Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/220/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; відшкодування шкоди, збитків.
Надіслано для оприлюднення: 12.03.2020. Зареєстровано: 13.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.03.2020.
Дата набрання законної сили: 02.04.2020
Номер судового провадження: 28/10/18-27/55/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		номер провадження справи 28/10/18-27/55/19
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		02.03.2020 Справа № 908/220/18
		м.Запоріжжя Запорізької області 
		 
		Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
		 
		за позовом: Заступника прокурора Запорізької області (69057 м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29-а) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах  Запорізької міської ради (69105, місто Запоріжжя, пр. Соборний, 206)
		до відповідача Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" (69014 м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 44)
		про стягнення 19627939 грн. 50 коп.
		 
		за участю 
		представників прокуратури: Токмаков О.І., посвідчення № 054540 від 18.12.2019 
		представник позивача: Зубар О.А., довіреність № 01/03-20/01927 від 01.02.2020 
		Сосновська А.Ю., довіреність № 01/03-20/00320 від 01.02.2020 
		представник відповідача: не з`явився 
		вільний слухач:  ОСОБА_1 , паспорт СЮ НОМЕР_1 від 18.06.2010
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		 
		До господарського суду Запорізької області 09.02.2018 надійшла позовна заява заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах  Запорізької міської ради до відповідача  Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" про стягнення доходів від безпідставно набутого майна в сумі 19627939,50 грн.
		Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.05.2018 (суддя Федорова О.В.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" на користь Запорізької міської ради 19627939 грн. 50 коп.
		Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2018 рішення господарського суду Запорізької області від 21.05.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 19.02.2019 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2018 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2018 року у справі № 908/220/18 скасовано, справу № 908/220/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2019, справу № 908/220/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
		Ухвалою суду від 27.03.2019 справу № 908/220/18 прийнято до розгляду та відкрито провадження суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 28/10/18-27/55/19, розгляд справи призначено на 22.04.2019. 
		Справа № 908/220/18 розглядається за правилами загального позовного провадження.
		Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 08-08/7900/19 від 16.04.2019), відповідно до якого зазначено, що наразі відсутні обставини, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Запорізькою міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади. Навпаки, обставини справи свідчать про вжиття позивачем заходів з метою приведення договірних правовідносин з відповідачем у відповідність до вимог чинного законодавства. Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави. Відповідач вважає, що наразі у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Таким чином, на думку відповідача, у прокурора відсутні повноваження здійснювати представництво інтересів держави в особі Запорізької міської ради у цій справі. Відповідно, відповідач вважав, що позов повинен бути залишений без розгляду з підстави, передбаченої п. 2. ч. 1. ст. 226 ГПК України. Верховним судом було встановлено відсутність обґрунтованого розрахунку недотриманих доходів, чим вмотивовано повернення справи на новий розгляд.
		На думку відповідача, розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою з боку ПрАТ «Запоріжабразив» внаслідок користування земельною ділянкою площею 499316 кв.м, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 44 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.03.2015 по 31.12.2017 одержаний з порушенням закону, не стосується предмета доказування, не є належним, допустимим і достовірним доказом, а відповідно не може прийматися судом до уваги під час ухвалення рішення у справі. Так, як зазначено в позові, власником земельної ділянки з кадастровим номером 23101000000:07:036:0104 є територіальна громада м. Запоріжжя. Відповідно до розрахунку позивача, розмір недоотриманих доходів за період з 01.03.2015 по 31.12.2017 склав 19627939, 50 грн.: з 01.03.2015 по 31.12.2015 - 3170484,14 грн.; з 01.01.2016 по 31.12.2016 - 7989056, 00 грн. з 01.01.2017 по 31.12.2017  8468399, 36 грн. В той же час, з урахуванням висновку Верховного суду позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір недотриманих доходів за фактичне користування земельної ділянки. Так, з розрахунку недотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:07:036:0104 вбачається, що позивачем застосовувалось значення локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони, проте жодного обґрунтування застосування цих коефіцієнтів позивачем не надано, що є підставою для відхилення такого розрахунку за недоведеністю. Визначений позивачем розмір земельної ділянки складає 499316 кв.м. Натомість з моменту затвердження проекту землеустрою про передачу земельної ділянки та проведеним розрахунком в період з 2015 по 2017 рік минуло щонайменше 4 роки, однак позивачем не визначені межі земельної ділянки, які істотно впливають на весь розрахунок.
		Таким чином, на думку відповідача, позивачем при проведенні розрахунку не враховувались зміни у межах земельної ділянки, а також було застосовано виключно завищені коефіцієнти, визначення яких необґрунтовано. Оскільки зазначені коефіцієнти були застосовані без урахування принципів наукової обґрунтованості та єдиного методологічного підходу. Завищення граничних значень коефіцієнтів та безпідставне незастосування понижуючих коефіцієнтів, на думку відповідача, вплинуло на кінцевий результат нормативної оцінки земельної ділянки та призвело до необґрунтованого завищення недотриманих доходів за вказану земельну ділянку. Будь-які рішення Запорізької міської ради або Виконавчого комітету Запорізької міської ради про затвердження розміру збитків та/або розміру недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою відсутні. Тобто власником ділянки не визначено, що його права порушені і який саме розмір збитків йому завдано. Представниками управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради 22.01.2018 проведено обстеження земельної ділянки: кадастровий номер 2310100000:07:036:0104, площею 49,9316 га для розташування промислового майданчика, розташованої по вул. Олексія Поради, 44 у м. Запоріжжі, в результаті якого було встановлено використання відповідачем зазначеної земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів та без оформлення речових прав на неї. Позивачем, на підтвердження своїх позовних вимог, надано розрахунок недоотриманих Запорізької міською радою доходів за фактичне користування ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат" земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:07:036:0104, площею 49,9316га, розташованою по вул. Олексія Поради, 44 у м. Запоріжжі, у вигляді орендної плати за землю за період з 01.03.2015 по 30.12.2017. Однак, саме Запорізькою міською радою цей розрахунок не затверджувався. Протягом тривалого часу між ПрАТ' «Запоріжабразив» та Запорізькою міською радою тривав спір, під час вирішення якого ми доводили той факт, що комбінат є постійним землекористувачем земельної ділянки в силу отримання її в 1940 роках, під час дії земельного кодексу УРСР. Так, починаючи з вересня 2014 року в господарських судах різних інстанції неодноразово слухалась та переглядалась справа № 908/3313/14 за позовом Запорізької місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про стягнення збитків та були прийняті наступні рішення: рішення господарського суду Запорізької області від 11.02.2016, яким відмовлено в задоволенні позову прокурору та Запорізької міської ради; постанова Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2016, якою рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін, як законне та обгрунтоване; постанова Вищого господарського суду України від 02.08.2016, якою скасовані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; рішення господарського суду Запорізької області від 02.03.2017, яким було задоволено позовну заяву; постанова Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2017, яким залишено в силі рішення суду першої інстанції; постанова Вищого господарського суду України від 12.09.2017, якою було переглянута справа та залишено в силі постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2017. На час розгляду справи в суді касаційної інстанції виконання рішення суду першої інстанції було зупинене ухвалою ВГСУ від 03.08.2017. Остаточна постанова у справі набрала чинності 12.09.2017, відповідач зазначив, що під час розгляду справи в судах, останній добросовісно виконував обов`язки постійного користувача земельної ділянки за адресою м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 44, і сплачував земельний податок, як не передбачено законодавством України. Зазначений факт, зокрема, доводиться доказами прокурора наданими у справу, з яких вбачається зменшення сум, заявлених до стягнення на 1% сплачений нашим товариством.
