Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/1969/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про комунальну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 13.03.2020. Зареєстровано: 13.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.03.2020.
Дата набрання законної сили: 12.03.2020
Номер судового провадження: 402 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"12" березня 2020 р. Справа № 922/1969/19 
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є., 
		за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
		за участю представників сторін:
		позивача  Алекаєв Ю.В., службове посвідчення №042342 від 29.03.2016, прокурор відділу прокуратури Харківської області;
		1-го відповідача  Мартинова А.М., Положення про Юридичний департамент Харківської міської ради (додаток № 9 до рішення 1 сесії ХМР 7 скликання від 20.11.2015 № 7/15 "Про затвердження положень виконавчих органів ХМР 7 скликання" в ред. рішення 30 сесії ХМР 7 скликання від 16.10.2019 № 1749/19; довіреність № 08-21/4287/2-19 від 19.12.2019, 
		2-го відповідача  Мартинова А.М., Положення про Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Додаток 53 до рішення 1 сесії ХМР 7 скликання Про затвердження положень виконавчих органів ХМР 7 скликання" від 20.11.2015 № 7/15 (в ред. рішення 24 сесії ХМР 7 скликання від 19.12.2018 № 1353/18 набуває чинності з 01.01.2019); довіреність № 13454 від 24.12.2019,
		3-го відповідача  не з`явився,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області, м. Харків, (вх. №402 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 02.01.2020 (суддя Погорелова О.В., повне рішення складено 09.01.2020) у справі № 922/1969/19 
		за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області, м. Харків, 
		до 1. Харківської міської ради, м. Харків;
		2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків;
		3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Світфранс", м. Харків; 
		про скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання договорів купівлі-продажу недійсними та повернення майна у комунальну власність, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		В червні 2019 року позивач, Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (перший відповідач), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (другий відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Світфранс" (третій відповідач), в якому просить суд:
		- визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині, а саме: п. 39, 44 та 56 додатку до рішення;
		- визнати недійсним договір №5490-В-С від 11.07.2017 купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-4, 9, 11 загальною площею 50,5 кв.м в нежитловій будівлі літ. "БК-1", яка розташована за адресою: м. Харків, вулиця Сумська, будинок 81, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Світфранс";
		- визнати недійсним договір №5489-В-С від 11.07.2017 купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 5-:-8, 10 загальною площею 20,7 кв.м в нежитловій будівлі літ. "БК-1", яка розташована за адресою: м. Харків, вулиця Сумська, будинок 81, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Світфранс";
		- визнати недійсним договір №5508-В-С від 31.10.2017 купівлі-продажу рухомого майна - літнього майданчику загальною площею 120,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Світфранс";
		- зобов`язати ТОВ "Світфранс" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-4, 9, 11, загальною площею 50,5 кв.м та вартістю 310 272 грн., в нежитловій будівлі літ. "БК-1", нежитлові приміщення 1-го поверху № 5-:-8, 10, загальною площею 20,7 кв.м та вартістю 127 176 грн., в нежитловій будівлі літ. "БК-1" та рухоме майно - літній майданчик, вартістю 425 803,20 грн., загальною площею 120,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що:
		- рішення Харківської міської ради від 26.10.2016 №412/16 є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що прийнято з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ст. ст. 1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст. 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)";
		- договори купівлі-продажу №5490-В-С від 11.07.2017, №5489-В-С від 11.07.2017 та №5508-В-С від 31.10.20167, укладені на підставі вказаного рішення Харківської міської ради, підлягають визнанню недійсними, оскільки укладені з порушенням вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України;
		- спосіб приватизації майна шляхом викупу, який був обраний до оспорюваного майна можливий: у разі проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж); у виключному випадку викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна;
		- досудовим розслідуванням встановлено, що в звітах про оцінку майна, договорі оренди та додаткових угодах до нього, договорах купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні; 
		- Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем вказаного майна, тобто відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договори купівлі-продажу суперечать вимогам законодавства та повинні бути визнані недійсними, у зв`язку з чим вищевказані нежитлові приміщення підлягають поверненню територіальній громаді міста Харкова.
		Рішенням господарського суду Харківської області від 02.01.2020 у справі № 922/1969/19 в задоволенні позову відмовлено повністю.
		Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що п.п. 39, 44, 56 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 № 412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" прийнято Харківською міською радою в межах своїх повноважень та не протирічить Законам України "Про місцеве самоврядування України", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програмі приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 років, а договори купівлі продажу №№ 5490-В-С від 11.02.2017, 5489-В-С від 11.07.2017 та 5508-В-С від 31.10.2017, укладені між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Світфранс", у повній мірі відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.
