Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/13884/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Товарні марки і розпорядження правами на них; У т.ч. про визнання недійсним свідоцтва.
Надіслано для оприлюднення: 06.03.2020. Зареєстровано: 06.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2020.
Дата набрання законної сили: 27.03.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25.02.2020Справа №  910/13884/19Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи 
		 
		за позовом          Ес.Сі.ІРКОН С.Р.Л. (S.C.IRCON S.R.L.)  
		                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармахелс"  
		до                        Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна"     
		                    Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України  
		                    Державної митної служби України 
		про                      визнання недійсним свідоцтва, зобов`язання вчинити дії 
		 
		Представники:
		від позивача 1:          Кочкарьов С.В.
		від позивача 2:          Кочкарьов С.В.
		від відповідача 1:          Беніцька В.І., Костишена В.Л.
		від відповідача 2:          Ресенчук В.М.
		від відповідача 3:          Пухлій В.В.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Ес. Сі. ІРКОН С.Р.Л. та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармахелс"  звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна", Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Державної фіскальної служби України про визнання недійсним свідоцтва, зобов`язання вчинити дії.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначають, що державна реєстрація та використання відповідачем 1 знаку "ЦЕРВУГІД" за свідоцтвом України № 248473 без дозволу позивача 1 та визначення позивача 2 як постачальника контрафактної продукції під назвою "ЦЕРВУГІД" порушує права та інтереси позивачів. У зв`язку з цим позивачі просять суд:
		-          визнати свідоцтво України № 248473 на знак для товарів і послуг "ЦЕРВУГІД" недійсним повністю для усіх товарів 5 класу МКТП, для яких знак зареєстрований;
		-          зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості щодо визнання недійсним повністю свідоцтва України № 248473 на знак для товарів і послуг "ЦЕРВУГІД" для усіх товарів 5 класу МКТП, для яких знак зареєстрований та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність";
		-          зобов`язати Державну фіскальну службу України виключити з Митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону - знак для товарів і послуг "ЦЕРВУГІД" за свідоцтвом України № 248473 (порядковий номер у митному реєстрі ОПІВ № 4018).
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 суд ухвалив: позовну заяву Ес. Сі. ІРКОН С.Р.Л. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармахелс" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати докази сплати компанією Ес. Сі. ІРКОН С.Р.Л. судового збору у встановленому порядку (оригінал платіжного документа із підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку) та розмірі - 5763,00 грн.; надати до суду оригінал документа, що підтверджує повноваження адвоката Кочкарьова С.В. здійснювати представництво інтересів позивача 2 (в тому числі, підписувати позовні заяви станом на дату підписання позову); встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
		15.10.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
		17.10.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
		За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
		Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
		Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на  12.11.2019; зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України  (відповідача 2) надати суду матеріали заявки на отримання свідоцтва України № 248473 на знак для товарів і послуг «ЦЕРВУГІД»; виписку з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно свідоцтва України № 248473; зобов`язати Державну фіскальну службу України (відповідача 3) надати суду відомості щодо включення до Митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності знаку для товарів і послуг «ЦЕРВУГІД» за свідоцтвом України № 248473.
		11.11.2019 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив.
		12.11.2019 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
		У підготовче засідання 12.11.2019 з`явилися представники сторін.
		Розглянувши в підготовчому засіданні клопотання позивача про витребування доказів суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		За змістом ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
		У клопотанні позивач просить витребувати у Державної фіскальної служби України матеріали заяви про сприяння захисту майнових прав на ОПІВ - знак для товарів і послуг «ЦЕРВУГІД» за свідоцтвом України № 248473 від 10.10.2018; документи (статистичні дані) щодо кількості ввезеного (імпортного) препарату «ЦЕРВУГІД» (CERVUGID) виробником якого є Ес.Сі.ІРКОН С.Р.Л. (S.C.IRCON S.R.L.) (Румунія) у період з 01.01.2014 та на час надходження ухвали суду до ДФС України (об`єми ввезеної продукції з розбивкою окремо по кожному року із зазначенням імпортера даної продукції) для підтвердження ввезення (здійснення імпорту відповідачем 1) в Україну препарату «Цервугід», виробництва позивача. 