		Згідно листа Офісу великих платників податків ДФС від 05.01.2018 № 101/9/28- 10-47-07 повідомлено, що ПрАТ «Запоріжабразив» протягом 2015-2017 року сплачував земельний податок і станом на 01.01.2018 року заборгованість ПрАТ «Запоріжабразив» зі сплати податкових зобов`язань зі сплати земельного податку відсутня.
		Відповідач наголосив, що факт відсутності у ПрАТ «Запоріжабразив» права постійного користування земельною ділянкою було встановлено тільки 12.09.2017, відповідно дата 12.09.2017 є часом з якого особа (ПАТ «Запоріжабразив») дізналась за володінням землею без достатньої правової підстави.
		Відповідач вказує на те, що якщо зважити на предмет та підстави позову, абсолютно безпідставними є вимоги позовної заяви про стягнення доходу отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.03.2015 по 12.09.2017 року, оскільки в цей час відповідачу не було відоме про набуття майна без достатньої правової підстави.
		Отже за сукупністю цих обставин, а також з урахуванням висновків Верховного суду викладених у постанові від 19 лютого 2019, Приватне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат» вважає позов необґрунтованим, а тому просить суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
		Перед початком підготовчого засідання 22.04.2019 від Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» надійшла заява про відвід судді Дроздовій С.С. (вх. № 08-08/8228/19 від 22.04.2019). 
		Ухвалою від 22.04.2019р. судом визнано необґрунтованою заяву Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" про відвід судді Дроздовій С.С. та зупинено провадження у справі № 908/220/18 до вирішення питання про відвід судді іншим складом суду.
		Ухвалою від 24.04.2019 господарським судом (суддя Корсун В.Л ОСОБА_2 ) відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" про відвід судді Дроздовій С.С. у справі № 908/220/18.
		Ухвалою суду від 25.04.2019р. провадження у справі № 908/220/18 поновлено з 29.05.2019р., підготовче засідання призначено на 29.05.2019р. 
		22.04.2019 від Прокуратури надійшла відповідь на відзив № 05/2-1734-18 від 19.04.2019 (вх. № 08-08/8236/19), відповідно до якої зазначено, що необґрунтованими є доводи відповідача про відсутність у прокурора повноважень на здійснення представництва інтересів держави в особі Запорізької міської ради. Підстави для представництва інтересів держави в особі Запорізької міської ради викладені у позовній заяві, оцінку законності звернення з цим позовом вже надано судом апеляційної та касаційної інстанції по вказаній справі. ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» користується земельною ділянкою комунальної власності по вул. Олексія Поради, 44 у м. Запоріжжі площею майже 50 га без укладення договору оренди землі, у зв`язку з чим значні грошові кошти від сплати орендної плати не отримує бюджет міста. Неотриманні бюджетом доходи стягувались за попередні періоди з відповідача лише в примусовому порядку. Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаними земельними ділянками порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб. У той же час, заходи щодо стягнення з відповідача коштів за фактичне користування зазначеною земельною ділянкою Запорізькою міською радою не вживались. При цьому, Запорізька міська рада була обізнана про те, що ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» користується спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, не сплачуючи жодних орендних платежів до бюджету міста, а також була стороною по справі № 908/3313/14 у якій з відповідача стягувались кошти у судовому порядку. Вказані обставини засвідчили про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади м. Запоріжжя та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва. Можливість звернення прокурора до суду в інтересах міської ради, викладено у постановах Верховного Суду від 10.01.2019 по справі № 904/3953/17 та від 13.11.2018 по справі № 910/2989/18. Також, прокурор зазначив, що хибними є доводи відповідача, що розрахунок недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою є необґрунтованим.
		На підставі витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 23101000000:07:036:0104, що надавались Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області, позивачем зроблено розрахунок недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою. При цьому, сума недоотриманого доходу розрахована з урахуванням 3% орендної плати, встановленої на 2015 рік рішенням Запорізької міської ради № 16 від 27.07.2011 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у місті Запоріжжі» та на 2016 - 2017 роки рішенням № 6 від 30.06.2015 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю), за мінусом сплаченого відповідачем 1% земельного податку від нормативної грошової оцінки землі. Більш того, підприємство сплатило за період, який зазначено у розрахунку, 1% земельного податку на підставі вищезазначених витягів з нормативної грошової оцінки землі. Беручи до уваги, що відповідач користується вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України останній повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він одержав у вигляді несплаченої орендної плати за мінусом сплаченого земельного податку у сумі 19 627 939, 50 грн. Відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як фактичний добросовісний землекористувач.
