Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 907/746/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договори перевезення, у тому числі при:; Інші договори перевезення:.
Надіслано для оприлюднення: 13.03.2020. Зареєстровано: 13.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.03.2020.
Дата набрання законної сили: 21.02.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 лютого 2020 року 
		м. Київ
		Справа №  907/746/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		головуючий - Стратієнко Л.В.,
		судді: Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного підприємства "Солві Україна"
		 
		на рішення Господарського суду Закарпатської області
		(суддя - Пригара Л.І.)
		від 12.04.2019
		та постанову Західного апеляційного господарського суду
		(головуючий - Кордюк Г.Т., судді - Зварич О.В., Плотніцький Б.Д.)
		від 18.09.2019, 
		 
		у справі за позовом Приватного підприємства "Солві Україна"
		до фізичної особи-підприємця Запасненка Олександра Олександровича
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат"
		про стягнення 311 799,13 грн,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		у жовтні 2017 року ПП "Солві Україна" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з ФОП Запасненка О.О. 311   749,13 грн збитків у зв`язку з пошкодженням вантажу під час його перевезення.
		 
		ФОП Запасненко О.О. подав зустрічний позов до ПП "Солві Україна" про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг перевезення в сумі 81   823,15 грн.
		 
		Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. Стягнуто з ПП "Солві Україна" на користь ФОП Запасненка О.О. 81   823,15 грн заборгованості за договором перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 03.04.2017 № П03/04/17-02.
		 
		Постановою Верховного Суду від 13.08.2018 рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 в частині первісного позову скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Приймаючи вказану постанову, Касаційний господарський суд зазначив, що господарські суди не дослідили та не надали належної правової оцінки умовам договорів перевезення № К 03/01/01 та № П03/04/17-02 та заявкам до цих договорів у частині відповідності наданого для перевезення транспортного засобу заявленому для перевезення відповідному товару, а також у частині відповідальності сторін. Судами не було з`ясовано чи належить відповідачу транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення за цими договорами та відповідними заявками, його тип; чи наявні трудові правовідносини відповідача з водієм - з метою визначення правового статусу відповідача у спірних правовідносинах (перевізник/експедитор); чи наявні у відповідача відповідні дозволи на право здійснювати міжнародні перевезення; не досліджено достеменно маршруту перевезення та обставин, за яких було спричинено пошкодження товару.
		 
		За наслідками нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.04.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019, у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Вказані рішення обґрунтовані тим, що відповідач як виконавець перевезення, доставив у пункт призначення ввірений йому товар частково пошкодженим. Однак, пошкодження вантажу сталося всупереч встановленому судом факту належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором та наданою йому для перевезення документацією. Відтак, суди дійшли до висновку, що відповідачем доведено факт відсутності його   вини у пошкодженні вантажу.
		 
		ПП "Солві Україна" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Стверджує, що рішення суду прийняті з порушеннями положень ЦК України та Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року, що регулюють правовідносини перевезення у міжнародному сполученні. Посилається на правові позиції Верховного Суду у постановах від 26.03.2018 у справі № 910/5040/17, від 20.02.2018 у справі № 910/14398/16 та Верховного Суду України  від 23.03.2016 у справі № 6-2086цс15.
		 
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову апеляційного суду  та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Вказує, що в матеріалах справи відсутній експертний висновок щодо пошкодження вантажу. Угода ТОВ "Завод Євроформат" і ПП "Солві Україна"  про зарахування зустрічних вимог від 19.06.2017 не може бути підставою для стягнення з ФОП Запасненка О.О. збитків, оскільки договір про надання транспортно-експедиторських послуг між вказаними особами містить обмеження суми відповідальності ПП "Солві Україна" як виконавця, а саме - розмір відповідальності має бути не більше вартості послуги.  
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
		 
		Як встановлено господарськими судами, 03.01.2017 між ТОВ "Завод Євроформат" (замовник) і ПП "Солві Україна" (виконавець) укладено договір № К 03/01/01.
		 
		Відповідно до п. 1.2 договору замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок замовника забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу замовника до місця призначення, а також організувати видачу вантажу вантажоодержувачу (уповноваженій особі вантажоодержувача)  відповідно до заявки замовника, яка є невід`ємною частиною цього договору.
		 
		Одним з обов`язків замовника є забезпечення проведення процедури завантаження/розвантаження вантажу; забезпечення належного упакування вантажу, що виключає його пошкодження під час всього маршруту транспортування; надання виконавцю документів та іншої інформації про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформації, необхідної для виконання виконувачем обов`язків, встановлених договором (п. п. 2.4, 2.6, 2.8 договору). 
		 