		Заступник прокурора Харківської області, м. Харків, з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.01.2020 у справі № 922/1969/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов прокурора; судові витрати за подання позову та апеляційної скарги відшкодувати на користь прокуратури Харківської області за рахунок відповідачів; справу розглянути за участі представника прокуратури Харківської області.
		В обґрунтування своїх апеляційних вимог скаржник посилається на те, що:
		- судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам прокурора стосовно законодавчого регулювання спірних правовідносин та порядку здійснення розпорядження спірним майном органом місцевого самоврядування, а в основу рішення покладено виключно доводи 1-го та 2-го відповідачів;
		- судом першої інстанції до спірних правовідносин не обґрунтовано застосовано вимоги ст. 289 ГК України та ч. 2 ст. 777 ЦК України та не прийнято до уваги доводи прокурора про те, що положення абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) є спеціальними;
		- продаж об`єктів малої приватизації (до яких відносяться спірні нежитлові приміщення) має бути проведений виключно шляхом проведення аукціону або конкурсу, і лише у виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, зокрема шляхом викупу орендарем об`єкту оренди, якщо ним за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення цього майна в розмірі не менше як 25 відсотків його ринкової вартості, але орендарем поліпшення орендованого майна не проводились. Вважає, що недотримання відповідачами зазначених норм чинного законодавства під час проведення приватизації унеможливило раціональне та ефективне використання комунального майна об`єкту приватизації  комунального майна громади м. Харкова та порушило матеріальні інтереси держави та права й інтереси територіальної громади міста Харкова;
		- невірне застосування судом першої інстанції висновків Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 4-рп/2000 у справі № 1-16/2000 стосовно того, що доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно;
		- безпідставним є висновок суду першої інстанції про те, що прокурором не доведено той факт, що спірне рішення міськради прийнято з порушенням вимог законодавства України та ним порушено права інших осіб.
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2020 року визначено склад колегії суддів: Гребенюк Н.В.  головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Білецька А.М., Медуниця О.Є.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України.
		10.02.2020 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив від 1-го відповідача (вх. № 1284), в якому Харківська міська рада, м. Харків, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення  без змін. 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 року призначено справу № 922/1969/19 до розгляду на "27" лютого 2020 р. о 12:30 год.
		13.02.2020 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив від 2-го відповідача (вх. № 1461), в якому Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, просить апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 02.01.20 у справі № 922/1969/19 без змін. Судові витрати просить покласти на Харківську місцеву прокуратуру № 1.
		24.02.2020 Харківська міська рада звернулась з заявою про зупинення провадження у справі № 922/1969/19 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду судової справи № 912/2385/18, посилаючись на те, що в межах справи № 912/2385/18 вирішується виключна правова проблема щодо неоднакового застосування ст. 23 Закону України Про прокуратуру в частині підстав та випадків представництва прокуратури в суді.
		Розглянувши заяву Харківської міської ради про зупинення провадження по справі, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
		Так, за приписами п. 7 ч. 1 ст. 228, суд за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи може зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
		Колегія суддів зазначає, що висновок щодо застосування ст. 23 Закону України Про прокуратуру вже був наданий Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104/16-ц).
		Зокрема, в постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104/16-ц) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру).
		Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
		Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Виходячи з викладеного, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:
		1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
		2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		При цьому, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", участь прокурора в судовому процесі можлива за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу.
		Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, довід прокурора щодо відсутності такого органу суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абз. 3, 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
		У даній справі керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Світфранс", м. Харків, та на виконання ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в тексті позовної заяви обґрунтував свою позицію щодо відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, з посиланням на те, що Харківська міська рада представляє інтереси територіальної громади міста Харкова, але враховуючи, що саме вона в даному випадку вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади міста, прокурор звертається з даним позовом самостійно. Також прокурор в позовній заяві обґрунтував, у чому, на його погляд, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову).
		З огляду на зазначене, враховуючи, що висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вже був наданий Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104/16-ц), судова колегія відмовляє в задоволенні заяви 1-го відповідача - Харківської міської ради про зупинення провадження по справі № 922/1969/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до "12" березня 2020 р. о 11:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 117. Попереджено, що неявка сторін або інших учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.
		Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання рішення 15 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.04.2012 № 711/12 Про комунальну власність м. Харкова нежитлову будівлю літ. БК-1 загальною площею 71,2 кв.м та літній майданчик, площею 120, 5 кв.м по вул. Сумській, 81 у складі комплексної реконструкції Центрального парку культури та відпочинку ім. М Горького (І пусковий комплекс) було прийнято від Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
		Відповідно до розпорядження Харківського міського голови від 11.06.2012 № 2489 виконавчим комітетом Харківської міської ради видано свідоцтво про право власності від 11.06.2012 на нежитлові будівлі літ. БК-1 загальною площею 71,2 кв.м. та зареєстровано об`єкт нерухомості за територіальною громадою м. Харкова на праві комунальної власності.
		Від комунального підприємства Центральний парк культури та відпочинку імені М. Горького розпорядженням № 2429 від 29.10.2012 було передано на облік Управлінню нежитлову будівлю літ. БК-1 загальною площею 71.2 кв.м та літній майданчик площею 120, 5 кв. м за вказаною адресою.
		Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладання договорів купівлі - продажу власником нежитлових приміщень 1-го поверху №1-:-4,9,11 загальною площею 50.5 кв.м. та нежитлових приміщень 1-го поверху № 5-:-8,10 загальною площею 20,7 кв.м., в нежитловій будівлі літ, БК-1, які розташовані за адресою м. Харків, вул. Сумська, 81, була територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради.
		06.08.2012 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ Світфранс укладено договір оренди № 4945 на нежитлову будівлю загальною площею 71,2 кв.м. та літній майданчик площею 120, 5 кв.м. розташованих за адресою: м. Харків, вул. Сумська. 81, літ БК-1 які належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
		Відповідно до п. 5.6. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 29.10.2012) орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
		За змістом п. 5.6. договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.10.2012 переважне право перед іншими особами на викуп об`єкта оренди орендар має за умови належного виконання своїх обов`язків за вказаним договором оренди, у зв`язку з чим суд вважає, що для правильного вирішення даного спору має значення з`ясування того, чи належно виконував свої обов`язки орендар, чи не втратив він переважне право перед іншими особами на викуп об`єкта оренди внаслідок неналежного виконання свої обов`язків за договором оренди.
		Рішенням Харківської міської ради Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 26.10.2016 № 412/16 вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).
		Згідно п. 39, п. 44, п. 56, додатку 1 до рішення нежитлові приміщення в нежитловій будівлі першого поверху, майно, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, літ. БК-1 загальною площею 71.2 кв.м. підлягали приватизації шляхом викупу ТОВ Світфранс.
		Управлінням комунального майна та приватизації доручено суб`єкту оціночної діяльності ФОП Прокоп`євій І.Б. проведення оцінки вартості майна, нежитлових приміщень літ. БК-1, загальною площею 20,7 кв.м. за адресою: м. Харків, Сумська, 81 станом на 30.10.2016. 11.11.2016 проведено рецензування звіту. Згідно з висновком рецензента: звіт представлений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Прокоп`євою І.Б., виконано згідно із загальноприйнятими нормами міжнародної практики оцінки нерухомості, керуючись стандартами та нормативними документами. Звіт про оцінку майна може бути використаний, згідно із метою оцінки - визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для визначення вартості, з метою приватизації шляхом викупу. Ринкова вартість зазначеного об`єкта складає 105980 грн. без урахування ПДВ. Висновок затверджено 30.12.2016. 11.07.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і ТОВ Світфранс укладено договір купівлі-продажу № 5489-В-С. Договір нотаріально засвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 1630. Відповідно до акту № 5489-В-С нежитлові приміщення передані ТОВ Світфранс.
		Управлінням комунального майна та приватизації доручено суб`єкту оціночної діяльності ФОП Прокоп`євій І.Б. проведення оцінки вартості майна, нежитлових приміщень літ. БК-1. загальною площею 50,5 кв.м. за адресою: м. Харків, Сумська, 81 станом на 31.10.2016. 11.11.2016 проведено рецензування звіту. Згідно з висновком рецензента: звіт представлений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Прокоп`євою І.Б., виконано згідно із загальноприйнятими нормами міжнародної практики оцінки нерухомості, керуючись стандартами та нормативними документами. Звіт про оцінку майна може бути використаний, згідно Із метою оцінки - визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для визначення вартості, з метою приватизації шляхом викупу. Ринкова вартість зазначеного об`єкта складає 258560 грн. без урахування ПДВ. Висновок затверджено 30.12.2017. 11.07.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і ТОВ Світфранс укладено договір купівлі-продажу № 5490-В-С. Договір нотаріально засвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 1634. Відповідно до акту №5490-В-С нежитлові приміщення передані ТОВ Світфранс.