		Також, на думку прокуратури, матеріалами справи спростовуються доводи відповідача про те, що тільки з постанови Вищого господарського суду України від 12.09.2017 року йому стало відомо про те, що останній користується земельними ділянками без правової підстави. Зокрема, рішенням Запорізької міської ради № 53/83 від 12.12.2007 вирішено передати в оренду строком до 20.09.2014 ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» земельну ділянку, кадастровий номер 2310100000:07:036:0013 загальною площею 49, 9855 га (землі промисловості) по вул. Димитрова, 44 для розташування промислового майданчика; зобов`язано ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» у двомісячний строк після прийняття даного рішення укласти з Запорізькою міською радою договір оренди землі, подати його на державну реєстрацію. Разом з цим, у двомісячний строк відповідач договір оренди землі не уклав. У подальшому вказане рішення скасовано рішенням Запорізької міської ради від 24.03.2010 № 74. Лише у квітні 2011 року відповідач звернувся до міської ради з клопотанням щодо надання дозволу на розробку землевпорядної документації для передачі в оренду земельної ділянки по вул. Димитрова, 44. Рішенням Запорізької міської ради від 18.05.2011 № 51/50 вказаний дозвіл надано. Рішенням Запорізької міської ради від 21.10.2011 № 4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Димитрова, 44 ПАТ «Запорізький абразивний комбінат»; встановлено та затверджено межі і розмір земельних ділянок загальною площею 49, 9468 га по вул. Димитрова, 44. Відповідачем договір оренди на підставі вказаного рішення міської ради не укладено. Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.03.2017 у справі № 908/3313/14, залишеного без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2017 та Вищого господарського суду України від 12.09.2017, задоволено позов Запорізької місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» про стягнення збитків у вигляді недоотриманих доходів за фактичне використання землі. Судами встановлено, що відповідач хоча і вчиняв окремі дії щодо узаконення користування земельною ділянкою, однак на протязі значного часу ухиляється від укладення договору оренди землі та від реєстрації відповідного речового права. Прокуратурою вбачається, що з 2007 року відповідачу було відомо про те, що земельні ділянки належним чином не оформлені, використовуються без правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на них, що підтверджується вищевказаними рішеннями судів. З урахуванням викладеного, прокуратура зазначає, що доводи відповідача, наведені у відзиві, не спростовують законності та обґрунтованості позовних вимог прокурора у цій справі.
		10.05.2019 на адресу Господарського суду Запорізької області надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя на ухвалу Господарського суду від 22.04.2019 у справі № 908/220/18.
		Ухвалою суду від 10.05.2019 р. провадження у справі № 908/220/18, на підставі ст. 227 ГПК України, зупинено до розгляду апеляційної скарги на зазначену ухвалу у даній справі та повернення матеріалів справи № 908/220/18 до Господарського суду Запорізької області.
		15.05.2019р. від позивача надійшла відповідь на відзив від 14.05.2019р. (вх. № 08-08/9893/19), відповідно до якої зазначено, що наведені пояснення та міркування у відзиві відповідача необґрунтовані, не доведені та не відповідають вимогам чинного законодавства України. Запорізька міська рада спростовує всі доводи відповідача з огляду на наступне.
		Прокуратура Запорізької області просила надати інформацію за останні три роки: щодо укладення договору оренди земельної ділянки між Запорізькою міською радою та відповідачем; щодо стягнення з відповідача коштів в розмірі орендної плати за земельну ділянку на користь Запорізької міської ради у зазначений період. У разі відсутності укладеного договору та рішень суду про стягнення коштів потрібно надати розрахунок недоотриманої місцевим бюджетом орендної плати з урахування коштів, сплачених відповідачем. Запорізькою міською радою надано відповідь, що на дату надання відповіді на запит Прокуратури Запорізької області договір оренди земельної ділянки не укладено, позови до суду не пред`являлись. З огляду на викладене, на дату подачі позову по справі № 908/220/18 Запорізькою міською радою не були здійснені заходи щодо захисту інтересів територіальної громади міста Запоріжжя. Таким чином, на думку позивача, за викладених обставин Прокуратура Запорізької області по справі № 908/220/18 для захисту інтересів територіальної громади м. Запоріжжя виконує субсидіарну, а не альтернативну роль.
		З огляду на прийняті Запорізькою міською радою рішення, розмір орендної плати, що відповідач повинен був внести до місцевого бюджету міста Запоріжжя становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України (лист від 05.01.2018 вих. № 101/9/28-10-47-07) надано інформацію щодо плати за землю відповідачем. Відповідно до вказаної інформації, відповідач протягом 2015 - 2017 років сплачує 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. З огляду на викладене, за користування земельними ділянками комунальної власності з 01.03.2015 по 31.12.2017 відповідач мав сплатити 29 748 851 грн. 20 коп., з розрахунку 3% від нормативної грошової оцінки землі. Відповідачем перераховано до бюджету за користування земельними ділянками комунальної власності з 01.03.2015 по 31.12.2017 суму в розмірі 1% нормативної грошової оцінки землі - 10 120 911 грн. 70 коп.
		Позивач вказав на те, що відповідачем збережено без достатньої правової підстави за рахунок власника - земельних ділянок з 01.03.2015 по 31.12.2017 років - кошти в розмірі 2% нормативної грошової оцінки землі, які дорівнюють - 19 627 939 грн. 50 коп. Таким чином, з огляду на все вищевикладене, Запорізька міська рада вважає позов обґрунтованим та правомірним, дії відповідача порушують права та інтереси територіальної громади міста Запоріжжя.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2019 подання апеляційної скарги Приватним акціонерним товариством Запорізький абразивний комбінат на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.04.2019 у справі №908/220/18 визнано зловживанням процесуальними правами.
		Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.04.2019 у справі №908/220/18 залишено без розгляду.
		05.07.2019 матеріали справи № 908/220/18 повернуто до Господарського суду Запорізької області.
		Ухвалою суду від 09.07.2019 провадження у справі № 908/220/18 поновлено з 13 серпня 2019р. та призначено підготовче засідання на 13 серпня 2019р.