		Відповідно до п. 2.24 договору, окрім обов`язку, зокрема, виконувати умови договору відповідно до отриманої від замовника інформації, що пов`язана з організацією перевезення вантажу, і за маршрутом, узгодженим сторонами у заявці, яка є невід`ємною частиною цього договору, виконавець наділений правом залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.
		 
		Згідно з п. 4.1 договору відповідальність виконавця за втрату або пошкодження вантажу, виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення, тобто з моменту підписання перевізником товаро-транспортної документації, що свідчить про прийняття вантажу, і припиняється в момент його передачі вантажоодержувачу в пункті призначення, тобто в момент вивантаження транспортного засобу. При цьому, виконавець несе відповідальність у розмірі фактично завданої шкоди, але не більше суми транспортно-експедиторської послуги, зазначеної у заявці. У разі, якщо розмір завданої шкоди перевищує суму транспортно-експедиторської послуги, зазначеної в заявці, замовник має право в належному порядку звернутись безпосередньо до перевізника, як до відповідальної особи. 
		 
		03.04.2017 між ПП "Солві Україна" (замовник) та ФОП Запасненком О.О. (виконавець) укладено договір № П03/04/17-02, відповідно до пункту 1.2 якого замовник залучає виконавця для організації автомобільного перевезення вантажу, а виконавець зобов`язується організувати доставку вантажу до місця призначення та організувати його видачу вантажоодержувачу, у відповідності до заявки замовника, а замовник зобов`язується оплатити встановлену вартість послуги відповідно до заявки перевезення.
		 
		Договір визначає форму та зміст заявки (п. 1.3 договору). Така заявка повинна містити, зокрема, повну, точну і достовірну інформацію щодо виду, найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення (вага, об`єм, номенклатура, загальна вартість вантажу, кількість місць, вид упаковки, тощо); умови, які забезпечують безпечне перевезення вантажу. 
		 
		Розділом 4 договору визначена відповідальність сторін. Зокрема, виконавець несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу до перевезення і до його видачі одержувачу, а також за будь-яку затримку доставки, з відшкодуванням штрафів, компенсацій та всіх збитків, що виникли в результаті його дій або упущень. При настанні страхового випадку, як передбаченого, так і не передбаченого страховим полісом СМR, перед вантажовідправником, вантажоодержувачем та безпосереднім замовником транспортно-експедиторської послуги, відповідальність у повному обсязі несе виключно виконавець. Випадки та межі відповідальності виконавця не обумовлені цим договором, регулюються положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956. 
		 
		Відповідно до умов наведеного договору 03.04.2017 ПП "Солві Україна" (замовник) підписали з ФОП Запасненку О.О. (виконавець) заявку на перевезення № 03/04/04. 
		 
		Вказаною заявкою погоджено такі умови: дата и час завантаження 04.04.2017; адреса завантаження 1) "FACI S.p.A", Via Privata Devoto, 36 - 16042 Carasco (Ge-Italia) Romina Marinoni*Sales Assistant/Export Departament ;2) Sicor SPA, Viale Caproni 15 (Zona Industriale), 38068 Rovereto (TN), Italy.  Адреса розвантаження: 1) м. Київ, Поліська 5; 2) м. Київ, Куренівська, 21-г. Загальна вартість послуг 81 823,15 грн. Автомобіль DAF НОМЕР_2/ НОМЕР_1 . Водій ОСОБА_2 . 
		 
		Перевізником - ФОП Запасненко О.О., який має ліцензію № 74 від 29.02.2016, зокрема на міжнародні перевезення вантажів, для здійснення перевезення був наданий автомобіль DAF д.н. НОМЕР_2 / НОМЕР_1 (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та НОМЕР_5 ), який відповідає вимогам поданої заявки. Керував транспортним засобом зазначений у заявці водій ОСОБА_2 (копія трудової книжки НОМЕР_6 долучена до матеріалів справи).
		 
		На виконання умов договору транспортний засіб відповідача було подано у перше місце завантаження - FACI S.p.A., вантажовідправник завантажив автомобіль. Вантаж - хімічна сировина у біг-бегах. Вага брутто - 12 450 кг. Вантаж завантажено у напівпричіп до 10,2 м по довжині (загальна довжина напівпричепу для завантаження - 13,6 м). Вантажоодержувач - ТОВ "Іспакім" . 
		 
		Надалі, транспортний засіб відповідача було подано у друге місце завантаження - компанія Sicor SPA, де вантажовідправник завантажив автомобіль. Вантаж - підйомна машина та запасні частини у кількості 17 ящиків/піддонів/коробок. Вага брутто - 6 777 кг. Вантажоодержувач - ТОВ "Завод Євроформат". 
		 