		Однак, з огляду на предмет позову, зазначені позивачем у клопотанні обставини, які можуть підтвердити вказані докази не входять до предмету доказування у даній справі, відтак суд не знаходить підстав для задоволення клопотання позивача про витребування доказів та відмовляє в його задоволенні.
		Разом з тим, відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
		З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 10.12.2019.
		13.11.2019 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
		02.12.2019 через відділ діловодства суду від відповідача 3 надійшов відзив на позов.
		10.12.2019 через відділ діловодства суду від відповідача 3 надійшло клопотання про заміну сторони.
		У підготовче засідання 10.12.2019 з`явилися представники сторін.
		Розглянувши в підготовчому засіданні клопотання відповідача 3 про заміну сторони суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
		Так, згідно з положеннями пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1200 від 18.12.2018 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» постановлено утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу; Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства; Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
		Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1217-р від 04.12.2019 «Питання Державної митної служби» з 8 грудня 2019 року функції і повноваження Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи здійснює Державна митна служба України.
		Відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
		З огляду на наведене, оскільки Державна митна служба України є правонаступником майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності та з 8 грудня 2019 року здійснює функції і повноваження Державної фіскальної служби з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, суд вважає за необхідне замінити відповідача 3 у справі - Державну фіскальну службу України його правонаступником, у зв`язку з чим клопотання відповідача 3 підлягає задоволенню.
		Ухвалою суду від 10.12.2019 замінено відповідача 3 - Державну фіскальну службу України (ідентифікаційний код 39292197) на правонаступника - Державну митну службу України (ідентифікаційний код 43115923).
		У підготовчому засіданні 10.12.2019 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України. 
		Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
		Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
		Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.01.2020.
		27.01.2020 до відділу діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав того, що адвокат Чепурда П.І. представляє відповідача 1 у справі з 27.01.2020.
		У судове засідання 28.01.2020 прибули представники позивачів та відповідачів 2 та 3. Представник відповідача 1 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
		За наслідками розгляду клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи, судом відмовлено в його задоволенні з тих підстав, що викладені у клопотанні відповідача 1 обставини не є підставами для відкладення розгляду справи відповідно до норм господарського процесуального законодавства.
		У судовому засіданні 28.01.2020 оголошено перерву до 11.02.2020.
		11.02.2020 до відділу діловодства суду від відповідача 1 надійшли додаткові пояснення.
		У судове засідання 11.02.2020 прибули представники сторін.
		У судовому засіданні 11.02.2020 оголошено перерву до 25.02.2020.
		25.02.2020 до відділу діловодства суду надійшла промова відповідача 1 в дебатах.
		У судове засідання 25.02.2020 прибули представники сторін. Представник позивачів подав письмові пояснення.
		У судовому засіданні 25.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		З матеріалів справи, а саме з виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва №248473 вбачається, що 10.10.2018 за наслідками розгляду заявки № m201701988 від 03.02.2017 було зареєстровано знак для товарів і послуг «ЦЕРВУГІД» для товарів 5 класу МКТП та видано відповідачу 1 свідоцтво № 248473, про що 10.10.2018 було здійснено публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 19.