		Ухвалою суду від 13.08.2019р. відкладено підготовче засідання, наступне судове засідання призначено на 11.09.2019р.
		Представник відповідача підтримав заяву б/н від 29.05.2019 (вх. № 08-08/11201/19 від 30.05.2019) про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, мотивуючи тим, що 16.05.2019р. відповідачем було отримано відповідь на відзив від Запорізької міської ради, однак матеріали що були направлені нам адресу містять брак друку, а тому встановити на які саме факти посилається позивач - неможливо, у зв`язку з чим ми позбавлені можливості надати заперечення, а також сформувати власну правову позицію відносно питань описаних у відповіді на відзив.
		Прокурор та представник позивача заперечували проти вказаного клопотання, вважали його необґрунтованим, оскільки заперечення на відповідь на відзив не є обов`язком сторони згідно норм ГПК, а її правом. Суд відмовив відповідачу у задоволенні зазначеного клопотання.
		22.04.2019р. відповідачем подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх. № 08-08/8227/19), відповідно до якого відповідач вказує на те, що у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
		Ухвалою суду від 11.09.2019 року відмовлено Приватному акціонерному товариству "Запорізький абразивний комбінат" у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду. 
		22.04.2019 року відповідачем подано до суду клопотання б/н від 13.08.2019 (вх. № 08-08/16555/19 від 13.08.2019) про зупинення провадження у справі, в обґрунтування посилався на те, що на даний час суд розглядає позов про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, підстави і предмет якого не виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а виникають із цивільних і земельних правовідносин.
		Ухвалою суду від 11.09.2019р. було відмовлено Приватному акціонерному товариству "Запорізький абразивний комбінат" у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 908/220/18 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справ №№ 620/371/17, 697/2767/16 та 587/430/16-ц. 
		Відповідачем подавалось до суду клопотання щодо призначення комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою (вх. № 08-08/8226/19 від 22.04.2019), відповідно до якого було зазначено, що при проведенні розрахунків оплати за користування земельною ділянкою не враховані зміни у межах земельної ділянки, а також були застосовані підвищені коефіцієнти без урахування принципів наукової обґрунтованості та єдиного методологічного підходу, в зв`язку з чим, на вирішення експерта просив поставити наступні питання: чи відповідає фактичний розмір та розташування земельної ділянки з кадастровим № 2310100000:07:036:01:04, площі 499316 кв.м та межами визначених у технічній документації щодо цієї земельної ділянки? Чи вірно застосовані коефіцієнти нормативно-грошової оцінки щодо земельної ділянки, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 44, кадастровим № 2310100000:07:036:01:04? Який повинен бути розмір орендної плати за використання земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 44, кадастровим № 2310100000:07:036:01:04, з урахуванням нормативної-грошової оцінки, за період з 01.03.2015 по 31.12.2017?
		Ухвалою суду від 11.09.2019 року було відмовлено Приватному акціонерному товариству "Запорізький абразивний комбінат" у задоволенні клопотання про призначення комплексної земельно-технічної експертизи у справі № 908/220/18. 
		В підготовчому засіданні 11.09.2019р., на підставі ст. 183 ГПК України, судом оголошено перерву до 03.10.2019р., про що винесено відповідну ухвалу.
		В підготовчому засіданні 03.10.2019р. представник відповідача заявив клопотання б/н (вх. № 08-08/20451/19 від 03.10.2019) про зупинення провадження у справі до розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.09.2019р. та повернення матеріалів справи № 908/220/18 до Господарського суду Запорізької області, в обґрунтування даного клопотання посилався на те, що ухвалою суду від 11.09.2019р. було відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, не погоджуючись з даною ухвалою, відповідачем було подано апеляційну скаргу, яку зареєстровано 30.09.2019, в зв`язку з чим, на його думку, судове засідання 03.10.2019 не може відбутись через направлення матеріалів даної справи до апеляційного суду.
		Представники прокуратури та позивача заперечували проти зупинення провадження у даній справі, вважали клопотання необґрунтованим та таким що не відповідає нормам чинного законодавства. 
		Судом ухвалою від 03.10.2019р. було відмовлено в задоволенні даного клопотання.
		Представник відповідача в підготовчому засіданні 03.10.2019р. звернувся до суду з клопотанням б/н (вх. № 08-08/20450/19 від 03.10.2019) про розгляд справи № 908/220/18 колегіально у складі трьох суддів, в обґрунтування даного клопотання посилався на те, що дана справа є складною, колегіальний розгляд справи буде сприяти справедливому, неупередженому та всебічному розгляду, рівності всіх учасників справи, а отже і досягнення мети господарського судочинства викладеної у ст. 2 ГПК України, та враховуючи ціну позову необхідність дотримання прав відповідача та балансу сторін, також відповідач зазначив про сумніви у об`єктивності судді, в зв`язку з відхиленням клопотань відповідача, зокрема, про проведення експертизи, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, яких при колегіальному розгляді можна уникнути.
		Представники прокуратури та позивача заперечували проти задоволення даного клопотання, вважають клопотання необґрунтованим та таким що не відповідає нормам чинного законодавства. Зазначили про те, що відповідач таким чином затягує розгляд справи та зловживає процесуальними правами.
		Ухвалою суду від 03.10.2019 року, суд відмовив у задоволенні клопотання про розгляд справи № 908/220/18 колегіально у складі трьох суддів. 
		Ухвалою суду від 03.10.2019р., згідно ст. 177 ГПК України строк підготовчого провадження у справі № 908/220/18 було продовжено, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 07.11.2019р. 
		16.10.2019 року до Господарського суду Запорізької області надійшло клопотання Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат, м. Запоріжжя (б/н від 16.10.2019, вх. № 08-08/21384/19 від 16.10.2019) про роз`яснення резолютивної частини ухвали Господарського суду Запорізької області від 03.10.2019 у справі № 908/220/18 про відмову у розгляді справи колегіально в частині шляху реалізації права на оскарження даної ухвали в апеляційному порядку з урахуванням приписів ч. 1 ст. 255 ГПК України. 
		Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2019 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-доповідача у справі з 07.10.2019 по 18.10.2019 і з 21.10.2019 по 25.10.2019 клопотання про роз`яснення ухвали суду у справі № 908/220/18 розподілено для розгляду судді Зінченко Н.Г. 