		10.04.2017 вантажоодержувач ТОВ "Іспакім" отримав вантаж, претензій не заявив, що підтверджується міжнародною вантажно-транспортною накладною (CMR №    0001758).
		 
		Вказані обставини справи сторонами не заперечувалися.
		 
		11.04.2017 о 8:50 транспортний засіб відповідача прибув за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 21г, з вантажем згідно з інвойсом від 05.04.2017 № 1,263/V1R з Італії, Viale Caproni 15, 38068 Rovereto (TN), вантажовідправник - компанія Sicor SPA (CMR № 16409).
		 
		При розвантаженні вантажоодержувач ТОВ "Завод Євроформат" виявив пошкодження вантажу, про що складено акт про пошкодження вантажу від 11.04.2017, у присутності водія, менеджера з логістики ТОВ "Завод Євроформат" і його працівників, а також аварійного комісара страхової компанії "ПЗУ Україна" та начальника відділу майнових ризиків страхової компанії "Перша Страхова".
		 
		Вказаним актом зафіксовано, що при попередньому візуальному огляді вантажу (лебідок) було виявлено явні його пошкодження та вирішено після проведення сервісним центром ТОВ "Завод Євроформат" діагностики та випробовувань лебідок з метою встановлення ступеня пошкоджень і можливості використання цих лебідок за призначенням, скласти остаточний акт про пошкодження вантажу.
		 
		Згідно з висновком сервісного центру ТОВ "Заводу Євроформат" від 20.06.2017 № 1002/17 лебідки з серійними номерами № 180724/1, модель MR16; № 179769/1, модель MR16; № 179769/2, модель MR16; № 182612/1, модель MR14 мають ушкодження, за наявності яких експлуатація лебідок забороняється, оскільки значно знижується надійність роботи основного вузла ліфтового обладнання.
		 
		За таких обставин ТОВ "Завод Євроформат" визначено вартість завданих йому збитків на суму 311 799 грн 13 коп., яка складається із вартості пошкодженого вантажу: лебідка № 180724/1, модель MR16 - 2 260,00 євро; лебідка № 179769/1, модель MR16 - 2 418 євро; лебідка № 179769/2, модель MR16 - 2 418 євро; лебідка № 182612/1, модель MR14 - 1 465 євро, всього - 8 561 євро, що в гривневому еквіваленті на дату оплати 23.03.2017 по курсу НБУ становило 249 059 грн 53 коп.; митної плати за його розмитнення, сплаченої згідно з митною декларацією UA100110/2017/133813 від 10.04.2017  в сумі 49 094 грн 52 коп., а також плати за організацію та здійснення перевезення за 4 палето - місця в сумі 13 645 грн 08 коп.
		 
		ТОВ "Завод Євроформат" (як власник вантажу та замовник перевезення за договором № К03/01/01) 13.05.2017 надіслало на адресу ПП "Солві Україна" претензію про відшкодування вартості пошкодженого вантажу, включивши до неї витрати на його митне оформлення та перевезення. 
		 
		Вказана претензія була визнана ПП "Солві Україна" у повному обсязі, внаслідок чого 19.06.2017 між ТОВ "Завод Євроформат" і ПП "Солві Україна" було підписано угоду про зарахування зустрічних вимог на суму 311 799 грн 13 коп. 
		 
		У зв`язку з наведеними обставинами позивачем на адресу відповідача за первісним позовом надіслано претензію від 17.07.2017 з вимогою невідкладно сплатити завдані збитки у сумі 311 799,13 грн.
		 
		На цю претензію відповідач за первісним позовом у листі від 31.07.2017 повідомив ПП "Солві Україна", що у пошкодженні вантажу винен вантажовідправник - компанія Sicor SPA (Італія), тому підстав для задоволення претензії немає.
		 
		Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з відповідача 311 799,13 грн збитків.
		 
		Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд виходить з такого. 
		 
		Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, а також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року. 
		 
		Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева. 
		 
		Відповідно до частин 1, 2 статті 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. 
		 
		В силу дії частини 1 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. 
		 
		Відповідно до частини 2 статті 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. 
		 
		Відповідно до статтей 4 та 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується і частина 2 статті 307 ГК України. 
		 
		Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
		 
		За приписами статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
		 
		Згідно з ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
		 
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).
		 
		Згідно з ст. 934 ЦК України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
		 
		Частиною третьою статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.
		 
		Відповідно до статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
		 
		Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
		 
		Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.
		 
