експертизи.
		 При цьому, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, сформульованої в рішеннях «Балицький проти України», «Шабельник проти України», відповідно до якої визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші, місцевий суд правильно визнав недопустимим доказом і висновок автотехнічної експертизи №19/ат від 20.02.2012 року, згідно з яким: в ситуації, що склалася на дорозі, безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Bentley» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_19 повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.2; 12.4; 8.8.(в); 8.10ПДРУкраїни. В ситуації, що склалася на дорозі, безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Mercedes-Benz» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 повинен був керуватися вимогами пунктів: 8.8.(в); 10.1ПДРУкраїни. В ситуації, що склалася на дорозі, безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Bentley» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_19 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz» н.з. н.з. НОМЕР_1 , шляхом виконання вимог пунктів 8.8.(в) та 8.10ПДРУкраїни. В ситуації, що склалася на дорозі, безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Mercedes-Benz» н.з. н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Bentley» н.з. НОМЕР_2 , шляхом виконання вимог пунктів 8.8.(в); 10.1ПДРУкраїни. В ситуації, що склалася на дорозі, безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, в діях водія автомобіля «Bentley» н.з. НОМЕР_10 ОСОБА_19 , з технічної точки зору, експертом вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 8.8. (в); 8.10; 12.4ПДРУкраїни. В ситуації, що склалася на дорозі, безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, в діях водія автомобіля «Mercedes-Benz» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 , з технічної точки зору, експертом вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 8.8. (в); 10.1ПДРУкраїни (т. 3 а.с. 65-72), оскільки експертом були використані як вихідні дані, дані отримані в ході проведення фототехнічної експертизи, про недопустимість якої, як доказу, зазначено вище.
		 До того ж вищевказана експертиза проведена без урахування показань ОСОБА_10 , в тому числі і в ході відтворення обстановки та обставин події за його участі, що свідчить про однобічність вихідних даних, а прокурором клопотання про призначення автотехнічної експертизи в суді першої інстанції не заявлялося.
		 Крім того, висновок автотехнічної експертизи №19/ат від 20.02.2012 року про причину виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, яка з технічної точки зору визначена експертам не лише невідповідністю дій водія автомобіля «Mercedes-Benz» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 вимогам пунктів 8.8. (в); 10.1ПДРУкраїни, а невідповідністю дій водія автомобіля «Bentley» н.з. НОМЕР_10 ОСОБА_19 вимогам пунктів 8.8. (в); 8.10; 12.4ПДРУкраїни, суд оцінив у вироку за правилами ст. 67 КПК України (1960 року), з урахуванням всіх досліджених доказів та з огляду на ті фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, які беззаперечно були встановлені судом і мають значення для цієї кримінальної справи.
		 
		 Між тим, будь-яких доводів на спростування цих правильних висновків суду першої інстанції щодо оцінки висновків експертів в поданих апеляціях не наведено.
		 З огляду на викладене, доводи апеляцій прокурора та представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 про неправильну оцінку доказів обвинувачення, зроблену судом, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи і вимогах закону.
		 Доводи представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 в апеляції про порушення водієм ОСОБА_10 інших, ніж зазначено в обвинуваченні,Правил дорожнього руху, що, на його думку, були передумовою та призвели до порушень підпункту «б» пункту 2.3, підпункту «в» пункту 8.8, пункту 10.1 ПДР, і, як наслідок зіткнення двох транспортних засобів, наїзду на регулювальника - потерпілого ОСОБА_11 та отримання ним тілесних ушкоджень середньої тяжкості,а саме - підпункту «б» та «в» пункту 15.10, пункту 11.13 ПДР, взагалі не підлягають перевірці, оскільки відповідно до ст. 275 КПК України (1960 року), розгляд справи проводиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред`явленого їм обвинувачення. 
		 Між тим порушення інших правил безпеки дорожнього руху, окрім передбачених пунктами 2.3 "б", 8.8 "в", 10.1Правил дорожнього руху України, виходячи з того, що диспозиціяст. 286 КК України є бланкетною,  ОСОБА_10 у вину відповідно до обвинувального висновку не ставилось, а за висунутим обвинуваченням суд першої інстанції обґрунтовано його визнав невинуватим, у зв`язку з цим, відповідно до положень ч. 2 ст. 328 КПК України (1960 року), відмовив в задоволенні позовних вимог, заявлених до  ОСОБА_10 .
		 Що ж стосується позовних вимог, заявлених до ОСОБА_19 стосовно якого постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.11.2014 року закрито кримінальну справу за ч. 1ст. 286 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, то, як вірно зазначив суд першої інстанції, вони підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а не в межах кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_10 , у зв`язку із чим, і залишив їх без розгляду.
		 Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону під час розгляду справи судом першої інстанції, які могли би вплинути на правильність висновків суду, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегією суддів не встановлено.  Виправдувальний вирок суду першої інстанції за своїм змістом відповідає вимогамст. 323 КПК України (1960 року).
		 За таких обставин, апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 задоволенню не підлягають.
		 На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів
		у х в а л и л а:
		 апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 грудня 2017 року стосовно ОСОБА_10  - без змін.
		Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення. 
		 
		 Судді:
		 
		____________________ _____________________ _____________________
		 ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...