		Ухвалою суду від 25.10.2019 в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат, м. Запоріжжя про роз`яснення ухвали Господарського суду Запорізької області від 03.10.2019р. у справі № 908/220/18 відмовлено повністю.
		30.10.2019 року судом винесено ухвалу у справі № 908/220/18 в порядку статті 243 ГПК України, з власної ініціативи суду внесено виправлення до ухвал суду від 03.10.2019 року у справі № 908/220/18.
		31.10.2019 року на адресу Господарського суду Запорізької області надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат", м. Запоріжжя на ухвалу Господарського суду від 25.10.2019 у справі № 908/220/18.
		Ухвалою суду від 04.11.2019 року зупинено провадження у справі № 908/220/18 до розгляду апеляційної скарги на ухвалу від 25.10.2019 (суддя Зінченко Н.Г.) та повернення матеріалів справи № 908/220/18 до Господарського суду Запорізької області.
		Ухвалою Центрального апеляційного Господарського суду від 16.12.2019 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.10.2019 року у справі № 908/220/18- залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.10.2019 у справі 908/220/18 залишено без змін.
		27.12.2019 матеріали справи № 908/220/18 повернуто на адресу Господарського суду Запорізької області та 28.12.2019 передано судді Зінченко Н.Г., ухвалу оскаржено відповідачем у справі.
		15.01.2020 матеріали господарської справи № 908/220/18 передано судді Дроздовій С.С. для подальшого розгляду.
		Ухвалою суду від 15.01.2020 провадження у справі № 908/220/18 поновлено з 29.01.2020. 
		Відповідачем подано заперечення (вх. № 1767/08-08/20 від 24.01.2020) на відповідь на відзив, відповідно до якого зазначено, що з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу. Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. Так, на думку позивача, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Як зазначає відповідач, прокурор замінював позивача та представляв інтереси окремого суб`єкта без достатніх на це причин. Крім того, під час всього судового розгляду прокурор жодним чином не обґрунтовував необхідності у захисті порушених прав запорізької міської ради, однак провадив повне юридичний супровід справи, виконував всі процесуальні обов`язки та сплачував судовий збір за подання позову у всіх судових інстанціях. Враховуючи ціну позову, у разі звернення з зазначеним позовом до суду саме прокурора, ним повинно бути додано до позову в якості доказу витяг із ЄРДР про кримінальне провадження, оскільки зі змісту позову вбачається, що обставиною, яка стала підставою для звернення прокурора для суду, є вчинення злочину з боку посадових осіб Запорізької міської ради, а саме службової недбалості. Витягу з ЄРДР до позову не додано, тобто прокурор не вбачає в таких діях службових осіб міської ради злочину, а отже, на думку відповідача, підстав для представництва прокурором інтересів Запорізької міської ради немає.
		Також, відповідач вказав на те, що визначений позивачем розмір земельної ділянки складає 499316 кв.м., натомість з моменту затвердження проекту землеустрою про передачу земельної ділянки у 2011 році та проведеним розрахунком в період з 2015 по 2017 рік минуло щонайменше 4 роки, однак позивачем не визначені межі земельної ділянки, які істотно впливають на весь розрахунок. Нормативно-грошова оцінка є неактуальною, оскільки з часу її проведення минуло 7 років. Оцінка є узагальненою та не має відношення до предмету спору, жодної технічної документації або методів визначення цієї оцінки не надано, відтак дослідити їх у судовому процесі неможливо, а таблиця з коефіцієнтами не має під собою фактичного підґрунтя у вигляді експертного дослідження. Як зазначає відповідач, в матеріалах відсутні фактичні доводи з яких можна встановити вартість спірної земельної ділянки, а розрахунок який подав позивач містить абстрактні суми, що не мають жодного фактичного підґрунтя. На цей час є всі підстави вважати, що нормативно-грошова оцінка взагалі не проводилась, а тому у позові повинно бути відмовлено за необґрунтованістю, оскільки саме на позивача покладається тягар доказування у справах про стягнення заборгованості. Таким чином, на думку відповідача, повивачем при проведенні розрахунку не враховувались зміни у межах земельної ділянки, а також було застосовано виключно завищені коефіцієнти, визначення яких необґрунтовано, оскільки зазначені коефіцієнти були застосовані без урахування принципів наукової обґрунтованості та єдиного методологічного підходу. Завищення граничних значень коефіцієнтів та безпідставне незастосування понижуючих коефіцієнтів, на думку відповідача, вплинуло на кінцевий результат нормативної оцінки земельної ділянки га призвело до необґрунтованого завищення недотриманих доходів за вказану земельну ділянку .
		Ухвалою суду від 29.01.2020 підготовче провадження у справі № 908/220/18 закрито. Справу призначено до розгляду по суті на 03.02.2020 року. 
		Ухвалою господарського суду від 03.02.2020р. на підставі ст. 216 частина 2 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 02.03.2020р.
		У судовому засіданні 02.03.2020 року справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
		Головуючим суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам сторін їх права, у тому числі право заявляти відводи. 
		Відводів складу суду не заявлено.
		В засіданні суду 02.03.2020 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
		У судовому засіданні 02.03.2020, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів  ст. 218 ГПК України.
		Судові дебати  частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі. 
		02.03.2020 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві. Просить суд задовольнити позов.
		02.03.2020 представник відповідача в судове засідання суду не з`явився, 28.02.2020 року подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 4447/08-08/20), у зв`язку зі зайнятістю в іншому судовому процесі. 
		Слід зазначити, що відповідачем до клопотання додано копію ухвали Центрального апеляційного господарського суду у справі № 908/1616/19 про призначення судового засідання на 02.03.2020 року о 14-30, оскільки розгляд даної справи № 908/220/18 було призначено на 02.03.2020 об 11-00, а місто Дніпро знаходиться в доступній відстані від міста Запоріжжя, то у представника відповідача була об`єктивна можливість прийняти участь в двох судових засіданнях.
		Частиною 2 ст. 195 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
		Продовження даного строку законом не передбачено.
		Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1).
		Представники прокуратури та позивача у судовому засіданні заперечили проти задоволення вказаного клопотання відповідача. 
		Суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи по суті, в зв`язку з обмеженістю процесуальних строків по розгляду даної справи на стадії розгляду по суті. 
		Заслухавши представників позивача та прокуратури, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомивши строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснивши порядок і строк його оскарження.
		Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та прокуратури, суд 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Приписами ч.ч. 3, 4 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Згідно з ч. 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
		Запорізька міська рада відповідно до вимог п.п. 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірних земельних ділянок.
		Відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою м. Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.
		Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаними земельними ділянками порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.
		У той же час, заходи щодо стягнення з відповідача коштів за фактичне користування зазначеною земельною ділянкою Запорізькою міською радою не вживались. При цьому, Запорізька міська рада була обізнана про те, що ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» користується спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, не сплачуючи жодних орендних платежів до бюджету міста, а також була стороною по справі № 908/3313/14 у якій з відповідача стягувались кошти у судовому порядку.
		Вказані обставини засвідчили про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади м. Запоріжжя та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.
		Крім того, Прокуратура Запорізької області звернулась до Запорізької міської ради з запитом № 05/1-1022вих-17, відповідно до якого просила надати інформацію за останні три роки: щодо укладення договору оренди земельної ділянки між Запорізькою міською радою та відповідачем; щодо стягнення з відповідача коштів в розмірі орендної плати за земельну ділянку на користь Запорізької міської ради у зазначений період.
		Запорізькою міською радою була надана відповідь, що на дату надання відповіді на запит Прокуратури Запорізької області договір оренди земельної ділянки не укладено, позови до суду не пред`являлись.
		Отже, на дату подачі позову по справі № 908/220/18 Запорізькою міською радою не були здійснені заходи щодо захисту інтересів територіальної громади міста Запоріжжя.
		Суд встановив, що підтримка прокуратури Запорізької області не порушує справедливого балансу та звернення з даним позовом є обґрунтованим. 
		Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області «Про перетворення Запорізького абразивного комбінату у відкрите акціонерне товариство» від 25.10.1995 № 1379 Фондом передано Відкритому акціонерному товариству "Запорізький абразивний комбінат" ряд об`єктів нерухомості у власність за адресою: м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 44.
		Рішенням Запорізької міської ради № 53/83 від 12.12.2007 вирішено передати в оренду строком до 20.09.2014 ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» земельну ділянку, кадастровий номер 2310100000:07:036:0013 загальною площею 49,9855 га (землі промисловості) по вул. Димитрова, 44 для розташування промислового майданчика; зобов`язано ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» у двомісячний строк після прийняття даного рішення укласти з Запорізькою міською радою договір оренди землі, подати його на державну реєстрацію.
		Відповідач Договір оренди землі в установлений законом строк не уклав. У подальшому вказане рішення скасовано рішенням Запорізької міської ради від 24.03.2010 №74.
		У квітні 2011 року відповідач звернувся до міської ради з клопотанням щодо надання дозволу на розробку землевпорядної документації для передачі в оренду земельної ділянки по вул. Димитрова, 44.
		Рішенням Запорізької міської ради від 18.05.2011 № 51/50 надано дозвіл на розробку землевпорядної документації для передачі в оренду земельної ділянки по вул. Димитрова, 44.
		Рішенням Запорізької міської ради від 21.10.2011 № 4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Димитрова, 44 ПАТ "Запорізький абразивний комбінат"; встановлено та затверджено межі і розмір земельної ділянки загальною площею 49,9468 га по вул. Димитрова, 44, в тому числі: земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:07:036:0104, площею 49,9316 га для розташування промислового майданчика, земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:07:036:0106 площею 0,0152 га для розміщення пам`ятника загиблим робітникам абразивного комбінату; передано в оренду відповідачу строком до 20.09.2014 зазначені земельні ділянки, а також зобов`язано останнього у двомісячний строк після прийняття даного рішення укласти з Запорізькою міською радою договори оренди землі, подати їх на державну реєстрацію та одержати їх в установленому законодавством порядку.
		Вказане рішення в частині укладання договору оренди землі та проведення його державної реєстрації відповідачем не виконано.
		В 2014 році комісією про відшкодування збитків у сфері земельних відносин, яку створено на підставі рішення Запорізької міської ради від 27.03.2013 № 43 "Про створення комісії по визначенню та відшкодуванню збитків у сфері земельних відносин", складено акти № № 5, 6 щодо визначення розміру збитків, заподіяних місцевому бюджету відповідачем внаслідок користування зазначеними земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів на землю, за період з 22.12.2011 по 14.11.2013 на загальну суму 5930993 грн. 26 коп. Вказані акти затверджено рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.05.2014 № 184.
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.03.2017 у справі № 908/3313/14, залишеним без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України стягнуто суму збитків у вигляді недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою за період з 22.12.2011 по 14.11.2013. 
		Рішенням Запорізької міської ради від 19.02.2016 № 53 перейменовано вулицю Димитрова у м. Запоріжжі на вулицю Олексія Поради.
		За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.03.2017 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів вказаного підприємства, змінено найменування підприємства на ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат" та змінено місцезнаходження: назву вулиці Димитрова замінено на Олексія Поради.
		Представниками управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради 22.01.2018 проведено обстеження земельної ділянки: кадастровий номер 2310100000:07:036:0104, площею 49,9316 га для розташування промислового майданчика, розташованої по вул. Олексія Поради, 44 у м. Запоріжжі, в результаті якого було встановлено використання відповідачем зазначеної земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів та без оформлення речових прав на неї. 
		Згідно інформації Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, викладеної у листі від 05.01.2018 № 101/9/28-10-47-07, ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат" протягом 2015-2017 років за земельну ділянку, кадастровий номер 2310100000:07:036:0104, площею 49,9316 га декларує та сплачує земельний податок у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
		Управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради зроблено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат" земельною ділянкою: кадастровий номер 2310100000:07:036:0104, площею 49,9316га, розташованою по вул. Олексія Поради, 44 у м. Запоріжжі, у вигляді орендної плати за землю за період з 01.03.2015 по 30.12.2017, зменшеною на суму сплаченого земельного податку за вказаний період.
