Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 276/1147/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю.
Надіслано для оприлюднення: 12.03.2020. Зареєстровано: 13.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2020.
Дата набрання законної сили: 11.03.2020
Номер судового провадження: К/9901/20020/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ф
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		11 березня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 276/1147/16-а
		адміністративне провадження № К/9901/20020/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого  Стародуба О.П., 
		суддів  Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017р. (судді  Кузьменко Л.В., Іваненко Т.В., Франовська К.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,
		в с т а н о в и в :
		У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив (з урахуванням уточнень позовних вимог а.с. 204; 209; 215):
		визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому у виплаті одноразової грошової допомоги;
		стягнути з відповідача на його користь одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімум, як інваліду ІІ групи.
		В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975. Таке право у нього виникло з дня встановлення йому інвалідності ІІ групи 15.01.2015р. Проте у виплаті грошової допомоги йому відмовлено. Вважає такі дії відповідача незаконними та такими, що порушують його конституційні права.
		Постановою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 31.05.2017р. в задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017р. скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено частково.
		Визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи з 15.01.2015р. внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 10.07.2015р. №34.
		Зобов`язано Міністерство оборони України прийняти відповідне рішення щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, з 15.01.2015р. відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975, з врахуванням встановлених судом обставин стосовно того, що позивач відповідно до пункту «б» частини 1 статті 162 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, як інвалід ІІ групи, з 15.01.2015р. в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		З ухваленою у справі постановою суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
		В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що позивач проходив строкову військову службу, а тому на нього поширюються норми п. 6 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка чітко регламентує право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги лише у випадку настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Такий строк у позивача сплив після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби у 1981 році, що свідчить про відсутність підстав для виплати грошової допомоги.
		Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
		Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з 16.05.1979р. по 20.05.1981р. проходив строкову військову службу, з 01.12.1979р. по 01.10.1980р. проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан під час виконання інтернаціонального обов`язку, був звільнений з військової служби 20.05.1981р. (а.с. 94)
		Згідно довідки Володарсько-Волинського районного військового комісаріату від 24.10.2011р. №72 позивач проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов`язку в Республіці Афганістан у період з грудня 1979 року по жовтень 1980 року. (а.с. 47)
		Згідно Архівної довідки архіву Центрального військового клінічного госпіталю Міністерства оборони Республіки Узбекистан позивач перебував на лікуванні у військовому госпіталі у період з 02.10.1980р. по 04.11.1980р. (а.с. 46)
		Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 25.10.2011р. №1869 поранення, ЗЧМТ, контузія, травма хребта, їх наслідки та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 11)
		Згідно довідки до Акту огляду МСЕК від 04.11.2011р. серія 10 ААА №732821 позивачу з 31.10.2011р. при первинному огляді встановлено ІІІ групу інвалідності, поранення, контузія, травма хребта, їх наслідки та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність встановлено строком до 01.12.2016р., датою переогляду визначено 04.11.2016р. (а.с. 10)
		Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії 12 ААА №078945 позивачу 20.01.2015р. при повторному огляді встановлено ІІ групу інвалідності з 15.01.2015р., поранення, ЗЧМТ, контузія, травма хребта, їх наслідки і захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність позивачу встановлено безтерміново.
		30.03.2015р. позивач звернувся до Володарсько-Волинського районного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи, поранення, контузія пов`язані з виконанням військової служби. (а.с. 8)
		В цей же день позивач звернувся до військкомату із аналогічною заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІІ групи, поранення, контузія пов`язані з виконанням військової служби. (а.с. 44)
		Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 10.07.2015р. №24 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на день його звільнення діяла стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачала державне обов`язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги. (а.с. 7)
		Крім того, позивача повідомлено про те, що Законом України від 04.04.2006р. №3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», який набув чинності 10.05.2006р., введено виплату одноразової грошової допомоги. Закон не має зворотної дії в часі, а тому позивач мав право на отримання страхової суми за державним обов`язковим особистим страхуванням відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, що діяла до 01.01.2007р.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що днем встановлення інвалідності у розумінні пп. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 3 Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 вважається дата проходження громадянином первинного огляду МСЕК. Право на отримання одноразової допомоги у позивача виникло 31.10.2011р. з моменту встановлення ІІІ групи інвалідності, а відтак виплата допомоги позивачу повинна здійснюватись за законодавством та порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
		Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що для позивача, як особи, яка проходила строкову військову службу та отримала інвалідність у 31.10.2011р., а звільнена була у 1981 році, граничний термін отримання інвалідності, яка давала б йому підстави для виплати зазначеної допомоги у разі інвалідності, сплинув після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби, що вказує на відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу зазначеної допомоги.
		Також суд першої інстанції виходив щ того, що ІІ група інвалідності встановлена позивачу з 15.01.2015р., тобто після сплину двох років від первинного встановлення інвалідності, що також вказує на відсутність правових підстав для проведення зазначених виплат одноразової допомоги.
		Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про задоволення позову частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а стаття 163 цього Закону визначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, строків же реалізації права на одноразову грошову допомогу не передбачено, ані цим Законом, ані іншими нормативно-правовими актами. Позивач не отримував одноразової грошової допомоги при встановленні йому інвалідності ІІІ групи, а тому строкові обмеження, встановлені пунктом 4 статті 163 Закону №2011-ХІІ на спірні правовідносини не поширюється, оскільки предметом даного спору є первинне призначення одноразової допомоги, як інваліду ІІ групи, а не отримання доплат внаслідок зміни групи інвалідності.
		При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 15.01.2015р., то на спірні правовідносини поширюються норми Порядку №975, які набрали чинності з 24.01.2014р.
		З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними з наступних доводів та передбачених законом підстав.
		Так, відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
		Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців» передбачено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
		В ході розгляду справи судами встановлено, що позивачу після звільнення з військової служби встановлено інвалідність, виникнення якої пов`язане з проходженням військової служби, за правилами частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» такі обставини можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, а тому суд апеляційної інстанції обгрунтовано прийняв рішення про часткове задоволення позовних вимог.
		Оскільки інвалідність ІІ групи позивачу у січні 2015 року встановлено вперше, раніше за одноразовою грошовою допомогою він не звертався, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, які були чинні на час встановлення позивачу саме ІІ групи інвалідності.
		Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції правильно застосував норм матеріального права, порушень норм процесуального права не допустив, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення  без змін.
		Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017р. без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		О.П. Стародуб
		А.А. Єзеров
		В.М. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...