Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/6797/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2020.
Дата набрання законної сили: 12.03.2020
Номер судового провадження: 51-5357км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018140000000535

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 березня 2020 року
		м. Київ
		справа № 464/6797/18
		провадження № 51-5357км19
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря 
		судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_7 та її захисника  адвоката ОСОБА_6 на вирок Сихівського районного суду міста Львова від 14 травня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні заобвинуваченням
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.307Кримінального кодексу України (далі  КК). 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Сихівського районного суду міста Львова від 14 травня 2019 року ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі настрок 9 років з конфіскацією всього належного їй майна.
		ОСОБА_8 засуджено за те, що вона маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин у особливо великих розмірах, у період до 07 серпня 2018 року, використовуючи невстановлений інтернет-сайт, узгодивши із невстановленою досудовим розслідуванням особою (продавцем) масу та вартість психотропної речовини «Амфетамін», здійснила переказ невстановленої суми грошових коштів за психотропну речовину, яку 04 серпня 2018 невстановленою особою (продавцем) надіслано задопомогою послуг поштового звязку ТОВ «Нова Пошта» з м. Вишневе відділення №4 с.Софіївська Борщагівка, вул. Волошкова, 42/2 до відділення № 21 по вул. Джорджа Вашингтона, 8 у м. Львові.
		07 серпня 2018 року о 15 год 30 год ОСОБА_7 увідділенні № 21 ТОВ «Нова Пошта», отримала придбану психотропну речовину  амфетамін, яка була запакована в картонну коробку, масою 71,1903 гр., що є особливо великим розміром і обіг якої обмежено. У ході проведення огляду працівниками правоохоронних органів виявлено та вилучено у ОСОБА_7 вищезазначену психотропну речовину.
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року вирок Сихівського районного суду міста Львова від 14 травня 2019 року залишено без змін.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджена та захисник не погоджуються з судовими рішеннями просять їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції зпідстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону танеправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність
		Посилаються на недоведеність мети збуту наркотичного засобу, безпідставне відхилення доказів систематичного вживання засудженою наркотичних засобів, що підтверджено повідомленням медичного центру превенції №407 від 10 серпня 2018 року.
		Вважають, що результати огляду місця події від 07 серпня 2018 року, який проводився уприміщенні органу правопорядку, є недопустимими, оскільки понятий ОСОБА_9 , перебуває у родинних відносинах із старшим оперуповноваженим ОСОБА_10 . 
		Зазначають про неправильне застосування такої конститутивної ознаки складу злочину, передбаченого ст. 307 КК як «зберігання», оскільки ОСОБА_7 фактично була затримана одразу після виходу з відділення ТОВ «Нова пошта».
		Вважають, що судом апеляційної інстанції безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання про дослідження доказів.
		Заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_7 та її захисника від учасників кримінального провадження не надходило. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу у повному обсязі, просив її задовольнити з підстав, зазначених в ній, судові рішення скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. 
		Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_7 та її захисника. Вважає, що винуватість засудженої у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 307 КК доведена поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами, утому числі, протоколом огляду місця події від 07 серпня 2018 року, під час якого істотних порушень кримінального процесуального закону допущено не було.
		ОСОБА_7 було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вона не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, або повідомлень про поважність причин її неприбуття до Суду від неї ненадходило. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі, суд дійшов висновку, що касаційна скарга непідлягає задоволенню з огляду на таке.
		Згідно зі ст.433 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій умежах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
		Статтею 94 КПК встановлено, що суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується навсебічному, повному йнеупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  із точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений іобвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
		Суди дійшли висновку про те, що вина ОСОБА_7 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК підтверджується: показаннями засудженої, яка у судовому засіданні частково визнала вину, пояснила, що дійсно незаконно придбала психотропну речовину, однак виключно для власного вживання, без мети збуту; показаннями свідка ОСОБА_11 , даних протоколів огляду місця події від 07серпня 2018 року, який проводився біля відділення ТОВ «Нова Пошта», під час якої у ОСОБА_7 було виявлено та вилучено поліетиленовий пакет із порошкоподібною речовиною білого кольору та від 07 серпня 2018 року, який проводився у службовому кабінеті правоохоронного органу, в ході якого ОСОБА_7 добровільно видала свої особисті речі, а саме електронні ваги, 36 поліетиленових пакети із застібками таполіетиленовий пакет в якому знаходився канабіс, а також висновком експерта від 28серпня 2018 року №3/817 та даними експрес-накладної №59000354690696.
