Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 279/44/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: 10.03.2020. Зареєстровано: 11.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.03.2020.
Дата набрання законної сили: 20.05.2020
Результат оскарження 07.12.2020 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ: залишено рішення суду апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: 2/279/659/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		        Справа № 279/44/20
		Номер рядка звіту 76
		                                                               номер провадження 2/279/659/20
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"06" березня 2020 р. 
		 
		       Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого-судді Невмержицької О.А., з секретарем Хомутовською М.А., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростень у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Грозинської гімназії Коростенського району Житомирської області про поновлення на роботі,
		                                        В С Т А Н О В И В :  ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом до відповідача, та просить поновити її на посаді заступника директора з виховної роботи на 0,5 ставки та вчителя російської мови і світової літератури на неповну ставку. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона працювала з 01.09.1992 року на посаді вихователя групи продовженого дня у Грозинській середній школі Коростенського району, з 01.09.1998 року була переведена на посаду заступника директора по виховній роботі. В подальшому, Грозинську СЗШ І-ІІІ ступенів було реорганізовано у Грозинську гімназію. 01.09.2012 року була переведена на посаду заступника директора з виховної роботи на 0,5 ставки та вчителя російської мови і світової літератури на неповну ставку, за сумісництвом виконувала обов`язки завідуючої бібліотекою. 04.12.2019 року її звільнили з роботи у зв`язку із вчиненням аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи відповідно до п.3 ст.41 КЗпП України та увільнили від обов`язків завідуючої бібліотекою. Вважає, що звільнення проведено незаконно, з порушенням трудового законодавства, вчинення аморального поступку не доведено. 
		Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
		В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позові, просили їх задовольнити. 
		Додатково доповнили, що звільненню передувало упереджене ставлення з боку керівництва школи по причині сміливості позивача висловити свою особисту думку, вона захищала права дітей, дбала про їх інтереси, скарг на неї раніше не було. До адміністративної відповідальності притягнуто не була, оскільки стягнення не накладено, справу сфабриковано. 
		Сторона відповідача, зокрема представники: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 позов не визнали та просили у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки звільнення ОСОБА_1 було проведено правомірно. За сумісництвом позивач не працювала, а була довантажена. Виконуючи виховні функції, ОСОБА_1 , вчинила аморальний поступок, який не сумісний з продовженням виконуваною нею роботою, у зв`язку з чим її було звільнено. Вважають, що звільнення позивача було законним, при цьому було дотримано вимоги трудового законодавства, зокрема отримано дозвіл профспілкового органу, рішення було прийнято одноголосно. ОСОБА_3 , як директор, намагався улагодити ситуацію, однак отримав від позивача негативну відповідь. ОСОБА_1 принижувала дітей, своїх колег, на неї надходили скарги щодо аморальної поведінки, як від вчителів гімназії, так і від батьківського колективу школи. В результаті конфлікту, що мав місце, позивачем неповнолітньому ОСОБА_6 було завдано його психологічному здоров`ю відповідну шкоду, він хотів навіть покінчити із життям. Належних висновків позивач для себе не зробила, а навпаки з свого боку писала різні скарги, принижувала честь і гідність вчителів та дискретувала навчальний заклад, проводились службові розслідування, що створювала нездоровий мікроклімат в колективі.
		       Водночас, підстав для задоволення заяви сторони відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку з тим, що позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності, суд не вбачає та в задоволенні заяви відмовляє, з огляду на наступне.
		       Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ст.62 ЦПК України).
		За приписами ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, підтверджуються в порядку, встановленому законом.
		       Практика Європейського суду з прав людини звернула увагу на те, що необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. 
		Допитані за клопотанням сторони відповідача в якості свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 показали, що ОСОБА_1 має неадекватну поведінку, як по відношенню до дітей, так і до вчителів, батьків. Розмовляє постійно на підвищених тонах, чинить психологічний тиск на оточуючих, ображає та принижує всіх, при цьому в присутності сторонніх осіб, цькувала дітей, принижувала, як дітей так і вчителів, висловлювалась образливими словами, немає поваги до людей з вадами, дітей та колег. З приводу такої поведінки ОСОБА_11 надходили чисельні скарги від батьків та її колег, але проведені з нею бесіди позитивних результатів не дали, свою поведінку вона не змінила. 
		Вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
		Статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
		Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб`єктів господарювання.
		До суб`єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники освітнього процесу, зазначені у статті 52 Закону України «Про освіту», а саме: педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники.
		Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.
		Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку, як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).
		Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.
		Згідно із ч.2 ст.54 Закону України «Про освіту», педагогічні працівники серед іншого зобов`язані: постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність; сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоровя; дотримуватись педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства , приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти.
		Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про загальну середню освіту», педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров`я якої дозволяє виконувати професійні обов`язки в навчальних закладах системи загальної середньої освіти.
		Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, вчитель, педагог, вихователь зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад вчителя та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України. Саме таку правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 11 лютого 2015 року у справі №6-248цс14.
		       Судом встановлено, позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем та наказом №88-к від 04.12.2019 року ОСОБА_1  звільнено з посади заступника директора з виховної роботи (на 0,5 ставки) та вчителя російської мови і зарубіжної літератури Грозинської гімназії у зв`язку із вчиненням аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи з 05.12.2019 року, на підставі ст.41 п.3 КЗпП України, увільнивши від обов`язків завідуючої бібліотекою, що стверджується копією наказу та трудової книжки. З приводу виконання ОСОБА_1 обов`язків завідуючої бібліотекою за сумісництвом наказу не видавалось, а було додатковим обов`язком покладеним на позивача.
		Наказ про звільнення видано на підставі акту комісії з розслідування факту вчинення аморального проступку, згоди профспілкового комітету гімназії.
		З даних акту службового розслідування від 28.11.2019 року щодо вчинення аморального проступку заступником директора з виховної роботи і вчителем російської мови та зарубіжної літератури ОСОБА_1 слідує, що комісією зроблені наступні висновки: 
		1. Непедагогічні дії ОСОБА_1 заступника директора з виховної роботи і вчителя російської мови та зарубіжної літератури визнати аморальними тобто такими, що суперечать загальноприйнятим нормам і правилам, порушують моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечать змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні та посадові повноваження. 
		2. Вчинення аморального проступку згідно чинного законодавства несумісне з продовженням роботи працівником, який займається виховною діяльністю.
		В акті дається детальний аналіз проступку та його наслідки. 
		Відповідно п.5.2 до Посадової інструкції №3 заступника директора гімназії з виховної роботи затвердженої наказом директора гімназії вбачається, що є відповідальність за використання (в тому числі одноразове) методів виховання, пов`язаних із фізичним і/чи психологічним насиллям над особистістю учня, а також скоєння іншого аморального вчинку заступник директора з виховної роботи може бути звільнений з посади відповідно до трудового законодавства.
		Зазначена інструкція була доведена до відома позивача, про що є відповідний підпис ОСОБА_1 , щодо її ознайомлення з інструкцією, також підтверджено нею і в судовому засіданні.
		Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_1 , за своїми посадовими обов`язками виконувала педагогічну виховну роботу, а тому вона є тим суб`єктом, який може бути звільненим з підстави вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи.
		Згідно постанови Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.10.2019 року, яка залишена без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 18.11.2019 року,  ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.173-4 ч.1 КУпАП - відповідальність за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого. Провадження у справі закрито в зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП.
		 