		Управлінням комунального майна та приватизації доручено суб`єкту оціночної діяльності ФОП Прокоп`євій І.Б. проведення оцінки вартості майна за аресою: м. Харків, Сумська, 81 станом на 30.11.2016. 18.11.2016 проведено рецензування звіту. Згідно з висновком рецензента: звіт представлений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Прокоп`євій І.Б. виконано згідно із загальноприйнятими нормами міжнародної практики оцінки нерухомості, керуючись стандартами та нормативними документами. Звіт про оцінку майна може бути використаний, згідно із метою оцінки - визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для визначення вартості, з метою приватизації шляхом викупу. Ринкова вартість зазначеного об`єкта складає 354836 грн. без урахування ПДВ. Висновок затверджено 30.12.2016. 31.10.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і ТОВ Світфранс укладено договір купівлі-продажу № 5508-В-С. Договір нотаріально засвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 14581. Відповідно до акту №5508-В-С нежитлові приміщення передані ТОВ Світфранс.
		Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Прокурор вважає, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади.
		Вважаючи, що під час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, в процесі здійснення процедури відчуження об`єктів нерухомості та укладання спірних договорів купівлі-продажу відповідачами були порушені вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012 - 2016 роки, Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова, прокурор звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду Харківської області.
		Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.
		Приписами ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування України сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вказані органи діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
		Відповідно до ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування України, право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
		Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування України, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
		Відповідно до ст. 29 Закону України Про місцеве самоврядування України до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об`єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.
		Згідно з ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування України рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим законом.
		У відповідності до ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування України, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
		Частиною 6 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування України визначено, що доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України ?Про оренду державного та комунального майна?, приватизація об`єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
		Згідно з чч. 1, 2 Закону України ?Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)? (у редакції, чинній на момент спірних відносин), об`єктами малої приватизації є окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).
		Статтею 3 зазначеного Закону визначені способи малої приватизації, до яких, поряд із іншими, віднесено викуп.
		Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об`єктів, які перебувають у комунальній власності та підлягають приватизації шляхом продажу за конкурсом, на аукціоні та шляхом викупу.
		Включення об`єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.
		Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу визначено Розділом III Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
		Порядок продажу об`єктів малої приватизації на аукціоні, за конкурсом визначає Розділ IV Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
		Згідно з ч. 1 ст. 11 Розділу III Продаж об`єкта малої приватизації шляхом викупу Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин), викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами.
		Таким чином викуп, як спосіб приватизації, може застосовуватись у двох випадках: 
		1) до тих об`єктів приватизації, які не були продані на аукціоні або за конкурсом; 
		2) у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами.
		Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 777 Цивільного кодексу України, наймачеві надано переважне право придбати річ, що є об`єктом найму, за умов належного виконання своїх обов`язків за договором найму, в разі її продажу наймодавцем.
		Згідно з ч. 1 ст. 289 Господарського кодексу України, орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.
		Пунктом 5.6 договору оренди № 2033 від 10.04.2017 сторони передбачили переважне право орендаря, який належно виконує свої обов`язки за цим договором, перед іншими особами на викуп орендованого ним майна у разі його продажу.
		Вказаний пункт відповідав положенням чинного на час укладення договору оренди законодавству України, він є дійсним в силу ст. 204 ЦК України.
		За приписами частини 1 статті 289 Господарського кодексу України орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.
		Як вище встановлено судом, рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).
		Вказане рішення прийнято на підставі законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих, державних підприємств (малу приватизацію)", "Про місцеве самоврядування в Україні", Програмі приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, на 2012-2016 роки.
		Судова колегія відхиляє посилання прокурора на п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Розділу IV Продаж об`єкта малої приватизації на аукціоні, за конкурсом Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", зважаючи на таке.
		Так, стаття 18-2 Розділу IV Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначає особливості приватизації окремих груп об`єктів
		Пунктом 1 частини 1 зазначеної статті передбачено, що приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
		Тобто зазначеною нормою встановлено додаткові гарантії для добросовісного орендаря, який за згодою наймодавця здійснив невідокремлювані поліпшення об`єкту оренди, у випадку якщо право на викуп не передбачено договором.
