Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 819/418/15-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; стягнення податкового боргу.
Надіслано для оприлюднення: 06.03.2020. Зареєстровано: 08.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2020.
Дата набрання законної сили: 06.03.2020
Номер судового провадження: К/9901/26823/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		06 березня 2020 року 
		Київ
		справа №819/418/15-а
		адміністративне провадження №К/9901/26823/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Гончарової І.А., 
		суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
		здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН»
		на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року (головуючий суддя - Чепенюк О.В.)
		та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Дякович В.П., судді - Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.)
		у справі №876/3267/16
		за позовом Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН»
		про стягнення податкового боргу, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У лютому 2015 року Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» (далі - Товариство, позивач, платник, ТОВ «Компанія ЛАН»), в якому просила постановити рішення про стягнення з рахунків у банках Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН», що обслуговують такого платника та за рахунок готівки, що належить Товариству на користь держави кошти у розмірі податкового боргу в сумі 4     822     065, 27 грн, в тому числі 4     554     879, 85 грн, податку на додану вартість та 267     185, 42 по податку на прибуток приватних підприємств.
		 
		В обґрунтування позовних вимог Тернопільська ОДПІ зазначила, що у зв`язку з несплатою Товариством узгодженої суми податкового зобов`язання, за останнім рахується заборгованість у загальній сумі 4     822     065 грн, що підлягає стягненню з Товариства в судовому порядку за відповідним позовом органу державної фіскальної служби.
		 
		Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що зверненню контролюючого органу до суду з відповідним позовом про стягнення податкового боргу має передувати надіслання органом державної фіскальної служби боржнику податкової вимоги про сплату податкового боргу. При цьому, скасування зазначеної податкової вимоги, надіслання якої в силу вимог статті 95 ПК України є обов`язковою умовою для подальшого звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення боргу, свідчить про не дотримання Тернопільською ОДПІ вимог пунктів 95.1, 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог контролюючого органу.
		 
		Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив змінити мотивувальну частину постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 щодо підстав відмови у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що відмова у задоволенні позову з підстав його передчасності суперечить вимогам норм матеріального права, оскільки єдиною законною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог є відсутність податкового боргу, яка випливає з належного виконання Товариством своїх податкових зобов`язань.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду від 29 липня 2016 року відкрито провадження за касаційною скаргою Товариства.
		 
		21 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
		 
		Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій згідно з довідкою Тернопільської ОДПІ від 18.01.2016 про наявність податкового боргу ТОВ «Компанія ЛАН» станом на 18.01.2016 за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 4 261 768, 60 грн по податку на додану вартість, а саме 4 253 180, 79 грн - податкові зобов`язання, а 8 587,81 грн - пеня (а. с. 139). 
		 
		Зазначена сума податкового боргу виникла на підставі узгоджених податкових зобов`язаннях з податку на додану вартість за вересень-грудень 2014 року, самостійно задекларованих платником податків та відображених у податкових деклараціях з податку на додану вартість, які подані до податкового органу 20.10.2014, 19.11.2014, 18.12.2014 та 20.01.2015 (а. с. 16-21, 29-32). Узгоджені суми податкових зобов`язань були відображені в інтегрованій картці платника податків з податку на додану вартість за 2014 рік. 
		 
		15 вересня 2014 року контролюючим органом сформовано та надіслано Товариству податкову вимогу № 8022-25 про сплату податкового боргу у розмірі 57 808, 25 грн.
		 
		Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
		 
		Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
		 
		Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		 
		Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
		 
		Статтею 56 ПУ Країни встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
		 
		Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в     порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
		 
		Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п. 87.11. ст. 87 ПК України).
		 
		Підпунктом 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення  узгодженого  грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. 
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 у справі №819/2175/14-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 15 вересня 2014 року № 8022-25 про сплату товариством суми податкового боргу в розмірі 57 808, 25 грн. Постанова набрала законної сили 09.02.2016.
		 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства спірної суми заборгованості.
		 
		Разом з цим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що спірна сума податкового боргу відображена в інтегрованих картках платника податку по даному платежу (а. с. 140-144, 179-185).
		 
		Згідно з ч. 2, 3 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Колегія суддів приймає до уваги доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, однак зазначає, що відповідач, вважаючи, що певними рішеннями, діями чи бездіяльністю позивача порушені його права, має право в установленому законом порядку звернутися до суду з відповідним позовом. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що належним способом захисту прав Товариства, у даному випадку, буде подання плаником відповідного позову про коригування в інтергованій картці платника відомостей щодо спірної  суми податкового боргу.
		 
		Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. 
		 
		Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року без змін.
		 
		Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» залишити без задоволення.
		 
		Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                       І. А. Гончарова
		 
		Судді                                                                                                          І. Я. Олендер
		 
		                                                                                                            Р. Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...