Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/15957/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.03.2020.
Дата набрання законної сили: 04.03.2020
Номер судового провадження: 61-11376ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України                                       
		 
		04 березня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 753/15957/18
		провадження № 61-11376 св 19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ;
		відповідач - ОСОБА_2 ;
		особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги- ОСОБА_3 ;
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду                             від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В.,                 Вербової І. М., Шахової О. В., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до                         ОСОБА_2 про припинення права власності, визнання права власності, стягнення компенсації вартості майна.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що сторонам на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частині автомобіля «Nissan X-Trail», реєстраційний  номер НОМЕР_1 . Вказаний автомобіль є спільною частковою власністю подружжя, що підтверджується рішенням апеляційного суду м. Києва                           від 21 червня 2018 року. Виділ у натурі частки із майна є неможливим.
		Ураховуючи викладене, позивач просила суд припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частини автомобіля «Nissan X-Trail», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з компенсацією відповідачу її вартості; визнати за нею право власності на автомобіль «Nissan X-Trail», реєстраційний номер                                НОМЕР_1 . 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року у складі судді Цимбал І. К. позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто                                  з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості                    1/2 частини автомобіля «Nissan X-Trail», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, у розмірі 44 990 грн. Припинено право власності                    ОСОБА_2 на 1/2 частину автомобіля Nissan X-Trail», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 . Визнано право власності на автомобіль «Nissan X-Trail», реєстраційний номер                            НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , за ОСОБА_1 . 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач визнав позов, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 , який не брав участі у справі, оскаржив рішення районного суду.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності, визнання права власності та стягнення компенсації його вартості закрито.
		 
		Закриваючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 не є співвласником спірного автомобіля, тому судом не вирішувалося питання про його права. Наявність у відповідача заборгованості перед ОСОБА_3 не впливає на правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу виділу у натурі частки зі спільного майна подружжя (автомобіля).  
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У червні 2019 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду                              від 29 липня 2019 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 753/15957/18 із Дарницького районного суду м. Києва.
		 
		У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/6361/14 з ОСОБА_2 на його користь стягнуто борг за договором позики у розмірі 40 тис. доларів США, що за офіційним курсом становило 470 580 грн 84 коп. та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 19 958 грн 08 коп., а разом                                490 538 грн 92 коп.
		Під час примусового виконання вказаного рішення суду на автомобіль, право власності на який було визнано за ОСОБА_1 , 21 листопада 2014 року було накладено арешт.
		Вважав, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року порушує його права та інтереси, так як визнавши позов, відповідач  який є боржником у справі за його позовом про стягнення боргу, позбавився права власності на спірний автомобіль, що унеможливлює виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу.
		Визнання відповідачем позову порушує його права та інтереси як кредитора, а тому таке визнання позову ОСОБА_2 не може бути покладено в основу судового рішення.
		Суд апеляційної інстанції не дослідив зазначені докази, а закриваючи апеляційне провадження виходив із того, що районним судом питання про його права та інтереси не порушені, оскільки він не є співвласником автомобіля.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля «Nissan X-TRAIL», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, у розмірі                       44 990 грн. Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину автомобіля «Nissan X-Trail», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 . Визнано право власності на автомобіль «Nissan X-Trail», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , за ОСОБА_1 . 
		 
		Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 , який не брав участі у справі, оскаржив рішення районного суду, посилаючись на те, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року порушено його права та інтереси, так як визнавши позов, відповідач  який є боржником у справі за його позовом про стягнення боргу, позбавився права власності на спірний автомобіль, на який було накладено арешт при примусовому виконанні рішення суду про стягнення боргу, що унеможливлює виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу.
		 
		2.              Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає. 
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		 
		Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
		 
		Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
		 
		Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи,                           а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити                                  в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		 
		Подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, ОСОБА_3 , який не брав участі у справі, посилався на те, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року порушено його права та інтереси, так як визнавши позов, відповідач  який є боржником у справі за його позовом про стягнення боргу, позбавився права власності на спірний автомобіль, на який було накладено арешт при примусовому виконанні рішення суду про стягнення боргу, що унеможливлює виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу.
		 
		Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
		 
		Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті. 
		 
		Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
		 
		Встановлено, що під час примусового виконання рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 (ВП № 45478180) на спірний автомобіль 21 листопада 2014 року було накладено арешт (а.с. 56).
		 
		Також встановлено, що постановою апеляційного суду м. Києва від 21 червня                   2018 року, ухваленою за результатами перегляду рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року, апеляційну скаргу                       ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду                     м. Києва від 05 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково. Визнати автомобіль «Nissan X-Trail», реєстраційний номер                         НОМЕР_1 , 2008 року випуску, спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вказаного автомобіля за кожним. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 6).
		 
		Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_3 вважав, що подання позивачем позову про визнання за нею права власності на спірний автомобіля із стягненням компенсації на користь відповідача було спрямовано на унеможливлення звернення стягнення на арештоване майно, що всупереч обставинам справи не було взято до уваги судом апеляційної інстанцій. 
		 
		Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		 
		Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		 
		Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
		 
		Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові               від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).
		 
		У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Зазначені вище обставини залишились без належної правової оцінки судом апеляційної інстанції.
		 
		Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
		 
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                     Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		                                                                                                            
		                                                                                                            О. М. Осіян
		                                                                                                            
		Н. Ю. Сакара
		 
		                                                                                                    В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...