		З даних зазначеної постанови слідує, що суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 дійсно вчинила діяння, передбачені ч.1 ст.173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що тягне за собою накладення адміністративного стягнення, яке виразилося в діянні учасників освітнього процесу, які полягали у психологічному насильстві стосовно неповнолітньої особи, внаслідок чого була заподіяна шкода психічному здоров`ю потерпілого ОСОБА_6 ..
		А протиправні дії ОСОБА_1 полягають в тому, що остання, будучи вчителем, в період часу із 12 березня 2019 року до 30 травня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , на території Грозинської гімназії висловлювала образливі чутки, маніпуляції, словесно зачіпала неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, що між учасниками освітнього процесу розглядається як факт булінгу.
		На запитання представника відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позивач пояснила, що незважаючи на те, що процедуру її звільнення було дотримано і факт булінгу встановлено, все одно вважає наказ про її звільнення незаконним, оскільки стягнення на неї накладено судом не було.
		Таким чином, даючи оцінку вчиненому ОСОБА_1 проступку на відповідність її моральним засадам суспільства, із врахуванням показань свідків, які підтвердили факт психологічного тиску з боку ОСОБА_1 на неповнолітнього ОСОБА_6 , суд вважає, що є підстави вважати його аморальним, а саме, в діях позивача вбачається недостойна поведінка перед учнями, іншими особами, порушення моральних норм та дискредитація себе як вчителя, створення небезпеки для фізичного та психологічного здоров`я дітей.
		Крім того, відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Вищезазначеною поведінкою, ОСОБА_1 скомпрометувала себе перед учнями, оскільки поставила власні інтереси вище за інтереси дітей.
		Відповідно до змісту вимог ст.ст.12,13,76-81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Отже, приймаючи до уваги вище викладене, суд вважає, що при звільненні позивача із займаної посади заступника директора з виховної роботи (на 0,5 ставки) та вчителя російської мови і зарубіжної літератури Грозинської гімназії за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням цієї роботи (п.3 ст.41 КЗпП України) є правомірним, її трудові права адміністрацією цього закладу порушені не були, наказ про звільнення відповідає нормам чинного законодавства, звільнення погоджено з профспілковим органом, в наказі конкретизовано причину звільнення, яка відповідає фактичним обставинам і додані до нього необхідні документи, тому позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
		 
		       Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, ст.ст.52,54 Закону України «Про освіту», ст.41 КЗпП України, суд - 
		                                                                      У Х В А Л И В : 
		       В задоволенні позову ОСОБА_1 до Грозинської гімназії Коростенського району Житомирської області про поновлення на роботі відмовити.
		       Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		       Сторони та учасники :
		       Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
		       Представник позивача: ОСОБА_2 , місце перебування: АДРЕСА_3 , свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю серія ЖТ №000857 від 29.06.2017 року.
		Відповідач: Грозинська гімназія Коростенського району, Житомирської області, місце знаходження: 11542, Житомирська область, Коростенський район, с.Грозине, вул. Шкільна, 6.
		Представник відповідача: ОСОБА_3 , місце перебування: АДРЕСА_4 .
		       Представник відповідача: ОСОБА_4 , місце перебування: АДРЕСА_5 , свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю серія ЖТ №001122 від 31.10.2019 року.
		       Представник відповідача: ОСОБА_5 , місце перебування: АДРЕСА_6 , свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю серія ЖТ №001007 від 11.12.2018 року.
		 
		 
		 
		       Суддя :                                                                                               Невмержицька О.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...