		Судом встановлено, що Державною фіскальною службою України на виконання п. 2.5. Порядку реєстрації у митному реєстрі об`єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №648, відповідно до заяви відповідача 1 про сприяння захисту майнових прав на об`єкт права інтелектуальної власності, 11.05.2019 за №4018 до митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності включено знак для товарів і послуг «ЦЕРВУГІД» за свідоцтвом України від 10.10.2018 №248473 строком на 1 рік, що підтверджується листом Державної фіскальної служби України від 15.05.2019 №22636/6/99-99-18-03-02-15.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначають, що державна реєстрація та використання відповідачем 1 знаку "ЦЕРВУГІД" за свідоцтвом України № 248473 без дозволу позивача 1 та визначення позивача 2 як постачальника контрафактної продукції під назвою "ЦЕРВУГІД" порушує права та інтереси позивачів. Зокрема, позивачі вказують, що позивач 1 є відомим румунським виробником лікарського препарату «ЦЕРВУГІД»/ «CERVUGID» (знак «Cervugid» зареєстрований в Румунії за №084290) та подання відповідачем 1 заявки на видачу оспорюваного свідоцтва порушує права позивача 1 як виробника оригінальної продукції «ЦЕРВУГІД» («CERVUGID»), а знак за свідоцтвом України № 248473 не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар. Крім того, позивачі вказують, що знак «ЦЕРВУГІД» внесений до митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності, що перешкоджає позивачу 2 закуповувати оригінальну продукцію «ЦЕРВУГІД» («CERVUGID»).
		Таким чином, даний позов пред`явлений позивачами на підставі ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (відповідно до якої свідоцтво може бути визнано в судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони чи видачі свідоцтва внаслідок порушення прав інших осіб), а також на підставі ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (згідно з цим законом не можуть одержати правову охорону позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу), що кореспондується зі ст. 6 quinquies, 6 septies Паризької конвенції, пп. g) п. 2 ст. 193 Угоди про асоціацію між Україною, Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами.
		У зв`язку з цим позивачі просять суд:
		-          визнати свідоцтво України № 248473 на знак для товарів і послуг "ЦЕРВУГІД" недійсним повністю для усіх товарів 5 класу МКТП, для яких знак зареєстрований;
		-          зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості щодо визнання недійсним повністю свідоцтва України № 248473 на знак для товарів і послуг "ЦЕРВУГІД" для усіх товарів 5 класу МКТП, для яких знак зареєстрований та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність";
		-          зобов`язати Державну фіскальну службу України (правонаступник - Державна митна служба України) виключити з Митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону - знак для товарів і послуг "ЦЕРВУГІД" за свідоцтвом України № 248473 (порядковий номер у митному реєстрі ОПІВ № 4018).
		Відповідач 1 проти позову заперечує з тих підстав, що відповідач 1 як дистриб`ютор продукції позивача 1 отримав від останнього (в особі генерального директора ОСОБА_1) згоду на вчинення всіх необхідних дій для реєстрації та перереєстрації лікарського засобу «Цервугід песарії»; відповідач 1 просить розглядати позов лише в межах позовних вимог позивача 2, оскільки подане доручення (довіреність) позивача 1 на представництво не засвідчене належним чином, відсутня процедура легалізації вказаного доручення, а підпис пана ОСОБА_1 ставиться відповідачем 1 під сумнів; знак для товарів і послуг «CERVUGID» зареєстрований за свідоцтвом Румунії за паном ОСОБА_1 , тоді-як безпосередньо позивачі не мають будь-якого схожого до зареєстрованого  знаку саме на території України; при посиланні на обставину оманливості знаку за оспорюваним свідоцтвом, позивачі не довели, що до дати подання заявки на реєстрацію знаку відповідача 1, вони використовували позначення «Цервугід» на території України при пропонуванні до продажу товару власного виробництва; у висновку судового експерта №172 Жили Б.В. , складеного на замовлення ТОВ «Фармахелс» надані абстрактні висновки, оскільки не визначено, стосовно якого саме виробника товару і стосовно якого саме товару зареєстрований знак є оманливим.
		Відповідач 2 проти позову заперечує з тих підстав, що при видачі оспорюваного свідоцтва він не порушував жодної норми законодавства, діяв відповідно до норм чинного законодавства України.