		Крім того, судами надано оцінку посиланням сторони захисту, що ОСОБА_7 незаконно придбала психотропні речовини лише для власного вживання, які не знайшли свого підтвердження, оскільки повідомлення медичного центру превенції №407 від 10 серпня 2018, свідчили лише про факт вживання ОСОБА_7 психоактивної речовини вже після вчинення злочину. За клопотанням захисника в апеляційній інстанції в судовому засіданні було допитано спеціаліста ОСОБА_12 , яка показала, що була присутня при проведенні клінічного (зовнішнього) обстеження ОСОБА_7 , в ході якого виявлено в останньої знижений настрій, незначний тремер рук, який проявляється при вживанні наркотичних речовин, однак визначити чи це було одноразове вживання наркотичних чи психотропних речовин, чи систематичне вживання не було можливості так, як лабораторне обстеження не проводилося. Сама засуджена повідомила при огляді про вживання амфетаміну, однак ознак систематичного вживання наркотиків у неї не було. 
		Також судами було встановлено, що ОСОБА_7 на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебувала, більш того оскільки остання була працівником лікарні то щорічно проходила медогляд та здавала кров на аналізи в обов`язковому порядку.
		Згідно роз`яснень, що містить п.4 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» №4 від 26 квітня 2002 року про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо. При цьому слід мати на увазі, щовідповідальність за збут таких засобів і речовин настає незалежно від їх розміру. 
		Згідно з ч.1 ст.86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Щодо посилань сторони захисту на недопустимість результатів протоколу огляду місця події від 07 серпня 2018 року, який проводився у службовому кабінеті правоохоронного органу, слід зазначити, що відповідно до ч.7 ст.223 КПК слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме цезадоцільне. Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.
		Враховуюче вищезазначене та те, що КПК не передбачає обов`язкової участі понятих при огляді, якщо він проводиться не в житловому приміщенні, участь понятих при огляді місця події 07 серпня 2019 року, який проводився у приміщенні правоохоронного органу, не була обов`язковою, а здобуті в ході досудового розслідування дані правильно визнано допустимими доказами. Тому доводи касаційної скарги в цій частині не є підставою для визнання доказу недопустимим.
		Згідно роз`яснень, що містить п.3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» №4 від 26 квітня 2002 року під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов`язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів у володінні винної особи (вона може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їханалогів чи прекурсорів настає незалежно від його тривалості. Тобто посилання навідсутність кваліфікуючої ознаки, як зберігання психотропної речовини, не знайшли свого підтвердження.
		Відповідно до ч.3 ст.404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Суд апеляційної інстанції належним чином розглянув клопотання захисника таобґрунтовано відмовив у частині повторного дослідження протоколу місця події від 07серпня 2018 року, відеозапису огляду місця події; протоколу огляду місця події від 07серпня 2018 року, декларації ОСОБА_10 , допиту понятого ОСОБА_9 , висновку експерта №3/817 від 28 серпня 2018 року та листа Львівського обласного медичного центру превенції та терапії узалежень від 10 серпня 2018 року №407 через невмотивованість заявленого клопотання, навівши в ухвалі від 20 вересня 2019 року мотиви прийнятого рішення.
		Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження, зокрема за апеляційною скаргою захисника та засудженої, ретельно перевірив викладені в ній доводи, якізазмістом аналогічні доводам касаційної скарги, та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення. Своє рішення суд у відповідності до вимог ст.419 КПК належним чином мотивував.
		Згідно з ч.2 ст.433 КПК суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. 
		Відповідно до ч.2 ст.59 КК конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
		З матеріалів провадження вбачається, що ні досудовим слідством, ні судами невстановлено у ОСОБА_7 наявності корисливого мотиву при незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропної речовини у особливо великих розмірах, а тому застосування у цьому випадку додаткової міри покарання за ч.3 ст.307 КК у виді конфіскації майна навіть за умови, що це передбачено санкціями цієї статті якобов`язкове, є безпідставним, а тому колегія суддів вважає за необхідне виключити звироку Сихівського районного суду міста Львова від 14 травня 2019 року та ухвали Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року рішення про призначення ОСОБА_7 додаткового покарання за ч. 3 ст. 307 КК у виді конфіскації всього особисто належного їй майна.
		Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника з підстав, викладених у ній. 
		Керуючись статтями433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив: 
		Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_7 та її захисника  адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		Вирок Сихівського районного суду міста Львова від 14 травня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_7 на підставі ч. 2 ст. 433 КПК змінити.
		Виключити з вироку Сихівського районного суду міста Львова від 14 травня 2019 року та ухвали Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року рішення про призначення за ч. 3 ст. 307 КК ОСОБА_7 додаткового покарання у виді конфіскації всього особисто належного їй майна.
		В решті судові рішення залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною іоскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...