		За зазначеним розрахунком розмір недоотриманих доходів склав 19627939 грн. 50 коп. за період з 01.03.2015 по 31.12.2017, з яких: з 01.03.2015 по 31.12.2015  3170484,14грн., з 01.01.2016 по 31.12.2016  7989056,00грн., з 01.01.2017 по 31.12.2017  8468399,36грн.
		Таким чином загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.03.2015 по 31.12.2017 склав 19 627 939 грн. 50 коп.
		Прокурор, враховуючи положення ст. ст. 1212, 1214 ЦК України звернувся з позовом до суду про відшкодування ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в розмірі 19 627 939 грн. 50 коп.
		Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		За статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності. 
		Приписами статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		За змістом статей 122, 123, 124 Земельного Кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами, відповідач є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 44 (після перейменування  вул. Олексія Поради, 44), яке йому було передано згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 25.10.1995 № 1379 «Про перетворення Запорізького абразивного комбінату у відкрите акціонерне товариство». 
		За змістом статті 30 Земельного кодексу України 1990 року (у редакції, чинній на час передання відповідачеві нерухомого майна) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.
		Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентовано у статті 120 Земельного кодексу України у редакції 2001 року. Так, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час реєстрації права власності на об`єкти нерухомості). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України (у відповідній редакції).
		Статтею 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
		Рішенням Запорізької міської ради від 12.12.2007 № 53/83 вирішено передати в оренду строком до 20.09.2014 ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" земельну ділянку, кадастровий номер 2310100000:07:036:0013, загальною площею 49,9855 га (землі промисловості) по вул. Димитрова, 44 для розташування промислового майданчика; зобов`язано ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" у двомісячний строк після прийняття зазначеного рішення укласти з Запорізькою міською радою договір оренди землі, подати його на державну реєстрацію.
		Відповідач договору оренди землі в установлений законом строк не уклав. Згодом це рішення було скасовано рішенням Запорізької міської ради від 24.03.2010 № 74.
		Рішенням Запорізької міської ради від 18.05.2011 № 51/50 надано відповідачеві дозвіл на розробку землевпорядної документації для передачі в оренду земельної ділянки, а рішенням від 21.10.2011 № 4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Димитрова, 44 ПАТ "Запорізький абразивний комбінат"; встановлено та затверджено межі і розмір земельної ділянки загальною площею 49,9468 га по вул. Димитрова, 44, у тому числі: земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:07:036:0104, площею 49,9316 га для розташування промислового майданчика, земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:07:036:0106, площею 0,0152 га для розміщення пам`ятника загиблим робітникам абразивного комбінату; передано в оренду відповідачеві строком до 20.09.2014 зазначені земельні ділянки, а також зобов`язано у двомісячний строк після прийняття цього рішення укласти із Запорізькою міською радою договори оренди землі, подати їх на державну реєстрацію та одержати в установленому законодавством порядку.
		Рішення у частині укладання договору оренди землі та проведення його державної реєстрації відповідачем не виконано.
		Відповідно до статті 79і Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
		Спірна земельна ділянка, що знаходиться в користуванні відповідача сформована, має кадастровий номер та визначену площу і є об`єктом цивільних прав.
		Згідно з частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).
		Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
		Факт використання ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат" земельної ділянки загальною площею 49,9468га по вул. Олексія Поради (Димитрова, 44) без належного правового оформлення встановлений під час розгляду справи № 908/3313/14 за позовом Запорізької місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" про стягнення збитків у вигляді недоотриманих доходів за фактичне використання землі за період з 22.12.2011 по 14.11.2012 в розмірі 5 931 344 грн. 10 коп. Під час розгляду справи № 908/3313/14 колегією суддів встановлено, що відповідач не має прав ні власника, ні землекористувача земельних ділянок по вул. Димитрова, 44 у м. Запоріжжі, тобто в порушення ст. 125 Земельного кодексу України користується земельними ділянками за цією адресою без документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою.
		Використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати. Крім того, судом встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення з боку ПАТ "Запорізький абразивний комбінат".
		Зазначене рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2017 року залишено без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2017 року та Вищого Господарського суду України від 12.09.2017 року. 
		Приймаючи до уваги ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені в рішенні суду по справі № 908/3313/14, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.
		Після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 908/3313/14 відповідачем також не здійснено дій щодо оформлення земельної ділянки за собою.
		Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
		У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
		Згідно з пунктом 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
		Статтею 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено пріоритетне право власника приватизованого об`єкту на довгострокову оренду (на строк не менше десяти років) займаних ними земельних ділянок з наступним викупом цих ділянок відповідно до законодавства України, якщо на це немає прямої заборони Кабінету Міністрів України або відповідної місцевої ради, а також передбачений обов`язок місцевої ради у місячний строк з моменту реєстрації приватизованого об`єкта переоформити договір оренди на користування землею; вказане право стосується лише фактично займаних земельних ділянок під об`єктами приватизованого нерухомого майна (будівель, споруд) та може бути реалізована лише у порядку, на підставах та за умов, передбачених земельним законодавством України.
		Відповідно до листа виконавчого комітету Запорізької міської ради №18816/02-17/03 від 25.01.2018 та фактів встановлених судами під час розгляду справи № 908/3313/14, ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат" не є власником та постійним користувачем спірних ділянок, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку в розумінні ст. 14.1.72 Податкового кодексу України.
		Статтями 14.1.125. 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.
		Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
		Постановою Верховного Суду від 19.02.2019 року встановлено, що обставин щодо визначення розміру орендної плати на підставі затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що, у свою чергу, є необхідним для визначення розміру недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою, суд першої інстанції не встановлював, хоча такі обставини мають значення для правильного вирішення цього спору, зважаючи на предмет і підстави заявленого позову.
		Виконуючі вказівки касаційної інстанції, дослідивши надані сторонами докази, з`ясувавши обставини, що мають суттєве значення для вирішення господарського спору, судом встановлено наступне. 