		Відповідач 3 проти позову заперечує з тих підстав, що заява відповідача 1 про включення об`єкта права інтелектуальної власності до митного реєстру подана з дотриманням вимог Митного кодексу України, а тому підстави для відмови у включенні об`єкта права інтелектуальної власності до митного реєстру станом на дату подання заяви були відсутні.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивачів не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Щодо доводів відповідача 1 стосовно того, що подане доручення (довіреність) позивача 1 на представництво не засвідчене належним чином, відсутня процедура легалізації вказаного доручення, а підпис пана ОСОБА_1 ставиться відповідачем 1 під сумнів, суд зазначає, що представництво інтересів позивача 1 у даній справі здійснюється також на підставі ордеру серія КС №643014 від 16.08.2019, що в силу ст. 60 Господарського процесуального кодексу України вважається належним підтвердженням повноважень представника (адвоката).
		Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України  відносини, пов`язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.
		До відносин, пов`язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).
		Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
		Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
		До об`єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
		Відповідно до ст. 492 ЦК України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
		Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 ГК України, ч. 1 ст. 494 ЦК України).
		Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
		Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. 
		Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.
		Таким чином, позивачі, які звертаються з позовом про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг, повинні довести порушення оспорюваним свідоцтвом прав чи охоронюваних законом інтересів кожного з них.
		Як зазначають позивачі, позивач 1 є відомим румунським виробником лікарського препарату «ЦЕРВУГІД»/ «CERVUGID» (знак «Cervugid» зареєстрований в Румунії за №084290) та подання відповідачем 1 заявки на видачу оспорюваного свідоцтва порушує права позивача 1 як виробника оригінальної продукції «ЦЕРВУГІД» («CERVUGID»), якому делеговано право на використання знаку «Cervugid» та право ініціювати відповідні дії, спрямовані на припинення прав інтелектуальної власності, у зв`язку з чим позивачі серед іншого вказують про наявність підстав для визнання недійсним свідоцтва відповідача 1 за правилами ст. 6 seрties Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року через те, що знак за оспорюваним свідоцтвом зареєстровано в Україні без дозволу власника торгової марки «Cervugid». Також позивачі зазначають, що знак за свідоцтвом України № 248473 не відповідає умовам надання правової охорони, так як може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар. Крім того, позивачі вказують, що знак «ЦЕРВУГІД» внесений до митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності, що перешкоджає позивачу 2 закуповувати оригінальну продукцію «ЦЕРВУГІД» («CERVUGID»).
		Таким чином, підстави позову про визнання недійсним свідоцтва України № 248473 на знак для товарів і послуг "ЦЕРВУГІД" зводяться до таких: 1) неправомірна реєстрація в Україні відповідачем 1 без дозволу власника торгової марки «Cervugid» цього знака від свого імені в країні Союзу по охороні промислової власності - ст. 6 seрties Паризької конвенції про охорону промислової власності; 2) знак за оспорюваним свідоцтвом може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар - ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
		Як вбачається з матеріалів справи, торгова марка «Cervugid» зареєстрована в Румунії 04.10.2007 за фізичною особою ОСОБА_1 .
		Відповідно до ст. 6 seрties Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року,  якщо агент чи представник того, хто є власником знака в одній з країн Союзу, подає без дозволу власника заявку на реєстрацію цього знака від свого власного імені в одній чи в декількох таких країнах, власник має право перешкоджати реєстрації чи вимагати її скасування або, якщо закон країни це дозволяє, переоформлення реєстрації на свою користь, якщо тільки агент чи представник не подасть докази, що виправдовують його дію. Власник знака має право, за наявності умов, передбачених у пункті (1), перешкоджати використанню знака агентом чи представником, якщо тільки він не давав згоди на таке використання. Національним законодавством може бути встановлений справедливий строк, протягом якого власник знака повинен скористатися правами, передбаченими в даній статті.