		За умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18 Конвенції, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин: a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній; b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача; d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників; e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць; f) з перевезенням худоби (частина 4 статті 17 Конвенції).
		 
		Якщо відповідно до цієї статті перевізник не несе жодної відповідальності за деякі обставини, що викликали втрату, ушкодження або затримку, то він несе відповідальність лише в тій мірі, у якій обставини, за які він відповідає згідно цієї статті, сприяли виникненню втрати, ушкодження або затримки.
		 
		Згідно зі статтею 23 Конвенції, якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті.
		 
		Згідно з частинами 1-3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. 
		 
		Статтею 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 
		 
		Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
		 
		Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. 
		 
		Згідно з приписами ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. 
		 
		За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
		 
		Виходячи з наведеного та в силу ст. 74 ГПК України, саме позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
		 
		Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. 
		 
		Предметом позову у цій справі є стягнення з перевізника збитків, завданих пошкодженням вантажу ТОВ "Завод Євроформат" під час міжнародного перевезення автомобільним транспортом. 
		 
		ТОВ "Завод Євроформат" як замовник спірного перевезення перебуває у договірних правовідносинах з ПП "Солві Україна" яке є експедитором перевезення на підставі договору № К03/01/01 від 03.01.2017 та заявки на перевезення вантажу № 03/04/07 від 04.07.2017 та, за приписами ст. 932 ЦК України та ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", несе відповідальність за вибір третіх осіб, залучених експедитором до виконання зобов`язань перед замовником. Безпосереднім виконавцем спірного перевезення є ФОП Запасненко О.О., а умови перевезення яким визначені у заявці № 03/04/04 від 03.04.2017 та договорі № П03/04/17-02 від 03.04.2017, підписаними між ПП "Солві Україна" та ФОП Запасненком О.О. 
		 
		Відмовляючи у позові, суди встановили, що відповідач, надаючи послуги перевезення, доставив у пункт призначення ввірений йому товар частково пошкодженим. Вартість пошкодженого товару разом з послугами його розмитнення та перевезення складає суму позову. Вказали, що пошкодження вантажу сталося всупереч належному виконанню відповідачем своїх зобов`язань за договором та наданою йому для перевезення документацією. 
		 
		З огляду на зазначене, дійшли висновку про відсутність вини перевізника ФОП Запасненка О.О. у пошкодженні вантажу, наявність передбачених      ст. ст.      17, 18      Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів обставин, за яких перевізник звільняється від відповідальності      за втрату та пошкодження вантажу і відмовили у стягненні збитків. 
		 
		Проте, колегія суддів Верховного Суду вважає рішення судів про відмову у задоволенні позову передчасними та винесеними без повного дослідження обставин правовідносин сторін. 
		 
		Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу презюмується та не підлягає доведенню замовником. 
		 
		З аналізу Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, глави 32 Господарського кодексу України та глави 64 Цивільного кодексу України вбачається, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.
		 
		Перевізник звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам (внаслідок дій або недогляду відправника вантажу, особливих природних властивостей перевезеного вантажу, внаслідок інструкцій замовника перевезення, дефекту вантажу, недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути, й інших обставин, передбачених законом).
		 
		Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Цивільний та Господарський кодекси України передбачають звільнення перевізника від відповідальності, у разі вчинення ним дії з запобігання та усунення обставин, що можуть спричинити втрату чи пошкодження вантажу, а також наявність обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
		 
		Нормами вказаної Конвенції саме на перевізника покладається тягар ужиття всіх можливих заходів з належного виконання перевезення і відповідальності за їх невиконання.
		 
		Укладений між сторонами договір № П03/04/17-02 від 03.04.2017 у пункті 4.1 також передбачає, що відповідач несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його пошкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу до перевезення і до його видачі одержувачу, з відшкодуванням всіх збитків, що виникли в результаті його дій або упущень.
		 
		Проте, матеріали справи не містять підтвердження та суди не встановили вчинення перевізником дій з запобігання обставин, що можуть спричинити пошкодження вантажу, вжиття всіх можливих заходів з належного виконання перевезення, зокрема щодо перевірки кріплення вантажу, що належить ТОВ "Завод Євроформат" після вивантаження 10.04.2017 ТОВ "Іспакім" біг-бегів з хімічною сировиною, що перевозилися в одному напівпричепі та, у разі сумніву у його надійності, забезпечення додаткового кріплення самостійно або звернення до експедитора з повідомленням про неможливість подальшого перевезення та для отримання відповідних інструкцій. 
		 