		Приписами п. 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель»).
		Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оцінку земель», підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. 
		Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення  не рідше ніж один раз на 5 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення  не рідше ніж один раз на 5 7 років, а несільськогосподарського призначення  не рідше ніж один раз на 7 10 років (ст. 18 Закону України «Про оцінку земель»).
		Частинами 1, 2 ст. 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. 
		Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України, якою, в свою чергу, передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
		Пунктами 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.
		Згідно з п. 288.4, підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній у 2015 - 2016 роках) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. З 01.01.2017 у зв`язку із внесенням змін до зазначених положень Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою від розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
		Дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що знаходиться в користуванні відповідача отримані у вигляді витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяги видані уповноваженим органом - управлінням Держгеокадастру у Запорізькому районі Запорізької області. 
		26.06.2012 року Запорізької міської ради прийнято рішення «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011р. № 16 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя». Зазначеним рішенням встановлено, що розмір орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, які не віднесені рішенням до окремого функціонального призначення становить 3% від нормативної грошової оцінки землі.
		30.06.2015р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)». Рішення набрало чинності з 01.01.2016р. Відповідно до вказаного рішення розмір орендної плати, яку мав сплачувати відповідач встановлено - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
		З огляду на викладене, розмір орендної плати, що відповідач повинен був внести до місцевого бюджету міста Запоріжжя становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
		Нормативна грошова оцінка землі в місті Запоріжжі розроблена відповідною організацію, викладена у технічному звіті про нормативну грошову оцінку землі та затверджена відповідними рішеннями Запорізької міської ради.
		03.03.2008 року Запорізькою міською радою прийнято рішення № 79 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя».
		30.06.2015 року Запорізькою міською радою прийнято рішення № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя».
		Згідно з рішенням № 7 визнано рішення Запорізької міської ради від 03.03.08р. № 79 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» таким, що втратило чинність з моменту впровадження нової нормативної грошової оцінки. Належним чином завірені копії вказаних рішень містяться в матеріалах справи.
		Таким чином, розрахунком безпідставно збережених відповідачем коштів в розмірі недоотриманої орендної плати є: за період з 01.03.2015 по 31.12.2015 - нормативна грошова оцінка землі в місті Запоріжжі, затверджена рішенням Запорізької міської ради № 79 від 03.03.2008; за період з 01.01.2016 по 30.12.2017 - нормативна грошова оцінка землі в місті Запоріжжі, затверджена рішенням Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015.
		Як вже було встановлено, офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України (лист від 05.01.2018 вих. № 101/9/28-10-47-07, копія листа знаходиться в матеріалах справи № 908/220/18) надано інформацію щодо плати за землю відповідачем. Відповідно до вказаної інформації, відповідач протягом 2015 - 2017 років сплачує 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
		З огляду на викладене, за користування земельними ділянками комунальної власності з 01.03.2015 по 31.12.2017 відповідач мав сплатити 29 748 851 грн. 20 коп., з розрахунку 3% від нормативної грошової оцінки землі.
		Відповідачем перераховано до бюджету за користування земельними ділянками комунальної власності з 01.03.2015 по 31.12.2017 суму в розмірі 1% нормативної грошової оцінки землі - 10 120 911 грн. 70 коп.
		Відповідачем збережено без достатньої правової підстави за рахунок власника - земельних ділянок з 01.03.2015 по 31.12.2017 років - кошти в розмірі 2% нормативної грошової оцінки землі, які становлять 19 627 939 грн. 50 коп.
		Згідно з п. 14.1.54 ст. 14 Податкового кодексу України будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, визнається доходом підприємства.
		До доходів включається будь-яке збільшення активу або зменшення зобов`язання, згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 "Дохід", затвердженим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153.
		Разом з цим, дохід підприємства зменшується на суми витрат, до яких відносяться суми нарахованих податків.
		За змістом статей 22, 1166 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки. Водночас предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17).
		Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно було набуто, згодом відпала.
		У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
		За змістом положень глав 82 і 83 цього Кодексу для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
		Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат  він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).
		При цьому на відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
		Таким чином, з моменту виникнення у відповідача права власності на нерухоме майно, яке розташоване по вул. Олексія Поради, 44 у м. Запоріжжі, виник обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.
		Враховуючи вищевикладені, суд встановив, що ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат», не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком підставно очікував. Відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов, як фактичний добросовісний землекористувач.
		Згідно з положеннями частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. 
		Таким чином, з огляду на те, що речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому він використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.
		Згідно зі ст. 11 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини "Федоренко проти України" від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
		У спірних правовідносинах неотриманні Запорізькою міською радою кошти від використання земельної ділянки підпадають під визначене Європейським судом з прав людини поняття "майно, на яке особа цілком виправдано очікувала", право на яке підлягає захисту.
		Таким чином, збережені відповідачем без достатньої правової підстави за рахунок власника - земельних ділянок з 01.03.2015 по 31.12.2017 років - кошти в розмірі 2% нормативної грошової оцінки землі, становлять 19 627 939 грн. 50 коп.
		Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
		Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
		Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі Горнсбі поти Греції зазначено: …Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу  у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним  і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. 
		Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. 
		Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
		За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Запорізької міської ради є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.
		В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
		Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Запорізької міської ради до Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" задовольнити.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" (69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 44, ідентифікаційний код 00222226) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запорожжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 04053915) до місцевого бюджету дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, в сумі 19 627 939 (дев`ятнадцять мільйонів шістсот двадцять сім тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 50 коп. (отримувач: УК у м. Запоріжжі (м. Запоріжжя), код ЄДРПОУ 38025409, МФО 813015, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Запорізькій області, код платежу 24060300, р/р 31416544700002). Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" (69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 44, ідентифікаційний код 00222226) на користь Прокуратури Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29-а, ідентифікаційний код 02909973, р/р 35217095000271, код класифікації видатків бюджету  2800 відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 294 419 (двісті дев`яносто чотири тисячі чотириста дев`ятнадцять) грн. 10 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Рішення оформлено та підписано 12.03.2020.
		 
		Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
		 
		 
		 
		 
		Суддя С.С. Дроздова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...