		Суд зазначає, що правила вказаної статті, на які зокрема посилаються позивачі, передбачають, що виключно власник знака в одній з країн Союзу (як Україна, та і Румунія є учасниками Союзу по охороні промислової власності за Паризькою конвенцією про охорону промислової власності) має право перешкоджати реєстрації цього знака в інших країнах Союзу чи вимагати її скасування, тобто, посилаючись зокрема на ст. 6 seрties Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року як на підставу визнання свідоцтва недійсним, позивачі повинні довести, що саме вони є власниками знаку, який ними захищається. Проте, оскільки, як встановлено судом, торгова марка «Cervugid» зареєстрована в Румунії за фізичною особою ОСОБА_1 , саме останній є особою, яка вправі перешкоджати реєстрації свого знака в інших країнах Союзу чи вимагати її скасування в порядку ст. 6 seрties Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року.
		У позовній заяві та поданих 25.02.2020 письмових поясненнях позивачі стверджують, що ОСОБА_1 на підставі афідевіту делегував позивачу 1 право на використання торговельної марки « Cervugid », в тому числі, право ініціювати дії, спрямовані на припинення порушення прав інтелектуальної власності.
		Разом з тим, подана позивачами копія перекладу афідевіту (компетентним органам або всім, кого це стосується) не може прийматись як належний та допустимий доказ у справі, оскільки на перекладі відсутні будь-які відомості про особу-перекладача, нотаріальне засвідчення перекладу, нотаріальне засвідчення вірності копії оригіналу тощо, з огляду на що суд позбавлений можливості достовірно встановити зміст поданої копії документа. В той же час, навіть з тексту наданої копії перекладу афідевіту не вбачається зокрема право позивача 1 представляти інтереси власника торговельної марки «Cervugid» на підставі ст. 6 seрties Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року щодо скасування реєстрації, проведеної агентом.
		За наведених обставин, суд доходить висновку, що позивачами не доведено порушення їх прав та інтересів щодо предмету спору з заявлених підстав поданого позову за ст. 6 seрties Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року.
		За недоведеності порушення прав позивачів стосовно предмету спору з підстав ст. 6 seрties Паризької конвенції про охорону промислової власності, суд не досліджує у зв`язку з цим обставини щодо того, чи є відповідач 1 агентом у розумінні вказаної статті та чи отримував він дозвіл власника для реєстрації знаку для товарів і послуг в Україні.
		Крім того, позивачі серед іншого зазначають, що знак за оспорюваним свідоцтвом може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар, оскільки у споживачів може скластись враження, що товар, маркований знаком за оспорюваним свідоцтвом, виробляє позивач 1, що, за твердженням останнього, порушує його права як відомого румунського виробника лікарського препарату «ЦЕРВУГІД»/ «CERVUGID».
		Згідно з п. 3 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» від 23.12.1993 відповідність знаків умовам їх реєстрації визначається згідно з законодавством, що діяло на дату подання заявки.
		З матеріалів справи, а саме з виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва №248473 вбачається, що 10.10.2018 за наслідками розгляду заявки № m201701988 від 03.02.2017 було зареєстровано знак для товарів і послуг «ЦЕРВУГІД» для товарів 5 класу МКТП та видано відповідачу 1 свідоцтво № 248473, про що 10.10.2018 було здійснено публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 19.
		Згідно з ч. 2 ст. 6 «Підстави для відмови в наданні правової охорони» Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» в редакції, чинній на дату подання заявки № m201701988 від 03.02.2017, згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які, зокрема, є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.
		Таким чином, позивач 1 повинен довести, що товар, який він виробляє, та який, за його твердженням, дає підстави вважати, що знак за оспорюваним свідоцтвом може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар, був щонайменше присутнім на ринку України станом до дати подання заявки на реєстрацію спірного знаку. 
		У підтвердження обставин щодо ввезення відповідачем 2 на територію України товарів «ЦЕРВУГІД» - лікарських засобів - позивачами подано копії митних декларацій, у яких одержувачем зазначено ТОВ «Фармахелс», проте, суд не приймає вказані митні декларації як підтвердження ввезення на територію України товару до дати подання заявки на реєстрацію спірного знаку, оскільки вказані документи підтверджують ввезення відповідного товару на територію України вже після подання заявки на реєстрацію спірного знаку (після 03.02.2017).