		Разом з цим, пункти 2.12, 2.17, 2.20 договору № П03/04/17-02 від 03.04.2017 передбачають обов`язок перевізника      повідомити замовника про неможливість виконання перевезення на умовах, визначених у заявці, а також обов`язок перевізника      не приступати до перевезення без дозволу замовника      у випадку      невідповідності даних про характер вантажу, маршрут перевезення та інших умов перевезення, зазначених у заявці на перевезення, фактичному стану вантажу та інструкціям вантажовідправника, інформувати замовника про будь-які проблеми, що виникають в дорозі. Обов`язок аналогічного змісту покладається на перевізника за ст. 14  Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Таких дій з боку відповідача вчинено не було.
		 
		Неможливо погодитися і з висновками місцевого суду про те, що пошкодження вантажу ТОВ "Завод Євроформат" сталось внаслідок руйнування тари вантажу, який знаходився у першому ярусі, тара була недостатньо міцною, щоб вантаж можна було скласти у два яруси. Матеріали справи не містять підтверджень дослідження міцності тари вантажу на предмет можливості складування вантажу у два яруси, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях. 
		 
		Посилання судів на те, що заявка на перевезення вантажу, маркування на упаковках вантажу не містили будь-яких застережень щодо його транспортування, а також виконання перевізником обов`язків щодо координації розміщення та кріплення вантажу на вантажній платформі, перевірка стану вантажу (якості товарної упаковки), які за змістом договору № П03/04/17-02 від 03.04.2017 необхідно було вчинити при прийнятті вантажу до перевезення, жодним чином не спростовують наявність у перевізника обов`язку забезпечити схоронність вантажу в період здійснення перевезення, тобто з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, вчиняти дії з запобігання обставин, що можуть спричинити пошкодження вантажу.
		 
		Суди попередніх інстанцій зазначеного вище не врахували та дійшли передчасних висновків про відсутність вини відповідача у пошкодженні вантажу. З матеріалів справи вбачається, що господарські суди належним чином не дослідили та не надали відповідної правової оцінки і умовам договору перевезення вантажів № П03/04/17-02 від 03.04.2017 в частині відповідальності сторін. 
		 
		Надаючи оцінку доводам сторін та висновкам судів попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначає, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків та їх розмір. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення зобов`язань.
		 
		Під збитками у цьому випадку розуміються понесені позивачем (ПП "Солві Україна") матеріальні витрати у ході виконання ним замовлення для ТОВ "Завод Євроформат", по відношенню до якого він виступив експедитором, зумовлені неналежним виконанням ФОП Запасненком О.О. обов`язку з перевезення вантажу. 
		 
		Обґрунтовуючи позов, ПП "Солві Україна" стверджувало, що внаслідок задоволення вимог ТОВ "Завод Євроформат" шляхом підписання 19.06.2017 угоди про зарахування зустрічних вимог, йому було завдано збитків на суму 311   799,13 грн.
		 
		Проте, відповідальність ПП "Солві Україна" перед ТОВ "Завод Євроформат" за втрату або пошкодження вантажу у спірному перевезенні визначено у пункті 4.1 договору № К 03/01/01 від 03.01.2017 у розмірі фактично завданої шкоди, але не більше суми транспортно-експедиційної послуги зазначеної у заявці. Згідно з заявкою на перевезення вантажу № 03/04/07 від 04.07.2017 підписаною ПП "Солві Україна" та ТОВ "Завод Євроформат" така сума складає 57   991,73 грн. 
		 
		Колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів, що договір № К 03/01/01 від 03.01.2017 обмежує розмір відповідальності експедитора перед ТОВ "Завод Євроформат" у спірному перевезенні. Відтак, сума збитків, заявлена ПП "Солві Україна" до відшкодування ФОП Запасненком О.О., не має перевищувати розмір відповідальності експедитора за пунктом 4.1 вказаного договору. Позивачем при укладанні угоди про зарахування однорідних грошових вимог і при зверненні з позовом до суду, не було враховано положення договору №К 03/01/01 від 03.01.2017.
		 
		Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
		 
		Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Отже, Верховний Суд позбавлений можливості дослідити проведені позивачем нарахування збитків та встановити їх обґрунтованість відшкодування відповідачем, що перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи зокрема щодо вини та відповідальності перевізника у спірних правовідносинах та в залежності від встановленого і у відповідності з вимогами чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.
		 
		Відповідно до вимог п. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.
		 
		Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		касаційну скаргу Приватного підприємства "Солві Україна" задовольнити.
		 
		Рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.04.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі за № 907/746/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     Л. Стратієнко
		 
		Судді                                                                                                  Н. Губенко
		 
		                                                                                                           І. Кондратова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...