		Таким чином, орган місцевого самоврядування (у даному випадку  Харківська міська рада) вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп за відсутності будь-яких додаткових умов, як то проведення поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості.
		Разом з цим, положеннями ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами.
		Тобто, законодавець виділив два випадки коли органом приватизації може бути застосована така форма приватизації як викуп: щодо об`єктів приватизації, непроданих на аукціоні або за конкурсом; щодо об`єктів приватизації, якщо право покупця передбачено законодавчими актами.
		Таким чином, положення ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не встановлюють обмеження щодо передбачення спеціальних випадків коли у особи може виникнути право на приватизацію об`єкту шляхом його викупу, лише в рамках цього Закону, а є відсилання до інших законодавчих актів.
		Отже, Харківська міська рада самостійно прийняла рішення про приватизацію спірних об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу ТОВ "Світфранс" з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
		Вказаний висновок суду в повному обсязі узгоджується з позицією Конституційного Суду України, яку наведено у п. 5 мотивувальної частини та абзацу 2 п. 1 резолютивної частини рішення від 13.12.2000 № 4-рп/2000 у справі №1-16/2000, згідно з яким доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, окрім випадків визначених законом.
		На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункти 39, 44, 56 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16.
		Стосовно позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладені між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світфранс", судова колегія зазначає наступне. 
		Відповідно до ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.
		Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації. 
		Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Тобто правочин, який був вчинений з недодержанням у момент його вчинення вимог Цивільного кодексу України і його зміст суперечить нормам Цивільного кодексу України, має бути визнаний судом недійсним.
		Договори купівлі-продажу нежитлових будівель №№ 5490-В-С від 11.02.2017, 5489-В-С від 11.07.2017 та 5508-В-С від 31.10.2017, укладені між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Світфранс", були укладені при вільному волевиявленні сторін, які вчинили дії, що свідчать про прийняття договору до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву.
		На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових будівель №№ 5490-В-С від 11.02.2017, 5489-В-С від 11.07.2017 та 5508-В-С від 31.10.2017, укладених між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світфранс".
		Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
		Вимоги про зобов`язання ТОВ "Світфранс" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-4, 9, 11, загальною площею 50,5 кв.м та вартістю 310 272 грн., в нежитловій будівлі літ. "БК-1", нежитлові приміщення 1-го поверху № 5-:-8, 10, загальною площею 20,7 кв.м та вартістю 127 176 грн., в нежитловій будівлі літ. "БК-1" та рухоме майно - літній майданчик, вартістю 425 803,20 грн., загальною площею 120,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, в задоволенні яких відмовлено, тому правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині також відсутні.
		Крім того, вимоги про зобов`язання ТОВ "Світфранс" повернути на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради приватизовані нежитлові приміщення не підлягають задоволенню у зв`язку з тим, що ТОВ "Світфранс" є добросовісним набувачем права власності на вказаний об`єкт приватизації, адже ним були дотримані визначені продавцем - Харківською міської радою умови та порядок приватизації. 
		Частиною 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції?.
		Також в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
		Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що здійснюючи приватизаційну політику Харківська міська рада діяла як орган публічної влади і прийняла рішення в межах чинних на той час законів та повноважень щодо встановлення умов приватизації.
		Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця. 
		Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07.
		У даному випадку, рішення про приватизацію спірного об`єкту комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу ТОВ "Світфранс" було прийняте Харківською міською радою з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та у відповідності до Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки.
		Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Світфранс" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-4, 9, 11, загальною площею 50,5 кв.м та вартістю 310 272 грн., в нежитловій будівлі літ. "БК-1", нежитлові приміщення 1-го поверху № 5-:-8, 10, загальною площею 20,7 кв.м та вартістю 127 176 грн., в нежитловій будівлі літ. "БК-1" та рухоме майно - літній майданчик, вартістю 425 803,20 грн., загальною площею 120,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81.
		У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 74 , ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази які підтверджують, що особа здійснювала всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
		За приписами чч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені прокурором в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не спростовують висновків суду, не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги прокуратури Харківської області та залишення без змін рішення господарського суду Харківської області від 02.01.2020 у справі № 922/1969/19.
		У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Отже, в силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, понесені прокуратурою судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.
		Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області, м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 02.01.2020 у справі № 922/1969/19 залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Харківської області від 02.01.2020 у справі № 922/1969/19 залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
		Повний текст постанови складено 13.03.2020.
		 
		Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
		 
		Суддя А.М. Білецька
		 
		Суддя О.Є. Медуниця

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...