		Будь-яких інших належних доказів у підтвердження щонайменше введення в цивільний обіг України товару виробництва позивача 1 до 03.02.2017, наявність якого стала би підставою оцінки спірного знаку на предмет можливості введення в оману щодо особи, яка виробляє товар (позивач 1), суду не надано, з огляду на що відсутні підстави вважати право чи інтерес позивачів з цих підстав порушеним.
		При цьому, подані позивачами роздруківки зразків упаковок лікарського засобу «Цервугід песарії» з веб-сайту позивача 1 в Румунії чи відомості з Державного реєстру лікарських засобів України щодо реєстрації лікарського засобу жодним чином не свідчать про введення в цивільний обіг України товару виробництва позивача 1 та у строк до 03.02.2017.
		За наведених обставин, суд не досліджує поданий позивачами висновок експерта №172, складений судовим експертом Жилою Б.В., на предмет його обґрунтованості, оскільки суд не оцінює спірний знак стосовно можливості введення в оману щодо особи, яка виробляє товар, так як позивачі не довели існування у них охоронюваного законом інтересу чи порушеного права щодо предмету спору з підстав оманливості знаку.
		 
		Щодо доводів позивачів стосовно того, що знак «ЦЕРВУГІД» внесений до митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності, що перешкоджає позивачу 2 закуповувати оригінальну продукцію «ЦЕРВУГІД» («CERVUGID»), суд зазначає таке.
		Державною фіскальною службою України на виконання п. 2.5. Порядку реєстрації у митному реєстрі об`єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №648, відповідно до заяви відповідача 1 про сприяння захисту майнових прав на об`єкт права інтелектуальної власності, 11.05.2019 за №4018 до митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності включено знак для товарів і послуг «ЦЕРВУГІД» за свідоцтвом України від 10.10.2018 №248473 строком на 1 рік, що підтверджується листом Державної фіскальної служби України від 15.05.2019 №22636/6/99-99-18-03-02-15.
		В той же час, особа, яка просить визнати недійсним свідоцтво на знак для товарів і послуг та вказує про порушення видачею такого свідоцтва його прав та інтересів, повинна довести, що таке порушення існувало станом на дату подання заявки на видачу свідоцтва.
		Проте, позивачем 2 не доведено обставин щодо закупівлі продукції «ЦЕРВУГІД» («CERVUGID») станом до 03.02.2017 - дати подання заявки на реєстрацію спірного знаку.
		Більше того, юридична особа позивача 2 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.10.2017, тобто станом на 03.02.2017 - дату подання заявки на реєстрацію спірного знаку - будь-якого порушення прав позивача 2 не могло існувати, оскільки юридичної особи позивача 2 ще не існувало.
		При цьому, суд зазначає, що суд вправі здійснювати захист лише охоронюваного законом інтересу особи щодо предмету спору, тоді-як будь-які дії, спрямовані на зловживання стороною своїми правами, що приховуються за начебто законним інтересом, не можуть ставитись судом під захист, так як це призведе до порушень прав та інтересів іншої сторони. 
		З огляду на викладене, позовні вимоги Ес.Сі.ІРКОН С.Р.Л. (S.C.IRCON S.R.L.) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармахелс" про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг «ЦЕРВУГІД» від 10.10.2018 №248473 не підлягають задоволенню через недоведеність порушеного права чи охоронюваного законом інтересу відносно предмета спору. При цьому, вимоги щодо зобов`язання відповідача 2 та відповідача 3 вчинити дії, які є похідними від основної вимоги, також не підлягають задоволенню з огляду на відсутність підстав для задоволення позову стосовно визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг.
		Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивачів покладаються на позивачів.
		Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242  Господарського процесуального кодексу України,  суд
		ВИРІШИВ:
		 
		У позові Ес.Сі.ІРКОН С.Р.Л. (S.C.IRCON S.R.L.) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармахелс"   відмовити повністю.
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Повне рішення складено: 06.03.2020
		 
		 
		Суддя                                                                                          Ю.В. Картавцева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...